«Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування»



Сторінка2/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема наступного практичного заняття «Лексичний аспект професійної мови фармацевтів. Фразеологізовані одиниці у фаховому мовленні».

Домашнє завдання. Завдання № 1, № 3, № 4 письмово з методичних вказівок до теми «Лексичний аспект професійної мови фармацевтів. Фразеологізовані одиниці у фаховому мовленні».

Методичну розробку уклала доц. Сілевич Л.І.

Методичну розробку обговорено і затверджено на засіданні кафедри мовознавства.

Протокол № 1 від 27.08.2015.

Зав. кафедри мовознавства, проф. Луцак С.М.



Методична розробка

для викладачів до практичного заняття

з української мови (за професійним спрямуванням) на тему:

«Лексичний аспект професійної мови медиків. Фразеологізовані одиниці у фаховому мовленні»

(Фармацевтичний факультет, І курс, ІІ семестр)

МЕТА: навчальна: закріпити знання студентів з лексикології та фразеології; з’ясувати базовий рівень здобутих з цих розділів знань; сформувати вміння орієнтуватися в лексичному багатстві сучасної української мови удосконалювати рівень культури фахового мовлення.

розвиваюча: розвивати практичні навики та вміння щодо правильного використання лексичного та фразеологічного багатства української мови

виховна: виховувати пошану до рідного слова, бажання вправно володіти видами мовних норм та застосовувати їх у повсякденному житті.

ОБЛАДНАННЯ: методичні розробки для студентів, дидактичний матеріал.
План і організаційна структура практичного заняття

з/п

Етапи та основні питання

Час у хвилинах

Обладнання заняття

1.

Організаційні заходи

5 хв.

Журнал, методична розробка заняття

2.

Оголошення теми, мети заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.




3.

Перевірка вихідного рівня знань студентів

5 хв.

Картки для тестування

4.

Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

25 хв.


Словники, ілюстративний матеріал

5.

Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

40 хв.

Методична розробка заняття, дидактичний матеріал

6.

Перевірка кінцевого рівня знань

5 хв




7.

Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання

5 хв.




МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, формулювання основних завдань.

3. Перевірка вихідного рівня знань

Завдання для перевірки вихідного рівня знань

1. У лексикології слово називають:

А) морфемою;

В) фонемою;

С) лексемою;

D) основою.


  1. Яке слово є багатозначним?

A) депресія; B) ампутація; C) адреналін; D) голова.

  1. Що означає фразеологізм багатіти думкою?

    1. потішати себе чимось; B) немає потреби говорити про те, що минуло; C) настав кінець чому-небудь, кому-небудь; D) бути обізнаним в чомусь.

  2. Знайдіть рядок, у якому всім іншомовним словам правильно підібрано українські відповідники:

А) інтелектуальний – розумний, ілюзія – обман, модернізувати – відремонтувати;

В) блеф – обман, нюанс – особливість, анексія – приєднання;

С) трансляція – показ, акцепт – наголос, модифікація – видозміна;

D) конкретизувати – деталізувати, деескалація – послаблення, синтез – поділ.



  1. Знайдіть рядок, у якому всі фразеологізми становлять синонімічний ряд:

A) варитися у власному соці, висіти на язиці, виссати з пальця;

B) зубами на світ жити, гріти зуби на сонці, дивитися в зуби;

C) очей у Сірка позичати, руки загребущі, хвіст у зуби;

D) брехні справлять, замилювати очі, напускати туману.

6. У якому рядку неправильно підібрано синонім?

А) дбати – піклуватися, давній – старий, говорити – мовити, видужувавати – виліковуватися;

В) століття – сторіччя, апатія – активність, симптом – ознака, вакцинація – щеплення;

С) вада – недолік, видатний – знаменитий, виснаження – безсилля, температура – гарячка;

D) болісний – мученицький, автобіографія – життєпис, медикаменти – ліки, імунітет – несприйнятливість.

4. Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей.

Питання для обговорення


  1. Лексика. Лексикологія. Лексичні норми сучасної української мови.

  2. Однозначні й багатозначні слова.

  3. Лексика української мови за походженням.

  4. Лексика української мови за вживанням. Активна і пасивна лексика.

  5. Фразеологізовані одиниці у фаховому мовленні медиків.

Мова складається зі слів. Слово – мінімальна формально-змістова одиниця мови; звук або комплекс звуків, що має конкретне значення і вживається у мовленні як самостійне ціле. Слово існує завдяки єдності форми й змісту: звукова оболонка – це форма, значеннєва – зміст. Основна функція слова – називна, або номінативна (лат. nomen – ім’я, назва). Усі слова мови становлять її словниковий склад, або лексику. Лексика української мови надзвичайно багата. Вона дає змогу відображати найтонші відтінки душевних переживань і передавати найскладніші наукові поняття, змальовувати будь-які явища природи й описувати найрізноманітніші стосунки людей.

Відповідно до значень слова поділяються на:

• повнозначні слова, які називають предмети, істоти, явища навколишньої дійсності, поняття, неспіввідносні з конкретними предметами, ознаками, діями (людина, лікар, фельдшер, пацієнт, ведмідь, горобець, профілакторій, кушетка, біль, самопочуття, сміх, радість); їхні ознаки (розумний, кваліфікований, спеціалізований, фантомний, лiкарський, фармацевтичний, добрий, свіжий, теплий, давній, стандартний); дію і стан (працювати, дбати, нехтувати, розвиватися, обстежувати, вимірювати, оперувати); обставини дії (швидко, терміново, давно, пізно, праворуч, навмисне, згарячу);

• вказівні, які не називають явищ, а лише виокремлюють їх і стають зрозумілими тільки в контексті в поєднанні з іншими словами: займенники (він, той, такий, сам, стільки); числівники (двадцять чотири, десятеро, чимало, одна п’ята, мільйонний); вигуки (ай, ой, ех, ах, ух);

• службові, які не називають явищ дійсності, а вказують на різні зв’язки між ними: прийменники (на, через, під, біля, із-за), сполучники (і, або, тому що, коли, щоб), частки (навіть, ось, же, би, хай).

Крім того, слова поділяються: а) за походженням − на власне українські й іншомовні; б) за кількістю значень – на однозначнi й багатозначні; в) за сферою вживання – на загальновживані й вузьковживані; г) за стилістичним забарвленням – на стилістично нейтральні й стилістично забарвлені; ґ) за взаємними відношеннями – на антоніми, синоніми, омоніми, пароніми. До словникового складу мови входять також фразеологізми й крилаті вислови.

Сучасна освічена людина у своєму словниковому запасі – активному й пасивному – володіє близько 70-80 тисячами слів рідної мови (більш-менш точно розуміє їхнє значення). Якщо слово незрозуміле чи є невпевненість у його значенні, вживанні, написанні, звертаються до словників.

Використання лексики фахового мовлення регулюється стильовими нормами офіційно-ділового стилю. Слід пам’ятати, що мова офіційно-ділового стилю повинна відповідати нормам сучасної української літературної мови відповідно до чинного правопису.

У мовознавстві поняття «лексика» (грец. lexis − слово) тлумачиться як словниковий склад мови. Розділ науки про мову, який вивчає словниковий склад української мови з погляду походження слів, їхнього вживання та значень, називається лексикологією (грец. lexicos – словниковий і logos – учення).

У науковій літературі існує розгалужена диференціація лексичних груп слів:

– загальновживана лексика;

– стилістично обмежена лексика (архаїзми, історизми, неологізми, професіоналізми, діалектизми, інтернаціоналізми, жаргонізми, арготизми, сленг, перифрази, евфемізми);

– питома українська лексика;

– запозичена лексика;

– однозначні та багатозначні слова;

– синоніми, омоніми, антоніми, пароніми.

Основу текстів фахового спрямування становить загальновживана, однозначна лексика. З метою уникнення різних тлумачень багатозначні слова вживають тільки у прямому значенні, яке визначено контекстом. Наприклад: Акт укладається колегіально кількома службовими особами. Відповідно до термінів, на які укладено план, розрізняють кілька їх груп. Цивільно-правовий договір – це письмова угода двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В офіційно-діловому стилі обмежено використовуються синоніми, оскільки ця семантична група слів майже завжди привносить у зміст тексту нові відтінки значення: ліки, медикаменти, лік, лікарство, зілля, бальзам, панацея; виснаження, безсилля, ослаблення, слабість, кволість, знемога, виснага, змора, астенія.

Не рекомендується також вживати в одному тексті ділових паперів абсолютні синоніми: симптом – ознака; баланс – рівновага; секреція – виділення; апатія – байдужість; адаптація – пристосування.

Яскраво виражений стилістичний потенціал у текстах офіційно-ділового стилю мають антоніми. Це зумовлено їхньою здатністю давати контрастну характеристику предметам, явищам, діям. Наприклад: укладання – розірвання; запит – відповідь; згода – відмова; підтвердження – заперечення; позитивний – негативний; ствердна – заперечна; від’ємний – додатний; малочисленні – багаточисленні; присутність – відсутність.



Омоніми як слова, які однаково пишуться і звучать, але мають різне лексичне значення, у мові ділових паперів не вживаються. Основною сферою їх функціонування є художній та публіцистичний стилі. Наприклад: стан (умови, ситуація), стан (талія); о́рган (частина тіла) – орга́н (музичний інструмент); Вікторія (ім’я) – вікторія (в значенні перемога); мати (імен.) – мати – (дієсл.).

Часто омоніми сплутують із багатозначними словами, значення яких завжди пов’язані між собою. Наприклад: операція: 1. Хірургічне втручання з лікувальною метою за деяких захворювань або поранень. 2. Сукупність бойових дій, підпорядкованих єдиній меті, єдиному завданню або одна така дія. 3. Дія, спрямована на виконання якої-небудь задачі. 4. Фінансова, торговельна і т.ін. угода. 5. Дія, спрямована на становлення, зміну чи припинення правовідносин юридичних та фізичних осіб. 6. Перехід фінансового інструменту від однієї особи до іншої. 7. У системах обробки інформації – чітко визначена дія над одним чи кількома об’єктами, що створює новий об’єкт.8. розм. Яка-небудь дія або ряд дій, об’єднаних спільною метою (Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2005. – С. 845-846).



Пароніми (грец. para – біля, onуma – ім’я) − слова близькі за звучанням і вимовою, але різні за значенням: біль – білль, м’язи – в’язи, скальпель – скарпель, смертельний – смертний, кістковий – кістлявий – кістяний – костистий, дистильований – дистиляційний, розбещений – розпещений, мимохідь – мимохіть тощо.

Вживання паронімів у текстах ділових документів може призводити до перекручування слів сучасної української літературної мови, помилкового вживання одного слова замість іншого, внаслідок чого спотворюється зміст повідомлюваного. Ці семантичні групи слів використовують у розмовному, художньому, публіцистичному стилях для надання іронічного, сатиричного відтінку висловлюванню. Наприклад: хронічний – хронікальний; професійний – професіональний; рецептний – рецепторний; програмний – програмовий; талан – талант; гармонійний – гармонічний; причинний – причиновий.



Синоніми (грец. synоnymos – однойменний) – слова, близькі чи тотожні за значенням, але різні за звучанням. Синонімія – повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; близькість за значенням слів, морфем, фразеологічних одиниць при різному фонетичному оформленні. Синоніміка – 1) сукупність синонімів певної мови; 2) розділ лексикології, що вивчає синоніми. Наприклад: хвороба – неміч, недуга, болість, нездужання, захворювання; лікарський – медичний, лікувальний; смерть – кончина, сконання, загибель, кінець; лихоманити – знобити; лікар – медик, доктор, цілитель; стоматолог – дантист; аптекар – фармацевт; укол – ін’єкція; шкіра – дерма; недокрів’я – анемія; трансплантація – пересадка; трансфузія – переливання; гіперемія – повнокрів’я.

Синоніми утворюють синонімічний ряд. Це сукупність одиниць мови, співвідносних між собою при визначенні тих самих предметів, явищ, ознак, дій. У складі синонімічного ряду виділяється домінанта, опорне слово, семантично наймісткіше: хворий – слабкий, виснажений, немічний; дбати – турбуватися, непокоїтися, піклуватися, хвилюватися, тривожитися.



Синоніми поділяють на лексичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні, фонетичні, фразеологічні. Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширенішими образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію: вітропрогресіядіаскопія, губи – вуста, ознака – симптом. Значеннєві нюанси й зв’язки між словами синонімічного ряду можуть бути різними, а саме: 1) слова з ширшим і вужчим обсягом: лікар – травматолог, нейрохірург, терапевт, отоларинголог; 2) слова різних історичних епох: наймичка – хатня робітниця, гувернантка; 3) слова, що виступають синонімами до слів іншомовного походження: дезінфекція – знезараження, консиліум – нарада, обговорення, дискурс – суперечка, процент – відсоток, фактор – чинник; 4) слова літературної мови й діалектизми: різновид дерматиту – свірба, ангіна – давило, пояс – черес, гарний – файний; 5) стилістично нейтральні й стилістично забарвлені слова: лікар – ескулап, очі – баньки, обличчя – пика тощо.

Морфологічні синоніми – це варіант форм слів на позначення того самого поняття, які різняться за сферою вживання: пацієнту – пацієнтові; питає – пита, ходить – ходе, літає – літа, зеленому – зеленім, холодному – холоднім, шістьма – шістьома.

Синтаксичні синоніми – це паралельні синтаксичні конструкції, які вживаються для вираження тієї самої думки з нейтральним, книжним, офіційним, розмовним відтінками: для iнтерпретації – щоб інтерпретувати, з метою інтерпретації; замість того, щоб вилікувати – замість вилікувати. Паралельне вживання сполучникових і безсполучникових речень – це теж форма синтаксичної синонімії: Я їду до Києва, щоб навчатися в Національному університеті ім. О. Богомольця; Я їду до Києва – навчатися в Національному університеті ім. О. Богомольця.

Словотвірні синоніми – це синоніми, створені від домінантного слова за допомогою префіксів і суфіксів: темніти – темнішати; писати – написати, понаписувати; зеленіти – зеленішати; їсти – їстки, їстоньки, їсточки; спати – спатки, спатуні, спатунечки.

Фразеологічні синоніми – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого явища чи поняття (помирати – смерть заглядає, лишилося недовго топтати ряст, смерть стоїть за плечима, три чисниці до смерті; тривожити – зачепити за живе, допікати до живих печінок, сам не при собі, як у воду опущений; мовчати – ані пари з вуст, ані слова з вуст, ані телень, води в рот набрати, без пари з рота, зшити уста, мертва мовчанка, мовчати як риба, ні звуку, ні гугу, ні чичирк, рот на замок, уста закусити; ледарювати – баглаї бити, гандри бити, байдики бити, дурня зваляти, посиденьки справляти; вести пусті розмови – баляндраси точити, балачки розводити, брехні молоти, брехні справляти, верзти дурниці, верзти теревені, клепати дурно, клепати язиком, ляси точити, молоти язиком, переливати (пересипати) з пустого в порожнє, плескати язиком, чесати язиком, теревені правити (гнути), точити баляси з баляндрасами.

Фразеологія – це: 1) розділ мовознавства, що вивчає сталі сполучення слів; 2) сукупність фразеологічних одиниць і висловів мови.

До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, афоризми, каламбури, професійні вислови тощо.

Фразеологія сучасної української літературної мови формувалася історично як явище суто національне, бо в ній відображається дивосвіт рідного слова, народна щедрість та досвід, традиції та характер українців, їхня ментальність – склад розуму, самобутній спосіб мислення й світосприймання. Фразеологізми безпосередньо пов’язані з самоусвідомленням мовної особистості, тісно переплітаються з національно-культурною специфікою мовної дійсності. Виникнення фразеології пов’язане з процесами переосмислення різних мовних одиниць.

Вивчення фразеологічного фонду мови дозволить проникнути в глибини національних особливостей мисленнєвих явищ та мовної системи як плану вираження ментальності.

За співвідношенням між значенням окремих компонентів і цілісним значенням фразеологізми поділяють на групи:

фразеологічні зрощення – нерозкладні словосполучення, значення яких не співпадає із значенням їхніх компонентів: собаку з’їсти – мати досвід; бити байдики – ледарювати; дати відкоша – відмовити; глек розбити – посваритися; піймати облизня – зазнати невдачі;

фразеологічні єдності – стійкі семантично неподільні словосполучення, значення яких вмотивоване переносним значенням їхніх компонентів: намилити голову – насварити; як сніг на голову – несподівано; прикусити язика – замовкнути; хоч до рани прикладай – лагідний;

фразеологічні сполучення – стійкі словосполучення, у яких цілісне значення вмотивоване значенням їхніх компонентів: прибитий горем; почервоніти як рак; берегти як зіницю ока; кидати в жар; розбиті надії; покласти голову; страх бере.

За співвіднесеністю з окремими частинами мови фразеологізми поділяються на:

іменникові – називають предмет або явище: нитка життя; синя панчоха; наріжний камінь; біла ворона; лебедина пісня;

прикметникові – називають ознаки: легкий на руку; майстер на всі руки; одним миром мазані; під мухою; кований на всі чотири ноги; купи не держиться;

дієслівні – називають дію або стан: будувати на піску; воювати з вітряками; бити себе в груди; переливати з пустого в порожнє; сидіти на двох стільцях;

прислівникові – характеризують дію, стан чи ознаку: як оселедців у бочці; кров холоне в жилах; душа в душу; як кіт наплакав; як на долоні;

вигукові – вказують на почуття, емоції, волевиявлення: хай Бог боронить; цур тобі, пек тобі; ні пуха ні пера; бий його грім; от тобі й на.



Синонімія фразеологізмів

Серед фразеологізмів досить яскраво простежується явище синонімії. Синонімічні фразеологізми – це ряд сталих висловів, які виражають одне і те ж поняття, відрізняються один від одного емоційно-смисловими відтінками або тим, що репрезентують різні функціональні типи мовлення. Наприклад:



дуже повільно, не поспішаючи –

наче три дні не їв; нога за ногою; ледве ноги пересуває; як слимак; як черепаха;

жити в достатках, заможно –

жити, як бобер у салі; жити, як вареник у маслі; жити, як сир у маслі; жити, як у Бога за дверима; купатися у розкошах; пташиного молока не вистачає;

про кмітливу, розумну людину –

бистрий на розум; голова варить; мати голову на плечах; мати розум у голові; мати лій у голові; наче всі розуми поїв; не в тім’я битий; розуму як накладено.

Антонімія фразеологізмів

Під фразеологічною антонімією слід розуміти «фразеологічну опозицію, що передбачає контрастне протиставлення семантики і відзначається єдністю смислової, логічної єдності, повною чи частковою нетотожністю компонентного складу» [Словник фразеологічних антонімів…, с. 4 – 5].

Фразеологічні одиниці вступають в антонімічні відношення, якщо вони протиставляються контрастною семантикою і є мовними знаками однієї логічної єдності.

Протиставлятись можуть структурно однотипні фразеологічні антоніми, як-от: розпустити язика – прикусити язика; легкий хліб – тяжкий хліб; вибити з голови – вбити в голову; вибитися з колії – увійти в колію; без толку – з толком; лізти в ярмо – скидати ярмо; без серця – з серцем; а також структурно не однотипні – гнути горба – клеїти дурня; зав’язати рота – тягнути за язик; мазати медом речі – пускати шпильки; ні кує ні меле – як на жаринах; темний ліс – сліпому видно; ані телень – подати голос.

У прислів’ях і приказках узагальнено культурно-історичний досвід народу, духовність та інтелект нації.

Прислів’я – стійкий народний вислів, який у стислій, влучній формі передає життєвий досвід, узагальнену думку щодо певного явища. Прислів’я мають повчальний характер і втілюють народну мудрість.

Характерними ознаками прислів’я є його синтаксична завершеність і залежність значення від прямого значення його компонентів. Наприклад:



У страху очі великі.

Страху нема там, де його бояться.

Диму без вогню не буває.

Корінь праці гіркий, але овоч солодкий.

Яблуко від яблуньки далеко не котиться.

Правда знайде і під землею.

Приказка – близький до прислів’я влучний, афористичний, іноді римований вислів. Приказки не мають властивого прислів’ю повчального змісту, за значенням нерідко близькі до афоризмів:

Що в кого болить.

Сорока на хвості принесла.

Не нашого поля ягода.

Шила в мішку не сховаєш.

П’яте колесо до воза.

Афоризм – різновид універсальних висловлювань, що містять спрямоване до істини і отримане узагальненням глибоке, закінчене міркування про певне явище дійсності. Афоризми походять із літературних, історичних, філософських джерел, фольклору. Наприклад:

Найгірша хвороба – хворіти духом (Григорій Сковорода);

Щасливий той, хто хоче мало від життя;

Він ніколи не розчаровується в ньому (Василь Симоненко);

Генієм робить людину уміння відрізнити складне від неможливого (Наполеон Бонапарт).

Українська афористика перебуває на етапі свого становлення. Довгий час вона «жила самотнім, хоча й самодостатнім островом» [Антологія афоризмів, с. 3]. Сьогодні українська афористика втілює мрії шанувальників краси і сили слова, репрезентуючи тематично організовані колекції добірних висловлювань українських і зарубіжних письменників, істориків, філософів, перлин народної творчості, античності і сьогодення.

Синтезуючи в собі знання і досвід логіки, філософії, публіцистики, літератури, мовознавства, ораторського мистецтва, афористика виконує комунікативну функцію: між людьми, між етносами і расами, між поколіннями. Українська афористика у стислих і добірних висловлюваннях ілюструє глибоку любов і шану до рідного слова, повагу до державної мови та її історії, допомагає збагнути неперехідні істини.

У влучному й доцільному використанні фразеологічних скарбів студенти репрезентують свій інтелект й емоційний стан, неповторну мовленнєву індивідуальність.



Походження фразеологізмів

В основі виникнення більшості фразеологізмів лежить спостереження людини над історичними, суспільними процесами, побутом, моральними нормами і родинними стосунками, навколишнім середовищем: орати переліг, брати в лещата, білими нитками шите, стріляна птиця, як по нотах, розкривати карти, співати стару пісню, підкласти свиню, з легкої руки, по щучому велінню, заяча душа, давати гарбуза, з одного тіста, гострити меч, одним ликом шиті, птах високого польоту, як Сірку муки з’їсти, жити чужим розумом тощо.

Значне місце посідають іншомовні фразеологізми, інтернаціональні звороти, наприклад, звороти античного походження: нитка Аріадни, гордіїв вузол, Геркулесові стовпи, вогонь Прометея, дамоклів меч, перейти рубікон тощо.

Багато фразеологізмів мають релігійне походження: око за око; земний рай; пройти через пекло; Содом і Гоморра; друге пришестя; проспати царство небесне; одним миром мазані; рада б душа в рай, та гріхи не пускають; віддати Богові душу; вавилонське стовпотворіння; виходець з того світу; дасть Бог; жити, як у Бога за дверима; не доведи Господи; спочити в Бозі; мов з хреста знятий; паски не посвятяться; співати алілуя та ін.



Багатозначність фразеологізмів

Багатозначність фразеологізмів полягає в тому, що в контексті значення стійкого вислову може змінюватися, закріплюючись потім і в мові. Наприклад: гладити по голові може означати: 1) потурати кому-небудь; 2) бути невимогливим до когось; держати у тісній жмені 1) утримувати кого-небудь у залежності; 2) позбавити волі, свободи дій; очі на лоб 1) велике здивування; 2) фізичне навантаження; 3) відчуття страху; 4) дуже сильне напруження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал