Сучасному культурному



Pdf просмотр
Сторінка22/24
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
культурного, високоосвіченого громадянина, творчої особистості, відповідальної за стан навколишнього середовища. Вирішення цієї проблеми направлене на відродження духовних і мовних традицій, залучення учнів до культури українського народу.
Для учителя-словесника головним знаряддям у відновленні духовності, здорового мислення є слово. «Мова народу, - писав відомий рос-
ійський педагог-демократ К. Ушинський, - є найкращий, що ніколи не
в’яне й вічно розвивається, цвіт його духовного життя, яке починається
далеко за межами історії. Умові одухотворяється весь народі вся
його батьківщина в ній перетворюється силою народного духу на думку,
на картину й звук небо вітчизни, її фізичні явища, її клімат, її поля,
гори й долини, її ліси й річки, її бурій грози – весь той глибокий, сповне-
ний думки й почуття голос рідної природи, який промовляє так гучно в
любові людини до її іноді суворої батьківщини, який висловлюється так
яскраво в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів».
Мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язує її з сучасниками, - в рідній мові чується голос предків, уній відлунюють перегорнені сторінки історії народу.
«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу, - казав колись
класик української літератури Панас Мирний, - це його мова, ота жива
схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і
своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». Цю думку розвиває К.Ушинський: «Покоління народу проходять одне
за одним, але наслідки життя кожного покоління лишаються в мові
спадщиною нащадкам. До скарбниці рідного слова складає одне покол-
іння за одним плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій,
вірування, погляди, сліди пережитого горя й пережитої радості, - одне
слово, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в на-
родному слові».
З усього сказаного ми бачимо, що мова – це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це – відбиток свідомості людини, це прояв її. З того, як говорить та чи інша людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що куль- турнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями,
барвистішою вживанням прислів’їв, приказок і приповідок.
У природі не буває людей, що визначились би високим інтелектом і
водночас примітивною, яку первісного дикуна, мовою. І разом з тим, як часто зустрічаємо людей байдужих до своєї мови й до мови свого народу взагалі Хіба не доводиться іноді чути «Чи неоднаково, як я говорю?
Вправно чи недолуго – то байдуже, аби лиш інші зрозуміли мене, що я

214
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
хотів сказати». Ні Небайдуже. Російський письменник К. Паустовсь- кий писав «Людина, байдужа дорідної мови, - дикун. Вона шкідлива
своїм єством уже тому, що байдужість до мови пояснюється цілкови-
тою байдужістю до минулого, теперішнього й майбутнього народу».
Видатний український поет, учений і великий громадський діяч
М. Рильський писав:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіше від сльози
Вона хай буде.
Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й за подальше піднесення її культурного рівня – це обов’язок усього суспільства, не кажучи вже про тих людей, що безпосередньо працюють над мовою – вчених-мовознавців, письменників, журналістів, дикторів, викладачів рідної мови. Адже відмови наших підручників, газет, науково- популярної й художньої літератури багато залежить, чи мова мільйонів читачів удосконалюватиметься й збагачуватиметься, чи, - як іноді, на жаль, трапляється, - засмічуватиметься.
Мова – тонкий інструмент. Водних устах вона звучить із такою силою, що, кажучи словами І. Франка, мов трубою, мільйони зве з собою, в інших – тільки ріже слух, вона – мов те лушпиння без « животворного зерна»…
Якої великої ваги надавав наш народу своїх приказках і повір’ях мові, людському слову У народі вірили колись, що певним словом, яке мало хто й знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі
недуги лікувати, й від лихої людини та звіра боронитись.
«Ласкавими словами й гадюк чарують, - каже одна українська приказка, а друга додає Слово – не стріла, а глибше ранить. Гостре словечко коле сердечко, Сказаного й сокирою не вирубаєш, Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом, - запевняє народна мудрість. Та буває
часом і таке, що могутній чинник дії на людський розумі серце обертається на ніщо, - тоді в народі кажуть Меле таке, що й купи не держиться»,
«Лепече, як той пустий млин, Не тямить голова, що язик лепече».
Іван Франко писав водному вірші:
Слова – полова,
Але вогонь в одежі слова –
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.

215
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
Однією й тією ж мовою, незважаючи на красу її чи милозвучність,
можна, виходить, і полову віяти й святий вогонь викрешувати. Усе залежить від того, як хто вміє володіти цим чарівним інструментом, що ним є мова. Основна турбота вчителя-словесника – навчити учнів грамотно користуватися цим інструментом. Використовуючи на уроках мови чи літератури приклади з усної народної творчості, треба давати наступні завдання пояснити зміст прислів’я чи приказки, скласти власний твір відповідного жанру написати твір-мініатюру, розвиваючи певну мовну тему, і
т.д. Вдаючись до таких видів роботи, можна вирішити такі задачі- Поглиблення знання про народну моральну культуру- Засвоєння культурних цінностей, що закріпилися в традиційній культурі- Виховання поважного ставлення до мови, культури власного етносу та навколишнього середовища, в якому вони формувались- Розвиток творчих здібностей, фантазії та уявив процесі сприйняття традиційно-поетичних творів і реалізації особистих виконавчих навичок.
Ці задачі реалізуються в таких видах діяльності учнів- Пізнавальна – робота над фольклорними творами- Ціннісна – моделювання різних ставлень до мови, культури, навколишнього середовища- Естетична – розвиток здібностей виражати свої емоції, почуття у віршах, малюнках і т.д..
- Комунікативна.
Не тільки уроки рідної мови, ай літератури сприяють формуванню мовної культури. Мистецтво слова – художня література – є джерелом думки, тим незримим дотиком, що будить емоції, примушує співпереживати, замислюватись, аналізувати, робити висновки. Вдумливий, уважний читач не може не володіти словом. На уроках літератури важливо навчити грамотно й красиво висловлюватись з приводу прочитаного. Такі
форми роботи, як переказ художнього твору, визначення теми, ідеї твору,
характеристика образів-персонажів допомагають учням оволодіти мовленнєвою культурою. У процесі роботи над твором мистецтва вони неначе відшліфовують своє мовлення, робить його багатшим, змістовнішим, послідовним і доречним. Отже, спробуймо узагальнити все вищезазначене словами відомого педагога Сухомлинського В.О.: «Без поваги,
без любові дорідного слова не може бутині всебічної людської вихова-
ності, ні духовної культури… Мовна культура – це живодайний корінь
культури розумової, всього розумового виховання, високої, справжньої
інтелектуальності».

216
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Ще один аспектна якому треба зупинитися, без якого неможливо виховати людину, відповідальну за себе і природу, благородну і гуманну,
яка буде невід’ємною частинкою всього живого, - це почуття патріотизму. Високоморальна людина характеризується не тільки знанням рідної
мови, ай чуттям Батьківщини.
Життя народу на нашій землі із сивих глибин віків ідо сьогодні зусилля багатьох поколінь наших пращурів, які створили всі блага культури матеріальної і духовної їхня мрія про краще життя і досконалість світу, їхня крові їхній піт, котрими вони густо зрошували нашу землю, - все це Батьківщина.
Чуття Батьківщини – чуття особливе. Вдумаймося, як нерозривно з’єднанні з ним такі поняття, як добро, справедливість, правда, совість,
обов’язок. Безперечно, саме любов до своєї землі лежить в основі своєї
моральності. Вона, ця любов, робить людей дужими і яскравими, цілеспрямованими й талановитими. «Сумно й смутно людині, коли висихає і
сліпне уява, коли, обертаючись д найдорожчих джерел дитинства і
юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її,
не будить радості ані людяного суму. Так освідчувався в любові до
рідного краю Олександр Довженко в Зачарованій Десні».
Природа творчої діяльності людини і, зокрема, художньої творчості
завжди цікавила науку. А в наш час – особливо. Можна цілком певно твердити, що серед багатьох стимулів, котрі спонукають людину творити, дають їй снагу й натхнення, одне з чільних місць належить патріотичному почуттю. Ні література, ні мистецтво нездатні створити щось більш-менш значне, вартісне поза національним ґрунтом.
Світові шедеври, котрі вже стали здобутком усього людства, завжди глибоко національні, і саме завдяки цьому їм судилося довге життя. Може,
це звучить занадто прямолінійно, але відчуття любові до Батьківщини завжди є незаперечним свідченням високої духовності людини, її моральної досконалості.
Є безліч творів літератури, які виховують почуття патріотизму. Бажано, щоб уроки, на яких вивчаються подібні твори, мали певну цілеспрямованість зробити учнів співучасниками подій, розвивати активну життєву позицію. Візьмемо, наприклад, урок літератури в 7 класі на тему
«Іван Франко. Захар Беркут. На ньому можна провести міні-диспут
«Проблема вибору людини у вирішальній ситуації. Даний метод роботи дасть можливість кожному учню визначити свою життєву позицію, ставлення до питань патріотизму, зради, відданості і т.д.. З’ясувати, що вище,
моральніше – самозречення, подвиг в ім’я вітчизни (образ Захара Беркута, чи свої власні меркантильні інтереси, відчуття непотрібності світові

217
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
і собі самому, втрата гідності й честі (образ Тугара Вовка).
Отже, людина починається з любові до Батьківщини, з любові дорідного слова. Плекання цих цінностей – важлива задача школи, вчителів. Але не треба забувати про сімейне виховання. Згадаймо, екологія вчення про родину, оселю. Яким буде наш дім, наша оселя залежить від того, яких людей, господарів готує нам кожна сім’я. Саме батьки із своєю мудрістю, досвідом життя стають для дітей першоджерелом знань.
Своїм прикладом, заснованим на традиціях, вони виховують душу, створюють людину. Важливішої місії на землі не існує дати життя і дати право на продовження його. Підготовка майбутніх господарів – спільна турбота сім’ї та школи. Бездіяльність, небажання вчитись, ледарство це ті вади, які ведуть до бездуховності. Щоб кимось стати вжитті, треба багато працювати. Змалечку в українських оселях дітей привчали до праці. У небажанні вчитися і працювати таїться велика небезпека. Всім відома аксіома, що природа не терпить пустоти. Отже, коли дитина не бере в голову розумного і доброго, лихе й нерозумне само знаходить його
і заповнює порожнечу. Саме ті, хто байдикує, найчастіше зазнають негативного впливу вулиці, потрапляють у сумнівні компанії, привчаються до шкідливих звичок.
Добрий господар, господиня – це дбайливий батько – опора й годувальник сім’ї, мати – її Берегиня.
Не всі батьки розуміють і знають, як правильно виховувати дитину,
як не зіпсувати її надмірною любов’ю чи, навпаки, безмежною авторитарністю. Роль учителя полягає втому, щоб ознайомити батьків з основними засадами й принципами виховного процесу. Необхідно розкривати питання інтересу до навчання, ставлення до праці, відповідальності, культури бажань під час проведення батьківських зборів (на всеобучах), консультацій, індивідуальних бесід, семінарів і т.д.
Отже, коли ми говоримо про екологію духу і мови, маємо на увазі
культурне середовище, створене досвідом і мудрістю поколінь. Центральне місце в ньому належить людині. І від того, наскільки високоморальною, гуманною, освіченою буде ця людина, залежить і стан цього середовища і місце людини в ньому.
Знання мови, традицій і звичаїв народу, глибоке почуття патріотизму,
розуміння того, що тільки наполеглива праця дає гарні результати – все це врятує світ від жорстокості і насильства, приниження і невігластва.
Порядність і освіченість, доброта і щирість, патріотизмі відданість це ті чинники, без яких не може бути щасливого майбутнього і життя взагалі!

218
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

1.Общая биология: учеб. для 10-11 кл. сред. шк. / Д.К. Беляев, А.О. Рувинский, Н.Н.
Воронцов и др.; Под ред. Д.К. Беляева, А.О. Рувинского. – е изд. – М Просвещение,
1992. – 271 с ил.
2.Антоненко-Давидович БД. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б. Тимошенко. – К. : Либідь. – 256 с.
3.Час Є.Д.Барви нашого слова. – К Рад. шк., 1989. – 176 с.
4.Моральне та громадянське виховання. – Х Вид. група Основа, 2006. – 256 с.
5.Культура укр. мови Довідник / С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ле- нець та ін.; За ред. В.М. Русанівського. – К Либідь, 1990. – 304 с.
6.М.Н. Коломієць, ЯВ. Молодова. Словник іншомовних слів. – К Освіта. –180 с.
7.Мусієнко ММ, Серебряков ВВ. Екологія. Охорона природи Словник-довідник. К Т-во Знання, КОО, 2007. – 624 с.
8.Савченко О. Виховний потенціал початкової освіти посібник для вчителів і методистів почат. Навч. / О.Я. Савченко. – 2-ге вид, доповн; переробл; К Богданова А. М. – 226 с.
АЛЛА ШТУРА,
викладач української мови і літератури
Макіївського професійного ліцею
ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ
МОВНО-КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МОЛОДІ
В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ МОВНОЇ ОСВІТИ
В умовах посилення інтеграції сучасного світу, створення єдиного міжнародного освітнього простору актуальним стає відхід від ізольованості освітніх систем через вирівнювання, узгодження цілей освітнього процесу. Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації та колосальні темпи її накопичення зумовлюють потребу в таких фахівцях та членах суспільства, які здатні гнучко та оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися протягом усього життя, розвиватися та творити. Таким чином, сьогодні, в умовах
інформаційного суспільства, знаннєва модель навчання втрачає сенс існу- вання.
Зміна пріоритетних цілей освіти зумовлює висунення на перший план завдання розвитку особистості майбутнього фахівця на основі його внутрішнього потенціалу таз урахуванням прогресивних культурно-
історичних і технологічних досягнень людства. Це можливо лише за умови трансформації особистісно-орієнтованого підходу у навчанні і
вихованні у компетентнісний підхід.

219
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
Компетентнісний підхід в освіті ґрунтується на понятті ключові компетенції, яке введене на початку минулого століття Міжнародною організацією праці. Це поняття трактується як загальна спроможність людини мобілізувати у перебігу тієї чи іншої діяльності розумовий потенціал,
набуті знання, уміння й навички, а також використовувати узагальнені
способи і засоби виконання практичних дій. Разом із тим підкреслюється, що ключові компетенції забезпечують універсальність соціальних дій фахівців і тому не можуть бути вузькоспеціалізованими. Говорячи про компетентність як здатність людини здійснювати ту чи іншу діяльність кваліфіковано, успішно та продуктивно, треба зазначити, що вона не є
універсальною характеристикою людини. Можна бути компетентною особою водному і в той же час досить некомпетентною або малокомпетентною- в іншому. Компетентності навчити не можна, компетентною людина може стати лише сама, своїми зусиллями.
Дослідженням ключових компетенцій у вітчизняній педагогіці займалися С. Батишев, Е. Зеєр, Е. Климов, Н. Кузьміна, А. Маркова, В.Ра- діонова, Г.Суходольський, Н. Тализіна, В. Піщуліна та інш.
На сьогоднішній день у педагогічній літературі зустрічається вживання поняття компетенція (компетенції, групи компетенцій, і
поняття компетентність (групи компетентностей. Наприклад, поруч вжиті в однаковому смислі терміни комунікативна, мовленнєва,
мовна компетенція і формування життєвої і соціальної компетентності».
Тлумачний словник подає схожі трактування цих загальних понять.
Компетенція –
1) добра обізнаність із чим-небудь;
2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.
Компетентність - властивість від компетентний.
Компетентний - 1) який має достатні знання в якій-небудь галузі,
який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий який ґрунтується на знанні, кваліфікований 2) який має певні повноваження, повноправний, повновладний.
Ця схожість не є випадковою, адже ці поняття походять з одного джерела- з латини соmреtentia - узгодженість, відповідність, а соmреtо - відповідати, бути годящим, здатним. І щоби не виникали труднощі перекладу, слід розвести ці поняття, враховуючи вітчизняні мовні стереотипи. Поняття компетенція традиційно вживається у значенні коло повноважень, компетентність же пов’язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном «компетентність».
Узагальнюючи наведені вище положення визначимо ключові компетенції майбутніх фахівців як узагальнені (на відміну від професійних і
вузькоспеціальних) знання, уміння і навички, спеціальні інтелектуальні
здібності і якості, а також моральні принципи та ціннісні норми особис-

220
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
тості, які необхідні майбутнім фахівцям для адаптації у сучасному соц-
іально-економічному середовищі і продуктивної соціально-економічної
і професійно-орієнтованої діяльності, адекватної факторам соціокультурного простору України.
Таким чином, пріоритетним у підготовці фахівця XXI століття стає
формування умінь самостійно вчитися протягом усього життя з метою удосконалення духовних, професійно-значущих якостей За цих умов глобальною метою освіти стає всебічний розвиток людини, створення таких організаційно-педагогічних умов, які б усім громадянам без винятку сприяли максимальному розкриттю своїх талантів,
творчого потенціалу.
Згідно з новою парадигмою освіти основою освітнього процесу стає
потреба учня в саморозвитку, педагога — у створенні навчального середовища. Звідси природно випливає така організація освіти , за якою учень стає суб’єктом навчання і процес навчання набуває для нього особистої
значущості, коли залучаються його знання і досвід, а вміння та навички перетворюються на компетенції. Таким чином, треба відмовитися від застарілих підходів до навчання учнів умінь і навичок, де головним було запам’ятовування великої кількості навчальної інформації і готових висновків та відтворення вмінь і навичок за зразком.
Радою Європи були прийняті п’ять ключових компетенцій, якими
«повинні бути оснащені молоді європейці- Політичні і соціальні компетенції- Компетенції, пов’язані із життям у багатокультурному суспільстві- Компетенції, пов’язані із володінням усною і письмовою комунікацією- Компетенції, пов’язані із зростанням інформатизації суспільства- Здатність вчитися упродовж всього життя, як основа безперервного навчання в контексті як особистісного професійного, такі соціального життя.
Особливе місце в системі формування ключових компетенцій займає
мовно-культурна компетенція, яка особливо важлива для роботи та соціального життя тому, що тим людям, які не володіють нею, загрожує соціальна ізоляція.
Спираючись на досвід вітчизняних педагогів та власний досвід викладацької діяльності у професійному ліцеї, вважаю за необхідне проаналізувати процес формування мовно-культурної компетенції молодів умовах професійно-технічної освіти.
Зміст професійно-технічного навчання здебільшого складається з двох компонентів - професійно-технічного та загальноосвітнього і, зазвичай,
орієнтований саме на набуття учнями професійної компетентності, що у свою чергу призводить до послаблення уваги у формуванні інших вкрай важливих компетенцій, серед яких і мовно-культурна. Це зумовлено низкою причина саме 1) дуже низький рівень сформованості мовно-куль-

221
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
турної компетенції абітурієнтів ПТНЗ; 2) втрата зворотних зв’язків у системі родина - навчальний заклад 3) загальна мовно-культурна ситуація на державному рівні.
У роботі над створенням умов для формування мовно-культурної компетентності вважаю за необхідне використовувати таку схему. Підготовчий етап (встановлення рівня готовності учня до засвоєння нової компетенції корекція компетенції формування компетенції. Етап введення компетенції (використання новітніх технологій, інноваційних методів. Етап використання набутої компетенції (під контролем учителя для вирішення конкретних навчальних завдань поступовим збільшенням самостійності учня. Етап самостійного використання компетенції (для розв’язання конкретних навчальних та життєвих проблем).
На підготовчому етапі формування компетенції (перший рік навчання, початок навчального року) проводжу моніторингове дослідження рівня знань, умінь та навичок учнів з української мови за допомогою перевірного диктанту для 9 класу загальноосвітніх шкіл. Надалі перевіряється рівень сформованості мовно-культурної компетенції учнів за допомогою тестових технологій і ситуативних задач. Зазвичай, аналіз проведених робіт показує наступне високий рівень сформованості мовно-куль- турної компетенції мають не більше 3% учнів достатнім рівнем володіють учнів середній рівень мають 57% учнів початковий рівень мають 8% учнів.
Вже маючи необхідну базу сформованості мовно-культурної компетенції проводжу її корекцію в деяких учнів за допомогою спеціально розроблених індивідуальних завдань, намагаючись досягнути достатнього рівня знань в учнів. Зазвичай, на це витрачається певний час, який у подальшому можна надолужити лише за самостійної роботи учнів. Однак за такою методикою можна досягти найкращих результатів у більшої
частини контингенту, що надає можливості переходити на другий етап - введення компетенції. В умовах професійно-технічного навчання доречно буде говорити про формування в учнів професійно-мовної компетенції,
адже неможливо уявити кваліфікованого робітника європейського рівня,
що не володіє українською мовою тане має достатньої професійної словникової бази.
Природно, що викладач української мови і літератури має максимально узгодити зміст програмного матеріалу із професійним навчанням учнів.
Для досягнення найбільшої якості уроків української мови і літератури має відбуватися певна інтеграція мовного матеріалу із змістом навчального матеріалу за обраним учнями фахом. Вихід за межі мовних фактів,
залучення до вивчення мови матеріалу інших предметів, що становить сутність інтегрованого навчання, сприяє поглибленню знань учнів, роз-

222
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ширює їхній світогляд, розвиває ерудицію та мовну культуру і готує міцне підґрунтя для формування професійно-мовної компетенції.
Другий етап навчальної діяльності вимагає використання новітніх технологій, серед яких основним є інтерактивне навчання.
Результати інтерактивного навчання досягаються через взаємні зусилля учасників процесу навчання, за умови чіткої організації, що передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор,
спільне вирішення проблемна основі аналізу обставин та відповідної
ситуації тощо.
Цінність даної педагогічної технології полягає втому, що вона засноване на прямій взаємодії учнів з навчальним оточенням. Навчальне оточення виступає як реальність, в якій учні знаходять для себе галузь засвоєного досвіду. Цей досвіді є центральним джерелом навчального пізнання. Викладач в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, на відміну від традиційного, де виконує
роль фільтра, що пропускає через себе навчальну інформацію. Це самі
учні стають генераторами ідей у процесі взаємонавчання. Активний обмін точками зору між учнями збагачує словниковий запас, вчить правил спілкування, дає змогу здійснювати процес інтеграції, особливо з обраної спеціальності, використовувати вже існуючий досвід, переглядати його з нових позицій, приймати конструктивні рішення.
Третій етап використання набутої компетенції відбувається шляхом залучення учнів у навчальну діяльність із поступовим збільшенням їхньої
самостійності під час вирішення ситуативних задач. Розроблені завдання відповідають змісту учнівської професійної діяльності з урахуванням рівнів сформованості професійно-мовної компетенції. Учні, що мають високий рівень професійно-мовної компетенції, виступають у ролі експертів, координаторів діяльності, а також певним чином залучаються до роботи над створенням ситуативних завдань. Таким чином досягається подвійний навчально-виховний ефект учні-координатори виступають взірцем для інших учнів, а також відпрацьовують власні навички у конкретній ситуації, маючи змогу оцінювати процес з позиції помічника викладача.
На четвертому етапі самостійного використання компетенції використовую розгалужену систему рольових ігор та інтегровані уроки української мови з практичними та лабораторними заняттями з кожної спеціальності. Такий підхід сприяє розв’язанню конкретних навчальних та життєвих ситуацій, спонукає учнів свідомо використовувати власні знання, сприяє легкому засвоєнню навчального матеріалу. Кожен з учнів стає
у позицію творця, перебуваючи у процесі реалізації професійної компетенції, відтак виникає враження відсутності викладача, що створює сприятливе психологічне середовище і розширює можливості кожного учасника процесу у самовираженні. Викладачу цьому процесі виступає навіть

223


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал