Стратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури



Сторінка2/3
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.6 Mb.
ТипУрок
1   2   3

Монастирищенська спеціалізована

школа І-ІІІ ступенів №5

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ

КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
Досвід роботи учителя

світової літератури

Шудри Наталі Григорівни

Монастирище, 2011 р


Назва досвіду: МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ

КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Автор досвіду: Шудра Наталя Григорівна

Відомості про автора

Освіта: вища

Звання: вчитель – методист

Педагогічний стаж: 27 років

Місце роботи: Монастирищенська спеціалізована школа І-ІІІст. №5

Посада: вчитель світової літератури


Актуальність розкриття визначеної проблеми полягає в завданні педагога – змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.

Література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.

В рамках уроків із світової літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшуковуються здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту.

Проблема формування критичного мислення розкривалася багатьма вітчизняними та зарубіжними педагогами. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М. Лімпмана, китичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження», оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) пливе до контексту.

«Критичне мислення – явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображається морально – етичні наставляння, соціально-політичні риси, цінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій. Воно актуалізується у різних ситуаціях і стосовно різних об’єктів, а тому не доцільно закріпити тільки за певною навчальною дисципліною завдання формування критичного мислення» ( Методичний посібник «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід» О. Пометун та Л. Пироженко ).

Література, встановлюючи контакт учнів з минулими епохи та сучасним світом, забезпечує умови для успішної соціалізації. Досвід героїв, з котрими учням доводиться зустрічатися в процесі вивчення літератури, формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам.

Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, і переосмислити її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантними і сприйнятливими.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв’язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчально – пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме в тому полі зору педагога – словесника мусить лишитися вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоції, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння, неможливо пропустити і т.д.

На думку ряду науковців ( Л. Мірошниченко, Ю. Султанов, О. Куцевол, Щ. Ісаєва, А. Вітренко) та вчителів-практиків (Л. Чередник, О. Наєнко, І. Гаврик), особливо цінним є те, що на уроці світової літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник-учитель-учень. Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Щоб були вони адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функції своєрідного «транслятора» - підсилювача художніх емоцій літературного твору, «налагоджувача» невидимого зв’язку між досвідом поколінь.

Першим найбільш важливим етапом в роботі з розвитку літературно-творчих здібностей є розвиток емоційно-чуттєвої сфери. Через неї поступово відбувається формування емоційно-ціннісного ставлення школяра до світу як важливого компоненту літературно-творчих здібностей. Для його формування необхідним є стимулювання емоцій та почуттів шляхом впливу емоційно-чуттєвих чинників на учня. Талановитий майстер художнього слова К. Паустовський стверджував, що дітей та митців (художників, письменників) об’єднує особлива свіжість та емоційність сприйняття дійсності.

В.О. Сухомлинський зауважив, що вплив чуттєвого сприйняття на духовне життя дитини визначається насамперед тим, що приховується за картиною, явищем, подією, які здивували і вразили її: чи то тільки зовнішня яскравість, чи глибокий внутрішній зміст, що ховається за зовнішньою яскравістю.

Художньо-творча діяльність, за думкою багатьох мистецтвознавців та педагогів (Н.Й. Волошина, Н.Є. Миропольська, О.П. Рудницька) є синергетичним результатом споглядання і переживання. Чим багатший чуттєвий досвід дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні переживання у словах.

Коли ми мислимо критично, те що ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли ми помічаємо помилку чи бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання чи проблеми, ми зацікавлено його вивчаємо. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

В кожному уроці я маю бачити перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю…

При використанні будь-яких прийомів та технологій в процесі проведення уроків необхідно враховувати й вікові та психологічні особливості учнівського колективу. А ще пам’ятати , що «найперше музика у слові»: вчитель має сформувати в серцях дітей любов до слова, а зробити він це зможе лише за умови власного співжиття з поетичним словом. Захоплюватися (причому щиро!) музикою, поезією, художнім мистецтвом має вчитель літератури, а потім його учні напевно також сформулюють читацькі і мистецькі смаки!

Спілкуватися з учнем як з партнером, не опускатися, а піднятися на рівень дитини – мета більшості освітніх інновацій. Тільки поставивши дитину в центр усієї діяльності, зробивши її посередником у взаємодії суб’єктів навчання, ми можемо побачити, що її очі горять жагою відкриття, і відчути, що працювати потрібно тільки так.

При вивченні біографії письменника варто звертатися до рольових підходів, таких як «Інтерв’ю з О. Блоком», «Конференція з Данте», «Гість уроку – Гомер», «Дебати - Ф. Достоєвського та Л. Толстого», «Слідча експертиза існування В.Шекспіра», «Кінорепортаж: в гостях у О.Пушкіна», «Галерея творчості французьких письменників», «Презентація: життєпис М.Булгакова» тощо.

Щоб організувати свої ідеї, учні використовують «Т – схему», яка має вигляд великої літери Т. У вертикальному полі з лівого боку учні перелічують причини, за яких напевно різняться твори, а з правого перелічують причини, чому образи таки схожі між собою. Наприклад, при компаративному аналіз! поезії О.Блока «Незнайома» та однойменної картини Івана Крамського використано метод «Т – схеми». Висновок формулюють учні, записуючи його до зошитів у вигляді есе із чітким викладанням власної позиції щодо порушеної проблеми. Усне малювання місця, по якому проїжджає карета незнайомої Крамського, підводить ще одну паралель і визначає асоціативну образність дітей.

На уроках велику увагу приділяю розвитку комунікативних навичок, які розкриваються через усні твори-роздуми, дебати, виступи-промови на захист природи, захист улюбленого героя, виступ від імені героя, рольові ігри, в яких доводиться виступати в ролі письменника, героїв, як позитивних, так і негативних…

Прийоми, які забезпечують зосередження уваги на ключових моментах у тексті, чи в творчості, акцентують увагу учнів: читання в парах (для узагальнення матеріалу про новаторський характер творчості Ш.Бодлера), твір – п’ятихвилинка (письмова рефлексія «Чому людина є носієм смерті? в межах творчості А.Камю), спрямоване читання (обдумування поеми А.Ахматової «Реквієм»), переконуючий лист («Лист на підтримку Є.Онєгіна»), «Сократівське опитування» (при визначенні проблеми в творі Г.Белля «Подорожній, коли ти пройдеш у Спа…»).

Неможливо в контексті літератури не заглибитись в світ морально-етичних норм, співпереживання і доброзичливої аури. Особливо важливо проводити постійну паралель із сьогоденням, бо далекі проблеми героїв Античності або Середньовіччя не стануть зрозумілими без особистих вражень: кого визнають лицарем сьогоднішні «дами»? яким героєм уявлять себе сучасні хлопчаки? які рішення історичного масштабу приймуть теперішні «королі та вельможі»? Перевтілення є складовою частиною уроків літератури: це інсценізація, авторська або імпровізована (творів Мольєра, В.Шекспіра, О.Пушкіна, М.Гоголя), дебати з героями (Онєгіним, Гобсеком, Сорелем), адвокатський захист Воланда, Р.Раскольникова тощо.

Істотна роль полягає в створенні максимальних умов для виконання домашніх завдань, тому кожне потребує творчого підходу. З цією метою завдання носять наступний характер: скласти карту подій, які відбуваються в романі «Собор Паризької Богоматері» В.Гюго, написати все «Моє ставлення до смертної кари» (В межах вивчення А.Камю «Чума»), провести дослідження та інтерпретувати чайну церемонію (вивчення творчості М.Басьо), Виступ-промова на захист природи (С.Єсенін, анімалістична література).

Метод «Припущення на основі запропонованих слів»: вчитель демонструє ілюстрації, з яких учні формулюють власну історію.

При вивченні поезії Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Фета, Єсеніна звертаюсь до музичних творів, написаних на вірші поетів, щоб підкреслили музичність, особливу ритмомелодику віршів. Композитори так часто звертались до творчості цих поетів завдяки особливій ліричності, мелодійності поезій. Пояснюю учням, що лірика як рід літератури найбільше споріднена з музикою, а епос з живописом.

Наприклад, запитую учнів: чому в голодному, напівзруйнованому Петербурзі люди робили все можливе, щоб потрапити на виступ Маяковського чи Блока, послухати лекцію К.Чуковського про літературу, а в наш час театри пустують, книжки майже ніхто не читає?

Чому саме Сергія Єсеніна, а не О.Пушкіна і Є.Євтушенко називає самим російським поетом?

Чому, незважаючи на те, що хоч 2000-й рік і був оголошений ООН роком Пушкіна, на заході більше цінують трьох російських прозаїків –Чехова, Толстого, і Достоєвського?

Проблемний виклад знань стимулює пізнавальну активність учнів, тому що він поєднаний з догадкою, дивом, нерозумінням. Це штовхає учнів до роздумів і пошуку рішень, будить і формує інтерес до навчання, розвиває ініціативу учнів у пізнавальній діяльності, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її реалізації, залучає до методів наукового пізнання. Складність проблемної ситуації має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу вчителя, змогли вирішити її самостійно.

Переконана, що творчий підхід вчителя до викладання світової літератури допомагає розвивати природні якості учнів, формує їх власні погляди на життя, сприяє повноцінному осмисленню художніх творів. На таких уроках учням завжди цікаво.

За відомим висловом В.Гюго, «Найкращий читач – це підготовлений читач».

Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітний:


  • постановка запитань для тексту;

  • уміння виділяти головне і другорядне;

  • складання плану, конспекту, тез;

  • уміння підбирати цитати;

  • різні види коментарів;

  • переказ тексту;

  • зіставлення різних редакцій твору;

  • порівняння головних героїв з прототипами;

  • усне словесне малювання;

  • інсценування;

  • виразне читання;

  • складання кіносценаріїв;

  • зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

Великі можливості у таких прийомів ЧПКМ як «кола Вена», «кошик», «дискусійна сітка Алверманна» та ін. Прийом «кола Вена» дасть можливість в процесі компаративного аналізу з’ясувати вплив Наполеона на розум багатьох поколінь, вивчаючи роман Стендаля «Червоне і чорне». Порівняймо захоплення Наполеоном Жульєна Сореля та Родіона Раскольнікова.

Жульєн Сорель Родіон Раскольніков


Пригнічений своєю бідністю, озлоблений проти світу убозтва і несправедливості. Має хвору уяву. Хоче зробити багато добрих справ. Довести, що він – не «твар тремтяча». Спосіб досягнення мети – убивство. Вкінці твору переосмислює своє колишнє захоплення ідеями наполеонізму. Фінал у творі – духовне відродження, надія на майбутнє.

Гостро відчуває своє низьке суспільне становище та матеріальну залежність. Талановитий але занадто зарозумілий. Хоче пробити собі дорогу у житті, зробити кар’єру. Спосіб досягнення мети – лицемірство, обман. Наполеон лишається кумиром до кінця твору. Фінал долі – загибель.

Обидва герої: молоді, вродливі, честолюбні, талановиті, горді, благородні. Заради досягнення мети здатні на злочин. Захоплення Наполеоном який уособлює владу, що дає великі можливості, силу, незалежність.

Прийом «кошик» дає можливість використати набутий цивілізацією духовний досвід (наприклад, афоризми у байках) через призму власного світобачення:



  • «У сильного безсилий винен був завжди».

  • «Так і у нас: є гроші – маєш право, немає – то під суд іди».

  • «Із лестощів – звихнулась голова».

  • «Так як сідати – сварки марні, бо з вас музики незугарні».




  1. У млинок – кидаємо афоризм, який розважив.

  2. У смітник – неправильні, на вашу думку, вчинки героїв.

  3. У валізу – чому вчилися, що візьмемо у життя.

Дві жінки – дві долі

На уроці в романі «Червоне і чорне» розкрити тему допомагає дискусія. Прийом «дискусійна сітка Алверманна» підводить до з’ясування таких питань: «Чому кохання до однієї й тієї самої людини може бути таким різним?», «Чи відчув різницю між почуттями двох жінок Жульєн?», «Як поводяться жінки під час ув’язнення коханого?», «Чи зміг Жульєн врешті-решт розібратися у своїх почуттях?», «А чи зміг би я, будучи героєм роману, змінити перебіг подій?». Такі конкретні запитання потребують і конкретних відповідей, змушують учнів уникати спрощених рішень:»Так – ні». Розвивається їхнє креативне мислення, монологічне мовлення, моральні цінності. Методика критичного мислення послуговується чималим арсеналом прийомів. Та обирати потрібно ті, які найбільш ефективні та адаптовані до учнів даного класу. Сьогодні методика критичного мислення опановує такі прийоми, як «гронування», «інформаційний пакет», «коло думок», «психологічний портрет», «асоціативний кущ», різноманітні опорно - логічні схеми.

«Коло думок» спонукає до дискусії усіх учнів. Головне завдання, яке стоїть перед кожним із нас, – висловити свою думку.

Під час вивчення роману Л.Толстого «Анна Кареніна» можна поставити учням запитання: «Як ви гадаєте, чи правильно вчинила героїня, піддавшись поклику кохання?».

Думки учнів:

а) Гадаю, що ні, тому, що не думала про чоловіка, який страждає, і сина, відлученого від матері.

б) За це і покарана долею – важкі пологи, нездатність полюбити доньку так само сильно, як і сина. Врешті-решт Вронський віддаляється від неї.

в) На мою думку, Героїня вчинила правильно, тому що кохала по-справжньому, перший раз у житті. Це кохання відкрило їй очі на світ, дало можливість відчути повноту життя.

В ході роботи над романом В.Скотта «Айвенго» учням можна запропонувати відповісти на запитання: «Чи можна назвати боротьбу Ревекки за своє щастя безрезультатною?». Учні висловлюють досить різні думки:

а) Думаю, що так, тому що героїня залишилась самотньою, подальша доля її сумна.

б) Вона багато страждала: розділяла долю єврейського народу,приреченого на гоніння в ті часи; протистояла жорстоким домаганням Бріана де Буагільбера, але доля її не винагородила.

в) На мою думку, боротьбу Ревекки не можна вважати безрезультатною, тому що вона залишилась вірною своєму коханню і самій собі, залишилась чистою і незламаною.

Даною проблемою я займаюся з 2006 року. З того часу спостерігається позитивна динаміка змін якості навчальних досягнень учнів в оволодінні практичними уміннями. Якісний показник навчальних досягнень учнів становив в середньому 76,5%. За останні роки він виріс до 85,7%. Це свідчить про те, що методика критичного мислення значно активізує роботу учнів з оволодіння предмету та дає позитивні результати, розвиває креативне мислення, монологічне мовлення, моральні цінності. Завдання, які стоять сьогодні перед школою, неможливо вирішити без оновлення методів навчання, без розробки нових, продуктивних навчальних технологій, до яких належить і ЧПКМ. Її прийоми, як бачимо, активізують розумову діяльність учнів, викликають емоційне ставлення до предмета, стимулюють захоплення ним. Отже, вони як ніколи актуальні, бо спрямовані на підготовку таких громадян, які зможуть брати участь на високому інтелектуальному рівні у розв’язанні проблем, що постають перед нашим суспільством.

Скубенко Тетяни Миколаївни,

вчителя світової літератури

Смілянської загальноосвітньої школи
І – ІІІ ступенів Смілянської міської ради
В умовах розвитку сучасного суспільства з кожним днем прискорюються процеси інтеграції та взаємопроникнення різних сфер соціального, економічного та політичного життя. Так, у сучасній освіті змінюються технології: запроваджуються активні методи навчання, проектно – дослідні методи роботи, відбувається введення здоров’язбережувальних програм, активізується робота з обдарованими дітьми, що актуальним є в нашому сьогоденні, здатних самостійно та нестандартно мислити, наполегливих у досягненні поставленої мети, які мають докорінно змінити життя, насамперед в Україні.

«Зараз виняткового значення набуває процес виявлення обдарованих дітей, цілеспрямований розвиток та вдосконалення їхніх умінь та навичок, насамперед в інтелектуальній сфері, - вважає Скубенко Тетяна Миколаївна, вчитель світової літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Смілянської міської ради Черкаської області. - Завданням сучасної школи є виховання суспільно - активної, всебічно розвиненої, творчої особистості».

Педагог від Бога, Тетяна Миколаївна Скубенко, закінчила Черкаський педагогічний інститут за спеціальністю - вчитель російської мови та літератури, присвятила 18 років свого життя школі. Має вищу категорію, звання «Старший вчитель». Працює над педагогічною проблемою: «Впровадження інноваційних технологій, творчий розвиток дітей на уроках світової літератури та у позаурочний час».

Система в роботі над проблемою проходить через усю її діяльність. Вчителькою осмислено роль образного і логічного мислення учнів в системі освоєння світової літератури.

На педагога — людину ініціативну, самовіддану, творчу – покладається це нелегке завдання. Учителі - люди особливої професії, для яких освітній процес триває все життя. Навчаючи підростаюче покоління, ми зобов'язані постійно збагачувати, вдосконалювати й оновлювати власну навчально - методичну скарбницю.

Світова література у сучасній школі - дисципліна, опанування якою значною мірою сприяє всебічному розвитку учня, розширенню його світогляду та формуванню загального рівня культури. У процесі її вивчення розвивається образне й логічне мислення учнів, здійснюється їх моральне та естетичне виховання.

Головною метою вивчення предмета «Світова література» у загальноосвітній школі, на думку Скубенко Т.М., є залучення учнів до вершинних досягнень літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької і загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність учнів, спрямована на формування вмінь і навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. А відтак - нового акценту набуває співпраця на уроці вчителя та учня, що будують свою роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т. д. Саме такий підхід повинен стати підґрунтям сучасних уроків світової літератури.

Найголовніше в організації навчально - виховного процесу —

особистісно зорієнтована взаємодія педагога та учня у навчально - пізнавальній діяльності на основі комплексного використання репродуктивно -продуктивних, словесно - ілюстративних та проблемно - пошукових методів.



Принципи навчання, за якими працює Тетяна Миколаївна, :

  • наочності;

  • активності, самостійності, самодіяльності і творчої ініціативи;

  • доступності і посильності;

  • зв'язку теорії з практикою;

  • міцності знань;

  • систематичності і послідовності;

  • науковості;

  • цілісності виховного та навчального процесу;

  • диференціації та індивідуалізації;

  • системності;

  • єдності свободи і відповідальності;

  • оптимізації;

  • самоорганізації;

  • формування колективізму;

  • гуманізації;

  • рольової участі;

  • психологічного забезпечення;

  • самоорганізації в ході уроку;

  • демократизації, права на власну думку.

СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ УЧНЯ



Умови ефективності роботи найкраще подані вчителькою у вигляді нестандартної таблиці

Особи-


стість школяра





учень


УЧИТЕЛЬ-ФАСИЛІТАТОР ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ УЧНЯ


Учень

Для того, щоб на уроках світової літератури викликати у дітей зацікавлення, інтерес, бажання читати, творити, співпрацювати, вчителька використовує інноваційні технології навчання, ігрові моменти.

Рольові ігри стосуються видів діяльності, в яких на учнів у групі індивідуально покладено обов'язок, або вони одержують роль, яку повинні зіграти. Вона використовує, щоб дізнатися про процеси, які відбуваються у групах, або зрозуміти почуття інших.

Учитель повинен:



  • визначити ситуацію, проблему, питання для класу і розподілити ролі;

  • потім дозволити учням розіграти їх;

  • учням дуже сподобається нагода опинитися на чиємусь місці;

  • після цього створюється надзвичайно сприятлива нагода для обговорення.

Велику роль у вирішенні цього завдання відіграють розвивальні ігри, які не тільки дають дітям радість і задоволення, а й ефективним способом розвивають їх розум. Процес навчання у грі сприяє розвитку аналітико — синтетичної діяльності мислення, суджень. В іграх дитина навчається запам'ятовувати, передбачати результати, адже кожен хід у грі–це розв'язання творчого завдання.

Використання ігрових моментів на уроках спрямоване на:



  • розвиток навичок логічного і абстрактного мислення дитини;

  • формування системності мислення; виховання наполегливості та

цілеспрямованості;

  • формування навичок самооцінки процесу та результату діяльності;

- розвиток творчості, соціальних якостей особистості.

Виражаються у таких формах проведення:



  • індивідуальна і групова діяльність педагога та учнів;

  • групова робота ( диференційована чи однорідна);




  • робота в парах;

  • самостійна робота.

Найчастіше Тетяна Миколаївна у своїй використовує:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал