Сучасному культурному




Сторінка21/24
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
в армії, на роботі, на службі, через пресу, періодику, стосунки з владою,
партією, громадськими організаціями. Цілком зрозуміло, що російською мовою вони володіли краще, ніж рідною. Краще нею і висловлювалися, особливо у вищих сферах спілкування (наука, громадсько-політич- на діяльність, виробничо-технічна справа тощо).
Навіть у наші дні, коли Україна стала самостійною державою, її громадян, що назвали себе під час останнього перепису українцями,
рідною мовою вважають російську - приблизно кожний сьомий етнічний українець нашої країни. Це явище незвичне тільки за масштабами і
соціальним діапазоном (у минулому мовне ренегатство було властиве переважно панівній верстві й інтелігенції, однак за суттю воно не нове в історії українського народу. Свого часу Т.Г. Шевченко писав про Г.Квітку-
Основ'яненка, що той "не прислухався до язика, бо, може, його не чув у колисці од матері. А М.Шашкевич і в зрілому віці листувався з матір'ю
і братами польською мовою . Проте і Квітка-Основ'яненко, і Шашкевич знали, яка у них мова рідна, і не лише творили цією мовою, ай високо цінували та свідомо захищали її.
На мою думку, вислів "Скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина" ніколи не втратить своєї актуальності, а знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови - споріднені і неспоріднені. У
сучасних умовах, коли інтенсифікуються комунікативні процеси, прискорюється і поглиблюється глобалізація, рідної мови для спілкування, особливо для комунікативних виходів за межі своєї спільноти, недостатньо.
Так, ми вільно володіємо російською, подекуди англійською. Правильну українську мову ще іноді сприймають недоброзичливо. Чи це допустимо у країні, яка претендує на самостійність і незалежність Володіння кількома мовами вимагає правильного користування ними. На жаль,
наші "білінгви" часто говорять змішаною мовою, яку в побуті називають суржиком. Тому серед мовних обов'язків наших громадян слід виділити ще один - дотримуватись культури українського мовлення. Належний рівень мовної культури є свідченням розвинутого інтелекту людини, її
вихованості. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні
стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини,
так і суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших.
Всебічний розвиток та функціонування державної мови є одним із пріоритетних напрямків діяльності органів влади, засобів масової інформації, закладів культури і, перш за все, закладів освіти. У цьому напрямку робляться рішучі кроки. Так, наприклад, умісті Горлівка щорічно на колегії управління освіти та нарадах керівників загальноосвітніх навчаль-

204
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
них закладів (ЗНЗ) та дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) розглядається питання виконання Державної Програми поліпшення вивчення української мови у ЗНЗ з навчанням мов національних меншин та регіональної Програми розвитку і функціонування української мови.
Розширено мережу ЗНЗ з державною мовою навчання (станом нар. умісті Горлівка функціонує 41 ЗНЗ з українською мовою навчання - 76% від загальної кількості. Усього українською мовою навчається учнів - 52% від загальної кількості. У ДНЗ відкрито українські групи.
Навчальні заклади забезпечені вчителями української мови і літератури, які постійно займаються самоосвітою, підвищують рівень кваліфікації на базі Донецького облІППО, проходять атестацію.
Підвищенню професійної майстерності вчителів сприяє проведення міських методичних об'єднань, семінарів, науково-методичних конференцій тощо (Оновлення змісту освіти. Профілізація старшої школи",
"Шляхи вдосконалення методичної роботи щодо підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з української мови та літератури, "Сучасні технології викладання гуманітарних дисциплін, "Впровадження проектної технології на уроках української мови та літератури, "Педагогічні технології у викладанні української мовив умовах білінгвізму").
У місті працює 4 творчих групи учителів української мови та літератури за напрямками- Робота з обдарованими дітьми- Дидактичний супровід уроків позакласного читання та літератури рідного краю- Використання інноваційних технологій на уроках української мови та літератури- Використання технологій компетентнісно-орієнтованого навчання.
Методичною службою здійснюється вивчення перспективного педагогічного досвіду вчителів та надається допомога щодо впровадження кращих надбань у практику.
Молоді вчителі підвищують рівень своїх знань на заняттях Школи становлення педагогічного досвіду.
Педагоги м. Горлівка активно беруть участь у професійних конкурсах, створюють власні програми, методичні посібники, поширюють досвідна сторінках фахових видань та мережі Інтернет.
Забезпечується якісна підготовка випускників до ЗНО. Збільшено кількість годинна вивчення української мови та літератури в х класах за рахунок варіативної складової навчальних планів. Відкрито 4 доп-

205
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
рофільних класи з поглибленим вивченням української мови та літератури класів філологічного напряму (профіль - українська філологія).
Систематично проводяться моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень учнів початкової школи, середньої ланки та випускних класів, ведеться корекційна робота.
На уроках української мови та літератури, фізики, математики, хімії,
економічної географії, англійської мови, історії, правознавства впроваджуються програми комп'ютерного навчання державною мовою, рекомендовані МОН України.
З метою удосконалення системи міських учнівських олімпіад, турнірів,
конкурсів, науково-дослідницьких робіт учнів, членів Малої Академії
Наук з української мови щорічно у ЗНЗ міста відбуваються відбірні тури
Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури,
інших учнівських конкурсів.
Щорічно проводиться тиждень української писемності та мови, шевченківський тиждень, відзначається День слов'янської писемності й культури, Міжнародний день рідної мови.
Значного поширення набула позакласна робота з метою ознайомлення з культурою, побутом і традиціями українського й інших народів, які
заселяють наш регіон. З метою формування мовної культури поширюється роз'яснювальна робота серед батьків. Проводяться спільні для родин національно-обрядові свята, різноманітні конкурси, ярмарки-виставки народно-прикладного мистецтва.
Популяризації українського слова сприяє спільна робота ЗНЗ з міським
Центром туризму і краєзнавства, Палацом дитячої творчості, із міськими бібліотеками ім. Т.Г.Шевченка та ім. А.Гайдара (літературно-драма- тичні вечори "Поезія - це завжди неповторність, "Згадаємо про Шевченка, "Стусове слово, конкурс читців "Нам треба голосу Тараса, конкурс "Найкращий читач України" тощо).
Робота щодо розвитку та функціонування української мови висвітлюється на сторінках періодичних видань та місцевими теле- та радіо- компаніями.
Будемо сподіватись, що українська мова, красу і милозвучність якої
визнає переважна більшість країн світу, стане повноцінним засобом українського світотворення, знаряддям консолідації української етнічної
нації (українців України і світу).
Але зараз, мені здається, якась безнадія, безвихідь поселилися в душах поборників мови все людство, вже давно заклопотане зовсім іншими проблемами, багато чого досягло, а мий досі товчемося навколо одного й того ж.

206
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Я допускаю, що через свою неповну інформованість чогось не розумію, але твердо переконана водному якщо наша мова зникне в Україні,
то її більше ніде не залишиться (в її живому вигляді) і ніхто її не підтримає. Другої України у нас немає.
Тож маємо зробити все, щоб не хвилювалася душа наша, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася ця золота нитка, що веде з давнини в наші дні.
Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей і
прагнень, але найкраще вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І
це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, ай тому,
що рідна мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтоншій найніжніші
струни людської душі.
Отож, мова - це розумі руки, сутність і душа народу. Забути мову - душу зрадити. Зрадити душу - найнижче рабство.
Нещасна людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови, але щаслива людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Горе батькам, що сплоджують перевертнів, бо вони залишають народ без захисників і оборонців.
Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова вустах народу,
доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народу спадщину, створену численними поколіннями його предків. Ці Кобзареві думки перегукуються з роздумами визначного педагога К.Ушинського: "Відберіть у народу все - і він усе може повернути але відберіть мову - і він ніколи вже більш не створить її вимерла мова вустах народу - вимер і народ. Та якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, тощо ж повинна почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової особистості народу?".
Про мову нашу сказано багато. І треба весь час говорити, про це треба тисячу разів повторювати, щоб дійти до свідомості тиху чиїх руках перебуває доля нашої мови. Мова - це скарб, цінніший за скарби гетьмана Полуботка, за шапку Мономаха, за скіфське золото, за всі матеріальні
цінності, будь-коли вивезені, викрадені з України. Тільки мову не змогли вивезти на Соловки, в тайгу, не змогли мову нашу втопити в морі,
спалити, закопати живцем у землю.
Українське слово непросто заявило про своє воскресіння:воно довело на повен голос, що непідвладне ні полонізації, ні онімечуванню, що воно - велике слово великого народу, що воно - не асиміляційне. Не тоне у водій не горить у вогні, а тоне тільки у душі. Його життя - не нудотне нидіння в послуговуванні для домашнього вжитку, а поклик довічної боротьби, творчості і діяння.

207
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ

1. Сербенська О, Волощак М. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем. - К 2001.
2. Вайсгербер Й. Л. Родной язык и формирование духа / Перев. с нем., вст. стиком- мент. О.А.Радченко. Изд. е, испр. и доп. - М, 2004.
3. Взаимоотношение развития национальных языков и национальных культур. - М.:
Наука, 1980.
4. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти вивчення, викладання, оцінювання Наук. редактор укр. видання С. Ю. Ніколаєва. - К Ленвіт, 2003.
5. Потебня А.А. Язык и народность // Потебня А.А. Мысль и язык. - К Синто, 1993.
6. Кононенко П. Національна ідея, нація, націоналізм Монографія. - К Міленіум,
2005.
7. Закон України "Про розвиток і застосування мов в Україні" // Освіта України. -
1999. - № 7. - 17 лютого. - с. 6.
8. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 73. - квітня. - с. 5.
9. Никифорова Н. Государство ответственно за сохранение национальных культури языков // Альманах "Этнодиалоги". - 2008. - № 1. - с. 65-76.
10. М. Пентилюк. Наш скарб - рідна мова. Матеріали сайту "Сторінки лінгвіста, 2001.
11. І.С.Чиж. Діалог української та російської культур в Україні у контексті сучасної
інформаційної діяльності та сучасні інформаційні явища в контексті взаємодії національних культур. Матеріали сайту Національного інституту Україно-Російських відносин, 2001.
НАТАЛІЯ СКРИПНИЧЕНКО,
учитель української мови і літератури ЗОШ м. Дзержинська
РОЗДУМИ ПРО ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ І РОСІЙСЬКОЇ
МОВ У СХІДНІЙ УКРАЇНІ
Людина, яка живе у країні, але не
спілкується мовою цієї країни- або гість,
або завойовник, або несповна розуму.
Французький філософ Шарль Бернар
У світі немає країн, які б засвою історію не були хоча б раз кимось переможені, захоплені чи окуповані. Переможець завжди намагається асимілювати підкорене населення. Після звільнення з-під окупації відродження нації, становлення сильної держави завжди починалося з відродження рідної мови. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним усюди і завжди. Без неї, які без сонця,
повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, такі боляче б'є по народові зречення рідної

208
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Що ж таке рідна мова Яку мову вважати рідною Визначення рідної
мови є у Д.Розенталя і М.Теленкової: "Язык, усваиваемый ребёнком в раннем детстве путём подражания окружающим его взрослым". Але воно не дає вичерпної відповіді на поставлене запитання. Павло Мовчан пише у своїй статті "Мова - цеп ята ефірна стихія, яка охоплює національний простір. Рідна мова - мова нашої нації, мова предків, яка зв'язує нас між собою із попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Згадаймо слова В. Сосюри: "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема".
Тому знати, берегти і примножувати рідну мову - це обов'язок кожної
людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати нагідне місце у суцвітті народів. Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Ставлення дорідної мови є свідченням національної свідомості
й рівня культури народу, його цивілізованості.
В Україні двомовність - природне явище. Але володіння двома мовами вимагає правильного користування ними. На жаль, наші "білінгви"
часто говорять змішаною мовою, яку в побуті називають суржиком. Мовна ситуація в Україні взагалі і на Сході зокрема типова для всіх постколон-
іальних країн. Як виправити мовну ситуацію Суржик, на якому говорить більшість населення країни, - неунікальне українське явище. Здається, ніде у світі не знущаються так над російською мовою, як на Східній
Україні. Вона дуже далека до справжньої російської - мови Пушкіна,
Толстого, Єсеніна та Андрія Платонова. Виявилося, що русифікація українців, яка мала місце упродовж кількох останніх століть, дорого обійшлася перш за все самій російській мові. Теперішній стан російської - дратує. М'яка вимова, нестерпне для російського вуха "гекання",
відсутність редукції ненаголошених голосних, притаманні усім без винятку мешканцям України, додають в їхніх вустах російській мові неохайності та "жлобського" відтінку. Але якщо російська деградує, то українська на Сході - просто зникає через недуже тривалий час від неї
можуть залишитися лише спомини та томи літературної спадщини, яку ніхто не буде читати, її носіями зараз є переважно люди старшого віку,
які, зрозуміло, не вічні.
Стан як російської, такі української мовна Східній Україні - це два різних образи смерті українська - вмираюча (дійшло до того, що вона вироджується вже навіть на селі, російська - мертва. Але мертва невтому розумінні, що вона скоро зникне, а втому, що немає органічного життя та органічного середовища існування, немає коріння в природному мовленні, немає народних діалектів. На Півдні України, у Слобо-

209
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
жанщині та Донбасі суржик можна пояснити присутністю росіян та дифузією російського й українського етносів, витворенням нового українського субетносу - "новоросів", які, залежно від політичних та культурних умов, можуть вважати себе або росіянами, або українцями (адже на
Харківщині справжні росіяни живуть аж із XVII століття, в Донбасі - з століття, на Полтавщині - один з найвищих на Сході України відсоток етнічних українців - понад 85%). Сюди слід ще додати також численних російських мігрантів "совєцьких" часів Іще так чи інакше можна зрозуміти тих, хто вчився або довго працював у Росії, у кого дружина або чоловік - росіяни. Носії "украинского руського, як правило, почувають свою зверхність щодо україномовного та суржикомовного населення, байдужість, ато й щиру відразу до української мови та культури, що не так властиво носіям суржику. Але фонологічна система і суржику, і
"украинского русского" близька до української і далека від літературної
російської.
На Сході України російська стала мовою маси зараз її вважають рідною не менш як 60% населення України. Але "украинский русский" - це ніяк невеликий и могучий", а убоге арґо південно - та східноукраїнських тех- нополісів - воно панує над українською, яка давно вже має ознаки елітарної мови. Як це недивно, але саме російська мова зараз виконує в українському суспільстві роль англійської в неанглосаксонському світі, роль
Росії у нав'язуванні Україні деяких культурних стандартів інколи нагадує
роль США у відношенні до іншого світу ледве не в усіх центральних російських газетах пишуть про "разрушение общего культурного простран- ства", про "насильственную украинизацию", про "угрозу для существова- ния русского языка и русской культуры в восточных областях Украины".
Кажуть, що російська мова у Східній Україні потребує негайного захисту!
Від кого Мабуть, від самих же "русско-украинцев".
Я народилася і виросла на Донбасі. У родині розмовляли двома мовами мама - українка, а батько - росіянин. Тому обидві мови для мене є
рідні. Але так сталося, що понад 30 років я викладаю у школі російську мову, і тому мені особливо прикро від знущання місцевого населення над нею. Якщо від української зігрівається душа, то від суржику чи "донецко- го руського" вуха в'януть! Хіба ж то мова То каліки нещасні, а не мова!
Мова та мовлення - найперші характеристики людини, її соціального стану та внутрішньої природи, мова констатує належність особистості
до тієї чи іншої касти. Будь-яке шляхетство передбачає певну форму, стиль- такий собі внутрішній стрижень людини, що має наметі самозаглиблення духу, спрямованість на метафізичні реалії, а також слідування нормам моралі, права, соціальної поведінки. Отже, невід'ємною ознакою шляхетності є й орієнтація в побутовому мовленні на нормативи літе-

210
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ратурної мови (чи то української, чи то російської, чи то ще якоїсь).
Спілкування - найважливіша функція мови. Вона є універсальним засобом обміну інформацією в просторій часі. Людина, що досконало володіє мовою, найкраще може себе показати, розкрити свій духовний світ через спілкування. Суржик - це не взаємозбагачення, а взаємообк- радання, взаємозабруднення мов. Суржикова "неповномовність" - це найвищий ступінь духовного плебейства, це відсутність стилю, відсутність внутрішнього вертикального, організуючого начала. Суржик - це мова для духовно бідних, квінтесенція душевного устрою "одновимірної людини, метафізична модель жлобської душі. Це, врешті-решт, відповідь на тему - чому Україну як державу недуже шанують у світі, чому забобонно ставляться до українців та українського начала в Росії.
Зрозуміло, що ніхто не може заборонити людині розмовляти, як вона схоче, ніхто не позбавить права знущатися над російською, калічити її.
Тож ідея відомого сучасного письменника-постмодерніста Едічки Лімо- нова (Савенка) стягати з України та українських громадян мито за користування російською мовою виглядає, на жаль, фантасмагоричною й епатажною. (Можна було б додати а за псування та перекручення мови - подвійний тариф!).
Отже, звертаючись до всіх так званих "російськомовних" українців
Східної України, мимоволі задаєшся питанням чи не час виживати із себе жлоба Чи недосить мучити й паплюжити російську Чи не час згадувати українську - хай це і вимагає від кожного внутрішніх вольових зусиль Адже без української мови українці втрачають свою своєрідність та неповторність, а Україна - нехтує своїм історичним призначенням.
Престиж мови залежить невід неї самої, а від її носіїв. На жальне всі
українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли мине будемо її соромитися, коли оволодіємо всіма багатствами її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-украї- нськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову. А
неукраїнці будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати її і тих, хто її створив. Належний рівень мовної
культури є свідченням розвинутого інтелекту людини, її вихованості.
Культура мовлення має велике національне і соціальне значення вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки,
сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, такі суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших. Захист рідної мови - найприродніший і
найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою - не заслуга,
а обов'язок справжніх патріотів.

211
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ

1. М. Пентилюк. Наш скарб - рідна мова. Матеріали сайту "Сторінки лінгвіста, 2001 2. В. Оржехівський. Міжетнічні взаємини. Права Людини, Харків, 2001 3. 3. І.С.Чиж. Діалог української та російської культур в Україні у контексті сучасної
інформаційної діяльності та сучасні інформаційні явища в контексті взаємодії національних культур. Матеріали сайту Національного інституту Україно-Російських відносин, 2001.
4. І.М. Зарицька, І.О. Чикаліна. Українське ділове мовлення. Донецьк, 1997 5. Освіта України, №4 (232) від 24 січня 2001 6. Українське слово, за 8-14 та 15-21 лютого 2001 7. Марія Олійник. Про донецьку п'яту колону та її вічну боротьбу за російську мову.
Донецьк./ Матеріали сайту 29 жовтня 2010 року. Леонід Пінчук. Україна багатомовна "Вийти із прострації" / Матеріали сайту 9. Стаття "Які мовив Україні потребують особливого захисту. Колізія міжнаціональним законом і міжнародними зобов'язаннями держави, "Дзеркало тижня" № 10 (589) за р.)
ВІКТОРІЯ СТРЕЛЬЧЕНКО,
учитель української мови і літератури
Харцизького різнопрофільного ліцею № 2
ЕКОЛОГІЯ ДУХУ Й ЕКОЛОГІЯ МОВИ
З кожним роком наше життя стає все більш досконалим, невпинно крокують уперед наука і техніка, з’являються нові поняття, такі як екологічне мислення, екологічні потреби, екологічна свідомість тощо. Що ж таке екологія взагалі Чи правильно ми розуміємо суть даного терміну?
Екологія (від гр.oikos – оселя, родина і logos – поняття, вчення) наука про взаємовідношення, зв’язок живих організмів із навколишнім середовищем. Екологи вивчають, як середовище впливає наживі організми і як організми впливають на середовище.
Поняття екологія розповсюджене дуже широко. Під екологією у більшості випадків розуміють будь-яку взаємодію людини і природи або,
частіше за все, погіршення якості оточуючого середовища, викликане господарською діяльністю. У цьому значенні екологія стосується кожного із членів суспільства. З цієї позиції екологію слід розглядати як світогляд, як бережливе ставлення до всього живого й до всього, що оточує
людину – до людей, природи, тварин, до планети, врешті-решт, що подарувала нам життя. При всьому екологію не можна обмежувати лише задачами збереження біосфери, адже для життя людини не менше значення має середовище, створене культурою його пращурів або ним самим.

212
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Якщо природна сфера необхідна для біологічного життя людини, то культура настільки ж необхідна для її духовного життя. Екологія природи,
екологія культури, екологія мови й духу, нарешті, - це сторони однієї проблеми збереження в людині людяності.
Відомий німецький письменник Ф. Шіллер стверджував, що цивілізація мала для людства не тільки позитивні наслідки, ай негативні людина ставала надто раціональною, втрачала кращі моральні риси (простоту, щирість, сердечність, віру. Отже, ось він взаємозв’язок: висохлі
річки – спустошена душа, забруднене повітря – засмічена мова. Екологія духу й екологія мови – ось ті проблеми, які є першорядними в наш час. І
якщо людство не буде спроможне вирішити їх якомога швидше, воно буде приречене на загибель. Людину оточує певне моральне і мовне середовище, будь-які вади, недоліки виховання роблять людину нікчемною, безсилою, безвідповідальною, брутальною, а все це може бути загрозою для людства.
Першою покликана вирішувати проблеми екології духу й мови школа. На неї покладено велику відповідальність виховати людину в єдності
з природою. Гуманізація – це залучення науки до загальнолюдських критеріїв. Учитель – та людина, яка через зміст свого предмета повинна виховувати в учнях благородство, гуманізм, відповідальність за себе і
природу. Важлива роль у цьому належить учителям гуманітарного циклу, бо література і мистецтво – найпотужніші інструменти виховання моральності.
У наш часу суспільстві спостерігається перенасичення вульгаризмів,
жаргонізмів, прикладів десемантизації не тільки у розмовному стилі,
але й у мовленні державних діячів, у текстах, створюваних радіо-і тележурналістами, в газетних і журнальних публікаціях. Окрім того, сучасна економічна і політична ситуація в Україні сприяє тому, що процес проникнення іншомовної лексики відрізняється непередбачуваним характером. Таке ставлення до мови швидко віддзеркалилось намовленні школярів (підлітків. Воно характеризується відсутністю лексичного багатства, різноманітності синтаксичних конструкцій, бідністю та невиразністю. Іноді підлітки для вираження всього спектра почуттів, переживань, вражень використовують десяток жаргонізмів. Це не може не вплинути на свідомість і культуру кожного учня, часто втілюється в елементарному невігластві, що торкається як історії нашої Батьківщини,
так і сучасності. Нехтування традиціями, звичаями призводить до того,
що сучасні українці своїми руками руйнують не тільки культуру, що створювалася тисячоліттями, ай природне середовище, в якому мешкали наші пращури і яке перейшло нам у спадок.
У цих умовах перед школою стоїть глобальна задача – підготовка

213


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал