Студентських наукових праць




Сторінка39/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Актуальні питання в організації протидії податкового боргу досліджують О.Тимченко[1], А.Матвійчук [2], А.
Загородній, Г.Вознюк [3] , А. Яковлєва [4] та інші науковці. Натомість бракує системних досліджень, які пояснили б причини виникнення податкового боргу як реакції платників податків на загострення економічної кризи. На цій основі розробленні пропозиції щодо подальшої протидії податкового боргу.
Мета статті – визначити методи і способи протидії податковому боргу та узагальнення його мінімізації.
Виклад основного матеріалу. Оскільки таке явище, як несвоєчасна сплата платежів до бюджету, існувало завжди, податкові органи постійно вживали заходи впливу на боржників із метою погашення недоїмки, тому що завеликий податковий борг становить загрозу національній фінансовій безпеці.
Напрями протидії податкового боргу формуються сукупністю системних заходів, які вживаються фінансовими органами держави для мінімізації наявного податкового боргу та протидію виникнення можливого податкового боргу.
Для мінімізація наявного податкового боргу необхідно застосовувати такі методи впливу на фіскальну поведінку боржника, як :
- диференціація платників-боржників залежно від величини податкового боргу, частоти його виникнення в боржника і тривалості періоду, протягом якого цей борг залишається непогашеним;
- моніторинг виконання запропонованих боржником заходів для погашення боргу в разі незначних сум заборгованості з несистематичним характером виникнення;

- продаж активів боржників, стягнення коштів із їхніх рахунків та вилучення готівки в разі невиконання ними розробленого графіка погашення податкового боргу;
- письмові пояснення причин виникнення податкової заборгованості та залучення плану заходів спрямованих на її погашення;
- податкова застава, адміністративний арешт активів - до боржників, котрі систематично порушують терміни сплати податків або також мають великі суми заборгованості;
- списання податкового боргу, що виник внаслідок форс – мажорних обставин, котрі чітко визначені законодавством , та списання боргу у разі смерті, що перейшов у спадок [1].
Розглянемо показники податкових надходжень за2006-2012рр.(табл.1).
Україні слід уважно розглянути можливість ухвалення обґрунтованої і чіткої політики або норми законодавства щодо введення максимального рівня державного боргу, який уряд не може перевищувати. Так, виконуючи функції управління державним боргом , Мінфін та його департаменти мають робити набагато більше, щоб їм довіряли інвестори, і щоб забезпечити розвиток широкого і глибокого ринку державних цінних паперів. Податковий борг погіршує ситуацію, збільшуючи розрив між доходами та видатками країни.
Таблиця 1.
Динаміка витрат на погашення і обслуговування державного боргу і
податкових надходжень Державного бюджету України

Показники
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
(план)
1
2
3
4
5
6
7
8
Податкові надходження (ПН),
млн грн
94,812 116,671 167,883 148,916 166,872 261,605 286,072
Темпи зростання ПН, %
-
123,1 143,9 88,7 112,1 156,8 109,4
Витрати на погашення
держборгу (ВПДБ), млрд грн
9,349 6,515 5,535 30,552 26,676 45,628 65,900
Темпи зростання ВПДБ,%
-
69,7 85,0 552,0 87,3 159,8 144,4
Витрати на обслуговування
держборгу (ВОДБ), млрд грн
3,110 3,350 3,775 9,039 15,539 23,134 29,583
Темпи зростання ВОДБ,%
-
107,7 112,7 239,5 171,9 148,9 127,9
Витрати на погашення та
обслуговування держборгу
(ВПОДБ), млрд грн
12,459 9,865 9,309 39,591 42,214 68,762 95,483
Темпи зростання ВПОДБ,%
-
79,2 94,4 425,3 106,6 162,9 138,9
ВПОДБ/ ПН, %
13,1 8,5 5,5 26,6 25,3 26,3 33,4
Джерело: складено автором на основі даних Комітету Верховної Ради
України з питань бюджету, Міністерство фінансів України .

Таким чином розглянемо взаємозв’язок податкового боргу і бюджетного дефіциту в Україні ( Табл.2). Розрахуємо коефіцієнт кореляції, щоб визначити на скільки істотний зв’язок існує між досліджуваними показниками наведеними в таблиці 2.
Таблиця 2.
Коефіцієнти кореляції показників податкового боргу і бюджетного
дефіциту за 2000-2011рр



РОКИ

Податковий борг
Сальдо зведеного
бюджету
РОКИ
1
Податковий борг
0,02 1
Сальдо зведеного бюджету
-0,80
-0,31 1
Джерело: розраховано авторами на основі даних ДПА України ,
Міністерства фінансів України та Рахункової палати України.
Для зниження ризиків виникнення можливого податкового боргу забезпечується переважно через використання економічних та організаційних
інструментів:
- проведення семінарів і круглих столів з питань застосування податкових приписів;
- моделювання податкових ризиків й ухвалення відповідних державних рішень;
- роз’яснення податкового законодавства ;
- застосування правила «податкового компромісу», тощо [2].
До аналізу можливостей погашення заборгованості перед бюджетом виділяють два найпоширеніші підходи. Першим умовно можна назвати теоретичним, а другий - фіскально-адміністративним.
Перший підхід визначає сутність заборгованості платників податків перед бюджетом. Так, наприклад, доктор економічних наук, доцент, професор кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» О. М. Тимченко не погоджується з законодавчим визначенням «податковий борг», оскільки вважає, що податковий борг – це не лише не внесена у встановлені строки сума узгодженого податкового зобов’язання, а вся не сплачена у передбачені законом строки сума податкового зобов’язання, що повинна бути визначена згідно з чинними нормами закону(не залежно від факту її узгодження) [1]. У зв’язку з цим, авторка виділяє відкритий і прихований податковий борг.
Прихований - це несплачені податки внаслідок допущення помилок при нарахуванні або умисному зниженні об’єктів оподаткування, а відкритий – не внесена узгоджена сума податкового зобов’язання в установлений термін.
Доречи з законодавчим трактуванням повністю погоджуються українські фінансисти А.Г.Загородній та Г.Л. Вознюк, які пропонують наступне визначення: «Податковий борг (недоїмка)- податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій (у разі їх наявності ), узгоджене платником
податків або визначене судом ( господарським судом ), але не сплачене в установлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання» [3].
Борг – це насамперед невиконане вчасно зобов’язання . Відповідно, борги можуть бути договірними та позадоговірними, це відомо ще з цивільного права. Податковий борг можна віднести до вчасно невиконаного позадоговірного зобов’язання, оскільки це зобов’язання настає незалежно від волі учасників. Платник податків не має можливості самостійно обирати суму податкового зобов’язання, особливості його визначення та строки погашення, ці питання регулюються законом. Враховуючи це, слід зазначити, що кожен платник податків має суто моральний обов’язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних потреб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава, як об’єднання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інтереси всіх разом та кожного зокрема. При цьому фінансування витрат на такий захист здійснюється консолідовано.
Зрозуміло, що на основі лише теоретичних узагальнень неможливо дати відповідь на питання про бажаний розмір навантаження й оптимальні ставки. В сучасних умовах величина надходження податку не є ключовою, тому що уряди враховують передусім інші показники: динаміку ВВП, залучення іноземного капіталу, можливості збільшення податкових доходів у майбутньому, створення робочих місць, збільшення виробництва тощо.
Коли факт чи помилки умисного заниження встановлені, то донараховані податкові зобов’язання підлягають несамостійному узгодженню, згідно з чинним законодавством. Вони узгоджуються в апеляційному порядку (шляхом адміністративного або судового оскарження платником рішень податкових органів), чи визначаються платником
(узгодження за замовчуванням). За результатами цих дій, якщо рішення органу податкової служби не скасовано, то податкове зобов’язання набуває статусу узгодженого. Під прихованим податковим боргом дослідниця має на увазі іншу частину не сплачених податків – ту, яку за законом мала б надійти до бюджету, однак платником не задекларована, а контролюючим органом не встановлена чи не доведена [1]. Такий підхід називається теоретичним тому, що в адмініструванні податків він не приймає ніякої участі, але слугує підґрунтям для визначення та розробки методів прогнозування наслідків, прийнятих суб’єктами оподаткування , зміни податкової політики тощо.
Другий підхід погашення заборгованості, названий фіскально- адміністративним, використовується в податковій службі як адміністрування податків. Він відокремлюється законодавчо встановленим поняттям податкового боргу з розміщенням його сум за типами і статусами з метою забезпечення аналітичності й адміністрування. На сьогодні в Україні прийняті такі термінологічні позначення статусів і типів податкового боргу:
- дієвий статус податкового боргу – це такий статус, в якому в результаті певних дій фіскальних служб відбувається зменшення податкового боргу;

-
інертний статус податкового боргу – це такий статус, в якому фіскальні служби не застосовують ніяких заходів стягнення, крім даних платнику податкових вимог, реєстрації податкової застави, опису заставленого майна та, як виняток, арешту активів.
Варто виділити, що у дієвому статусі визначають 3 типи податкового боргу: активний, пасивний і безнадійний. В свою чергу активний тип відображає збереження можливостей застосування до боржника всіх стягнень, передбачених законодавством; прийняття органом податкової служби рішення про відстрочку ( розстрочку ) на підставі затвердженої судом мирової угоди або податковий борг за яким вже прийнято рішення про розстрочку (відстрочку). Пасивний тип передбачає неможливість застосування до боржника заходів стягнення через деякі причини: порушення справи і підготовка документів про банкрутство платника, прийняття судом рішення про призупинення стягнень боржника, розшук платника - боржника, відсутність активів, підготовка документів для ініціювання справи про стягнення боргу на майно платника( до прийняття відповідної ухвали суду).
Безнадійний податковий борг вважається: фізична особа визначена померлою, а майна недостатньо для задоволення вимог; платник – банкрут і його активів недостатньо для задоволення вимог; юридична особа визнана фіктивною; заборгованість виникла внаслідок форс-мажорних обставин; минули терміни позовної давності .
Понад 95-97% податкового боргу в Україні складає борг дієвого статусу. Як шлях протидії податкового боргу, котре в свою чергу призведе до зменшення суми, це докладання певних зусиль в його адміністрування [4].
Пасивний податковий борг не може передбачати заходів щодо його погашення. Як правило, тут залишається лише чекати з боку фіскальних служб результатів оперативно – розшукової роботи податкової міліції та рішень судових органів. Однак , з метою ефективності самостійного внесення платниками належних сум, податкова служба може проводити роз’яснювально - попереджувальні співбесіди з тими боржниками, у яких відсутні активи та які потенційно можуть бути визнані банкрутами. Часто саме в результаті співбесіди відбувається погашення податкового боргу.
Однак, тут досить часто стискаються з проблемою розшуку тих громадян, які змінили місце проживання.
Оскільки таке явище, як податковий борг, існувало завжди, податкові органи постійно вживали заходи впливу на боржників із метою погашення недоїмки. Так, наприклад, у разі несплати узгодженої суми податкового зобов’язання платникові спочатку дається можливість самостійно погасити податковий борг. Такий підхід є абсолютно правильним, бо відповідає політиці гармонізації інтересів держави і платників. Останні можуть вчасно не сплатити до бюджету через тимчасові фінансові ускладнення, тому треба надати їм час мобілізувати кошти для виконання податкових зобов’язань. У цей період податкові органи обмежуються направленням податкової вимоги, мета якої – нагадати платникові про виникнення податкового боргу й необхідність його погашення самостійно для уникнення примусового
стягнення заборгованості з боку податкових органів. При цьому велике значення має часовий проміжок, протягом якого податкові органи не будуть застосовувати примусових дій. Згідно з Податковим кодексом терміном дії податкової вимоги становить 60 днів. Треба зауважити, що до 2011р. передбачалося направлення двох податкових вимог із терміном дії кожної 30 днів.
Щоб оцінити дієвість розглянутого методу, проаналізуємо дані про кількість направлених податкових вимог і динаміку погашення податкового боргу у період із 2002-го по 2005 рр. ( табл.3). Звернемо увагу, що направлені податкові вимоги й погашена у зв’язку з цим заборгованість обліковувались у податкових органах по-різному( табл..3, 4).
Спостерігається те, що після направлення першої податкової вимоги погашалася невелика частка податкового боргу. Істотніший вплив на фіскальну поведінку боржників мало направлення другої податкової вимоги.
Втім, з 2006-го року ситуація різко змінилася ( табл.3).
Таблиця 3.
Погашення податкової заборгованості через направлення податкових
вимог протягом 2002- 2005рр.

Рік

Направлено
перших
податкових
вимог на суму
боргу , тис .грн

Погашення
податкового
боргу після
отримання
першої
податкової
вимоги , тис.грн

Частка
податкового
боргу,що
погашена,%

Направлено
других
податкових
вимог на суму
боргу, тис.грн
Погашення
податкового
боргу після
отримання
другої
податкової
вимоги,тис.грн
2002
5 853 965 40 894 0.7 5 275 769 5 499 643
2003
5 216 185 956 918 18.3 4 915 418 6 016 682
2004
2 405 547 911 884 37.9 1 357 020 5 165 733
2005
3 870 829 877 578 22.7 2 271 511 7 482 122
Джерело: складено автором за даними
ДПА
України
(
http://www.sta.gov.ua
).
Таблиця 4.
Кількість податкових вимог та динаміка суми податкового боргу
протягом 2006-2009рр.

Рік
Кількість
перших
вимог
Сума
податкового
боргу,тис.грн

Кількість
других
вимог
Сума
консолідованого
податкового
боргу,тис.грн
Зменшення
кількості
вимог
Зменшення
суми
податкового
боргу,тис.грн
2006 491 675 3 929 083,0 96 261 2 507 362,3 395 414 1 421 720,7 2007 582 576 4 566 287,4 106 803 2 346 135,5 475 773 2 220 151,9 2008 719 448 4 885 465,0 122 908 2 462 351,4 4 166 017 2 423 113,6 2009 737 896 5 972 253,6 120 326 2 952 527,7 617 570 3 019 725,9
Джерело
:
Складено автором за даними
ДПА
України
(
http://www.sta.gov.ua
).

Із прийняттям Податкового кодексу термін для самостійного погашення платником податкового боргу не змінився, й вважається, що цей час є цілком достатнім для розв’язання проблеми. Також було скасовано другу податкову вимогу, що є доцільним, оскільки надає можливість уникнути зайвої паперової роботи та продуктивніше використовувати вивільнений час – на адміністрування податкового боргу.
На сьогодні в Україні найбільш ефективнішим є застосування заходів погашення активного податкового боргу:
- заходи взаємного узгодження позицій та оцінок (податковий компроміс, податкова порука);
- заходи морально-психологічного впливу на платника (співбесіди з боржниками);
- заходи примусу
(застосування процедури банкрутства, призначення податкового керуючого, податкова застава, адміністративний арешт).
Якщо платник порушає правила відчуження майна, що знаходиться у податковій заставі, від’їзд боржника за кордон, відмова платника від документальної перевірки або від допуску службовців фіскальних органів для проведення обстежень, відсутність реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, патентів, ліцензій, сертифікатів, постановку на податковий облік може застосовуватись адміністративний арешт активів. Арешт передбачає заборону вчиняти будь-які операції зі своїми активами. Законодавством чітко встановлено порядок встановлення арешту, порядок зупинення арешту, функції виконавців рішень.
З метою удосконалення способів протидії податкового боргу та підвищення дієвості податкової застави, продажу майна, адміністративного арешту потрібно:
- не дозволяти збанкрутілим підприємствам засновувати нові протягом п’яти років, або зобов’язати їх погасити попередні борги;
- закріпити законодавчо відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств – банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства.
- застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником;
- до податкової застави включити всі активи платника, або ті з них
(із визначенням суми податкового боргу), у операціях з якими зацікавлений боржник.
Висновки та пропозиції. Не вносячи вчасно податкові платежі до бюджету, платники таким чином формують податкову заборгованість, що веде до поліпшення фінансового стану цих платників. Фактично, вони самовільно отримують кредит від держави. Така операція, на відміну від стандартного кредитування, не є добровільною з обох сторін, оскільки відбувається непогоджене використання суспільних коштів.

Наведене дослідження свідчить, що основний метод протидії податкової заборгованості адміністрування боргу. При ньому вживаються такі заходи: удосконалення процедур адміністрування податків; забезпечення чіткості застосування підзаконних актів; проведення профілактики податкової девіації; розвиток інформаційної комунікаційних технологій у роботі податкових органів.
У подальшому дослідженні цього питання мають бути розроблені методичні підходи до питань формування заходів протидії податкового боргу на основі ефективної взаємодії різних фінансових органів.
Список використаних джерел

1.Тимченко О.М. Дієвість методів управління податковим боргом у контексті новацій податкового кодексу // Фінанси України. – 2011. - №3. – с.61-62.
2.Матвійчук А.В. Аналіз ризику несплати податків із застосуванням методів нечіткої логіки //Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. – 2006. - №3. – с.74-81.
3. Загородній А.Г.,Вознюк Г.Л. Фінансово – економічний словник. –
К.:Знання , 2007.- с.1072.
4. Яковлєва А.М. Напрями протидії податковому боргу//Актуальні проблеми економіки. – 2011.- №5.- с.243.
УДК 336.22:338.2

Дібров В. О., 52гр.
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник д.е.н., доцент Баранова В. Г.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА
ПІДПРИЄМСТВІ


Анотація. Виявлено ключові принципи податкового планування.
Проведено аналіз основних методів податкового планування та розкрито їх сутність. Надано пропозиції, щодо доцільності застосування методів податкового планування.
Annotation. Revealed key principles of tax planning. Analysis of the basic methods of tax planning and reveals their essence. The proposals regarding the usefulness of methods of tax planning.
Ключові слова. Податкове планування, методи, принципи, поточне податкове планування, стратегічне податкове планування.



Постановка проблеми у загальному вигляді. В сучасних умовах господарювання ефективна діяльність підприємства потребує розробки податкової політики, яка б враховувала особливості діяльності господарюючого суб’єкта, тенденції його розвитку та особливості впливу кожного податку на показники фінансового стану підприємства.
На сьогоднішній день податки є суттєвим фактором впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Тому фінансовий директор повинен забезпечити нормальне функціонування підприємства у нестабільному соціально-економічному середовищі, та якісне управління фінансовими ресурсами підприємства.
Ефективно організоване податкове планування на підприємстві сприятиме стабільному фінансовому стану, а також своєчасному виконанню своїх зобов’язань перед бюджетом. Виконання цього завдання вимагає знання методів податкового планування та можливість їх використання для досягнення поставлених цілей.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Проблеми планування податкових платежів знайшли широке відображення у працях зарубіжних та вітчизняних економістів.
Істотний внесок у вивчення даної проблематики внесли А. Єлісєєва, Т.
Антонова, Л. Сердюк, В. Захожай, Ю. Іванов, Я. Литвиненко, П. Самуельсон,
В. Сердюк, О. Водянников, Т. Вовк, І. Коноваленко, Н. Ткаченко, Г. Климко та інші [1]. Водночас актуальним залишається систематизація методів та принципів податкового планування, їх доповнення у системі управління фінансами підприємства та аналізу ефективності їх застосування.
Мета статті. Метою статті є визначення науково-обґрунтованої і практично орієнтованої системи методів та принципів податкового планування з доцільністю їхнього використання в діяльності платників податків.
Виклад основного матеріалу. Податкове планування - легальний шлях зменшення податкових зобов’язань, сутність якого визначено як визнання за кожним платником податків права застосовувати всі допустимі законами засоби, прийоми чи способи (серед них й прогалини у законодавстві) для максимального зменшення своїх податкових зобов’язань.
Планування податкових платежів
є одноваріантним
і безальтернативним, тому що види податків та терміни їх сплати регламентуються на законодавчому рівні. На відміну від планування податкових платежів, податкове планування – ширше поняття і передбачає не лише обчислення сум окремих податків та загальної суми податкових платежів на плановий період, а й можливість вибору між альтернативним використанням тих чи інших схем оподаткування з метою оптимізації сум окремих податків та загальної суми податкових платежів у плановому періоді
[2].

Метою податкового планування є оптимізація податкових потоків підприємства в межах реалізації його економічної, фінансової та податкової політики [3, с.35].
Можливість і необхідність податкового планування закладені в самому податкової законодавстві. Діюче українське законодавство містить в собі різні податкові режими, систему пільг та систему санкцій, які надають можливість у чітко визначених правових рамках проводити вигідну податкову політику на кожному конкретному підприємстві з урахуванням специфіки господарської діяльності.
Податкове планування за характером управлінських рішень можна розділити на стратегічне та поточне.
Стратегічне податкове планування — передбачає вибір місця реєстрації, його територіальне розташування, юрисдикцію, вибір організаційно-правової форми та видів діяльності, визначення часток та складу засновників, формування внутрішньої організаційної структури фірми.
Поточне податкове планування — це вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих працівників, вибір найоптимальнішої стратегії і тактики під час укладання господарських договорів, планування податкових платежів, безпосереднє застосування схем з оптимізації податкових платежів
[4].
Важливу роль в процесі формування податкової політики займають принципи податкового планування. Доцільно їх класифікувати на загальні та спеціальні.
До загальних принципів можна віднести принципи, властиві будь - якому виду планування підприємства, і зокрема податковому плануванню як підсистемі внутрішнього планування підприємства, до них відносяться: принцип безперервності, точності, участі, гнучкості, системності [2].
До спеціальних принципів слід зараховувати принципи, які визначають специфіку процесу податкового планування, тобто його відмінні ознаки в системі внутрішнього планування підприємства, до них відносяться: принцип альтернативності, оптимальності, природності, законності, оптимального співвідношення ризику й вигід, комплексності, цілеспрямованості, конфіденційності [3].
На основі наведених принципів з використанням методів податкового планування розробляються заходи щодо законної оптимізації податкових платежів.
У податковому плануванні існує велика кількість методів, які можна класифікувати на загальні та спеціальні.
До загальних методів належать методи, характерні для внутрішнього планування підприємства в цілому й податкового планування як його складової, до спеціальних методів — методи, що використовуються винятково в податковому плануванні підприємства при розробці проектів податкового планування.

За допомогою методів податкового планування можна спрогнозувати, або розрахувати податкові платежі за альтернативними варіантами здійснення господарської діяльності й вибрати з наявних альтернатив оптимальний варіант оподаткування, але існують об’єктивні причини за яких деякі методи податкового планування неможливо, або недоцільно використовувати на підприємстві.
На мою думку основними з цих причин є:
- складність розрахунків і аналізу отриманих результатів;
- прогалини в законодавстві;
- часта зміна законодавства у країні;
- вибір деяких методів некваліфікованим персоналом, може у майбутньому привести до штрафних санкцій;
- деякі методи були розробленні багато років тому і вже є застарілими.
У даній статті я хотів би приділити увагу основним методам податкового планування, таким як: методи економіко-математичного
моделювання, метод заміни відносин, метод пільгового суб'єкта
господарювання, метод відстрочення.
Методи економіко-математичного моделювання ґрунтуються на математичній побудові й описі моделі досліджуваного об'єкта, яким у податковому плануванні виступають альтернативні варіанти оподаткування.
Відповідно до даних методів будується економіко-математична модель розрахунку суми прибутку чи витрат з урахуванням впливу податкових платежів за альтернативними варіантами оподаткування і вибирається варіант з оптимальними показниками.
Методи економіко-математичного моделювання іноді можуть дозволити собі використовувати великі підприємства, які мають достатньо фінансових ресурсів для аналізу та опрацювання отриманих результатів.
Також ці методи знайшли своє відображення у плануванні діяльності ТНК, які функціонують на території багатьох країн з різним оподаткуванням.
Методи економіко-математичного моделювання застосовуються на стадії вибору оптимального варіанта оподаткування і дозволяють одержати найбільш точні результати, але я вважаю, що ці методи в основному неможливо використовувати на більшості підприємств України, через складність розрахунків і аналізу отриманих результатів.
Метод заміни відносин полягає в тому, що операція, яка має більш жорстке оподаткування, замінюється іншою операцією, яка дозволяє досягти ту ж чи максимально близьку ціль, і при цьому застосувати більш пільговий порядок оподаткування [5].
Можна привести такий приклад, операція дарування фізичній особі матеріальних цінностей з метою оптимізації податку з доходів фізичних осіб заміняється на операцію надання благодійної допомоги фізичній особі або замість трудового договору з особою, що надає послуги підприємству, укладається цивільно-правовий договір.
На мою думку, це дуже доцільний метод, який повинен мати дуже широке застосування на підприємстві. Але для здійснення цього методу
повинен бути кваліфікований фінансовий директор, який знатиме законодавство, та вільно оперуватиме процесом здійснення фінансових операцій.
Метод пільгового суб'єкта господарювання полягає у скороченні об'єкта оподаткування спеціальної організаційно-правової основи суб'єкта господарювання з пільговим режимом оподаткування. До цього методу відносять вибір організаційно-правового господарювання що безпосередньо користується пільгами або має більш низький рівень оподаткування.
Пільги – одна з найважливіших деталей внутрішнього і зовнішнього податкового планування.
Теоретично пільги – один із способів для держави стимулювати ті напрями діяльності і сфери економіки, які необхідні державі в міру їх соціальної значущості або через неможливість державного фінансування [4].
Пільги та їхнє використання значною мірою залежать від місцевого законодавства. У міжнародній практиці значну частину пільг надають місцеві закони.
Податкове законодавство передбачає різні пільги: неоподатковуваний мінімум об’єкта; вилучення з оподаткування певних елементів об’єкта; звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників; зниження податкових ставок; цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відтермінування сплати податків).
Тому я вважаю, що підприємству потрібно не втрачати можливості, та користуватися податковими пільгами. В результаті пільгового оподаткування у підприємства можуть з’явитися вільні кошти, які можна направити на розвиток виробництва.
Метод відстрочення дозволяє

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал