Студентських наукових праць




Сторінка27/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   43


При дослідженні питання тіньової економки Мазур І. розглядає поняття
«тіньові економічні відносини» які визначає «відносини, що виникають між людьми у процесі використання та розпорядження ними офіційними правовими статусами керівника чи господарника за рахунок не притаманної цим статусам ролі ринкових з метою задоволення приватного інтересу» [8, с.
315].
До структури тіньової економіки Мазур І. включає три складові: неформальну економіку, приховану економіку та підпільну (кримінальну) економіка.
Неформальна економіка – це сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій формі. До такої категорії віднесене домашнє господарство у частині ринкового перерозподілу створеної продукції, а також легальна, але незареєстрована зайнятість населення в будь-якій галузі економіки. Ця частина тіньової економіки в окремих випадках може мати позитивний характер, тобто не є загрозою для суспільства й спрямована на виживання населення.
Прихована економікалегальна економічна діяльність, результати якої частково або зовсім не фіксуються у статистичній звітності, а відтак, через приховування доходів ухиляється від сплати податків. До такої віднесена позалегальна, аморальна, але така, що не є загрозою для суспільства, має вимушений характер в трансформаційних суспільствах і зумовлена необхідністю щодо виживання й розвитку власного бізнесу.
Підпільна (кримінальна) економіка - це виробництво психотропних і наркотичних товарів, наркоторгівля, торгівля людьми. Ця частина тіньової економіки формується навмисно й спрямована на збагачення, має антисоціальний, злочинний характер.
Тіньова економіка, пронизуючи макро- і мікроструктуру економіки та виступаючи її складовою, не підпорядковуючись регламентації чинного законодавства, нібито випадає з поля дії економічних законів. При цьому одні вчені (В. Базилевич, З. Варналій, С. Коваленко, І. Мазур, О. Турчинов та
ін.) впевнені в можливості її повної легалізації шляхом проведення економічних перетворень у суспільстві, інші (В. Білоус, В. Попович та ін.) – ототожнюють її тільки з кримінальними видами діяльності та вважають за необхідне вести з нею законодавчу й силову боротьбу до повного її знищення.
Закріплення тіньових відносин відбувається у формі їх інституалізації, в результаті чого тіньова економіка починає виконувати такі функції як:
1)
Компенсаційна – підтримка зайнятості певних категорій громадян, які не знайшли себе у легальному секторі економіки.
2)
Перерозподільна – перерозподіл ВВП на користь окремих категорій осіб.
3)
Інституційна- розвиток неформальних норм поведінки та правил, відмінних від офіційно встановлених в суспільстві.
Висновки та перспективи подальших наукових розробок.
Проведений аналіз категоріального апарату щодо тіньової економіки,
запропонованого науковцями свідчить, що одна група дослідників надають переваги так званому операційному визначенню, для якого характерне трактування тіньової економіки через види тіньової діяльності та дії щодо її виміру. Друга група дослідників тяжіють до теоретичного підходу, згідно з яким тіньова економіка є економічною категорією, яка відображає складну систему соціально-економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Незважаючи на різноманіття поглядів на визначення поняття «тіньова економіка» беззаперечною є теза щодо мети суб’єктів тіньової економіки: перерозподіл об’єктів власності та фінансових ресурсів на свою користь.
Список використаних джерел

1. Варналій З. С. Тіньова економіка : сутність, особливості та шляхи легалізації [Текст] : монографія/ З. С. Варналій, А. Я. Гончарук, Я. А. Жаліло та ін / [за ред.] З. С. Варналія. – К. : НІСД . – 2006. – 576 с.
2. Микроэкономика [Текст] / [под ред.] проф. Е. Б. Яковлевой. – М. – СПб.,
Поиск. – 2002. – 358 с.
3. Турчинов О. В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження / О.
В. Турчинов. – К. : Видавництво “АртЕк”. – 1995. – 300 с.
4. Вишневський В. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта / В. Вишневський, А. Вєткін // Економіка України. –
2004. – № 1. – С. 9–15.
5. Фрадинський О. А. Передумови розвитку тіньової економіки в Україні і світі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. – 2002. – № 11. – С.
41–44.
6. Серафимов В.Н. Деятельность государства по формированию институциональных взглядов на микро экономическом уровне // “Проблеми державного управління економікою”. Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія “Державне управління”. Т. VIІ, вип. 64. –
Донецьк, Дон ДУУ, 2006. – С. 163 - 170.
7.
Полищук Е.А. К вопросу о сущности теневой экономики / Е.А. Полищук,
А.Н. Бузни // Ученые записки Таврического национального университета им.
В.И. Вернадского. Сер. «Экономика». – Симферополь, 2008. – Т. 21 (60). –
Вып. № 21. – С. 246–251.
8.
Мазур І.І. Детінізація економіки України: теорія та практика : Монографія
/ К: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 329 с.

УДК 336.226.11(477) Бочевар І.М., гр. 52
фінансово-економічний факультет ОНЕУ
Науковий керівник доцент Тарасенко М. В.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА
ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО
ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ


Анотація: в статті досліджено зарубіжний досвід оподаткування
ПДФО, проведено аналіз розвитку оподаткування ПДФО в зарубіжних країнах, визначені недоліки системи оподаткування ПДФО в Україні та перспективні напрямки її удосконалення.
Anotation: The article examines international experience PIT, the analysis of PIT in foreign countries, identified deficiencies PIT in Ukraine and perspective areas of improvement.
Ключові слова: оподаткування, податок на доходи фізичних осіб, зарубіжний досвід, податкова система, ринкова економіка, прогресивна шкала оподаткування.

Постановка проблеми в загальному вигляді. При формуванні дохідної частини бюджетів основою є податкові надходження, де значна частка відводиться податкам з фізичних осіб, а особливо податку на доходи фізичних осіб. Саме тому необхідно, використовуючи закордонний досвід, вдосконалювати систему оподаткування ПДФО, приймаючи до уваги українські чинники.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Проблемі зарубіжного досвіду оподаткування ПДФО присвячені праці багатьох авторів, зокрема Козачук Н.Ф., Ісаченкова О.Г.,
Шевчук І.В., Ступін С.В., Чубай В.М. та інші. Однак, ще й досі не визначено певних механізмів вдосконалення процесу оподаткування ПДФО, які б дозволили одночасно задовольняти потреби держави в грошових надходженнях та враховувати фінансовий стан населення.
Мета статті. Метою статті є дослідження зарубіжного досвіду оподаткування
ПДФО та визначення перспективних напрямків вдосконалення вітчизняної системи оподаткування доходів фізичних осіб.
Виклад основного матеріалу. Україна знаходиться на етапі реформування та вдосконалення своєї податкової системи. Податок на доходи фізичних осіб є одним з головних податків в системі прямого оподаткування, який надає значну частину надходжень до місцевих
бюджетів. Постійно проводяться спроби вдосконалення процесу стягнення податку на доходи фізичних осіб, головною метою яких є збільшення надходжень до бюджету. Також до проблем оподаткування в нашій державі можна віднести недостатній рівень інформованості населення щодо механізму сплати податків та їх перерозподілу на державні потреби.
Саме тому необхідно при вирішенні основних проблем оподаткування податком на доходи фізичних осіб враховувати зарубіжний досвід та, виходячи з нього, використовувати найбільш ефективні механізми оподаткування, що дасть можливість забезпечити стабільне податкове законодавство та стабільні надходження до бюджету. В останнє десятиріччя податкові реформи проводяться у всіх західноєвропейських країнах. Це пов'язано з важливою ролю податкового механізму в рішенні соціально- економічних проблем. Вдосконалення оподаткування податком на доходи фізичних осіб відбувалося протягом десятиріч в західноєвропейських країнах.
Економічне зростання, що спостерігалося в країнах з ринковою економікою, створило базу для розвитку і розширення особистого прибуткового оподаткування доходів громадян. Зростання заробітної плати в номінальному і реальному виразі дало можливість зробити прибутковий податок масовим. Розмір реальної заробітної плати у вісімдесятих роках виріс в США в 1,1 рази, у Великобританії – в 1,1 разу, у Франції – в 1,7 рази, в Японії – 2 рази. В результаті від 70 до 75 % надходжень від прибуткового податку доводиться на групи платників з доходами, що розглядаються як трудові. Поступальний рух в розвитку виробництва супроводжується зростанням продуктивності праці, що приводить до збільшення трудових доходів. Таким чином простежується чітка тенденція зростання доходів і, як наслідок, частки прибуткового податку в економіці розвинутих країн. На сьогоднішній день питома вага прибуткового податку складає від 5 до 26 %
ВНП таких країн.
У восьмидесяті роки в країнах з розвинутою ринковою економікою широко проводилися податкові реформи, спрямовані на зниження загального рівня податків і зміну їх структури. Головною ціллю реформ, що проводились, було створення податкової структури, адекватній економічній політиці, заснованій на “пропозиції” фінансових ресурсів, достатності накопичень і заощаджень для економічного зростання. Безпосередньо фіскальною ціллю податкових реформ була універсалізація і спрощення податкових систем, створення умов для зменшення ухилень від сплати податків, впорядкування і істотне скорочення податкових пільг. При цьому головні податкові засоби, що використовуються, були зосереджені на особистому прибутковому податку, оскільки цей податок має не тільки фіскальну, але і економічну, і соціальну значущість. Саме у той час рівень прибуткового податку увійшов до суперечності з головними стимулами і завданнями економічного розвитку, інтересами підприємців, пов'язаними із збільшенням інвестицій, накопичень, удосконаленням технологій тощо. Річ у тому, що зростання прибуткового податку відбувалося як за рахунок
зростання кількості платників, так і за рахунок підвищення податкових ставок. Це приводило до використовування для платників з високими доходами всіляких пільг, які мали, як правило, регулюючий характер. В результаті податкове законодавство ускладнювалося, що посилювало можливості приховування доходів.
Таким чином, суть вказаних основних напрямів реформування особистого прибуткового податку зводилася до наступного. По-перше розширялася база оподаткування. По-друге, максимально скоротилися пільгові режими оподаткування. По-третє, уніфікувалися режими оподаткування різних джерел доходів. По-четверте, в результаті реформи в деяких країнах податок набув пропорційного характеру. При проведенні податкових реформ велика увага надавалася скороченню граничних ставок особистого прибуткового податку.
У всіх країнах виявилася чітка тенденція до поступового скорочення граничних ставок. Найбільше скорочення відбулося в США, після США по рівню скорочення ставок можна виділити Великобританію – на 20 пунктів,
Японію – 23 пункти. Найбільш високими ставки прибуткового податку як до реформи, так і після неї залишилися в Швеції і Данії.
У Великобританії поступове скорочення ставок особистого прибуткового податку відбувалося ще з кінця 70-х років. Основна
(мінімальна) ставка податку була скорочена з 33% до 30%, максимальна – з
83% до 60%. Базова ставка понизилася до 20 %, а гранична – до 40%, що було однією з причин як абсолютного, так і відносного збільшення
інвестицій. Зниження ставок особистого прибуткового податку привело до збільшення реальних доходів населення, хоча воно і було стримано
інфляцією. Реформи привели до того, що в другій половині 90-х років в середньому по країні реальні доходи збільшувалися щомісячно на 2%. Для найбільш високооплачуваних громадян середньорічний приріст реальних доходів складав 17%. Це припинило відтік кваліфікованих національних кадрів в інші країни за високим заробітком.
В Японії до реформування особистого прибуткового податку він стягувався за 15 ставками, величина яких коливалася від 10,5 % до 70 %.
Реформа в цій країні мала на своїй меті зміну структури податкових надходжень у бік збільшення частки непрямих податків за допомогою прямих. За наслідками реформування кількість податкових ставок скоротилася з 15 до 6, гранична ставка – з 70 % до 50%, ліквідовано чимало пільг особливо для невеликих доходів. Японські економісти були вимушені визнати, що прибутковий податок за максимальною ставкою 70 % ніхто взагалі не платив, оскільки високооплачувані групи платників податків значну частину своїх доходів приховували від органів, а також користувалися великими пільгами. Фізичні особи (наймані працівники та самозайняті особи) сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має шість ставок – 5, 10, 20, 30, 40 і 50%, які нараховуються залежно від суми отриманого доходу. Сплачується він щорічно на всі види доходів, отриманих протягом календарного року.

Мінімальними ставками можуть скористатись тільки «найбідніші» громадяни, чий дохід складає менше 163 000 єн (приблизно 15 600 грн.)
Попри велику кількість доходів, що підлягають оподаткуванню законодавством також встановлено багато пільг та підстав для податкових кредитів. Законом встановлений досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує родинний стан платника податків. Наприклад податкові відрахування для подружжя зменшуються на 380 000 єн (якщо дохід до 10 млн. єн), передбачено додаткове зменшення на відрахування для молодих членів родини, що перебувають на утриманні (віком 16-22 роки) в сумі 250 000 єн. Також від сплати податку звільняються кошти, витрачені на медичне обслуговування (лікування), страхування життя та пенсійне страхування. Ряд пільг мають багатодітні родини. У середньостатистичного японця може вивільнитися від прибуткового податку більш як 30% його доходів.
Податкова реформа в Німеччині проводилася відповідно до рішення федерального уряду в три етапи – в 1986, 1988, і на початку 90-х років. На першому етапі був збільшений неоподатковуваний мінімум доходів громадян
і збільшилися неоподатковувані суми на дітей. В другий етап знизилась мінімальна ставка податку з 22% до 10%, максимальна – з 56% до 53%.
Третій етап був названий “великою податковою реформою”. За урядовим проектом загальне зниження податків в середньому повинне було дорівнювати 1000 марок на одного платника. Податкова прогресія повинна була бути значно вирівняна, оподаткування повинне було мати прямолінійно прогресивний напрям, який задовольняв би переважно платників податку з високими доходами. Окрім цього третій етап передбачав “політику економії витрат”.У 2001-2002 роках відбулося зниження ставки корпораційного податку з 40% до 25% для юридичних осіб та мінімальної ставки з 22,9% до
19,9% для прибуткового податку із фізичних осіб, максимальна ставка була встановлена у межах до 48,5%. З 01.01.2004 р. прибутковий податок справляється за прогресивною шкалою з мінімальною ставкою – 15%, і максимальною – 42%. Встановлені пільги на дітей, вікові пільги, надзвичайні пільги (хвороба, нещасний випадок).
Найбільш важливий вид національного податку в Швеції – прибутковий податок. Він розподіляється на три категорії: податок на трудові доходи фізичних осіб, майновий та корпоративний. Якщо сукупний прибуток фізичної особи не перевищує 170 тис. крон, податок складає 31%, при перевищенні вказаної суми, ставка податку може зростати до 50%.
Майновий податок стягується із розрахунку вартості майна: до 800 тис. крон
– ставка нульова; до 1,5 млн. крон – 1,5%; до 3,5 млн. крон – 12 тис. крон +
2,5%; на майно більшої вартості – 62 тис. крон + 3%.
В останнє десятиріччя податкові реформи проводяться у всіх західноєвропейських країнах. Це пов'язано з важливою роллю податкового механізму в рішенні важливих соціально-економічних проблем.
Можна виділити певні особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб в різних країнах. У кожній країні порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб різний, проте в деяких є схожі риси за
якими їх можна об’єднати. Наприклад, такі країни як Італія, Швеція,
Великобританія стягують з доходів фізичних і юридичних осіб один загальний податок, в той час як, такі країни як Німеччина,Франція, США стягують податок лише з доходів фізичних осіб. Існує дві загальноприйняті системи оподаткування за кордоном: шедулярна та глобальна. При шедулярній системі податок поділяють на дві частини. З першої частини податок стягується за загальною ставкою, а з другої – за прогресивною. При цьому при глобальній системі повністю стягується податок, за прогресивною шкалою ставок залежно від рівня сукупного доходу.
Окрім цього в багатьох країнах використовується механізм «сплітингу» при розрахунку податку на доходи фізичних осіб. Використання цього механізму дозволяє визначити середню величину доходу в розрахунку на одну особу – члена родини й визначити загальну суму податкового зобов’язання, виходячи саме з середньої величини доходу. В Податковому кодексі України передбачено інший механізм врахування сімейного стану платника – враховується податкова соціальна пільга при формуванні бази оподаткування. Також до механізму оподаткування доходів фізичних осіб доцільно запровадити механізм «повного сплітингу», при якому до уваги при розрахунку податку на доходи фізичних осіб враховуються діти, які не досягли повноліття. Сплітинг, як форма вирівнювання бази оподаткування, забезпечить урахування інтересів платників податків та може бути використаний як механізм державного регулювання податкових надходжень.
Використання сплітингу дозволить збільшити суми податкових надходжень, при цьому враховуючи інтереси платників податку.
Для більшості країн пострадянського простору характерна фіксована ставка податку на доходи фізичних осіб. В 1994 році вона вперше була введена в країнах Прибалтики, а пізніше – в Росії, Словаччині, Грузії та
Румунії. Концептуальними змінами податкової системи, які розглядались
ДПС при формуванні нового Податкового кодексу було розширення шкали оподаткування доходів до 10, 15 й 20% залежно від суми доходу. Якщо брати до уваги світову практику, то більшість країн використовують саме прогресивний метод оподаткування. Наприклад, в Японії максимальна ставка податку на доходи фізичних осіб складає 50%, у Німеччині - 45%, Італії -
43%, Франції - 40%, США – 35%. Проте в США нижній граничний розмір оподаткування доходів фізичних осіб – 0 %. Як наслідок 5% найбільш багатих людей сплачує 60% цього податку, в той час як 50% найбідніших людей – 3,3%.
Всі громадяни Болгарії платять податки на доходи: як службовці, так і особи вільних професій. У випадку, коли фізичні особи є постійними резидентами Болгарії, податок стягується як з доходів, отриманих у Болгарії, так і за її межами. Іноземні резиденти, які працюють в Болгарії, платять податок на доходи, отримані тільки в даній країні. Для того, щоб вважатися резидентом Болгарії, потрібно проживати в країні протягом, принаймні, 183 днів у рік. Якщо ж період проживання становить менше 183 днів, і при цьому громадяни мають будинок у Болгарії, який є місцем їх основної резиденції,
вони також вважаються резидентами країни. Податок на доходи фізичних осіб становить 10%. Прогресивна шкала скасована.
З 1 січня 2009 року у Республіці Польща введено два види податку на доходи фізичних осіб. Якщо платник податку протягом року отримував дохід у розмірі до 85 528 польських злотих (30545 дол. США), то повинен сплатити податок у розмірі 18% від доходу. Всі платники податку, чиї доходи перевищуватимуть вищезгадану суму, сплачуватимуть податок у розмірі
32%.
Прогресивна шкала також використовується в скандинавських країнах, податкові системи яких вважаються класичним прикладом для країн з високорозвиненою ринковою економікою. Сценарій, за яким введення прогресивного податку на доходи громадян є неминучим – наявність економічної кризи. Саме через кризу в багатьох країнах провадяться дії щодо оподаткування доходів громадян за прогресивною шкалою. Наприклад влада
Франції у 2012 році заявила про намір підвищити до 75% ставку податку для осіб з щорічними доходами більш ніж 1 млн. євро.
ООН наприкінці 2012 року висунула ініціативу щодо встановлення доповнення до податку на доходи фізичних осіб для осіб, чий статок перевищує 1 млрд. дол. США. На думку ООН, якщо ввести таку ставку податку у розмірі 1%, то лише в поточному році це принесе приблизно 46 млрд. дол., при цьому середній рівень статків цих осіб буде складати не менше 3,6 млрд. дол. ООН не має ніяких повноважень щодо введення нових механізмів оподаткування, проте таким чином звертає увагу суспільства на можливість введення такої ставки та наступні фінансові вигоди.
Висновки та пропозиції. Як вже було зазначено раніше, в кожній країні є свої особливості щодо стягнення податку на доходи фізичних осіб.
Проте загальною характеристикою всіх податкових систем розвинених країн можна назвати діючий механізм, який дозволяє виконувати основні функції держави та забезпечує стале наповнення бюджету. Якщо ж брати до уваги
Україну, то потрібно вдосконалювати діючу систему оподаткування, в тому числі механізм стягнення податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи досвід зарубіжних країн доцільно здійснити певні реформи в системі оподаткування.
По-перше, можна запропонувати враховувати при стягненні податку фінансовий стан сім’ї та ввести прогресивну шкалу оподаткування залежно від сумарного доходу сім’ї. Такі механізми вже давно використовуються в розвинутих країнах та дозволяють збалансувати перерозподіл податкового тягаря серед населення. Ці зміни повинні впроваджуватись зважаючи на економічні, соціальні та культурні чинники, які існують в нашій державі.
Тотальне копіювання зарубіжного досвіду без врахування цих чинників призведе до ще більшого погіршення існуючої ситуації.
По-друге, доцільно проводити роз’яснювальну роботу серед населення, яка дозволить зробити законодавчу базу більш зрозумілою. Коли людина буде краще розуміти, чому саме така сума податків стягується з її доходів та яким чином ці гроші потім будуть використані на її соціальні потреби, то
вона охоче сплатить цей податок. Проведення роз’яснювальної роботи серед населення надасть змогу налагодити зв’язок між податковими органами та населенням.
Cписок використаних джерел

1)
Браславець О.Ю.Вирівнювання бази оподаткування доходів фізичних осіб як спосіб врегулювання економічних інтересів платників податків// Браславець О.Ю.//Актуальні проблеми Економіки. -2012.- N
4. - C.240-242 2)
Германова О.. По достаткам и налоги.//Германова О. //Вестник налоговой службы Украины .-2012.- N 46. - C.60-62 3)
Германова О. Реформы налоговых систем стран мира как путь к стабилизации финансовых рынков. .//Германова О. //Вестник налоговой службы Украины.-2012.- N 30. - C.20-22 4)
Звигілський Ю.Проблеми державного регулювання заробітної плати в
Україні//Звигілський Ю.//Економіка України.-2011.- N 9. - C.65-68 5)
Мельник В., Кощук Т. Сучасна податкова політика у країнах ЄС-15//
Мельник В., Кощук Т.//Економіка України - 2012.- N 6. - C.73-76 6)
Собуцкий С. Роскошная жизнь – не актуальна.// Собуцкий С.// Вестник налоговой службы Украины.-2012.- N 33. - C.22-23 7)
Собуцкий С. Богатые тоже платят.// Собуцкий С.// Вестник налоговой службы Украины.-2012.- N 35. - C.22-23
УДК 336.22 Дубіненко А.С., 52 гр. фінансовий факультет ОНЕУ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал