«Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування»



Сторінка8/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.61 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Завдання 8. Прочитайте текст, визначте прийменники і з’ясуйте, які обставинні відношення передаються завдяки їм (часові, просторові, причинові, мети, уступки, сукупності).

Дія рослини на організм людини може бути неоднаковою і залежить від особливостей людини та стану її здоров’я. В той же час помічено, що кожна рослина має свої особливості дії на різні органи або їх функції. Крім того, народні цілителі вважають, що дія однієї рослини менш ефективна, ніж її поєднання з декількома рослинами. При складних захворюваннях ефект лікування вирішують не самі рослинні ліки, але їх взаємодія (за І.Алексєєвим).



Завдання 9. Поясніть правопис поданих медичних термінів:

Судинозвужувальний, гомілково-стопний, попереково-крижовий, субмікроскопічний, кардіоцеребральний, санітарно-епідеміологічна, трансплантація, черепно-мозкова, серцево-судинна, хвороба Паркінсона, багатостороннє опромінення, водогрязелікарня, навколоплодові.



Завдання 10. Виправте типові граматичні помилки:

по вимозі лікаря, по хворобі, по рецепту, проректор по навчальній роботі, по бажанню, по відношенню до, по другому, по закону, по замовленню, по крайній мірі, по мірі потреби, по мірі сил, по мірі того, як, по натурі, по необхідності, по порядку, по пошті, по місцям.



Завдання 11. Визначте іншомовні префікси, користуючись словником Рудик О.В., Гуцол М.І. Клінічна термінологія. Словотвір: Посібник. – Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г.М., 2010. – 348 с.

Анемія, діатермія, дисфункція, ектомія, ендоскопічний, гіпералгезія, гіпотонія, метастаз, профілактика, синдром, параліч, періартрит, геміспазм.



Завдання 12. Замініть (де це доречно) конструкції із прийменником по словосполуками з іншими прийменниками або безприйменниковою конструкцією.

По припущенню, +9 градусів по Цельсію, по лікарському припису, оцінка стану новонародженого по шкалі Апгар, по годинах, по методу, проректор по навчальній роботі, заступник головного лікаря по медичній роботі, комісія по констатації смерті, заняття по анатомії, матеріали по питаннях екології, по темі, називати по імені, по замовленню, по мірі чого, заходи по виконанню, рекомендації по працевлаштуванню, семінар по поліпшенню навчального процесу, зауваження по цій книжці, з якого віку – по який вік, рада по захисту дисертацій, відпустка по хворобі, тимчасова непрацездатність по туберкульозу, лікар по шкірних хворобах, старший по віку, по знайомству, родич по чоловікові, піти по лікаря.

Завдання 13. Замініть (де це доречно) конструкції із прийменником на словосполуками з іншими прийменниками або безприйменниковою конструкцією.

Аналіз крові на глюкозу, аналіз калу на кишкову групу, аналіз на дифтерію із зіву і носа, бакпосів на мікобактерії туберкульозу, обстеження на токсоплазмоз, огляд на коросту, медичний огляд на стан сп’яніння, були присутні на розтині, читати на українській мові, на наступному тижні, на днях, хворий на ангіну, висока захворюваність на гепатит.



6. Перевірка кінцевого рівня знань студентів

Запитання для перевірки кінцевого рівня знань

1. Як відмінюються кількісні, збірні, порядкові і дробові числівники?



  1. У чому особливість відмінювання складених кількісних числівників?

  2. Що таке дієвідмінювання?

  3. Які особливості особових закінчень І та ІІ дієвідмін?

  4. Які префікси та суфікси беруть участь у творенні дієслів?

  5. Чим ускладнюється правопис прислівників?


7. Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання.

Тема наступного практичного заняття «Синтаксичний аспект фахового мовлення».

Домашнє завдання. Завдання № 2, № 3 (письмово) з методичної розробки до теми «Синтаксичний аспект фахового мовлення».
Методичну розробку уклав ст.викл. Василевич Р.Я.

Методичну розробку обговорено і затверджено на кафедрі мовознавства.

Протокол № 1 від 27.08.2015.

Зав. кафедри мовознавства, проф. Луцак С.М.



Методична розробка

для викладачів

до практичного заняття



з української мови (за професійним спрямуванням) на тему:

«Синтаксичний аспект професійної мови медиків»

(Фармацевтичний факультет, І курс, ІІ семестр)

МЕТА: навчальна: сформувати вміння та навички вільного володіння виражальними засобами на синтаксичному рівні;

розвиваюча: розвивати пам’ять, логічне мислення, усне й писемне зв’язне мовлення;

виховна: виховувати пошану до рідного слова, допомогти розвинути мовну інтуїцію.

ОБЛАДНАННЯ: методичні розробки для студентів.

Студенти повинні знати: основні синтаксичні одиниці, типи синтаксичного зв’язку між ними.

Студенти повинні уміти: з’ясовувати відмінності між словосполученням і реченням; визначати типи речень, правильно вживати розділові знаки при прямій мові, цитатах, діалогах.

2.План і організаційна структура практичного заняття

з/п

Етапи та основні питання

Час у хвилинах

Обладнання заняття

1.

Організаційні заходи

5 хв.

Журнал, методична розробка заняття

2.

Оголошення теми, мети заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.




3.

Перевірка вихідного рівня знань студентів

5 хв.

Картки для тестування

4.

Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

25 хв.


Ілюстративний матеріал

5.

Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

40 хв.

Методична розробка заняття, дидактичний матеріал

6.

Перевірка кінцевого рівня знань

5 хв




7.

Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання

5 хв.




МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, формулювання основних завдань.

3. Перевірка вихідного рівня знань

Завдання для перевірки вихідного рівня знань

  1. Визначте вид підрядного речення: Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі (Леся Українка)

  1. означальне; B) допустове; C) обставинне часу; D) обставинне місця.

2. Визначте різновид односкладного речення:

Вино мудрості пють із келиха розчарувань (А.Коваль):

А) означено-особове;

В) неозначено-особове;

С) узагальнено-особове;

D) безособове.

3. Яку роль у реченні виконують виділені слова?



На світі все знайдеш, крім рідної матері (Народна творчість):

А) відокремлений уточнюючий підмет;

В) відокремлений уточнюючий додаток;

С) відокремлена уточнююча обставина;

D) відокремлений уточнюючий присудок.

4. Виберіть правильні варіанти слововживання:

A) оцінки по предметах, працюють по обраних спеціальностях, гід по магазинам;

B) оцінки з предметів, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинах;

C) оцінки по предметах, працюють за обраними спеціальностями, гід по магазинам;

D) оцінки із предметів, працюють по обраних спеціальностях, гід із магазинів.

5. Нормативним є таке слововживання:

A) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імунітет;

B) вакансія, написати автобіографію, імунітет;

C) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет;

D) вакансія, написати власну автобіографію, імунітет.

6. Основні синтаксичні норми – це:

А) прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень, правильна координація підмета й присудка тощо;

В) розділ граматики, що вивчає будову та значення словосполучень і речень;

С) правила узгодження підмета й присудка;

D) норми, що регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень.



4. Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

Питання для обговорення:

    1. Поняття про синтаксис. Типи синтаксичних одиниць. Головні та другорядні члени речення. Принципи класифікації речень.

    2. Складні випадки координації присудка з підметом: керування та узгодження у словосполученнях. Варіанти порушень синтаксичних норм.

    3. Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, вживання однорідних членів, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів.

    4. Типові огріхи, пов’язані з побудовою складних речень.

    5. Синтаксичні особливості текстів ділових паперів.

Синтаксис (грец. syntaxis – складання, побудова, поєднання, порядок) – розділ граматики, що вивчає будову й функціонування системи одиниць різних рівнів – словосполучень, речень, комунікатів, складних синтаксичних єдностей.

Термін «синтаксис» використовують і щодо синтаксичної будови мови та мовлення. Синтаксис мови – це сукупність представлених у мові закономірностей, що зумовлюють побудову та функціонування синтаксичних одиниць. Сутність синтаксису мовлення полягає в теорії та практиці використання мовцем окремих синтаксичних одиниць для реалізації комунікативної мети.

Також термін «синтаксис» застосовують у вужчих значеннях: синтаксис словосполучень, синтаксис членів речення, синтаксис речень, синтаксис простого речення, синтаксис складного речення, синтаксис тексту тощо.

Предметом синтаксису є синтаксичні одиниці мови, їхня семантика і будова, синтаксичні зв’язки, семантико-синтаксичні відношення.

Стосовно визначення синтаксичних одиниць як у зарубіжному, так і у вітчизняному мовознавстві немає одностайності. Ще в ранніх працях про синтаксис виникали різні погляди щодо об’єктів цієї частини граматики. Наприклад, синтаксис усвідомлювався як учення про сполучення слів М. В. Ломоносовим, О. Х. Востоковим. Пізніше Ф. І. Буслаєв виділяє основну синтаксичну одиницю – речення. П. Ф. Фортунатов розширив рамки поняття про словосполучення. Відомий мовознавець О. О. Шахматов виокремлює словосполучення і речення як основні синтаксичні одиниці.

У граматиках української мови різних періодів формування синтаксичної науки основні синтаксичні функції також вивчалися не послідовно. Я. Головацький усвідомлює синтаксис як науку про словосполучення, О. Огоновський – як науку про речення.

Пізніше Л. А. Булаховський виділяє як окремі об’єкти вивчення синтаксису, окрім словосполучень та речень, ускладнені речення, надфразні єдності.

Найґрунтовніші дослідження про синтаксичні одиниці української мови належать І. Р. Вихованцю, А. П. Загнітку, Н. Л. Іваницькій, Б. М. Кулику, І. І. Слиньку, Н. В. Гуйванюк, К. Ф. Шульжуку та ін.

У сучасному мовознавстві найчастіше виділяють три основні синтаксичні одиниці – словосполучення, речення і мінімальну синтаксичну одиницю (компонент речення або словосполучення).



Словосполучення – це непредикативна синтаксична одиниця, яка є смисловим і граматичним поєднанням двох повнозначних слів, виникає в процесі творення речень.

Ця синтаксична конструкція утворюється на основі підрядного зв’язку: узгодження, керування і прилягання.

Словосполучення виконує номінативну функцію, дає розчленовану назву предметам, діям, ознакам, напр.: лист – лікарняний лист; укласти – укласти довідку; енергійно – дуже енергійно.

Словосполучення виконують кілька функцій. Одна з провідних функцій – бути будівельним матеріалом для речень. Наприклад, із словосполучень програма конгресу, включала актуальні питання можна побудувати речення Програма конгресу включала актуальні питання.

Наступна функція словосполучень – виступати розчленованими назвами (заголовки статей, назви книг, журналів та ін.), напр.: Здоров’я нації, Честь лікаря, Вісник медицини, Нове в кардіології тощо.

Від речення словосполучення відрізняється тим, що воно:

1) не є комунікативною одиницею;

2) не має інтонації, притаманної реченню;

3) є непредикативною синтаксичною одиницею;

4) є лише будівельним матеріалом для речення.

За структурою словосполучення поділяють на прості, складні та комбіновані. Прості словосполучення утворюються двома повнозначними словами на основі підрядного зв’язку: термінологічний словник, приїхати на семінар, екзамен із хімії.

Складні словосполучення складаються з трьох і більше повнозначних слів, поєднаних двома чи трьома типами підрядного зв’язку: огляд хворого лікарем (керування й керування), уважно слухати лекцію (прилягання й керування); дуже нетолерантний при спілкуванні (прилягання й керування).

Комбіновані словосполучення розкладаються на два і більше словосполучень із двома чи кількома підпорядковуючими словами (читати цікаве дослідження –читати дослідження + цікаве дослідження).

За морфологічним принципом словосполучення класифікують на: дієслівні (працювати над дисертацією, підписати документи); субстантивні (високі показники, бажання допомагати); ад’єктивні (втомлений від перенапруження, старий за віком); адвербіальні (дуже оперативно, праворуч від операційної).

Основною синтаксичною одиницею є речення.

Речення – мінімальна комунікативна одиниця, яка оформлена за законами мови, є завершеною одиницею спілкування та вираження думки.

Диференційними ознаками речення є предикативність, модальність, граматична організованість, семантична та інтонаційна завершеність.



Предикативність речення – синтаксична категорія, що виражає співвіднесеність повідомлення з дійсністю і формує речення як комунікативну одиницю.

Модальність речення – синтаксична категорія, що виражає особисте ставлення мовця до власного висловлювання. Ставлення може виражатись за допомогою інтонації (стверджувальної й заперечної, серйозної й іронічної тощо); часток (невже, авжеж, ніби, начебто); вставних слів (на жаль, мабуть, може, здається); способу дієслова (дійсний, умовний чи наказовий).

Граматична організованість – це найбільш очевидна ознака речення. Бо воно – завжди граматично організована синтаксична одиниця. Адже для вираження завершеної думки необхідно граматично оформити зв’язки між словами, ставлячи їх у тих формах, яких вимагає речення, використовуючи як засоби зв’язку прийменники і сполучники.

Семантична завершеність речення полягає у вираженні ним закінчення думки.

Інтонаційна завершеність речення формується єдністю таких усномовних взаємозалежних якостей: мелодикою, силою, наголосом, темпом і тембром мовлення, паузами. За інтонацією розрізняють розповідні, питальні й спонукальні речення.

У семантико-граматичній основі речення розмежовують головні члени (предикативний центр) і другорядні. Підмет і присудок становлять граматичну основу речення, бо саме в них виражається предикативність.



Підмет (лат. sybjectum – підкладене) – головний член речення, який називає предмет або поняття, яким приписується певна дія, стан, інша змінна ознака; перебуває в предикативному зв’язку з іншим головним членом речення – присудком. Підмет відповідає на питання хто? що?

Відповідно до структури підмети класифікують на прості та складені.

Найтиповіший засіб вираження простого підмета – іменник у називному відмінку: Дослідження відображає біологічні особливості цих новоутворень.

Функцію підмета можуть виконувати також займенники:



Він провів дослідження з дотриманням Міжнародних принципів Європейської конвенції про захист тварин;

субстантивовані слова:



Один досліджував морфологічні зміни в тканинах головного мозку, другий – у підшлунковій залозі;

службові слова, вигуки, звуконаслідувальні слова:



Тільки впевнене «так» визначало перспективи цього питання.

Складеним підметам властива семантична єдність компонентів (двох чи більше повнозначних і службових слів).

Такий тип підметів найчастіше виражений:

– кількісно-іменниковими сполуками слів, які утворюються поєднанням числівника (власне кількісного, збірного, неозначено-кількісного) у формі називного відмінка з іменником у формі родового відмінка, наприклад:

Десять пацієнтів погодились на повторне обстеження;

– сполученням слів, головним компонентом якого є відчислівниковий іменник або іменник зі значенням міри кількості:



Група лікарів розробила додаткові критерії ступеня тяжкості цитоморфологічних змін;

– сполученням іменників більшість, меншість, частина і под. з іменником у формі родового відмінка множини:



Більшість досліджень будуть упроваджені в клінічну практику;

– поєднанням займенника або числівника у формі називного відмінка з іменником чи іншим субстантивованим словом у формі родового відмінка з прийменником з (зі, із):



Один із науковців використав отримані дані для прогнозування ускладнень;

– сполученням слів зі значенням поєднуваності у виконанні дії:



Мати з сином були госпіталізовані для подальших досліджень;

– поєднанням неозначеного займенника з прикметником:



Щось нове було використано задля безпечності цього процесу;

– сполученням іменників початок, середина, кінець, край, вид, ряд і под. з іменником у формі родового відмінка:



Кінець місяця видався складним;

– сполученням слів із метафоричним значенням:



Білий халат поспішає до пораненого;

– поєднанням слів, серед яких немає слова в називному відмінку:



До п’яти пацієнтів не дослухались порад лікаря.

Другим членом граматичної основи речення є присудок.



Присудок – головний член двоскладного речення, який називає дію, стан, змінну ознаку діяча і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? у якому він стані? що робиться? тощо.

За способом вираження присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні, складені іменні та складні.



Простий дієслівний присудок виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, як-от: Препарат широко застосовують у повсякденній клінічній практиці.

Присудок, виражений неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом, називається складеним дієслівним. Наприклад: Дозволити провести працевлаштування як за контрактною, так і за конкурсною системою.



Складений іменний присудок може виражатися іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв’язкою. Наприклад: Розроблені профілактичні заходи будуть первинними.

До складних присудків належать складні дієслівні (співвідносні із складеним дієслівним присудком) і складні іменні (співвідносні із складеним іменним присудком).

Порівняймо: Медики-волонтери не могли лишатись байдужими. Бригада лікарів повернулася в медпункт виснажена та стурбована.

До повнозначних лексичних компонентів речення, синтаксично залежних від головних членів речення, належать другорядні члени речення.

Відповідно до формально-граматичних і семантико-синтаксичних ознак виділяють такі другорядні члени речення: додаток, означення, обставини.

Додаток – другорядний член речення, що називає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, стан, ознака.

Додаток відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? кому? чому? ким? чим? і т. д.

Додаток найчастіше виражається іменником, займенником або іншою частиною мови в значенні іменника: Слід реформувати існуючу модель.

Розрізняють додатки прямі та непрямі.



Прямі додатки залежать від перехідного дієслова і стоять у знахідному відмінку без прийменника.

Наприклад: Вони самостійно планували фінансові витрати.



Прямі додатки можуть стояти і в родовому відмінку, якщо перед перехідним дієсловом є заперечна частка не чи якщо дія переходить на частину предмета, названого іменником.

Непрямі додатки означають предмети, на які дія спрямована не прямо, а опосередковано. Наприклад: Ними сформульовані пропозиції до проекту.

Непрямі додатки бувають: безприйменникові (виражені родовим, давальним або орудним відмінком): Сформували групи за адміністративним принципом; прийменникові (виражені будь-яким непрямим відмінком із прийменником): Розробка стандартів відбувається за спрощеною схемою.

Означення – другорядний член речення, який називає ознаку предмета, синтаксично залежить від іменника, відповідає на питання який? чий? котрий? у будь-якому відмінку, а також на питання скількох? скільком? скількома? на скількох? (крім називного й знахідного відмінків).

Означення, як правило, виражається прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, займенником, рідше – іншими частинами мови.

Виділяють узгоджені та неузгоджені означення.

Узгоджене означення приєднується до означуваного слова зв’язком узгодження, узгоджуючись із ним у роді, відмінку й числі. Наприклад: Адміністрація лікарні розрахувала необхідну кількість ліжкового фонду.

Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх).



Неузгоджене означення приєднується до означуваного слова зв’язком керування або прилягання.

Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, неозначеною формою дієслова тощо.

Неузгоджені означення бувають: безприйменникові (виражені словоформою в родовому відмінку): Допомога лікаря виявилась дуже ефективною; Його хвилювання були марними;

прийменникові (виражені словоформами з прийменниками): Ці ліки від застуди пацієнти придбали за власні кошти.

Різновидом означення є прикладка.



Прикладка– означення, виражене іменником, яке називає ознаку предмета та водночас дає йому нову назву. Наприклад: Юнак-стоматолог виступив із цікавим науковим повідомленням. Лікар-кардіолог проводив контроль артеріального тиску в пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Прикладка може характеризувати особу за професією, родом занять (лікар-педіатр), за місцем проживання (юнак-львів’янин), за соціальним походженням (дівчина-робітниця), за національною належністю (жінка-бельгійка, чоловік-англієць), за родинними стосунками (дівчата-сестри), за віком (брат-підліток).

Прикладки бувають поширені й непоширені, відокремлені й невідокремлені, препозитивні (стоять перед означуваним словом) й постпозитивні (розміщені після означуваного слова).

Обставина – другорядний член речення, що характеризує дію, стан, процес, ознаку чи вказує на умови, за яких вони відбуваються.

Обставини можуть виражатися прислівниками, дієприслівниками, іменниками в непрямих відмінках, словосполученнями, фразеологізмами.

За значенням обставини поділяються на обставини способу дії, обставини міри й ступеня, обставини місця, обставини часу, обставини причини, обставини мети, обставини умови, обставини допустовості. Наприклад:

1. Це захворювання легко лікується сучасними антигіпертензивними препаратами.

2. Студент дуже любив дискутувати щодо програми підготовки кардіологів європейськими асоціаціями.

3. Участь у конкурсі молодих вчених безкоштовна.

4. Сьогодні було обговорено й затверджено рекомендації з діагностики та лікування цукрового діабету.

5. У пацієнтки від утоми закрились очі.

6. Рукопис був ретельно відредагований для подання до друку.

7. При такій умові слід переглянути принципи експертної оцінки якості медичної допомоги.

8. Незважаючи на труднощі, була збережена етапність і спадкоємність медичної допомоги на всіх рівнях.

У мовознавчій традиції за структурою речення поділяють на прості та складні.

Поділ простих речень здійснюють за такими принципами: 1) за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні, бажальні); 2) за характером реалізацій граматичних моделей (повні та неповні); 3) за наявністю головних членів (односкладні та двоскладні); 4) за наявністю другорядних членів (поширені та непоширені).

5. Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

Завдання 1. Визначте тип словосполучення за будовою.

Вміст солей, варикозне розширення вен, у клінічній практиці, препарат «Тіотриазолін», при хронічних захворюваннях, вивчення післяопераційного матеріалу, інтенсивно вивчаються, через місяць експерименту, дві тисячі п’ятнадцятий рік, знаходилися на обстеженні, вади розвитку органа, в якості підсилювача, сучасні методи дослідження.



Завдання 2. Визначте тип підрядного синтаксичного зв’язку.

Лімфатичні судини, сильно виражений біль, підвищення артеріального тиску, обмін речовин, проявляється зовнішньо, при проявах безсоння, розвивається після опіків, звернутись до лікаря, стимулюючи ріст, підшкірні тканини, серцево-судинна система, виникає повторно, протизапальні засоби, кваліфікований лікар, запобігання ускладнень, мій стоматолог.



Завдання 3. Розгляньте схему. Охарактеризуйте кожний спосіб зв’язку між словами в підрядних словосполученнях. Проілюструйте прикладами.

Способи підрядного зв’язку в словосполученнях


Узгодження

Керування

Прилягання

Повне


Безприйменникове

Прийменникове

Неповне

Завдання 4. Визначте предикативну основу. Охарактеризуйте головні члени речень і засоби їх вираження.

У воєнні лихоліття австралійський учений Говард Флорі (1898 – 1968) займався вирощуванням цвілі. Лабораторію було обладнано явно не за останнім словом техніки: ванна, молочні бідони, підкладні судна, пляшки з-під лимонаду. Однак Флорі та його асистентові Ернсту Чейну (1906 – 1979) вдалося одержати перший у світі антибіотик – пеніцилін. Флорі зайнявся створенням пеніциліну, зацікавившись працями відомого бактеріолога Александра Флемінга (1881 – 1955).



(З енциклопедії).

Завдання 5. Утворіть речення, в яких би кожне з поданих словосполучень вживалося у функції складеного підмета.

Кожен у нас, хірург з асистентом, група лікарів-інтернів, п’ятеро пацієнтів, три тижні, кілька медичних працівників.

Завдання 6. Утворіть речення, в яких би кожне з поданих дієслів вживалося або як допоміжне у складеному дієслівному присудку, або як зв’язка у складеному іменному.

Вводити, визначати, бути, порушувати, вивчати.

Завдання 7. Виправте в реченнях неузгодження підмета з присудком.

1. На лекції були присутні п’ятдесят один студент.

2. Надмірне фізичне навантаження та щоденне тривале перебування «на ногах» шкідливе для лікування варикозного розширення вен.

3. Маріє Михайлівно, Ви здійснила ґрунтовне дослідження лікування хворих на виразкову хворобу шлунка.

4. Більшість учасників круглого столу з проблеми «Морфологія людини» виступали з доповідями.

5. Кропива дводольна, льон звичайний і м’ята перцева корисна для профілактики і лікування цукрового діабету.



Завдання 8. Виправте порушення принципів побудови речень.

1. Ефективним елементом лікування є використання рослин, кропиви дводомної, селери пахучої, петрушки звичайної, кореня та листків.

2. Ірина Іванівна – вона відомий морфолог, висококваліфікований педагог, талановитий організатор навчально-методичної роботи.

3. Володимира Степановича представили в якості нового завідувача кафедри.

4. Слухачі курсів вже зібралися в аудиторії і лектор починає свій виступ.

5. Завершивши написання дисертації, почуття щастя охоплює мене.

6. У відділенні незадовільно проводились роботи по підготовці техніки.

Завдання 9. Визначте тип складнопідрядного речення.

1. Лікар, який не вміє щиро брехати, вибрав не ту професію (Джордж Бернард Шоу).

2. Найгірше в ліках те, що будь-які з них вимагають вживання інших (Елберт Хаббард).

3. Ніщо так не шкодить здоров’ю, як постійна зміна ліків (Сенека Луцій Анней).

4. Якщо сон полегшує страждання, значить хвороба не смертельна (Гіппократ).

5. Той, хто хоче бути здоровим, частково вже видужує (Джованні Боккаччо).



Завдання 10. Відредагуйте подані речення.

1. Хворому поставили невірний діагноз, це викликало у нього подавлений настрій.

2. Ознаки цього захворювання – головна біль, відчуття горячі, легке недомагання.

3. При гострому коліті пацієнтці була надана сама необхідна допомога.

4. Хворих часто турбує ізжога через 2-3 години після їди, сильна тошнота та блювота.

5. При неналежному догляді за жирною шкірою можуть з’явитися розчіси на шкірі та її шелушіння.



Завдання 11. Зробіть повний синтаксичний аналіз безсполучникових речень.

1. Більшість давніх єгиптян не могла лікуватися – в них просто не було грошей.

2. У хворих на віспу піднімалася температура, шкіра покривалася висипом, схожим на дрібні виразки.

3. Застосовувані в Давньому Римі ліки були ефективні: наприклад, листя папороті допомагало виганяти глистів.

4. Колись відвідування психіатричних лікарень було модною розвагою: кожний міг прийти в клініку і подивитися на пацієнтів, як на звірів у зоопарку.

5. Нині світ збурюють природні катастрофи і збройні військові конфлікти, лікарі часто працюють в екстремальних умовах



(З енциклопедії).

Завдання 12. Поставте, де потрібно, розділові знаки. Поясніть їх уживання між однорідними членами речення.

Здоров’я це стан фізичного психічного і соціального благополуччя високої працездатності та соціальної активності людини. Здоровою вважається та людина у якої на вплив різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції що за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей її віку і статі. Розрізняють фізичне психічне і духовне здоров’я а також кількісні і якісні його показники



(З посібника).

Завдання 13. Продовжте речення.

1. Розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і особливості їх функціонування називають…

2. Формальний граматичний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці, виражений мовними засобами, називають…

3. Синтаксична одиниця, що являє собою мінімальне семантичне і граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів, пов’язаних засобами синтаксичного зв’язку, називається…

4. Вид синтаксичного зв’язку, який вказує на граматичне підпорядкування одного компонента іншому в реченні чи словосполученні, називають…

5. Напівпредикативний зворот мови з дієприкметником у центрі, що виконує синтаксичну функцію поширеного відокремленого означення, називають…



Завдання 14. Доповніть таблицю самостійно дібраними прикладами.

Просте односкладне речення

Означено-особове




Неозначено-особове




Безособове




Узагальнено-особове




Інфінітивне




Номінативне (називне)




Завдання 15. Поміркуймо разом: «Чому знання синтаксичних норм допоможе оволодіти культурою фахової мови?»

Підготуйте коротке повідомлення про порушення синтаксичних норм при укладанні текстів офіційно-ділового стилю.



Завдання 16. Складіть пам’ятку для студентів про професійну мовну компетенцію особистості.

Завдання 17. Напишіть твір-роздум на одну із запропонованих тем:

«Як много важить слово,

Одне сердечне, теплеє слівце!»

Іван Франко

«Мова смілива, але незв’язна мова – немов тупий меч»



Епіктет

«Говорити просто і ясно так само важко, як бути щирим і добрим»



Сомерсет Моем

6. Перевірка кінцевого рівня знань студентів

Запитання для перевірки кінцевого рівня знань

1. Що є предметом вивчення синтаксису?

2. Якими ознаками відрізняється словосполучення від речення?

3. Як поділяються словосполучення за будовою?

4. За якими принципами здійснюють поділ простих речень?

5. Як поділяють підмети за способом вираження?

6. Чи підлягають відокремленню й виділенню комами дієприслівникові звороти?

7. Як класифікують складні речення?

8. Чим складнопідрядні речення відрізняються від складносурядних?
7. Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал