Студентських наукових праць




Сторінка25/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   43
Висновки та пропозиції: Відповідно до вище зазначеного, сучасний стан соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні можна охарактеризувати такими ознаками:
- бурхливе зростання вартості послуг, які надають заклади культури, освіти, охорони здоров'я, що не відповідає якості цих послуг;
- високий рівень участі держави у сфері соціального захисту;
- достатня кількість нормативно-правових документів, які регулюють систему соціального захисту та інколи вони суперечать один одному, що свідчить про недосвідченість вітчизняного законодавства;
- недостатнє фінансування заходів у соціальній сфері.

Для оптимізації політики у сфері соціального захисту необхідно
здійснити такі кроки:
1) Запровадити метод соціального бюджетування в управлінні державними соціальними гарантіями. Доцільно організувати у складі органів місцевого самоврядування спеціалізовані органи, які повинні забезпечити складання, фінансування та контроль по реалізації довгострокових планів соціальної сфери.
2) Спрямувати політику подолання бідності не лише на заходи щодо соціального забезпечення вразливих груп населення, але й на проведення активної трудової політики та оптимізацію процесу самозабезпечення працюючого населення. Доходи від трудової діяльності мають стати основним джерелом грошових доходів населення і найважливішим стимулом розвитку виробництва та підвищення трудової активності працівників.
3) Реформувати систему соціального захисту в напрямі посилення адресної державної соціальної допомоги для підтримки вразливих груп населення. З цією метою слід провести моніторинг домогосподарств, де є не менше чотирьох дітей, або двох пенсіонерів, або мешкає одинокий пенсіонер похилого віку.
4) Створити диференційований підхід до надання державних гарантій соціального захисту, які забезпечать сталий рівень життя сім’ї, у спосіб створення: для працездатних – якісних умов та значну кількість робочих місць для сприяння економічного благополуччя сім’ї; для непрацездатних – гарантований прийнятний рівень життя.
5) У контексті вдосконалення сімейної політики, політики соціального захисту та інтеграції України до Європейського простору необхідно розв’язати питання щодо: підвищення рівнів оплати праці в Україні, що сприятиме створенню самозабезпечення сімей із дітьми; створення умов для результативного поєднання професійної роботи з батьківством, в першу чергу, завдяки збільшенню кількості дитячих дошкільних закладів і поліпшення якості їхніх послуг; забезпечення доступного якісного медичного обслуговування; запровадження податкових пільг для сімей з дітьми; розроблення порядку відкриття спеціальних вкладних рахунків дітей для накопичення коштів від народження до повноліття.

Список використаних джерел

1.
Шаварина, М. Соціальний захист населення: реалії та перспективи / М.
Шаварина, Н. Шаманська // Світ фінансів. - 2009. - №4. - С. 34-43.
2.
Полозенко, Д. В. Видатки державного бюджету на соціальний захист сільського населення / Д. В. Полозенко, Н. О. Квітко // Фінанси України. -
2011. - №6. - С. 33-44.
3.
"Основні напрями оптимізації системи соціального захисту в Україні".
Аналітична доповідь. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Sots_zahust-c0056.pdf

4.
Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publposl_u.htm
5.
«Що таке мінімальна пенсія в Україні і який її розмір?»[електронний ресурс].-
Режим доступу: http://mojazarplata.com.ua/ua/main/minimum- wage/m456n456malqna-pens456ja
6.
«Прожитковий мінімум» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://mojazarplata.com.ua/ua/main/minimum-wage/prozhitochnyi-minimum
УДК: 336.027 Кривенко Л. О., 53 гр.
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н. доц. Волохова М. П.

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ
ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. У статті визначено аспекти функціонування механізму оподаткування прибутку підприємств. Висвітлено вплив ставки податку на прибуток та пільгового оподаткування на надходження до бюджету.
Запропоновано напрями вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств.
Annotation. In the article the aspects of the functioning of the corporate income tax are defined. The influence of tax rate and preferential taxation on the budget revenue are reflected. Areas of improvement of the mechanism of the taxation of enterprise profit are offered.
Ключові слова: податок на прибуток, механізм оподаткування прибутку підприємств, податкова ставка, податкова пільга.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Оподаткування є важливим соціально-економічним інститутом суспільства, завдяки якому держава має можливість акумулювати фінансові ресурси, необхідні для виконання своїх завдань. Податки, виконуючи низку функцій, надають державі можливість сприяти створенню належних умов для діяльності суб’єктів господарювання. Одним з головних податків виступає податок на прибуток підприємств. Він є одним із найбільш складних у податковій системі. Українська податкова політика використовує неефективний механізм оподаткування підприємництва. Він має істотні вади: наявність двох паралельних обліків – бухгалтерського та податкового, неефективна ставка податку на прибуток тощо.
Отже підвищення ефективності механізму оподаткування податком на прибуток підприємств є важливою соціально-економічною проблемою, від швидкого вирішення якої залежить подальший розвиток бізнесу України.

Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Питання вдосконалення механізму оподаткування прибутку знаходиться в центрі уваги законодавчої та виконавчої влади, представників великого та малого бізнесу. Серед вітчизняних науковців, які займалися проблемою вдосконалення механізму є такі як:
Антонішен Я. А.,
Антонечко В. М., Бабіч В. В., Бавін Є.В., Бохенко О. С., Борошок М. С.,
Вишневський В. В., Занько Б. М., Ніколаєнко А. А., Пічкова О. В.,
Соколовська А. М., Фільчекова І. В., Шаблиста Л. М.
Серед західних вчених, які поклали початок розвитку сучасних наукових підходів до побудови оптимального механізму прибуткового оподаткування слід відмітити А. Сміта, Дж. Кейнса, У. Петті, А. Лаффера,
Д. Рікардо та інших.
В роботах зазначених вчених досліджується сутність, значення механізму оподаткування прибутку підприємств, напрями його вдосконалення і підвищення ефективності. Однак для подолання негативних тенденцій і з метою підвищення ефективності механізму стягнення необхідне подальше вдосконалення його елементів.
Мета статті. Висвітлення механізму оподаткування прибутку підприємств та подання рекомендацій щодо удосконалення та підвищення ефективності його регулюючого впливу на розвиток підприємств.
Виклад основного матеріалу. Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.
Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм.
Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми
і методи оподаткування юридичних і фізичних осіб, які забезпечують економічне зростання та матеріальний добробут громадян. При цьому до системи прямого оподаткування включаються правові, організаційні і методичні заходи, за допомогою яких забезпечується перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення поставлених перед нею певних завдань і цілей [1].
В Україні удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств налічує уже приблизно десять років і загалом обґрунтований на
ідеях, схвалених країнами із розвинутою ринковою системою та відносинами.
Механізмом оподаткування прибутку називається упорядкована сукупність елементів оподатковування (суб'єкт, об'єкт, податкові ставки і пільги), що визначає процес розрахунку і сплати податку.
В останні роки ефективність механізму адміністрування податку на прибуток різко знизилася. Для платників ключовою проблемою стали надмірні затрати на ведення обліку та підготовку звітності. За даними

Світового банку та МФК, вони становлять 280 людино-годин, що в кілька разів більше, ніж у країнах ЄС.
У грошовому вираженні затрати корпоративного сектора на адміністрування даного податку в Україні перевищують 1 мільярд гривень.
Основна причина у тому, що в Україні податковий та бухгалтерський обліки значно відрізняються.
Для визначення бази оподаткування та нарахування податку Закон
«Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами в 2010 році встановив правила, відмінні від тих, що застосовуються у бухгалтерському обліку.
Через методологічні розбіжності між ними бухгалтери ведуть одночасно два види обліку одного податку.
Крім того, податковий облік регулярно коригує законодавець, а іноді – навіть уряд. Постійно змінюються умови включення окремих витрат та методи визначення окремих статей доходів та витрат.
Уряд вважає, що податок на прибуток недостатньо ефективний у фіскальному сенсі. Більшість підприємств, використовуючи прогалини у законодавстві, навчилася легально мінімізувати нарахування податку на прибуток майже до нуля. Існує низка схем, застосування яких дозволяє штучно звузити базу оподаткування.
Наразі податок сплачується більшою мірою завдяки неформальним домовленостям між бізнесом та місцевими інспекціями на нижчому рівні і центральним керівництвом держави – на вищому [2].
Розглянемо детальніше складові механізму оподаткування прибутку підприємств.
Суб’єкт і об’єкт оподаткування податку на прибуток визначені статтями 133 і 134 Розділу ІІІ Податкового кодексу України відповідно.
Увагу слід звернути на податкові ставки і пільги.
Податковим кодексом передбачено, що з 1 січня 2011 року ставка податку знижена з 25% до 23%, з 1 січня 2012 року – 21%, з 1 січня 2013 року
– 19% і з 1 січня 2014 року – 16%.
За рахунок такого зниження планується вирішити значну кількість економічних проблем, а саме:
1.Сприяти покращенню фінансового стану вітчизняних підприємств, що є необхідним фактором для їхнього подальшому розвитку;
2.Зменшити частки тіньової економіки в Україні;
3.Стимулювати створення нових підприємств, і як наслідок – розвиток здорового конкурентного середовища [3].
Передбачалося різке зниження ставки у 2011 році відразу на 5 відсоткових пунктів. За розрахунками Національного інституту стратегічних досліджень, за умови збереження фінансових показників господарської діяльності на рівні 2010 року, Державний бюджет – 2011 втратив би 8 мільярдів гривень.
Відтак менш стрімке зниження ставки податку можна назвати цілком обґрунтованим. У 2011 році ставка зменшилася лише на 2 відсоткові пункти.

Оскільки Україна прагне до інтеграції в Європейський Союз, то зменшення ставки податку на прибуток в Україні стає необхідним з огляду пристосування до загальних вимог ЄС. Згідно п. 2 ст. 51 Угоди про партнерство і співпрацю між Україною та Європейським Співтовариством та
їх державами-членами від 14.06.1994 р. Україна зобов'язана наблизити вітчизняне законодавство у сфері непрямого оподаткування та податку на прибуток підприємств до норм і стандартів законодавства Європейського
Співтовариства. Окрім того, Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з країнами, які є найбільшими економічними партнерами України. Саме ці зовнішні фактори визначили ряд змін у системі оподаткування, які направлені на наближення вітчизняного законодавства до норм права Європейського Співтовариства. Отже, необхідно знизити ставку оподаткування прибутків підприємств в Україні до рівня країн членів Європейського Союзу – 20%, що саме зараз ми і спостерігаємо. Адже ставка податку нині складає 19% [4].
Розглянемо динаміку надходження податку на прибуток за 2008 – 2012 роки до Державного бюджету та фактори, які вплинули на ті чи інші показники.
Як бачимо із рис. 1 надходження податку на прибуток має нестабільний характер. У 2008 році загальні надходження до Державного бюджету становили 47 456,9 млн. грн., а у 2009 році ця сума склала 32 569,9 млн. грн., що на 14 887 млн. грн. менше ніж у 2008 р.
47456,9 32569,9 39969,2 54739,4 54017,2 0
10000 20000 30000 40000 50000 60000 2008 2009 2010 2011 2012
рік
м
лн
. г
рн
.
Рис. 1. Надходження податку на прибуток до Державного бюджету у 2008 – 2012 р.р.
[розраховано автором за даними Рахункової палати України, 5]

На зменшення обсягу надходжень податку на прибуток у 2009 році значною мірою мали вплив:
- загострення світової фінансової кризи, яке призвело до суттєвого зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів виробництва в експортоорієнтованих секторах економіки;
- спад обсягів промислового виробництва протягом 2009 року на 21,9%;
- задеклароване від’ємне значення об’єкта оподаткування за підсумками 2008 року в сумі 37,2 млн. грн. [5].
На надходження податку на прибуток підприємств у 2010 р. вплинуло задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками 2009 р., згідно зі зведеною декларацією по Україні, в сумі 49,4 млрд грн.
Також на стан сплати податку на прибуток мало вплив введення у дію
Закону України від 23.06.2009 р. № 1533-VI «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», яким запроваджено збільшення величини страхового резерву банків від 20% до 100%, що, в свою чергу, призвело до збільшення витрат і, як наслідок, спричинило стрімкий приріст збитків банків за результатами роботи 2009 р. та, відповідно, негативно вплинуло на надходження податку на прибуток банківських організацій у 2010 р. Надходження податку на прибуток банківських організацій скоротились на 1,9 млрд грн у 2010 р.
В 2012 році Державний бюджет отримав 54017,2 млн. гривень.
Порівняно з 2011 роком надходження податку зменшились на 722,2 млн. грн.
(з 1 січня 2012 року ставку податку знижено з 23 до 21 відсотка) [6].
Проведений аналіз надходження податку на прибуток до державного бюджету показав, що існує тенденція поступового зниження ролі податку на прибуток підприємств у формуванні доходів бюджету. Тому це зниження повинно відбуватись паралельно із підвищенням ролі особистого прибуткового податку за рахунок поступових змін у структурі ВВП і національного доходу. [7, с. 9].
Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Але саме зменшення ставки оподаткування не означає, що відбудеться пожвавлення у бізнес-середовищі. Тому варто було б зробити акцент не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти.
В умовах реформування системи оподаткування передбачається надання спеціальних пільг: запровадження на 5 років з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. нульової ставки податку. Вона поширюватиметься на підприємства, створені після 1 квітня 2011 р. за винятком тих, які виникнуть шляхом реорганізації, приватизації, корпоратизації. Діючі підприємства, щорічний обсяг доходів яких за останні три роки не перевищував 3 млн грн, а кількість працівників – 20 осіб, теж можуть скористатись нульовою ставкою оподаткування. Ця ж умова поширюватиметься на колишніх платників
єдиного податку, якщо обсяг їхньої виручки останнього року був не більшим
1 млн грн, а кількість співробітників – менше 50 осіб.

Крім того, було вирішено тимчасово звільнити від оподаткування деякі види економічної діяльності. Це стосується виробників біопалива на період до 1 січня 2015 р., газовидобувних підприємств – до 1 січня 2020 р., готельного бізнесу (для готелів, введених в експлуатацію до 1 вересня 2012 р.), підприємств легкої промисловості, електроенергетики, суднобудування, літакобудування, машинобудування для агропромислового комплексу – з 1 січня 2011 р. до 2020 р., видавничої діяльності – до 1 січня 2015 р.
У Податковому кодексі для таких підприємств поставлена умова: кошти, вивільнені від оподаткування, потрібно спрямовувати на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій.
Певна логіка у зменшенні податкового навантаження на прибуток підприємств присутня. І за оптимальних умов господарювання такі заходи могли б принести вагомий ефект. Податкові ставки зовні ніби виглядають привабливо. А з 2014 року в Україні податкове навантаження на підприємства буде взагалі на 1% меншим, ніж в Сінгапурі – одному з епіцентрів економічного розвитку сучасності. Однак картину псує неприваблива українська дійсність.
Вважаю, доцільно було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків. До них належать:
- прискорена амортизація;
- відрахування з прибутку, що оподатковується;
- витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань);
- надання податкового інвестиційного кредиту;
- відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідницьку діяльність;
- цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші.
Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності. Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти.
При використанні активних методів податкового стимулювання працює правило: держава надає пільги підприємствам тільки після здійснення ними
інвестиційної діяльності. Немає факту інвестицій – немає і податкових пільг.
Якщо ж бізнес воліє витрачати отриманий прибуток не на інвестиційні цілі, то з нього прийдеться сплачувати податок у повному обсязі.
Як доказ успішності такої моделі можна навести податкову практику
США. Там за останні півстоліття спостерігалось випереджальне зростання обсягів амортизаційних відрахувань. За 1950 – 2003 р.р. вони зросли у 90,2 раза, а податок на прибуток – лише в 13,1 раза. У 2003 р. амортизаційні відрахування становили 1135,9 млрд дол., що на 114,8 млрд дол.
перевищувало загальну суму оподатковуваного прибутку підприємств і аж на
901 млрд дол. – суму сплаченого податку на прибуток.
Ще у середині XX ст. у розвинутих країнах світу частка амортизаційних відрахувань в структурі інвестицій становила 25 – 30%.
Тепер же на них припадає близько 70–80%. Частка ж прибутку, який витрачається на інвестиції, скоротилась від 50% до 5–10%. Позикові кошти сьогодні теж не є базою для розвитку економіки. Їх частка у загальному обсязі інвестицій не перевищує 15% (раніше досягала 30%). Для порівняння, в Україні частка амортизації в структурі інвестицій становить тільки 15–20%.
Використання чинника прискореної амортизації як основи для економічного стимулювання пояснюється його внутрішніми властивостями.
По суті, прискорена амортизація є субсидією на інвестиційну діяльність за рахунок державного бюджету. Амортизаційні відрахування за своєю природою є найстабільнішим джерелом коштів для підприємства, які не залежать від зміни зовнішньої ситуації. Крім того, вони є власними коштами бізнесмена, що дозволяє йому не залучати позики у вигляді недешевих кредитів для інвестування. Контроль державних органів за цільовим призначенням амортизаційного фонду і штрафи у вигляді додаткового податкового навантаження є найкращою запорукою для того, щоб витрачати його на модернізацію і розширення виробництва. Прискорена амортизація дозволяє отримати гроші вже сьогодні, тобто у перші роки після введення основних фондів, і спрямувати їх на подальший розвиток [3].
На основі цього можна стверджувати, що саме по собі зменшення ставки податку на прибуток та сумнівна практика пільг, які мають місце в
Україні, не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід.
Висновки і пропозиції.
Світовий досвід податкового реформування довів, коли економіці країни потрібні істотні cтруктурні перебудови та масштабні соціальні реформи, то уряду слід використовувати різні податкові пільги, такі як:
- надання підприємствам податкових інвестиційних кредитів;
- використання прискореної амортизації, яка дозволить суттєво зменшити базу оподаткування;
- надання податкових канікул;
- скасування податків на реінвестований прибуток.
Таким чином, податок на прибуток на сьогодні є одним із найголовніших прямих податків. Він має значне фіскальне значення, регульований характер, широкі можливості стимулювання підприємницької діяльності. Тому для більш ефективного функціонування, механізм оподаткування прибутку підприємств потребує подальшого вдосконалення.





Список використаних джерел

1. Борошок М.С. Механізм оподаткування прибутку підприємств. 2011 р.
Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=355 2.Антонішен
Я.А.,
Ніколаєнко
А.А.,
Бохенко
О.С.
Вдосконалення механізму оподаткування прибутку. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2011/Economics/10_86642.doc.htm
3. Петро Герасименко. Податок на прибуток – чинник стимулювання економіки? Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?podatok_na_pributok__chinnik_stimul yuvannya_ekonomiki&objectId=1127412 4. Олексій Молдован. Податок на прибуток: на що чекати бізнесу. Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2010/12/8/261230/
5. Дані Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень. Режим доступу: http://ibser.org.ua
6. Дані Рахункової палати Ураїни. Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/1462353 7.Оподаткування прибутку підприємств: фінансові і облікові аспекти /
Віталій Бабіч, Анатолій Поддєрьогін // Бухгалтерський облік і аудит.- 2011. -
№2.- С.3-10.
УДК 65.228




Степіко К. С., 52гр.






фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н. викладач Волкова О.Г.

ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ПОДАТКОВИХ РЕГУЛЯТОРІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ

Анотація. У статті визначено місце податкових регуляторів у системі
інструментів управління екологічною безпекою. Досліджено значення екологічних податків для покращення та відновлення стану навколишнього середовища. Наведені види екологічних податків європейських країн та їх порівняння з екологічним податком в Україні. Розглянуті проблеми природно-ресурсного потенціалу України.
Ключові слова: безпека, екологічна безпека, екологічні податки, ресурсні платежі, екологічні проблеми.
Annotation. The article outlines the place of tax regulators in the system management tools ecological security. Investigated the value of environmental taxes to improve and restore the environment. The resulted types of ecological taxes of the European countries and their comparing are to the taxes in Ukraine.
Considered problems naturally resource to potential of Ukraine.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал