Сучасна медична термінологія в національній терміносистемі



Скачати 22.44 Kb.

Дата конвертації12.04.2017
Розмір22.44 Kb.

УДК 001.4:61
Е. Нікітенко, студентка факультету філології і журналістики
Херсонського державного університету,
СУЧАСНА МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ
ТЕРМІНОСИСТЕМІ
Українське суспільство набирає стрімкого розвитку у всіх своїх сферах. Не є
виключенням і мова. Являючи собою явище соціальне, мова, а в нашому випадку доцільніше буде деталізувати і говорити про терміносистему в українській мові, також має
відповідно реагувати на суспільні трансформації.
Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної
науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років
68
. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської,
українською.
Безперечним є той факт, що розвиток медичної термінології тісно пов’язаний із формуванням української термінології взагалі. Політичні і культурні реалі її є такими, що сьогодні українська наукова термінологія тяжіє до міжнародних стандартів, але водночас посилюється інтерес до власне українських лексем, що є виявленням цивілізаційної
пасіонарності українців.
Зазначимо, що медична термінологія - це комплекс термінологій великої кількості
медично-біологічних, клінічних і фармацевтичних дисциплін. Фахівці із цієї проблематики виділяють три основні групи термінів, а саме:
- група термінів анатомічної і гістологічної номенклатури, що охоплюють найменування анатомічних й гістологічних утворень (номенклатура - перелік назв,
термінів, тощо, які вживаються в якій-небудь галузі науки, виробництва і т.д.).
- група термінів клінічної термінології, до якої слід відносити терміни терапії,
хірургії, акушерства й гінекології, неврології, офтальмології, психіатрії та інших клінічних дисциплін.
- група термінів фармацевтичного спрямування. Сюди слід віднести назви лікарських форм, лікарських засобів, хімічну номенклатуру латинською мовою, назви лікарських рослин тощо.
Якщо говорити про клінічну термінологію, то слід зазначити, що це всі ті терміни, з якими студент-медик зустрічається на лекціях з різних клінічних дисциплін. На відміну від анатомічно- гістологічної номенклатури, де вкоренилась латинська мова, в клінічній термінології слова переважно давньогрецького походження. Передусім з нього беруть початок назви медичних дисциплін: терапія, педіатрія, хірургія, психіатрія та ін.
Переважне вживання слів давньогрецької мови пояснюється не лише історичними причинами. Властивістю клінічної термінології є її системність, яка зумовлена вживанням слово-утворюючих елементів: "корінних" слів, префіксів, суфіксів, що позначають відповідні медичні поняття.
Найпопярнішою групою є фармацевтична термінологія, оскілки кожен із нас час від часу звертається до лікарських засобів, рослин тощо. Міжнародна організація охорони здоров'я встановила в якості "міжнародної мови" для лікарських засобів латинську мову.
Рецепти в більшості країн світу пишуться латинською мовою. Останнім часом розробляються рекомендації й правила зі складання міжнародних патентованих назв лікарських рослин. Для цього складаються списки складів, за якими лікар міг би легко
визначити, до якої групи ліків відноситься новий засіб: наприклад, - cillnum вказує на препарати групи антибіотиків-пеніцилінів (okacillinum). Тільки, засвоївши близько 800
слів та словоутворюючих елементів латинського і грецького походження, можна набути достатню підготовку для швидкого, успішного просування и орієнтації в складних лабіринтах професійної мови.
Однією із актуальних проблем української медичної термінології є питання
іншомовних запозичень.
Як зазначає О. Гайда, сучасний досвід термінотворення доводить,
що поєднання у медичній термінології як запозичень, так і національних слів є
позитивним. Це допомагає медичній сфері розвиватися разом із світовою наукою та перешкодить денаціоналізувати власну терміносистему. Позитивною вважаємо як ми, так і
авторка статті «Національне та запозичене в медичній термінології» тенденцію до перекладу запозичень шляхом калькування або шляхом підбирання національних відповідників. Іншомовні ж терміни можуть входити в українську медичну термінологію лише за умови відсутності національних відповідників, адже не слід зловживати
іншомовними словами, якщо існує прийнятний український відповідник. Запозичення —
не єдиний засіб позначати нові поняття. Власним науковим термінам варто надавати перевагу.
Список використаних джерел
1.Місник Н.В. Формування української медичної клінічної термінології // Автореферат дисертації. –
Київ. – 2002.
2.Місяць Н.К., Білоус В.Й. Інтернаціональне та національне в українській офтальмологічній
термінології // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2005. — № 23. — С.
86-88.
3.Навчук Г.В. Українська медична термінологія на сучасному етапі: проблеми впорядкування / Г.В.
Навчук, А.В Ткач // Буковинський медичний вісник. — Чернівці, 2010. — т. 14, № 4. — С.163-166.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал