Студентських наукових праць




Сторінка33/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   43
[4].
Сучасний український внутрішній ринок державних цінних паперів має такі особливості:
— законодавче регламентування специфіки випуску, обігу та погашення дер- жавних боргових цінних паперів;
— державні боргові цінні папери можуть бути ринковими та неринковими, іменними або на пред’явника;
— обіг документарних і бездокументарних державних боргових цінних паперів;
— незначні обсяги емісії державних внутрішніх боргових цінних паперів;
— обмеженість інструментів державних позик;
— низький рівень ліквідності державних боргових паперів;
—обмеженість вторинного ринку боргових паперів [5].
Головними цілями випуску державних цінних паперів є:
— фінансування бюджетного дефіциту;
— регулювання грошової маси в обороті;
— стабілізація валютного ринку в країні;
— виконання видаткової частини державного бюджету;
— забезпечення учасників ринку державних цінних паперів низько- ризикованими фондовими інструментами.
Варто зауважити, що протягом останніх років випуск облігацій внутрішньої позики стрімко зростає. Протягом 2008-2009 років обсяг випуску цінних паперів урядом значно зріс, що було спричинено збільшенням дефіциту бюджету та недовиконанням дохідної частини бюджету через зниження макроекономічних показників, але починаючи з 2010 року обсяг облігацій
внутрішньої державної позики порівняно з 2009 роком значно зменшується і вже у 2011 році становить 47,2 млрд.грн (рис. 2).

Рис.2. Обсяги випуску облігації внутрішньої державної позики в Україні у 2007-2011 рр.
Джерело: складено автором за даними Міністерства фінансів України
Зовнішні джерела залучення ресурсів для України переважно мають достатньо високу вартість через кредитні рейтинги, що послідовно знижувались протягом 2008-2009 років. Транш, наданий Україні МВФ за програмою „stand-by” передбачає сплату 4 % річних, є радше приємним винятком, ніж правилом. Тільки на початку березня 2010 року Міжнародне агентство Standard & Poor's підвищило кредитний рейтинг України за зобов'язаннями в іноземній валюті з "ССС +" до "В-", і за зобов’язаннями в національній валюті - з "В-" до "В", що все одно є достатньо низьким показником. На фоні укладення нової угоди з МВФ про схвалення нової кредитної програми влітку відбулось чергове підвищення рейтингів: міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings підвищило довгостроковий рейтинг дефолту емітента до „В” з „В-„ при стабільних прогнозах, в свою чергу агентство Standard & Poor's також підвищило кредитний рейтинг за зобов'язаннями з "В" до "В+". [6]
Фактором ризику при зовнішніх кредитах є коливання валютного курсу. Знецінення національної валюти до 7,985 грн. за 1 дол. США на
1.01.2010 р. призвело до зростання сукупного державного боргу в 2009 році на 59 % в гривневому еквіваленті в порівнянні до 53% росту при розрахунку в доларах США. Хоча існує необхідність розрахунків в іноземній валюті, сформувати необхідні фінансові ресурси для погашення боргів держава повинна в національній, і при її знеціненні створюється додатковий тиск на економіку. Невеликим плюсом в такій ситуації можна визначити вигоду експортерів від зниження собівартості в порівнянні з виручкою в іноземній валюті.
Висновки і пропозиції. До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести наступні:

— ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;
— мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;
у майбутньому погашення боргових зобов’язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;
— залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;
— для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.
Зміст фінансування дефіциту бюджету зводиться до мобілізації ресурсів з метою забезпечення видатків, не перекритих доходами, шляхом застосування особливих форм і методів. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування додаткових видатків, надання кредитів і погашення державного боргу. Однак, в умовах ринкової економіки відмова від використання державних запозичень, як джерела фінансування дефіциту бюджету для забезпечення здійснення радикальних реформ і вирішення складних соціальних проблем означає штучне стримування розвитку країни.

Список використаних джерел

1. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету / В. Кудряшов //
Економіка України. — 2009. — № 4. — С. 52–64.
2. Бюджетний кодекс України від 8.07.10 №245 – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу://http://rada.gov.ua
3. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http//www.e-reding.org.ua
4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 р., № 3480 – IV (зі змінами і доповненнями) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://rada.gov.ua
5. Кучер Г. Розвиток ринку внутрішніх державних боргових зобов'язань
України / Г. Кучер // Вісник Київського національного торговельно- економічного університету. – К.: Вид-во КНТЕУ. – 2011. – № 2. – С. 47-58.
6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України – [Електронний ресурс].–
Режим доступу:
http://www.minfin.gov.ua/

УДК 336.226 Кучер О.В., 51 гр.
Фінансово-економічний факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.політ.н., доц. Музиченко Г.В.
МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ ЯК ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ
АВТОНОМІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В
УКРАЇНІ

Анотація. В статті досліджено діючу в Україні систему місцевих податків та зборів. Розглянуто їх склад та правове регламентування.
Проаналізовано показники податкових надходжень до місцевих бюджетів
України в цілому. Виявлено проблеми та недоліки, що характерні системі місцевого оподаткування.
Запропоновано напрямки вдосконалення справляння місцевих податків і зборів в Україні.
Ключові слова: місцеві податки та збори, податкові надходження, місцеві бюджети, фінансова автономія.
Annotation. The existing system in Ukraine for local taxes and fees are investigated in the paper. Their composition and legal regulation are considered .
The performance of tax revenues to local budgets are analyzed in Ukraine as a whole. The problems and disadvantages that characterize the system of local taxation are discovered. The improvement directions of local taxes and fees are proposed in Ukraine.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Місцеві податки і збори
є невід’ємною частиною податкової системи України, що повинні відповідати
інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів. У сучасних умовах розвитку економіки України, підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення доходної частини місцевих бюджетів за їх рахунок, є головним напрямом зміцнення й розширення фінансової автономії місцевих органів влади та розвитку міжбюджетних відносин. Таким чином, ці питання потребують детального науково-теоретичного дослідження та реформування.
Аналіз наукових публікацій. Теоретичні підходи до побудови механізму місцевого оподаткування в Україні, визначення переліку місцевих податків і зборів та їх місця у системі доходів місцевих бюджетів досліджували такі вітчизняні вчені як: В. Горохов, В. Зайчикова, В.
Кравченко, Н. Кучерявенко, А. Крисоватий, В. Мельник, А. Соколовська, Н.
Сошка, О. Тимошенко та ін.
Мета статті. Основною метою даної статті є дослідження місцевих податків та зборів як основи фінансової автономії органів місцевої влади в
Україні. Для цього необхідно розглянути склад місцевих податків та зборів, їх правове регламентування, умови стягнення, стан надходжень до місцевих бюджетів України та виявити напрямки вдосконалення справляння місцевих податків та зборів в Україні.

Виклад основного матеріалу. Система місцевого оподаткування забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою.
Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [1, c.374].
Проблеми місцевого оподаткування традиційно привертають до себе підвищену увагу науковців і практиків, оскільки в цій сфері перехрещуються інтереси держави і регіонів.
Оскільки місцеві податки і збори повинні відповідати інтересам органів місцевого самоврядування та є самостійним джерелом доходів місцевих бюджетів, вони мають зміцнювати та розширювати їх фінансову автономію. Тому правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: загальнодержавному та місцевому. Тобто місцеві податки і збори встановлюються державою, а регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування [2, c.37].
Місцеві податки і збори пройшли довгий шлях свого становлення.
Початком формування місцевого оподаткування в Україні став прийнятий 20 травня 1993 року Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори». Згідно з цим Декретом справлялись такі види податків і зборів:
готельний збір; збір за парковку автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір із власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок із реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, збір за розвиток рекреаційного комплексу в Автономній
Республіці Крим. З прийняттям Податкового кодексу в Україні справляється два види місцевих податків (податок на нерухоме майно та єдиний податок) і три збори: (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів й туристичний збір).
Зарахування місцевих податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Всі податки і збори, запропоновані Податковим кодексом, легкі в адмініструванні, тому що ставки в кожному з них прив’язані до мінімальної заробітної плати на 1 січня кожного наступного року. Відповідно до пп.
266.2.2 п. 266.2 р. ХІІ Податкового кодексу України (далі ПКУ) базою оподаткування збору за місця для паркування транспортних засобів є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. Так, наприклад, ставки збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового
(звітного) року. При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставляння транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною селищною або міською радою.
Відповідно до статті 265 «Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» визначено, хто є платником податку, що є базою оподаткування, пільги зі сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення сум податку, порядок сплати податку. Базою оподаткування податком на нерухомість встановлено площу нерухомості.
Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою за
1 кв. метр житлової площі об’єкта нерухомості у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного
(податкового) року.
Оскільки, основним призначення місцевих податків і зборів є створення необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування, тому розглянемо динаміку надходжень місцевих податків і зборів до Місцевих бюджетів України за допомогою даних, наведених на рис. 1.
819,96
808,62
819,45
2549,7
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
2008
2009
2010
2011
Місцеві податки та збори, млн.грн
Рис. 1. Динаміка надходжень місцевих податків і зборів до Місцевих бюджетів України за 2008-2011 рр.
Джерело: розроблено автором на основі даних [3]

Як видно із рис.1 протягом 2008-2010 рр. сума надходжень від місцевих податків і зборів залишалась порівняно незмінною, в 2010 році вона склала 819,45 млн.грн, в 2011 році цей показник збільшився на 1730,35 тис.грн., або в 3,1 рази, і склав 2549,8 млн.грн. Наведені дані свідчать, що місцеві податки та збори не відіграють важливої фіскальної ролі в наповненні місцевих бюджетів України.
Якщо розглянути їх роль у структурі податкових надходжень місцевих бюджетів, то ми зможемо побачити (таблиця 1), що до 2010 року існувала негативна тенденцію, і в 2010 році місцеві податки та збори склали 1,21% у податкових надходженнях місцевих бюджетів. Ця ситуація змінилась в 2011 році – даний показник зріс до 3,49%. Проте, слід зауважити, що з 2011 року до складу місцевих податків і зборів став відноситися єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.
У 2011 році внаслідок зарахування до місцевих податків і зборів надходжень від сплати єдиного податку їх обсяги збільшились порівняно з
2007 роком на 1155,5 млн. грн., тобто у понад 2,5 рази, а питома вага у загальному обсязі податкових надходжень порівняно з 2007 роком зросла на
2% і порівняно з 2010 роком – на 2,4%, навіть попри скасування значної кількості місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу
України. І хоча їх частка у формування доходів місцевих бюджетів надзвичайно низька і свідчить про несамостійність місцевих бюджетів, простежується позитивна тенденція до зростання питомої ваги місцевих податків та зборів. Після зарахування до складу місцевих податків і зборів
єдиного податку, він став найвагомішим їх джерелом і формує 80% місцевих податків та зборів.
Таблиця 1
Структура податкових надходжень до місцевих бюджетів України, %
2008 2009 2010 2011
Податкові надходження місцевих бюджетів:
100,00 100,00 100,00 100,00
Податок з доходів фізичних осіб
77,42 75,20 75,51 73,97
Податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів
2,63 2,60 2,82 0,92
Збори за спеціальне використання природних ресурсів
11,68 14,55 14,47 17,68
Місцеві податки і збори
1,38 1,37 1,21 3,49
Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва
3,13 2,99 2,80 2,72*
Інші податки
3,76 3,30 3,17 1,22
*входить до складу місцевих податків і зборів
Джерело: розраховано автором на основі даних [3]
Проведений аналіз надходжень від місцевих податків і зборів за 2008-
2011 роки показав, що місцеві податки та збори не відіграють важливої фіскальної ролі в наповненні місцевих бюджетів, продемонстрував низку проблем, які не дозволяють місцевим податкам та зборам приймати головну участь у формуванні доходів місцевих бюджетів:

1) незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів, як наслідок низька
їх питома вага в доходах місцевих бюджетів, у валовому внутрішньому продукті;
2) відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;
3) незацікавленість місцевих властей у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податків і зборів;
4) відсутність взаємозалежності між рівнем суспільних послуг, які надаються на певній території із податковими зусиллями населення;
5) нерозвиненість податків, які відображають політику місцевих властей
(екологічні податки, плата за певні послуги місцевих органів влади)
[4, c.46-47];
6) пряме втручання органів державної влади у діяльність органів місцевого самоврядування.
Реорганізація системи оподаткування місцевими податками та зборами повинна бути спрямована, насамперед, на забезпечення фінансової стійкості місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад. Пріоритети повинні віддаватися наповненню сільських, селищних, міських бюджетів саме через зростання ролі місцевих податків і зборів.
Важливим напрямом удосконалення системи місцевих податків і зборів слід вважати створення інформаційної бази на основі використання сучасних комп’ютерних технологій, що забезпечить постійний моніторинг та контроль за надходженням місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів [5,с. 270].
Одним з напрямів перспективного розвитку системи місцевого оподаткування в Україні є дотримання наступних критеріїв:
1) ефективність. Встановлені місцеві податки і збори повинні приносити прибуток не менший, ніж адміністрування їх, при цьому прибуток повинен бути максимального великим, щоб не допустити встановлення великої кількості місцевих податків і зборів. Другий критерій ефективності пов‘язаний з економічною ефективністю. Майже всі місцеві податки і збори впливають на розвиток підприємництва в регіоні. Надвисокі податки сприяють відтоку бізнесу з даного регіону.
Практика засвідчує, що справляння місцевих податків і зборів максимально ефективне, коли від них складно ухилитися. Так, податок на нерухомість вважається ефективним, оскільки власники практично не можуть ухилятися від сплати цього податку. Разом з тим крива Лаффера показує, що встановлення максимальних ставок не приносить максимальних надходжень від податків в місцевий бюджет; б) справедливість. Справедливість досить суб'єктивна характеристика.
Звичайно застосовується такий критерій справедливості — за однакових
обставин на платників податків має накладатися однаковий місцевий податок; в) користування благами. Альтернативою принципу справедливості, орієнтованого на платоспроможність, є принцип користування благами.
Звичайно, що значна частина місцевих податків йде на надання комунальних послуг, якими користується місцеве населення й підприємці. Згідно з принципом користування благами, щоб задовольнявся критерій справедливості, з обох платників податків, які отримують однакову вигоду від якоїсь комунальної послуги, повинні стягуватися однакові податки
(незалежно від їхньої платоспроможності); г) прив'язаність податків до місцевих видатків. Місцеві податки і збори повинні бути чітко пов'язані з видатками місцевої влади, щоб платники знали про підзвітність їм місцевої влади за те, як використовуються податкові надходження. Крім того, практика європейських країн у сфері місцевого оподаткування доводить, що місцеві податки повинні бути прямими. Коли податковий тягар безпосередньо простежується й відчувається тими, хто сплачує податок, зростає ймовірність того, що платники підтримуватимуть публічних посадових осіб у їхніх діях більше, ніж коли йшлося б про непрямі податки. д) гнучкість. Місцева податкова система повинна стимулювати розвиток пріоритетних сфер бізнесу в конкретному регіоні та гнучко реагувати на зміни в фіскальній та інфляційній політиці держави [1, с.4].
Також для підвищення ролі місцевого оподаткування у формуванні фінансових ресурсів регіону, на нашу думку, доцільним є: вдосконалення механізму адміністрування податку на нерухомість (оскільки даний податок є найперспективнішим у фіскальному значенні місцевих податків); включення до складу місцевих податків і зборів податку з доходів фізичних осіб і плату за землю, які є бюджетоутворюючими в доходах місцевих бюджетів; покращення податкового менеджменту у сфері місцевих податків і зборів, акцентуючи увагу на посиленні фінансового контролю.
Висновки. В результаті проведеного дослідження нами було визначено низку проблем та недоліків, що характерні для місцевих податків та зборів, серед яких: пряме втручання органів державної влади у діяльність органів місцевого самоврядування; незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів; відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів, тощо. Було запропоновано напрямки удосконалення місцевого оподаткування, що можуть в результаті привести до покращення системи місцевого оподаткування та можливості виконання місцевими податками як фіскальної, так і регулюючої функції. Серед таких визнано наступні: створення
інформаційної бази на основі використання сучасних комп’ютерних технологій; вдосконалення механізму адміністрування податку на нерухомість; включення до складу місцевих податків і зборів податку з доходів фізичних осіб і плату за землю; вдосконалення податкового менеджменту; посилення фінансового контролю; дотримання критеріїв
ефективності, справедливості, гнучкості при формування системи місцевого оподаткування.
Список використаних джерел

1. Кучерявенко М.П. Податкове право: Навч. посіб. / М.П. Кучерявенко. – К.:
Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.
2. Індюхова Я. Місцеві податки та збори в податковому кодексі / Я. Індюхова
// Газета "Бухгалтерський тиждень". – 2011. – №7. – С.36-39.
3. Звіти про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (Додаток №6 до наказу Державного казначейства
України) за 2008, 2009, 2010, 2011 роки – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
4. Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової самостійності органів місцевого самоврядування / О.М. Піхоцька // Фінанси
України. – 2008. – №5. – с. 46-49.
5. Парубець О.М. Еволюція розвитку системи місцевого оподаткування в
Україні / О.М. Парубець, О.О. Прокопенко, Є.М. Кулінченко // Вісник
Чернігівського державного технологічного університету. – 2011. – №3(52). – с.287-292
УДК 336.71 Білоус І.І., 52 гр.
Фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник
К.е.н., доц., Слатвінська М.О.
ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ З
ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
Анотація. У статті розглянута роль податкових надходжень від банківських установ в економіці країни, розглянуто основні позиції вчених щодо достатності оподаткування банків, проаналізовано рівень достатності оподаткування банківських установ на основі аналізу податкового навантаження окремого банку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал