«Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування»



Сторінка3/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Короткий словник ключових понять до теми:

Активний словник – це запас слів, які мовець активно використовує в усній та писемній мові.

Арго – мова вузької соціальної чи професійної групи, створювана з метою мовного відокремлення, характеризується наявністю слів, незрозумілих для сторонніх.

Архаїзми – застарілі для певної епохи назви предметів та явищ, звороти, форми слів, афікси, що вийшли з активного пласта лексики, але використовуються в мовленні як стилістичні синоніми сучасних слів для створення піднесеної тональності або як засіб створення сатиричного і комічного.

Багатозначність – здатність слова мати одночасно кілька значень.

Власне українська лексика – слова, що утворилися в українській мові в період її формування й історичного розвитку.

Вульгаризми – неприйняті в літературній мові грубі чи лайливі слова або звороти.

Говірка – найдрібніша діалектна одиниця, поширена на невеликій території.

Евфемізми – слова і вирази, що вживаються з метою уникнення слів із грубим, непристойним змістом.

Жаргон – соціальний діалект, яким користуються мовці, об’єднані спільними інтересами, захопленнями, віком, соціальним статусом.

Загальновживана лексика – лексика, яку використовують усі мовці незалежно від професії, освіти, соціального статусу тощо.

Запозиченняслова, засвоєні українською мовою з інших мов.

Застарілі слова – слова, які вийшли із активного вжитку в літературній мові.

Ідіома – властиве лише даній мові нерозкладне словосполучення, значення якого не збігається із значенням окремо взятих його складників.

Сентенція – повчальна думка або афоризм морально-етичного спрямування, що має настановчий, виховний характер, містить слушну пораду, застереження тощо.

Іншомовні словаслова, запозичені з інших мов. Вони збагачують словниковий склад мови. Іншомовні слова підпорядковуються законам фонетики, граматики і словотворення тієї мови, яка їх запозичує, і лише в окремих випадках залишаються незасвоєними.

Історизми – застарілі слова, що вийшли з ужитку в зв’язку зі зникненням тих реалій, які вони називали.

Лексикон – запас слів і виразів, властивих певній особі чи галузі людської діяльності.

Лексичне значення слова – закладений у слові зміст, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям.

Метафора – один з основних тропів, який полягає в перенесенні ознак з одного предмета на інший за схожістю чи контрастністю.

Метонімія – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю.

Однозначність – наявність у слова тільки одного значення.

Оксиморон – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект.

Ономастика – майстерність давати імена) – розділ мовознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку власних імен.

Освоєння запозичених слів – пристосування запозичень до графічної, фонетичної, граматичної та семантичної будови української мови.

Паронімисхожі за формою споріднені та неспоріднені слова, що розрізняються своїм значенням.

Переносне значення слова – одне із значень багатозначного слова, що пов’язане з прямим значенням і виникло внаслідок перенесення назви на інший предмет чи явище за подібністю, суміжністю чи функцією.

Просторіччя – форма національної мови, яка разом із народними говорами становить народно-розмовний стиль.

Синекдоха – вид тропа, переносне вживання назви частини предмета замість цілого, однини замість множини або навпаки.

Синоніми – слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.

Синонімічний ряд – група слів або фразеологізмів, об’єднаних спільним значенням.

Сленг – різновид професійного мовлення, слова та вирази, якими послуговуються спілкувальники різних вікових груп, професій, соціальних прошарків.

Словник – упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку опис слів.

Фразеографія – теорія і практика укладання фразеологічних словників різних типів.

Фразеологізми професійного мовлення – стійкі сполучення, які відбивають давні прийоми роботи, спеціальні форми спілкування учасників колективної праці.

Фразеологічна одиниця – лексично неподільне, стійке у своєму складі, цілісне за значенням сполучення слів, що відтворюється в мові.

Фразеологічна калька – дослівний переклад фразеологічної одиниці за частинами.

Фразеологічне значення – притаманне фразеологічній одиниці категоріальне значення, своєрідність якого полягає у його цілісності та переосмисленості і випливає із специфіки, компонентності складу та способу утворення фразеологізму.

Фразеологічний словник – словник, що подає фразеологічні одиниці в алфавітному порядку або за темами.

Фразеологічно зумовлене значення слова – лексичне значення, яке набуває слово тільки в складі фразеологічної одиниці.

5. Виконання вправ та завдань

Завдання 1. З’ясуйте значення слів: криз – криза; ознайомити – познайомити; дефективний – дефектний; ефект – афект; в’язи – м’язи; стрес – струс; сердечний – серцевий – сердешний; психіатричний – психічний – психологічний; болісний – болючий; відчуття – почуття; шкірний – шкіряний.

Завдання 2. Поясніть спільне і відмінне у значенні слів, що входять у синонімічний ряд. Введіть синоніми у речення.

  1. Болісний, мученицький, страдницький, страждальний, пекучий, щемкий, щемливий.

  2. Вада, недолік, хиба, порок, прогалина, ґанж, дефект.

  3. Видужувати, здоровшати, одужувати, поправлятися, виліковуватися.

  4. Гарячка, температура, жар, лихоманка, пропасниця.

5. Знахар, знатник, ворожбит, шептун.

6. Непритомність, безпам’ятство, безпам’яття, непам’ять, нестяма, забуття, зомління.

7. Навіювання, навіяння, сугестія, гіпноз, гіпнотизування.

Завдання 3. Поясніть, як в сучасній українській літературній мові розрізняються за значенням та здатністю вступати у зв’язки з іншими словами дієслова лікувати і лічити. Підберіть спільнокореневі слова до них.

Завдання 4. Підібрати синоніми до поданих термінів:

апатія, анемія, вакцинація, вібрація, експеримент, малярія, медикаменти, симптом, адаптація, авітаміноз, вакуум, інгаляція, ремісія, секреція, фобія.



Завдання 5. До поданих іншомовних слів доберіть власне українські відповідники:

аномалія, анестезія, астенія, епідемія, мікстура, генезис, хронічний, еквівалентний, фактор, фон, дезінфекція, лейкоз, конвульсії, печія, адаптуватися, вібрувати, ідентичний, ординарний, патологія, аргументи, авторитет, гіпотеза, категорія, гіпотетичний, локальний, лаконічний, екстрений, трансплантація, ректальний.



Завдання 6. Ознайомтеся з епітетами дібраними до слова здоров’я у значенні «добре, міцне»: багате, богатирське, ведмеже, велетенське, відмінне, добре, завидне, залізне, квітуче, козацьке, міцне, могутнє, молоде, непогане, нормальне, пишне, прекрасне. Доберіть епітети до слова здоров’я у значенні «погане, слабке».

Завдання 7. Складіть речення із такими словами-паронімами:

кров’янистий – кров’яний; група – трупа; лікарняний – лікарський; скальпель – скарпель; апендикс – апендицит; гамувати – тамувати; пітний – потовий; їда – їжа; дискваліфікація – декваліфікація; адрес – адреса; адресат – адресант; рецептний – рецепторний, активація – активізація.



Завдання 8. З’ясуйте значення медичних неологізмів, користуючись словником «Нові слова та значення». – К.: Довіра, 2009. – 271 с.:

кріогенний, кріохірургія, антиснідівський, аромотерапія, аутогенний, астромедицина, біоенерготерапія, валеологія, вертебрологія, геном, гірудотерапія, неонатологія, орторелаксація, плацебо, ювенологія, елімінувати, вакуумрегуляція.



Завдання 9. Перекладіть з російської мови ботанічні назви рослин, користуючись словником у посібнику Рудик О.В., Гуцол М.І. Клінічна термінологія. Словотвір: Посібник. – Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г.М., 2010. – 348 с.:

тысячелистник обыкновенный, горицвет весенний, миндаль горький, череда трехраздельная, пастушья сумка, василек синий, ландыш майский, белена чорная, пустырник сердечный, клюква четырехлепестковая, шалфей лекарственный, одуванчик лекарственный, черника обыкновенная.



Завдання 10. Визначте багатозначні та однозначні фразеологізми, встановивши смислові й синтаксичні способи виявлення декількох значень.

На кожному кроці; на виду; виймати душу; колоти очі; від голови до п’ят; братися за голову; брати меч в руки; з легкої руки; язик свербить; випускати зі своїх рук; держати язик за зубами; відкинути ноги; опускати носа; горить діло в руках; у надійних руках; бити чолом; головою наложити; вченому й книги в руки; відводити очі; вернути ніс; роззявити рота.



Завдання 11. Доберіть синоніми до поданих фразеологізмів і з’ясуйте їх семантичні відтінки.

Брати ноги на плечі; випити чашу до дна; грати першу скрипку; з голови до ніг; намилити голову; народитися в сорочці; як кіт наплакав; плести ногами; зуб на зуб не попадає; дати перцю; ввести в оману; кинути на зуб; бити чолом.



Завдання 12. Погрупуйте подані фразеологізми в антонімічні пари.

Співати дифірамби; хоч трава не рости; відставляти губу; язик підвішений; кривити душею; аж вага з грудей спала; аж горить під руками; наче хто камінь на душу навернув; бачити далеко; без серця; як на долоні; як мерзле горить; без сьомої клепки у тім’ї; не бачити далі свого носа; з серцем; з головою; брати близько до серця; гнути шию; двох слів не зв’яже; милити шию.



Завдання 13. Серед наведених фразеологізмів вкажіть ті, які не вступають в антонімічні відношення.

Біла ворона; вбити собі в голову; вітер у кишенях свистить; більмо на оці; з руками і ногами; живіт носа підпирає; блудний син; душа в душу; з діда-прадіда; давати гарбуза; восьме чудо світу; в сорочці народитися; тертий калач; ідея фікс; медовий місяць; синя панчоха; золоті руки; зустрічі без краваток; брати близько до серця; берегти свої нерви; без сьомої клепки у тім’ї; вбити в голову.



Завдання 14. Поясніть значення і походження фразеологізмів.

Біла ворона; накивати п’ятами; крокодилячі сльози; ахіллесова п’ята; ляси точити; лебедина пісня; яблуко чвар; бабине літо; авгієві стайні; неопалима купина; книга за сімома печатями; альфа і омега; гордіїв вузол; нести свій хрест; сади Семіраміди, пустити червоного півня, чуття єдиної родини, між Сциллою й Харібдою, лебедина пісня.



Завдання 15. З’ясуйте значення поданих прислів’їв та приказок. Зверніть увагу, які художні засоби підсилюють емоційно-оцінне значення наведених стійких висловів.

Доки здоров’я служить, то людина не тужить.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо.

Горе стихає, а здоров’я зникає, і радість минає.

Чужий біль нікому не болить.

Хвороба коли не вморить, то скривить.

День меркне від ночі, а чоловік від немочі.

Здоровий ліків не потребує.

Здоров’я – найбільше багатство.

Завдання 16. Ознайомтеся із кращими зразками світового афоризму, що допоможуть Вам збагнути неперехідні істини. Як Ви їх розумієте?


  1. Якщо людина слідкує за своїм здоров’ям, тоді важко знайти лікаря, який знав би краще, що корисно для її здоров’я? (Сократ).

  2. Людина має знати, як допомогти собі самій у хворобі, зважаючи на те, що здоров’я – найбільше багатство людини (Гіппократ).

  3. Ніщо так не шкодить здоров’ю, як постійна зміна ліків (Сенека Луцій Анней).

  4. Найперший обов’язок того, хто бажає бути здоровим, – очистити повітря навколо себе (Ромен Роллан).

  5. Всі здорові люди люблять життя (Генріх Гейне).

  6. Ніцше закликав нас переживати здоров’я і хворобу так, щоб здоров’я стало життєвою перспективою хвороби, а хвороба – життєвою перспективою здоров’я (Жиль Делез).

6. Перевірка кінцевого рівня знань студентів

Завдання для перевірки кінцевого рівня знань

1. Як Ви вирізняєте поняття лексика та лексикологія?

2. Які основні типи лексичних значень слова знаєте?

3. Чим зумовлене запозичення слів з інших мов? Чи завжди воно доцільне?

4. Що таке синонімічний ряд?

5. Чим відрізняються омоніми і пароніми?

6. Які слова не вступають в антонімічні відношення?

7. В яких функціональних стилях сучасної української літературної мови використовують історизми та архаїзми?

8. Чим зумовлена поява неологізмів?

9. За якими ознаками слід відрізняти фразеологізми від звичайних словосполучень?

10. Які джерела походження фразеологізмів Ви знаєте?
7. Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання.

Тема наступного практичного заняття «Термінологія у професійному спілкуванні. Лексико-семантичні відношення в науковій термінології. Особливості української медичної термінології».

Домашнє завдання. Завдання № 3, 4 письмово з методичної розробки.

Методичну розробку уклала доц. Сілевич Л.І.

Методичну розробку обговорено і затверджено на засіданні кафедри мовознавства.

Протокол № 1 від 27.08.2015.


Зав. кафедри мовознавства, проф. Луцак С.М.
Методична розробка

для викладачів до практичного заняття

з української мови (за професійним спрямуванням) на тему:

«Термінологія у професійному спілкуванні. Лексико-семантичні відношення в науковій термінології. Особливості української медичної термінології»

(Фармацевтичний факультет, І курс, ІІ семестр)

МЕТА: навчальна: закріпити знання про етапи формування української термінологічної лексики, історію становлення і розвитку української наукової термінології;

розвиваюча: розвивати практичні навики та вміння щодо освоєння термінознавчого комплексу, необхідного у майбутній фаховій діяльності;

виховна: виховувати пошану до рідного слова, бажання вправно володіти медичною термінологією.

ОБЛАДНАННЯ: методичні розробки для студентів, дидактичний матеріал.

План і організаційна структура практичного заняття

з/п

Етапи та основні питання

Час у хвилинах

Обладнання заняття

1.

Організаційні заходи

5 хв.

Журнал, методична розробка заняття

2.

Оголошення теми, мети заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.




3.

Перевірка вихідного рівня знань студентів

5 хв.

Картки для тестування

4.

Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

25 хв.


Словники, ілюстративний матеріал

5.

Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

40 хв.

Методична розробка заняття, дидактичний матеріал

6.

Перевірка кінцевого рівня знань

5 хв




7.

Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання

5 хв.




МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, формулювання основних завдань.

3. Перевірка вихідного рівня знань

Завдання для перевірки вихідного рівня знань

1. Термін – це:

А) слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з різних галузей знань;

В) висловлення, яке виводиться за деякими логічними правилами з певних тверджень;

С) стилістична фігура для розкриття змісту слова;

D) стилістична фігура, що полягає у повторенні одного і того самого слова.

2. Терміни бувають:

А) іншомовного походження;

В) українського походження;

С) іншомовного та українського походження;

D) грецького походження.

3. Терміноелемент – це:

А) слово (словосполучення), що означає певне поняття в системі найменувань, застосованих у певній науці;

В) різновид медичних термінів;

С) слово, що складається з латинських і грецьких елементів;

D) будь-який словотвірний формант, який володіє стабільним значенням і створює терміни різного смислу.

4. Термінознавство вивчає:

А) морфемний склад слів;

В) словниковий склад мови;

С) походження слів;

D) загальнотеоретичні питання терміна, термінології, номенклатури та термінографії.



5. Знайти рядок, у якому подано виключно загальнонаукову термінологію:

А) здобуток, травма, ординарний, апелювати, кредит, штамп, бланк, вакцинація;

В) баланс, синтез, аналіз, ознака, орган, система, реакція, компонент, аргумент;

С) анемія, висновок, авітаміноз, локальний, захід, ін’єкція, кардіологія, симптом;

D) медична карта, фактор, рецепт, шлунок, виразка, інфаркт.

6. Медична термінологія поділяється за значенням на такі групи:

А) медичну, хімічну;

В) медико-біологічну, фармацевтичну, хімічну;

С) фармацевтичну, хірургічну, терапевтичну;

D) анатомічну, клінічну і фармацевтичну.



4. Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

Питання для обговорення:

1.Термін як основний елемент фахової мови медицини. Основні поняття термінознавства.

2. Склад і структурна організація української медичної

терміносистеми. Генетична характеристика термінолексики медицини.

3. Системні семантичні явища в термінології.

4. Особливості термінотворення у сфері медичної термінології.

5. Культура терміновживання. Проблеми функціонування української медичної термінології.

Професійне знання потребує оволодіння мовою відповідної спеціальності, або фаховою мовою – сукупністю мовних засобів, що використовуються для досягнення порозуміння у професійно обмеженій сфері спілкування. Сучасна медицина послуговується належним чином організованою національною професійно орієнтованою мовою, основу якої становить спеціальна лексика. Фахова мова є природним середовищем виникнення та функціонування термінів, які номінують комплекс медичних понять і розглядаються як її основні, центральні елементи.



Термін (лат. terminus – межа, кордон) – це слово чи словосполучення, що позначає наукове або технічне поняття, входить до поняттєвої системи певної галузі, обмежується спеціальною сферою вживання і регламентується дефініцією. Традиційними ознаками, які визначають суть будь-якого терміна як лексичної одиниці спеціального, обмеженого функціонування, є такі: 1) системність; 2) номінативність; 3) наявність визначення (дефініції); 4) тенденція до однозначності в межах термінологічної системи певної галузі; 5) відсутність експресивних значень; 6) стилістична нейтральність.

Відмінності між терміном і загальновживаним словом спостерігаються насамперед в їхній семантиці. Наслідком співвіднесеності терміна з науковим чи технічним поняттям є властива йому точна екстралінгвальна дефініція. Термінологічна номінація, на відміну від загальномовної, – цілеспрямований процес. Терміни виникають у професійному середовищі, утворюючись:

• шляхом термінологізації (переосмислення) загальновживаних слів для позначення певного наукового поняття;

• шляхом перенесення готового терміна з однієї галузі в іншу;

• шляхом запозичення та калькування;

• шляхом використання наявних у мові словотвірних моделей або іншомовних компонентів для творення нових назв;

• шляхом використання словосполучень для найменування нових понять.

Терміни є об’єктом дослідження самостійної лінгвістичної науки – термінознавства.



Термінознавство – розділ лексикології, що займається загальнотеоретичними питаннями терміна, термінології, номенклатури та термінографії.

Термінологія (терміносистема) – сукупність термінів як мовних одиниць, об’єднаних логіко-поняттєвими зв’язками, що відображають відношення, які об’єктивно склалися у відповідній галузі, й обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять.

Номенклатура (лат. nomenclatura – перелік, список імен) – сукупність назв (номенів) конкретних об’єктів окремої галузі науки, техніки тощо (на відміну від термінів, що позначають певні абстраговані поняття галузей науки). До словника сучасної медицини входять анатомічна номенклатура та фармакологічна номенклатура ліків.

Професіоналізм – слово або вислів, притаманні мові певної професійної групи. Зазвичай професіоналізмами називають емоційно забарвлені елементи, що є розмовними синонімами-еквівалентами стилістично індивідуальної професійної номенклатури чи слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: в медичних працівників термінові аскорбінова кислота відповідає професіоналізм аскорбінка, а термінові гнійна операція – брудна операція.

Істотною відмінністю між професіоналізмом і терміном є генетична та структурна ізольованість професійного слова, тоді як кожен галузевий термін обов’язково входить до певної терміносистеми. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних засобів.

Професіоналізми не слід плутати із жаргонізмами на зразок доходяга – «знесилена голодом або хворобою людина». Жаргон – один із різновидів соціальних діалектів, що вирізняється використанням специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку. Жаргонізми засвідчують стилістичне варіювання назв одного і того ж поняття. Беззастережне їх уживання призводить до «засмічення» літературного мовлення, підриває засади мовної культури.

Медична термінологія посідає особливе місце в периферійній зоні між загальновживаною та спеціальною лексикою, що призводить до дедалі активнішого її засвоєння. Значна кількість терміноодиниць медичного спрямування належить до поліфункціональної лексики. Їхня «термінологічність» зумовлюється не тільки контекстом, сферою вживання, а й виникненням на основі значень загальновживаних слів. Порівняймо: жар, запалення, кашель, нежить, непритомність, одужання та ін.

Відомо, що будь-яка галузева система понять включає такі основні групи: загальнонаукові, поняття суміжних галузей, вузькофахові. Загальнонаукові найменування як елементи терміносистеми медицини посідають проміжне місце між загальновживаною і спеціальновживаною лексикою. Деякі особливості загальнонаукових слів дають змогу виділити їх як особливу групу спеціальної лексики. Значна їх частина має абстрактний характер, наприклад: виділення, зниження, деформація, посилення, порушення, ознака, локалізація тощо. Медичного значення такі лексеми набувають, виступаючи компонентом термінологічного словосполучення. Поглиблення знань про життєдіяльність людського організму, застосування методів кібернетики, фізики, хімії для дослідження живих систем зумовили появу нових наук, суміжних із медициною, і перехід у медичну термінологію одиниць, які належать терміносистемам вищеназваних галузей. Особливо широко використовуються терміни немедичних наук у підсистемі «Методи і способи обстеження організму».

Медична терміносистема включає анатомічну, клінічну та фармацевтичну підсистеми. Клінічна термінологія представлена різними за семантикою термінами, що охоплюють розгалужену сферу клінічної медицини. Її цілісність забезпечується наявністю різних за обсягом і структурою тематичних об’єднань термінів. Основними тематичними розрядами термінології медицини є такі:

• назви процесів та морфологічних структур, притаманних організму людини;

• назви порушень фізіологічних функцій органів та станів організму;

• назви захворювань, форм перебігу та ознак (симптомів, синдромів) захворювань;

• назви методів і способів обстеження та лікування;

• причини захворювань;

• найменування наук, фахівців;

• найменування осіб-носіїв хвороб;

• засоби лікування хвороб (медико-технічні терміни) тощо.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал