Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка2/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43
Список використаних джерел

1.
Закон
України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV.
2.
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» : Закон
України від 09.07.2003 № 1057-IV.
3.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» Закон України від 08.07.2011 №3668-17.
4.
Інтернет ресурс: http: //www.president.gov.ua/docs /Programa_reform- програма економічних реформ на 2010-2014 роки « Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
5.
«Статистичний щорічник України за 2010 рік», Київ , «Август Трейд»
2011.
6.
Тарасенко М.В. Фінанси державних фондів соціального спрямування: навчальний посібник. Одеса: "Атлант", 2010.

УДК 334.716:336.226.1(477) Сальнікова Т.В., гр.52
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник доц., к.е.н. Слатвінська М.О.

АДАПТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ОПОДАТКУВАННЯ
ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНСЬКУ ПРАКТИКУ

Анотація. Стаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду оподаткування прибутку та визначенню перспективних напрямків впровадження міжнародної практики оподаткування прибутку підприємств в
Україні.
Annotation. The article deals with the research of foreign income taxation experience and determination of perspective directions of international taxation practice introduction of enterprises's income in Ukraine.

Ключові слова: податок,податкова система, податок на прибуток підприємств, податкова ставка, міжнародний досвід.
Постановка проблеми у загальному вигляді. На сучасному етапі формування фінансових відносин в Україні актуальними є питання, які стосуються оподаткування, зокрема проблем податкового навантаження на суб’єктів господарювання.
Податок на прибуток є одним з найбільш бюджетоутворюючих податків, які стягуються з юридичних осіб. Протягом 2004-2012рр. надходження від даного податку посідали друге місце серед джерел наповнення доходів державного бюджету, поступаючись за розміром надходжень лише податку на додану вартість. Отже, розгляд проблем наповнення державного бюджету за рахунок податку на прибуток підприємств має велике значення для економіки України.
Таким чином виникає необхідність визначення переваг та недоліків системи оподаткування прибутку підприємств,яку доцільно сформувати на основі дослідження зарубіжного досвіду.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження впливу фіскальної політики, моделювання податкових доходів бюджету й аналіз особливостей податку на прибуток підприємств у світовій і вітчизняній практиці проводили такі вчені, як: Дж. Д. Уілсон, В.М. Мельник, В.
П.Вишневський, О.В. Кузнецов, О.Д. Борзенкова, Д. М. Серебрянський, та ін. Ці науковці зробили значний внесок у пояснення механізмів функціонування податку на прибуток.
Дж. Д. Уілсон, вивчаючи на прибуток юридичних осіб, пояснював вплив зміни ставки податку центральними органами влади на формування дохідної частини бюджету країни.
В.М. Мельник ґрунтовно досліджував фіскальний та регулюючий потенціал податку на прибуток, віддаючи перевагу забезпеченню державного впливу на економіку через його механізм.
О.В. Кузнецов визначав загальні тенденції розвитку сучасної податкової системи країн світу, на основі проведення розгорнутого аналізу дохідних частин
їх бюджетів.
В. Вишневський у своїх дослідження приділяв увагу з’ясуванню внутрішньої природи податку на прибуток, його місця та значення в системах оподаткування різних країн.
О.Д. Борзенкова займалася аналізом бюджетної ефективності податку на прибуток підприємств та обґрунтовувала визначення бюджетоутворюючих елементів податку.
Д.М. Серебрянський досліджував економічні, історичні та політичні передумови становлення та розвитку податку на прибуток; перші спроби його запровадження в практику оподаткування та на основі цього зробив висновки щодо доцільності його введення.

Однак не повною мірою вирішеними залишаються питання підвищення ефективності та результативності подальшого використання податку на прибуток в якості інструменту реалізації фінансової політики держави.
Метою даної роботи є оцінка фіскальних наслідків проведених податкових реформ у розвинутих країнах та визначення перспективних напрямків впровадження міжнародної практики оподаткування податком на прибуток в Україні .
Виклад основного матеріалу.
Податок на прибуток є невід’ємним інструментом податкової політики будь-якої держави. За його допомогою можна стимулювати та підтримувати економічне зростання, інноваційний вектор розвитку держави, спрямовувати діяльність платників податків у суспільно корисних напрямах. Проте, крім регулюючого впливу податку на прибуток, йому характерний значний фіскальний потенціал, оскільки будь-який податок обмежує витрачання фінансових ресурсів приватним сектором економіки й переміщує фінансовий потенціал у розпорядження держави.
Податок на прибуток є важливою складовою податкових систем розвинених країн. У загальній сукупності податкових надходжень розвинутих країн його частка становить від 10% (у Швейцарії) до 53% (в Італії). В Україні питома вага податку на прибуток у зведеному бюджеті за період 2004-2012 рр. в середньому становила близько 15 %. [8, С. 184-185]
Податок на прибуток підприємств є загальнодержавним прямим податком, правила стягнення якого встановлені у розділі III ПКУ і набули чинності з
01.04.11 року. У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав
«революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового та бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.
Базова ставка податку на прибуток розміром 25%, яка діяла в Україні до 1 квітня 2011 року, чинила відчутне податкове навантаження на суб’єктів господарювання. З прийняттям Податкового кодексу було обрано шлях поступового зменшення ставки податку на прибуток. З метою переходу від ставки 25% до 16% було розроблено перехідні положення Податкового кодексу, пунктом 10 яких визначено порядок встановлення ставок оподаткування.
Результатом проведення такої політики є збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, та збільшення надходжень до бюджету з цього податку [3]
У більшості країн світу податок на прибуток корпорацій коливається в межах 20–30%. Хоча, останнім часом чітко спостерігається тенденція до зниження базової ставки. Так, на початку 2000-х років у ЄС середній розмір податку на прибуток становив у середньому 30-40%, а вже наприкінці 2000-х років - 25%. Особливо активну роль у зменшенні оподаткування прибутку підприємств відіграли ініціативи країн Центральної та Східної Європи. [7].

У 28 найрозвиненіших країнах світу середня ставка становить 36,25 %. Так, у Новій Зеландії вона дорівнює 48 %, у Німеччині - 45 %, у Бельгії та Польщі -
40 %, в Австрії, Чехії та США - 39 %, в Ірландії, Канаді - 38 %, в Японії – 38,1
%. Нижчі ставки діють в Швеції – 28 %, Туреччині - 27,5 %, Великобританії,
Китаї - 33 %, Австрії, Данії - 34 %, в Угорщині - 18 % .
Головна функція податку на прибуток є не лише фіскальна, а й стимулююча. В окремих країнах податок на прибуток в бюджеті держави становить 35-40% є є джерелом фінансування місцевих бюджетів.
Найбільші зміни в механізмі оподаткування прибутку відбувалися в період
2007- 2009 рр. та тривають до сьогодні. В зазначений період розвинуті країни переглянули свої позиції щодо відмови від пільгового оподаткування. Це знайшло відображення не лише в зниженні рівня оподаткування прибутку підприємств, а й у впровадженні оновлених інструментів податкового стимулювання ділової активності суб’єктів господарювання. [3]
У Великобританії ставка податку на прибуток до 2008 року складала 33%. З квітня 2008 року з метою сприяння підвищенню міжнародної конкурентоспроможності британських компаній ставку податку на прибуток корпорацій було знижено до 28%. Також було спрощено систему податкових знижок для компаній, які здійснюють інвестиції в основний капітал. Для малих підприємств, які мають прибутки нижчі 300 тис. ф. ст., до 2008 року застосовувалася зменшена ставка — 25%, а з 2008 року ця ставка становила
21%. Причому малі підприємства визначаються за ознакою розміру отриманого прибутку. При визначенні прибутку до оподаткування від валових доходів віднімаються всі витрати, пов'язані з науково-дослідними роботами.
Нафтодобувні підприємства, навпаки, крім податку за основною ставкою, вносять до бюджету ще 50% доходу, який у них залишається.
Корпоративний податок ділиться на дві частини: авансовий і основний податок. Авансовий податок (advance corporation tax) пов’язаний з так званим принципом оподаткування з умовним нарахуванням (imputation system of taxation), який застосовується при взаємодії стягнення податку з компанії як юридичної особи з оподаткуванням дивідендів її акціонерів. При виплаті дивідендів своїм акціонерам британські компанії сплачують податок за базовою ставкою податку на прибуток (24%) плюс авансовий податок (33% від суми дивідендів). Наприклад, при величині дивідендів 750 ф. ст. авансовий податок складе 250 ф. ст. (разом 1000 ф. ст.), то 24%-ний податок з даної суми дорівнює
250 ф. ст., тобто буде рівний величині авансового податку. Отже, встановлення авансового податку переслідує потрійну мету: (1)сплату особистого податку на прибуток на дивіденди, одержані акціонерами; (2) частина корпоративного податку прирівнюється до сплати акціонерами податку з одержаних дивідендів;
(3) якщо компанія розрахувалася з податком на корпорації, будь-які суми виплачуваних нею дивідендів можуть пройти через необмежену кількість інших компаній, не підлягаючи більше податку на корпорації. Тобто, корпоративний
податок у певній його частині виконує роль податкового кредиту по відношенню до особистого податку на прибуток, сплачуваного власниками акцій з доходу від дивідендів·.
Особливий податковий режим застосовується відносно інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у
Великобританії. [2, с. 109-111]
Особливості в оподаткуванні прибутку мають місце і в Німеччині. Так, згідно закону ФРН «Про корпоративний податок», тут встановлені дві ставки: на прибуток, який не розподілений, — 45% та на прибуток, який розподілений компанія отримує пільгу у розмірі 15% від суми цієї частини прибутку, а отже, ставка податку на роз поділюваний прибуток складає 30%. Ця пільга надається метою виконання критерію нейтральності податку. Це робиться з урахуванням того, що при нерозподіленому прибутку оподатковуються дивіденди акціонерів податком на прибуток. Широко застосовується прискорена амортизація, яка дає змогу в перший рік придбання обладнання списувати до 50% його вартості, а в перші три роки — до 80%.
Для суб’єктів малого та середнього бізнесу було збільшено норму амортизаційних відрахувань для рухомих основних фондів, розширила сферу застосування спеціального порядку нарахування податкової амортизації та ввела 20-відсоткове списання вартості майна в перший рік його експлуатації, що дозволяло протягом першого року списати до 45% вартості основних фондів.
Країна надала можливість застосування будь-якою компанією при амортизації рухомого майна методу зменшуваного залишку (норма амортизації — 25% ).
Вище зазначені норми поширювалися на основні фонди, придбані або зроблені в період після 1 січня 2009 року та до 31 грудня 2010 року. Термін дії — 2009-
2010 рр., що призвело до зменшення частки податку у ВВП на 0,1%.
У Франції застосовується податок на чистий прибуток, при цьому прибуток визначається з урахуванням усіх його операцій. Він розраховується як різниця між доходами підприємства та витратами, пов'язаними з виробничою діяльністю. Основна ставка оподаткування — 34%. Знижені ставки встановлюються на прибуток від землекористування та від вкладів у цінні папери (до 24 %). Коли підприємство має у звітному році збитки, то їх можна відраховувати з чистого прибутку наступних років, а в деяких випадках — із чистого прибутку попередніх років. Основою для розрахунку прибутку є його річний розмір. Також діє пільговий режим з цього податку в спеціальних зонах підприємницької діяльності. Так, підприємство з чисельністю працюючих не менш як 10 осіб, зареєстроване в такій зоні, звільняється від сплати корпорационного податку протягом перших 10 років свого функціонування.
Цей захід не поширюється лише на банки та страхові установи. [1, с. 115-116]
У США податок на прибуток корпорацій виступає третім за величиною надходжень до бюджету.Його частка у доходах федерального бюджету складає
майже 10% (близько 200 млд.дол.). Основна ставка оподаткування становить
39,2%. Ставки корпоративного податку американських транснаціональних корпорацій (ТНК) знижуються, незважаючи на зростання їх прибутків. Це пов'язано з розширенням діяльності ТНК на зарубіжних ринках, що дає змогу сплачувати менший відсоток із своїх доходів. Завдяки зниженню ставки податку на прибуток 68 американських ТНК заощадили 8млрд дол. Діюча система оподаткування передбачає, що за перші 50тис. доларів прибутку варто платити
15%, за наступні 250 тис. — 25%,і тільки за вищі суми прибутку податок досягає максимального рів-ня ставки податку. Така диференціація серйозно заохочує розвиток малого бізнесу і розширює податкову базу країни. Як і в ряді
інших країн, у США широко застосовуються прискорені норми амортизації,які дозволяють через механізм податкових пільг заохочувати науково-технічний прогрес.[3]
Більш того,в США компанії, які мають незначні прибутки оподатковуються за нижчими ставками. Так, при річному оподатковуваному прибутку до 50 тис. доларів США використовується податкова ставка на рівні 15%; при обсязі прибутку 50-70 тис. дол. – 25%; 75тис.-10млн.дол. – 34%; при річному обсязі прибутку понад 10 млн. дол.. США – 35%.
Варто зазначити, що після зниження податкових ставок у ході податкових реформ, які були проведені у США, Німеччині,Франції, Великій Британії, частка податків у сумі податкових надходжень до бюджетів та у загальному обсязі внутрішнього валового продукту (ВВП) продовжувала зростати, але темпи такого зростання значно уповільнювалися.
Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати не тільки як фіскальний інструмент, а й як потужний механізм для стимулювання
інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Саме по собі зменшення ставки оподаткування не означає гарантії пожвавлення у бізнес- середовищі. Тому основний акцент в Україні варто було б зробити не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти.
Висновки і пропозиції. Встановлення оптимальних податкових ставок – одне з найскладніших та найважливіших проблем оподаткування. Саме недосконалість ставок може зменшити фіскальну значимість та регулюючий ефект будь-якого податку. Як зазначає більшість експертів, зменшення ставки податку на прибуток та сумнівна практика пільг, які мають місце в Україні, не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання наповнення бюджету потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід.
Найбільш оптимальними заходами подальшого реформування податкової системи можуть бути:
- впровадження диференційованої ставки податку на прибуток;
- зменшення кількості пільг та їх цільова спрямованість.

Впровадження даних заходів дасть змогу Україні зміцнити та вдосконалити чинну систему оподаткування. За оцінками спеціалістів загальний економічний ефект від застосування диверсифікації ставок податку на прибуток підприємств позитивно вплине на розвиток фінансових взаємин, створить умови для активізації економічних суб’єктів господарювання, буде сприяти зростанню прибуткової частини державного бюджету. Тільки виважена податкова політика здатна забезпечити необхідні умови для функціонування суб’єктів господарювання та створити необхідні умови для становлення економічного потенціалу України.

Список використаних джерел
1. Бечко П.К., Захарчук О.А. Основи оподаткування: навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.)/П.К. Бечко, О.А.Захарчук – К.: Центр учбової літератури, 2009.
– 168 с. – ISBN 978-966-364-829-3 2. Кузнецов О.В. Особливості сучасної британськї податкової системи//
Фінанси України. – 2010. - № 4. – С. 102-113 3. Макаренко Д. Впровадження міжнародної практики оподаткування податком на прибуток// Електронний ресурс. – Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/2012/vprovadzhennya-mizhnarodnoji-praktyky opodatkuvannya-podatkom-na-prybutok/
4. Мельникова Л.О. Податок на прибуток підприємств: шляхи вдосконалення в умовах упровадження Податкового кодексу України// Наукові праці НДФІ. – 2011. - № 1(54). – С. 16-23 5. Патарідзе-Вишинська М.В. ,Крушельницька В. Оподаткування прибутку:Україна і зарубіжний досвід//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2012_1/PDF/12pmvizd.pdf
6. Патарідзе-Вишинська М.В.Оподаткування прибутку підприємств: ретроспективний аналіз та зарубіжний досвід//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2012_9_3/4.pdf
7. Податок на прибуток – чинник стимулювання економіки?// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?podatok_na_pributok__chinnik_stim ulyuvannya_ekonomiki&objectId=1127412 8. Реформування податкової системи України: теорія, методологія, практика: монографія/ Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Маярковський А.І. та ін..; за аг.ре. М.Я, Азарова. – К.%: Міністерство фінансів України, 2011 . – 656 с.


УДК 336.27:338.24 (477) Манчук Д. С., гр. 53
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник д.е.н.,доцент Баранова В. Г.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ НА
ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Анотація. У статті визначено сутність державного боргу, проаналізовано зарубіжний досвід управляння державним боргом та досліджено можливості застосування зарубіжного досвіду в Україні.
Annotation. The article explains the purpose of the public debt, the foreign experience debt management and investigated the possibility of using foreign experience in Ukraine.
Ключові слова: державний борг, управління боргом, реструктуризація, конвертація, зовнішній борг, внутрішній борг

Постановка проблеми.
Великі розміри і швидке зростання державного боргу у більшості країн світу залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на економіку.
В сучасних умовах розвитку нашої держави постають чіткі питання, яким чином можна вплинути на стабілізацію та ефективне управління державним боргом,та причини зростання його з кожним роком, знаходження шляхів зменшення обсягів державного боргу або його оптимізації на засадах підвищення ефективності управління ним.
Мета статті – дослідження основних аспектів врегулювання боргової проблеми у зарубіжних країнах та використання їх досвіду для підвищення ефективності управління вітчизняним державним боргом.
Аналіз публікацій і досліджень.
У вітчизняній та зарубіжній літературі
існує низка наукових праць, присвячених вивченню, аналізу державного боргу, дослідженню основних підходів до управління державним боргом. Так, основні складові управління державним боргом у контексті зарубіжного досвіду розглянуті у роботах Дудченко В. Ю., Шкарупа В.К.,Воронова Л.К., Ярошевич
Н. Б. Однак у вітчизняній літературі відсутній комплексний аналіз зарубіжного досвіду управління державним боргом із можливими варіантами його впровадження в Україні.
Виклад основного матеріалу. Використання державою механізму державного боргу забезпечує регулюючі процеси в економіці, впливає на весь процес відтворення. Однозначно оцінити дію державного боргу на створення,
розподіл і рух в цілому сукупного суспільного продукту, його частин складно, ці процеси досить суперечливі [1].
На сьогодні майже не існує країни, державний бюджет якої характеризується наявністю позитивного сальдо. І розвиненим країнам, і країнам, що розвиваються, притаманна тенденція до постійного зростання абсолютної суми державного боргу[2].
Бюджетний кодекс України [3] визначає, що державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.
Матеріальним змістом державного боргу вважають загальну суму заборгованості держави з непогашеними борговими зобов’язаннями і невиплаченими по них відсотками. При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище) і поточний, тобто державний борг є сумою витрат держави за всіма борговими зобов’язаннями, термін погашення яких вже настав [4].
В більшості випадків акумуляція державного боргу здійснюється шляхом зовнішніх та внутрішніх запозичень, та обслуговування вже існуючого боргу.
Відповідно до Бюджетного кодексу України борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.
Відповідно за типом кредитора державний борг поділяється на:
- внутрішній – заборгованість перед кредитором всередині держави:
Національним банком України, перед іншими банками, перед юридичними особами, інша заборгованість;
- зовнішній – заборгованість перед кредиторами за межами держави: за позиками міжнародних організацій, за позиками, наданими іноземними державами під гарантії уряду, за позиками, наданими іноземними банками.
Відповідно до другої класифікації боргу, державний борг поділяється на короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий. Також в структурі виділяється його класифікація на зовнішній та внутрішній [5].
Розглянемо державний та гарантований державний борг України станом на
2013 рік. Бачимо,що через місяць на початок 2013 року всі показники зросли,що свідчить тільки про збільшення боргових зобов’язань (див.табл.1).









Таблиця 1
Державний та гарантований державою борг України за поточний рік

31.12.2012
31.01.2013
Загальна сума державного та гарантованого
державою боргу
64 495 253,51 65 989 215,59
Державний борг
49 945 981,99 51 415 586,23
Внутрішній борг
23 808 244,43 25 195 723,02
Зовнішній борг
26 137 737,56 26 219 863,21
Гарантований державою борг
14 549 271,52 14 573 629,36
Внутрішній борг
2 028 201,66 2 027 969,13
Зовнішній борг
12 521 069,86 12 545 660,23
Дані з: Офіційного сайту Міністерства фінансів України [8]
Ми спостерігаємо високі показники Державного боргу України , в той час як за індексами людського розвитку і бідності у 2012 р. наша держава перебувала на 78 місці зі 187 країн (див.табл.2;див.табл.3). Показник ВВП на душу населення є одним із найнижчих у Європі. Згідно з прогнозами, в економіці держави відбудеться падіння попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках,що призведе до сповільнення темпів зростання вітчизняної економіки;стрімке звуження внутрішнього споживчого попиту через падіння доходів у населення і посилені девальваційні тенденції; зростання цін через поступове підвищення тарифів на газ та електроенергію та інші послуги. Тому органи державної влади терміново повинні вжити заходів щодо недопущення безконтрольного зростання державного боргу. Наприклад, у Великобританії мета управління боргом - мінімізація у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансових потреб уряду, при цьому управління боргом не повинно суперечити цілям грошово-кредитної політики.
Державний борг у Франції. Пріоритетним завданням політики управління державним боргом у Франції є мінімізація боргового тягаря на платників податків. Це досягається за допомогою реалізації двох цілей: зростання ефективності управління державними цінними паперами та портфелем деривативів.
Португальська Республіка має окрему установу з питань управління боргом.
Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні готівковими залишками
і прямим боргом країни шляхом: 1) стабільного виконання боргових зобов'язань республіки; 2) мінімізації витрат урядового боргу в довготривалій перспективі,
ґрунтуючись на урядових стратегіях ризику; 3) оптимізації управління обігом готівки в державному секторі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал