Сучасному культурному




Сторінка10/24
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Отже, мовленнєва (комунікативна) компетентність особистості розглядається Ю.Ємельяновим як ідейно-моральна категорія, що регулює всю систему ставлень людини до природного й соціального світу, а також до самого себе, як синтезу цих двох світів.
Мовленнєва підготовка вчителя в контексті формування його педагогічної майстерності визначається домінуванням самого мовлення на всіх етапах роботи педагога й у різних сферах його життєдіяльності. І хоча мовленнєві уміння не прив'язані до будь-якого блоку загальнопедагогічних умінь,
проте вони тією чи іншою мірою проявляються в кожному з них. Це робить мовлення незамінним компонентом професійно-педагогічної діяльності.
У процесі аналізу існуючих концепцій постає необхідність виокремлення трьох основних аспектів, які впливають на функціонування наукової орган-
ізаційно-методичної системи формування мовленнєвих умінь соціокультурний, психологічний та педагогічний [10] (таблиця Висновки вчених (Б.Ананьєва, І.Зязюна, В.Кан-Калика, Г.Капської,
О.Леонтьєва, В.Семиченко, В.Сухомлинського та ін.) проте, що розвинені мовленнєві уміння є показником педагогічної культури і педагогіч-
Таблиця 1. Аспекти формування мовленнєвих умінь
Аспект
Представники
Характеристики
Соціокультурний
Т
Агапова
,
В
Андрущенко
,
С
Баньковська
,
І
Бестужев
-
Лада
,
Т
Іванова
,
М
Коган
,
Н
Крилова відносна стабільність, традиційність,
інокультурні
впливи
, динаміка соціальної
стратифікації
суспільства
, культурна орієнтація його громадян, позитивна соціальна мотивація людини тощо
Психологічний
Б
Баєв
,
Л
Виготський
,
Г
Костюк
,
К
Платонов
,
В
В
Семиченко
та
ін

ґрунтується на положенні
про взаємозв

язок зовнішнього
і
внутрішнього мовлення, мовлення
і
мислення
, про мотивацію мовлення, особистісну установку мовця у
ході
мовленнєвого акту, адекватність ситуації
форм мовлення
Педагогічний
О
Абдулліна
,
А
Алексюк
,
В
Буряк
,
С
Домбровський
,
Н
Кузьміна
,
М
Барахтян
,
Н
Жигилій
,
Р
Короткова
,
Г
Троцко сприяє
оволодінню системою знань в
органічній
єдності
з педагогічними практичними діями, необхідними для удосконалення
і
корекції
мовленнєвої
діяльності
, спрямований на розвиток
індивідуального
інтересу до феноменів мови
і
мовленнєвої
культури
, створення педагогічних умов для самореалізації
і
саморозвитку особистості
у процесі
мовленнєвої
діяльності
, сприяння усвідомленню функціональної
ролі
мовленнєвої
майстерності
в педагогічній діяльності

95
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
ної майстерності, дають підстави розглядати процес формування професійно значущих мовленнєвих умінь як закономірний органічний процес загальної професійної підготовки вчителя, а аналіз представлених практично-діяльнісних підходів до механізмів мовленнєвої компетентності педагога дозволяє скласти функціональну модель його мовленнєвої підготовки (таблиця Виходячи з того, що мовленнєва діяльність є суб’єктивним явищем,
засобом самовираження, можна зробити висновок, що якості мовлення в процесі спілкування характеризують різний рівень готовності особистості вчителя до професійної мовленнєвої діяльності і сприймаються як компоненти професіоналізму.
Таблиця 2. Зміст мовленнєвої підготовки педагога

з
/
п
Компоненти мовленнєвої
компетентності
Оцінні
критерії
1 Зміст мовлення – новизна
– актуальність
– конкретність
– цільова спрямованість 2 Структура мовлення – тривалість звучання
– горизонтальне членування
– вертикальне членування
– використання мовленнєвих засобів 3
Комунікативні
ознаки
(
якості
мовлення
)
– інформативність (змістовність
– логічність
– точність
– чистота
– послідовність
– доречність 4 Звукове оформлення – орфоепічні
норми
;
– акцентуаційні
норми
;
– морфологічні
норми
;
– синтаксичні
норми
;
– ритміко
-
інтонаційна виразність
– чіткість 5 Практична спрямованість – ставлення до слухачів
– здатність впливати на аудиторію
– привертати увагу слухачів до потрібної
інформації
;
– утримувати
інтерес до неї
– переконувати
– спонукати до дії
– здійснювати корекцію позиції
тощо
6 Індивідуальність мовлення – ерудованість
– емоційність
– стиль спілкування
– ввічливість, толерантність
– темп
– тембр
– образність
– виразність тощо

96
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Пошук шляхів удосконалення рівня професіоналізму вчителя в умовах модернізації освіти робить акцентна індивідуально-особистісних складових усвідомлення педагогами значущості слова і його впливу на учня, збагачення особистого лексикону, термінологічної бази, мовотворчих засобів, удосконалення техніки мовлення, вибір методики й активність застосування мовленнєвого інструментарію у педагогічній діяльності.
Тож, структура мовленнєвої підготовки вчителів реалізується у таких чотирьох напрямках 1) анатомо-фізіологічному (фізичному 2) лекси- ко-граматичному; 3) мовнокультурному; 4) мовленнєвої діяльності.
Усе це загалом сприяє успішній мовленнєвій підготовці, а відтак і
введенню в практичний обіг поняття мовленнєва підготовка, яка враховує основні функції мовленнєвої діяльності будь-якого індивіда інтег-
ративну (поєднання біологічних і соціальних процесів комунікативну
(мовлення як засіб спілкування між людьми навчальну (формування знань промову і мовлення, розвиток умінь і навичок спілкування са-
моосвітню (сприяє покращенню знань та умінь, саморозвитку, самовдосконаленню культурологічну (культура мислення, культура почуття, культура мовлення тощо розвивальну (орієнтація на індивідуально-особис- тісний підхід, спрямований на самореалізацію соціальну (передача і
формування соціального досвіду особистості інформативну (охоплює
широке коло питань, які розкривають об’єктивні закономірності світу,
систему знань, оцінок тощо спонукальну (забезпечує активне ставлення до засвоєння знань, готовність кваліфікувати інформацію нарівні її
необхідності й доцільності, створення емоційного комфорту виховну (виховання за допомогою своєї діяльності і самої особистості, а не лише адекватно дібраних методів і засобів ситуативно-адаптивну (пристосування форми, якостей мовлення до ситуації етичну (моралезнавчу)
(забезпечує знання й активне використання норм мовленнєвого етикету,
виявляється в демократичному, толерантному ставленні до представників
інших мов, культур).
Аналіз розвитку компонентів професійно-педагогічного мовлення дозволив визначити рівні структури мовної особистості й рівні мовленнєвої підготовки педагога (таблиця 3).
Структура мовної особистості, на думку відомого російського мовознавця Ю.Караулова, умовно складається з трьох рівнів 1) нульового (вер- бально-семантичного); 2) першого (лінгвокогнітивного), 3) другого (праг- матичного, мотиваційного).
Нульовий відбиває рівень володіння буденною мовною семантикою,
лексико-граматичним фондом мови. Перебуваючи наданому рівні, мов-

97
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
на особистість повинна сформувати готовність здійснювати вибір слова,
усне мовлення, володіння нормами орфографії та ін.
Перший (лінгвокогнітивний) рівень передбачає інтелектуальні характеристики мовної особистості, притаманні її картині світу, тобто тезаурусові. У якості одиниць виступають одиниці тезауруса – поняття, слова- символи, образи. Мовна особистість цього рівня має розвинути уміння визначати використовувані поняття, знаходити, вибирати, розуміти й переробляти необхідну інформацію із запропонованих текстів та ін.
Другий – прагматичний рівень (мотиваційний) включає виявлення й характеристику мотивів, цілей, інтересів, соціальних ролей, що керують людиною в процесі комунікації. Одиницями цього рівняє комунікатив- но-діяльнісні потреби особистості необхідність висловитися, отримати
інформацію, вплинути на співрозмовника, що вимагає від неї оволодіння готовністю керувати спілкуванням, цілеспрямовано будувати висловлювання, переконливо говорити та ін. [11].
Таблиця 3. Рівні мовленнєвої підготовки педагога

Назва рівня
Характеристика
І
Репродуктивний
(
низький
) Знання окремих функцій мови, рідке використання мовлення як засобу педагогічного впливу, свідоме прагнення ситуативно наслідувати зразки професійного мовлення
інших осіб схильність до
ігнорування окремих якостей мовлення (невідпрацьованих недостатній розвиток словникового запасу, низьке уміння правильно конструювати мовлення
ІІ
Системно
- моделюючий
(
середній
) Усвідомлення значення загальнопедагогічних
і
професійних мовленнєвих умінь прагнення до операційного застосування мовленнєвих умінь у
практичній діяльності активність уміння прогнозувати результати мовленнєвої
діяльності
; пошук
інтонаційних варіантів відповідно домети мовлення достатній рівень володіння лексичним запасом уміння конструювати речення
і
добирати для
їх озвучення адекватну
інтонацію
ІІІ
Творчий
(
високий
) Високий розвиток особистісних мовленнєвих умінь усвідомлення
їх ролі
і
позитивне до них ставлення виразний прояв спеціальних знань
і
умінь у
професійній діяльності оперативне застосування умінь відповідно до ситуації
й мети дії активне застосування словесної
дій у
роботі
зі
школярами
, мотивація до вдосконалення мовлення у
різних формах роботи, досить високий рівень логіки мовлення багатий словниковий запас виразність мовлення

98
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Уміння оперувати різними засобами мовлення, передавати за його допомогою особистісні смисли і розшифровувати їх у чужому мовленні важливий показник не тільки високого рівня мовно-культурологічної
підготовки вчителя, ай його загальної професійної кваліфікації. Освіта третього тисячоліття потребує педагога з високим (творчим) рівнем мовленнєвої професійної культури, інноваційним мисленням, індивідуальним стилем педагогічного мовлення і культури, бо, як слушно казав
Ш.Амонашвілі, учитель — дзеркало перебудови школи, і від того, які
властивості свого я він зможе передати учням, багато в чому залежить майбутнє нашого суспільства.

1. Л.Вайсгербер // (http:// ww. Ethnolin /Ethnolin. htm).
2. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. Монографія. – К, 2003. –239 с. Леонтьев А.А. Психология общения. – М Высшая школа, 1997.
4. Пентилюк МІ. Культура мови і стилістика. - К, 1994.
5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у ти томах. – К, 1980.
6. О.Федик, М.Юяновська. Каталізатори взаємин // Слово. – 1991. - №12.
7. Кононенко В. Укpаїнська етнолiнгводидактика.- Iвано-Фpанкiвськ.- 1995.
8. Винославська О.В., Андрійченко Н.Г. Розвиток практичної компоненти комунікативної компетентності студентів технічного університету // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 12. – С. 65-69.
9. Щербан Т.Д. Компетентність – якісна характеристика спілкування // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костю- ка, АПН України / За ред. С.Д. Максименко. – К Гнозіс, 2002. – Т. IV. – С. 327 – 332.
10. Черезова І.О. Мовленнєва компетентність як одна із головних вимог до професійної
компетентності сучасного вчителя // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі
студії. Збірник наукових праць РДГУ. Вип.14. – Рівне РДГУ, 2006. – С. Караулов Ю.Н. Русская языковая личность и задачи ее изучения. //Язык и личность.-
М.:Наука, 1989.
12. Радчук В. Мова в Україні стан, функції, перспективи//Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах- № 2.- С. Кононенко І. В. Національно-мовна картина світу зіставний аспектна матеріалі
української та російської мови)//Мовознавство. - 1996. - № 6.
14. Пасинок В.Г. Мовна підготовка студентів як загальнопедагогічна проблема Монографія Харків Лівий берег, 1999. – 154 с. Стратегія реформування освітив Україні Рекомендації з освітньої політики. – К.:
К.І.С., 2003. – 296 с.
The article is devoted to the problems of the development of communicative culture of a
teacher. Here you can find the analysis of different types of relations of teachers towards
pupils.
Key words: communicative culture, language and culture competention, etnoculture competention, communicative competention.

99
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
ТЕТЯНА ЄЩЕНКО,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства
Державного університету інформатики і штучного інтелекту
ПОНЯТТЯ "РІДНА МОВА"
В ДВОМОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
У статті простежено поняття "рідна мова" в умовах двомовності. Вказано на
диференційні ознаки "материнської мови, окреслено наслідки ранньої двомовності
дитини.
Ключові слова двомовність, рідна мова, перша мова, материнська мова.
Постановка проблеми. Рідна мова - один із найважливіших духовних екзистенційних чинників етносу, одна із найважливіших ознак, що вирізняють певний етнос з-поміж інших, творять його неповторність, можливо, навіть - сенс присутності у світі. Це об'єднувальне культуротвірне
і комунікативне знаково-символічне середовище існування народу та особистості, с. Подекуди поняття "рідна мова" корелює з поняттями "природна мова",
"материнська мова, "перша мова, "етнічна мова. Прикметою двомовного середовища є те, що вказані вище категорії зазвичай не збігаються.
Не зважаючи нате, що майже століття в україністиці триває дискусія проте, як впливає двомовність на розвиток подальшої долі мовної особистості, яку мову вважати "рідною мовою" і под. (праці Ф.Бацевича [1],
В.М. Брицина [3], Н.Дзюбишиної-Мельник [4], О.Курили [7], Я. Радеви- ча-Винницького [6], Г. Сивого [7] , І. Синиці [7], В. Сімовича [7], С. Смаль-
Стоцького [7], ОС. Снітко [8] та ін.), нині вказані проблеми опинилися уколі уваги етнолінгвістів, психологів, соціологів, педагогів-дидактів.
Метою статті є визначення диференційних ознак рідної мовив умовах двомовного середовища.
Поняття двомовності термінологічно означується як "білінгвізм. Це слово походить з латинської мови від частки bi, що означає "подвійний"
і lingua - "мова. Білінгвізм визначається як здатність мовної особистості володіти двома і більше мовами (пор.: полілінгвізм). В україністиці віддається перевага синонімічному відповіднику вказаного вище терміна - "двомовність" (пор.: [3, с. 122]). Розрізняють білінгвізм національний (вживання двох мову певному соціальному середовищі) та
індивідуальний (вживання індивідуумом двох і більше мов, кожна з яких обирається мовцем відповідно до комунікативної ситуації) [2, с. 156].

100
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
Розглянемо двомовність з погляду її корисності / шкідливості для мовного розвитку особистості.
Ще на початку минулого століття представник асоціативної психології І.Епштейн першим висловив припущення щодо негативного впливу ранньої двомовності на психіку дитини. Учений пояснював це таким чином якщо одному і тому ж поняттю С водній мові відповідає слово
А, а в іншій мові - слово В, усталена асоціація "слово-поняття" АС буде перешкоджати встановленню асоціативного зв'язка ВС. Якщо і будуть встановлені зв'язки АВ і АС, то вони перебуватимуть між собою у конфлікті. Цілком погоджуємося з висловеною думкою. Опонентами наведеної вище концепції виступили С. Арсенян, У. Стерн та ін., які в своїх аргументах підкреслювали, що дитяча психіка - пластична, гнучка і спроможна до одночасного сприймання кількох мов. На наш погляд, непереконливою і навіть шкідливою видається теорія ранньої двомовності, висловлена грузинським психологом Нателлею Імедадзе, що полягає у дотриманні принципу - "одна особа - одна мова" [9]. Так, скажімо, з матір'ю малюк спілкується українською, з батьком - російською, з бабусею - англійською мовами і под. При цьому мотивацією до вивчення мов є природний білінгвізм - спілкування з полілінгвальними родичами. В опануванні мов, як вважає дослідниця, цілком природним є проходження дитиною таких етапів) змішування мов (вкраплення у мовлення однієї мови лексичних одиниць інших мов, взаємозаміна граматичних формі конструкцій) повна лексико-граматична диференціація двох мов. Інтервал між першим та другим етапом вивчення нерідних мов може тривати від двох
і більше років. Як свідчать проведені спостереження, малюк з часом автоматично здійснює перехід з однієї мови на іншу, чітко розрізняючи
їх. Тривалість процесу змішування мов цілком залежить від якості навчання мови. Як відомо, за умов багатомовності, одній змов відводиться домінувальна роль (скажімо, російській мові у колишньому СРСР і на теренах СНД, англійській мові у США тощо, незважаючи нате, що вона може бути нерідною для значної кількості населення На противагу висловленій концепції зауважимо рідна мова - це не тільки канал зв'язку між носієм мови і навколишнім світом, ай найважливіший, на наш погляд, скріп свідомого й підсвідомого індивіда, формувальний чинник його цілісності загалом. Такий "природний білінгвізм",
про який пише Н. Імедадзе, може призвести до розщеплення свідомості
людини, навіть її психічних розладів. Як свідчить практика, дитина опановує рідною мовою здебільшого через мовлення, а не через навчання.
Наразі діти переймають, окрім вербальної, ще й невербальну (жести,
міміка, постави тіла, інтонація, паузи, зітхання тощо) комунікативну по-

101
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
ведінку людей найближчого оточення (батьків. А як відомо, така поведінка має етнічний колорит. Саме рідною мовою людина мислить, саме нею їй сняться сни, саме цією мовою вона виявляє свої підсвідомі стани та емоції (скажімо, кричить відрадості, плаче тощо, здійснює почасти неусвідомлені дії, які виконує автоматично (наприклад, егоцентричне мовлення, внутрішній діалог. Нагадаємо випадки, коли людина в своєму побутовому спілкуванні послуговувалася чужою мовою, але у хвилини глибокого душевного стану (відчаю, болю, розпуки) починала говорити рідною мовою.
Рідна мова постає засобом формування спільної культури, духовної
єдності носіїв цієї культури, неповторної мовної картини світу.
Беручи до уваги сказане, основними категоріальними ознаками рідної
мови варто вважати такі) об'єктивна наявність протиставлення "рідна / нерідна (чужа, іноземна) мова) духовна близькість і особливе емоційне ставлення носіїв до мови,
через яку виявляється духовна спорідненість (гармонія) зі світом, його
Творцем, тобто синергетизм у найширшому розумінні цього слова) активна участь у формуванні духовної єдності народу, спільної культури, неповторної концептосфери і мовної картини світу) найтісніший зв'язок з усвідомлюваними та неусвідомлюваними
(підсвідомими) мисленнєвими (когнітивними, перцептивними, психічними і психологічними процесами) визначальна роль у процесах соціалізації-етнізації особистості) тісний зв'язок із світоглядом і активний вплив на нього (особливо в ранньому дитинстві) через сформовані мовні картини світу) вплив настановлення мовної та комунікативної поведінки носіїв, формування різних типів мовних (комунікативних) особистостей" [1, с. Діти, позбавлені викладу рідною мовою, - осирочені зовсім із погляду сучасних методичних вимог. Чужа, незрозуміла, ато й малозрозуміла мова веде неминуче до повної механізації процесу навчання [7, с. Естонський діяч культури М.Хінт справедливо констатував "Погано організоване раннє навчання нерідній мові замість двомовності може призвести до так званої напівмовності - комунікативної ситуації, коли дитина, опанувавши дві мови, не володітиме жодною із них [9, с. Постає питання чим пояснюється поява напівмовності? По-перше, ранній білінгвізм зазвичай зумовлений життям дитини у двомовному середовищі. Одночасне контактування кількох культур неминуче впливає на утворення неоднорідного соціального середовища для дитини. Трапляється, що хронологічно друга мова може витіснити першу мову і навіть стати "рідною. Зрушення культурно-побутової традиції, в свою чергу, вик-

102
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ликає у свідомості дитини ціннісні конфлікти. Останні лежать в основі
формування напівкультури, яка саме і спричиняє виникненню напівмов- ності. Напівкультуру розуміємо як конфліктну ситуацію, в яку потрапляє
особистість дитини унаслідок руйнування певної усталеної традиції.
Небезпечним є те, що за сприятливих умов може перетворитися у постійний чинник.
Важливими лишаються дослідження питань щодо впливу ранньої
двомовності на розвиток мислення дитини. Адже рідна мова має тісний зв'язок зі світоглядом і має потужний вплив на нього через сформовані
мовні картини світу. Окрім цього, кожна мова має власну будову, своєрідну систему фонем, парадигму відмінювання тощо. Це відбивається на будові думки й на тому, як ця думка оформлюється вербально, як ми її
формуємо і як сприймаємо. Останнє має неабияку роль для розвитку
інтелекту дитини. Підтвердженням наведеної думки є міркування українського вченого В. Сімовича: "Думка дитини, що звикла до якогось певного вияву її словом, фразою, - може тільки на основі цієї звички далі
снувати свою нитку, може тільки націй основі розвиватися, розуміти факти й робити з них правдиві висновки. Думка, висловлена чужим складом слів, форм, - вимагає умовної напруги для перебору, чи перекладу,
чи просто тільки акомодації, пристосування, - а все це сполучене звели- чезною працею мозку, яка й собі домагається відповідного часу [7, с.293]".
Іншими словами, нерідна мова обмежує пізнавальні можливості свідомості дитини.
Висновки. Вважаємо, що рання двомовність шкодить розвиткові
цілісної мовної особистості і може призвести до таких негативних явищ,
як напівкультурність і напівмовність. За домінування чужомовного оточення неабияку роль в опануванні рідної мови мусить відіграти родина,
освітні та виховні заклади. В умовах дискретності мовної традиції важливо збудити генетичну пам'ять народу через етнічну культуру.

1. Бацевич Ф. Рідна мова диференційні ознаки, функції в суспільстві Текст / Ф.Бацевич
// Теорія і практика викладання української мови як іноземної. - 2008. - Вип. 3. - С. 96 - 104.
2. Белянин В.П. Психолингвистика[Текст] : ученик / В.П. Беляник. - М Флинта: Мос- ковский психолого-социальный институт, 2003. - 232 с. Брицин В.М. Двомовність Текст / В.М. Брицин // Українська мова Енциклопедія- К Вид-во ім. М. Бажана, 2001. - С. Дзюбишина-Мельник Н. Поняття "рідна мова" в контексті сучасних реалій Текст /
Н.Дзюбишина-Мельник // П'ятий міжнародний з'їзд українців. Доповіді та повідомлення- Чернівці, 1999. - С. 155 - 158.
5. Іванишин І, Радевич-Винницький Я. Мова і нація Текст / І.Іванишин, Я.Радевич-

103
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
Винницький. - Дрогобич ВФ "Відродження, 1994. - 218 с. ISBN 5-7707-5898-8.
6. Радевич-Винницький Я. Рідна мова в ситуації двомовності (Українські реалії) Текст Я.Радевич-Винницький // Українознавство. - 2007. - Ч. 3 (24). - С. 23 - 30.
7. Сімович В. Рідна мова й інтелектуальний розвій дитини Текст / В.Сімович // Сімо- вич В. Праці удвох томах. Том 1: Мовознавство. - Чернівці Книга - ХХІ, 2005. - 520 с. Снітко ОС. Поняття рідної мовив контексті проблем сучасної психо- та етнолінгвістики Текст / ОС. Снітко // Наук. зап. Київ. нац. унту ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. -
2004. - Т. XIII. - С. 43 - 50.
9. Фрумкина Р.М. Психолингвистика Текст : учеб. пос. для студ. / Р.М. Фрумкина. -М Издательский дом "Академия", 2003. - 320 с. Цейтлин С.Н. Язык и ребёнок: Лингвистика детской речи Текст / С.Н. Цейтлин.
- М Владос, 2000. - 240 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал