«Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування»



Сторінка12/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.61 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Адресант суб’єкт мовлення, мовець; особа чи установа, яка відправляє документ.

Адресат слухач чи читач; особа чи установа, якій надіслано документ.


Дата – число, місяць і рік укладання чи затвердження документа.

Канцеляризми – слова, словосполучення, конструкції, властиві переважно офіційно-діловому стилю.

Конфіденційний документ – таємний, той, що не підлягає розголошенню.

Копія документа – точне відтворення оригіналу.

Офіційний документ – документ, створений установою чи посадовою особою й оформлений в установленому порядку.

Офіційно-діловий стильстиль, що обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки, пов’язані з діловодством, звітністю та документацією; є необхідним для зв’язку державних і громадських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення різного роду документів.

Стандарт – документ, що встановлює єдині норми та вимоги до укладання документів.

Трафаретний документ – документ, що має надрукований стандартний текст і конкретний зміст, що його доповнює.

5. Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

Завдання 1. Підготуйте доповідь на тему «Історія розвитку сучасного ділового документа».

Завдання 2. Наведіть приклади слів та стійких словосполучень, які потрібно вживати у мові ділових паперів.

Завдання 3. З’ясуйте лексичне значення поданих слів і введіть їх у речення:

призначення, відеодокументи, гласність, чернетка, відпуск, трафаретний, документообіг, канцеляризми.



Завдання 4. З’ясуйте, зміст яких понять розкривають запропоновані визначення.

1. Стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя.

2. Сукупність законів, нормативних і методичних документів, що регламентують технологію створення, обробку, зберігання й використання документів.

3. Форма юридичного закріплення проведеної уніфікації документів.

4. Членування тексту на складові частини, графічне відділення однієї частини від іншої, використання заголовків, нумерації тощо.

Завдання 5. Продовжіть речення.

1. Гриф – позначка про ступінь ... .

2. Заголовок до тексту – реквізит, що відображає ... .

3. Сторінки документа нумеруються ... .

4. Наявність додатків до документа зазначають так: ... .

5. У діловодстві використовують такі способи датування: ... .

6. Печатка повинна частково захопити ... .

7. Якщо текст документа займає більше, ніж один аркуш паперу, то …

8. Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, а … .

Завдання 6. Відредагуйте словосполучення.

Виключний випадок, у відповідності з правилами, заходи по профілактиці, слідуючі працівники лікарні, згідно закону, по вині керівництва, мова йдеться, пояснююча записка, вищестоящі організації.



Завдання 7. Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Запишіть правильні варіанти.

Попадати в скрутне становище; згідно розпорядження; відповідно з постановою; виключення з правил; прийняти участь; повістка денна; дякую Вас; вести себе; прийняти заходи; особовий приклад; любе питання; згідно наказу.



6. Перевірка кінцевого рівня знань

Запитання для перевірки кінцевого рівня знань

1. Яке значення мають документи? Як вони реалізуються в управлінській діяльності?

2. З якими поняттями нерозривно пов’язане поняття документа? Доведіть.

3. Які основні нормативно-методичні документи визначають і встановлюють єдиний порядок оформлення документів?

4. Які основні способи засвідчення документа?

5. Назвіть основні та допоміжні реквізити документів.

6. На конкретних прикладах поясніть, у чому полягає рівень стандартування та регламентування документа?

7. У чому полягає юридична сила документа?

8. Які основні нормативні документи регулюють документаційне забезпечення управління в Україні на сучасному етапі?

9. Який текст називається простим, а який − складним? Назвіть логічні елементи, з яких складається текст.


7. Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання.

Тема наступного практичного заняття «Вимоги до складання й оформлення адміністративно-канцелярських документів».

Домашнє завдання. Завдання № 5, № 6 (письмово) з методичної розробки до теми «Вимоги до складання й оформлення адміністративно-канцелярських документів».
Методичну розробку уклав ст. викл. Василевич Р.Я.

Методичну розробку обговорено і затверджено на засіданні кафедри мовознавства.



Протокол № 1 від 27.08.2015.
Зав. кафедри мовознавства, проф. Луцак С.М.
Методична розробка

для викладачів до практичного заняття

з української мови (за професійним спрямуванням) на тему:

«Вимоги до складання й оформлення адміністративно-канцелярських документів»

(Фармацевтичний факультет, І курс, ІІ семестр)

МЕТА: навчальна: виробити у студентів практичні навики щодо оформлення організаційно-розпорядчих, довідково-інформаційних документів, документів з кадрово-контрактових та дотримання етикету ділового мовлення під час укладання ділових паперів;

розвиваюча: розвивати вміння самостійно укладати документи;

виховна: виховувати у студентів потребу досконало володіти знаннями офіційно-ділового стилю, зокрема специфікою оформлення довідково-інформаційних документів.

ОБЛАДНАННЯ: методичні розробки для студентів.

Студенти повинні знати: основні правила оформлювання реквізитів.

Студенти повинні уміти: визначати види документів за найменуванням, походженням, призначенням тощо та охарактеризовувати їх структурні ознаки.

План і організаційна структура практичного заняття

з/п

Етапи та основні питання

Час у хвилинах

Обладнання заняття

1.

Організаційні заходи

5 хв.

Журнал, методична розробка заняття

2.

Оголошення теми, мети заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.




3.

Перевірка вихідного рівня знань студентів

5 хв.

Картки для тестування

4.

Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

25 хв.


Ілюстративний матеріал

5.

Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

40 хв.

Методична розробка заняття

6.

Перевірка кінцевого рівня знань

5 хв




7.

Підсумок заняття, виставлення та аргументація балів, виголошення домашнього завдання

5 хв.




МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, формулювання основних завдань.

3. Перевірка вихідного рівня знань

Завдання для перевірки вихідного рівня знань

1. Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є:

А) наявність підпису службової особи й печатка установи, що засвідчує підпис довірителя;

В) наявність підпису службової особи й печатка установи, що засвідчує підпис особи, яка отримуватиме певні цінності;

С) наявність підпису керівника установи;

D) наявність підпису довірителя.

2.На здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій видаються:

А) разові доручення;

В) загальні доручення;

С) спеціальні доручення;

D) офіційні доручення.

3. Розписка оформляються:

А) машинописним способом в одному примірнику;

В) від руки в одному примірнику;

С) від руки в двох примірниках;

D) на бланку.

4. Визначте, якими бувають доручення і розписки за походженням:

А) стандартними та індивідуальними;

В) особистими та службовими;

С) чинними та нечинними;

D) простими та складними.

5. Доручення – це:

А) документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії;

В) документ, що укладається між організацією і працівником для виконання певних видів робіт;

С) правовий документ, що засвідчує певну домовленість між партнерами про засади спільної виробничої діяльності;

D) документ, у якому викладено волевиявлення однієї особи щодо розпорядження майном.

6. За змістом оголошення поділяються на:

А) повідомлення про майбутню подію та потребу в послугах або можливість їх надання;

В) повідомлення-анонс та повідомлення-резюме;

С) повідомлення про майбутню подію та повідомлення-запрошення;

D) повідомлення-резюме та повідомлення про майбутню подію.

4. Пояснення теми. Відтворення теоретичних відомостей

Питання для обговорення:

1. Призначення організаційно-розпорядчих документів, їх види та групи.

2. Призначення, особливості, види довідково-інформаційних документів.

3. Види документів з кадрово-контрактових питань. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.

4. Види особистих офіційних документів. Заява, види заяв. Доручення (особисте, офіційне). Розписка. Довідка.

Організаційно-розпорядчі документи – це документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в певній установі, організації чи на підприємстві.

Основна функція розпорядчих документів – регулятивна; цільове призначення – регулювання діяльності, яке дозволяє органу управління забезпечувати реалізацію поставлених перед ним завдань, одержувати максимальний ефект від діяльності підприємства.

Рішення, зафіксовані в організаційно-розпорядчих документах, спрямовані на вдосконалення організаційної структури, характеру, змісту, засобів і способів здійснення основної (виробничої) діяльності установ, забезпечення організації фінансовими, трудовими, матеріальними, інформаційними й іншими ресурсами.

Організаційно-розпорядчі документи містять рішення, які по всій вертикалі управління: від керуючого органу до керованого, від вищої організації до підвідомчої, від керівника організації до керівника структурного підрозділу і працівників даної організації тощо. Саме ці документи реалізують керованість об’єктів по вертикалі.



Вказівкаправовий акт керівників єдиноначальних органів державного управління переважно інформаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів вищих органів управління.

Цей розпорядчий документ готують міністри, керівники об’єднань, організацій, установ. Вказівки видають при оформленні відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нормативних матеріалів.

Текст вказівки починається словами «ЗОБОВ’ЯЗУЮ» або «ПРОПОНУЮ», які друкуються великими літерами. Вказівки видаються на бланках стандартних форм А4 або А5, залежно від обсягу тексту.

Реквізити вказівки: назва відомства, закладу та структурного підрозділу, назва документа, дата, місце видання, індекс, заголовок, текст, підпис, відмітка про погодження.

Розпорядження – це документ, що видається керівником або колегіальним органом для розв’язання оперативних поточних питань і є обов’язковим для всіх, кому він адресований. Зазвичай, цей документ має обмежений термін чинності та стосується вузького кола осіб.

Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, місцеві ради, представники Президента України на місцях, а також керівники колегіальних органів державного управління, адміністрація підприємства в межах наданих законом прав для розв’язання оперативних питань.

Реквізити розпорядження: герб України; назва міністерства; назва органу, що видає розпорядження; назва і номер документа; дата; місце видання, заголовок; текст; додатки (якщо потрібно); підпис керівника.

Текст розпорядження складається з констатувальної та розпорядчої частин. Констатувальна частина містить інформацію про причину, з якої видано розпорядження, а розпорядча – завдання, виконання яких сприятиме розв’язанню проблем, що виникли. Тут можуть вживатись слова «ЗОБОВ’ЯЗУЮ», «ДОЗВОЛЯЮ» тощо. У розпорядчій частині вказується особа, яка нестиме відповідальність за виконання завдання, вказується термін виконання розпорядження.

Розпорядження оформляють на загальних або спеціальних бланках формату А4. Після підписання розпорядження на ньому проставляється дата, індекс, гербова печатка. Розпорядження обов’язково доводиться до відома підлеглих.

Довідково-інформаційна документація має допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.

Документи цієї системи відіграють службову роль щодо організаційно-правових і розпорядчих документів. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов’язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідні рішення, тобто ініціюють управлінське рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу.

Особливість цих документів полягає в тому, що вони спрямовуються до керівних органів системи управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника структурного підрозділу до керівника організації, від підвідомчої організації до керівної.

До довідково-інформаційної документації належать такі види документів: довідка, службові записки (доповідна та пояснювальна), запрошення, повідомлення, оголошення, протокол, витяг з протоколу, анотація, рецензія, відгук, службові листи, звіт, зведення, телеграма, телефонограма, стенограма, радіограма, прес-реліз, стаття. Ці документи найменш регламентовані, тому вони характеризуються стилістичною різнобарвністю. Під час їх укладання залежно від типу документа і його призначення необхідно враховувати типові мовні засоби ділового (довідка), наукового (анотація, рецензія, відгук, стаття), публіцистичного (прес-реліз, стаття, оголошення, повідомлення, запрошення) і розмовного стилів (телефонограма, радіограма, службові листи тощо).

Доповідна записка – це документ на ім’я керівної посадової особи зі звітом про виконання певної роботи, завдань, службового доручення, узятих на себе зобов’язань; може містити висновки та пропозиції укладача.

За походженням доповідні записки поділяються на внутрішні, що адресуються керівникові організації або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, що адресуються керівництву, якому підпорядкована дана організація. Доповідні записки (внутрішні й зовнішні) укладаються з ініціативи автора або керівника. У них описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень, пропонуються заходи, які, на думку автора, слід проводити для кращого виконання завдань. Внутрішні записки оформляються на звичайному папері, а зовнішні – на бланку, при цьому такі записки зазвичай реєструють.

Зміст повинен бути викладений точно й лаконічно. Рекомендується ділити його на окремі частини. У кінці обов’язково слід сформулювати висновки й пропозиції. Доповідні записки можна писати власноруч і передруковувати.

Реквізити: адресат – посада, звання, прізвище та ініціали керівника, якому подається записка (у Д. в.); адресант – посада, назва підрозділу, звання, прізвище та ініціали особи, яка подає записку(у Р. відмінку); назва документа; заголовок («про …»); текст; дата укладання; підпис.

Особисті офіційні документи – це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють власні пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей, товарів тощо, закріплюють свої права перед державою, установами (підприємствами), іншими особами.



Заява – це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресований установі або посадовій особі. Це один із найпоширеніших у справочинстві документів. Заяви бувають особисті й службові. Особиста заява містить прохання особи до керівника розділу чи підрозділу; її пишуть власноручно в одному примірнику. Службову заяву укладає посадова особа від власного імені або від імені організації до посадової особи іншої організації, структури тощо; її можна відтворити механічним способом у декількох примірниках. Службова заява містить додаткові реквізити (назву й адресу організації, вихідний номер документа тощо).

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні та зовнішні. У зовнішній особистій заяві обов’язково вказують повну домашню адресу чи відомості документа (паспорта), а в зовнішній службовій – повну поштову та юридичну адреси установи, підприємства, організації. У внутрішній заяві зазначати адресу й паспортні відомості не обов’язково.

Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, позовні заяви (прохання про притягнення до відповідальності, відшкодування збитків, захист честі та ін.). Заяви бувають прості та складні (містять відомості про додатки). Заява складається з таких реквізитів: відомості про адресата (назва посади, повна назва установи, прізвище й ініціали керівника з зазначенням наукового звання, якщо особа, на ім’я якої подають заяву, має його); відомості про адресанта (назва посади, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка звертається із заявою, іноді адреса, телефон, паспортні відомості); назва виду документа; текст; перелік додатків (документів, які додають до заяви на підтвердження її правочинності чи вагомості аргументації); дата; підпис.

Доручення – це письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності. Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті (особа доручає особі) й офіційні (установа доручає особі чи установі). Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов’язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватися навчальним закладом).

Реквізити офіційного доручення: назва організації, яка видає доручення; номер доручення й дата видання; посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видано доручення; назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності; перелік цінностей із вказівкою про їх кількість і суму; термін дії доручення; зразок підпису особи, якій видано доручення; назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення); підписи службових осіб, які видали доручення; печатка організації, що видала доручення.

Існують такі види офіційних доручень:

• разові – видаються для виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу тощо);

• спеціальні – для здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну);

• загальні – для виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах із усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).

Для багатьох доручень є друковані бланки, куди від руки вписують прізвище, ім’я та по батькові того, кому доручається; що саме; де треба одержати; завіряють підписом і круглою печаткою. Завірені нотаріально доручення можна передавати телеграмою. Телеграма-доручення складається з тексту доручення, який може бути відповідно скорочений, і посвідчувального напису з підписом нотаріуса й печаткою нотаріальної контори. Підпис нотаріуса засвідчується органом зв’язку, через який передається телеграма-доручення. Таке доручення має силу оригіналу.



5. Виконання вправ та завдань на закріплення вивченого

Завдання 1. Напишіть доповідну записку на ім’я ректора про необхідність переобладнання навчального стоматологічного кабінету.

Завдання 2. Напишіть пояснювальну записку на ім’я декана вашого факультету про пропущення вами занять.

Завдання 3. Підготуйте текст протоколу зборів вашого колективу (тема довільна).

Завдання 4. Відредагуйте подане оголошення. З’ясуйте, чи використовують оцінну лексику, комбінації шрифтів, малюнки при укладанні оголошення.

оголошення

30.11. о 12.00 на кафедрі мовознавства відбудеться І-ий етап V Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал