Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка6/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43
Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах ринкової економіки ефективне управління бізнесом залежить не тільки від внутрішнього, але і зовнішнього середовища. Серед найважливіших чинників, які впливають на функціонування господарюючих суб’єктів, є податки. Саме їх вплив визначає в кінцевому підсумку результати діяльності підприємства, а значить й подальший розвиток та здійснення економічної діяльності. Але, як ми знаємо, основним джерелом надходження коштів до бюджету є податки.
Найбільші доходи Україні приносять непрямі податки, тому що вони є найбільш стійкими надходженнями в умовах економічної діяльності в Україні.
В інтересах держави є збільшення її доходів, значною мірою шляхом підвищення ставок непрямих податків, з одного боку, та недопущенням різкого зростання податкового навантаження на споживання – з іншого.
Дослідження цього питання є вкрай важливим, оскільки при підвищенні податкового навантаження на економіку країни відбувається зниження платоспроможності споживачів, зменшення споживання на ринку товарів і послуг та, зрештою, зменшення сплачуваних сум непрямих податків [1].
Непрямі податки - це загальнообов’язкові податки, які включаються в ціну товару. Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи - суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами господарювання. Непрямі податки включають до ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб’єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників.
Цей вплив має як переваги, так і недоліки.
В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний податок, податок на додану вартість, мито.

Акцизи являють собою непрямі податки на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються до ціни цих товарів
(продукції).
Податок на додану вартість – форма акцизу, яка зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідовує його основний недолік – кумулятивний ефект.
Податок на додану вартість – це непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Він входить до ціни товарів, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим споживачем товарів, робіт і послуг [1].
При розрахунку розміру ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, все доволі просто: ПДВ, включений підприємством у виписані податкові накладні – це податкове зобов'язання, ПДВ в отриманих податкових накладних - це податковий кредит, а різниця між зобов'язанням та кредитом - доход державного бюджету. Почнемо з того, що ПДВ підлягає до відшкодування в
Україні, а це згідно статті 200 Податкового кодексу, від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та кредиту. Розглядаючи питання про відшкодування
ПДВ з бюджету, варто відзначити той факт, що для отримання цієї самої компенсації доведеться дуже сильно напружитися. Але, отримавши вище згадане «від'ємне значення», воно не буде повернуто, а буде включено в рахунок податкового кредиту наступного періоду. Якщо з дати реєстрації платником ПДВ пройшло менше 12 календарних місяців та/або розмір оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менше заявленої на компенсацію суми, ПДВ до відшкодування розраховувати не варто [2].
В Україні дедалі більше загострюється проблема відшкодування ПДВ.
Держава не виконує своїх зобов’язань у цій сфері, зростає термін заборгованості уряду перед платниками податків. За таких умов ПДВ фактично перетворюється на додатковий податок з експортерів, через який зменшуються їхні ресурси.
За браком прозорого механізму погашення державної заборгованості з відшкодування ПДВ платники податків перебувають у нерівних умовах.
Головна проблема щодо відшкодування ПДВ експортерам полягає у неповному виконанні урядових зобов’язань. Оскільки в країні зростає експорт (за даними держкомстату середній темп зростання експорту за період з 2010 по 2012 роки склав 20%), відповідно підвищуються зобов’язання з відшкодування ПДВ.
Проблему поглиблює наявність великої простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ (за деякими оцінками, середній темп зростання заборгованості держави з відшкодування ПДВ за період з 2010 по 2012 роки дорівнює 40 % та в абсолютному виразку заборгованість відшкодування ПДВ складає 5,5 млрд. гривень на початок 2013 року -

зі слів міністра доходів та зборів Олександра Клименка) [3].
За таких умов підприємства намагаються уникати сплати ПДВ, а це ухиляння негативно позначається на надходженнях до бюджету. Оскільки
українське законодавство передбачає відшкодування ПДВ експортерам за рахунок коштів надходжень від ПДВ, утворюється замкнене коло. З одного боку, держава не відшкодовує ПДВ, з іншого — через брак довіри підприємства уникають сплати ПДВ, а в такому разі додатково зменшуються можливості держави повертати підприємствам сплачені суми податку. Наявність податку є однією з обов’язкових умов вступу країн до Європейського Союзу. З метою поповнення державного бюджету податок на додану вартість було введено і в
Україні першого січня 1992 року. Середня ставка ПДВ по країнах
Європейського Союзу становить 20,7%, що близько до рівня України [4].
Розділ V діючого Податкового Кодексу, що набув чинності з 1 січня
2011 року, регулює адміністрування податку на додану вартість.
Згідно статті
193.1. Податкового кодексу України, ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування у розмірі 17 відсотків та 0 відсотків
(для деяких операцій) , при чому згідно статті 10, Розділу II, Розділ XX
«ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ», за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 до 31 грудня 2013 включно ставка податку становить 20 відсотків, з 1 січня 2014 - 17 відсотків [2].
Досить багато розмов ведеться щодо зниження ставки ПДВ, але на думку деяких економістів, ПДВ в Україні знижувати не можна, тому що він є бюджетоутворюючим податком (42,6% доходів до бюджету України на 2013 рік) [4]. Цей податок демонструє дуже високу фіскальну ефективність: за останні роки (2012-2013 рр.) він становить 10,94 - 9,86 % ВВП відповідно [5].
Однак, враховуючи дискусійність поставленої проблематики, питання економічної, політичної, соціальної доцільності існування ПДВ та його ефективності потребує подальших досліджень.
Виділяють кілька головних причин проблеми невідшкодування ПДВ :
• структурні диспропорції в економіці. Найбільші експортери мають матеріаломістке та енергомістке виробництво, а отже, можуть користуватися великим податковим кредитом;
• диспропорції в системі оподаткування:

найбільшими боржниками зі сплати ПДВ стали енергетичні підприємства, тому бюджет не отримує тих надходжень ПДВ, обсяг яких мав би відповідати сумі податкового кредиту експортерів;

сільське господарство звільнено від сплати ПДВ до бюджету, а в такому разі зменшується база оподаткування і, відповідно, скорочуються надходження
ПДВ;
– через списання боргу платників податків знизилися доходи бюджету, а отже, зменшилися можливості відшкодовувати ПДВ з бюджетних коштів;
• наявність тіньової інфраструктури, у межах якої зростає кількість фіктивних експортних операцій;
• неефективність механізмів відшкодування податку:

– відшкодування здійснюють лише коштом надходжень ПДВ (надходження
інших податків не можна використовувати на ці потреби);
– досі не вироблено механізмів відшкодування ПДВ в одній області завдяки надходженням ПДВ в іншій області. Тому з найбільшою гостротою проблема постає в тих областях, де сконцентровано підприємства-експортери. У цих галузях, що мають негативне сальдо надходження ПДВ, не можливо виконати зобов’язання зі сплати ПДВ власними коштами [6].
Незаконне відшкодування ПДВ створило умови для особливого різновиду кримінального бізнесу. На фіктивних фірмах формується велика частина необґрунтованого податку на додану вартість, яка ніколи не надійде в бюджет.
Дана проблема поглиблюється активними і різноманітними діями учасників тіньової економіки, які будують свій бізнес на незаконному відшкодуванні
ПДВ. З цією метою вони створюють заплутані схеми для штучного завищення цін реалізації і незаконного формування податкового кредиту, а також здійснення подвійного експорту.
Податок на додану вартість, вже давно багатьма експертами називається одним із самих кримінальних податків, тому що процедура його відшкодування породила масу корупційних схем. З кожним роком отримати відшкодування
ПДВ підприємствам все важче, а межа за його повернення з боку податкових органів зростає. Протистояння між бізнесом і податківцями триває: бізнес використовує двозначності у вітчизняному законодавстві і формує до відшкодування чималі суми даного податку.
В Україні обговорюють кілька варіантів розв’язання проблеми невідшкодування ПДВ. Головні способи подолання труднощів у цій сфері такі:
– проведення взаємозаліку зобов’язань з повернення ПДВ коштом податкових зобов’язань платника ПДВ;
– проведення взаємозаліку зобов’язань з повернення ПДВ коштом податкових зобов’язань кредиторів платника ПДВ;
– списання та реструктуризація боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційно до списання та реструктуризації боргу платників податків перед бюджетом;
– виплата заборгованості бюджету платникам податків з бюджетних коштів [6].
Однією з новацій Податкового кодексу стало автоматичне відшкодування
ПДВ. Його перевагами є скорочення термінів отримання обігових коштів платниками податку та підвищення їх платоспроможності. Безумовно, це прогресивний напрямок, у якому необхідно рухатись і надалі, використовуючи досвід європейських країн, що запровадили в себе такі механізми. Та кількість і жорсткість критеріїв, встановлених для підприємств Податковим кодексом, яким необхідно відповідати одночасно, послаблює оптимістичний настрій.
Так, право на автоматичне відшкодування ПДВ мають суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ за останні 12 податкових періодів (місяців) і питома вага яких становить не менше 40% загального обсягу поставок.

Необхідно сказати, що цей показник був знижений минулорічними змінами до Податкового кодексу, а до цього становив 50%. Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку та податковими зобов’язаннями його контрагентів, не має перевищувати 10% від суми заявленого бюджетного відшкодування. Середня заробітна плата по підприємству має не менше ніж у два з половиною рази перевищувати мінімальну, встановлену законодавством, причому в кожному з останніх чотирьох звітних кварталів.
Також необхідно відповідати одному з наступних критеріїв: чисельність працівників платника податку, які перебувають з ним у трудових відносинах протягом останніх чотирьох кварталів, має перевищувати 20 осіб, або залишкова балансова вартість основних фондів на звітну дату, за даними податкового обліку, має перевищувати суму податку, заявлену до відшкодування за попередній рік, або відношення сплаченого податку на прибуток до обсягу отриманих доходів має бути вищим за середній у галузі.
Звичайно, не можна мати податковий борг і бути банкрутом. Необхідно вчасно підтверджувати відомості, що подаються до Єдиного державного реєстру, та бути присутнім за вказаним місцезнаходженням [2] .
Розраховувати на скасування зазначених критеріїв суб’єктам підприємницької діяльності не слід, оскільки, судячи з виступів керівництва
Державної податкової служби України, вони підлягають лише деякому вдосконаленню.
У разі відповідності платника податків цим критеріям у нього з’являється право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ. На підставі відповідної заяви, поданої до органу Державної податкової служби, здійснюється камеральна перевірка, яка проводиться на протязі 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. Протягом трьох днів після закінчення перевірки орган державної податкової служби надає висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету [2].
У разі прийняття рішення про невідповідність зазначеним критеріям платника податків та, як наслідок, відсутності в нього права на автоматичне бюджетне відшкодування контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника про відповідне рішення та надати йому детальні пояснення і розрахунки за критеріями, які не було дотримано. Це рішення платник податків може оскаржити у встановленому порядку. З 2014 р. терміни проведення камеральних перевірок для платників податку з позитивною податкової історією планують зменшити до п’яти календарних днів.
Перелічені нововведення, звичайно, лише частково вирішують проблеми відшкодування ПДВ. Механізми автоматичного відшкодування поки не знайшли широкого розповсюдження, кількість підприємств, які ними користуються, недостатньо велика. За даними Держказначейства в 2012 року
було відшкодовано ПДВ в сумі 46 млрд. грн., що на 3,2 млрд. грн., або на 7,4% більше показника 2011 року. На долю автоматичного відшкодування віднеслось небагато більш ніж половини – 23,2 млрд. грн.
Дуже важливо, що вдосконалення процедури відшкодування, зменшення його строків підвищить конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.
Висновки і пропозиції. Роль ПДВ у формуванні доходів державного бюджету України є визначною. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи податком на кінцеве споживання, він стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва.
Також ПДВ дещо загострює соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування даного податку.
Наявність суттєвих недоліків у відшкодуванні податку на додану вартість вимагає здійснення заходів для стабілізації ситуації, а саме: вдосконалити законодавчу базу, зокрема усунути суперечливі норми законодавства з ПДВ; паралельно необхідно проводити автоматизацію роботи податкових органів та розширити сфери впровадження електронного варіанту подання звітності суб’єктами господарювання; для прискорення процедури відшкодування ПДВ доцільно застосовувати сучасні інструменти фінансового ринку, зокрема за допомогою банківських і страхових організацій.
Проте успішність автоматичного відшкодування ПДВ в майбутньому залежить не стільки від критеріїв, які встановлені законодавчо, скільки від кадрової політики влади та успішності проведення адміністративної реформи.
Адже податок на додану вартість – це надійне джерело збільшення доходів державного бюджету, а тому вирішення питання його реформування є шляхом до створення ефективної податкової системи.

Список використаних джерел

1. Войків О.В. Механізм впливу ПДВ на фінансово-господарську діяльність суб’єктів / О.В. Войтків, І.Б. Хома // Науковий вісник НЛТУ України.
- 2010. - С. 180-186.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI //
Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.
3.
Топ новини
[Електронний ресурс].
-
Режим доступу: http://www.creditdeposit.com.ua/topnovosti/Dolgi-po-vozmescheniyu-NDS- sostavlyayut-5-5-mlrd-grn-Klimenko.
4. Ставки ПДВ у країнах Євросоюзу,
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.creditdeposit.com.ua/topnovosti/Dolgi-po-vozmescheniyu-
NDS-sostavlyayut-5-5-mlrd-grn-Klimenko.

5. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minprom.ua/articles/41933.html.
6. Як розв’язати проблему відшкодування ПДВ в Україні: Вісник
Міжнародного центру перспективних досліджень // Інформаційний бюлетень
Міжнародного центру перспективних досліджень. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: www.icps.com.ua/files/articles/30/69/nl_ukr_20020415_0147.pdf.
УДК 336.22 (477) Мінжирян М.П. гр. 53
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник викл. Луценко І.С.


СУТНІСТЬ АДМІНІСТУВАННЯ ПОДАТКІВ ТА ОКРЕМІ
ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ


Анотація. У статті розглянуто сутність адміністрування податків, узагальнено наукові погляди щодо поняття « адміністрування податків » та надано авторську інтерпретацію. Досліджено окремі особливості провадження адміністрування податків в Україні та проведено аналіз окремих показників щодо його результативності.
Annotation . The article deals with the essence of tax administration. The scientific views on the concept of "tax administration" were generalized, and the author's interpretation concerning it was considered. The particular features of the tax administration proceedings in Ukraine were examined, and the individual parameters on its effectiveness were analyzed.
Ключові слова: податки, адміністрування податків, Податковий кодекс
України, бюджетне відшкодування.
Постановка проблеми у загальному вигляді. В Україні податкова система почала формуватися в 90-х рр. XX століття. Однак в 2011 році вона зазнала значних змін в результаті набуття чинності Податкового кодексу
України. Розробка такого акта не мала обмежитися простою систематизацією податкового законодавства, чинного на той час. Умови сьогодення спонукали до суттєвих змін у податковій системі України, що повинні були відбитися саме у такому кодифікованому акті. Кім того, реформування податкової системи призвело до значних змін в адмініструванні податків, але, на сьогодні, вони не є досить ефективними, тому потребують подальшого удосконалення.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Науково-практичні засади податкового адміністрування
як частини науки про оподаткування розроблено провідними українськими ученими-фінансистами. Серед яких варто відмітити: В. Андрущенко, В.
Мельника, І. Таранова, Ю. Іванова, В. Карпова, Л. Карпова, П. Бечко, Н. Лиса,
Т. Проценко, К. Проскура, В. Корецьку – Гармаш, В. Хомутенко та ін. Зокрема,
В. Андрущенко запропоновував концепцію фіскального адміністрування, В.
Мельник досліджував теорію і практику адміністрування податків, В. Корецька
– Гармаш та В. Хомутенко досліджували особливості реалізації системи адміністрування податків на сучасному етапі та її результативність.
У тім, при наявності неоднозначних трактувань щодо сутності адміністрування податків серед науковців, а також у зв’язку із постійними змінами та доповненнями до Податкового Кодексу України (ПКУ) існує необхідність подальших поглиблених досліджень у царині адміністрування податків та зборів в Україні.
Мета статті. Метою даного дослідження є необхідність більш детального та глибокого дослідження сутності адміністрування податків та окремих особливостей його провадження в Україні.
Виклад основного матеріалу. Завдяки адмініструванню податків певною мірою забезпечується функціонування податкової системи держави.
Адміністрування податків визначається як управлінська діяльність в сфері справляння податків. Однак в економічній літературі не сформовано єдиного підходу до трактування поняття «адміністрування податків». Так, на думку українського вченого В. Андрущенко поняття «податкове адміністрування» пов’язане з політикою, наукою та мистецтвом. З точки зору політики, податкове адміністрування являє собою державну політику в розумінні дій владних та управлінських структур, за допомогою яких фінансові ресурси розподіляються через механізм оподаткування між державою та населенням.
З наукової точки зору «податкове адміністрування» – це наука, що формулює принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних умов та суспільно-політичних обставин оцінює податкову систему.
Дуже цікавим є розуміння «податкового адміністрування» з позиції мистецтва, як мистецтво в усьому, що стосується забезпечення державними службовцями функціонування податкової системи на основі професійних знань, досвіду та високої виконавської майстерності [1]. З цими визначеннями можна погодитися в частині того, що адміністрування – це управління.
Інший науковець В. Мельник вважає, що адміністрування податків – це управлінська діяльність органів державної виконавчої влади, яка пов’язана з організацією процесу оподаткування, засновується на державних законодавчих і нормативних актах та використовує соціально зумовлені і сприйняті правила [2, с. 115]. Такої ж думки дотримується І. Таранов, який вважає, що адміністрування податків є найбільш соціально вираженою сферою управління
[3, с. 225 – 226]. Ми не погоджуємось з таким трактуванням сутності
адміністрування, оскільки цей процес не завжди ґрунтується на соціальному сприйнятті. Про однозначне соціальне сприйняття можна говорити тільки при високому рівні податкової культури в країні. Проте, податкова культура в
Україні знаходиться на низькому рівні, про що свідчить недосконалість, складність і суперечливість податкового законодавства, впровадження в практику адміністрування податків принципу «фіскальної достатності», масштабні ухиляння від сплати податків.
Ю. Іванов, В. Карпова, Л. Карпов розглядають адміністрування податків, як процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів податкового права по відношенню узгодження і погашення податкових зобов’язань. На думку вищезазначених вчених, адміністрування податків обов’язково здійснюється на основі сукупності законодавчо закріплених податково-правових норм, які встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів податкового права з приводу узгодження і погашення податкових зобов’язань [1]. Проте, на нашу думку таке визначення не враховує можливість управління
(маніпулювання) податковими потоками, а також процедуру ухвалення рішень у сфері податкового права.
Такі українські науковці як П. Бечко, Н. Лиса розглядають податкове адміністрування як систему заходів і прийомів, що обумовлена нормами чинного законодавства, яка забезпечує мобілізацію надходжень до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів [4, с. 126]. Ми погоджуємось з таким розумінням даного поняття, яке доцільно взяти за основу при визначенні теоретичних засад податкового адміністрування.
Окрему думку щодо підходів до розуміння адміністрування податків висловлює Т. Проценко. Автор виділяє дві категорії адміністрування: адміністрування податків як системи законодавчо визначених взаємовідносин між державою, яка є основним учасником створення податкового середовища і платниками податків та адміністрування процесів оподаткування як системи забезпечення виконання функцій податків в існуючих умовах господарювання.
При цьому адміністрування процесів оподаткування розглядається як прерогатива органів оподаткування, що забезпечується комплексом управлінських рішень, пов’язаних з функціонуванням цих органів і виконанням поставлених перед ними завдань [5, с. 224-226].
К. Проскура розглядає зміст поняття податкового адміністрування значно ширше ніж інші науковці. По-перше, навіть якщо платник, сплачуючи податки, вступає, згідно з теорією, у відносини не з певним органом, а з державою, його дії піддаються управлінському впливу, тобто ці дії стали результатом певної управлінської діяльності конкретних державних органів (парламенту, який запровадив податок, або органу податкової служби, який встановив форму податкового звіту та визначив рахунок для зарахування коштів). По-друге, з точки зору інституційної економіки, управління податковими відносинами – це не лише адміністративні рішення адміністративних органів відносно платників.

Це насамперед створення особливого середовища, у якому платники виявляють бажання сплачувати податки добровільно (без примусу). Для цього, зокрема, податкові органи ухвалюють рішення, спрямовані на спрощення звітування про сплату податків (наприклад, із використанням сучасних інформаційно- комунікаційних технологій). По-третє, платники податків, вступаючи у відносини з державою, орієнтуються на роз’яснення податкових органів
(зокрема щодо строків та обсягів сплати податків), які відповідно до закону виконують певні функції у сфері оподаткування

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал