Стратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури



Сторінка1/3
Дата конвертації13.12.2016
Розмір0.6 Mb.
ТипУрок
  1   2   3
Делікатної Валентини Олександрівни,

учителя світової літератури

Стебненської загальноосвітньої школи I - III ст.

Звенигородської районної ради

Черкаської області
СТРАТЕГІЇ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета літературної освіти – ввести учнів у світ прекрасного, прилучити до національного і світового мистецтва слова, виховувати потребу в читанні, інтерес до художнього слова, високі естетичні смаки, здатність творчо сприймати прочитане, сприяти вихованню духовно багатого , щирого, відданого громадянина.

Суспільству потрібна читацька особистість . У нашу непросту добу, коли доля кожної людини дедалі більше залежить не від патерналізму держави, не від всесильного колись колективізму, а від неї самої, від її особистісних якостей, чимало учителів задумується не лише над тим, „що вивчати”, а й над тим, „як вивчати”. Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”. Ось чому навчальний процес потрібно максимально наблизити до життєвих реалій.

Сучасний урок – це урок - співпраця, який покликаний вчити дітей мислити, висловлювати власні думки і їх утверджувати.

Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного учня. Як досягти цього? Таку можливість дає особистісно зорієнтоване навчання . Адже таке навчання створює комфортні умови, за яких кожен учень почувається успішним, інтелектуально спроможним.

Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самостійності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, він являється центром навчального процесу і співтворцем уроку, а учитель допомагає лише дитині розвиватися і самореалізуватися. Девізом ОЗН можуть бути слова Марії Монтессорі: „Допоможи мені це зробити самому”(звернення дитини до вчителя) та слова В.Сухомлинського : „Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності”. Тому для кожного педагога виникає необхідність в пошуку нових стратегій, метою яких є не накопичення знань і умінь, а постійне збагачення досвідом творчості і самореалізації особистості учня. Застосування інноваційних прийомів ОЗН сприяє розвитку літературних здібностей, творчої уяви, художнього мислення, розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення , розкриває творчий інтелектуальний потенціал, індивідуальність кожного учня, збагачує його внутрішній емоційний досвід. Дана методика дає можливість кожній дитині, спираючись на її здібності, нахили, інтереси реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Тому в навчально-виховній діяльності проблемне питання, над яким я працюю, - стратегії особистісно зорієнтованого навчання на уроках світової літератури.

Основні принципи особистісно зорієнтованого навчання.

1.Знания, які одержує учень у школі, з літератури зокрема, мають підпорядковане значения. Вони повинні допомагати йому брати безпосередню участь у формуванні себе як творчої особистості, збагаченні власної духовності.

2.Особистість учня - центр навчального процесу, він співтворець уроку.

3.Учитель - передумова формування виховання, він спільник учня в пізнавальній меті.

4.Учень має право на особистісний шлях розвитку, учитель допомагає лише йому саморозвиватися і самореалізуватися.

5. Постать педагога - найголовніше при такому навчанні. Він має передати свою індивідуальність вихованцеві. Там, де така передача має місце, і є особистісно зорієнтоване навчання.

Пізнання - процес творчий. Різні види діяльності - потреба для дітей і в дітей. Це допомагає формуванню в учнів досвіду особистих досягнень, високої самооцінки і стійкої мотивації досягнення.

Основі вимоги до уроку світової літератури за цією методикою я визначила такі:

-весь навчальний матеріал, ширше весь навчально-виховний процес, мусить бути персоналізований;

- учитель повинен знайти такі форми і способи його організації, які б апелювали до славного досвіду учня, активізували його емоційну, інтелектуальну сфери, підключали його до процесу пізнання;

- учень на уроці відчуває власну причетність до всього, що на ньому відбувається;

- рівноправні стосунки на уроці;

- дружелюбна обстановка і взаємоповага, взаємозацікавлення сторін.
Способи і прийоми проведения уроку за цією методикою різні. Реалізую на своїх уроках такі прийоми і види:
ЛІТЕРАТУРНО- ДОСЛІДНИЦЬКІ ГРУПИ

Об’єдную учнів в літературно-дослідницькі групи, кожна з яких отримує конкретне випереджальне завдання. Така форма роботи сприяє розвитку міжпредметних зв’язків, адже групам доводиться готувати повідомлення історичного, географічного, естетичного, літературного характеру.



8 клас. Доба Відродження.

1 група. Історики (огляд економічних, соціальних передумов доби Відродження).

2 група. Філософи (філософська основа світогляду даної доби).

3 група. Мистецтвознавці ( огляд живопису доби Відродження).

4 група. Літературознавці ( огляд літературної спадщини).
„ПЕДАГОГІЧНА ПРОВОКАЦІЯ”

Подаю класу категоричне твердження, що спонукає до дискусії.



8 клас. Гофман „Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер

- Крихітка Цахес – жертва, його треба пожаліти


„КОЛО ДУМОК”

Ставлю проблему. Учні висловлюють власну думку.



9 клас. Гете „Фауст”.

- Як ви оцінюєте гріхи Маргарити?


„КУБУВАННЯ”

Інноваційні технології спрямовані на формування в учнів таких рис, як здатність самостійно здобувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці.

Використовуючи методика „Кубування», пропоную учням відповісти на шість запитань різних типів, що стосуються теми.

На кожному боці куба написано: „списати”, „порівняти”, „навести приклади”, „проаналізувати”, „довести”, „визначити своє ставлення до персонажа”.

Кидаючи кубик, учень отримує своє завдання.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

1.Дописати слова, яких не вистачає з контексту.



  1. Розподільний диктант.

Виконати запис слів, понять, речень відповідно до поставленого учителем завдання

3.Вибірковий диктант.



Записати лише те, що стосується В.Шекспіра
ТЕЛЕГРАМИ

Даний вид роботи спрямований на розвиток творчого мислення.

Завдання.

1.Скласти текст телеграми від імені письменника.

2. За текстом, представленим учителем, вказати, хто надіслав телеграму.

5 клас. Літературна казка.

Завдання. Хто надіслав телеграму?



  • Приїхати не зможу. Мушу одружити маркіза з принцесою.

(Кіт у чоботях).

  • Запізнююсь. По дорозі до бабусі зустріла страшну перешкоду.

(Червона шапочка).

  • Зустріти не зможу. Даю розпорядження щодо маленького ключика від комірчини в кінці великої темної галереї нижнього поверху.

(Синя борода).

РЕКЛАМА

РОЗПОВІДЬ ВІД ІМЕНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ГЕРОЯ.

Стратегія „Реклама” розвиває творчі здібності, вчить виокремлювати головне.


„ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ”

Називаю тему. Учень стає біля того плаката (так, ні, не знаю), який відповідає її позиції. (Пояснення за допомогою стратегії „Прес”).

„ПРЕС”

Учні складають відповідь на поставлене запитання за даним початком.



  1. Я думаю, що ... .

  2. Тому, що ... .

  3. Наприклад, ... .

  4. Отже, ... .

„ЛОВИ ПОМИЛКУ”

Пояснюючи матеріал, навмисно вдаюся до помилок , які учні мають виправити, або ж корегування текстів, записаних на картках.

5клас. Кіплінг „Мауглі”.


  • Каа мав довжину 5 метрів (10 метрів).

  • Пітон врятував життя в холодних печерах Білому Клобуку (Мауглі).

У боротьбі з рудими собаками Каа проявив себе мужнім, безвідповідальним, кмітливим
СТРАТЕГІЯ „ІНТЕРВ’Ю”

Даний метод формує в учнів вміння чітко ставити запитання і лаконічно, обґрунтовано відповідати на них.


ПРИЙОМ «СИНКАН».

Асоціативна характеристика за схемою.

Іменник

прикметник, прикметник.



Дієслово, дієслово, дієслово.

Ваше ставлення або ставлення автора (4 слова).

Синонім до теми.
АСОЦІАТИВНА ГРА „НА КОГО СХОЖИЙ ГЕРОЙ”


  • На яку квітку схожий герой?

  • На яке дерево?

  • На яку тварину?

  • З яким кольором асоціюється ?

  • Яка музика найточніше відтворює душевний стан героя?

БУКВЕННА АСОЦІАТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Використовуючи знакову систему букв, підбирати асоціації

„АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ”

Дана стратегія спрямована на стимулювання мислення про зв’язки між окремими поняттями, спонукає учнів вільно думати й відкрито висловлюватись на певну тему.

Для роботи вибирається опорне слово(поняття, словосполучення). Відповідно до нього підбираються слова за певними зв’язками.


„ЩО ТРАПИЛОСЯ”

Дітям роздаю картки із зображенням емоцій. Вони розповідають за карткою: що трапилося з героєм.


„ЗНІМАЄТЬСЯ КІНО”

На столі – картки із зображенням персонажів . Дитина бере картку, на звороті якої написано текст – слова героїв. Завдання: прочитати фразу відповідно засобам виразного читання.


„ПОЧАКЛУЄМО”

Даний метод спрямований на розвиток творчих здібностей, фантазії учнів.



6 клас. Міфи про Геракла.

- Уявіть, що ви можете втрутитися в життя героїв і стати ще одним персонажем міфів про Геракла. Що саме ви зробили б, і що сталося внаслідок ваших дій?


Виправдовують себе слідуючі методи ОЗН навчання.

Педагогічна провокація”або категоричне твердження, що спонукає до дискусії. Наприклад: „Крихітка Цахес – жертва , його треба пожаліти”.

Мозковий штурм”. Цей метод грунтується на проблемному чи віртуальному запитанні. Н-д: „Ви перевтілились... Ваші дії”.

Для підтримання зацікавленості та допитливості учнів застосовую на уроках „метод проектів”, „знайди ключ-фразу”, „впіймай деталь”, «пароль», «комплімент», «Кола Вена», «ми бачимо звук»та ін.

Художня література як один із видів мистецтва – найпопулярніший і найдоступніший усім. Вона приносить радість людині, підносить її духовно. Адже вивчення літератури в школі проводиться не тільки з освітньою метою, але й з виховною. Вчитель літератури покликаний розбудити в дитячих душах відчуття прекрасного, впливаючи тим самим на формування їхнього світогляду, становлення їхніх життєвих принципів, культури та духовності.

Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного учня. Досягти цього можна через міжпредметні зв’язки. Адже таке навчання створює комфортні умови, за яких кожен учень почувається успішним, інтелектуально спроможним.

Отож, міжпредметні зв’язки є однією з основних стратегій ОЗН. Саме через інтеграцію та міжпредметні зв‘язки учень сам у змозі обирати «опорні» знання з різних предметів, спираючись на свій досвід, що склався під впливом попереднього навчання, а вчитель має змогу здійснювати особистісно зорієнтований підхід до навчання.

Проведення уроків світової літератури тісно пов’язано з історією, українською літературою, географією, образотворчим мистецтвом, музичним мистецтвом.

Так, наприклад, вивчення повісті В.Короленка „Діти підземелля” можна поєднати з вивченням оповідань „Грицько” Б.Грінченка, „Харитя”, „Маленький грішник” М.Коцюбинського, „Федько-халамидник” Винниченка. Аналізуючи роман „Айвенго” В.Скотта варто звернутися до міжпредметних зв’язків з історією (Середньовіччя в Європі. Лицарство).

Вивчення теми «Світ природи в романі Ж.Верна «П’ятнадцятирічний » доцільно поєднати з уроками географії та біології.

На уроках з вивчення повісті М.Гоголя „Тарас Бульба” доцільно використати міжлітературні зв’язки: М.Вовчок „Кармелюк”, І.Франко „Захар Беркут” та міжпредметні зв’язки: українська мова ( українська лексика як засіб мовної характеристики персонажів), історія (заснування запорізької Січі).

Вивчення культурних та літературних епох не можливе без заглиблення в історію даної епохи, демонстрації репродукцій картин видатних живописців, репродукцій архітектурних та скульптурних пам’яток.

Саме на інтегрованих уроках можна широко використати міжпредметні зв’язки. Учні схвально відносяться до їх проведення, бо це завжди гра, яка стимулює розвиток здібностей, посилює інтерес до предмета, дає змогу отримати глибокі знання та подивитись на світ іншими очима.

ВИСНОВКИ


Сьогодні відбуваються значні зміни у підходах до вивчення літератури в школі. Вони полягають у наданні пріоритету особистісно зорієнтованій педагогіці. Шкільна літературна освіта покликана створити на основі засвоєння літературних знань оптимальні умови для інтелектуального розвитку й самореалізації особистості , виховання громадянина України .

У зв’язку з цим сучасний стан методики вивчення світової літератури вимагає переосмислення . Перевага має надаватися тим видам , прийомам навчальної діяльності, які оптимальні для певного віку дітей і зарекомендували себе як найбільш ефективні . Це нестандартні, особистісно зорієнтовані форми навчання.

Мій досвід дасть можливість педагогам використати новітні педагогічні технології, творчо втілювати їх в освітній процес. Вся робота досвіду зумовлена на формування творчого інноваційного потенціалу педагога, на розвиток творчої особистості дітей.

Використовуючи в навчальному процесі ОЗТ, я дійшла висновку, що таке навчання налаштовує учнів на подолання труднощів, творчий пошук, розвиває їхнє творче мислення, уяву.

Вважаю, що за ОЗН перспектива. Таке навчання сприяє підвищенню рівня навчальних досягнень учнів, активізує пізнавальну діяльність, робить навчальний процес цікавішим.
Татарчук Світлана Євгенівна,

вчитель світової літератури



Петраківський НВК «Загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»
Катеринопільської районної ради Черкаської області

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ
Педагогічне кредо вчителя:

«Завтра урок. І творити його треба так,

як митець творить вірші чи музику»

О.Захаренко
Тема досвіду відображає головну проблему реформування сучасної освіти: озброєння школярів уміннями і навичками саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується шляхом упровадження нових технологій організації процесу навчання та виховання.

Новизна досвіду полягає в оригінальному використанні інноваційних технологій (інтерактивного навчання, методу проектів, проблемного навчання, колективного взаємонавчання, ІКТ, елементів дослідницької роботи) в урочній та в позаурочній діяльності. Заслуговують на увагу особливості педагогічного стилю вчителя у проектуванні навчального процесу, у доборі навчального матеріалу та форм і методів реалізації проблеми на уроці і в позаурочний час.

Актуальність досвіду полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку освіти та суспільних відносин зростають вимоги до особистості як суб’єкта всіх соціальних процесів, виникає необхідність врахування фактору психологічної готовності молодої людини до здійснення тих чи інших дій у сучасних умовах, забезпечення шкільної молоді ефективним інструментарієм самореалізації та самовираження для досягнення життєвого успіху, а не тільки оволодіння сумою знань. Реалізація досвіду унеможливлює підготовку у загальноосвітній школі так званої «навченої безпорадності».

Теоретичною основою досвіду є технологія інтерактивного навчання (Дж. Шерман, Г.Фріц, С.Ренегар, Дж. Фредерік, М.Сілберман, О.Пометун, Л.Пироженко, Т.Ремех); технологія «Метод проектів» (В.Гузєєв); технологія колективного взаємонавчання (О. Рівін), технологія проблемного навчання (Дж. Дьюі, М.Махмутов, Т.Ільїна, Г.Вернер, В.Окоп, А.Матюшкін, П.Підкасистий); технологія комп’ютерного (інформаційного) навчання (А.Єршов).

Сутність досвіду полягає в особливостях проектування педагогічного процесу, який базується на основі раціонального поєднання елементів названих вище інноваційних технологій, традиційних засобів навчання та розвитку особистості.

Практична значущість досвіду полягає в тому, що реалізація інноваційного підходу до навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого - емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень - учень»).

Технологія досвіду містить у собі багатий арсенал різноспрямованих форм, методів традиційної та інноваційної діяльності вчителя та учнів на уроці і в позаурочний час. Особливо цінним є творчий підхід педагога до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.

Технологія досвіду сприяє вирішенню наступних проблем:



  1. інтенсифікації й оптимізації навчального процесу;

  2. підвищення ефективності уроку як основної одиниці навчально-виховної діяльності;

  3. активізації навчальної діяльності учнів на уроках літератури, підвищення інтересу до предмета та читацької активності;

  4. розвитку навичок самостійної та спільної діяльності;

  5. оптимізації соціально - особистісного росту школяра, формування готовності до подолання труднощів навчання та життя, стійкості до стресів і фрустрацій

  6. формування компетентної дієздатної особистості


Тема дослідження: вивчення досвіду вчителя Петраківського НВК «ДНЗ – ЗОШ І-ІІІ ступенів» Татарчук Світлани Євгенівни щодо упровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

Мета дослідження: визначення рівня ефективності педагогічної діяльності вчителя щодо розвитку особистості засобами інноваційних технологій.

Завдання дослідження:

  • дослідити особливості педагогічного стилю вчителя;

  • відслідкувати форми та прийоми навчальної інноваційної діяльності;

  • розкрити технології реалізації вчителем основної педагогічної ідеї та її складових;

  • сприяти поширенню досвіду серед освітян району та області


Розвиток особистості засобами інноваційних технологій

Педагогічне кредо вчителя - «Завтра урок. І творити його треба так, як митець творить вірші чи музику» (О.Захаренко) - повністю відображає глибинну суть підходів Татарчук С.Є. до організації власної педагогічної діяльності. Залучаючи до процесу навчання усіх учнів класу, вона будує урок на основі діалогу (полілогу), забезпечуючи тим самим простір для осмислення школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, надає можливість учневі самому моделювати ситуацію в нових умовах; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

На всіх етапах уроку вчитель використовує інтерактивні методики, які вдало поєднує з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун), а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання та враховуючи рівень навчальної підготовки учнів.

Робота в парах, у малих групах, використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи - навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені речення», «Ажурна пилка», різних варіантів дискусійного навчання (дискусія, диспут, дебати) та вправ «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади», «Дружня порада», «Створи символ» вдало поєднуються вчителем з традиційними формами роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування: сенкан, «виступ у суді», інтерв’ю з письменником чи героєм, «створення» фільму, вернісаж ілюстрацій до твору, вернісаж ідей, рольова гра, літературна гра та ін.

Велике зацікавлення старшокласників викликає застосування відносно нової в педагогічній практиці форми отримання інформації – активної лекції (О.Пометун), яка, на відміну від традиційної, створює умови для виникнення сумнівів і запитань у слухачів. Методи «Керована лекція», «Лекція з паузами», «Лекція за участю учнів» вже у ході слухання надають можливість учням робити власні висновки, вибірково підходити до отриманої інформації, відчути себе головним суб’єктом навчання, а вчителю – підтримувати зворотний зв'язок з учнями, фіксувати їхні ускладнення та забезпечувати відповідну корекцію процесу засвоєння нового матеріалу.

Алгоритм інтерактивного навчання передбачає використання таких активних методів навчання як аналіз конкретних ситуацій, уведення в досліджувану проблему, визначення задачі, групова робота над ситуацією, групова дискусія, підсумкова бесіда, рефлексія. Світлана Євгенівна вважає дуже важливим поступове введення елементів інтерактивного навчання (як і будь-якої інновації), скрупульозне вивчення інструментарію як учителем, так і учнем, адже невпевненість чи невірна установка на початку роботи у такій ситуації не дасть бажаного результату та призведе до марного витрачання робочого часу на уроці. Крім того, забезпечується подолання спротиву учнів проти введення нових, більш складних видів діяльності на фоні звичних для них традиційних, застосувавши навіть фактор звикання до активної діяльності.

Технологія колективного взаємонавчання (співробітництва) О.Рівіна, вважає вчитель, може бути ефективною саме в сільських малокомплектних школах, коли можливість поділу на групи обмежене або навіть неможливе. Робота учнів у парах змінного характеру – це навіть не метод, а форма організації навчальної роботи, «техніка занять» (О.Рівін). Корисним є така організація навчальної діяльності тоді, коли необхідно охопити великий обсяг матеріалу: інколи вивчається стільки статей (параграфів), скільки учнів у класі. Практика показала, що учень засвоює швидко і якісно тільки те, що одразу ж після отримання нової інформації застосовує на ділі або передає іншим. Працюючи з товаришами по класу по-черзі, учень неодноразово повторює матеріал, з яким ознайомився, та вислуховує нову інформацію від партнерів. Результат засвоєння у процесі такої роботи зазвичай дуже високий. Вчитель на цьому етапі уроку є координатором, фасилітатором, усю ж роботу щодо вивчення нового матеріалу здійснюють учні самостійно. Проте Світлана Євгенівна завжди наголошує на тому, що контроль з боку вчителя за рівнем розуміння учнями отримуваної інформації є обов’язковим. На цьому етапі засвоєння нових знань вона зазвичай використовує бесіду, в тому числі і так звану «Сократівську».

Гармонійно поєднує академічні та прагматичні знання, стимулює самостійну пізнавальну діяльність учнів використання вчителем технології «Метод проектів» на заключних (підсумкових) уроках у 7 – 11 класах. Метод проектування допомагає учневі бути не пасивним реципієнтом готових знань, а суб’єктом навчання, який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Відповідним чином організована робота збуджує розумову діяльність учнів, формує критичне і творче мислення, навчає аналізувати події та ситуації, прогнозувати їх розвиток, розв’язувати пізнавальні і життєві проблеми, заохочує до самостійного здобуття знань. Це саме той вид діяльності, який наочно демонструє практичне застосування набутих знань. Особливо популярними серед вихованців Татарчук С.Є. є ігрові проекти, де вчитель може задіяти артистично обдарованих дітей (у школі під її керівництвом працює театральний гурток). Ступінь творчості учнів у цьому випадку дуже високий, проте домінуючим видом діяльності все-таки є гра. Активно використовуються у позакласній роботі з учнями старшої школи творчі та проектно-орієнтовані проекти, у процесі роботи над якими школярі готують матеріали, орієнтовані на їхні соціальні запити та інтереси: програми, рекомендації, сценарії свят, вечорів, рукописні журнали тощо.

Вдало вписуються у структуру уроку вчительки і елементи так званих довгострокових проектів: дослідницьких та інформаційних, які вона використовує у вигляді випереджувальних завдань, для створення проблемних ситуацій у ході вивчення нового матеріалу та як підсумок на етапі закріплення, систематизації і узагальнення знань.

Проблемне навчання учитель вважає одним із видів діяльності, який активізує самостійну роботу учнів, що веде до ґрунтовного засвоєння і закріплення наукових знань, розвиває творче мислення, здатність до самостійного вирішення поставленого завдання. Тому елементи такого навчання застосовуються на окремих етапах вивчення програмового матеріалу та на відповідних етапах уроку: постановка проблемного завдання на початку вивчення розділу (теми) та повернення до його вирішення на підсумкових уроках; формулювання проблемного питання на початку уроку (найчастіше - в епіграфі) з подальшим його розв’язанням на підсумковому етапі.

Процес інформатизації суспільства зумовлює й інформатизацію освіти: використання нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання. Готуючи уроки з використанням комп’ютерних технологій, вчитель ставить перед собою завдання підвищити їх ефективність, створити умови для високоякісного засвоєння навчального матеріалу, розвивати інтелектуальні, творчі здібності учня, виховувати гармонійну особистість, готувати учнів до життя у розвиненому інформаційному середовищі. Завдяки мультимедіа (презентацій, добору ілюстрацій, використання кіно- чи відеофрагментів) навіть сухий теоретичний матеріал оживає, стає цікавим, наочним. Особливо важливим вважає Світлана Євгенівна саме такий підхід до навчання учнів середньої ланки, у яких відповідно до їхніх психолого-вікових особливостей ефективність засвоєння нового матеріалу певною мірою залежить від візуалізації отриманої інформації, а концентрування уваги на окремому предметі чи явищі нестійке чи швидкоплинне. До того ж у процесі засвоєння знань в учнів одночасно працюють різні види пам’яті.

Використання на уроках інноваційних методів навчання, які більш затратні в часовому вимірі, ніж традиційні, вимагає особливого підходу і до оцінювання знань учнів. Тому вчитель найчастіше у якості форм поточного оцінювання використовує тести, експрес-опитування, самооцінку. Введення самооцінки у педагогічний процес потребує достатньо тривалої професійної роботи вчителя, проте досвід роботи та рівень фахової підготовки Татарчук С.Є. дозволяє користуватися таким досить складним прийомом: учні не тільки виставляють собі оцінки в балах, але й проводять змістовний самооцінювальний аналіз своєї діяльності на уроці (етап рефлексії). З метою активізації самооцінювальної діяльності учнів вчитель застосовує прийоми «уявний мікрофон», «незакінчене речення» та (обов’язкова умова!) чітко сформульовані критерії оцінювання участі учня у кожному виді навчальної діяльності протягом уроку.

Татарчук С.Є. активно ділиться досвідом роботи з колегами: її виступи на засіданнях шкільного, районного методичних об’єднань цікаві, змістовні, практично спрямовані, а відкриті уроки завжди викликають подив і захоплення.

Упровадження у практику навчання інноваційних технологій зазвичай відбувається через подолання цілого ряду проблем і труднощів. Найперше, з чим зіткнулася Татарчук С.Є., - відсутність спеціальної підготовки до інноваційної діяльності самого вчителя, яку вона зуміла подолати шляхом самоосвіти за досить короткий час: вчителька на достатньому рівні володіє комп’ютером, має сформовані навички створення навчальних презентацій, постійно користується ресурсами мережі Інтернет. Оволоділа інструментарієм інтерактивного та проблемного навчання, проектної технології самостійно та шляхом активної участі у роботі районного методичного об’єднання вчителів світової літератури, де ці проблеми розглядалися неодноразово.

Складність щодо використання у практиці навчання методу колективного взаємонавчання О.Рівіна може виникнути (і виникає!), якщо вчитель не усвідомлює, що колективне навчання – це не групова, не бригадна і не загальнокласна форма роботи, а, як це не парадоксально звучить, більше індивідуальна. Тому засоби групового навчання, більш-менш знайомі вчителям, для роботи за методом Рівіна не підходять. Тільки глибока і серйозна теоретична та методична підготовка вчителів до постановки колективних навчальних занять зможе вирішити проблему.

Проте найскладніша проблема, яку довелося перебороти, – це психологічна неготовність учнів, особливо старшого шкільного віку, до роботи в якісно нових умовах. Якщо, наприклад, учні 5-го класу з радістю йшли назустріч пропозиціям

учителя, то учні 10-11-их, які у своїй практичній діяльності на уроці звикли до традиційних форм і методів, вимагали глибокої мотивації щодо необхідності таких змін. Тому сучасному стану організації навчально-виховного процесу передувала складна роз’яснювальна, просвітницька, консультативна робота вчителя, а часто і переконання своїх опонентів на власному прикладі. Велику роль, на думку Світлани Євгенівни, тут повинен зіграти шкільний практичний психолог. Як результат – значно поліпшується емоційний стан школяра, актуалізується його суб’єктний досвід, зникає або на порядок зменшується стан тривожності, тобто створюється відповідна зона комфортності щодо адекватного сприйняття нововведень.

Вивчення результативності практики упровадження інновацій у навчально-виховний процес С.Є.Татарчук демонструє чітко виражену тенденцію до позитивних зрушень. Завдяки використанню учителем активних форм навчання підвищилася ефективність уроку літератури, як результат - активізація навчальної діяльності учнів: принцип «мушу вчитися» поступово змінюється на якісно новий – «хочу вчитися». Зростає інтерес до літератури як до мистецького явища та до світової літератури як до шкільного предмета, на порядок вищою стала читацька та творча активність школярів. Підвищилася результативність участі школярів у конкурсах, інтелектуальних змаганнях, позакласних та позашкільних заходах; кілька останніх років постійними призерами районного конкурсу «Грайлива веселка» є вихованці драматичного гуртка, яким керує Світлана Євгенівна.

Значно розвинулися навички самостійної та спільної діяльності учнів: їх уже не лякає завдання вчителя підготувати інформацію, виступити перед аудиторією; учні готові до співпраці у парах та у групах, уміють висловлювати власну думку та враховувати думку опонента, готові змінити свої власні аргументи за наявності переконливих контраргументів. Учні навчені працювати із різноманітними джерелами інформації, в т.ч. і з Інтернет-мережею, мають навички їх опрацювання та оцінювання з точки зору важливості і необхідності для побудови власного висловлювання. Таким чином учителю вдається формувати та розвивати критичне мислення вихованців, що є однією із найважливіших рис компетентної дієздатної особистості, навчити учнів здійснювати розумові дії високо рівня (аналіз, синтез, оцінювання), допомагає спроектувати адекватну самооцінку кожного учня.

Моніторинг навчальних досягнень учнів зі світової літератури за останні три роки, серія контрольних робіт, які систематично проводяться протягом навчального року, показали, що рівень навчальних досягнень учнів має позитивну динаміку.



Середній показник якості навчальних досягнень учнів (бали)

Опитування учнів, батьків, учителів, спостереження, проведені психологічною службою показують, що відзначається також підвищення рівня особистісного статусу школярів, в тому числі і тих, які мали психологічні проблеми щодо самооцінки та самореалізації у шкільному, позашкільному і навіть у домашньому середовищі.

Отже, практичні навички, отримані на уроках Татарчук С.Є., впливають на всі сфери життя дітей та забезпечують їм розширення зони як навчальної, так і соціальної компетентності, готовність до подолання труднощів навчання та життя, стійкість до стресів та фрустрацій.

Упровадження інновацій окремо взятим учителем з окремо взятого предмета, на думку Татарчук С.Є., - робота невдячна, енергозатратна і рідко дає дуже високі результати навіть у того педагога, який активно пропагує нововведення. Вона впевнена: тільки системна та систематична діяльність усього навчального закладу та висока професійна підготовка самих педагогів з даного питання забезпечить виконання поставленої мети стовідсотково.

Провівши дане дослідження, можна зробити висновок: досвід практичної роботи вчителя світової літератури вищої категорії Татарчук С.Є. щодо розвитку особистості засобами інноваційних технологій заслуговує на високу оцінку його ефективності та на увагу науковців, методичних служб, освітян-практиків.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал