Стилі педагогічного спілкування в системі вищої медичної освіти



Скачати 123.21 Kb.
Дата конвертації11.12.2016
Розмір123.21 Kb.
УДК: 378.147:61

СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

В СИСТЕМІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Пустова Н.О.

Харківський національний медичний університет

Кафедра дерматології, венерології і СНІДу

Ключові слова: стиль педагогічного спілкування, викладач, студент, вища медична освіта.



Вступ. У державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття) перед педагогами поставлено таке завдання: «Формування освіченої, творчої особистості і становлення її фізичного і морального здоров’я, забезпечення пріоритетності розвитку людини» [1]. Це стратегічне завдання зумовлює необхідність забезпечення культурного і духовного розвитку особистості самого педагога. Українська система освіти інтегрується в Європу, що викликає зацікавленість великої кількості студентів з інших регіонів світу. Сучасному педагогу необхідно знати історичні та культурні традиції представників різних регіонів світу, володіти навичками педагогічного спілкування.

Основна частина. Унікальність особистісних якостей, комунікативних можливостей викладача, його творча індивідуальність, характер стосунків зі студентами виявляються у стилях педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування - стійка система способів і прийомів, які застосовує викладач під час взаємодії зі студентами. Особистісні якості викладача визначають стиль спілкування зі студентами. Стиль спілкування залежить передусім від ставлення викладача до студентів. Існує декілька відомих та загальноприйнятих класифікацій стилів педагогічного спілкування. Розглянемо деякі з них.

Класифікація за М. Березовіним, Я. Коломийським:

активно-позитивний стиль - емоційно-позитивне ставлення до студентів і педагогічної діяльності;

ситуативний стиль - емоційна нестабільність (під впливом конкретних ситуацій у поведінці викладачів проявляються риси позитивного і негативного стилю);

активно-негативний стиль - відверта емоційно-негативна спрямованість, що проявляється в різкості, дратівливості, акцентуванні уваги на недоліках студентів, частих зауваженнях і покараннях;

пасивно-негативний стиль - властивий педагогам, які не так явно виявляють негативне ставлення до студентів і педагогічної діяльності, що реалізується в емоціях млявості, прихованій неприязні, сухості та відчуженості, байдужості до успіхів і невдач студентів, формалізмі в роботі [2].

В. Кан-Калік запропонував класифікацію, яка базується на обставинах та індивідуальних характеристиках учасників педагогічного спілкування:

спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Головними його ознаками є активно-позитивне ставлення до студентів, любов до справи та співпереживання щодо спільної діяльності. Викладачі, які обирають такий стиль спілкування завжди оточені студентами. Спілкування з педагогом наповнює студентів позитивними емоціями;

спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні базується на особистому позитивному сприйнятті студентами викладача, який виявляє приязнь, повагу до студентів. Але інколи педагоги перетворюють дружні стосунки на панібратські, що негативно впливає на весь навчально-виховний процес;

дистанційне спілкування обмежується формальними взаєминами. Навіть позитивне ставлення педагога до студентів не дає йому змоги уникнути авторитарності, що знижує загальний творчий рівень спільної зі студентами роботи. Певна дистанція між викладачем та студентом необхідна, але вона не може бути головним критерієм у стосунках;

спілкування-залякування. Для нього характерне негативне ставлення до студентів і авторитарність. Вдаються до нього педагоги, не здатні організувати спільну діяльність;

спілкування-загравання поєднує позитивне ставлення до студентів з лібералізмом. Педагог прагне завоювати авторитет, подобатися студентам, але не шукає доцільних способів організації взаємодії, не гребує дешевими прийомами. Це задовольняє честолюбство незрілого педагога, але справжньої користі йому і студентам не приносить [3, 4].

Класифікація А. Маркова, Л. Мітіної ґрунтується на орієнтації викладача на процес або результат своєї праці, на динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість тощо) і результативність педагогічного спілкування (рівень знань і навичок навчання студентів, їх інтерес до навчальної дисципліни). Згідно цієї класифікації, розрізняють такі стилі:

емоційно-імпровізаційний - орієнтація викладача переважно на процес навчання, недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу, використання різноманітних методів навчання;|

емоційно-методичний - орієнтація на процес і результат навчання, домінування інтуїтивності над рефлективністю, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність;

міркувально-імпровізаційний - орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, оперативність, поєднання інтуїтивності та рефлективності, недостатня винахідливість у виборі методів навчання;|

міркувально-методичний - орієнтація переважно на результати навчання.

Викладачів, яких характеризують емоційні стилі, відрізняють підвищена чутливість, гнучкість, імпульсивність. Схильні до міркування викладачі мають знижену чутливість, обережні, традиціоналістські [5].

Стилі педагогічного спілкування, які більш притаманні неформальним ситуаціям (за В. Латиновою):

відчужений (поступливо-дружелюбний) стиль педагогічного спілкування. Його носій відгороджений, поступливий, насторожений, дещо пасивний;

слухняний (поступливо-дружелюбний) стиль педагогічного спілкування. Його носій скромний, послужливий, доброзичливий;

збалансований стиль педагогічного спілкування. Для нього характерні домінування у розмові, прагнення спілкуватися на рівних, активна доброзичливість;

опікунський (домінантно-дружелюбний) стиль педагогічного спілкування характеризується прагненням до співробітництва. Педагог, який обирає такий стиль, незалежний і самостійний при спілкуванні, веде розмову на рівних, виявляє активну доброзичливість, бажання підтримати співрозмовника;

домінантно-недружелюбний стиль педагогічного спілкування. У ньому переважає прагнення до суперництва, домінування у спілкуванні, недружелюбність, небажання підтримувати співрозмовника [4].

С. Вовченко виділяє такі стилі педагогічного спілкування:

відкритий, домінантний, доброзичливий стиль можна умовно назвати авторитарним. Викладачі, яким властивий цей стиль, у спілкуванні зі студентами відкрито, безпосередньо проявляють свої особисті якості та почуття, часто і охоче спілкуються з ними у вільний час, не уникають розмов на особисті теми, їх спілкування здебільшого має неформальний, відкритий, особистісний характер. Характерними для цього стилю є також прояви теплого, доброзичливого, зацікавленого ставлення до студентів, чуйності, допомоги та підтримки. Послідовність, вимогливість та справедливість викладача в поєднанні з чуйністю та особистісним, індивідуальним характером спілкування, як правило, викликають повагу й визнання студентів;

закритий, домінантний, доброзичливий стиль (діловий): доброзичливе, зацікавлене ставлення до студентів поєднується з вимогливістю та особистісною закритістю. У спілкуванні зі студентами викладачі неухильно дотримуються статусно-рольової субординації, тримаються на значній соціально-психологічній дистанції від них, уникають контактів у вільний час, відвертих розмов на особисті теми. Взаємодія зі студентами має переважно формально-діловий характер і відбувається здебільшого з приводу вирішення навчальних і організаційних проблем. Для педагогів характерний суто професійний підхід до спілкування зі студентами;

закритий, домінантний, недоброзичливий стиль (зверхній): домінантність, директивність поєднуються із закритістю, формальністю спілкування, дефіцитом чуйності та доброзичливості в ставленні до студентів. Спілкування зі студентами має суте діловий, спрощений, деперсоналізований характер. Для таких викладачів характерний низький рівень розуміння студентів яких вони оцінюють здебільшого на основі показників їх успішності та дисципліни. Вони часто вступають у суперечки зі студентами, використовують холодний, наказний тон спілкування, проявляють зверхність. Можливості студентів, їх ініціатива і прагнення до самостійності недооцінюються або просто ігноруються. Поєднання таких особливостей у спілкуванні викладача призводить до частих конфліктів та конфронтації зі студентами;

відкритий, пасивний, доброзичливий стиль (конформний): викладачі доброзичливо ставляться до студентів, допомагають, підтримують, співчувають, схвалюють їхні ідеї, спілкуються з ними на рівних, відкрито виражають свої особисті думки і почуття, відрізняються самокритичністю, визнають перед студентами власні недоліки і помилки. Відкритість, відвертість і доброзичливість поєднується з делікатністю, часто надмірною м'якістю,: пасивністю та поступливістю. У спілкуванні зі студентами такі викладачі ігнорують статусно-рольову дистанцію. Нерідко вони не звертають уваги на порушення дисципліни, уникають застосування покарань, вимог, зауважень і наказів, використовуючи натомість, переконування, прохання та вмовляння, ніяковіють і розгублюються в конфліктних ситуаціях. Цей стиль спілкування, як правило, призводить до формування фамільярного, панібратського ставлення студентів до викладача. Доброта таких викладачів часто виливається в поступливість, всепрощення і благодушність;

відкритий, пасивний, недоброзичливий стиль (байдужий) особистісна відкритість, конгруентність викладача поєднується з пасивністю і проявами байдужого, незацікавленого ставлення до студентів. Такі викладачі не приховують за маскою офіційності чи конвенційної делікатності своє байдуже або негативне ставлення до студентів, відкрито проявляючи його в своїй поведінці, міміці та мовленні. Їх пасивність проявляється в рідкому використанні організаційних, спонукальних та обмежувальних дій, активних способів впливу на поведінку студентів із метою їх удосконалення і корекції;

закритий, пасивний, недоброзичливий стиль (відчужений) спілкування викладачів характеризується дефіцитом тепла, чуйності та активності, як і в байдужому стилі. Проте, на відміну від попереднього, він має формальний, деперсоналізований характер. Викладачі приховують свої справжні почуття під маскою офіційної стриманості та серйозності, уникають розмов на особисті теми, контактів зі студентами в позааудиторний час, звертаються до них здебільшого за прізвищем. Характерними для їх спілкування є скованість, емоційна невиразність, слабко виражена експресивність, невпевненість мовлення;

закритий, пасивний, доброзичливий стиль (формально-толерантний) - пасивність, поступливість і закритість поєднується з конвенційно-делікатним, тактовним ставленням до студентів. Спілкування зі студентами є дискантним, формально-рольовим. Доброзичливість у цьому випадку має поверхневий, формально-нормативний характер і не приводить до формування близьких, довірливих, особистісних стосунків зі студентами. Таким педагогам властива емоційна невиразність, навіть в емоційних ситуаціях вони проявляють незворушливість;

відкритий, домінантний, недоброзичливий стиль (агресивний) - такий стиль властивий викладачам, які відверто виражають свої особисті думки та почуття, не приховуючи їх за маскою нормативної тактовності. їх відрізняє емоційна експресивність, збудливість, розкутість та прямолінійність. Відкритість спілкування поєднується в цьому стилі із самовпевненістю, домінантністю і дефіцитом чуйності, зацікавленості чи навіть негативним ставленням до студентів, яке проявляється в наказному тоні, погрозах, іронічних зауваженнях, глузуванні, частому використанні покарань, різких, сердитих висловлювань. У конфліктних ситуаціях такі викладачі, як правило, займають конфронтаційну позицію, вдаються до агресивних способів вирішення проблем [4].

Фактори, які впливають на формування стилю педагогічної діяльності:

об'єктивні фактори формування стилю діяльності: специфіка та закономірності педагогічної діяльності; професійні вимоги, які висуваються до викладачів; соціально-психологічні особливості студентів (стать, інтереси, потреби, вік); стадія формування колективу навчальної групи студентів; службово-ієрархічний рівень, що займає педагог; методи та прийоми управління, що використовує керівництво;

суб'єктивні фактори формування стилю діяльності: професійно важливі психологічні якості педагога; загальна та професійна культура педагога; інтелект, особистісні якості, особливості темпераменту [6].



Висновки. На підставі всього вищесказаного можна зробити висновок, що кожен викладач має свій індивідуальний стиль спілкування зі студентами. Але навіть при наявності явного домінування одного зі стилів в різних педагогічних ситуаціях по відношенню до різних студентів або при взаємодії з іншими викладачами педагог може демонструвати елементи різних стилів. Завдання вироблення свого власного стилю не лише в педагогічному спілкуванні, але і в інших видах педагогічної діяльності є одним із найважливіших для педагога. Оптимальний індивідуальний стиль - це такий стиль, який дозволяє максимально повно використовувати сильні сторони викладача і, якщо можливо, компенсувати слабкі сторони його темпераменту, характеру, здібностей і особистості в цілому. Це є гарантією великих можливостей для роботи над своїм стилем, особливо якщо мова йде про молодого викладача.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)». – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

  2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник / Н. П. Волкова. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

  3. Кан-Калік В.А. Грамматика общения / В. А. Кан-Калік. – М.: Роспедагентство, 1995. – 108 с.

  4. Лутаєва Т.В., Кайдалова Л.Г. Педагогічна культура : навчальний посібник / Т.В. Лутаєва, Л.Г. Кайдалова. – Х.: НФаУ, 2013. - 156 с.

  5. Митина Л. М. Психологическая диагностика коммуникативных способностей учителя: учебное пособие / Л. М. Митина; Кемер. обл. ин-т усовершенствования учителей; Психол. ин-т Рос. акад. образования. – Кемерово: Кемер.обл. ИУУ, 1996. – 49 с.

  6. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал» , 2004. – 304 с.


СТИЛИ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБЩЕНИЯ В СИСТЕМЕ ВЫСШЕГО МЕДИЦИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Пустовая Н.А.

Современному педагогу необходимо владеть навыками педагогического общения. Стиль общения со студентами определяется личностными качествами преподавателя. В статье проводится детальное описание и анализ известных и общепринятых классификаций стилей педагогического общения. Задача выработки собственного стиля не только в педагогическом общении, но и в других видах педагогической деятельности является одной из важнейших для педагога.



STYLE OF PEDAGOGICAL COMMUNICATION

IN HIGHER MEDICAL EDUCATION

Pustova N.О.

Modern teacher must be skilled teacher communication. Personal qualities of the teacher determine the style of communication with students. In the article is a detailed description and analysis of known and generally accepted classification of pedagogical communication styles. The task of making their own style, not only in teacher communication, but also in other types of educational activities is one of the most important for the teacher.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал