Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка21/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   43
Висновки і пропозиції. Дані соціологічних опитувань засвідчують, що частина літніх осіб, які вже вийшли на пенсію, мають і бажання, і можливість продовжувати трудову діяльність. Це є вигідним як для них особисто, так і для економіки країни. Необхідно лише створити сприятливі умови для реінтеграції осіб старших вікових категорій у суспільстві.
Зменшення частини пенсіонерів за рахунок збільшення працездатного віку і внаслідок цього сплачення пенсійних внесків протягом тривалішого часу має забезпечити поступову стабілізацію платоспроможності пенсійної системи, наповнення бюджету Пенсійного фонду власними коштами, що необхідно для своєчасного та в повному обсязі здійснення пенсійних виплат.

Список використаних джерел

1.
Закон України від 5 липня 2012 року «Про зайнятість населення».
2.
І. Курило. Старіння населення, його особливості та соціально-економічні наслідки в Україні // Україна: аспекти праці, №6, 2012.
3.
Лондар С. Л., Башко В. Й. Вплив фактора вікової структури населення на збалансованість пенсійної системи у довгостроковому періоді // Фінанси
України, №10, 2011.
4.
О. О. Маленька. Оцінка впливу ризиків на фінансову стійкість Пенсійного фонду України // Актуальні проблеми економіки, №6, 2012.
5.
С. Полякова. Реінтеграція осіб похилого віку в суспільство // Україна: аспекти праці, №6, 2010.
УДК: 336.143 Батезат О.В.
комерційний факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н., викладач Волкова О.Г.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Анотація. В статті висвітлені проблемні питання функціонування бюджетної системи України, визначено бюджетні та податкові інструменти бюджетного регулювання, модель системи бюджетного регулювання, яка грунтується на регулюванні дохідної та видаткової частини бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіцит) бюджету, державного боргу, на які впливають економічний стан держави, податкове регулювання.
Ключові слова: бюджетна система, бюджетне регулювання, фіскальне регулювання, бюджетні важелі, бюджетні інструменти.
Annotation. In the articles lighted up problem questions of functioning of the budgetary system of Ukraine, certainly budgetary and tax instruments of the budgetary adjusting, model of the system of the budgetary adjusting, which is based on adjusting of profitable and expense part of budget, interbudgetary relations, deficit of budget, which economic position of the state, tax adjusting, influence on.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Бюджетна система
України функціонує в умовах складного характеру соціально-економічної політики, яка грунтується, з одного боку, на необхідності підвищення конкурентоспроможності країни, стати рівноправним учасником світових
економічних систем, а з другого – на необхідності підвищення низького рівня соціального забезпечення населення й державних суспільних послуг. Перший напрям обумовлює необхідність підтримки економічного зростання на новому високотехнологічному рівні, другий – збільшення обсягу видатків бюджету на соціальні потреби. На перехідному етапі економічних реформ, що супроводжується обмеженістю фінансових ресурсів держави, необхідність одночасного забезпечення економічного зростання та виконання державою соціальних зобов’язань загострює питання збалансованості бюджетної системи, визначення пріоритетів при бюджетному перерозподілу фінансових ресурсів.
Іншим гострим питанням, яке відноситься до кола питань бюджетної системи є проблема фінансового забезпечення регіонів держави. З посиленням процесів фінансової децентралізації надзвичайно гостро постало питання проведення такої бюджетної політики, яка б забезпечила послідовне й ефективне розв’язання питань економічного розвитку територій, фінансового забезпечення їх дохідної бази, від якої залежать реальні можливості місцевих органів самоврядування.
Зазначені питання набувають особливого значення за умов ринкової трансформації економіки, бюджетного реформування, що проводиться в країні, пошуку ефективних механізмів економічного розвитку регіонів.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем.Проблеми розробки теоретичних основ формування бюджетної системи в умовах трансформації економіки досліджувались у працях вітчизняних вчених:
В.Андрущенка,
О.Барановського,
Й.Бескида,
С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка,
А.Даниленка, А.Єпіфанова, Б.Кваснюка, О.Кириленка, В.Федосова, С.Юрія та
інших. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку економіки України перед бюджетною системою постала низка проблем, які потребують додаткових теоретичних досліджень та надання пропозицій щодо їх вирішення.
Мета статті. Метою статті є дослідження існуючих проблем бюджетного регулювання, механізму функціонування бюджетного регулювання з визначенням моделі системи бюджетного регулювання.
Виклад основного матеріалу. Ринкова трансформація економіки потребує й, з одного боку, переосмислення системи фінансово-бюджетних знань, поглядів, що склалися в країнах з розвинутою ринковою економікою стосовно можливості їх застосування в країнах орієнтованих на ринкову економіку, з іншого – здійснення поглибленого аналізу тенденцій бюджетного процесу в Україні та його впливу на економічний розвиток держави.
Державне регулювання економіки уявляє собою державні правила і норми, призначені для регламентування діяльності усіх економічних суб’єктів.
При цьому, розрізняють бюджетне, валютне, податкове регулювання економіки державою.

Бюджетне регулювання можна визначити як сукупність інструментів і важелів, за допомогою яких держава створює умови для мобілізації необхідного обсягу фінансових ресурсів та їх ефективний розподіл з метою забезпечення економічного зростання.
Бюджетне регулювання економікою характеризується особливостями щодо інших форм регулювання, серед яких визначимо:
- існування держави як специфічного та політичного інституту – виразника суспільних інтересів;
- наявність та необхідність задоволення суспільних потреб, що потребує активної участі держави в процесу розподілу національного продукту;
- зростання обсягу трансакційних витрат, що обумовлено збільшенням кількості інструментів бюджетного регулювання.
Реалізація механізму бюджетного регулювання передбачає використання двох основних груп важелів – бюджетних та податкових, дія яких реалізується через застосування відповідних інструментів. Під бюджетними важелями розуміють засоби впливу на рух фінансових ресурсів, а бюджетні інструменти розглядають як засоби реалізації напряму і сили дії бюджетних важелів [1 с.
241]. Склад важелів та інструментів бюджетного регулювання руху фінансових ресурсів наведено в табл. 1.
Таблиця 1.
Важелі та інструменти бюджетного регулювання
Важелі
Інструменти
Бюджетні
Структура видатків бюджету
Бюджетні інвестиції
Трансферти
Бюджетний дефіцит
Податкові
Податкове навантаження
Податкові ставки
Податкові пільги
Спеціальні режими оподаткування
Альтернативні режими оподаткування
Розстрочення і відстрочення податкових платежів
Бюджетні важелі впливають на такі сфери як:
- збільшення державних витрат, підвищення сукупного попиту, збільшення рівня зайнятості населення, що в цілому потребує збільшення дохідної частини бюджету;

- збільшення дохідної частини бюджету, яке відбувається за рахунок збільшення податкових надходжень, що обумовлює зменшення доходів платників податків та погіршує їх матеріальне становище.
З цього приводу в економічні літературі визначають систему бюджетного регулювання економіки як сукупність фінансово-бюджетних і економічних складових: дохідна частина бюджету, видаткова частина бюджету, дефіцит
(профіцит), державний борг, податкове регулювання, міжбюджетні відносини, економічні процеси країни, зовнішнє економічне середовище та взаємозв’язки між ними [2, с.13 ].
Інституційна архітектоніка бюджетної системи визначає як найбільш оптимальні бюджетні співвідношення (питома вага дохідної та видаткової частин бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету, обсяг державного боргу у валовому внутрішньому продукті, структура доходів, видатків бюджету, державного боргу, джерел фінансування дефіциту бюджету, рівень бюджетної централізації, коефіцієнти міжбюджетного регулювання), так і основні положення бюджетного процесу.
З огляду на вищенаведене, систему бюджетного регулювання визначають у вигляді моделі, яка ґрунтується на регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням економічних процесів країни та взаємозв’язків між ними.
(рис. 1.1).
Рис.1.1. Модель системи бюджетного регулювання щ
ДЧБ
2
н
ДФБ(ПФБ)1
н
ДЧБ
н
ПР2
н
ПР1
щ
ЕПК2
щ
ЕПК
3
ДЧБ3
ВЧБ
н
ВЧБ
н
ЗЕС
щ
ЗЕС
н
ДФБ(ПФБ)2 2
щ
ДБ
Регулювання міжбю д
жетних відносин (РМВ)
Економічні процеси країни
(ЕПК)
Зовнішнє економічне середовище
(ЗЕС)
Податкове регулювання
(ПР)
Дохідна частина бюджету (ДЧБ)
Видаткова частина бюджету
(ВЧБ)
Дефіцит
(профіцит)
бюджету
ДФБ (ПФБ)
Державний борг
(ДБ)
щ
ЕПК
4
н
РМВ
щ
ЕПК1
н
ЕПК
щ
ДЧБ
1

Застосування даної моделі дозволяє визначити рівень збалансованості бюджетної системи як вагомої складової державного регулювання економіки.
Стратегічною метою бюджетного регулювання є забезпечення фінансової
і соціальної стабільності в країні, економічного зростання. Ефективність застосування моделі бюджетного регулювання з огляду на необхідність досягнення вищеозначеної стратегічної мети, залежить від низки факторів, зокрема стану економічного розвитку країни, який характеризується обсягом валового внутрішнього продукту на одну особу населення, ступенем забезпечення матеріальними та людськими ресурсами, станом розвитку
інфраструктури. Дієвість бюджетного регулювання визначається рівнем
інституційного розвитку середовища, розвиненістю системи державного управління, тенденціями розвитку суспільства.
Від ступеня формування дохідної частини бюджету, політики здійснення державних видатків, податкової політики залежить збалансованість державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних процесів.
Державна політика у сфері видатків бюджету та податкова політика суттєво впливають на обсяг сукупного попиту, який складається зі споживчого,
інвестиційного попиту й попиту держави. Механізм впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту та випуску продукції передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання і відповідний вплив на обсяг сукупного попиту та випуску продукції.
Бюджетні видатки спрямовуються на підтримку соціально незахищених верств населення, а також можуть активно впливати на економічне зростання завдяки, пріоритетному фінансуванню наукових досліджень, розвитку пріоритетних галузей економіки, вирівнюванню регіональних диспропорцій.
При цьому останнім часом підкреслюється необхідність переходу «від моделі економічного розвитку орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва.
Для цього, слід проводити активну політику підтримки національного виробництва, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва»
[ 3, с.19].
На процес формування видаткової частини бюджету, яка є одним з основних елементів системи бюджетного регулювання, перш за все, впливає дохідна частина бюджету, яка залежить від рівня податкового навантаження і динаміки розвитку економіки, та показник дефіциту (профіциту) бюджету, який визначається в залежності від циклічності економічних процесів та обсягу державного боргу.
Слід зазначити, що для чинної системи формування бюджетних доходів в
Україні залишаються проблематичними питання деформації і нестабільності у ставках оподаткування, надмірна кількість податкових привілеїв, що зумовлює необгрунтовний перерозподіл валового внутрішнього продукту, створює
неоднакові економічні умови для господарювання. Наслідками цього є утворення тіньового сектору економіки, ухилення від оподаткування тощо.
Основне завдання бюджетної політики в сфері формування доходної частини бюджету – формування справедливої, нейтральної та ефективної системи мобілізації доходів бюджету, формування сприятливих умов для підприємництва.
Механізм бюджетного регулювання розподілу фінансових ресурсів повинен відповідати двом основним умовам:
1)
стимулювати продуктивну функцію фінансових ресурсів;
2)
мобілізувати фінансові ресурси, які перебувають у формі неорганізованих заощаджень (тіньовій сектор економіки).
Висновки
та
перспективи
подальших
наукових
розробок.
Забезпечення відповідності механізму бюджетного регулювання зазначеним вимогам можливо за допомогою оптимізації податкового тягаря на економічні суб’єкти та реструктуризацію державних видатків в напрямку посилення фінансової підтримки пріоритетних галузей економіки.


Список використаних джерел

1.Паєнтко Т.В. Фіскальне регулювання фінансових потоків у державі / Т.В.
Паєнтко, І.А. Безугла // Актуальні проблеми економіки . – 2010. - №6.- с.239-243 2. Чугунов В.І. теоретичні засади розвитку бюджетних відносин // Вісник
КНТЕУ. – 2011. - №4. - с.13-22.
3. Кудряшов В.П. Засади бюджетної політики розвитку // Фінанси.- 2007.- №7.- с.17- 21.
УДК 368.914 (477)




Осадчий В. О.
заочний факультет ОНЕУ
Науковий керівник ст. викл. Кир’язова Т. О.
ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Анотація. У статті розглядаються деякі напрями реформування пенсійної системи України, аналізуючи фактори , що впливають на ефективність проведення пенсійної реформи. Зроблена попередня оцінка застосування деяких

її інструментів. Наведення рекомендації щодо забезпечення фінансової стійкості пенсійної системи, підвищення її стимулюючої ролі в суспільстві.
Ключові слова: недержавні пенсійні фонди, демографічна ситуація, контроль та регулювання сфери пенсійного забезпечення, пенсійна реформа, система недержавного пенсійного забезпечення.
Annotation. Aspects of the reform of the pension system in Ukraine
The article contains the tendency of reforming of the pension system in Ukraine, the factors that influence the effectiveness of pension reform were analyzed. A preliminary assessment of some tools of pension reform was made. Recommendations of providing financial stability of the pension system and increasing of its incentive role in the society were given.
Постановка
проблеми
у
загальному
вигляді.
Необхідність реформування системи пенсійного забезпечення обумовлена низкою факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Ця проблема нині актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено як демографічними факторами (старіння населення, зміна його вікової структури), так і економічними, пов’язаними з глобальною кризою.
Однак розв’язувати її потрібно, ретельно зважуючи всі фактори та можливості як держави, так і її громадян, враховуючи при цьому національні традиції та особливості менталітету.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. При написанні даної статті були використані в якості
інформаційних джерел Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», статистичні і аналітичні матеріали статистики України, тощо.
Інформаційною базою роботи також є статті вітчизняних та зарубіжних авторів.
Проблеми пенсійного забезпечення ставили у своїх працях такі вітчизняні науковці, як Т. Кір’ян, І. Кравченко, Е. Лібанова, Б.Надточій, А.Нечай, В.
Яценко , однак, незважаючи на значну кількість фундаментальних досліджень, це питання залишається актуальним і потребує подальшого висвітлення.
Мета статті. Метою статті є розкриття окремих проблем пенсійного забезпечення в умовах економічних перетворень.
Виклад основного матеріалу дослідження Процес реформування пенсійної системи в Україні вже розпочато прийнято низку законів, спрямованих на підвищення ефективності такого забезпечення, проведено реорганізацію органів, що його здійснюють. Важливого значення у процесі реформування пенсійної системи, отже, і соціального забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 р. Верховною Радою України законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення" [1] і "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" [2] та інших законів, спрямованих на вдосконалення існуючої солідарної пенсійної системи.

Процес реформування триває. Зокрема презентована в Україні нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Відповідно до
Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"
(набув чинності 1 січня 2004 р.) передбачена трирівнева пенсійна система, що складається
із солідарної системи
(першого рівня), обов’язкової накопичувальної системи (другого рівня) та недержавного добровільного пенсійного забезпечення (третього рівня) [2]. Передбачається, що такий розподіл ризиків (між трьома її складовими) зробить пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, тим самим застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію, що є принципово важливим
і вигідним.
Законом передбачено охоплення системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування всіх працюючих громадян, у тому числі й тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки. Також запроваджено нову формулу обрахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, при цьому майбутній розмір пенсії поставлено у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони нараховувались / сплачувались. Причому, нинішнім пенсіонерам буде надано право на перерахунок призначеної їм пенсії. При цьому збережено право виходу на пенсію в 55 і 60 років з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 % за один рік відстрочки до 85.32 % за десять років більш пізнього виходу на пенсію [2, ст. 29]. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, отже, і розмір її пенсії буде вищим. Таке рішення буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме лише від його готовності "працювати на самого себе". Таким чином, у законі закладено економічно стимулюючий підхід до більш пізнього виходу на пенсію.
Однак для його ефективного втілення необхідно вирішити низку питань: по-перше, забезпечити економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку; по-друге, забезпечити зменшення дефіциту Пенсійного фонду України (ПФУ); по-третє, поступово запроваджувати управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців і працівників).
У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної плати, з якої сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу,
протягом якого вони сплачувались, що досягатиметься шляхом звільнення
Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (тобто розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток і сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України. Із солідарної системи пенсійного страхування в Україні призначатимуться: пенсії за віком, при досягненні пенсійного віку для чоловіків – 60 років та для жінок – 55 років та за наявності страхового стажу не менше п’яти років; пенсії за інвалідністю – за наявності необхідного страхового стажу залежно від віку визнання застрахованої особи
інвалідом. Розміри пенсій обчислюватимуться у відсотках до розмірів пенсій за віком та з урахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку; пенсії у разі втрати годувальника, за наявності необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься залежно від віку, у якому застрахована особа померла. Разом із тим у період фінансової кризи загострилися проблеми, пов’язані з розвитком соціального та пенсійного страхування. Зокрема дуже гостро стоїть питання наповнення ПФУ. Україна витрачає на пенсії надзвичайно високу частку ВВП, у
2003 р. пенсійні видатки становили 9.2 % ВВП, 2004 р. – 11.4 %, 2005 р. – 15.3
%, у 2007 р. – 13.9 %, у 2008 р. – 15.8 %, а в 2009 р. – понад 18 % ВВП. У 2010- му році пенсійні видатки перевищать 17 % ВВП. Тоді, як по країнах ЄС- 27 пенсійні видатки становлять 11.7 % ВВП, а у деяких країнах, зокрема у Румунії,
Литві, Словаччині, Естонії, Болгарії, Латвії від 7.5 до 6 % [3]. Різке зростання видатків призвело до того, що ПФУ не має достатньо коштів для виплати пенсій. І цей дефіцит щороку зростає. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність постійних трансферів із держбюджету для покриття дефіциту. У 2007 р. ПФУ отримав із Державного бюджету 18.7 млрд. грн., у 2008 р. – 33.7, у 2009 р. –
40.2, у 2010 р. – 60 млрд. грн. [3]. Державним бюджетом 2011 р. на дотації
Пенсійному фонду закладено 54.8 млрд. грн., з яких 37 млрд. грн. – дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, і 17.8 млрд. грн. – покриття дефіциту коштів ПФ для виплати пенсій [8].
Таким чином, Україна витрачає на пенсії більше будь-якої країни у світі, але грошей усе одно не вистачає для виплати всіх пенсій. Виправити цю ситуацію повинне створення другого рівня пенсійної системи, яке означатиме запровадження в нашій країні загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть його у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишається незмінним) накопичується у єдиному Накопичувальному фонді й обліковується
на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.
Управління пенсійними коштами мають здійснювати профільні компанії з управління активами, обрані на конкурсній (тендерній) основі. При розміщенні пенсійних активів компанії діятимуть за відповідними нормативними вимогами щодо напрямів інвестування, ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції та диверсифікації (вкладення коштів у різні напрями) інвестиційних вкладень.
Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа – зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів.
Кошти, що обліковуватимуться на
індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку
(або, у випадках передбачених законом, раніше, наприклад у випадку
інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Введення другого рівня пенсійного страхування дозволить:
• збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню
інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов’язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55–60 % середньої заробітної плати в Україні, нині такі виплати в межах 35 %);
• посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, отже, й зацікавленість громадян та їх роботодавців щодо сплати пенсійних внесків;
• зменшити навантаження на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов’язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду – із заробітків працівника;
• передавати обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку кошти у спадок;
• створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
• розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим і другим рівнем пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань в економічному розвитку держави;
• підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення через передачу функції управління пенсійними активами недержавним компаніям.
Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов і створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду й регулювання у цій сфері, а також необхідної
інфраструктури. На жаль, дієва накопичувальна система пенсійного страхування в Україні відсутня, що значно стримує розвиток пенсійної
реформи. Серед факторів, що спричинили це, найчастіше називають вплив фінансової кризи. Невизначеності у процес реформування пенсійного страхування додають прогнозні дані щодо співвідношення кількості працюючих та кількості пенсіонерів на найближчі десятиріччя [4], з огляду на які система пенсійного забезпечення потребує термінових змін, в іншому випадку на пенсійне страхування чекає глибока криза. Адже добре відомо, що населення
України стрімко скорочується й старіє: у 1991 р. в Україні проживало 51.8 млн осіб, у 1999 р. – 49.9, а станом на 1 січня 2010 р. – 45.96 млн осіб. І ці негативні демографічні процеси будуть лише поглиблюватися: за даними Світового банку, Україна матиме найбільше відносне зменшення населення серед усіх пострадянських країн (рис. 1). Щороку населення України скорочується приблизно на 200 тисяч. осіб.
Рис. 1. Прогноз зміни чисельності населення до 2025 р
Зменшення кількості населення в Україні супроводжується його старінням, тобто частка людей літнього віку у віковій структурі населення зростає. У 2009 р. частка населення старше чинної межі пенсійного віку становила 26 %. До 2021-го року вона збільшиться до 29 %, а в 2050-му році – до 38 % населення. Співвідношення групи населення старше 65 років та населення у віці 15–65 років зросте з 23 % у 2010 р. до 38 % у 2050-му році [4].
Тобто, відповідно зростатиме навантаження на Державний бюджет України.
Світова економічна криза змусила більшість країн переглянути свої пенсійні системи. І ці зміни доволі часто стосувалися саме підвищення пенсійного віку.
Наприклад, у країнах Центральної Європи середній вік виходу на пенсію для чоловіків становить 62 роки (найвищим він є в Польщі та Грузії – 65 років). Для жінок – близько 60 років (найвищий в Естонії – 63 роки) [3].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал