Студентських наукових праць




Сторінка29/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   43
Доходи пов’язані з
бізнесом
81,3 401,1 270,1 752,6 14,8
Всього доходів
2 468,6 1 504,2 1 115,2 5 088,0 100%
Джерело: [2]
Особливістю і, на наш погляд, перевагою оподаткування податку на прибуток в США є те, що там використовується прогресивна ставка оподаткування (див табл. 2).
Таблиця 2
Ставка податку на прибуток для корпорацій в США
Податкова база, дол. США
Податкова ставка
Не більше 50 000 15%
50001-75000 7500 + 25%
75001-100000 13750 + 34%
100001-335000 22250 + 39%
335001-10000000 113900 + 34%
10000001-15000000 3400000 + 35%
15000001-18333333 5150000 + 38%
18333334 і більше
35%
Джерело:[3, C. 96]
Тобто, якщо корпорація отримує прибуток в розмірі $100 000, то в бюджет вона сплатить $22 250 податку на прибуток, що менше ніж, якщо б прибуток корпорації відразу був обкладений за ставкою 34%. Така побудова шкали податкових ставок передбачає знижені ставки для малих та середніх підприємств, які є найбільш динамічним елементом приватного
підприємництва та відіграють значну роль в створенні інновацій, розширені виробництва та зростання зайнятості.
Крім того, в США податок на прибуток корпорацій має велику кількість пільг. Із чистого доходу віднімаються штатні та місцеві податки на прибуток,
100% дивідендів, що знаходяться у повній власності місцевих дочірніх компаній, відсотки за цінними паперами місцевих органів і штатів, внески у благочинні фонди. Застосовуються податкові пільги в рамках прискореної амортизації, пільги на інвестиції, на науково-дослідні роботи, діють податкові знижки, що стимулюють використання альтернативних видів енергії. Компаніям надається податковий кредит у розмірі 50% вартості обладнання, що використовує сонячну або вітрову енергію в процесі виробництва. [3,C. 98]. Завдяки таким заходам в наступні 10 років лише одна корпорація Goldman Sachs інвестує 40 млрд дол США у підприємства по видобутку і використанню альтернативної енергії.
Застосування в Україні прогресивної ставки податку на прибуток як в
Сполучених Штатах Америки, на наш погляд, стимулювало б українські підприємства до отримання більших прибутків, адже в їхньому розпорядженні залишалось би більше вільних коштів, які можливо було б використати на розширення виробництва, переоснащення матеріально- технічної бази, запровадження новітніх технологій. Також введення податкових пільг на проведення науково-дослідних робіт та використання альтернативних видів енергії мало б позитивний соціально-економічний ефект. Адже, виробництво енергії з екологічно чистих джерел могло б стати вагомим чинником зростання внутрішнього валового продукту. Це пояснюється тим, що нові технології і розробки дають підвищений рівень доданій вартості. А пільги по податку на прибуток для таких підприємств були б прекрасним стимулом для інвестицій, у тому числі і іноземних. За даними аналітиків ринку альтернативної енергії, більше 2 млрд. дол.. готові
інвестувати міжнародні фінансові організації в українські проекти "зеленої" енергетики.
Що стосується досвіду Канади, то там податок на прибуток і пов’язані з ним податкові пільги відіграють дуже важливу роль, так як вони спонукають компанії до раціонального використання основних та оборотних засобів, використанню наукових досягнень, розвитку діяльності в визначених регіонах та в інших суспільно корисних заходах. Основні податкові пільги для корпорацій включають: інвестиційний податковий кредит; податковий кредит на науково-дослідні роботи; прискорені норми амортизації; пільгові умови оподаткування приросту ринкової вартості активів; податкові пільги для корпорацій, які створюють робочі місця в фармацевтичній, комп’ютерній, телекомунікаційній, аерокосмічній галузях промисловості, тощо. Так, податковий кредит на капіталовкладення в науково-дослідні роботи та проекти складає 30% для усіх компаній та 45%- для компаній перероблюючого сектору в визначених регіонах [4]. Усі ці заходи дозволяють
Канаді залучати значні обсяги інвестиції, в тому числу іноземних в свою
економіку та займати другу сходинку у глобальному індексі залучення
інвестицій.
Цікавим з точки зору можливого використання в Україні є канадський податок на капітал, об'єктом обкладення якого визнається сума сплаченого капіталу і інших активів (основних засобів, нематеріальних активів, оборотних і необоротних активів) великих корпорацій з капіталізацією більше 10 млн канадських доларів і фінансових організацій. Ставки податку залежать від типу підприємства і коливаються в межах від 0,3 до 0,5% вартості капіталу. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі
0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, запасів, позик, облігацій, векселів, закладних [5, C.20]. Включення податку на капітал в українську податкову систему дозволило б вилучати до бюджету надприбуток національних монополій або великих підприємницьких структур. Так, один з найбільших мобільних операторів України лише за перше півріччя 2012 року отримав дохід у сумі 11 млрд 364 млн грн і обкладання його податком на капітал істотно б збільшило бюджет. А якщо врахувати, що підприємств, отримуючих надприбутки, в Україні декілька десятків, то державний бюджет за допомогою цих коштів міг би фінансувати соціально значимі заходи і проекти.
Що стосується позитивного досвіду Німеччини в оподаткуванні прибутку корпорацій, то вона для суб’єктів малого та середнього бізнесу збільшила норму амортизаційних відрахувань для рухомих основних фондів, розширила сферу застосування спеціального порядку нарахування податкової амортизації та ввела 20-відсоткове списання вартості майна в перший рік його експлуатації, що дозволяє протягом першого року списати до 45% вартості основних фондів. Країна надала можливість застосування будь-якою компанією при амортизації рухомого майна методу зменшуваного залишку (норма амортизації — 25%) [6]. Така амортизаційна політика дає стимул німецьким підприємцям щорічно створювати сотні нових підприємств за рік. Крім того існуючі податкові пільги з прибуткового оподаткування корпорації дали змогу реалізувати 597 проектів за участю
іноземного капіталу лише у 2011 році. Також характерною особливістю оподаткування податком на прибуток підприємств, що, на наш погляд, могла би бути використана Україною є звільнення від оподаткування багатьох резервних фондів: для компенсації інфляційного росту цін на матеріали, енергію; для засобів, отриманих компанією в результаті зміни оціночної вартості її майна; для прибутку, що надійшов від реалізації майна підприємства; резервів, що формуються з метою покриття ймовірних майбутніх витрат та втрат. Застосування такого досвіду було б вигідно для українських підприємств тим, що по-перше створені фонди слугували б страховкою при непередбачуваних обставинах виробничої діяльності, а, по- друге, зростання відрахувань в резервні фонди вело б до зменшення розмірів прибутку, що підлягає оподаткуванню та збільшувало б прибуток, що міг би бути використаний на розширення виробництва та інноваційні проекти [3,C.
111].

Одними із заходів, що використовується в Австрії для стимулювання діяльності підприємств особливо в після кризовий період було збільшення з
2010 р. податкових знижок для підприємств з 10% до 13%. Також було впроваджено прискорену амортизацію в розмірі 30% на рік, що дозволило цій країні отримати інвестиції за 2009-2010 роки на суму 700 млн. євро. При цьому в Австрії передбачається сплата в обовязковому порядку так званого мінімального корпоративного податку незалежно від результатів діяльності платника (для компаний з обмеженою відповідальністю - 437,5 євро, акціонерних товариств - 875 євро за кожного минулий квартал, або 1750 і
3500 євро в рік відповідно). Для знову створених компаній розмір мінімального корпоративного податку протягом першого року роботи знижений до 273 євро за квартал, або 1092 євро в рік. У разі отримання компанією збитку сплата мінімального корпоративного податку переноситься на майбутнє, до отримання прибутку [5, C.17].
В Україні - положення інше. Нині, коли в цілях оподаткування приймаються будь-які економічно виправдані і документально підтверджені витрати, пов'язані з отриманням доходів, українські компанії не зацікавлені в максимізації податкового прибутку в обліку, а навпаки, прагнуть до формування збитку, оскільки можуть переносити отриманий збиток на майбутнє. Тому сплата мінімального податку стимулювала б платників податків ставати прибутковими компаніями, оскільки в силу закону вони були б зобов'язані сплатити певну суму податку незалежно від результатів своєї діяльності, адже в першому кварталі 2012 року, за даними Державного комітету статистики, 44,6% українських підприємств працювало зі збитком.
Протягом декількох років КНР є світовим лідером по залученню
іноземних інвестицій в економіку. При цьому окрім факторів політичної стабільності, забезпеченості дешевими трудовими, матеріальними та
інтелектуальними ресурсами, дуже важливою є інвестиційно-орієнтована податкова політика, в основі якої знаходяться заходи податкового стимулювання. Для підприємств, що випускають товари, напівфабрикати та
інноваційну продукцію та передбачають працювати не менше 10 років в
Китаї діють заходи, що дозволяють не сплачувати податок на прибуток протягом 2 років з моменту отримання першого прибутку, а потім протягом наступних 3 років їхній оподаткований прибуток підлягає зменшенню на
50%. Такі заходи дали змогу за 9 місяців 2011 року збільшити іноземні
інвестиції в Китай до 95 млрд дол.
Об’єктивні для застосування в Україні і заходи направлені на реінвестування отриманого прибутку в розвиток існуючого або нового виробництва (інвестиції можуть бути здійснені або через збільшення статутного капіталу, або шляхом придбання основних виробничих фондів та нематеріальних активів). Так, іноземному інвестору може бути повернуто до
40% суми сплаченого податку на прибуток з реінвестованих сум, якщо він здійснить реінвестування протягом 5 років після отримання даної податкової пільги. При цьому платник податку має право реінвестувати прибуток у році його отримання або для цілей акумулювання фінансових коштів створити
фонд майбутніх інвестицій. В разі, якщо іноземний інвестор реінвестував прибуток в експортно-орієнтовані або технологічно-інноваційне виробництво, він має право на повне відшкодування сум податку на прибуток сплаченого раніше у відношенні реінвестованих сум. Справедливо буде відмітити, що заходи податкового стимулювання іноземних інвесторів ведуть до їхніх зобов’язань по працевлаштуванню та професійної освіти місцевих національних кадрів [7,C. 21]. Використання такої практики в
Україні дало б поштовх для створення нових підприємств та робочих місць,та не сприяло б відпливу капіталу за кордон, адже реінвестований прибуток залишався в межах країни.
Крім того, в податковій системі КНР є можливість амортизації підготовчих витрат, пов’язаних з організацією нової юридичної особи або створенням бізнесу (протягом 5 років з початку діяльності). В Україні такі витрати не можуть бути списані на витрати, а повністю покриваються за рахунок чистого прибутку або власних коштів власників. Використання аналогічної норми в українській практиці сприяло б підвищенню підприємницької активності, адже за даними 2011 року лише 46% опитаних мали намір вести бізнес в Україні.
Таким чином, кожна із зазначених вище країн, виробила комплекс заходів щодо створення умов для ведення бізнесу як для нових, так і для
існуючих підприємств, що знайшло відображення в механізмі податку на прибуток юридичних осіб. Узагальнення основних напрямів податкової політики в сфері прибуткового оподаткування підприємств країн, що розглядались вище, наведено в таблиці.
Таблиця 3
Критерії для порівняння податкового регулювання, передбачені при
оподаткуванні прибутку юридичних осіб
Критерій
Україна США Канада Німеччина Австрія Китай
Наявність прогресивної шкали ставки податку на прибуток
+
+
Використання податку на надприбуток
+
+
Надання місцевим органам влади повноважень по регулюванню податку на прибуток
+
+
Великі пільги по науково- дослідним заходам
+
+
+
+
Використання норм прискореної амортизації
+
+
+
+
+
+
Наявність мінімального
+
податку з юридичних осіб
Пільги на капітальні вкладення
+
+
+
+
Джерело: [складено автором]

Висновки і пропозиції. На відміну від вітчизняної практики, механізм оподаткування прибутку юридичних осіб у світовій практиці активно використовується для регулювання соціально-економічних процесів.
Вдосконалення справляння податку на прибуток в Україні повинне не тільки враховувати світовий досвід, але й особливості вітчизняної економіки.
Реформування системи оподаткування прибутку повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинен стимулювати зростання виробництва, підвищення продуктивності праці. Україна має оцінити зарубіжний досвід і сформувати таку податкову систему, яка б не стримувала б, а сприяла розвитку бізнесу, вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, запровадити диференційовані ставки податку.

Список використаних джерел
1.
Патарідзе - Вишинська М.В.Оподаткування прибутку: Україна і світ.
Електронний ресурс. - Режим доступу:[http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/eui/2012_1/PDF/12pmvizd.pdf]
2.
United States Federal State and Local Government Revenue.
Електронний ресурс. - Режим доступу: [ http://www.usgovernmentrevenue.com/]
3.
Шувалов Є.Б. Налоговые системы зарубежных стран. - – М.: Изд. центр
ЕАОИ, 2010. – 134 с.
4.
Світовий досвід оподаткування: Канада. Електронний ресурс. - Режим доступу:[ http://sts.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/mijnarodniy-dosvid- rozvitk/svitovui-dosvid/canada/]
5.
Грибкова Н.Б. Опыт налогового регулирования в зарубежных странах//
Налоговая политика и практика.- 2008.-№ 7.- С. 16-23 6.
Зарубіжний досвід справляння податку на прибуток підприємств.
Електронний ресурс.
-
Режим доступу:
[http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/15585/1/82.pdf]
7.
Рудь О.В. Світовий досвід використання податку на прибуток у системі податкового регулювання //Науковий вісник: Фінанси, банки,
інвестиції - 2011 - №3.-С. 52-57.

УДК 336.22 Мішина Д. В., 52 гр.
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н. викладач Волкова О.Г.
ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА БАНКІВСЬКОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ


Анотація. У статті досліджено сутність та напрями податкового регулювання та контролю банків, визначено інструменти податкового регулювання банків. Окреслено шляхи підвищення ефективності податкового контролю банківської діяльності в Україні. Розглянуто заходи фінансової відповідальності, які можуть бути застосовані до банків, як юридичних осіб, відповідно до їх функцій у податкових відносинах.
Ключові слова: банківська діяльність, податкове регулювання, податковий контроль, юридична відповідальність, податкове навантаження, платник податку.
Annotation. The article deals with main functions of taxation of banks and tax policies that are fundamental to the validity of the tax regulation of banking activities. Proved correlation parameters of the tax burden and effectiveness of the bank.Considered measures of responsibility that can be applied to banks as legal entities, according to their functions in tax relations.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні в умовах трансформаційної економіки та нестійкої економічної ситуації в Україні збільшується роль держави, яка має підвищити регулюючий вплив на хід економічних процесів. Державне регулювання тією чи іншою мірою торкається інтересів усіх суб’єктів господарювання, одними з яких є банки.
Податкове регулювання банківської системи є важливим з точки зору безпеки та стабільності економічної системи. Належний податковий контроль може суттєво збільшити доходи бюджету, а застосування санкцій при порушенні податкового законодавства набуває вирішального значення.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Питання податкового регулювання та контролю в науковій літературі вивчаються з моменту появи банківської системи.
Значний внесок зробили такі науковці, як Ю.В. Боднарук, Н.Г. Євченко, Л.Г.
Кльоба, І.В. Сало, О.Г. Сербина та інші.
Проте необхідно відмітити, що в науковій літературі недостатньо досліджувалися питання податкового регулювання окремих банківських операцій та контролю за ними, не приділялося належної уваги відповідальності банків за порушення податкового законодавства. Варто зазначити, що прийняття Податкового кодексу обумовлює необхідність проведення нових досліджень з обраної проблематики.

Мета статті полягає у дослідженні напрямів податкового регулювання та контролю за банківською діяльністю, виявленні впливу податкових важелів на діяльність банку, обґрунтуванні необхідності впровадження санкцій за порушення банками податкового законодавства.
Виклад основного матеріалу. Оподаткування банків в Україні здійснюється за тими ж законодавчими актами, що й оподаткування інших юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Однак банки як фінансові посередники здійснюють специфічні операції, пов’язані з перерозподілом фінансових ресурсів з тих галузей економіки, де ці ресурси є тимчасово вільними, в ті, де існує потреба в таких ресурсах. Таким чином, діяльність банків суттєво відрізняється від діяльності інших суб’єктів господарської діяльності, що обумовлює наявність в податковому законодавстві окремих норм щодо оподаткування фінансових установ.
Роль банківських установ в системі оподаткування є багатогранною, адже банки виступають в ролі платника, податкового агента та осіб, що сприяють сплаті обов’язкових платежів.
За своєю сутністю банківська система є самокерованою, так як зміна економічної кон’юнктури, в першу чергу, податкової політики держави, політичної ситуації неминуче призводить до «автоматичної» зміни політики банку: в період економічних криз і політичної нестабільності скорочуються довгострокові інвестиції банків у виробництво, зменшуються терміни кредитування, збільшується питома вага доходів від побічної (наприклад, посередницької) діяльності; навпаки, в умовах економічної та політичної стабільності і, отже, скорочення ризику, банки активізують свою роботу як з обслуговування основної виробничої діяльності підприємств, так і по довгостроковому кредитуванню господарств; домінуюче положення в структурі доходів займають процентні надходження. Проте, самокерованість банківської системи не означає виведення її з поля державного регулювання, зокрема податкового.
Податкове регулювання банківської діяльності – складний процес використання механізмів та інструментів податкової політики на банківську діяльність з метою стимулювання чи стримування надання банківських послуг для отримання необхідних соціально-економічних результатів.
Стимулювання чи стримування буде забезпечувати розвиток виробництва за рахунок довгострокового чи короткострокового банківського кредитування з ймовірними утисками фінансових інтересів банківської сфери в короткостроковій перспективі і розвитком в довгостроковій.
Під податковим стимулюванням інвестиційної діяльності банків необхідно розуміти здійснення державою за допомогою механізмів оподаткування певних заходів, які спрямовані на створення належних умов
інвестування, підвищення якості й розширення напрямів інвестування банків, досягнення рівноваги між попитом та пропозицією на інвестиційному ринку.
Дана рівновага може досягатися такими основними шляхами:
1) податкове стимулювання інвестицій, якщо попит перевищує пропозицію
інвестиційних ресурсів;

2) податкове стримування інвестиційної активності, якщо спостерігається надлишкова пропозиція.
Податкове стимулювання банківської інвестиційної діяльності здійснюються за допомогою спеціальних
інструментів.
Такими
інструментами є зміна елементів податку чи реструктуризація податкової системи країни з метою підвищення чи зниження активності інвестиційної діяльності залежно від кон`юнктури ринку.
Як свідчить банківська практика, сьогодні серед податкових
інструментів стимулювання банківської
інвестиційної діяльності найбільшого поширення набуло надання податкових пільг. Такі пільги можуть бути реалізовані через повне або часткове звільнення від сплати податків, у тому числі через зниження податкової ставки; скорочення податкової бази; виключення окремих видів доходів, майна тощо зі складу об`єктів оподаткування. Вважаємо, що саме податкові пільги можуть створити певні конкурентні переваги для інвестиційних операцій банку.
Одним із найсуттєвіших елементів системи податкових стимулів є податкова ставка, зниження чи підвищення якої впливає на умови
інвестування. На наш погляд, зниження податкової ставки може призвести до поліпшення умов і результатів діяльності банків, зростання обсягів
інвестування власної діяльності, водночас воно може призвести до скорочення податкових доходів бюджету, що має негативну тенденцію для держави загалом. Тому розмір знижок має бути помірний і врівноважений, адже при його невідповідності інтересам і сподіванням банків-інвесторів обсяги інвестиційної діяльності не збільшуватимуться, а державні доходи все одно скорочуватимуться. Підвищення ж ставок оподаткування призведе до скорочення інвестиційної діяльності банків. Однак такий інструмент в
Україні ще не застосувався.
Враховуючи вищезазначене, можна визначити раціональність звільнення банків від оподаткування їх прибутку, якщо він направляється у вигляді прямих інвестицій на розвиток підприємств пріоритетних галузей економіки. Банкам доречно надавати пільги на оподаткування прибутку, якщо він інвестується в інноваційні підприємства та довгострокові програми розвитку. Необхідно застосовувати цілу систему податкових інструментів та механізмів впливу, оскільки застосування лише одного податкового стимулятора не зацікавить банки в нарощуванні кредитної, депозитної та
інвестиційної діяльності.
Безумовно, держава зацікавлена в розвитку банківської системи, в її стабільності та надійності як гаранта подолання кризи в економіці. Тому основні вимоги до законодавчої бази, на якій реалізується інвестиційна політика, мають включати: забезпечення сталого розвитку банківської системи і попередження її краху; активне стимулювання інвестиційної діяльності банків як важливого чинника зниження економічного спаду і подальшого піднесення економіки та зростання життєвого рівня населення; обмеження концентрації капіталу в одних руках і недопущення монопольного контролю над ринком фінансових ресурсів; забезпечення
конкурентоспроможності банків на ринку фінансових послуг порівняно з
іншими небанківськими фінансовими посередниками.
У своїх роботах О.Г. Сербина розглядає два можливих підходи до податкового регулювання банківської діяльності[1, с. 198]:
1) вплив на банківську сферу необхідно посилити, адже рівень податкового навантаження є занадто низьким. Основними аргументами на користь цього підходу є потреба в розвитку реального сектора економіки, відносно висока швидкість обігу капіталу, значний попит та висока ціна на банківські послуги;
2) вплив на банківську сферу необхідно послабити з метою залучення коштів до реального сектору економіки. Прихильники цього підходу зауважують, що посилення податкового впливу збільшує економічну нестабільність банківської сфери та призводить до підвищення ставок за кредит.
Проблема вибору того чи іншого підходу до податкового регулювання залежить від того, яка з функцій податків визнана першочерговою: фіскальна або регулююча.
Фіскальна функція забезпечує: формування дохідної частини бюджету та загальнодержавних цільових фондів; рівномірний розподіл сум податкових надходжень між ланками бюджетної системи; стабілізацію загальнодержавного та регіонального рівня соціального забезпечення громадян та забезпечення соціальних гарантій; досягнення високого рівня соціальної інфраструктури; забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища, оборони та управління.
Сутність регулюючої функції полягає в тому, щоб перерозподілити вартість валового національного продукту між державою та платниками податків. В довгостроковій перспективі є доречним розвивати саме регулюючу функцію, яка має забезпечити оптимальну структуру банківських кредитних ресурсів у відповідності з програмами економічного розвитку
України та довгостроковим бюджетним плануванням.
Оподаткування – це зовнішній чинник впливу на банківську діяльність.
Водночас, зовнішні чинники доцільно поділити на прямі та непрямі. Прямі чинники безпосередньо впливають на напрямки, обсяги та інструменти банківської діяльності і спрямовані передусім або виключно на банки.
Непрямі чинники прямо не пов'язані з банківською діяльністю і спрямовані насамперед на інші види діяльності (промислове виробництво, видобуток корисних копалин, освіта, наука, страхування тощо), що має вплив на
інструменти та напрямки діяльності банків [2, с.175].
Поряд з податковим регулюванням, одним з важливих та дієвих методів податкового механізму виступає податковий контроль. Податковий контроль за банківською діяльністю охоплює: спостереження за діяльністю банків; аналіз отриманої банківської інформації, виявлення тенденцій розвитку банківського сектора; вживання заходів з попередження порушень банками законності і дисципліни; облік конкретних банківських правопорушень, аналіз їх причин і обставин; припинення протиправної діяльності банків; виявлення винних у здійсненні податкових правопорушень

(як платників податків, так і працівників податкових органів) і притягнення
їх до відповідальності [3, с.199].
Контролюючі органи у межах своєї компетенції, визначеної податковим законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу, але лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які належать до
їх компетенції [4, с.199].
Фінансова відповідальність за порушення законодавства з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України [5]. Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від усіх інших, тим, що застосовуються не тільки до фізичних осіб – посадових осіб банку, а й до юридичних осіб – банків.
Відповідальність банків за порушення податкового законодавства має певні особливості, оскільки вони у податкових відносинах виконують роль:
- платника податків;
- податкового агента;
- зобов’язані перераховувати до бюджетів і державних цільових фондів податкові платежі за дорученням своїх клієнтів-платників податків;
- надавати податковим органам інформацію про відкриття/закриття рахунків клієнтів[6, с.88].
Банки, як юридичні особи, несуть лише фінансову відповідальність за порушення податкового законодавства. Проте, порушення юридичною особою податкового законодавства завжди є наслідком протиправних дій або бездіяльності службових осіб такої юридичної особи. Таким чином, притягнення до фінансової відповідальності банків за податкові правопорушення не звільняє їх посадових осіб, за наявності відповідних підстав, від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. Тобто, до посадових осіб банку, що відповідають за нарахування, перерахування податків та зборів, а також складання і подання податкової звітності, можуть бути застосовані заходи адміністративної та кримінальної відповідальності. Зазвичай такими посадовими особами є керівник та головний бухгалтер банку, а також відповідальні працівники відділу податкового обліку [4, с.4].


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал