Студентських наукових праць




Сторінка22/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   43
Висновки і пропозиції. Отже, тенденція до збільшення віку виходу на пенсію очевидна. Українські урядові аналітики схиляються до такого ж рішення. Ставлення ж до цього у суспільстві неоднозначне, але здебільшого негативне, адже середня тривалість життя в Україні значно нижча, ніж в інших країнах: за даними Центру Разумкова, тривалість життя чоловіків в Україні нині становить 63 роки, жінок – 72 (для порівняння у країнах Європейського Союзу: чоловіки – 75.3 р., жінки – 81.8 р.) [5]. Таким чином, як альтернативу можна запропонувати поступовий перехід до недержавного пенсійного страхування з вільним вибором страховика. Однак існує низка чинників, які стримують розвиток недержавного пенсійного страхування, зокрема: недостатність
інформаціїпро діяльність недержавних пенсійних фондів; недотримання строків впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування; недовіра населення до діяльності недержавних пенсійних фондів; значне податкове навантаження фондів соціального страхування на роботодавців. Отже реалізація пенсійної реформи потребує низки першочергових заходів: завершення розробки та затвердження національної концепції розвитку пенсійної системи; внесення змін до податкового законодавства щодо виведення внесків на додаткове пенсійне страхування з-під оподаткування податком на доходи фізичних осіб; зниження відрахувань до розподільчої пенсійної системи; створення єдиного регулятора як страхового ринку, так і державного та недержавного пенсійного страхування. Здійснення цих заходів дозволить громадянам України стати повноцінними учасниками системи пенсійного забезпечення в Україні та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних її рівнів. Тобто повна пенсійна реформа буде здійснена тоді, коли будуть запроваджені персоніфіковані накопичувальні рахунки й запрацює другий рівень пенсійної системи. Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат установлюються законами з питань пенсійного забезпечення. Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення. Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в
іноземних пенсійних системах регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У ході реалізації пенсійної реформи очікується, що кількість пільгових пенсій зменшиться, виникне зацікавленість зайнятого населення у власному матеріальному забезпеченні на старість чи у випадку непрацездатності, з’являться стимули до праці в легальному, а не в тіньовому секторі економіки: чим більше людей буде зайнято в цьому секторі, тим вищими будуть пенсійні та інші соціальні виплати.

Крім того, кошти з фондів обов’язкового пенсійного страхування, інвестовані у виробництво, сприятимуть його розвитку, поступово виникатимуть нові робочі місця, працівники сплачуватимуть більше внесків до пенсійних фондів. Завдяки цьому буде надходити достатня кількість коштів на потреби соціальної сфери, отже, зростатимуть надходження до солідарної пенсійної системи. Розмір пенсії збільшиться і стане адекватним доходам, втраченим унаслідок виходу на пенсію.

Список використаних джерел

1. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України (зі змін. Та допов.) //
Відом. Верховної Ради. — 2003. — № 47–48. — Ст. 372.
2. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування : Закон України (зі змін. та допов.) // Відом. Верховної Ради. — 2003. — № 49–51. — Ст. 376.
3. Почему в Украине нужно повышать пенсионный возраст? Аргументы из международного опыта // Українська правда. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2010/12/30/5731865.
4. From red to Grey: The "Third Transition" of Aging Populations in Eastern Europe and the Former Soviet Union. —World Bank, 2007. — P. 7.
5. Піднімати пенсійний вік аморально через низьку тривалість життя в Україні –
Центр Разумкова. — Режим доступу : http://www.uceps.org/ ukr/expert.php?news_id=1277.
УДК: 336.02 Лесик О. О. фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н., доцент Шикіна Н. А.
АНАЛІЗ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ


Анотація.

В роботі проаналізовано ефективність боргової політики
України в останні роки, вказано на її недоліки та негативні наслідки для економіки. Дано оцінку виконання заходів щодо удосконалення боргової політики, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки.
Запропоновано напрями оптимізації боргової політики держави.
Ключові слова: державний борг, боргова політика, середньострокова стратегія.
Annotation. This paper analyzes the effectiveness of debt policy of Ukraine in recent years, given the shortcomings and negative consequences for the economy.

Assessment of performance measures for improving debt policy, the Program of
Economic Reforms for 2010-2014. Directions to optimize debt policy.
Постановка проблеми у загальному вигляді. В умовах зростаючого значення залучення додаткових коштів Україною, важливим постає питання ви- значення державної боргової політики. Розмір державного боргу, методи по- гашення впливають на всі складові економічної системи держави: дефіцит державного бюджету, інвестиції в економіці країни, інфляцію та інші.
Управління державним боргом вимагає використання цілої системи методів по його регулюванню. Тобто, актуальним є виявлення проблем, які існують в цій сфері. Потрібно проаналізувати поточну політику управління державним боргом і її ефективність, а також стан державного боргу України.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Значна кількість робіт була проведена дослідниками західної економічної думки. Значну увагу питанню державного боргу приділили
Джозеф Стігліц, Джефрі Сакс, Девід Парзлі та інші. Але теоретичні розробки даної групи вчених не можуть повністю бути застосовані для аналізу державного боргу в Україні, бо вони не пристосовані для трансформаційних економік.
Вітчизняні науковці також приділили значну увагу проблемі управління державним боргом. Зокрема, Т.П. Вахненко, Т.Г. Бондарук, Т.П. Моташко, С.І.
Юрій,Л.Б. Долінський, В.В.Козюк, Н.Я. Кравчук, Т.М. Мельник, C. Омельчук,
Я.В. Онищук .Водночас, проблема управління державним боргом не є дослідженою з точки зору різних економічних систем, тобто різних підходів для країн, що розвиваються та економічно розвинених країн (країн Єврозони). Для різних економічних систем мають бути вироблені різні підходи до питання управління державним боргом, форм його залучення, а також принципів управління.
Важливою перешкодою налагодження належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування й погашення державного боргу.
На сьогодні, потребує вдосконалення широкий спектр питань, пов’язаних, зокрема, з: компетенцією органів влади щодо державного боргу; визначенням величини, складу та структурних параметрів державного боргу, на які повинна орієнтуватись боргова політика; оптимізація політики управління державним боргом.
Метою статті
є визначення шляхів удосконалення державного управління борговою політикою за сучасних умов

Виклад основного матеріалу.
В Україні з часу відновлення незалежності не існувало системної політики управління державним боргом. Запозичення
відбувалися переважно хаотично, під впливом потреб оперативного покриття поточних бюджетних зобов’язань.
Відтак, необхідність вироблення зваженої боргової політики не втрачає своєї актуальності, яка в сучасних умовах має бути зорієнтована на призупинення економічного спаду та забезпечення стійкості фінансової системи держави.
Деструктивні тенденції посилилися в умовах фінансово-економічної кризи, під час якої значно зріс дисбаланс між доходами та видатками держбюджету. Через небажання уряду знижувати видатки бюджету виникла потреба у мобілізації додаткового обсягу коштів для фінансування дефіциту.
Оскільки фіскальні інструменти наповнення бюджету були вичерпані, основним джерелом його покриття стали запозичення, що призвело до різкого зростання державного боргу.
Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи його росту є показниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Державний борг є не лише засобом залучення коштів для фінансу- вання державних потреб, але й важливим інструментом боргової політики держави, нераціональне використання якого може призвести до суттєвих ускладнень в економіці. В таблиці 1 наведено динаміку державного та гаран- тованого державою боргу України за останні 5 років
Починаючи з 2008 року, який став початком світової фінансово- економічної кризи, відбулося значне зростання як державного так і гарантованого державою боргу. Таке зростання в основному пояснюється випуском облігацій внутрішньої державної позики, отриманням першого траншу позик МВФ та стрімким зростанням курсів іноземних валют до гривні.
Сума державного і гарантованого державою боргу України в 2011 році порівняно з 2007 р. збільшилася в гривневому еквіваленті на 384,377 млрд грн, або більше ніж на 533 %. Статтею 8 закону про державний бюджет на 2011 рік граничний обсяг державного боргу встановлено у сумі 375 млрд. 643,4 млн. гривень. При цьому, згідно зі статями 31–33, дозволялося Міністерству фінансів коригувати його відповідно до обсягу випущених облігацій внутрішньої державної позики для придбання у державну власність акцій додаткової емісії
НАК „ Нафтогаз України ”, кредитування Аграрного фонду, капіталізації окремих банків, проведення заходів з приватизації банків, у капіталізації яких взяла участь держава. У результаті скоригований граничний обсяг державного боргу становив 402 млрд. 12,4 млн. гривень. Фактично державний борг зріс на
33 млрд. 798,2 млн. грн. – до 357 млрд. 273,4 млн. грн., що на 18 млрд. 370,0 млн. грн., або 4,9 відс., менше визначеного законом про державний бюджет на
2011 рік граничного обсягу та на 44 млрд. 739,0 млн. грн., або 11,1 %, менше скоригованого Міністерством фінансів граничного обсягу [2].

Таблиця 1
Державний борг України протягом 2007 – 2011 р.р., млрд. грн.
Показники
Роки
2007
2008
2009
2010
2011
Загальна сума державного та гарантованого боргу
88,745 189,410 316,885 432,235 473,122
Державний борг:
71,294 130,690 226,996 323,475 357,273 внутрішній борг
17,806 44,667 91,070 141,662 161,467 зовнішній борг
53,488 86,023 135,926 181,813 195,806
Гарантований державою борг:
17,450 58,721 89,888 108,760 115,848 внутрішній борг
1,001 2,001 14,063 13,828 12,24 зовнішній борг
16,450 56,720 75,825 94,932 103,607
Джерело – офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України http://minfin.gov.ua
У структурі державного боргу України переважає державний зовнішній борг – 195.806.430,96 тис.грн. (41,34%.від загальної суми державного та гара- нтованого державою боргу) або 44 716 192,77 тис.дол.США над державним внутрішнім боргом – 161 467 006,27 тис.грн. (34,09%) або 20 209 142,43 тис.дол.США.Тобто в Україні, як і в економіках країн, що розвиваються більша частка запозичень припадає на міжнародні кредити [2].
Проaнaлiзувaвши структуру тa динaмiку держaвного зовнiшнього боргу
Укрaїни (рис. 1) зaзнaчимо, що зa дослiджувaний перiод в структурi зовнiшнього боргу вiдбулися знaчнi змiни. Зокремa зa цей перiод спо- стерiгaється зменшення питомої вaги позик, нaдaних мiжнaродними оргaнiзaцiями економiчного розвитку тa позик, нaдaний iноземними ко- мерцiйними бaнкaми. В той сaмий чaс, рiзко зрослa питомa вaгa зaборговaностi по облiгaцiям зовнiшньої держaвної позики. В цiлому, зa остaннi 5 рокiв величинa держaвного зовнiшнього боргу постiйно зростaє. Тобто, тривaлий чaс полiтикa упрaвлiння держaвним боргом булa спрямовaнa нa зовнiшнi зaпозичення. Основною причиною булa високa вaртiсть зaпозичень нa внутрiшньому ринку. Високa вaртiсть держaвних внутрiшнiх зaпозичень булa спричиненa низькою лiквiднiстю держaвних цiнних пaперiв, a це в свою чергу спричинило недостaтнiй попит нa них. Тaким чином, держaвi було вигiднiше здiйснювaти зовнiшнi зaпозичення.

Джерело – офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України http://minfin.gov.ua
Рис. 1. Динaмiкa склaду зовнiшнього держaвного боргу Укрaїни зa 2007 – 2011 роки, млрд. грн.
Щодо внутрiшнього держaвного боргу Укрaїни (табл. 2), зa досліджува- ний перiод постiйно зменшувaлaсь величинa зaборговaностi перед бaнкiвськими устaновaми та збільшувалася заборгованість перед юридичними особами.
Нaйбiльше зa дослiджувaний перiод величинa внутрiшнього боргу зрослa у 2010 роцi, a сaме нa 50,592 млрд. грн., порiвняно з минулим роком. У 2011 роцi величинa внутрiшнього держaвного боргу в порiвняннi з 2010 роком збiльшилaся нa 19,805 млрд. грн., у 2009 роцi в порiвняннi з 2008 роком зрослa нa 46,404 млрд. грн.
Основними каналами збільшення державного боргу стали розміщення облігацій внутрішньої позики, випуск ПДВ-облігацій, залучення кредитних ре- сурсів МВФ, Світового банку та ЄС, розміщення облігацій зовнішньої позики та отримання кредитів іноземних банків. Різноманітність джерел дозволила диверсифікувати ризики, пов’язані з концентрацією боргових зобов’язань
України в обмеженого кола суб’єктів ринку. Попри високе боргове наванта- ження на бюджет, погашення державного боргу та сплата відсотків за ним як зовнішнім, так і внутрішнім кредиторам у 2010 р. здійснювалися вчасно.
Якщо ж аналізувати державний та гарантований державою борг в розрізі валют погашення, то найбільша частка державного боргу знаходиться в націо- нальній валюті-гривні, що є досить позитивним чинником державної боргової політики. Тобто 36,01%загальної суми державного прямого та гарантованого
державою боргу знаходиться в гривні, 32,71% в доларах США, 27,38% в
СПЗ
(спеціальні права запозичення ), 3,47% у Євро і 0,44% у Японській єні. [7]
Тaблиця 2
Динaмiкa змiни обсягу державного внутрiшнього боргу в Укрaїнi зa 2007 – 2011 роки, млрд. грн.
Покaзники
Роки
Aбсолютне вiдхилення
2007 2008 2009 2010 2011 2008 -
2007 2009 –
2008 2010 –
2009 2011 –
2010
Внутрiшнiй борг
17,806 44,667 91,070 141,662 161,467 26,86 46,404 50,592 19,805 1. Зaборговaнiсть перед юридичними особaми
9,146 33,522 87,631 138,356 158,293 24,375 54,11 50,724 19,937 2. Зaборговaнiсть перед бaнкiвськими устaновaми
8,660 11,145 3,439 3,306 3,174 2,485
-
7,706
-
0,132
-
0,132
Джерело – офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України http://minfin.gov.ua
Таблиця 3
Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2011(в розрізі валют погашення), млрд.одиниць
дол.США
грн
%
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу
59,216 473,122 100
Долар США
19,371 154,771 32,71
ЄВРО
2,052 16,398 3,47
СПЗ
16,212 129,527 27,38
Українська гривня
21,322 170,355 36,01
Японська єна
0,259 2,070 0,44
Джерело – офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України http://minfin.gov.ua
Одним із ключових чинників, які обумовили зниження ефективності боргової політики України, є відсутність базового законодавчого документу, який би чітко визначав: пріоритети боргової політики;інструменти мобілізації боргових ресурсів;напрями використання залучених коштів;обмеження боргової політики. Негативні наслідки безсистемної боргової політики уряду в
2008-2010 рр. змусили зробити перші кроки в питанні врегулювання політики управління державним боргом. В Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки поставлено низку завдань в цій сфері (табл. 4).

Таблиця 4
Стан виконання завдань Програми реформ щодо оптимізації боргової політики
Передбачені кроки
Кінцевий продукт
Термін вико- нання
Стан виконання
Прийняття закону «Про держав- ний борг»
Закон України «Про державний борг»
2010
Не виконано
Запровадження системи управ- ління ризиками при наданні дер- жавних гарантій
Постанова КМУ «Про управління ризиками при наданні державних гара- нтій»
2010
Постанова від 23.02.2011 р. № 131
«Про затвердження Положення про управління ризиками, пов'я- заними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризи- ків між державою, кредиторами і позичальниками»
Впровадження середньострокової стратегії управління державним боргом
Постанова КМУ «Про середньострокову стра- тегію управління держа- вним боргом»
2010
Постанова КМУ від 2 березня
2011 р. № 170 «Про затвердження
Середньострокової стратегія управління державним боргом на
2011-2013 роки»
Джерело :[3]
Закон про державний борг так і не був ухвалений парламентом. Натомість документом, який міг би стати інституційною основою боргової політики держави, стала затверджена Кабінетом Міністрів на початку 2011 р. Серед- ньострокова стратегія управління державним боргом на 2011-2013 роки .У затвердженій Стратегії варто відзначити чіткі конкретизовані результати, які уряд очікує отримати внаслідок її реалізації (табл. 5).
Таблиця 5
Очікувані результати реалізації Стратегії управління державним боргом на
2011-2013 роки
Показники
2011
2012
2013
Відношення обсягу державного боргу до ВВП, % не більше 32 не більше 30 не більше 28
Частка державного внутрішнього боргу, % не менше 46 не менше 46 не менше 48
Частка державного боргу з фіксованою ставкою, % не менше 69 не менше 73 не менше 80
Середньозважений строк до погашення державного боргу, років не менше 4 не менше 4 не менше 5
Джерело : [5]
Очевидно, в ході реалізації Стратегії буде досягнуто не всіх задекларованих результатів. Разом з тим, наведені показники дають змогу узагальнити пріоритети боргової політики уряду на цей період:
- зменшення боргового тиску на економіку. Очікувані показники відношення державного боргу до ВВП свідчать про те, що уряд планує зме- ншити практику боргових запозичень на фінансування дефіциту бюджету і залучати боргові ресурси лише для покращення структури державного боргу
(зменшення відсоткової ставки, збільшення строків).
- орієнтація на внутрішній борговий ринок. Уряд надаватиме перевагу борговим запозиченням на внутрішньому ринку, наслідком чого має стати зрос-
тання частки внутрішніх запозичень у структурі державного боргу. Цей вектор є досить дискусійним, оскільки у такий спосіб уряд звужує внутрішні кредитні ресурси, які є джерелом приватних інвестицій.
- зменшення обсягу короткострокових запозичень. Уряд чітко декларує намір подовжити середньозважений строк до погашення державного боргу. Це дає підстави очікувати, що обсяги короткострокових запозичень знижувати- муться. Такий вектор борової політики кореспондує з однією з головних цілей
Стратегії – здійснення нових запозичень для підтримки та розвитку пріо- ритетних сфер економіки, переважно транспортної і міської інфраструктури, енергетики та енергозбереження. Очевидно, що державні запозичення для фінансування таких проектів мають бути довготерміновими.
- перехід до боргових інструментів з фіксованою ставкою дохідності. В очікуваних результатах Стратегії уряд також задекларував бажання розширити перелік боргових інструментів з фіксованою ставкою. Такий намір є обґрун- тованим і зрозумілим – подібні інструменти сприяють більшій прогнозованості та стабільності в обслуговуванні державного боргу.
Висновки і пропозиції. Загалом те, що уряд затвердив Середньострокову стратегію управління державним боргом, є хоч і незначним, проте позитивним зрушенням у цій сфері. Разом з тим варто звернути увагу на проблеми, які вимагають подальшої роботи у напрямі розбудови інституційно-правової бази для регламентації такої важливої складової системи державних фінансів як державний кредит.
По-перше, видається доцільним, щоб стратегія управління державним бор- гом затверджувалася органом державної влади, який має сталу каденцію. Це може бути або Верховна Рада України, або Президент України, але не Кабінет
Міністрів України, який більшою мірою опікується оперативними питаннями.
Частота ротації урядів в Україні традиційно досить висока, тому існує ризик, що наступники уряду, який затвердив стратегію, відмовляться її реалізовувати та затвердять свою власну стратегію. Таким чином втрачається цілісність, послідовність стратегії боргової політики.
По-друге, стратегія управління боргом має містити певні обмеження, що стримуватимуть уряд від агресивної та необґрунтованої боргової політики, спрямованої на покриття поточних видатків, як це мало місце у 2008-2010 рр.
Але практика, за якої уряд у затвердженій ним стратегії самостійно обмежує власні дії, навряд чи є раціональним і ефективним рішенням. Очевидно, для того, щоб цілі, завдання і конкретні заходи стратегії боргової політики були
імперативними нормами, орган, що затверджує стратегію, та орган, що її реа- лізує, мають бути відокремлені.
По-третє, стратегія боргової політики має містити конкретні та чіткі цілі, за- вдання, заходи, а також виражені у цифрах очікувані результати. Лише за таких умов вона може бути ефективною та дієвою. Це дозволить не лише сформувати
зрозумілі орієнтири боргової політики, а й відносно об’єктивно оцінювати роботу уряду щодо їх досягнення.
В середньостроковій перспективі необхідно також децентралізувати процес залучення боргових коштів, розширивши права центральних та місцевих ор- ганів влади, державних підприємств та організацій, залишивши за урядом право модерації боргової політики
Світовий досвід показує, що незалежно від організаційної структури ефекти- вна система управління боргом має ґрунтуватися на таких принципах, як: встановлення конкретних цілей боргової політики; чітке розмежування сфер відповідальності і підзвітності між монетарною та борговою політикою; визначення стратегічних рамок боргової політики і, насамперед, необхідно налагодити систему оцінки результатів управління портфелем державних зобов’язань та інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень для ефективного управління державними зобов’язаннями
Список використаних джерел

1.
Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. — Режим дос- тупу:http://www.ukrstat.gov.ua
2.
Інформаційна довідка Міністерства фінансів України від 31.12.2011 щодо державного та гарантованого державою боргу України на 31.12.2012
[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
3.
Молдован, О. О. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : монографія / О. О. Молдован. – К. : НІСД, 2011. – 380 с.
4.
Підручник Управління державним боргом / Г. В. Кучер; Київськ. нац. торг. - екон. ун-т. - К. : [б. и. ], 2002. - 341 с. - ISBN 966-629-053-7– Режим доступу[Електронний ресурс] http://www.twirpx.com/file/142920/
5.
Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011–2013 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 р.
№170 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=170-2011-%EF
6.
Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом:
Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216с.
7.
Статистичні матеріали Міністерства фінансів України від 05.01.2011 по стану державного боргу України на 30.12.2011 р. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/file/link/281460/file/20101130.pdf

УДК 338.984

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал