Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка14/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43
Висновки та пропозиції. На сьогоднішній день в Україні залишається актуальним питання оптимізації регулятивного впливу системи оподаткування на соціально-економічний розвиток держави. Крім того, на кожному етапі становлення і розвитку національної податкової системи виникають нові проблеми,що вимагають інших підходів до процесу формування механізму оподаткування ,адекватного умовам економіки , що трансформується, творчого осмислення та впровадження таких податків, які б в більшій мірі реалізували їх фіскальну та регулюючу функцію ,відображали об’єктивний стан економіки
України.
Податкова політика не реалізовує себе в повному обсязі через ряд
існуючих проблем та недоліків, які потребують вирішення шляхом досконалого вивчення та осмислення негативних процесів та явищ, та запровадження методів і способів вирішення даних проблем. Що б надалі покращувати свої позиції, уряд країни повинен ставити перед собою стратегічні цілі, знаходити способи досягнення даних цілей, виробити чіткий план розвитку економічного зростання, на який впливає один із основних аспектів - податкова політика; вдосконалювати законодавство, здійснювати контроль за практичним його втіленням.
Отже, основним завданням реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку, і в той же час забезпечення вдосконалення системи надходжень. При цьому різке зниження податкових ставок і загального рівня оподаткування може не призвести до очікуваного зростання інвестицій і темпів економічного зростання. Звичайно, зниження податкових ставок сприятиме зростанню інвестиційних можливостей українських підприємств.
Більш перспективною є стратегія поетапного зниження податкового навантаження за рахунок скасування неефективних податків і зборів, підвищення фіскальної ефективності податків на основі розширення бази оподаткування, надання пільг службам підприємництва, покращення
адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу та спрямування податкових надходжень у сфери, від яких залежить довгострокове економічне зростання. Виходячи з цього, прийняття збалансованого Податкового кодексу – документу, в якому оптимально поєднуються функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі, включаючи зниження тіньової економіки, рівня безпрецедентного масштабу корупції в десятки мільярдів гривен за межами державного бюджету, які не приймають участі у розвитку життєдіяльності держави і суспільства, стало досить доцільним на сьогоднішньому етапі розвитку.

Список використаних джерел

1.
Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [Щербина І.Ф.,Рудик А.Ю.,
Зубенко В.В.,та ін]; ІБСЕД,Проект «Зміцнення місцевої фінансової
ініціативи»,USAID.-К.:2011.- 56 с.
2.
Григораш Т.Ф.,Кулініченко В.О.,Ловакома М.С. « Проблеми та перспективи розвитку податкової політики України //Економічний простір//№57,2012р.- С. 12-16.
3.
Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн
( порівняльний аналіз) // Фінанси України . – 2008. - №6.- С. 8-12.
4.
Іванческул О. І., Хоцевич О.В Роль прямих податків в системі доходів державного бюджету,/Буковинська державна фінансова академія 2010.- С. 7-13.
5.
Оподаткування в Україні: Навч. посіб. / За ред. Н. І. Редіної. — К.:
Центр учбової літератури, 2009.- 235 с.
6.
Закон України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
7.
Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=364385&cat_id=77440 8.
П. Герасименко: Податок на прибуток – чинник стимулювання економіки?2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?podatok_na_pributok__chinnik_stimulyuv annya_ekonomiki&objectId=1127412

УДК 336.27(477) Караган А. И., 52гр.
фінансово-економічний факультет ОНЕУ
Науковий керівник: к.е.н., професорХомутенко В. П.

МОНІТОРИНГ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ

Анотація.У статті визначено сутність державного боргу. Розглянуто основні види та форми державного боргу та порядок його формування. Також виявлення основних тенденцій і особливостей формування. Надано аналітичну оцінку державному боргу за 2007-2012 рр. Досліджено державний борг України в теоретичному і практичному аспектах.
Annotation. This article explains the purpose of the public debt. The basic types and forms of government debt and the order of its formation. Also identify the main trends and characteristics of the formation. Provided analytical assessment of public debt in 2007-2012 studied state debt of Ukraine in the theoretical and practical aspects.
Ключові слова: державний борг, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, державні запозичення, державні гарантії, капітальний державний борг, поточний державний борг.
Постановка проблеми. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя держави, такі як: дефіцит державного бюджету, розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції та інші. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, невірне використання якого може призвести до істотних ускладнень, чи навіть до фінансової кризи
[4].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох учених, управління державним боргом розглядається як з точки зору важливості для фінансової політики держави, так і з точки зору перспектив формування та розвитку національної економіки.
Теоретичними і практичними питаннями державного боргу присвячені роботи вітчизняних дослідників: В.А. Андрущенко, О.І. Барановського, З.О. Лютого,
О.В. Плотнікова, Н.В. Зражевської, Я.В. Онищук, В.В. Козюка, Ю.К. Алексєєва та інші.
Метою статті є визначення державного боргу України та аналіз його поточного стану.

Викладення основного матеріалу.
Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
Державний борг України складається з двох частин – монетизованої та немонетизованої.
Монетизований державний борг складається з усіх випущених і невипущених боргових зобов’язань держави, включаючи видані гарантії за кредитами та зобов’язання щодо прямих кредитів НБУ. Тобто ця частина державного боргу складається з боргів, опосередкованих кредитними взаємовідносинами держави з банками.
Немотизований державний борг складається з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, субсидій, заробітної плати та інших видів соціальних і несоціальних виплат), та заборгованості держави за господарськими взаємовідносинами. Слід відмітити, що заборгованість із зарплати та інших соціальних виплат постійно зростає.
Внутрішній державний борг – сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).
Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.
Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається з:
• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом
України [5].
Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.

Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП. [1]
Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прийнятої
Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового зобов'язання.
За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.
Державні запозичення – залучення державою в особі Кабінету Міністрів
України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.
Розрізняють: державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє запозичення – державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.
Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:
• фінансування дефіциту державного бюджету;
• підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;
• на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.[2]
Державна гарантія – зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів
України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником,
іншим німе Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.
Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:
• випуск (емісія) державних цінних паперів;
• укладення угод про позику та гарантійних угод;
• інші способи, передбачені законодавством України.
При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.
За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.
Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому
фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.
Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти років), довгостроковий (від п'яти років і більше).
Державний борг можна поділити також на:
- капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
- поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді [3].
Основними причинами виникнення та зростання державного боргу в
Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.
Політика управління державним боргом включає такі важливі складові: формування боргової стратегії, націленої на забезпечення сталості та обґрунтованості рівня державного боргу; досягнення збалансованої структури боргу; активне управління ринковою частиною державного боргу; збереження потенціалу рефінансування боргу при зміні кон'юнктури фінансових ринків; виконання цільових орієнтирів щодо вартості обслуговування боргу і допустимого ступеня ризику; утримування заборгованості державного сектора економіки на економічно прийнятному рівні.
У міжнародній практиці головним критерієм для оцінки боргової сталості є співвідношення державного боргу до розміру ВВП. Цей показник відображає потенціальні можливості національної економіки розрахуватися з кредиторами.
[6].
Державний борг України щорічно зростає (таблиця 1).
Таблиця 1
Державний борг України за 2007-2012 роки
Показники
Роки
2007
2008
2009
2010
2011
2012
Державний
борг
71294278,3 130689649,38 226996306,46 323475415,07 357273867,19 399 218 234,12
Внутрішній
борг
17806386,3 4
44666547,59 91070076,8 141662098,06 161467006,27 190 299 297,70
Зовнішній
борг
53487891,9 6
86023101,79 135926229,69 181813317,01 195806860,92 208 918 936,42
Джерела: : складено автором по інформаційному джерелу [7]
Проілюструємо цю ситуацію за допомогою Рис 1.

71294278,3 130689649,4 226996306,5 323475415,1 357273867,2 399 218 234,12 2007 2008 2009 2010 2011 2012
Загальна сума державного боргу за
2007-2012 (млн. грн.)
Рис1: Державний борг України за 2007-2012 роки
В 2008 році порівняно з 2007 роком сума державного боргу України збільшилася на 59395371,1 тис. грн. або на 83,3%.
Протягом 2009 року сума державного боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 80934542,0 тис. грн. або на 61,9%. Це відбулося за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків і НАК «Нафтогаз України», для поповнення
Стабілізаційного фонду, отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду, отримання першого програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора і зростання курсів іноземних валют до гривні.
При цьому, державний борг України збільшився на 80 млрд 934 млн 542,0 тис. грн (61,9%), у тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 34 млрд
531 млн 012,9 тис. грн (40,1%) в основному за рахунок отримання другого траншу кредиту Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд грн) і зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд грн). Державний внутрішній борг збільшився на 46 млрд 403 млн 529,2 тис. грн (103,9%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків і НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд грн).
Протягом 2010 року сума державного та гарантованого державою боргу
України збільшилася у гривневому еквіваленті на114.331.288,49 тис.грн. (35,96%)

При цьому,державний борг України збільшився на 96.478.895,59 тис.грн.
(42,50%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 45.886.874,30 тис.грн.(33,76%) в основному за рахунок отримання двох траншів позики
Міжнародного валютного фонду (на суму 16,05 млрд.грн.), випуску облігацій зовнішньої державної позики (на суму 19,8 млрд.грн.), комерційної позики VTB банку (на суму
15,8 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився на 50.592.021,29 тис.грн. (55,55%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 39,8млрд.грн.), збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та
Державної іпотечної установи (на суму 15,8 млрд.грн.), а також для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд.грн.).
Обсяг боргу на 31 грудня 2011 р. склав 357273867,19 тис. . Таким чином, загальний обсяг боргу збільшився на 10,4%, у порівнянні 323475415,07 тис. грн на 31 грудня 2010 р.
Державний борг у 2012 р. зріс на 11,7% - до 399 218 234,12 тис. грн..Збільшення відбулося в основному за рахунок внутрішнього держборгу, який підвищився на 17,8% - до 190 299 297,70.тис.грн. В той же час, зовнішній держборг збільшився на 6,6%, склавши на кінець року 208 918 936,42.
Зменшилася заборгованість перед зарубіжними комерційними банками, але були випущені євробонди на 38,8 млрд дол.[7]
Висновки і пропозиції.Для забезпечення керованості боргових процесів в
Україні слід дотримуватися економічно безпечного дефіциту бюджету та обмежити зростання умовних зобов'язань держави. З метою забезпечення стабільності державних фінансів України у середньостроковій перспективі та запобігання різкому зростанню боргових зобов'язань
Щоб приймати економічно обґрунтовані рішення при здійсненні фіскальної та боргової політики, необхідно завершити формування єдиної системи обліку заборгованості всіх рівнів державного управління та умовних зобов'язань уряду.
З метою забезпечення повного врахування фінансових ризиків, пов'язаних з нагромадженням умовних зобов'язань, уряду доцільно на регулярній основі готувати "Звіт про умовні зобов'язання, податкові витрати та інші фіскальні ризики". Прикладом для наслідування щодо цього може слугувати відповідна звітність в Австралії, Канаді, Нідерландах, Новій Зеландії та США. Такі звіти повинні включати перелік джерел фіскальних ризиків, оцінку їх чутливості до різних подій та впливу на фінансову позицію уряду, а також наводити дані про можливі державні витрати.
Отже, реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов'язань держави, які потенційно можуть впливати на розмір державного боргу і стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі. Утримування помірного розміру державного боргу України, збалансування його структури та
оптимізація залучення позикових коштів для потреб держави, у свою чергу, сприятимуть зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.

Список використаної літератури
1.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р., № 2542 - ІІІ// Відомості
Верховної Ради України від 21.09.2001-2001 р., № 37, стаття 189.
2.
Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р., № 2604-XII// Відомості Верховної Ради України від 13.10.1992-1992 рр., № 41, стаття 598.
3.
Козюк В.В. Державний борг України у перехідній економіці:
Монографія. - Львів: Світ, 2000. - 202 с.
4.
Онищук Я.В. Державний борг України в умовах ринкової трансформації економіки: Монографія. - К.: Світ, 2002. - 197 с.
5.
Лісовенко В.В. Державний зовнішній борг України: оптимізація формування та упправління - Монографія. - К.: Світ, 2001. - 222 с.
6.Зражевська Н.В. Зовнішній державний борг у фінансовій системі
України: Монографія: - К.: Світ, 2006. - 218 с.
7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України:http://www.minfin.gov.ua
УДК 336.22(477) Жиліна Т.В.
комерційний факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.е.н., доцент Логвіновська С.І.
ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ РЕФОРМУВАННЯ
ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Анотація. У статті визначено пріоритетні напрями реалізації податкової політики України у контексті реформування податкової системи на сучасному етапі. Проведено аналіз податкових реформ, позитивних і негативних наслідків
їх впровадження. Також проведено аналіз структури податкової системи
України до і після прийняття Податкового кодексу. Визначені подальші кроки реформування вітчизняної податкової системи.
Annotation. The article outlines the priority areas of tax policy in Ukraine. The analysis of tax reforms, positive and negative consequences of their implementation.
Also analyzed the structure of the tax system of Ukraine before and after the Tax
Code. Defined further steps reforming national tax system.

Ключові слова: податкова політика, податкова система, Податковий кодекс України, фінансове забезпечення, податкове законодавство, пріоритетні напрями, фіскальна ефективність, реформа.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Виникнення нових кризових явищ у функціонуванні національної економіки, що збіглось у часі з поглибленням світової економічної кризи, в черговий раз загострило проблему пошуку ефективних фіскальних інструментів подолання негативних тенденцій у соціально-економічному розвитку України. Як відомо, за допомогою податкової політики держава може, з одного боку, коригувати потоки ринкового переливу капіталу, а з іншого – ініціювати необхідні соціально-економічні зрушення шляхом формування фінансового забезпечення тих чи інших видатків бюджету.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. У зв’язку зі значимістю проблеми визначення пріоритетних напрямів реалізації податкової політики України закономірним є
інтерес багатьох дослідників до даного питання. А саме ними є В.Вишневський,
А. Соколовська , В. Геєць , В. Федосов, В. Опарін , В.Суторміна, Л. Шаблиста,
П. Мельник , О. Василик , С. Юрій , В.Андрущенко , А. Крисоватий , Л.
Тарангул, П.Цимбала та інші.
Мета статті. Метою роботи є визначення позитивних та негативних наслідків реформування податкової системи україни, окреслення пріоритетних напрямів реалізації податкової політики України в сучасних умовах.
Виклад основного матеріалу. На сьогодні, в умовах глобалізації, між різними країнами відбувається жорстка економічна конкуренція, і як наслідок, податкова конкуренція. Результатом цієї конкуренції є лібералізація податкових політик практично в усіх економічно розвинених країнах, пристосування принципів оподаткування до боротьби за працю й капітал тощо.
Прагнення України стати повноправним членом Європейської спільноти вимагає адаптування податкового законодавства до вимог, що діють у цій сфері в ЄС. Це вимагає поступової і виваженої лібералізації податкової політики в напрямі зниження ставок оподаткування та зменшення переліку податків та зборів. Компенсація очікуваного зменшення доходів державного бюджету повинна відбуватися за рахунок детінізації доходів суб’єктів підприємництва та населення, а також покращення податкового адміністрування.
У цьому контексті найголовнішим на сьогодні завданням для покращення системи оподаткування, на нашу думку, є суттєвий перегляд та удосконалення прийнятого Податкового кодексу України. Необхідно закінчити з практикою безсистемного внесення змін в податкове законодавство. Чітка окресленість податкової системи забезпечить її стабільність, сприятиме інвестиційно-
інноваційному розвитку економіки, зниженню податкового тиску на платників податків, системності надання податкових пільг. Про нестабільність податкової
системи України свідчать не тільки світові рейтинги, а й показники макроекономічного розвитку країни.
За даними щорічного міжнародного дослідження, проведеного Transparency
International, Україна посіла у 2010 році 134-те місце з 178 країн світу за рівнем корупції з величиною індексу сприйняття корупції рівною 2,4 бала . Отже, на сьогодні Україна вже є тотально корумпованою країною, і політична нестабільність в майбутньому може призвести ще к більшому погіршенню ситуації [4].
Виведення економіки на траєкторію впевненого зростання у
2011 році завдяки закріпленню досягнутих у 2010 році успіхів зі стабілізації економічної ситуації та продовження дієвих структурних реформ у всіх галузях економіки України забезпечило стабільну ресурсну базу бюджету та сприяло здійсненню впорядкування і підвищення ефективності державних фінансів.
Незважаючи на ряд негативних тенденцій у світовій економіці, які розпочалися у ІІ півріччі 2011 року та мали влив і на розвиток фінансової системи й економіки України, спостерігаємо незначне економічне зростання.
Розвиток економіки України протягом 2011 року відбувався на тлі зовнішніх викликів, що характеризувались нестабільністю та різкою зміною трендів та очікувань.
Зростання очікувань другої хвилі світової фінансової кризи відбувалось в умовах розгортання негативних явищ в економіках США (високий рівень дефіциту бюджету та державного боргу, тривалі дискусії щодо підвищення стелі державного боргу) та єврозони (поглиблення боргової кризи в окремих країнах, зокрема в Греції, Італії, Іспанії). МВФ тричі протягом 2011 року переглядав оцінки розвитку світової економіки в бік зменшення (з 4,4 відсотка у квітні до 3,8 відсотка за підсумком року). Міжнародними рейтинговими агентствами були знижені рейтинги багатьох країн

у червні Moody's понизило рейтинг Греції на три рівн
і
з «В1» до «Саа1», у серпні Standard & Poor's знизило кредитний рейтинг США з найвищої позначки ААА до рівня АА+ з негативним прогнозом, вже у січні 2012 року Standard & Poor's знизило рейтинги дев'яти з
17 країн єврозони, в тому числі Франції, Італії, Іспанії та Австрії [5].
Боргові проблеми розвинутих економік, уповільнення темпів розвитку світової економіки та суттєве погіршення очікувань щодо її подальшого розвитку зумовили нестабільність на світових фінансових ринках та вивід капіталів із країн, що розвиваються, та країн з ринками, що формуються, до розвинутих країн.
Обмеженість доступу до фінансових ресурсів на міжнародних ринках капіталу поєднувалось із зростанням вартості запозичень навіть для розвинутих країн Європи. Так, у листопаді 2011 року Італія розмістила 10-річні держоблігації під 7 відсотків, 3-річні – майже під 8 відсотків. Зростання попиту на світових товарних ринках змінилось їх нестабільністю та стагнацією,
зростання світових цін на сировину зупинилось та замінилось їх поступовим зниженням.
Незважаючи на уповільнення розвитку світової економіки (з 5,2 % у 2010 році до 3,8 % у 2011 році) та нестабільність на світових товарних та фінансових ринках, у 2011 році темпи зростання економіки України прискорились. Так, за підсумками 2011 року реальне зростання ВВП становило 5,2 %, що на 0,5 в.п. перевищило врахований в розрахунках бюджету показник, та є кращим результатом серед країн-сусідів: група країн ЄС-27 – 1,6 відсотка, країни СНД –
4,7 %, зокрема в Росії – 4,3 %. Порівняно з 2010 роком темпи зростання реального ВВП прискорились на 1,1 відсоткового пункту [6].
Номінальний ВВП за підсумками 2011 року зріс на 21,4 % порівняно з
2010 роком до 1314 млрд. гривень і на 23 млрд. гривень перевищив показник, врахований в бюджеті зі змінами (1291 млрд. гривень відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №701 (зі змінами)).
Унаслідок кризового стану економіки України та кроків уряду до стійкого розвитку недоліки вітчизняної податкової системи стали ще очевиднішими [2, c.46]. Проблеми податкової системи тривалий час залишаються одним із ключових чинників, що погіршують бізнес середовище України та стримують притік інвестицій в державу. Це підтверджується і низькими оцінками світових аналітичних агентств сприятливості вітчизняного фіскального простору, і негативними відгуками українських підприємців, і слабкими показниками
інвестиційної активності в державі. Тому було намічено шляхи її реформування з урахуванням найкращого світового досвіду. Попри те, що податкова реформа розтягнута у часі до 2014 р., більшість основних завдань щодо її реалізації припали на 2010-2011 рр. Отже, сьогодні можна провести аналіз перших результатів наслідків реформістської діяльності влади [3].
Ефектиність проведеної реформи в податковій системі України визначається результативністю наповнення державного та місцевих бюджетів.
У 2011 році, в умовах активної реалізації структурних реформ, визначених
Програмою економічних реформ Президента України на 2010–2014 роки, тривала тенденція до зростання економіки, що забезпечило стабільне виконання дохідної частини Державного бюджету України.
У 2011 році до Зведеного бюджету України надійшло 398553,6 млн. грн., що порівняно з 2010 роком більше на 20,4 %, або на 67611,4 млн. гривень, як видно з рис. 1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал