«Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування»



Сторінка5/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Питання для обговорення:


1.Поняття про морфологію, морфологічні норми. Норма й основні морфологічні категорії: рід, число, відмінок, ступені порівняння, особа.

2 Частини мови як основні морфологічні одиниці, принципи їх класифікації. Морфологічні категорії та синтаксичні властивості самостійних частин мови.

3. Специфіка використання граматичних форм самостійних частин мови в текстах ділових документів.

4. Складні випадки визначення роду та відмінювання іменників.

5. Творення ступенів порівняння прикметників.

Найдавнішою традиційною мовознавчою галуззю є граматика, яка вивчає частиномовну диференціацію мови, закономірності словозміни й формотворення, способи зв’язку слів у реченні й синтаксичну природу висловлювань. Найдавнішими граматиками світу є давньоіндійська «Аштадхьяйя» (V або ІV ст. до н.е.), граматика індійського лінгвіста Яска, якого вважають творцем першої класифікації частин мови, і давньогрецька граматика Арістотеля «Про іменування» (ІV ст. до н.е.).

Першою українською граматикою називають граматику О.Павловського (1818 р.). Завершується впорядкування граматичної термінології, закладаються основи різних підходів до вивчення морфологічної системи у граматиках ХVІІІ-ХІХ ст. (І. Могильницького 1823–1824 рр.; І. Вагилевича 1845 р.; Я. Головацького 1849 р. та ін.). ХХ-ХХІ ст. характеризується системно-структурним, функціональним, комунікативним, когнітивним підходами до граматичного опису мови та комп’ютерним моделюванням граматичної системи (Вихованець І. Р., Дудик П. С., Жовтобрюх М. А., Кононенко В.І., Грищенко А.П., Мацько Л.І. та ін.).

Одним із розділів граматики є морфологія, що вивчає лексико-граматичні класи слів, кожен з яких характеризується лексичними, морфологічними і синтаксичними особливостями.

Серед завдань сучасної морфології визначаємо:


  1. побудова частиномовної класифікації;

  2. опис граматичних категорій мови;

  3. опис морфологічних парадигм;

  4. дослідження сполучуваності морфологічних засобів;

  5. опис синтаксичної організації тексту.

Традиційним є поділ частин мови на повнозначні (іменник, дієслово, прикметник, числівник, займенник, прислівник) та службові (частка, сполучник, прийменник, вигук). Перші мають семантичне значення, характеризуються наявністю морфологічних парадигм, виконують синтаксичну роль у реченні; другі не співвідносяться з поняттями, не мають словозміни і самостійних синтаксичних функцій.

Добір морфологічних засобів мови з певною комунікативно-стилістичною метою за П. С. Дудиком визначається:

– належністю/неналежністю слова до певного стилю й жанру мови;

– формою вияву – усною чи писемною;

– семантикою слова, передусім позитивною чи негативною;

– морфологічними ознаками слова, його морфемною структурою, змінністю чи незмінністю, належністю слова до певної частини мови;

– емоційною нейтральністю чи певним емоційним забарвленням.

З-поміж морфологічних особливостей офіційно-ділового стилю вирізняємо сувору нормативність граматичних форм. Порушення цих норм призводить до розбіжностей морфологічних форм даного стилю із нормами чинного правопису української мови.

Суттєвими морфологічними ознаками офіційно-ділового стилю є:

– переважання іменників над дієсловами;

– активне використання віддієслівних іменників;

– узгодження назв місяців у формі родового відмінка;

– використання дієслів у наказовому способі;

– вживання дієслів у активному стані та безособових невідмінюваних дієслівних форм на -но, -то;

– обмежене використання прислівників, особових займенників, вигуків, часток;

використання усталених, характерних мовних форм, стандартних висловів;

– побудова речень за шаблонною структурою.

Однією з важливих ознак культури фахового мовлення є морфологічна правильність, яка полягає у дотриманні унормованих та регламентованих правописом правил змінювання слів, їх творення.



Короткий словник ключових понять до теми:

Відмінасловозмінна група іменників, об’єднаних типом відмінювання.

Відмінокграматична категорія іменних частин мови, яка служить для вираження синтаксичних зв’язків між словами, а також семантичних відношень до інших слів.

Відносні прикметники – прикметники, що називають ознаку предмета на основі відношення до іншого предмета, ознаки або дії.

Іменниксамостійна частина мови, що називає предмети, істоти, явища природи, узагальнені ознаки або дії і відповідає на питання хто? що? Іменники мають граматичні категорії роду, числа, відмінка. Іменники за значенням поділяються на конкретні, абстрактні, загальні, власні назви, назви істот – неістот. Іменник може виконувати синтаксичну роль підмета, додатка, означення, іменної частини складеного присудка, обставини.

Кличний відмінок – форма іменника, що називає особу (персоніфікований предмет), до якої звернена мова.

Короткі прикметникиприкметники, у яких немає закінчення.

Називний відміноквихідна відмінкова форма іменника, прикметника, займенника, числівника, що виконує номінативну функцію і протиставляється іншим відмінковим («непрямим») формам.

Повні прикметники – прикметники, у яких є закінчення.

Прикметник – повнозначна частина мови, що охоплює слова із значенням ознаки предмета. Основною морфологічною ознакою прикметників є те, що вони змінюються за родами, числами та відмінками. Прикметник має морфологічну категорію ступенів порівняння якостей. У реченні прикметник переважно виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка.

Присвійні прикметники – прикметники, що означають належність предмета особі (істоті).

Рідлексико-граматична категорія іменника, що виявляється в конкретних значеннях чоловічого, жіночого, середнього роду.

Ступені порівняння – словозмінна категорія якісних прикметників або прислівників, що показує різницю у вияві якості предметів або дій через їх порівняння.

Тверда група – з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини.

Числограматична категорія, властива деяким повнозначним частинам мови, що вказує на кількість предметів і реалізується у відповідних граматичних формах.

Якісні прикметники – прикметники, що виражають якість, властивість предмета безвідносно до інших предметів із різним ступенем інтенсивності.

Завдання'>5. Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

Завдання 1. Подані слова поставте у формі родового відмінка однини. Поясніть, чому іменники ІІ відміни у родовому відмінку однини мають закінчення –а(-я) чи –у(-ю):

біль, діагноз, документ, акт, бланк, штамп, кашель, нежить, характер, інфаркт, міокард, грип, вивих, суглоб, пояс, термін, листопад, папір, стіл, діатез, стан, рецепт, аркуш, бал, бор, орган, лист, тип, рак, конфлікт, шлунок, мозок, центр.



Завдання 2. Провідміняйте ваше прізвище, ім’я, по батькові. Поясніть правопис.

Завдання 3. Визначте синтаксичну роль виділених іменників.

Стенокардія (грудна жаба) – ранній прояв ішемічної хвороби серця, пов’язаний з погіршенням коронарного кровообігу, найчастіше унаслідок атеросклерозу артерій серця.

У початковій стадії хронічної коронарної недостатності, коли атеросклерозні зміни в артеріях ще незначні, напади стенокардії викликаються лише великими фізичними і психоемоційними навантаженнями, потім частота нападів зростає, їх тривалість збільшується. У важкій формі напади виникають і в стані спокою. В результаті стенокардії може розвинутися інфаркт міокарда (За І.Алексєєвим).

Завдання 4. Утворіть, де це можливо, паралельні форми чоловічого і жіночого родів:

президент, академік, кандидат, професор, педагог, ректор, аспірант, лаборант, журналіст, лектор, редактор, поет, викладач, директор, декан, проректор, завідувач, лікар, санітар, бухгалтер, секретар, продавець, співак, провідник, студент.



Завдання 5. Виберіть правильні морфологічні варіанти:

болі – болю; нежитю – нежиті; компостувати – компостирувати; міці – моці; очами – очима; плечами – плечима; чорнило – чорнила; осі – вісі; чотири студенти – чотири студента.



Завдання 6. Згідно з поданою нижче схемою зробіть морфологічний аналіз іменників у наведеному реченні: Оксамитова шкіра, життєрадісність, внутрішній спокій, почуття щастя, гарний настрій – усе залежить в основному від певних гормонів в організмі (С.Геник).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал