Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка17/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43
Ключові слова: соціальні гарантії, пенсійне забезпечення, пенсійна система, недержавне пенсійне страхування, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди.
Annotation. Some aspects of Ukraine's pension system are examined in the article. Рrerequisites of the solidary pension system ineffective functioning are described in the article. The basic problems of the nonstate pensions system in
Ukraine have been established. The ways to overcome them have been found. The perspectives of development of this area of Ukraine's pension system are determined.
Keywords: social security, pensions, the pension system, nonstate pension insurance, insurance companies, nonstate pension funds
Постановка проблеми у загальному вигляді. Важливою складовою державної політики у сфері формування та реалізації соціальних прав та гарантій життя населення є система пенсійного забезпечення, ефектність функціонування якої, в значній мірі, залежить від злагодженої роботи кожного
із рівнів пенсійної системи. Запровадження страхових основ пенсійного забезпечення сприяло залученню до даних процесів фінансових інститутів як безпосередніх постачальників послуг щодо провадження недержавного пенсійного страхування. Доцільність розгляду стану та перспективи розвитку в
Україні недержавного пенсійного страхування зумовлена важливістю даної складової, як для формування пенсійного забезпечення громадян, так і з огляду на значний інвестиційний потенціал для економічного розвитку акумульованих у фінансових інститутів коштів.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Стан та проблеми функціонування недержавного пенсійного страхування як складової пенсійної системи України досліджували провідні науковці та економісти, зокрема В. Бірюков, І. Гнибіденко, О. Залєтов,
О. Зарудний, Б.Зайчук, С. Мельников, Б. Надточій, Н. Тополенко, О. Палій, Б.
Юровський та інші.
Однак, динаміка економічних процесів та їх вплив на функціонування учасників системи недержавного пенсійного страхування визначають необхідність дослідження існуючої ситуації за для можливості розробки подальших напрямів розвитку та запровадження ефективних механізмів реалізації.
Метою статті є дослідження існуючого стану функціонування недержавного пенсійного страхування в Україні, виявлення загальних тенденцій та окреслення перспектив розвитку.
Виклад основного матеріалу. Формування фонду пенсійних виплат для працюючого населення, створення передумов для можливості самостійного здійснення пенсійних накопичень – є важливою складовою у діяльності
держави, адже пов’язано з виконанням соціальних функцій та формуванням умов для повноцінного розвитку громадян. Система пенсійного забезпечення
України має трьохрівневу структуру:
1 рівень – солідарна система державного пенсійного забезпечення. Реалізація даної складової пов’язана з виплатою внесків пенсіонерам за рахунок поточних здійснюваних платежів.
2 рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, функціонування, якої пов’язано зі здійсненням обов’язкових накопичень коштів працівників на персоніфікованих рахунках.
3 рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, реалізація якої має за основу залучення населення до здійснення власних накопичень на добровільних основах за допомогою програм недержавного пенсійного страхування.
Однак, реалізацію 2-го рівня пенсійної системи України так і не було здійснено, що зумовлює збільшення навантаження на перший та третій рівні.
Функціонування солідарної системи пенсійного забезпечення громадян, з огляду на особливості формування та здійснення виплат, в значній мірі залежить від ситуації на ринку праці та загальної демографічної ситуації в
Україні.
Статистичні дані, наведені в таблиці 1, дають змогу зробити висновок про стійкий від’ємний приріст населення, що свідчить про тенденції до старіння населення та збільшення кількості пенсіонерів у порівнянні з кількістю працюючих осіб.
Таблиця 1
Природний приріст населення України, тис. осіб, 2001-2011 рр. [1]
Кількість народжених, тис. осіб
Кількість померлих, тис. осіб
Природний пріріст населення, тис. осіб
2001 376,4 745,9
-369,5 2002 390,7 754,9
-364,2 2003 408,6 765,4
-356,8 2004 427,3 761,3
-334 2005 426,1 782
-355,9 2006 460,4 758,1
-297,7 2007 472,7 762,9
-290,2 2008 510,6 754,5
-243,9 2009 512,5 706,7
-194,2 2010 497,7 698,2
-200,5 2011 502,6 664,6
-162,0
Як свідчать дані прогнозів, питома вага пенсіонерів, що отримують пенсії за віком у загальній кількості пенсіонерів буде зростати (рис. 1.).

Рис. 1. Прогноз кількості та складу пенсіонерів України до 2050 року, млн. осіб. [2, с. 11]
Крім того, за розрахунками дослідників, цілком прогнозованим є зменшення, загальної кількості зайнятого населення що безумовно, буде відображатись на величині сплачуваних внесків (Рис. 2.). Враховуючи побудову солідарної системи, така ситуація призведе до недофінансування у майбутньому пенсійних виплати.
Рис. 2. Прогноз кількості та складу зайнятого населення України до 2050 року, млн. осіб. [2, с. 10]
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що солідарна система пенсійного забезпечення в Україні має негативні тенденції розвитку з огляду на погіршення демографічної ситуації та зменшення потенційних платників внесків, що, відповідно, буде впливати на можливості забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення для пенсіонерів. Поряд з тим, другий рівень пенсійної системи залишається у бездіяльному стані, що фактично не дає
можливості для нині працюючого населення здійснювати персональні накопичення в межах обов’язкової накопичувальної пенсійної системи.
Окреслена ситуація визначає необхідність для населення провадження діяльності щодо самостійного піклування про формування коштів для життєзабезпечення при досягненні пенсійного віку. Вагомим кроком на шляху реформування пенсійної системи України та одним із шляхів розв’язанні
існуючої ситуації щодо проблем функціонування солідарної системи стало впровадження третього рівня системи пенсійного забезпечення, реалізація якого була покладена на інститути фінансового ринку, активними учасниками якого є
Недержавні пенсійні фонди (НПФ).
Розвиток даного сегменту фінансового ринку демонструє активізацію
інтересу населення до здійснення накопичень за допомогою НПФ (рис. 3.),
Рис. 3. Динаміка кількості учасників НПФ, 2009-2011 рр. (тис. осіб) [3]
Хоча питома вага внесків від фізичних осіб менше від 10 %, кінцевим одержувачем виплат все одно залишається домогосподарство, що потенційно формує базу для додаткових доходів під час досягнення певного віку (Табл. 2).
Крім того, даний сегмент фінансового ринку демонструє позитивні тенденції розвитку, зокрема щодо стабільного приросту як кількості укладених договорів, так і загальних активів НПФ.
Здійснювати додаткові пенсійні накопичення можна не лише за допомогою НПФ. Зокрема, страхові компанії пропонують своїм клієнтам послуги з пенсійного страхування, комерційні банки провадять послуги щодо довгострокових накопичувальних депозитних внесків тощо.

Таблиця 2
Динаміка основних показників Недержавних пенсійних фондів в Україні,
2009-2011 рр.[3]
1
З урахуванням заборгованості з відшкодування нарахованих, але не здійснених оплат витрат пенсійного фонду
Однак, функціонування недержавного пенсійного страхування в Україні свідчить про досить повільне залучення населення до взаємодії з інститутами фінансового ринку, що пов’язують з[4]:
- низьким рівнем фінансової освіти населення України та непоінформованістю щодо особливостей та переваг пенсійного страхування;
- недовірою до фінансових інститутів. Значно ускладнила ситуацію криза 2008-
2009 років, насідком якої було банкрутство та погіршення показників діяльності низки фінансових установ, що вплинуло на неможливість вчасно розраховуватись по залученим від населення коштам.
Крім того, недосконалість законодавчої бази щодо прав та особливостей діяльності учасників системи недержавного пенсійного забезпечення (НПФ, страхових компаній та банків), недосконалість розвитку фондового ринку, як безпосередньої сфери для інвестування накопичених пенсійних внесків
виступають стримуючими факторами розвитку системи недержавного пенсійного страхування.
Висновки і пропозиції. Недержавне пенсійне страхування, як складова пенсійної системи України, є вагомим доповненням до існуючої солідарної системи формування пенсійних виплат. Тим паче, що тенденції розвитку та функціонування солідарної системи свідчать про її неспроможність забезпечити нині працюючих громадян належним рівнем пенсійного забезпечення.
Функціонування системи недержавного пенсійного страхування демонструє позитивні тенденції розвитку, однак, з огляду на наявність проблемних та неузгоджених аспектів даний напрям фінансування пенсійних виплат населенню не використовується в повному обсязі свого потенціалу.
З метою активізації розвитку системи недержавного пенсійного страхування доцільно:
- за для підвищення обізнаності населення щодо послуг фінансових
інститутів та можливостей системи недержавного пенсійного страхування, проведення просвітницької та роз’яснювальної роботи через ЗМІ, мережу
Internet, профспілкові організації тощо;
- за для формування належного рівня довіри до фінансових інститутів системи недержавного пенсійного страхування, розробити та запровадити заходи щодо підвищення фінансової стійкості та попередження неплатоспроможності фінансових інститутів;
- за для підвищення прозорості функціонування та визначення ролі кожного із суб’єктів, що надають послуги з недержавного пенсійного страхування, внести зміни до законодавчих актів щодо визначення прав учасників та регламентування діяльності таких основних суб’єктів як НПФ, страхові компанії та банки.
Розвиток системи недержавного пенсійного страхування буде сприти не лише покращенню життєвого рівня громадян, що вийшли на пенсію, але й формуватиме значні ресурси для інвестиційних потреб української економіки.

Список використаних джерел

1.
Офіційний сайт державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
2.
Свєнчіцкі М., Ткаченко Л., Чапко І. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз

2050/ М. Свєнчіцкі, Л.
Ткаченко, І. Чапко// К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки, 2010.-
72 с.
3.
Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринку фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dfp.gov.ua

4.
Поворозник
В.
Щодо реалізації
інвестиційного потенціалу недержавного пенсійного забезпечення[Електронний ресурс]./ В.Поворозник//. –
Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/December2009/14.htm
УДК 336.14:352::336.25./26
Одінокова А.В., 51 група
фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник: к. політ. н., доц. Музиченко Г.В.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗМІЦНЕННЯ ДОХОДНОЇ БАЗИ БЮДЖЕТІВ
РОЗВИТКУ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ
Анотація. В статті розглянуто особливості та джерела формування бюджету розвитку місцевих бюджетів в Україні та напрями використання його коштів.
Розкрита роль бюджетів розвитку у покращенні соціально-економічного стану регіонів, запропоновані шляхи збільшення дохідної бази бюджетів розвитку.
Annotation. The features and sources of generation of development budget of local budgets in Ukraine are considered in the article. The role of budgets in improving socio-economic situation in the regions is revealed, the ways to increase the revenue base development budgets are offered.
Ключові слова: місцевий бюджет, бюджет розвитку, єдиний податок, бюджетні кошти.
Постановка проблеми у загальному вигляді. В умовах виходу України з глобальної фінансово-економічної кризи виникає проблема недостатності бюджетних коштів для фінансування видатків на споживання та розвиток.
В ситуації, коли місцеві бюджети мають дефіцит коштів, першочергово вирішуються проблеми фінансування поточних витрат мережі підприємств, установ, організацій, фінансування заходів із соціального захисту населення, заходів, пов’язаних зі зношеністю міської інфраструктури та ін. Отже, місцеві бюджети розвитку майже не наповнюються, що ставить під загрозу розвиток та реалізацію інновацій та нових інвестиційних проектів, створення необхідної виробничої інфраструктури.
В випадку обмеженого фінансування з державного бюджету перед місцевими бюджетами постає питання пошуку альтернативних джерел фінансування. Тому питання диверсифікації джерел формування місцевих бюджетів розвитку є актуальними і потребують подальшого вдосконалення.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Темі вдосконалення бюджетних механізмів розвитку
місцевих бюджетів присвячено багато робіт українських та зарубіжних вчених.
У працях науковців Василика О., Запатріної І., Кравченко В., Малиняка Б.,
Салімова Л. досліджуються питання сутності та значення бюджетів розвитку.
Зайчикова В., Кириленко О., Луніна І. присвятили свої роботи проблемам економічного розвитку регіонів. Однак, багатогранність проблем у сфері місцевих бюджетів, недостатня увага ролі бюджетів розвитку обумовлюють необхідність подальших досліджень.
Метою статті є дослідження проблем формування та використання коштів місцевих бюджетів розвитку, ресурси якого спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури.
Для цього необхідно проаналізувати структуру доходів місцевих бюджетів розвитку та виявити шляхи їх збільшення.
Виклад основного матеріалу. В Україні місцеві бюджети структурно складаються з поточного та бюджету розвитку. Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень.
Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування закладів та об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури, які знаходяться на утриманні місцевого бюджету, а також на фінансування соціального захисту населення.
Одним з інструментів активізації інвестиційних проектів місцевих органів влади є місцеві бюджети розвитку. Під бюджетом розвитку розуміють складову частину спеціального фонду місцевих бюджетів, у якому зосереджуються бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. У закордонній практиці під бюджетом розвитку розуміють складову частину державного бюджету, що формується в складі його капітальних витрат і використовується для кредитування, інвестування та гарантійного забезпеченні
інвестиційних проектів.
Отже, бюджет розвитку – це частина бюджету органів державної влади чи місцевого самоврядування будь-якого рівня, яка призначена для фінансування
інноваційного й інвестиційної діяльності і пов’язана з капітальними вкладеннями як у виробничу, так і в невиробничу сфери, й іншими витратами по розширеному відтворенню з метою соціально-економічного розвитку як країни, так і її окремих територіальних утворень, а також витратами по відновленню навколишнього середовища [1, ст. 126].
На відміну від поточного бюджету, бюджет розвитку спрямовується на запровадження інвестиційних проектів, реалізація яких матиме певну
інвестиційну віддачу. Зокрема, інвестиції з бюджету розвитку в розбудову
інфраструктури регіону, сприяють покращенню економічного розвитку і його модернізації, що підвищує обсяги виробництва, і, відповідно збільшує податкові надходження до бюджетів.
Крім того бюджет розвитку виконує функцію своєрідного стимулювання
інвестиційних процесів в регіоні, оскільки кошти з бюджету розвитку можуть
надаватися інвесторам як пільгові кредити, а це беззаперечно є стимулюючим фактором для економічних суб’єктів[2, ст. 118].
В останні роки в Україні питома вага доходів місцевих бюджетів розвитку в загальному обсязі доходів місцевих бюджетів мала тенденцію до зменшення та складала критично малий розмір – 5-10%. З прийняттям Нової редакції
Бюджетного кодексу України вона склала 15,3% у 2011 році [3]. Однак, цих коштів як і раніше не вистачає для фінансування видатків місцевих бюджетів розвитку, тому значні кошти виділяються з загального фонду бюджету, що, на нашу думку, є досить неефективним.
Використання бюджетних коштів яскраво виявляє зміст основних функцій і завдань, які виконують органи місцевого самоврядування. Склад, структура й динаміка бюджетних видатків відображають регіональні та місцеві пріоритети соціально-економічного розвитку. Крім того, специфіка функціонування та особлива роль місцевих бюджетів виявляються саме в складі та структурі їхньої видаткової частини. Бюджетні видатки дають змогу розкрити й дослідити економічну сутність місцевих бюджетів, фінансову базу органів місцевого самоврядування, які мають вирішувати завдання місцевого значення – забезпечувати населення державними послугами, сприяти всебічному та гармонійному розвитку територій.
Поточний бюджет покриває щоденні витрати на надання послуг, в той час як бюджет розвитку фінансує нерутинні витрати на розвиток інфраструктури, громадські споруди, обладнання, викуп земельних ділянок. Розвиток
інфраструктури стосується публічних інвестицій, як - от шляхів, водозливів, водогону та каналізації, очисних споруд, зовнішнього освітлення, утилізації твердих побутових відходів, нових транспортних маршрутів.
З-поміж цих чотирьох видів публічних інвестицій, розвиток інфраструктури є найважливішим для найбільшої кількості людей. Всі отримують користь від добрих шляхів, водозливів, водогону і каналізації, та освітлення вулиць.
Розвиток інфраструктури не лише вдосконалює якість життя, але й створює чимало передумов для діяльності підприємств. Добрі шляхи скорочують витрати і підвищують швидкість доставки виробів, даючи змогу продавати їх на регіональних та національних ринках. Якщо підприємства здатні розширити свої ринки збуту, вони можуть повністю використовувати свої потужності та обладнання, що підвищує їх продуктивність. Вигоди від побудови громадських споруд, придбання обладнання менш вагомі та очевидні, проте не менш важливі. Новий будинок реєстрації актів громадянського стану чи палац творчості для дітей та юнацтва може стати гордістю громади; а придбання обладнання для лікарні чи комп'ютерних класів для школи забезпечить якісно новий рівень послуги, крім цього підвищить вартість майна. Капіталовкладення в енергозберігаючі технології заощадить кошти [4, ст. 268].
Постійне фінансування соціальних витрат та ігнорування значенням капітальних інвестицій на місцях – це безперспективний шлях, оскільки
капітальні інвестиції на місцевому рівні дають мультиплікативний ефект розвитку реального сектора економіки. А саме розвиток реального сектора економіки веде до зростання надходжень до бюджету, що в свою чергу веде до збільшення соціальних видатків.
Щодо формування місцевих бюджетів розвитку, то нове законодавство досить чітко визначає джерела його доходів. Відповідно до статті 71
Бюджетного кодексу України доходи бюджету розвитку місцевих бюджетів включають такі види надходжень (див. табл. 2).
Таблиця 2
Структура доходів місцевих бюджетів розвитку

п/п
Доходи за Бюджетним Кодексом
2001 року
Додатково
в
редакції
Бюджетного
кодексу 2010 року:
1 дивіденди (дохід), нараховані на акції
(частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки
Крим, комунальна власність;
єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування
2 кошти від повернення кредитів, наданих з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користування ними
90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосп. призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності
3 кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням
Верховної
Ради
Автономної
Республіки
Крим, відповідної місцевої ради плата за надання місцевих гарантій
4 кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці
Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосп. призначення або прав на них
5 місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України
6 субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм
(проектів)
Джерело: складено автором на основі [5]
До прийняття нової редакції Бюджетного кодексу України у 2010 році спостерігалося постійне зменшення обсягу доходів бюджету розвитку у
загальному обсязі доходів місцевих бюджетів (див. табл. 3). Отже, якщо у 2007 році доходи місцевих бюджетів розвитку складали 8,4 млрд.грн., або 14,4% усіх доходів місцевих бюджетів (без урахування доходів міжбюджетних трансфертів), то у 2010 році – ці показники складали відповідно лише 3,7 млрд.грн., або 4,7%.
За даними Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень у 2011 році обсяг доходів бюджету розвитку склав 13,3 млрд.грн., або 15,3% загального обсягу доходів місцевих бюджетів. Такі зміни відбулися, відповідно до положень нової редакції Бюджетного кодексу України, через перенесення практично всіх капітальних видатків до бюджету розвитку. Згідно з роз’ясненнями Міністерства фінансів України, у випадку планування для бюджетних установ капітальних видатків, пов’язаних з їх утриманням
(капітальний ремонт приміщень, придбання обладнання і предметів довгострокового користування), такі видатки повинні передбачатися в кошторисах по спеціальному фонду. Для цього кошти загального фонду передаються до бюджету розвитку.
Таким чином, основним джерелом доходів бюджету розвитку стали кошти, одержані із загального фонду бюджету – 9,3 млрд.грн. або 70,2% всіх доходів бюджету розвитку.
Таблиця 3
Динаміка доходів місцевих бюджетів розвитку у 2007 – 1 півр. 2012 рр.
2007 2008 2009 2010 2011 1 півр.
2012
Доходи місцевих бюджетів
(без
урахування
доходів
міжбюджетних трансфертів),
млрд. грн.
58,349
73,872
71,029
80,516
86,457
46,48
6
Частка
доходів
бюджету
розвитку у доходах місцевих
бюджетів, %
14,4
12,5
5,7
4,7
15,3
10,4
Доходи бюджету розвитку,
млрд. грн., у т.ч.
8,4
9,3
4,0
3,7
13,3
4,8
- єдиний податок
-
-
-
-
2,0 1,9
- кошти, одержані з загального фонду бюджету
3,5 4,5 1,3 1,1 9,3 1,8
- надходження від продажу землі
2,2 2,5 1,3 1,4 1,3 0,5
- надходження від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності
2,6 2,1 1,3 1,2 0,5 0,4
- інші доходи
0,1 0,2 0,1 0,09 0,2 0,2
Джерело: складено автором на основі [3]

Крім того, зміни відбулися через перенесення з 1 січня 2011 року, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, надходжень від справляння
єдиного податку до бюджету розвитку. Ці надходження склали 15,0% усіх доходів бюджету розвитку (майже 2,0 млрд.грн.).
Також вагомими джерелами доходів бюджету розвитку залишаються надходження від продажу землі (1,3 млрд.грн. або 9,8% доходів бюджету розвитку) та від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності
(550,7 млн. грн. або 4,1% доходів бюджету розвитку). Водночас слід зауважити, що ці надходження порівняно з відповідними показниками 2010 року зменшились.
Крім зазначених джерел надходжень, до бюджету розвитку включаються і
інші види доходів: дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств; доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; субвенції з
інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів. Надходження від цих джерел разом за всіма місцевими бюджетами становлять лише 155,4 млн.грн., або 1,2% усіх доходів бюджету розвитку [3].
За підсумками 1півріччя 2012 року надходження від справляння єдиного податку стали основним дохідним джерелом (40,0%) усіх доходів бюджету розвитку. Другим основним джерелом доходів були кошти, одержані з загального фонду бюджету, - майже 1,8 млрд.грн., або 36,7%.
Отже, в Україні складається ситуація, коли власних коштів місцевих бюджетів розвитку не вистачає для фінансування витрат розвитку. Дуже велику питому вагу складають кошти, одержані з загального фонду бюджету: від 42% у
2008 році до 70% у 2011 році [3].
З прийняттям нової редакції Бюджетного кодексу розширено перелік доходів місцевих бюджетів розвитку та збільшено їх надходження в основному за рахунок єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва. Позитивним моментом у системі фінансового забезпечення розвитку територій є переміщення єдиного податку з загального фонду до спеціального, що підвищує зацікавленість і відповідальність органів місцевого самоврядування у виявлені додаткових платників.
В першому півріччі 2012 року єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва надійшов до місцевих бюджетів розвитку у сумі 1,9 млрд.грн., що майже удвічі більше за обсяги надходжень першого півріччя 2011 року [3].
Таке зростання відбулося, в основному, через введення в дію змін до
Податкового кодексу, якими запроваджено нові правила справляння цього податку – змінено терміни сплати та запроваджено нові ставки оподаткування.
Для подолання проблеми нестачі коштів у місцевих бюджетах розвитку ми пропонуємо збільшувати надходження їх доходів. Цього можна досягти за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.

Значимість розвитку малого і середнього бізнесу підкреслюється урядом та усвідомлюється суспільством. Однак на даний момент в Україні поки що не реалізовано загальну концепцію ефективного розвитку малого та середнього підприємництва і забезпечення його необхідними фінансовими ресурсами.
Потрібна державна політика, спрямована на розвиток сегмента малого бізнесу.
Поки що й у вітчизняній банківській практиці немає пільгового оподаткування прибутків банківського кредитування, які обслуговують підприємства малого бізнесу, відсутня система державних гарантій, під які можна було б кредитувати підприємства цього сектору, а для забезпечення фінансування банками суб’єктів малого бізнесу за нижчими ставками – потрібна підтримка та компенсація частини витрат банків державою. Вирішення низки проблем із кредитування малого підприємництва дасть змогу уникнути суперечності, коли діяльність малого підприємництва покликана здійснити трансформаційні перетворення економіки, а слабка життєздатність його окремих суб’єктів не дозволяє досягнути виконання поставлених завдань.
При стабільному розвитку малого та середнього бізнесу збільшиться економічне становище регіонів в цілому, що призведе до збільшення податків та платежів до кошику місцевих бюджетів. Збільшаться надходження від єдиного податку суб’єктів підприємництва. Це, в свою чергу, призведе до можливості більш ефективного розподілу коштів та збільшення надходжень до бюджетів розвитку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал