Студентських наукових праць



Pdf просмотр
Сторінка12/43
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.26 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   43
Висновки і пропозиції. Отже, проведене дослідження дало можливість зробити висновки, що місцеві податки і збори продовжують бути незначними за обсягами
Згідно з Податковим кодексом України скасовуються 9 видів податків і зборів, що відчутно позначиться на доходах бюджетів місцевого самоврядування.
Зміни, що відбулись в податковому законодавстві скасували неефективні місцеві податки і збори, врегулювали порядок їх встановлення, значно спростили систему адміністрування місцевих податків. Водночас відбулось впорядкування повноважень органів місцевого самоврядування в частині встановлення та адміністрування місцевих податків і зборів в сторону обмеження довільного трактування цими органами порядку адміністрування місцевих податків і зборів, а також врегульовано взаємодію органів місцевого самоврядування з контролюючими органами. Зазначені заходи можуть позитивно вплинути на поповнення доходної частини місцевих бюджетів.
Потребує вирішення питання щодо впровадження в дію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Хоча, на мій погляд, можна зіткнутися із такими негативними моментами, як зміна цінової політики, що спровокує недостовірність надання інформації про наявність об’єкта нерухомості та порушення строків сплати. Але за умов їх подолання запровадження податку на нерухоме майно дозволить збільшити надходження до місцевих бюджетів та дещо покращити ситуацію із соціально-економічною сферою територій.
Також вважаю, що за умов посилення роботи контролюючих органів щодо стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, надходження до бюджету дещо збільшаться.

Список використаних джерел

1. Ніколаєва О. Напрямки модернізації місцевого оподаткування (на прикладі Донецької області) /
О. Ніколаєва // Аналітично-інформаційний журнал «Схід». — 2009. — № 3
(94). — травень. — С. 87-93.
2. Економічна демократія та розвиток місцевого самоврядування в Україні:
Зб. наук. ст. / За ред. Я.А. Жаліла. — К.: НІСД, 2003. — 100 с.
3. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів / О.О. Єрошкіна //
Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції:
Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава 19-20 лютого
2009 р.): Тези доп.: У 2 ч. — Ч. ІІ / Відп. ред. Р.В. Шинкаренко. — Полтава:
ПолтНТУ, 2009. — С. 40-42.
4. Податковий кодекс: про всі зміни. — Х.: Фактор, 2011. — 176 с.
УДК 345:455
Ковальчук А. В.,






заочний факультет ОНЕУ
Науковий керівник к.політ.н., доцент Музиченко Г.В.
ОСНОВНІ
НАПРЯМКИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ
БЮДЖЕТНОЇ
ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Анотація. В статті розглядається бюджетна політика сучасної України та аналізуються її основні інструменти, зокрема, механізм формування доходів бюджетів різного рівня в Україні, їх видаткова складова, міжбюджетні відносини та дефіцит бюджету.
Ключові слова: бюджетна політика, бюджетний механізм, доходи та видатки бюджету, міжбюджетні відносини
Annotation. The article deals with the budget policy of Ukraine and the analysis of its key instruments, in particular, the mechanism of formation of budgets of different levels of income in Ukraine, their expenditure part, intergovernmental relations and fiscal deficits.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Зі становленням України незалежною країною однією з першочергових завдань постало вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики і особливо правильного вибору в її складі пріоритетів соціально-економічного розвитку. За часи незалежності України вироблено певні організаційно-правові засади і методичні підходи до формування державної бюджетної політики: щороку
приймається закон про державний бюджет, який став основним фінансовим планом держави, прийнято Бюджетний кодекс України, котрий за своїм змістом
є фактично бюджетною конституцією України і вирішив багато питань, пов’язаних зі становленням і поступовим покращенням бюджетної системи і бюджетного процесу, зроблено певні кроки на шляху бюджетної децентралізації.
Однак вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики залишається не комплексним. Це стосується її довгострокового планування і прогнозування, методів визначення пріоритетів бюджетної політики, узгодження бюджетної і грошово-кредитної політики держави. Без розробки і включення цих складових до державної бюджетної політики остання буде не комплексною, а тому й неефективною.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження та виділення
невирішених проблем. Значним є науковий доробок українських вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблем розробки ефективної бюджетної політики. Це, насамперед, Бабич Л.М., Бескид Й.М., Буковинський С.А.,
Булгакова С.О., Брезвін А.І., Василик О.Д., Гальчинський А.С., Геєць В.М.,
Данилішин Б.М., Демків О.І., Єрмошенко М.М., Жибер Т.В., Кириленко О.П.,
Кравченко В.І., Кудряшов В.П., Луніна І.О., Міщенко В.І., Науменкова С.В.,
Огонь Ц.Г., Опарін В.Н., Павлюк К.В., Пасічник Ю.В., Полозенко Д.В.,
Радіонова І.Ф., Сало І.В., Соколовська А.М., Жовтяк Є.Д., Юрій С.І., Юшко С.В. та ін. В їх роботах запропоновано вирішення багатьох проблем удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системи в Україні.
Метою даної статті є здійснення оцінки ефективності механізму реалізації бюджетної політики в Україні та визначення на цій основі основних напрямків вдосконалення реалізації бюджетної політки в Україні.
Виклад основного матеріалу. Бюджетна політика є невід’ємною складовою фінансової політики, яка повинна бути зорієнтована на забезпечення компромісу інтересів учасників бюджетного процесу, спрямованого на зростання сукупного споживання. Її складовими є визначення доходів, формування витрат, балансування дохідної та видаткової частин бюджету.
Бюджетна політика, як всяка державна, включає адміністративно-правові й економічні інструменти механізму реалізації і впливу на ефективність перерозподілу й використання фінансових ресурсів держави. При цьому слід зауважити, що бюджетна політика реалізується через законодавчий процес, а тому виділяти суто адміністративно - правові чи економічні інструменти в її механізмі ми не маємо підстав. До того ж кожен із цих інструментів має не лише законодавче, інституційне й адміністративне забезпечення та супровід, а й економічні наслідки, тобто опосередковано впливає на економічну поведінку суб'єктів бюджетних відносин.
Адміністративно - правові інструменти пов'язані з реалізацією суспільно- політичної складової бюджетної політики, вони менш динамічні, а їх завдання
полягає передусім у забезпеченні стабільності й узгодженості взаємовідносин держави й окремих соціальних груп населення.
Виділення й обґрунтування економічних інструментів механізму бюджетної політики базується на ефективності використання самого бюджетного механізму стосовно тих змін, які пов'язані з динамікою макроекономічної ситуації, тобто застосування тих чи інших економічних
інструментів зумовлюється циклічністю економічного розвитку, кон'юнктурою ринку, а отже, адаптацією бюджетної політики держави до тенденцій і закономірностей його розвитку.
Цей підхід дає змогу виділити такі основні економічні інструменти бюджетної політики:
1) оптимізація структури доходів бюджету;
2) оптимізація структури видатків бюджету;
3) зміна політики міжбюджетних відносин;
4) дефіцит бюджету й державний кредит.
Даний інструментарій згідно з чинним законодавством може щорічно застосовуватися при формуванні й реалізації бюджетного процесу, адаптуючи бюджетну політику до реальної економічної ситуації у країні. Таким чином, бюджетну політику можна використовувати як ефективний механізм впливу на макроекономічні процеси в цілому. Тобто реалізація економічних інструментів бюджетної політики повинна забезпечувати макроекономічний ефект, а з позицій бюджетної стратегії — довгострокову динаміку стабільності соціально- економічного розвитку.
Аналіз видаткової частини бюджетів різних рівнів як інструмента бюджетної політики України дозволяє виявити наступні тенденції.
1. Видатки Зведеного бюджету України у 2011 році виконані на рівні
93,5%, що майже дорівнює минулорічному показнику. Найбільше зросли видатки на житлово-комунальне господарство (на 81,5%), оборону (на 69,6%), охорону здоров’я (на 65,2 %), громадський порядок, безпеку та судову владу (на
49,1%) та загальнодержавні функції (на 42,0%). Незначно збільшились видатки на охорону навколишнього природного середовища (Див. Рис.1.).

Рис. 1. Зміна обсягів та структури видатків зведеного бюджету за січень-грудень
2011 року порівняно з аналогічним періодом 2010 року, [1]
2. За видатками державного бюджету рівень виконання річного плану залишився майже на рівні минулорічного показника і склав 93,8 %, або на
0,3 в.п. більше. Водночас за видатками державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів відбулося зниження цього рівня – на 0,7 в.п.
Погіршення рівня виконання відбулося, в основному, внаслідок його зниження по видатках на житлово-комунальне господарство до 27,0% річного плану, або на 55,6 %. За видатками на економічну діяльність рівень виконання зменшився на 4,7 в.п. порівняно з минулорічним показником у зіставних умовах і становив
80,6 %. Найвищий рівень виконання видатків склався по соціальному захисту і становив 98,7% або на 1,1 в.п. більше, ніж у минулому році, та по міжбюджетних трансфертах – 98,3%, або на 2,7 в.п. більше.
3. Обсяги видатків місцевих бюджетів у 2011 році зросли на 17,1 % та склали 178,1 млрд. грн. Також відмічається зростання видатків на економічну діяльність, ЖКГ та охорону навколишнього середовища. У цілому ці видатки зросли на 35,6 %. Основними статтями, що демонстрували зростання, були видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (+26,2%), на субсидії і поточні трансферти підприємствам, установам та організаціям (+76,5%), на проведення реконструкції та реставрації (+46,8%), придбання землі і нематеріальних активів (+224,6%).
На формування видатків бюджету в Україні в сучасних умовах впливають:
1) економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на соціальний захист населення; зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери;

2) зростання державного боргу, який зумовлює зростання видатків на його покриття; витіснення інвестицій із сфери виробництва (ефект „витіснення”);
3) дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління;
4) залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках [2, с. 61].
Отже, можна стверджувати, що головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством – стабілізація економіки і забезпечення її зростання. Однак без виділення відповідних коштів її неможливо розв’язати. З погляду бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити роль і місце бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та основні напрями бюджетного
інвестування.
Аналіз формування доходів як інструменту бюджетної політики та складової бюджетного механізму свідчить про наступне:
1. Виконання доходів Зведеного бюджету України у 2011 році склало
398,3 млрд. грн., що більше аналогічного показника попереднього року на 26,7
%. Це становить 100,2 % від планового показника на 2011 рік.
2. Виконання доходів Державного бюджету України становило 311,9 млрд. грн., що на 78,0 млрд. грн., або на 33,6 %, більше відповідного показника попереднього року. Необхідно відзначити зберігающуюся на протязі останніх років тенденцію до домінування податкових надходжень в структурі доходів державного бюджету. Основними чинниками перевиконання стали податок на прибуток підприємств (перевиконано на 15,1%), акцизний збір із ввезених на територію України товарів (перевиконано на 33,3 %), податок на додану вартість (перевиконано на 1,3%). При чому, у 2011 році було відшкодовано з бюджету на 8,6% більше ніж було заплановано. Водночас, річний план з надходжень не було виконано за такими статтями: акцизний збір із вироблених в Україні товарів (рівень виконання 81,8%), вивізне мито (рівень виконання
60,5%).
Отже, на відміну від попередніх двох років, коли основним стабільним бюджетним джерелом надходжень був акцизний збір, який, завдяки підвищенню ставок, мав стійку тенденцію до збільшення навіть в умовах фінансово-економічної кризи, у 2011 році стабільне наповнення бюджету забезпечили податок на прибуток підприємств та ПДВ.
В цілому тренд надходжень до державного бюджету, зокрема, в частині податкових надходжень подібний до трендів попередніх років, що свідчить про те, що економіка адаптувалась до нових правил оподаткування після запровадження Податкового кодексу з 1 січня 2011 року.
3. Як і на рівні державного бюджету, річний план доходів місцевих бюджетів було перевиконано на 1,2 %. За 2011 рік дохідна частина місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) становила 86,5
млрд.грн., що на 7,3 % більше показника попереднього року. На відміну від
2010 року у грудні відбулося певне зростання обсягів надходжень щодо показників листопада майже на 8,9 %.
В цілому структуру доходів місцевих бюджетів та її динаміку можна простежити за допомогою Рис.2. Найбільшим джерелом надходжень місцевих бюджетів залишається податок з доходів фізичних осіб. У 2011 році його надходження склали 54,1 млрд.грн., що на 5,9 % більше порівняно з попереднім
2010 роком.
Рис.2. Динаміка структури надходжень до місцевих бюджетів за січень- грудень 2006-2011 років, [1]
Аналіз дефіциту бюджету як інструменту бюджетної політики свідчить про те, що дефіцит бюджету, а завдяки його існуванню, й обсяг державного боргу складає загрозливе для сучасної України становище. Боргова залежність бюджету перетворилася для багатьох країн світу на першочергову проблему.
Україна - не виняток.
У грудні 2011 року дефіцит Державного бюджету склав 12,5 млрд.грн., що дещо вище дефіциту минулого року. Збільшення становить 2,4 %. Дефіцит загального фонду становить 10,8 млрд. грн., спеціального – 1,7 млрд. грн.
Дефіцит державного бюджету за 2011 рік профінансовано у сумі 23,6 млрд.грн., або на рівні 60,7 % від запланованого річного обсягу, що на 23,2% менше аналогічного показника 2010 року. Водночас запозичення здійснені на рівні 69,5% (80,7 млрд грн..), що на 22,9 в.п. менше показника минулого року.
При цьому більше половини (56,6%) запозичених коштів спрямовано на погашення боргу. Дефіцит загального фонду склав 20,9 млрд.грн., або 62,8% планового річного обсягу.

Слід відзначити загальну тенденцію, яка притаманна державному боргу
України, – це постійне збільшення абсолютних показників по всіх його статтях протягом 2005-2011 років (Рис.3).
Джерело: побудовано за даними Міністерства фінансів
Рис.3. Динаміка обсягу та структури державного та гарантованого державою боргу, млн. грн.
І хоча з кожним роком простежується тенденція до збільшення питомої ваги внутрішнього державного боргу, зовнішній державний борг все ж таки залишається більшим. На кінець 2011 року його доля склала 54,81% державного боргу України. Це є негативною тенденцією, адже розміщення державних облігацій на внутрішньому ринку, крім того що є ефективним
інструментом впливу на валютний ринок, справляє на уряд дисциплінарний вплив, оскільки змушує його не лише дбати про поповнення коштів, а й платити ринкову ціну за користування ними.
Метою регулювання міжбюджетних відносин
є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, й бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Важливою передумовою ефективності функціонування фінансового механізму регулювання міжбюджетних відносин є вибір такого курсу, який би забезпечив довгостроковий баланс соціального - економічного розвитку та забезпеченості місцевих бюджетів власними коштами.
Висновки і пропозиції. Бюджетна політика є невід’ємною складовою фінансової політики, яка повинна бути зорієнтована на забезпечення компромісу інтересів учасників бюджетного процесу, спрямованого на зростання сукупного споживання. Її складовими є визначення доходів, формування витрат, балансування дохідної та видаткової частин бюджету.
Для ефективного використання державних видатків потрібно:
по-перше, проводити оцінку й порівняння окремих видатків за їх вагомістю для суспільства, тобто формування показників результативності витрачання бюджетних коштів має здійснюватися з урахуванням особливостей бюджетних програм; по-друге, оцінювати ефективність державних видатків з позицій не лише економічної стабілізації, а й їх соціальної та економічної ефективності, розвитку суспільства в цілому; по-третє, спрямувати кошти держави на розв’язання пріоритетних для країни завдань, таких як розвиток людського капіталу, сприяння розробці й використанню інноваційних технологій; по-четверте, посилити увагу на фінансування наукових розробок, ресурсозбереження й енергоефективність, тому що це обов’язкові елементи сучасної конкурентоспроможної економіки; по-п’яте, підвищити ефективність традиційних програм соціального забезпечення (виплата пенсій, допомога по хворобі, допомога багатодітним сім’ям) і забезпечити їх адресне спрямування; по-шосте, розробити теоретико-методологічні засади програмно- цільового методу планування видатків на середньострокову перспективу.
Таким чином шляхи розвитку бюджетної політики України спрямовані насамперед на підвищення ефективності використання бюджетних коштів, безперечно, сприятимуть збалансованості, прозорості бюджетного процесу та
інституційному розвитку бюджетної системи як нині, так і у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел
1. Бюджетний Моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік /
[Щербіна І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В.] ; ІБСЕД, Проект
«Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К. : 2012. – 136 с.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.. Державні фінанси. Навч.посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.
3. Коляда Т.А., Чуркина И.Е. Приоритеты бюджетно-налоговой политики в условиях экономического кризиса / Т.А. Коляда, И.Е. Чуркина // Бизнес
Информ / Экономика. – 2009. – № 4 (2). – С. 15-18.
4. Лютий І.О., Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України // Фінанси України. –
2006. - №10. – С. 3-12.

Кудюрова О.Ю., 52 гр.




фінансовий факультет ОНЕУ
Науковий керівник доцент Тарасенко М.В.

ПРЯМІ ТА НЕПРЯМІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВИХ СИСТЕМАХ КРАЇН
СВІТУ ТА УКРАЇНИ
Анотація: В статті проведено аналіз співвідношення прямих та непрямих податків в одаткових системах країн світу ,проведено аналогію з
Україною та зроблено пропозиції щодо оптимізації цього сіввідношення в податковій системі України.
Anotation: This article analyzes the ratio of direct and indirect taxes Additional
Systems, held an analogy with the Ukraine and made suggestions for optimizing this sivvidnoshennya tax regime in Ukraine
Ключові слова: податки на споживання, податкові ставки, податкові надходженя, податкова політика, прямі податки, непрямі податки, бюджет
України.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Податки є вагомим
інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві та відіграють важливу роль у формуванні умов для зростання суспільного добробуту.
Реалізація принципу справедливості в оподаткуванні вимагає оптимального співвідношення між прямими та непрямими податками.Дослідження цього співвідношення потребує аналізу
їх властивостей, оцінки впливу на темпи соціально-економічного зростання з метою забезпечення стабільності соціального розвитку.
Аналіз наукових публікацій з теми дослідження. У вітчизняній науковій літературі приділяється значна увага вдосконаленню податкової системи України, податковій політиці держави, у тому числі питанням прямого та непрямого оподаткування та його впливу на соціально- економічний розвиток держави. Це можна побачити у наукових розробках Андрущенка В. Л., Азарова М. Я., Данілова О. Д.,
Іванова Ю. Б., Кощука Т. В., Крисоватого А. І., Майбурова І. А.,
Мельника В.М., Нікітішина А.А. та ін.
Мета статті: дослідження особливостей поєднання прямих та непрямих податків у податкових системах світу та можливостей застосування цього досвіду в Україні.
Виклад основного матеріалу. В умовах переходу України до ринкових методів господарювання змінюються функції податкової системи і податкової політики в цілому. Існують різні погляди на роль податків у державі з економікою перехідного періоду. Проте, жодна країна світу не досягла
економічної могутності, не створивши стабільної податкової системи. Система оподаткування в Україні почала формуватися 1991 р. Її головні принципи і підходи закладено в Законі України “Про систему оподаткування”, але з часом вона постійно змінюється - вносяться доповнення, уточнення, поправки.
Правові норми, що регулюють відношення, пов'язані із збором, розподілом і використанням податкових надходжень в Україні, відображають усі зміни державної фінансової політики, спрямованої на подолання кризи і створення ефективної ринкової економіки.
Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Поділ податків на прямі та непрямі пов'язаний з методом їх встановлення.
Прямі податки (податок на прибуток, на доходи, на власність тощо) безпосередньо пов’язані з характеристиками платника податку: ними обкладаються доходи фізичних та юридичних осіб, а непрямі (акцизи, мито, фіскальні монополії) – з діяльністю, якою займається платник податків. Тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. Отже, прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі – спрямовані на кінцеве споживання . Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об’єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень.
В розвинених державах світу спостерігається тенденція щодо зменшення податків на споживання, тобто непрямих податків, та збільшення питомої ваги прямих. Відповідно в цих країнах збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування.
Оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків має визначатися, виходячи з притаманних цим податкам переваг та недоліків і національних особливостей окремих країн. ПДВ характеризується рядом суттєвих переваг.
Він виконує фіскальні функції, одночасно здійснюючи економічний вплив на макроекономічні показники: регулює попит та пропозицію, стимулює певні галузі. Також стягування ПДВ з витрат посилює зацікавленість у зростанні доходів. Від ПДВ значно складніше ухилятися. Одночасно зростання податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках. Однак непрямі податки мають і певні переваги: регулярність і швидкість надходжень до бюджету, стримуючий вплив на споживання товарів шкідливих для здоров'я, прозорість механізму визначення
податкових зобов'язань. Від цих податків важче ухилятися і їх легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій
(електронних контрольно-касових апаратів, розрахункових квитанцій, чеків).
Таблиця 1
Податкові надходження в структурі доходів Державного бюджету
України у січні - вересні 2009-2011 років
У 2011 р. до державного бюджету надійшло 189,6 млрд. грн.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   43


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал