Струмок випуск №19 Художньо-естетичний напрям Додаток до науково-методичного вісника «істок» Харків 2014



Сторінка2/5
Дата конвертації04.01.2017
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

1.2 Специфіка використання комп’ютерних технологій у процесі методичної роботи з керівниками вокально-музичних гуртків позашкільних навчальних закладів.

Визначити положення справ в тій або іншій сфері діяльності завжди досить важко. Проте в такому питанні, як комп'ютеризація є один чинник, що легко враховується, який досить ясно може схарактеризувати картину в цілому. Це - показник технічної забезпеченості, іншими словами - наявність необхідного парку комп'ютерної техніки і рівень її технічної якості. З розвитком технології для навчання з використанням технічних засобів стала достатньою наявність лише комп'ютера. Функції, які раніше виконували телевізор, відеомагнітофон, магнітофон, кінопроектор, діапроектор і інші, з успіхом узяв на себе комп'ютер. При цьому якість передачі, зберігання, відображення інформації значно підвищилося.

Вже зараз комп'ютерна грамотність є важливим показником культури особистості, а в майбутньому виявиться необхідною кожній людині, де б він не працював. Отже, вміння використовувати комп'ютер в освітньому процесі найближчим часом має стати провідним.

Використання комп’ютерних технологій в музично-педагогічній освіті є досить специфічним. Для того, щоб це розуміти і розуміння це використовувати для навчання, або користування музично-комп’ютерними технологіями, потрібне знання становлення та історії розвитку цього напрямку.

Пропонується огляд поглядів вчених на цей до кінця не досліджений феномен інформації, аби показати її значущість для підвищення навчального процесу у системі музично-педагогічної освіти. Адже тільки за допомогою нових інформаційних технологій можна створити високу інформаційну культуру.

Термін «інформація» виник порівняно недавно й міцно увійшов в лексикон науки. Американський вчений Шеннон К. трактував термін «інформація» як комунікацію та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність. Також американський вчений Вінер Н. - як позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших відчуттів. Сьогодні можна говорити про фундаментальні дослідження в цій галузі

Інформаційні можливості людини такі, що вона за секунду здатна сприймати лише 6-9 одиниць інформації (азбучно-цифрових знаків) і, в ідеальному випадку, відтворити 15 логічних операцій.

Удосконалення засобів отримання, переробки і зберігання інформації, її передача в часі і просторі, що стало можливим завдяки використанню нових і накопичених знань, у свою чергу, само стає одним із факторів зростання потоку інформації.

Нове покоління інформаційних технологій дозволяє перейти на безпаперове проходження інформації, і це є великим кроком до досягнень високої інформаційної культури.

В свою чергу, педагогові слід навчатися оцінювати створену ним інформацію, запобігати непотрібній паперотворчості.

Як стверджують соціологи, «в середньому радіослухачі сприймають приблизно 15% передач, що звучали по радіо, телеглядачі – не більше 10% телепередач. Підписка на вісім і більше періодичних видань є недоцільною: людина не встигає їх не те що прочитати, а навіть передивитись. Збільшуються різні повідомлення і швидкість розповсюдження інформації, один вид інформації витісняється іншим. Особливо швидко зростають обсяги науково-технічної, економічної, політичної інформації. І якщо фахівець, який закінчив ВНЗ, не знайомиться з відомостями в галузі науково-технічної інформації, то за підрахунками соціологів, через 10 років він буде володіти лише 30% знань у своїй галузі, а через 15 років може взагалі дискваліфікувати»[№ 59, с. 63].

Щоб уміло поводитись з різноманітними інформаційними цінностями, людина має володіти високим рівнем культури на стадіях інформаційного процесу: від миті зародження інформації до її споживання.

Науково-технічний прогрес сприяє створенню банку інформації, нової інформаційної техніки, системи «штучного інтелекту».

Інформаційна культура передбачає уміння в місцях зародження інформації оцінювати її, порівнювати, позбуватися від негативного лишку, виявляти при цьому все цінне, оригінальне, сміливе, евристичне. На цій стадії важливо висловлювати думки лаконічно і об’ємно. «Стислості» інформації тут сприяє і особлива мова науки, і розподіл масиву відомостей на активний і пасивний фонди, при якому значний об’єм застарілих даних зникає, скорочується кількість знаків, використовуваних в передачі.

Наступний аспект - збирання, передача і зберігання інформації. Тут висока культура досягається створенням світової системи Інтернет.

Розробка системи застосування комп’ютерних посібників в навчально-виховному процесі пов’язана з досягненням основної мети для втілення цієї системи у практику роботи: вироблення у педагогів таких підходів до раціонального використання інформаційно-технічних засобів, який забезпечував би реалізацію принципів наочності, активності, індивідуального підходу до навчання.

Специфіка методичної роботи з педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу висуває цілу низку питань: яким повинно бути застосування системи комп’ютерних технологій, їхній зміст та форми різноманітної діяльності керівника гуртка з урахуванням інтересів вихованців.

Як уже відмічалось, комп’ютерними засобами навчання називаються інформаційні машини, тезаурус яких задається алгоритмом педагогічного процесу. Багатьох авторів відносять комп’ютери в навчальне обладнання, яке, на їх погляд, входить до більш широкого поняття, – засоби навчання.

Специфіка використання комп’ютерних технологій, як засобу навчання, була складною і тривалою. Отже, історія технічних засобів навчання потребує, з однієї сторони, науково-історичної оцінки стану форм і видів комп’ютерних технологій на різних етапах свого розвитку; з іншого боку - оцінки під певним кутом зору ролі комп’ютерних технологій на даному етапі, перспективи їх розвитку.

Історія комп’ютерних технологій повинна розглядатись як розділ дидактики, покликаний не тільки пояснювати виникнення і розвиток теорії і практики втілення і використання комп’ютерних технологій, але й втілення шляхів і форм їх використання в дидактиці.

Історичний підхід до вивчення шляхів і форм використання комп’ютерних технологій має велике значення для комплексної розробки проблеми. При цьому необхідно порівняти особливості розвитку теорії наочності, практики застосування комп’ютерних технологій та підготовки педагога до їх застосування.

1.2.1. Специфіка використання музичних електронних пристроїв. Персональний комп’ютер і музика.

Сьогодні персональний комп'ютер настільки міцно увійшов до нашого життя, що багато хто без нього не уявляє свого існування. «Специфіка використання комп’ютера полягає в тому, що його можна використовувати як обчислювач, ігрову приставку, телевізор, факс, записник тощо. Але є ще одна дуже цікава можливість використання комп'ютера, про яку знають далеко не всі, - музика. І тут ПК - основа для створення невеликої особистої «звукозаписної студії» [№85, с. 36].

Вживання комп'ютерів в музиці налічує вісім основних галузей, кожна з яких частково перетинається з іншою. Комп'ютери можуть бути використані як МІДІ-секвенсери, для редагування і друку нотних партитур, для запису, відтворення і редагування цифрового аудіосигналу, редагування і збереження синтезаторних «патчів» (наборів тембрів), для поглибленої роботи з МІДІ (створення експериментальної комп'ютерної музики), створення МІДІ-акомпанементу, синтезу музики і музичної освіти та самоосвіти.

Секвенсери - це найбільш широка сфера застосування комп'ютерів в музичній освіті. Комп'ютер, обладнаний звуковою картою, МІДІ-інтерфейсом і програмою-секвенсером, може записувати і відтворювати повну оркестровку, управляючи декількома синтезаторами і звуковими модулями одночасно. Під час запису пісні в комп'ютері можна шар за шаром створювати аранжування, змінювати партитуру у ході роботи. Процес редагування відображується на екрані монітора, що дозволяє досить легко засвоїти програму і надалі працювати з нею. Коли МІДІ-треки повністю готові, пісню переводять у формат аудіо (записують на стрічку або на жорсткий диск), після чого додають акустичні інструменти і вокал. Існують потужні програми-секвенсери, що дозволяють працювати як з МІДІ-доріжками, так і з аудіотреками. Комп'ютер також може управляти зовнішнім магнітофоном і відтворювати МІДІ-треки синхронно з аудіотреками, записаними на магнітофон.

Специфіка використання магнітофонів полягає в тому, щоб робити цифровий запис. Для цього використовується декілька типів магнітофонів. Цифрові магнітофони бувають декількох видів: DАТ-магнітофоні (цифровий «майстер-магнітофон», на який записують зведену стереофонічну фонограму), багатоканальні цифрові магнітофони, що пишуть на магнітну стрічку (ADAT), хард-диск рекордери, робочі станції на основі комп'ютера. Комп'ютер має бути оснащений перетворювачами для відтворення звуку: аналого-цифровими на вході (АЦП) і цифроаналоговими на виході (ЦАП). Для ibm-сумісніх комп'ютерів такі конвертери випускають у вигляді додаткових звукових карт, оснащених також функціями МІДІ. У комп'ютерах Power Macintosh 16-бітові конвертери інтегровані в материнську плату. Стандартом вважають 16-бітовий формат (формат компакт-диска). В даний час з'явилися і широко застосовуються 20- і 24-бітові цифрові перетворювачі. Найбільш якісні - конвертери фірми Digidesign. Продукція фірм Digital Audio Labs і Turtle Beach дуже популярна. Її вартість невисока, а якість звучання цілком достатня для любительського звукозапису. Записані аудіотреки зберігають на жорсткому диску (вінчестері) комп'ютера, який може бути як внутрішнім (IDE або SCSI), так і зовнішнім (SCSI) диском» [№ 85, с. 112]. Аудіоінформація займає багато місця на вінчестері, але робота з цим форматом дає значні переваги. Це і висока якість звуку, і можливість робити резервні копії і міняти місцями треки, виробляти інші операції без якого-небудь погіршення якості сигналу. Можливості редагування включають не лише монтаж (вирізування частини фонограми, копіювання і так далі), але і обробку сигналу за допомогою еквалайзера і багато інших складних алгоритмів, таких як компресія, реверберація і так далі. Функції роботи з цифровим аудіо мають багато програм-секвенсерів. Вони дозволяють записувати, редагувати і відтворювати як аудіо-, так і МІДІ-треки. Перерахуємо лише деякі з них. Це - Studio Vision фірми Opcode, Digital Performer фірми Mark of the Unicorn, Cubase Audio і Cubase VST фірми Steinberg, Logic Audio фірми Emagic. У окремі треки можна записувати акустичні інструменти і вокал, а потім обробляти сигнал і зводити багатоканальну фонограму в стерео. Прості аудіосеквенсери дозволяють записувати і відтворювати один аудіотрек (стерео або моно). Професійні секвенсери працюють з 16 і більш треками аудіо. Для таких програм необхідний комп'ютер з високою швидкодією.

Специфіка використання синтезаторних патчів полягає в тому, щоб редагувати. Такі програми називають «редактор/бібліотекар» (editor/librarian). До них відносяться, наприклад, програми Sound Diver фірми Emagic, Galaxy фірми Opcode і багато інших. Вони дозволяють зберегти на жорсткому диску комп'ютера банк патчів (звукових програм) з внутрішньої пам'яті синтезатора. Можна комбінувати патчи з різних банків і зберігати набір тембрів в новому банку, а також редагувати самі патчи. Робити це в комп'ютері набагато простіше, чим в самому синтезаторі, оскільки зручний графічний інтерфейс полегшує спілкування з бібліотекою звуків. Дисплей синтезатора - рідкокристалічний і має менший розмір, чим екран комп'ютерного монітора. З розвитком мережі Інтернет стало можливо переписувати банки звуків з серверів фірм-виробників (часто це безкоштовне задоволення). Записані банки даних можна потім редагувати в комп'ютері. Програма редактор/бібліотекар має базу даних, що дозволяє здійснювати пошук потрібного патча за категоріями або за ключовими словами. Наприклад, можна дати завдання програмі знайти всі патчи баса-барабана, які мають в своїй назві слово «techno».

Специфіка використання програм-секвенсерів надають можливість редагувати партитуру в традиційному вигляді, тобто у вигляді нот. Можна переміщати ноти за допомогою миші, вводити або відміняти знаки, міняти розміри, ключі і тому подібне Остаточний результат роздруковують на принтері. Спеціалізовані програми-нотатори (Finale фірми Coda Music Technology, Encore і ін.) пропонують додаткові можливості з редагування. Вони мають більший набір спеціальних символів, вельми зручні функції і точніший контроль за тим, як виглядатиме сторінка нотного тексту після друкування. Такі програми також дозволяють вводити ноти з МІДІ-клавіатурі. Існує програмне забезпечення з можливістю сканувати нотні листи і переводити партитуру у формат МІДІ. Програма працює за тим же принципом, що й програма розпізнавання тексту. Спочатку за допомогою сканера створюється графічний файл, після чого його вміст інтерпретується у формат МІДІ і формат, з яким працює програма-нотатор. Ця технологія доки не цілком досконала, але проте допомагає аранжувальнику значно економити час. До таких програм належить Nightingale фірми AMNS, Notescan і ін.

Програми МІДІ-акомпанементу необхідні для створювання повного аранжування для інструментальної групи. Це аранжування відтворюється на будь-якій мультитембральній аудіокарті, синтезаторі або звуковому модулі. Серед таких програм - Band-in-abox фірми PG Music, Superjam фірми Blue Ribbon Soundworks і Jammer фірми Soundtrek. Програми мають кліше (templates) всіх поширених стилів музики. З їх допомогою користувач може задавати послідовність акордів в пісні, повтори окремих частин, барабанні брейки і так далі Деякі програми дозволяють також створювати свої власні стилі, змінювати готові (запрограмовані) стилі і додавати секвенсування треків (наприклад, мелодію) поверх автоматичного акомпанементу. Програми мають багато загального з автоакомпанементом, наявним в домашніх клавішних інструментах марок Yamaha, Casio тощо економ класу. Проте вони працюють в комп'ютері, а не у вбудованому секвенсері, і володіють додатковими можливостями.

До категорії «віртуальні синтезатори» програм відносяться як «чисті» синтезатори, так і віртуальні ритм-бокси. Перші - Metasynth, Turbosynth, Grainwave та інші для Macintosh, Generator і Reality для Windows - імітують роботу аналогових синтезаторів (Fm-синтез, гранулярний синтез і т. д.), дозволяючи отримати з простої синусоїди хитромудрі звуки, шуми, а також виробляти морфінг (плавне перетворення одного звуку в іншій) і інші операції. В даний час існує близько 30 програм-синтезаторів звуку. Можливості тягнуться від синтезу моносигналу в програмі Audio Architect до 16-тембральної робочої станції-синтезатора Reality фірми Seer Systems. Віртуальні ритм-бокси програмують секвенції з декількох барабанних і мелодійних патернів і мають функції обробки звуку (цифрова затримка, ефект «дісторшн», фільтри і так далі). До них відносяться програми Rebirth, Groovemaker і ін.

Найбільш популярна з МІДІ. Тут йдеться про програмі Max фірми Opcode Systems. Вона є спеціалізованим програмним забезпеченням, орієнтованим на експериментальні цілі (щось типу набору «зроби сам» для програмування МІДІ). Ця програма працює на платформі Macintosh. Вона перетворює один вид МІДІ-інформації в іншій. Наприклад, на вхід поступило повідомлення про рух колеса модуляції на клавіатурі. Max може зробити з цього цілий потік нових нот. Принцип роботи цій і подібних програм відомий як «алгоритмічна композиція».

Є такі програми, специфікою яких є розвиток слуху, навичок читання нот в різних ключах і вивчення основ популярних стилів. Програма Vivace фірми Coda Music Software застосовується як акомпаніатор для сольних інструменталістів. Вона може грати синхронно, змінюючи темп відповідно до гри музиканта. Це робиться за допомогою конвертера «pitch-to-midi» («висота тону – МІДІ»).

Поряд з ними виникло нове покоління комп'ютеризованих інструментів, пристроїв обробки звуку та інше. Що привело до грандіозних змін в світі музики.

Синтезатор — електронний музичний інструмент, що створює ( синтезує) звук за допомогою одного або декількох генераторів звукових хвиль. Необхідне звучання досягається за рахунок зміни властивостей електричного сигналу (у аналогових синтезаторах) або ж шляхом налаштування параметрів центрального процесора (у цифрових синтезаторах). Синтезатор, виконаний у вигляді корпусу з клавіатурою, називається клавішним синтезатором. Синтезатор у вигляді корпусу без клавіатури називається синтезаторним модулем і управляється від midi-клавіатури. У випадку, якщо клавішний синтезатор обладнаний вбудованим секвенсором, він називається робочою станцією. Синтезатор у вигляді комп'ютерної програми, що використовує універсальну звукову плату для озвучування і стандартні засоби введення-виводу (комп'ютерні клавіатуру, мишу, монітор), називається програмним синтезатором.

Залежно від технології, яка використовується, синтезатори можна розділити на наступні категорії: Аналогові синтезатори реалізують адитивний і субтрактивний типи синтезу. Головна особливість даної категорії полягає в тому, що звук генерується і обробляється за допомогою реальних електричних ланцюгів. Часто з'єднання різних модулів синтезу виробляється за допомогою спеціальних кабелів - patch-дротів, звідси «патч» — повсякденна назва певного тембру синтезатора серед музикантів. Основні переваги аналогових синтезаторів полягають в тому, що всі зміни характеру звучання здійснюються в часі, наприклад, рух частоти того, що зрізає фільтр, відбуваються виключно плавно (безперервно). До недоліків відносяться високий рівень шуму. До найбільш відомих, використовуваних у наш час аналогових синтезаторів відносяться: Alesis Andromeda A6, Cwejman S1 Mk2, Future Retro XS, Moog Voyager, Studio Electronics Se1x, DSI Prophet 08. Віртуально-аналогові синтезатори є пристроєм, що моделює і відтворює процес генерації звуку в електричних схемах традиційних аналогових синтезаторів за допомогою цифрових сигналів-процесорів і програмного забезпечення. Найбільш відомі серед них: Access Virus TI, Korg Ms2000, Nord Lead 2x, Nord Modular, Waldorf MICRO-Q, Alesis Micron, Yamaha An1x, Korg Microkorg. Цифрові синтезатори включають власне цифрові синтезатори, а також їх варіації: віртуальні синтезатори-плагіни/standalone і інтерактивні синтезатори. Вони реалізують всіляких типів синтезу. Для створення і відтворення вихідних хвильових форм, модифікації звучання фільтрами використовуються цифрові пристрої на базі одного центрального процесора і декількох співпроцесорів. По суті, цифровий синтезатор є вузькоспеціалізованим комп'ютером. Найбільш передові моделі сучасних цифрових синтезаторів (Korg OASYS, Roland Fantom, Yamaha Motif), подібно до персональних комп'ютерів, дозволяють оновлювати операційну систему, містять сторінкові меню, вбудовані довідкові файли, скрінсейвери тощо Віртуальні синтезатори є різновидом цифрових синтезаторів, проте вони є особливим видом програмного забезпечення.

Для створення звуку використовуються центральний процесор і оперативна пам'ять персонального комп'ютера, а для виведення звуку на відтворюючий пристрій використовується звукова карта ПК. Віртуальні синтезатори можуть бути як самостійними (standalone) програмними продуктами, так і плагінами (plug-ins) певного формату (VST, Dxi, RTAS, TDM, LADSPA і т. д.), призначені для запуску всередині програми-хоста, зазвичай багатоканального рекордера (Cubase VST, Cakewalk Sonar, Logic Pro, Pro Tools, Ardour і т. д.). Висока доступність обумовлює зростаючу популярність віртуальних синтезаторів, у тому числі моделей реально існуючих інструментів (наприклад, Native Pro53 - емулятор синтезатора Prophet, Novation V-station - емулятор синтезатора Novation K-station, Korg Legacy - емулятори синтезаторів Korg M1, Wavestation, Polysix, Ms20 і т. д.). Інтерактивні або домашні синтезатори також є різновидом цифрових синтезаторів, призначеним спеціально для домашнього і салонового любительського музичення, а також для інтерактивного вчення музиці. Зазвичай в таких синтезаторах відсутні засоби для розвиненого редагування звуку, включаючи регулювальники реального часу. Акцент робиться на реалістичній імітації всіляких оркестрових інструментів і використанні функції автоматичного акомпанементу. В цьому випадку для того, щоб зіграти який-небудь музичний твір, виконавцеві не потрібно програмувати тембри або записувати партії в секвенсер - досить вибрати готовий тембр для мелодії і стиль для автоакомпанементу. Безумовно, управління подібними синтезаторами істотно простіше, ніж в професійних виконавських моделях і іноді доступно навіть дитині. Багато синтезаторів подібного типу включають повчальні ігри такі, як: «вгадай ноту» або «вгадай акорд», збірки готових музичних творів для прослухування і розучування, функцію караоке з виводом на екран тексту пісні тощо. До даної категорії синтезаторів відносяться сімейства Yamaha PSR, Casio Ctk/wk, Roland E/va/exr та інші.



1.2.2 Специфіка використання приладів обробки звуку.

Для обробки звуку існує чимала кількість приладів, але всі їх можна умовно розділити на три групи: динамічна обробка, частотна обробка і тимчасова обробка. Першим і найважливішим приладом з цієї групи є компресор.

«Специфіка використання компресора полягає в тому, щоб автоматично ослабляти гучність звуку, коли сигнал перевищує певний пороговий рівень гучності. Зазвичай у компресора є стандартний набір регулювань. Threshold - поріг. Задає рівень гучності, вище за який сигнал починає оброблятися компресором. Ratio - глибина компресії. Параметр, що відповідає за те, наскільки ослаблятиметься сигнал, що перевищив пороговий рівень. Attack – час атаки. Час, по виділенню якого сигнал, що перевищив пороговий рівень, почне ослаблятися компресором. Release - час відновлення. Час, протягом якого сигнал, що перестав оброблятися компресором, буде повернений у вихідний рівень гучності. Gain - вихідний рівень. Регулювальник, за допомогою якого можна підсилити вихідний сигнал, ослаблений в процесі обробки компресором» [№ 85, с. 127].

Лімітер призначений для того, щоб не дозволяти сигналу перевищувати встановлений рівень гучності. Роботу лімітера можна реалізувати за допомогою компресора.

Експандер працює аналогічно компресору, але навпаки. Якщо компресор ослабляє сигнал, то експандер його підсилює. Сигнал, що перевищив пороговий рівень, буде збільшений експандером ще більше. Такий прилад згодиться, якщо ви хочете збільшити різницю між гучними і тихими звуками.

Гейт вирізає будь-який сигнал, який нижче заданого Вами рівня. Найчастіше гейт використовують для видалення шумів в паузах між сигналами. Але гейт можна набудувати і так, щоб він обрізував хвости сигналу. Категорія частотної обробки представлена приладами, званими еквалайзерами. Еквалайзери діляться на два основних типи: графічні і параметричні. Кожен тип еквалайзерів має як плюси, так і мінуси, і використовується залежно від поставленого завдання.

Графічний еквалайзер має заданий набір частот. Цей набір частот встановлюється виробником устаткування. На кожній з частот можна підсилювати або ослабляти сигнал. По суті, графічний еквалайзер є спрощеним варіантом параметричного еквалайзера, оскільки в параметричного еквалайзера є всі ті ж функції з низкою додаткових можливостей.

Параметричний еквалайзер - тип частотної обробки, який найчастіше використовується. За допомогою параметричного еквалайзера можна самому вибрати смугу частот і ослабити або підсилити сигнал на цьому діапазоні частот. У можливості зміни частоти, яку ви хочете регулювати й полягає основна відмінність від графічного еквалайзера.

Прилади третьої категорії засновані на принципі тимчасової обробки сигналу.

Ревербератор є обробкою звукового сигналу, яка найчастіше використовується. Реверберація як така – це процес ослаблення сигналу під час багатократного віддзеркалення від перешкод. За допомогою ревербератора можна додати вашому звуковому сигналу об'ємності. «Ревербератор допомагає так обробити звук, неначе він був записаний в театрі, концертному залі, соборі, в горах або навіть під водою. Практично, будь-який звуковий сигнал, будь то електрогітара, скрипка або голос, після грамотної обробки ревербератором сприйматиметься на слух як щільніший і об'ємніший» [№ 85, с. 139].

Затримкою називають ехо-камеру. Специфіка використання дуже проста: до оброблюваного оригінального сигналу додається той же, лише затриманий за часом і дещо ослаблений. До того ж, як і натуральна ехо-камера, сигнал, що підмішаний, може неодноразово повторюватися. Час затримки ви набудовуєте самі. Найчастіше приладами delay обробляють сольні партії інструментів або голосів.

Хорує – прилад тимчасової обробки звуку, принцип роботи якого заснований на короткій затримці сигналу, але не з фіксованим часом затримки, а з «плаваючим». Хорує використовують для того, щоб додати одному інструменту, який звучить, ефекту, неначе грає декілька подібних інструментів одночасно. До основного сигналу додаються додаткові, зміщені відносно його на різний час затримки.

Фленджер заснований на роботі хорусу, але з невеликою відмінністю. У фленджері використовується зворотний зв'язок, із-за якого в обробленому сигналі з'являються додаткові резонансні частоти.

Виникли нові напрями, нові методики, і від музиканта було потрібно не лише уміння володіти інструментом, але й знання основ фізики звуку, електроніки, програмування і уміння користуватися комп'ютером. На сьогоднішній день ні в музиці, ні в будь-яких інших сферах життя без комп'ютера не обійтися. Це змушує вивчати способи його (комп'ютера) вживання, розробляти методики і ясно бачити цілі та завдання що стоять перед педагогом – керівником вокально-музичних гуртків.

Основні переваги використання комп'ютерних технологій під час організації методичних заходів у позашкільному закладі є їх наочність, доступність, висока міра візуалізації, величезні можливості використання.

Для використання комп’ютерних технологій у навчально-виховній та методичній роботі необхідна наявність самого комп’ютера, обладнаного аудіо-карткою з MIDI in/out, MIDI-клавіатури, мікрофону, акустичних систем та відповідного програмного забезпечення. Це є необхідний комплект обладнання для здійснення музично-педагогічної діяльності. Реалізація потенційних можливостей комп’ютерних технологій вимагає компетентності педагога у цій галузі. Розвиток цієї компетентності починається ще під час підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах. Цьому питанню приділяє достатню увагу на курсах підвищення кваліфікації. У післядипломний період педагог, керівник музично-педагогічних гуртків не може залишатися сам на сам з проблемою використання комп’ютера у навчально-виховному процесі. Необхідно дати майбутнім вчителям музики необхідно дати не тільки педагогічні знання, але і вміння використовувати музичне програмне забезпечення. А завдання методичної служби допомогти опанувати цією компетентністю та запровадити у практику роботи керівника гуртка.

Більше сторіччя минуло з тієї пори, коли людство отримало можливість записувати й відтворювати звук. За цей період був пройдений шлях від науково-технічного відкриття, майже ілюзіону, до високого мистецтва звукозапису. Вдосконалювалася техніка, за допомогою якої робота музичного педагога могла стати більш вражаючою. Особливо це стало помітно в останні роки, у зв'язку з переходом від аналогового звуку до цифрового. За допомогою комп’ютерних технологій педагог має можливість створювати фонограму, записувати вокальну партію та обробляти її «розумними» програмами, які можуть відтворити акустичні якості відомих залів, зіграти на музичних інструментах вищої якості. За допомогою мережі інтернет вчитель має можливість скористатися нотними бібліотеками, прослухати та використати для навчального процесу будь-які музичні твори. А так само вивчити і програти твір зі своїми учнями дистанційно.

Мало знати технологію використання тієї чи іншої техніки або технології. Потрібен досвід та обґрунтовані методичні посібники та підручники для вивчення музично-комп’ютерних технологій.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал