Сучасні проблеми у підлітковому середовищі та їх вплив на вживання психоактивних речовин суєтіна О. Є



Скачати 97.67 Kb.

Дата конвертації11.06.2017
Розмір97.67 Kb.

УДК 37.013.42-053.6
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
ТА ЇХ ВПЛИВ НА ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

Суєтіна О. Є.

Стаття містить інформацію про психологічні особливості підлітків та їх вплив на вживання
психоактивних речовин, причини, що обумовлюють вживання підлітками психоактивних речовин:
економічне (соціальне) неблагополуччя, несприятливе оточення і суспільна невлаштованість,
суперечності і неузгодженості в законодавстві, неумілість і непослідовність у вихованні, доступність
у придбанні ПАР, реклама, часті зміни місця проживання.
Ключові слова: психологічні особливості підлітків, вживання підлітками психоактивних речовин,
причини.

Статья содержит информацию о психологических особенностях подростков и их влиянии на
употребление
психоактивных
веществ,
причины,
которые
обуславливают
употребление
несовершеннолетними ПАВ: экономическое неблагополучие, неблагополучное окружение и
общественная
неустроенность,
неумелость
и
непоследовательность
в
воспитании,
несогласованность в законодательстве, доступность в приобретении ПАВ, реклама, частые смены
жительства.
Ключевые слова: психологические особенности подростков, причины употребления подростками
психологических веществ.

The article describes psychological peculiarities of teenagers and their influence on psychoactive substance use,
the causes of psychoactive substance use by teenagers, such as financial (social) problems, adverse conditions
and social isolation, contradictions in legislation, unskillfulness and inconsistency of upbringing, availability of
psychoactive substances, advertising, frequent change of residence.
Key words: psychological peculiarities of teenagers, psychoactive substance use by teenagers, causes.
Постановка проблеми. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад має безліч проблем, але найболючішою все ж залишається вживання неповнолітніми психоактивних речовин. Прагнення дорослості і незалежності, які переживає підліток, обумовлює вищий рівень його зазіхань і прагнення нового статусу, якого той ще не досяг. У цьому і полягає основна суперечність: підліток вимагає визнання того, що ще не сформувалося. Тому підлітки часто орієнтовані на активне відстоювання своїх прав у нехтуванні своїх обов’язків або часто претендують на ті права, якими ще не вміють користуватися.
Багатьох підлітків не радує те, що батьки забороняють їм приймати самостійні рішення.
Мета статті – проаналізувати причини, що обумовлюють вживання підлітками психоактивних речовин та їх вплив на життєдіяльність неповнолітніх.
Без відокремлення підлітка від сім’ї неможливе досягнення зрілості. Результатом "відокремлення" є не порушення стосунків з родиною, а встановлення нових стосунків, у яких сім’я і підліток сприяють розвитку один одного. Цей процес рідко проходить без ускладнень, оскільки дорослим буває нелегко "відпустити" дитину.
В особистості розвивається здатність до абстрактного мислення, вона може думати, "відірвавшись" від конкретних ситуацій, і концентруватися на загальному, а не деталях. Коли підліток опиняється перед необхідністю вирішувати проблему, він починає використовувати різну інформацію для обмірковування тактики і визначення, що є суттєвим у цю хвилину. Прагнення до незалежності – це не тільки основний стимул до росту у підлітка, але і засіб досягнення власного успіху в особистому і громадському житті. В таблиці визначені психологічні особливості підлітка та їх прояви.
У підлітковому віці зростає значущість групи однолітків. Уже у старших класах середньої школи група однолітків починає відігравати свою роль. Саме у цей час спостерігаються спроби уникнути впливу родини.
Психологічні особливості підлітків та їх вплив на вживання ПАР

Психологічні
особливості підлітків
Прояви, що можуть стати причиною
експериментування з ПАР
Юнацька гіперсексуальність
Статевий потяг, перші побачення, домагання уваги партнера.
Вразливість, залежність від думки оточення щодо зовніш- ності. Стурбованість фізіологічними змінами і критичний по- гляд на самого себе. Тіло стає основою самооцінки і сексу- альної привабливості.
Вплив групи
Підліткова група як опозиція дорослому світу, як заміна ро- динної підтримки у процесі дорослішання. Поведінкова, емо- ційна, оціночна незалежність від дорослих. Зовнішній вигляд і манера одягатися, спрямована на підкреслення незалеж- ності. Відданість групі.

Егоцентризм
Переконаність, що оточення зосередило свою увагу на ньо- му. Світ підкоряється їх логіці, тому що вони виключення із усіх законів (ніколи не постаріють і не захворіють). Подвійний стандарт: претендуючи на права, відмовляють у цих правах
іншим.
Особливості емоційної сфери
Чуттєвість, часта, різка зміна настрою, можуть бути депресії, страхи і тривожні стани.
Потреба у соціальному визнанні факту дорослішання
Потреба довести всьому світу і самому собі факт власного дорослішання. Зазіхання на права і нехтування обов’язками.
Віддалення від батьків
Формування нових стосунків з батьками на основі парт- нерства.
Засвоєння нових соціальних ролей, нових соціальних навичок
Сподівання на нові права і нові ролі, бажання проявлятись по-іншому, "жити як дорослий".
Належність до групи може виражатися по-різному. Одна людина може належати одразу до декількох груп. Частіше це невеликі групи, в якій людина ділиться своїми почуттями, таємними бажаннями, проблемами. Така група – це спроба відтворити сімейну атмосферу, частіше з метою заповнити існуючу порожнечу, що виникає після віддалення від сім’ї, і полегшити процес дорослішання.
Для кожного підлітка група часто виконує різні функції, наприклад: підліток "тестує" свій статус незалежної людини в групі, а група у свою чергу визнає цю незалежність; можливість розширити самосвідомість: існує пропозиція форм поведінки і цінностей, які необхідно поважати; прийняття в групу сприяє підвищенню самооцінки і самоповаги; група здійснює підтримку під час становлення незалежності підлітка від сім’ї і від світу дорослих взагалі, у той час, коли руйнується система цінностей, пов’язаних із дитинством. Це зменшує у дитини почуття стурбованості і невпевненості у собі; група діє як захист від владності дорослих і допомагає підлітку відчути правильність своїх дій у групі – усі ведуть себе таким чином; група допомагає підлітку справлятися з власними фізіологічними і психологічними змінами.
Все це відбувається природним шляхом, і підліток готує себе до дорослого життя. Успішність цього процесу залежить від умов, у яких перебуває підліток.
Причини, що обумовлюють вживання підлітками
психоактивних речовин
Причини вживання підлітками ПАР умовно розділяють на три групи. Всі вони тісно пов’язані з процесом дорослішання.
Першу групу складають об’єктивні причини особистісного і соціально-економічного характеру: генетична обумовленість (порушення гормонального обміну, дисбаланс біохімії мозку), коли хімічна залежність носить спадковий характер; наявність у підлітка психічних порушень і захворювань. Як зазначають лікарі-наркологи, серед їх пацієнтів такі підлітки складають 40–60 %. За даними медичних обстежень у цих підлітків спостерігається соціальна дезадаптація, і найчастіше саме ці діти складають у школі "групу ризику". Соціально-економічна криза в країні, пропаганда насилля і жорстокості через кіно- і відеопродукцію, кризовий стан у сім’ї – все це спотворює формування особистості, призводить до слабкого засвоєння позитивних життєвих установок і, натомість, сприяє набуттю руйнівних для особистості якостей.
Все це накладає природні обмеження на ефективність будь-яких профілактичних заходів.
Другу групу причин складають психологічні і соціальні аспекти дезадаптивного розвитку особистості, які все ж підлягають корекції, але потребують довготривалої систематичної роботи з підлітками і їх батьками з формування "психологічного імунітету" й оздоровлення соціального мікросередовища. Це завдання вирішується цілеспрямованою роботою з: формування у особистості позитивного мислення; навчання підлітків протистояти негативним формам тиску; розвитку адаптивних механізмів психіки рефлексії, критичного мислення; здатності приймати самостійне позитивне рішення на основі аналізу своїх відчуттів і поведінки соціального оточення.
Третю групу причин, які здебільшого піддаються корекції, складають: цікавість з боку підлітків; відсутність доступної і достовірної інформації про формування хімічної залежності; невміння розпізнати психологічні маніпуляції розповсюджувачів психоактивних речовин; вплив молодіжної субкультури.
Дослідження, присвячені підлітковій наркоманії, показали, що виділення конкретних причин вживання підлітками психоактивних речовин є неможливим, оскільки поширення цього явища пов’язано з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожна з яких, зокрема, не є визначальною. Ґрунтовний аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури з проблеми вживання підлітками психоактивних речо- вин показав різноманіття точок зору і підходів до даного явища. Якщо узагальнити причини, що перелічені авторами, вийде список, який, однак, не буде вичерпаним.
Для зручності ми узагальнили і класифікували вживання ПАР за декількома причинами, отримавши таким чином, сукупність факторів, що знаходяться у взаємодії один з одним: потурання дорослим, специфіка соціалізації і пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері; стрес, навіювання, цікавість, педагогічна запущеність, наслідки травм; економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої); сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім’я, деструктивна сім’я, ригідна сім’я і т. ін.; особливості характеру, такі, як
поступливість, почуття вини, нерішучість, навіюваність, тривожність і т. ін.; особистісні особливості, афіліативність (пошук покровителя), потреба у визнанні, подавлення душевних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки і мислення і т. ін.
Фактори вживання підлітками ПАР умовно можна поділити на об’єктивні і суб’єктивні. Всередині об’єктивних причин виділяють макропричини і мікропричини. Суб’єктивні поділяються на індивідуально- біологічні, індивідуально-психологічні і особистісно-психологічні.
У вивченні соціальних факторів вживання підлітками ПАР вагомими виявилось дослідження такого явища, як деформація у підлітків стратегії пошуку соціальної підтримки. Для таких підлітків характерний дуже низький рівень використання цієї стратегії і низьке сприймання цієї підтримки. За досить високого рівня потреби, у соціальній підтримці з боку сім’ї, близьких, у підлітків, які не вживають ПАР, неможливість отримати підтримку призводить до активнішого вживання таких речовин.
Спроби мікросередовища зупинити зловживання підлітка зазвичай полягають у заходах репресивно- адміністративного залякування (покарання, догани) або в залякуванні негативними наслідками алкоголізму та "зв’язків з поганою компанією".
Таким чином, формування узалежнення від психоактивних речовин у підлітків відбувається внаслідок недостатнього розвитку у них особистісних і середовищних ресурсів, використання неефективних стратегій подолання стресу.
Серед макропричин передовсім виділяють соціальні проблеми, зокрема, економічне (соціальне)
неблагополуччя. Конкретизуємо його.
Діти із соціально неблагополучних сімей, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають мало престижний рід занять або є безробітними, більше схильні до ризику бути постійними учасниками правопорушень і часто зловживають алкоголем і наркотиками.
Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть бути визначені соціальним працівником, соціальним педагогом як один із можливих факторів ризику.
Завдання соціальних відділів – сприяти соціальній адаптації неблагонадійних сімей шляхом реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння в улаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори, соціальні готелі та ін.).
З іншого боку, такий же високий шанс вживання психоактивних речовин у дітей із зовнішньо благополучних, заможних сімей: занепокоєність батьків своїм соціальним станом, напруга, тривожність, конфлікти, які часто виникають у стосунках між бізнесменами та їх дружинами і дітьми, створюють несприятливу обстановку в сім’ї, що не може не вплинути на психологічне благополуччя підлітка. На жаль, багато заможних людей (особливо батьки) за тими або іншими причинами не завжди признають наявність несприятливої атмосфери в сім’ї, і тому своєчасно не звертаються до психолога. З боку центрів соціально- психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запита спеціалісти не можуть втручатися в сімейну ситуацію, і протистояти можливій наркотизації підлітка. У даному випадку важливим є співробітництво центрів соціально-психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами та іншими, у тому числі і недержавними, освітніми закладами, в яких спеціалісти (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми та їх сім’ями, а значить, більше можливостей профілактичної роботи.
Наступною причиною є несприятливе оточення і суспільна невлаштованість. Райони, які відрізняються високим рівнем злочинності, мешканцями, які часто змінюються, не сприяють виникненню почуття єднання і суспільності серед людей, що населяють її, яке існує в більш сприятливих районах з меншою щільністю населення і низьким рівнем злочинності. Несприятливе сусідство і суспільна невлаш- тованість сприяють поширенню зловживання алкоголем серед місцевої молоді.
Важливим фактором є суперечності і неузгодженості в законодавстві.
Положення справ з уживанням алкоголю і наркотиків прямо пов’язано з існуючими законами і правилами, що діють відносно алкоголю та наркотиків, які містяться в державному та місцевому законодавстві. Крім того, зараз склалося суто негативне відношення до законів і законодавчої влади, тому
існує небезпека ігнорування законів як вираження протесту проти існуючої політичної та економічної ситуації в нашій країні. Також важливо, що зміни в законодавстві не завжди стають відомими людині, і незнання цих змін може поставити людину поза законом. Завданням працівників центрів соціально- психологічної допомоги, наприклад, юридичних відділів, є просвіта дітей та батьків з питань законодавства відносно наркоманії і осіб, що поширюють і вживають наркотики.
Чи не найгострішою причиною вживання підлітками психоактивних речовин є їх доступність.
Доступність алкоголю та наркотиків об’єктивно пов’язані з імовірністю зловживанням ними. У школах, де наркотики більш доступні, існують більш високі показники вживання наркотиків. Крім того, на ймовірність вживання наркотиків впливає сусідство школи з нічними клубами, ресторанами, кафе, продуктовими магазинами, ринками, парками та іншими місцями зі зниженим контролем над поширенням наркотиків та алкоголю. Дійсно, незважаючи на існуючу заборону на продаж алкоголю дітям до 18 років, багато продавців з метою збільшення прибутку продовжують постачати підлітків алкоголем і не несуть за це ніякої відповідальності.
Також, як і у випадку несприятливого оточення і соціальної невлаштованості, необхідне співробітництво центрів і адміністрацій навчальних закладів з правоохоронними органами, а також з органами державного місцевого управління.

Значну деструктивну роль у розповсюдженні і вживанні ПАР відіграє реклама.
На жаль, легальні і нелегальні наркотики рекламуються надзвичайно широко. Йдеться про явну та скриту рекламу. Алкогольні та тютюнові вироби рекламуються відкрито. Супроводжуюча їх інформація, наприклад, "Повна свобода…", "Завжди перший…", "Свіжий погляд на речі…" та ін. міцно пов’язує в свідомості підлітка тютюн і алкоголь з цінностями життя: свобода, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв’язків, що відкриваються тільки за допомогою психодіагностики, як правило, не усвідомлюється, що робить їх ще небезпечнішими. Експлуатується вічне прагнення людини до свободи. Але вільним робить тільки внутрішня свобода, але не наркотик!
Реклама, на жаль, належить до числа макрофакторів, попередить вплив яких часто неможливо.
Протистояти рекламі може тільки емоційно зрілий і самодостатній підліток, що не має емоційного дефіциту у відношеннях з ровесниками і оточуючими дорослими людьми.
Серед об’єктивних макропричин виділяються часті зміни місця проживання, які негативно впливають на підлітка, оскільки зіштовхують з необхідністю побудови стосунків з новими друзями, сусідами, однокласниками, що нерідко обумовлює появу труднощів і проблем. Чим частіше сім’я переселяється, тим вища небезпека виникнення проблем, пов’язаних з уживанням психоактивних речовин. Однак, якщо сім’я вміє органічно вливатися в життя суспільства на новому місці, а сусіди їй раді, то даний ризик знижується.
Завдання центрів соціально-психологічної допомоги полягає у даному випадку в допомозі сім’ям і особливо підліткам в адаптації на новому місці: надання необхідної інформації про школи, медичні заклади в даному районі, місті, а також тісне співробітництво з класними керівниками, у чий клас прийшли нові діти.
Вагомим фактором є сімейна схильність. Діти, які народжені або виховані в сім’ях з алкогольними традиціями, схильні до більшого ризику залучитись до алкоголю та інших наркотиків. У цьому свою роль відіграють як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, які народилися в сім’ї алкоголіка, навіть виховуючись у сім’ї, що їх усиновила, підпадають у чотири рази більшому ризику стати алкоголіками, ніж хлопчики, що народилися в "неалкогольних" сім’ях. У сім’ях, де батьки для того, щоб розслабитися, вживають заборонені речовини, або багато п’ють (і не обов’язково стають алкоголіками), є ймовірність, що діти почнуть вживати алкогольні напої в підлітковому віці. Якщо батьки до того ж залучують своїх дітей до вживання ПАР, включаючи, звичайно, і алкоголь, ризик збільшується. Чим більше членів сім’ї вживають алкоголь і ПАР, тим більший ризик.
Очевидно, що в таких сім’ях ймовірне раннє залучення до спиртного. Воно тягне високу ймовірність того, що діти почнуть відчувати алкогольну або іншу залежність, або у них виникнуть проблеми зі зловживанням алкогольними напоями в юнацькому або зрілому віці. Молоді люди, які починають пити у віці до 15 років, піддають себе удвічі більшому ризику, ніж ті, хто не спішить пробувати спиртне, поки їм не буде за дев’ятнадцять.
Дослідження показали, що молодь засвоює рольові моделі батьків і однолітків і таким чином копіює
їхню поведінку. Це означає, що вони мають тенденцію до поведінки, яка схвалюється групою. Молода людина, вирішуючи, який спосіб дій їй обрати, наприклад курити чи не курити, враховує, чи зможе вона дотримуватися такої поведінки у своєму оточенні. В цьому й полягає концепція впевненості у собі.
Багатьом дітям притаманний низький рівень упевненості у собі. Вони можуть не хотіти курити, прагнути відмовитися від запропонованої цигарки, проте їм не вистачає впевненості у собі.
Порушене соціальне мікросередовище, а саме: неповна сім’я, сильне завантаження батьків, відсутність братів і сестер, викривлені сімейні стосунки, які призводять до неправильного засвоєння соціальних ролей, неправильне виховання, ранній початок статевого життя, передчасне вивільнення від опіки батьків, легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, яким чином вони здобуваються, алкоголізм або наркоманія у когось з близьких родичів або знайомих, низький освітній рівень батьків – все це є факторами виникнення адиктивної поведінки.
Коли йдеться про сім’ю як про фактор, що провокує вживання підлітком психоактивних речовин, мається на увазі, що практично в усіх випадках підліткової та юнацької наркоманії в період, що передує наркотизації, виявляються ознаки одного з типів проблемних сімей: деструктивна сім’я (автономія і сепарація окремих членів сім’ї, відсутність взаємності в емоційних контактах, хронічний подружній або батьківсько-дитячий конфлікт); неповна сім’я (один із батьків відсутній, що породжує різноманітні особливості сімейних стосунків і перш за все розмиті межі між матір’ю і дитиною); ригідна, псевдосолідарна сім’я (спостерігається безумовне домінування одного з членів сім’ї, жорстка регламентація сімейного життя, пригнічуючий тип виховання); сім’я, що розпалася (один із батьків живе окремо, але зберігає контакти з попередньою сім’єю і продовжує виконувати в ній якісь функції, при цьому зберігається сильна емоційна залежність від нього).
Характерними особливостями таких сімей є: надзвичайно емоційне, вразливе і хворобливе ставлення підлітків до своїх батьків та їхніх проблем, гострі, хворобливі реакції на сімейну ситуацію.
Вагомою причиною у вживанні ПАР підлітками виступає неумілість і непослідовність у вихованні. У сім’ях, у яких батьки не встановлюють чітких норм поведінки, в яких діти залишаються надані самі собі і де дисциплінарна практика занадто сурова і непослідовна, підлітки піддаються більшому ризику здійснення правопорушень і частого вживання алкоголю та наркотиків. Здорові, емоційно насичені стосунки в сім’ї частіше всього є фактором, що запобігає потягу дитини до алкоголю та наркотиків.

У даному випадку завдання центрів соціально-психологічної допомоги складається в педагогічній та психологічній корекції відношень у сім’ї і навчанні батьків і дітей способам ефективної міжособистісної взаємодії.
Спостерігаючи за групою підлітків, що вживають психоактивні речовини, можна стверджувати, що дитина виробляє переконання, про нормальність такої поведінки. Іноді діти вважають, що така "нормальна поведінка" не тільки прийнятна, але і необхідна для того, щоб стати популярним або сексуально привабливим, здаватися красивим, дорослим, досвідченим.
При цьому надається великого значення саморегуляції і самоконтролю. Це викликано тим, що сприйнятливість до соціальних впливів залежить від знань, установок, переконань дитини, її уявлень про власне майбутнє. Діти, перед якими стоять серйозні життєві цілі, що несумісні з уживанням тютюну й алкоголю, швидше за все не будуть палити і пити.
Сприйнятливість до соціальних впливів пов’язана також з низькою самооцінкою, невпевненістю в собі і невдоволеністю собою, підвищеною потребою в соціальному схваленні, невмінням контролювати себе і наполягати на своєму, прагненням здаватися старше. Спираючись на ці факти, учені вважають, що опірність соціальним впливам може бути вихована, а метою виховання є формування психологічної несприйнятливості до шкідливих соціальних впливів.
Поведінка й установки членів сім’ї дитини прямо пов’язані з її життєвими перспективами. Якщо в сім’ї
є люди, що зловживають психоактивними речовинами, ризик прилучення до них для дитини різко зростає.
Негативний вплив справляють засоби масової інформації, які часто показують, як відомі, процвітаючі люди проводять дозвілля, вживаючи психоактивні речовини. Наслідування таким людям дуже небезпечне для дітей.
Недостатні знання, позитивні установки стосовно ПАР, очікування, уявлення про те, що вживання психоактивних речовин – норма життя, сприяють прилученню до них.
Прилученню до вживання ПАР підлітками значною мірою сприяють фармакологічні властивості цих речовин. Усі психоактивні речовини, хоча й у різному ступені, викликають звикання (залежність). Тому, почавши вживати психоактивні речовини за соціальних або з психологічних причин, дитина, згодом, продовжує це робити через фізіологічну потребу. Формування фізіологічної потреби супроводжується розвитком толерантності і збільшенням доз. Якщо вживання психоактивної речовини припиняється, то виникає неприємний, хворобливий стан (абстинентний синдром). Таким чином, фармакологічні властивості психоактивних речовин сприяють їхньому регулярному вживанню. Перехід від нерегулярного вживання до регулярного є поворотним моментом у розвитку залежності.
Література
1. Оржеховська В. М. Робота школи з профілактики вживання неповнолітніми психоактивних речовин : навч. посіб / В. М. Оржеховська, М. Вієр, Л. М. Деркач. – Черкаси, 2006. – 180 с.
2. Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / В. М. Оржеховська, Т. Є. Федорченко та ін. – Тернопіль : ТЕРНОГРАФ, 2007. – 198 с.
Федорченко Т. Є. Система роботи школи з профілактики вживання учнями психоактивних речовин : навч.-метод. посіб. / Т. Є. Федорченко, І. В. Топчій. – Черкаси : Вид. Чабаненко Ю., 2009. – 220 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал