Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка42/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43
Список використаних джерел

1.
Лєщенко О.С. Проблеми управління фінансовим станом підприємства[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://intkonf.org/leschenko-os-problemi-upravlinnya-finansovim-stanom- pidpriemstva/
2.
Казакова
В.І.
Управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vsed/2009_35/35/305-308.pdf.
3.
Гудзь О.Є.Ризики в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agrofin.com.ua/files/gudz_38.pdf.
4.
Зленко
О.В.Забезпеченність фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств та ефективність їх використання
[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/agroin/2011_10-12/ZLENKO.pdf.
5.
Чкан І.О. Кредитування підприємств та організацій сільського господарства[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_17_2/17-2-35.pdf.
6.
"Щодо розбудови механізмів державної підтримки сільськогосподарского виробництва в
Україні".
Аналітична записка[Електронний ресурс].

Режим доступу:
http://www.niss.gov.ua/articles/910/
7.
Cайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ7_u.htm
8.
Офіційний портал Верховної Ради України[Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://rada.gov.ua/

УДК 336.225.53
Скліфасовська О.Л., 52гр.
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник д.е.н., доцент Баранова В. Г.


ПІЛЬГИ ЯК ОСНОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ПОДАТКОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація. В статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти пільгового оподаткування в сучасних умовах розвитку економіки України.
Досліджено питання втрат бюджету від надання податкових пільг.
Розроблено пропозиції щодо вирішення проблеми податкових втрат.
Annotation. The paper examines the theoretical and practical aspects of tax benefits in current conditions of the economy of Ukraine. The question of revenue lost benefits are investigated. A suggests to resolve the problem of tax losses are offered.
Ключові слова. Інструменти податкового регулювання, пільги, податкова знижка, податковий кредит, зниження ставки податку, звільнення від оподаткування, втрати бюджету.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Податкові пільги є ефективним економічним інструментом, метою якого є стимулювання розвитку певних видів діяльності та галузей економіки. Але через надання необґрунтованих пільг держава щороку втрачає мільярди бюджетних коштів.
Відтак короткостроковий ефективний інструмент податкового стимулювання перетворюється у довгостроковий інструмент перерозподілу доходів бюджету на користь окремих галузей і суб’єктів господарювання. Отже, питання формування ефективної податкової політики для вирішення проблеми втрат бюджету від надання податкових пільг є надзвичайно актуальною.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Теоретичні засади пільгового оподаткування та практичні рекомендації щодо їх удосконалення розроблялись в працях багатьох українських вчених, таких як: В. Буряківський, В. Гурєєв, Ю.Іванов,
П. Мельник та інші. Окремі аспекти функціонування системи пільгового оподаткування у своїх роботах торкалися О. Десятнюк, Ю. Іванов,
А.Соколовська та ін. Разом з тим, дослідженню феномена податкових втрат вітчизняними та зарубіжними науковцями приділяється недостатня увага.
Мета статті. Метою статті є проведення аналізу проблеми втрат бюджету від надання податкових пільг суб’єктам господарювання на основі узагальнення теоретичних основ використання інструментів державного податкового регулювання в Україні .

Виклад основного матеріалу. Залежно від інструментів впливу державне податкове регулювання поділяється на дві сфери: податкове стимулювання та податкове стримування.
Податкове стимулювання базується на політиці низьких податків, оптимізації складу і структури системи податків, рівня податкового тягаря та ставок окремих податків, а також на використанні системи податкових пільг і преференцій. Податкове стимулювання має цілеспрямований вплив на економіку в цілому, та на окремі її сфери, галузі, а також на соціальні процеси і економічну поведінку платників податків. Основним інструментом податкового стимулювання є податкове пільгування.
Податкові обмеження — менш поширена сфера державного податкового регулювання, оскільки вони повинні стримувати розвиток окремих галузей економіки та інвестиційну активність, переважно з метою недопущення кризи перевиробництва, що рідко трапляється в сучасній економіці [ 1, с. 115]. Податкові обмеження базуються на політиці високих податків із використанням у цілому і, зокрема, високих податкових ставок, збільшенням переліку податкових платежів, відміною податкових пільг тощо. Враховуючи складне економічне становище в Україні, застосування податкових обмежень на сучасному етапі розвитку є недоцільним.
Тому основний акцент у податковому регулюванні слід поставити на податковому стимулюванні у формі податкового пільгування.
Відповідно до п. 1 ст. 30 Податкового кодексу України податкові пільги - це передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку і збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті [2]. Такими підставами є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер і суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Однак, наведене в Податковому кодексі України визначення податкової пільги, певною мірою порушує принцип справедливості оподаткування, який закріплений ст. 67 Конституції України, відповідно до якого кожен зобов’язаний сплачувати податки [ 3].
Проф. Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк зазначають, що податкові пільги – це законодавчо встановлені винятки із загальних правил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму податку
(збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних із оподаткуванням [4, с. 693].
Законодавство про оподаткування в якості пільгових суб’єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої і формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами[5, c.108].

Відповідно до п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу, податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору[2].
Податкові знижки (податкові вирахування з податкової бази) — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази. Знижки зазвичай пов’язані з витратами платників податків, що зменшують податкову базу.
Наприклад, у ст. 166 ПКУ наведений перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб, а саме
:частина суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом; сума коштів, сплачених на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати (в межах законодавчо встановленого рівня) та інші.
Зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору - це пільги, спрямовані на зменшення суми податку, по сутті це форма податкового кредиту. До цієї групи податкових пільг можна віднести залік або повернення сум надміру сплачених авансових платежів; вирахування, залік, раніше сплаченого податку.
Наприклад, у ст. 198 ПКУ визначено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання необоротних активів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію
України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Встановлення зниженої ставки податку та збору - це форма пільгового оподаткування для окремих операцій.
Наприклад, у ст. 167 ПКУ визначено, що основна ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% бази оподаткування. Але для окремих виплат застосовуються знижені ставки оподаткування, а саме, ставка податку становить 5% бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як: процент на поточний або депозитний банківський рахунок; дохід за іпотечними цінними паперами; доходи у вигляді дивідендів та інші.
Ставка податку становить 10% бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати, шахтарів, працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб та інші.
Іншим прикладом може виступати оподаткування податком на додану вартість за ставкою 0% операції наведені у ст. 195 ПКУ, а саме: операції з
експорту товарів, якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України; міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів та інші.
До податкових пільг у вигляді повного або часткового звільнення від сплати податку відносяться пільги, які звільняють від оподаткування окремі об’єкти або групи потенційних платників податків.
Наприклад, відповідно до ст. 197 ПКУ звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання: продуктів дитячого харчування, лікарських засобів за переліком, затвердженим Кабінетом
Міністрів України; послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами; продаж путівок на санаторно- курортне лікування дітей до 18 років; послуг релігійних та ритуальних організацій; надання благодійної допомоги; послуг з передплати вітчизняної періодики та інші[2].
Починаючи з 1997 року, Державна податкова служба щоквартально формує та затверджує довідник пільг, які передбачені чинним законодавством зі сплати податків і зборів. Відповідно до довідника пільг
№48 у 2009 р. діяло 110 пільг, до довідника № 52 у 2010 р. діяла 121 пільга, до довідника № 56 2011 р. діяло 164 пільги, до довідника № 60 у 2012 р. діяло 299 пільг [6].
Таблиця 1
Кількість податкових пільг в розрізі податків та зборів, 2009-2012 рр.[6]
Податок, збір
2009
2010
2011
2012
ПДВ
64 71 75 121
Податок на прибуток
24 26 55 84
Плата за землю / Земельний податок
12 15 20 45
Акцизний збір з вітчизняних товарів / Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів
1 1
7 21
Акцизний збір з імпортних товарів / Акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів
0 0
2 17
Державне мито
2 2
2 8
Паркувальний збір /Збір за місця для паркування транспортних засобів
0 0
1 1
Туристичний збір
0 0
1 1
Податок з власників транспортних засобів Збір за першу реєстрацію транспортних засобів
3 3
1 1
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
1 0
0 0
Збір за забруднення природи / Екологічний податок
1 1
0 0
Плата за користування надрами
1 1
0 0
Збір за використання водних ресурсів/ Збір за спеціальне використання води
1 1
0 0
Всього
110
121
164
299

У 2010 р. порівняно з 2009 загальна кількість податкових пільг збільшилась на 11 одиниць. В структурі пільг відбулись незначні зміни, щодо збільшення кількості пільг по ПДВ, податку на прибуток та плати за землю, а також відмінили пільгу по збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Значні зміни відбулися після прийняття нової редакції ПКУ, переважна більшість змін якого вступила в дію з 2011 р. Кількість пільг з податку на прибуток збільшилась вдвічі, значно збільшились пільги з акцизного податку з вітчизняних товарів, та введено дві нові пільги щодо акцизного податку з ввезених підакцизних товарів, введено пільгу зі збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору. В 2012 р. відбулося суттєве збільшення податкових пільг до 299 одиниць, а саме з податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного, акцизного податку, а також по державному миту.
Крім позитивного економічного та соціального ефекту податкові пільги призводять до втрат бюджету, тобто скорочення потенційно можливої дохідної частини бюджету країни.
В даному контексті, варто розраховувати не лише втрачені потенційно можливі доходи бюджету, але й додатково отриманий ресурс.
В 2012 р. втрати Державного бюджету від надання пільги зі звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зернових культур склали
2600млн. грн. Але завдяки цій нормі держава отримала можливість не відшкодовувати ПДВ експортерам зерна в розмірі 8000 млн. грн., - оскільки вони не сплачували ПДВ при експорті зерна, то не відбувається і відшкодування даного податку.
Приблизно 8000 млн. грн. втрат державного бюджету припадає на пільги з ПДВ, які за своєю суттю є соціальними.
Зокрема, звільнення від оподаткування продажу окремих позицій лікарських засобів - 3300 млн. грн., послуги зі здобуття вищої, середньої професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів – 1800 млн. грн., операції з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим
КМУ – 863 млн. грн..
Всі ці звільнення від оподаткування ПДВ розроблені відповідно до
Директиви Ради ЄС 2006/112 "Про спільну систему податку на додану вартість" і являються інструментом пом’якшення регресивності ПДВ, тобто його негативного впливу на громадян з низьким доходом. По суті
інструменти не допускають подорожчання даних товарів та послуг на 20 %.
Для більш точного визначення втрат бюджету, податкові пільги групуються за ознаками:
А – пільги, що не призводять до втрат бюджету;
В – пільги, що призводять до втрат бюджету.

Таблиця 2
Структури наданих пільг за ознакою групування, 2009-2012 рр.[6]
Ознака
Найменування ознаки
Питома вага в загальній сумі пільг
(%)
2009
2010
2011
2012
A
Пільги, що не призводять до втрат бюджету
36,7 38,8 40,1 38,2
B
Пільги, що призводять до втрат бюджету
63,3 61,2 59,9 61,8
Загалом структуру податкових пільг за ознакою групування за аналізований період можна вважати стабільною, в середньому 62% пільг призводять до втрат бюджету, а лише 38% - не призводять до таких втрат.
Згідно з даними, наведеними в таблиці 3, протягом 2005–2012 років
97–99% втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування складають втрати державного бюджету, і лише 1–3% – втрати місцевих бюджетів.
Загалом на протязі аналізованого періоду простежується тенденція зростання обсягів втрат бюджету від надання податкових пільг на фоні зростаючих податкових надходжень, за винятком 2009 р., коли відбулось скорочення податкових надходжень унаслідок світової фінансової кризи.
Таблиця 3
Суми втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування,
2005–2012рр.[7]


Роки
Загальна
сума втрат
бюджету
(млн. грн.)
Втрати
держбюджету
(млн. грн.)
У
%
до
загальної
суми втрат
бюджету
Втрати
місцевих
бюджетів
(млн. грн.)
У
%
до
загальної
суми втрат
бюджету
2005
12 338, 011 12 076, 553 97,88 261,457 2,12
2006
13 502 ,686 13 275, 092 98,31 227, 593 1,69
2007
17 472, 201 17 021, 535 97,42 450, 665 2,58
2008
22 845, 418 22 262, 298 97,45 583, 119 2,55
2009
28 207, 029 27 507, 407 97,52 699, 621 2,48
2010
37 127 ,375 36 133, 031 97,32 994, 343 2,68
2011
40 382 ,569 40 133, 977 99,38 248, 591 0,62
2012
44 418, 120 43911,753 98,86 506, 367 1,14
За період з 2005 по 2012 роки в абсолютному вираженні загальна сума втрат бюджету збільшилась у 3,6 рази або на 32080,109 млн. грн., до того ж стійка динаміка росту податкових втрат притаманна і державному бюджету, так в 2012 році податкові втрати внаслідок пільгового оподаткування на
31835,2 млн. грн. перевищують аналогічний показник 2005 року. Стосовно втрат місцевих бюджетів слід зазначити нестабільність даного показника відносно загальної суми.

Таблиця 4
Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування у відношенні до
податкових надходжень бюджету та до ВВП, 2005–2012рр.[7]

Роки
Загальна
сума втрат
бюджету
(млн. грн.)
Податкові
надходження
Зведеного
бюджету(млн. грн.)
У % до
податкових
надходжень
Зведеного
бюджету
ВВП (млн.
грн.)
У % до
ВВП
2005 12338,011 98065,20 12,58 441452 2,79 2006 13502,686 125743,10 10,74 544153 2,48 2007 17472,201 161264,20 10,83 720731 2,42 2008 22845,418 227164,80 10,06 948056 2,41 2009 28207,029 208073,20 13,56 913345 3,09 2010 37127,375 234447,70 15,84 1082569 3,43 2011 40382,569 261605,30 15,44 1316600 3,07 2012 44418,120 289577,10 15,34 1408889 3,15
За аналізований період втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування у різні роки складали приблизно 10-16% податкових надходжень. На протязі 2006-2008 рр. даний показник був стабільним, до того ж його значення було мінімальним за 8 років. У 2009 р. на фоні зниження податкових надходжень у зв’язку з економічною кризою загальна сума податкових втрат зростає і досягає 13,56 % податкових надходжень.
Останні три роки втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування складають приблизно 15% податкових надходжень. У відношенні до ВВП податкові втрати відзначаються стабільною динамікою росту, загалом за весь період показник збільшився на 0,36 відсоткових пункти.
Проаналізуємо структуру податкових втрат бюджету в розрізі податків
і зборів. Найбільш масштабні обсяги втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування спостерігаються по таких видах податків: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств.
За період з 2005 р. по 2012 р. відбулися значні зміни в кількості пільг по цим податкам та перерозподіл питомої ваги пільг по податкам в структурі втрат бюджету. Незважаючи на значне збільшення кількості пільг з ПДВ, питома вага пільг даного податку зменшилась на 38 відсоткових пунктів, а питома вага пільг з податку на прибуток збільшилась на 34 відсоткові пункти. Що стосується земельного податку, то кількість пільг по даному податку значно збільшилась, але втрати бюджету від надання цих пільг не змінились. Питома вага втрат по іншим податкам та зборам збільшилась з
0,04 % до 4%, таке зростання зумовлено значним збільшенням обсягів втрат бюджету внаслідок надання податкових пільг платникам акцизного збору із вироблених в Україні пiдакцизних товарiв і ввезених на митну територiю
України пiдакцизних товарiв. На мою думку, збільшення питомої ваги наданих податкових пільг з акцизного податку у структурі податкових пільг суперечить основним принципам побудови податкової системи.



Рис.1 Структура втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування у
2005 р. і 2012 р.[7]
В умовах посткризового відновлення економіки безсистемне та невиправдане надання податкових пільг є стримуючим фактором економічного зростання. У цьому контексті постає необхідність забезпечення реалізації потенціалу стимулюючої складової податкової політики з одночасним збереженням фіскальної.
Для того, щоб податкові пільги не перетворювалися в необґрунтовані податкові втрати, доцільно переглянути перелік і кількість податкових пільг:
- скасувати неефективні, які призводять до значних втрат бюджету, це стосується пільг з ПДВ та податку на прибуток;
- запровадити пільги для екоорієнтованих підприємств.
На мою думку, доцільно скасувати групу пільг з податку на додану вартість та податку на прибуток, які не мають значного економічного ефекту та призводять до значних втрат бюджету. Для цього необхідно більш детально проаналізувати структуру податкових пільг за видами економічної діяльності.
Згідно з даними, наведеним в таблиці 5, основними галузями економіки, які використовують пільги з ПДВ є сільське господарство, торгівля і транспорт, на ці галузі приходиться близько 60 % пільг з ПДВ. На всі інші сектора економіки приходиться лише 40% пільг з ПДВ, причому питома вага цих пільг по окремим видам економічної діяльності незначна. Це свідчить про низький рівень економічного ефекту значної частини пільг з
ПДВ.
Згідно даними, наведеним в таблиці 6, на грошове та фінансове посередництво приходиться третина пільг з податку на прибуток, в рази менша питома вага податкових втрат в таких секторах, як виробництво електроенергії, металургійне виробництво і торгівля. До того ж, 40 % податкових пільг було направлено на інші види економічної діяльності.

Таблиця 5
Структура податкових пільг з ПДВ за видами економічної діяльності у
2012 р.[7]

Види економічної діяльності

Питома вага
податкових втрат,
%

Сiльське господарство, мисливство та пов’язанi з ними послуги
30,14
Торгiвля; ремонт автомобiлiв, побутових виробiв та предметiв особистого вжитку
17,35
Транспорт
11,98
Освiта
3,56
Виробництво харчових продуктiв, напоїв
1,02
Дiяльнiсть пошти та зв’язку
0,92
Хiмiчне виробництво
1,55
Охорона здоров’я та надання соцiальної допомоги
1,33
Добування вугiлля, лiгнiту i торфу
0,07
Целюлозно-паперове виробництво; видавнича дiяльнiсть
1,04
Видавнича дiяльнiсть
0,92
Інші
30,12
Таблиця 6
Структура податкових пільг з податку на прибуток за видами
економічної діяльності у 2012 р.[7]
Види економічної діяльності

Питома вага податкових
втрат, %

Грошове та фiнансове посередництво
29,8
Виробництво та розподiленняелектроенергiї
13,3
Металургiйне виробництво та виробництво готових металевих виробiв
6,2
Торгiвля; ремонт автомобiлiв, побутових виробiв та предметiв особистого вжитку
5,2
Дiяльнiсть пошти та зв’язку
3,5
Добування сирої нафти та природного газу
1
Виробництво харчових продуктiв, напоїв
1
Інші
40
Податкова пільга – це інструмент податкового регулювання, який по своїй сутті виступає економічною підтримкою та стимулюючим ефектом для розвитку пріоритетних галузей економіки. У Законі «Про стимулювання
інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки» визначено чотири пріоритетні галузі, інвестиції в які дозволять оптимізувати оподаткування. Це агропромисловий та машинобудівний комплекси, ЖКГ та
розвиток транспортної інфраструктури. Отже, я вважаю, що доцільно переглянути структуру податкових пільг з податку на прибуток в розрізі видів економічної діяльності і спрямувати їх з грошового та фінансового посередництва в сферу пріоритетних галузей економіки.
Таким чином, 30% пільг з ПДВ та 40% пільг з податку на прибуток являються неефективними, тому що вони не мають регулюючого потенціалу
і ефекту економічної підтримки та щорічно призводять до втрат бюджету, а по суті, до скорочення дохідної частини державного бюджету.
На мою думку, найбільш адекватним до стратегії економічного зростання в Україні є функціональний підхід податкового пільгування. Він полягає в тому, що надання податкових пільг повинно здійснюватися як компенсація за виконання підприємствами певних суспільно важливих функцій відповідно до завдань державної економічної стратегії і екологічної безпеки держави.
Податкова система України базується на застарілих підходах: понад
80% надходжень до зведеного бюджету приносять лише чотири основні податки – податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизний податок. Три найголовніші з них – це оподаткування праці та капіталу.
У структурі економіки України частка так званих «базових галузей» – електроенергетики, чорної металургії та паливного виробництва складає понад 45%. У сучасних індустріально розвинених країнах даний показник складає 5-10%, все інше – динамічна надбудова над ними.
Навіть у структурі виробництва Української РСР частка базових галузей становила лише 25%. Деформація структури національної економіки відбулась у 1990 роки, коли в Україні прийшли у глибокий занепад легка промисловість та машинобудування. «Базові» галузі збереглись завдяки своєму експортному потенціалу, і зараз саме експорт продукції підтримує їх
«на плаву», частка «базових галузей» у експорті з України становить понад
60%. Така структура економіки мало відрізняється від сировинної економіки країн «третього світу», тільки в даному разі експортується не сировина, а продукція її первинної обробки. У зв’язку зі скрутною економічною ситуацією підприємства отримують прибутки шляхом дедалі більшої експлуатації природних ресурсів (адже ресурсний потік фактично не оподатковується).[8]
Екологічна ситуація в Україні погіршується з кожним роком. Водночас частка «екологічних» податків у загальній структурі податкових надходжень в Україні становить лише 3-4%. Насправді, понад 90% з цього числа складають рентні плати гірничовидобувних компаній за видобуток корисних копалин. Плата за забруднення, включно із штрафами, енергетичні платежі та плата за використання невідновних ресурсів, складали в різні роки лише
0,3-0,5% від надходжень до зведеного бюджету.
Я вважаю, що на даному етапі розвитку країни необхідно комплексно вирішувати економічні і екологічні проблеми. Шляхом вирішення таких проблем може бути екоподаткова політика. На мою думку, доцільно
переглянути структуру податкових пільг і надавати їх переважно галузям пріоритетного розвитку та екоорієнтованим підприємствам.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал