Студентських наукових праць




Сторінка7/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43
[6].
Таким чином, узагальнюючи наукові праці та постулати вищеназваних вчених – економістів [ 1-6 ], ми вважаємо, що адміністрування податків – це сукупність взаємовідносин, що складаються між державними органами стягнення податків та платникам, з приводу повноти та своєчасності сплати податків до відповідних бюджетів.
Варто відмітити, що на законодавчому рівні зовсім відсутнє визначення податкового адміністрування. Так, у Податковому кодексі України в розділі ІІ
«Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» викладено тільки правові норми загальних особливостей податкового адміністрування.
Адміністрування податків і зборів як система – це сукупність елементів, її ефективність і результативність залежать від якісного виконання управлінських дій податкових органів у кожному сегменті системи [2, с. 116].
Методологія дослідження адміністрування податків вимагає визначення його об’єкта і предмета. Об’єкт адміністрування податків є розпорядча і виконавча діяльність державних органів у сфері організації функціонування системи оподаткування у поєднанні з моніторинговими, аналітичними, контрольними, інформаційно-роз’яснювальними, виховними, каральними та
іншими заходами. До предмета адміністрування податків доцільно включити методологію та обґрунтування заходів з управління процесами функціонування системи оподаткування в контексті загальної державної економічної політики.
Основна мета системи адміністрування податків витікає з фіскальної функції податків і полягає у забезпеченні своєчасних надходжень до державної скарбниці у обсягах, достатніх для фінансування суспільно необхідних видатків.
Для досягнення зазначеної мети ставляться не менш важливі завдання, такі як:

забезпечення дотримання податкового законодавства;

забезпечення реалізації податкової політики держави;

забезпечення регулюючої ролі держави;

виконання платником податку податкового обов’язку;

виконання податкової політики, тих завдань, які стоять перед державою на даному етапі;

зміцнення податкової дисципліни;

впорядкування податкових відносин [7, с. 113];

проведення податковими органами масово-роз’яснювальної, консультативної і прогнозно-аналітичної роботи;


облік платників податків та податкових надходжень [2, с. 116 ].
Ураховуючи особливості процесу провадження адміністрування податків в Україні, особливо цікавим є проведення його порівняльного аналізу відповідно діючого законодавства до 01.01.2011 року та Податковим кодексом
України, що наведено у табл.1.
Таблиця 1.
Порівняльний аналіз адміністрування податків до та після прийняття
Податкового Кодексу України
Основні зміни
Відповідно діючого
законодавства до 01. 01. 2011
року
Відповідно до діючого ПКУ
Склад контролюючих органів
Податкові органи, митні органи, пенсійний фонд, фонди соціального страхування.
Органи ДПС, митні органи.
Розмір штрафу для платників податків, які самостійно виявили факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів.
5% від суми недоплати.
3% від суми недоплати.
Види перевірок.
Планові та позапланові виїзні, документальні невиїзні
(камеральні).
Камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні); фактичні перевірки.
Строки перевірок.
Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів.
Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів.
Тривалість планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів,
інших платників податків — 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків — не більш як на 10 робочих днів.
Тривалість позапланових перевірок (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у ПК) не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, інших платників податків — 10 робочих днів.
Складено автором за даними [1].
Як свідчить проведений аналіз, який наведено у табл. 1, порядок адміністрування податків після прийняття Податкового кодексу України значно
змінився. Але спостерігаються як позитивні, так і негативні зміни. Прийняття
ПКУ значно розширило повноваження контролюючих органів та змінило терміни, підстави та види перевірок, що можна негативно розцінювати з позиції платників податків.
Позитивною зміною є введення податкових консультацій замість податкового роз’яснення, це свідчить про те, що контролюючі органи зацікавлені в плідній співпраці з платниками податків, а також позитивною зміною є подання податкових декларацій в електронному виді, тому що це є вигідним як платникам податків, так і контролюючим органам – перші зводять до мінімуму спілкування з податковими органами, а другі – не витрачають час на ведення документообігу.
Таким чином, зміни, які внесені до адміністрування податків створили передумови виключення дублювання функцій різних державних служб та забезпечення взаємодії контролюючих органі; визначили види перевірок, які мають право проводити органи ДПС; поліпшили стан платників податків, які самостійно виявили факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів скоротивши штраф майже вдвічі і це далеко не повний перелік змін, які відбулись з прийняттям Податкового кодексу України.
Одним із показником результативності адміністрування податків є показник обсягу залучених податкових надходжень у бюджет країни, тому, на нашу думку, доцільним є проведення аналізу податкових надходжень у розрізі окремих податків, які контролюються податковими та митними органами
(табл. 2).
Таблиця 2
Податкові надходження у розрізі окремих податків у 2005-2012 рр., млрд. грн
Показники
Роки
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
Доходи зведеного бюджету
134,2 171,8 219,9 297,8 273,0 314,5 398,6 445, 5
Податкові надходження
98,1 125,7 161,2 227,2 208,1 234,4 334,7 301,2
Податок на
прибуток
підприємств
23,5 26,2 34,4 47,9 33,0 40,4 55,1 55,8
Податок з доходів
фізичних осіб
17,3 22,8 34,8 45,9 44,5 51,0 60,2 68,1
Платежі за використання природних ресурсів
4,0 4,7 5,9 9,3 11,2 12,7 14,8 н.д.

Податок на додану вартість
33,8 50,4 59,4 92,1 84,6 86,3 130,1 138,8
Акцизний збір
7,9 8,6 10,5 12,8 21,6 28,3 33,9 38,5
Податки на
міжнародну
торгівлю та зовнішні
операції
6,7 7,4 10,0 11,9 6,9 9,1 11,8 н.д.
Інші податки
2,4 2,4 2,8 3,2 3,2 3,4 4,4 н.д.
Складено автором за даними [8].
Як свідчать дані табл. 2, найвагоміші надходження до бюджету забезпечують чотири податки, а саме: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок
(збір). Крім того, за 2005 – 2012 роки спостерігається чітка тенденція до збільшення податкових надходжень до доходів зведеного бюджету країни. У
2012 році вони склали 301,2 млрд. грн., що в 1,28 рази більше, ніж у 2010 році і в 3,07 рази більше, ніж у 2005 році. У 2008/2009 років спостерігається зменшення податкових надходжень до бюджету через зниження бази оподаткування внаслідок економічної кризи, тому податкові органи не змогли проводити адекватних управлінських дій для забезпечення належного обсягу податкових надходжень. Починаючи з 2011 року спостерігається збільшення податкових надходжень внаслідок впровадження Податкового кодексу та реформування системи адміністрування податків і зборів.
Іншим не менш важливим показником результативності адміністрування податків є бюджетне відшкодування ПДВ.
В 2012 р. на рахунки платників податків відшкодовано податку на додану вартість (ПДВ) на 3,2 млрд. грн. (7,4%) більше ніж в 2011 р. – це 46 млрд. грн., що на 33,3% більше ніж у 2009 році (табл. 3). У тому числі, в 2012 р. здійснено автоматичне відшкодування ПДВ на суму 23,2 млрд. грн..
Таблиця 3.
Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами у 2009-2012 рр., млрд. грн.
Показники
Роки
2009
2010
2011
2012
Бюджетне відшкодування ПДВ, план
36,5 43,9 39,4 48

Бюджетне відшкодування ПДВ, факт
34,5 40,7 42,8 46
Складено автором за даними [8].
Збільшення фінансування з бюджетного відшкодування
ПДВ підприємствам пов’язано із змінами внесеними до його механізму, до яких, зокрема, відноситися введення з 01.03.2011 р. автоматичного бюджетного відшкодування. Введення автоматичного бюджетного відшкодування є з одного боку шляхом швидшого отримання повернення ПДВ в порівнянні із звичайною процедурою, передбаченою п. 200.4 Податкового Кодексу України, а з іншої – знижує адміністративне навантаження на платника податків.
Однак, ураховуючи вищезазначені зміни в адмініструванні податків з прийняттям Податкового кодексу, ще зарано стверджувати про покращення управлінських дій податкових органів, тому слід у подальшому дослідженні звернути увагу на світовий досвід адміністрування податків, на підвищення культури надання послуг платникам податків, на вдосконаленні процедур складання та надання податкової звітності.
Висновки і пропозиції. Проведене дослідження сутності адміністрування податків свідчить про те, що його необхідно розглядати як сукупність рішень і дій публічних владних структур, за допомогою яких фінансові ресурси платників через механізм оподаткування справляються до відповідних бюджетів та централізованих фондів. Сучасний стан адміністрування податків потребує подальшого вдосконалення. Зокрема необхідно акцентувати увагу податкових органів на масово - роз’яснювальній роботі, на підвищенні професійного рівня працівників податкових органів, на оптимізації взаємодії між податковими органами різних держав, а також між податковими органами та фінансовими установами. Крім того, щоб українська система податкового адміністрування відповідала реаліям сьогодення, необхідно також звернути увагу на окремі елементи зарубіжного досвіду адміністрування податків, а саме: посилити стимулюючу функцію оподаткування, створити комфортні умови для обслуговування платників податків, перейти до повної автоматизації процесів адміністрування; спростити порядок відбору платників податків для перевірок.
Список використаних джерел

1.
Корецька – Гармаш В.О. Адміністрування податків: порівняльний аналіз після прийняття податкового кодексу/ В.О. Корецька – Гармаш, А.В.
Кулік. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_7_2/Korecka.pdf.

2. Хомутенко В. Оцінка ефективності та результативності адміністрування податків і зборів/ В. Хомутенко, А. Хомутенко // Світ фінансів. – 2012. – № 2. –
С. 115-122.
3. Таранов І. М. Адміністрування та ефективність справляння податків в
Україні / І.М. Таранов // Фінансова система України. Зб. наук. праць. –
Острог: В-во «Національний університет «Острозька академія». – 2007. – Вип.
9. – Ч.1. – С. 220 - 227.
4. Бечко П. К. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. К. Бечко, Н. В. Лиса. – К.: Центр учбової літера тури, 2009. – 288 с.
5. Марченко В. Б. Щодо змісту поняття адміністрування податків
(обов’язкових платежів)/ В.Б. Марченко // Держава і право. – 2010. – Вип. 49. –
С. 222-227.
6. Проскура К. П. Особливості адміністрування податків в Україні/
К. П. Проскура // Економічний часопис – ХХІ. – 2012. – № 3/4. – С.53-55 7. Корнієнко С. А. Основи сучасного адміністрування податків / С. А
Корнієнко, Т. Н. Корнієнко // Вісник економічних наук. – 2010. – № 1. – С. 112-
118.
8. Офіційний вебсайт Державного казначейства України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua
УДК 336.225.674 (477) Громова О.С., гр. 53
фінансово-економічний факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н., проф. Хомутенко В.П.

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ АУДИТ ВИКОНАННЯ
БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ В УКРАЇНІ ЯК ПРОВІДНА ФОРМА
ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ


Анотація. У статті досліджено сутність державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм. Проведено аналіз бюджетних програм та встановлено недоліки їх виконання. Проаналізовано ефективність проведення
Рахунковою палатою України аудиту ефективності виконання бюджетних програм. Висунуто пропозиції щодо підвищення дієвості такого контролю.
Annotation. The article examines the nature of the state financial audit of implementation of budget programs. It is leaded the analysis of budget programs and it is set the lacks of their implementation. The effectiveness of performance audit of efficiency of implementation of budget programs by the Clearing House of Ukraine is analyzed. The proposals to improve the efficiency of such control are put forward.


Ключові слова: аудит ефективності, бюджетна програма, Рахункова палата України.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні в Україні кожна третя гривня бюджетних коштів використовується не ефективно та не за цільовим призначенням. У ході проведення контрольно-аналітичних та експертних заходів Рахунковою палатою було встановлено фінансових порушень у використанні бюджетних коштів, що призвели до втрат, загалом на суму 23, 456 млрд. грн., з якої сума неефективно витрачених держаних коштів становить 13,73 млрд. грн. або 58,53 %). Що свідчить про необхідність в посиленні контролю за збереженням, ефективним, раціональним та економічно обґрунтованим використанням бюджетних коштів. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є вдосконалення провідної форми державного фінансового контролю, а саме: державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм. Суть якого полягає не лише в попередженні бюджетного порушення, а й у виявленні слабких місць та наданні рекомендацій щодо їх усунення в подальшому за критеріями економності, продуктивності та результативності. З огляду на це, вагома роль відводиться бюджетним програмам усіх рівнів та здійсненню державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, який є головним запобіжним чинником протиправних дій під час виконання бюджетної програми.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Створення та розвиток державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм в Україні досліджували такі вітчизняні науковці, як Бутинець Ф.Ф., Грибовський О.В., Левицька С.О., Рубан Н.І., Стефанюк І.Б.,
Сухарева Л.О., Хомутенко В.П. та інші. У напрямку вдосконалення аудиту ефективності бюджетних програм працюють Заглада І., Левицька С.О.,
Мамишев А., Рубан Н.І, Хомутенко В.П., Шкворець Ю. та інші.
Проте, незважаючи на вагомі результати досліджень по цій проблематиці, комплекс питань, пов’язаних з проведенням державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, не можна вважати теоретично і практично завершеним.
Мета статті. Метою статті є більш глибоке та детальне дослідження державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, що проводиться в Україні.
Виклад основного матеріалу. Функцію державного фінансового контролю за використанням коштів державного бюджету України покладено на
Рахункову палату, Державну фінансову інспекцію України та її територіальні органи в областях. Свою діяльність ці органи виконавчої влади здійснюють шляхом перевірки державних закупівель, інспектування та державного фінансового аудиту.

Державний фінансовий аудит є відносно новою, однак достатньо прогресивною формою державного фінансового контролю. Наразі ця форма контролю здійснюється за чотирма напрямами:

державний фінансовий аудит бюджетних програм;

державний фінансовий аудит місцевих бюджетів;

державний фінансовий аудит суб’єктів господарювання державного сектору економіки;

державний фінансовий аудит бюджетних установ. [5, c. 59]
Саме державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм відіграє значну роль у стимулюванні розвитку економіки, результативності бюджетних програм та діяльності державного сектора.
Незважаючи на законодавче закріплення дефініції аудиту ефективності, на практиці його іменують як “державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм”.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм» від
10 серпня 2004 року № 1017 аудит ефективності – це форма контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм. [6]
Сьогодні Державна фінансова інспекція та її територіальні органи при проведенні аудиту ефективності також використовують ще один нормативно- правовий документ, який у 2005 році був затверджений Наказом Головного
Контрольно-Ревізійного Управління України – це «Методичні рекомендації щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм».
Відповідно до Методичних рекомендацій основними завданнями аудиту ефективності є:

оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування;

виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно- правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми;

визначення ступеня впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників;

підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави,
поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення. [4]
Як відомо, останніми роками в Україні відбувалося збільшення бюджетних програм, передбачених законом про бюджет. Якщо 2009 року бюджетні призначення були затверджені за 813 бюджетними програмами на суму 274 млрд. грн., то у 2010 році було вже 856 програм на суму понад 307 млрд. грн., а 2011 року – 894 програми на суму 342 млрд. грн. З метою усунення дублювання програм та їх оптимізації КМУ було видано Розпорядження “ Про питання оптимізації кількості бюджетних програм ” від 6.04.2011 р. № 292-р.
Тому Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», було уперше суттєво оптимізовано кількість бюджетних програм - до 560 з обсягом фінансування 358 млрд. грн. (див. рис. 1.)
813
856
894
560
0 100 200 300 400 500 600 700 800 900
2009
2010
2011
2012
Кількість бюджетних програм
Рис. 1. Кількість бюджетних програм протягом 2009 – 2012 років
[складено автором за даними [2]
На нашу думку, бюджетні програми повинні бути зосереджені на найважливіших, стратегічних цілях головного розпорядника, тому їх не повинно бути багато.
Слід зазначити, що існування великої кількості бюджетних програм і є однією з основних причин, котра ускладнює процедуру контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, сприяє зростанню програм, які не спрямовані на розвиток, а навпаки, фінансують поточне споживання, ускладнює процес узгодження програм у довгостроковій перспективі, призводить до недофінансування та зміни пріоритетів бюджетного фінансування щороку, веде до зростання кількості недофінансованих програм, що не досягають кінцевих соціально-економічних цілей їх створення. [8, c. 62]
Так, наприклад, за даними Державної казначейської служби України, станом на 01.01.2012 року в Україні було сформовано близько 450 бюджетних програм місцевого рівня, з яких 70% програм було профінансовано на 80-85%,

15% програм − 40-60%, а 10% програм взагалі не фінансувались. Серед основних причин зазначеної ситуації є нестача фінансових ресурсів та значне дублювання бюджетних програм. [7]
Також при проведенні державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм було встановлено, що механізм виконання бюджетних програм є фактично непрозорим і не публічним. Навіть фахівцям та науковцям досить складно отримати відомості про стан реального фінансування тієї чи
іншої програми, не кажучи вже про широку громадськість та засоби масової
інформації. Органи державної влади оприлюднюють дані про фінансування бюджетних програм, як правило, через півроку-рік після здійснення реальних витрат, а також без необхідної у таких випадках деталізації. Більшість органів державної влади, в порушення вимог закону, не звітують перед громадськістю про обсяги та напрями використання бюджетних коштів. Все це ускладнює, а
інколи — і унеможливлює процес громадської експертизи щодо процесу виконання бюджетних програм.
Таким чином, надмірна роздрібленість бюджетних програм призвела до
«розпорошення» бюджетних коштів, при якому бюджетні програми фінансувалися обмежено і фактично не системно. При розробці бюджетних програм, як правило, задекларовані обсяги фінансування не відповідають можливостям фінансування за рахунок видаткової частини бюджетів. Адже параметри бюджетних програм формуються за принципом «від потреби», а реальне фінансування здійснюється за принципом «від наявності».
Наявність даної проблеми підтверджує аналіз імперичних даних, а саме: у
2011 році передбачалось фінансування видатків із Державного бюджету за 894 бюджетними програмами, однак у повних обсягах видатки були профінансовані лише по 331 бюджетній програмі на суму 132 млрд. 662,5 млн. грн., 57 % бюджетних програм було профінансовано не в повному обсязі, а 6% бюджетних програм взагалі не було профінансовано. [1]
У найбільших обсягах недофінансовані бюджетні програми по наступним розпорядникам бюджетних коштів (див. рис. 2)

711,6
363,3
320,2
176
0
100
200
300
400
500
600
700
800
Міністерство енергентики та вугільної
промисловості
Міністерство охорони здоров'я
Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження
Міністерство освіти і
науки, молоді та спорту
Рис. 2. Обсяг недофінансування бюджетних програм по розпорядникам бюджетних коштів, млн.грн. [складено автором за даними [1]
Аудитом ефективності бюджетних програм, проведеним Рахунковою палатою протягом 2007-2011 років, було встановлено, що величина бюджетних правопорушень та неефективного використання коштів Державного бюджету
України мала тенденцію до зростання (див. рис. 3)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал