Стильові особливості міжособистісних стосунків високо статусних підлітків



Скачати 494.41 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації01.12.2016
Розмір494.41 Kb.
1   2   3   4
2.2. Методи формування культури спілкування
В основу виховної роботи з формування у молодших підлітків культури спілкування як чинника їх соціалізації мають бути покладені сучасні педагогічні технології, а також ідея цілісності виховного процесу, що реалізується шляхом застосування комплексного підходу.
Поняття «педагогічна технологія» охоплює і чітко відображає весь ланцюжок упорядкованих кроків, що здійснюються у виховному процесі, реалізація якого вимагає переосмислення вихідних ідей, ціннісних орієнтацій, цільових установок, усієї сукупності методів виховання, передумов організації самостійної роботи, методики проведення занять з учнями, систему контролю, обліку, оцінювання результатів діяльності школярів [11, с.5].
Сучасна технологія виховання передбачає передусім нові взаємини вчителя та учнів, що ґрунтуються на широкому впровадженні особистісно орієнтованого підходу, перенесенні основної частки реалізації його завдань на самостійну діяльність школярів, створення умов, які сприяли б систе- матичному, активному оволодінню ними необхідними знаннями і навичками.
Сьогодні у сфері виховання все більшого значення набуває потреба в розвитку особистісної «Я-концепції» дитини, формування у неї шанобливого ставлення як до власного життя, так і до життя іншої людини, підготовка її до

34 нових соціальних умов майбуття тощо. Звідси основна мета виховних технологій убачається у переході від накопичення інформації (репродуктивна діяльність) до набуття вмінь і навичок розв'язання проблемних завдань, ситуацій (продуктивна діяльність). Тобто виховний процес має будуватися таким чином, щоб педагог міг приділити належну увагу формуванню особистісного «Я» кожного учня й паралельно з цим розвивати систему спільної колективної діяльності; він повинен «бути сконцентрований на учневі, на розвитку його індивідуальності як у системі колективних стосунків, так і під час проведення індивідуальної виховної роботи»
(Р.Немов), передбачати «формування і розвиток у дитини особистісних цінностей» (І.Бех).
Ґрунтуючись на цих ідеях, за основу виховної роботи з формування у підлітків культури спілкування доцільно взяти комплекс особистісно орієнтованих технологій, які висувають у центр виховної системи особистість дитини, акцентуючи увагу на необхідності створення комфортних, безконфліктних і безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів. Особистість дитини у цій групі технологій — не тільки суб'єкт виховання, а й пріоритетний суб'єкт, який виступає метою виховної системи, а не засобом досягнення якоїсь іншої мети.
Комплексність — це єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу і взаємодії, яка виконує одночасно кілька функцій:
1) орієнтує побудову процесу виховання на цілісну особистість;
2) сприяє всебічному розвитку особистості, котрий є результатом комплексного вирішення виховних завдань;
3) сприяє гармонійному розвитку особистості;
4) сприяє ефективності виховання, підвищує його результативність.
Обов'язкового втілення потребують також методики, що базуються на принципах діяльнішого підходу і спрямовуються на забезпечення єдності слова і діла. Враховуючи вікові особливості учнів молодшого підліткового віку, варто широко впроваджувати різноманітні ігрові методики [11, с.6].

35
З-поміж організаційних форм, які рекомендується застосовувати у виховному процесі, назвемо такі, як виховні години, збори, бесіди, ігри, колективні справи, творчі завдання тощо.
У процесі роботи необхідно створити умови для створення в учнів певної бази теоретичних знань, які стали б тим підґрунтям, без якого не може не тільки сформуватися будь-яка якість, а й виявитися будь-яка дія.
З цією метою можна використовувати різні вербальні форми активізації спілкування.
Розповідь — невелике викладення будь-якої події. Як завуальована форма педагогічної вимоги розповідь у прихованому вигляді має містити соціально-культурні норми моральної поведінки і спілкування. Змістом розповідей можуть бути події реального життя, фрагменти з художніх творів, казок, вистав. Такі розповіді допомагають дітям зрозуміти, наприклад, відмінні якості певних правил взаємодії і спілкування.
Аналогія — вказівка на подібність явищ, предметів, понять, поведінки та стосунків дітей. Використання образної літературної та життєвої аналогії стане для дітей яскравим, цікавим матеріалом. Як аналогії можуть бути ви- користані фрази на зразок: «Мені це нагадує ось який випадок з мого життя...».
Запитання-звернення мають за мету ініціювати мислення й процес одержання інформації. Такою формою варто користуватися у випадках, коли підлітки здатні звітувати про свої вчинки, оцінити й порівняти своє ставлення і власну поведінку з нормою, що існує в суспільстві. Це, наприклад, запитання такого змісту: «Як би ви вчинили на моєму місці?» [11, с.6].
Здивування — зворотна емоційна реакція вчителя на несподіваний учинок (поведінку) учня. Таке здивування спрямовується на стимулювання дитини до переоцінки, переосмислення власної позиції. Здивування демонструє учням нерозуміння їхніх дій, містить своєрідну оцінку їхнього вчинку як несподіваного й нелогічного. Тут варто задіяти парадигми такого

36 змісту: «Хіба таке можливе?», «Я не можу повірити...» тощо.
Натяк як своєрідна вказівка сприяє виробленню у молодших підлітків самостійної здогадки. При цьому рішення, розв'язання конкретного завдання або ситуації не підказується відкрито, а тільки мається на увазі. Знаходження відповіді, зазвичай, приходить до дітей раптово, як відкриття, і тому має більший ефект. Іноді механізмом побудови натяку може бути своєрідне тлумачення події. Так, обговорюючи конкретний випадок, наприклад, сварку двох хлопчаків, можна зауважити: «Як добре, що я не втрутилася у сварку і не припинила її, а то Микита з Вадимом не змогли б з'ясувати свої стосунки».
Таке зауваження може стати початком дискусії, у процесі якої учні зможуть краще усвідомити правило культури спілкування — треба уважно вислухати свого товариша, а якщо не погоджуєшся з ним, спробувати спокійно довести хибність його міркувань, а в результаті сварки ніколи не вдається дізнатися про позицію один одного (адже ті, хто сваряться, зазвичай, не слухають партнера і чують лише себе). Краще спробувати спокійно з'ясувати причину тих фактів, які викликали невдоволення [11, с.6].
У нагоді стануть також невербальні форми подання вимог щодо культури спілкування.
Пауза підсилює акцент, привертає увагу, надає можливість для самостійної регуляції свого стану й поведінки. Іноді доводилося тримати паузу, аж доки вимога не виконувалася.
Міміка як засіб відтворення внутрішнього душевного стану, емоційного переживання.
Застосування розповіді є обов'язковим на початковому етапі формування культури спілкування, коли учні ще не мають достатнього обсягу знань, і має передбачати:
• повідомлення знань щодо певних ідей, які ще невідомі підліткам;
• роз'яснення певних теоретичних положень;
• моральну оцінку конкретних дій, учинків з метою надання дітям допомоги у виборі правильної лінії поведінки та спілкування.

37
При цьому йдеться не про звичайне вивчення теоретичного матеріалу та його запам'ятовування, а про розкриття суттєвих зв'язків і залежностей у тій
інформації, що подається, відкриття і встановлення певних закономірностей між явищами.
Водночас слід враховувати, що формування вмінь і навичок культури спілкування не відбувається автоматично, у міру засвоєння інформації. Тут необхідні цілеспрямовані дії, які б спонукали школярів користуватися набутими знаннями як засобом орієнтації у дійсності. Тому, поряд із розпові- дями, поясненнями і роз'ясненнями (словесними засобами, що мають на меті забезпечення відповідного рівня теоретичної підготовки), рекомендуємо застосовувати евристичні бесіди, організовуючи їх таким чином, щоб до участі в обговоренні залучалося якомога більше підлітків, особливо тих, які характеризуються низьким рівнем сформованості компонентів культури спілкування. Бесіда — один з активних засобів формування належного емо- ційно-оцінного ставлення до подій, учинків, проблемних ситуацій і створення передумов для прояву набутого морального досвіду в діяльності й міжособистісному спілкуванні [11, с.5].
Особливість цього методу виховання полягає в тому, що під час евристичної бесіди не повідомляють готові знання, а за допомогою належним чином сформульованих запитань учні орієнтуються (на основі вже наявних у них знань, спостережень, особистого життєвого досвіду) на засвоєння нових понять, формулювання висновків і правил. Досягнення такої мети можливе, коли за допомогою введення у зміст бесіди проблемних запитань створюється суперечлива ситуація, на розв'язання якої спрямовують мислительні дії молодших підлітків. При цьому слід зважати на те, що запитання набуває проблемного характеру за умов, якщо:
• має логічний зв'язок як із засвоєними раніше поняттями й уявленнями, так із тією інформацією, що має бути засвоєна;
• містить у собі пізнавальні труднощі й окреслює межі між відомим і невідомим;

38
• викликає здивування під час зіставлення нового з уже відомим, незадоволеність наявним обсягом знань, умінь, уявлень і цінностей.
З-поміж основних вимог, які висуваються до змісту бесіди, слід вказати на такі:
• використання морально-етичної інформації, роз'яснення норм і правил міжособистісного спілкування;
• добір запитань, які б викликали учнів на розмову, аналіз і оцінку запропонованої їм ситуації;
• забезпечення зв'язку матеріалу з реальним життям, із проблемами учнів молодшого підліткового віку;
• вирішення моральних завдань; створення ситуацій, котрі б сприяли вправлянню дітей у культурно «оформленому» спілкуванні.
Процес виховання набуває ефективності, якщо його зміст детермінується поступовим ускладненням цілей, їх поглибленням і розширенням. Це має свій вияв у якісних принципових змінах, що визначаються переходом особистості на вищий, більш самоорганізований рівень діяльності [11, с.6].
Базуючись на такому підході, подальша робота має набувати дещо складнішого характеру: до її змісту слід вводити різноманітні вправи, які передбачали б не тільки засвоєння учнями певного обсягу теоретичного матеріалу, а й оцінювання запропонованого їм змісту, прояв власного ставлення до проблеми, прийняття рішення про спосіб своєї поведінки в конкретній ситуації. Підлітків треба спрямовувати на висловлення думок щодо розв'язання завдання, їх мотивування, обґрунтування причин, що зумовили саме цей вибір. Під. час проведення виховної роботи з формування у підлітків культури спілкування необхідно звертати увагу на розвиток у них емоційного ставлення до морально-етичних принципів, на основі яких будуються їхні взаємини з іншими людьми, розвивається відповідне сприйняття подій, учинків, явищ. Для розв'язання цього завдання вчителю слід враховувати два основні аспекти. Перший із них має передбачати формування у школярів емоційної орієнтації на іншу людину, а другий —

39 забезпечення експресивної виразності спілкування, що дає змогу оволодіти мовою почуттів як засобом міжлюдських взаємин. Тут у нагоді може стати залучення учнів до участі в інсценізації літературних творів, насамперед казок, зміст яких відображає морально-етичні взаємини різних рівнів.
У казках яскраво змальовується доброта, щирість, турботливість; засуджується жорстокість, хвалькуватість, недбалість. У багатьох казках висміюються людські вади — погані риси характеру, показуються і всіляко схвалюються кращі людські якості. У се це дає змогу ефективно використовувати казки у формуванні культури спілкування молодших підлітків, залучаючи їх до активної участі в подіях, про які йдеться в казці, спонукаючи до поцінування мовлення і вчинків її героїв.
Відомо, що переважна більшість дітей молодшого підліткового віку, так само, як і учні початкових класів, досить охоче реагує на пропозиції щодо виконання тієї чи іншої діяльності. Водночас не треба забувати і про нестійкість цієї особистісної якості, швидке переключення на щось інше. Для запобігання цьому рекомендуємо періодично стимулювати такі спонуки.
Наприклад, дати завдання написати невеличкий твір на тему «З ким я сьогодні привітався», скласти коротеньку розповідь за запропонованим початком. Дослідження проблеми формування культури спілкування в учнів молодшого підліткового віку засвідчує, що в звичайних умовах дитячого буття нерідко простежуються розбіжності між правильним вербальним відтворенням моральних знань і реальною поведінкою. Досить часто означена розбіжність пояснюється недостатністю практичного досвіду особистості щодо втілення наявних у неї знань у власні поведінкові акти. З огляду на це виникає необхідність активізації цього аспекту виховного процесу. З цією метою варто урізноманітнювати інтерактивні технології, використовуючи вправи, рольові ігри, інсценізації, колективні творчі справи та ін [11, с.8].
При впровадженні таких методів роль учителя полягає в тому, щоб дати можливість кожному учню максимально використати власний досвід (наявні

40 знання, вміння і навички) таким чином, щоб мати змогу навчитися на досвіді
іншого. При цьому вчителеві слід дотримуватися таких «правил»:
• зважати на те, що учні потребують допомоги, а не оцінки;
• всіляко заохочувати дітей до пошуку адекватних, морально зумовлених рішень, а не нав'язувати їм готові моделі спілкування;
• виробити таке ставлення до учнів, коли кожний із них відчуває, що його поважають і цінують, а не маніпулюють ним, примушуючи обирати певний вид дій;
• забезпечити атмосферу емоційного комфорту (вільне висловлювання думок, ідей, здійснення дій і вчинків);
• пам'ятати, що кожна вправа, рольова гра є не алгоритмом, а моментом
«переживання» досвіду певної поведінки [11, с.11].
На думку психологів, саме комунікативна культура є основою загальної культури особистості, оскільки допомагає створити її внутрішній світ.
Багатьох хвилює сьогодні проблема зниження рівня комунікативної культури підлітків, в тому числі і високостатусних підлітків.
Під комунікативною культурою ми розуміємо сукупність умінь і навичок у сфері спілкування і законів міжособистісної взаємодії, які сприяють взаєморозумінню й ефективному вирішенню завдань спілкування.
Комунікативну культуру розглядають також як сукупність трьох культуротворчих компонентів, а саме: емоційної культури (чи культури відчуттів), культури мислення і культури спілкування. На жаль, емоційної культури практично в навчальних закладах не вчать, та й батьки часто не надають великого значення розвитку емоційної сфери своєї дитини. Емоції ж, як відомо, впливають на всі компоненти пізнання: відчуття, сприймання, уяву, пам'ять і мислення. З емоціями також пов'язані вольові процеси.
Настрій відображається на усвідомленні мотивів, прийнятті рішень і процесі досягнення мети.
Тому, з даної проблематики ми вирішили запропонувати тренінгові заняття для підвищення комунікативних умінь для підлітків (дод. 1).

41
ВИСНОВКИ
Підлітковий вік – період загальних змін організму. Глобальна перебудова організму послаблює старі стійкі системи, що зумовлює регресивні характеристики функціонування підліткового організму. Ця перебудова підвищує сприйняття організму до діяльності різноманітних факторів середовища і знижує його опір.
Підлітковий період як тимчасовий регрес розвитку зумовлює багато психологічних особливостей підліткової поведінки: емоційну нестійкість, роздратованість, підвищену стомленість, послаблену увагу, сприйняття, обробку інформації, підвищену агресивність, протиріччя потреб і бажань, особливо це спостерігається у високо статусних підлітків.
Загальний ріст особистості підлітка, розширення кола інтересів, розвиток самосвідомості, новий досвід спілкування із однолітками, наявність високопоставлених батьків – все це веде до інтенсивного росту соціально цінних переживань, таких як, співчуття чужому горю, схильність до безкорисних переживань, або навпаки до жорстокості, зневажливого, поверхневого ставлення до оточуючих.
В цей період підліток починає усвідомлювати свою особливість, і неповторність, в його свідомості відбувається поступова переорієнтація з зовнішніх оцінок на внутрішні.
Головна задача підліткового віку – набуття дорослості як у фізіологічному так і соціальному плані, а також якісну своєрідність мотивів і потреб, виникаючих в цей період. Тому особливо важливо в цей момент сформувати і виховати особистість підлітка з урахуванням всіх моральних, естетичних норм, цінностей. Важливу роль у цьому становленні дитини відіграє сім’я.
Сім'я, особливості взаємодії батьків і дитини багато в чому забезпечують (чи не забезпечують) успіхи дитини на подальших етапах її соціалізації.

42
Сучасна українська сім'я часто не має змоги повною мірою реалізувати свій виховний потенціал. Це спричинюється як особливостями суспільного виховання, так і негативними змінами всередині сім'ї: зниженням її стабільності, малодітністю, послабленням традиційної ролі батька, трудовою зайнятістю жінки та ін.
Особливо важливими для розвитку особистості дитини є дві пари ознак, які визначають поведінку батьків: прийняття (тепло, любов) — неприйняття
(ворожість), що задають емоційний тон стосунків, і терпимість
(самостійність, воля) — стримування (контроль), що визначають переважаючий у сім'ї тип контролю і дисципліни.

43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕР АТУРИ
1.
Бернс Р. Развитие «Я»-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986. –
420с.
2.
Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – К.: Либідь, 2003. –
344с.
3.
Бугай Н.І. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 476с.
4.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В.
Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416с.
5.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко,
Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
6.
Григорьева Т.Г., Линская Л.В., У сольцева Т.П. Основы конструктивного общения. Методическое пособие для преподавателей. – Новосибирск:
Узд-во Новосиб. ун-та; М.: Совершенство, 1997. – 171с.
7.
Заброцький M.M. Основи вікової психології. Навчальний посібник. —
Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. – 112с.
8.
Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 112с.
9.
Куницина В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Ученик для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 544с.
10.
Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «Екс об», 2003. –
304с.
11.
Міжособистісне спілкування підлітків. Методичні рекомендації //
Шкільний світ. – 2007. - № 17. – С. 2-11.
12.
Наталія Бодрик. Тренінг комунікативних умінь для підлітків // Психолог.
– 2007. - № 25-27. – С. 33-41.
13.
Наталія Журавльова. Психологічна допомога підліткам у вирішенні

44 міжособистісних проблем // Психолог. – 2008. - № 12. – С. 3-9.
14.
Наш проблемный подросток: понять и договориться / Под ред. Л.А.
Регуш. – СПб.: Узд-во РГПУ им. А.И. Герцена; Изд-во «Союз», 2001. –
191.
15.
Обозов Н.Н Психология межличностных отношений. – К., 1990.
16.
Осьмак Л.П. Ціннісні уявлення і самоствердження підлітків // Рідна школа. – 1992. - № 3. С. 55-60.
17.
Психология личности. Словарь справочник. К., 2001. – 320с.
18.
Психология подростка. Учебник. Под редакцией члена-корреспондента
Р АО А.А.Реана – СПб.: «прайм-ЕВРО-ЗНАК», 2003. – 480 с.
19.
Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 4-те вид., стереотип. – К.: Либідь, 2003.
— 560 с.
20.
Собчик
Л.Н.
Диагностика межличностных отношений.
Модифицированный вариант интерперсональной диагностики Т. Лири.
Методическое руководство / Серия «Методы психологической диагностики». Выпуск 3. – М., 1990. – 448с.
21.
Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник.
– К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
22.
Т. Лучина. Формування емоційної культури підлітків // Шкільний світ. –
2006. – № 43. – С. 6-7.
23.
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер. – К.: Вікар, 2003. – 223с.

45
ДОДАТОК 1
Тренінг комунікативних умінь для підлітків
Мета тренінгу: створення сприятливого психологічного клімату в підлітковому колективі.
Завдання тренінгу:
1. Формування в підлітків уміння спілкуватися.
2. Спрямованість процесу спілкування на співрозмовника:
• врахування індивідуальних особливостей співрозмовника;
• уміння правильно визначати психічний стан співрозмовника, передбачати його реакцію;
• здатність вибрати відповідний спосіб спілкування;
• прагнення пізнати й зрозуміти, не тільки слухати, але й чути співрозмовника.
Кількість учасників: 10 — 15 осіб, що мають потребу у спілкуванні з ровесниками або труднощі в спілкуванні з оточуючими.
Методи: тестування підлітків, рольова гра, дискусія, мозковий штурм, обговорення поданої інформації, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників тренінгу.
ЗАНЯТТЯ 1
Мета: ознайомити учнів із психологічними особливостями підліткового віку; про-діагностувати характерологічні особливості підлітків; визначити психічні стани, властивості та особливості саморегуляції підлітків.
Структура заняття
1. Знайомство.
2. Визначення запитів та очікувань учасників тренінгу.
3. Повідомлення теми й мети тренінгу.
4. Обговорення правил групової роботи.
5. Інформація ведучого про психологічні особливості підліткового віку.
6. Діагностика характерологічних особливостей особистості підлітка

46
(особистісний опитувальник Айзенка).
7. Обговорення та рефлексія.
ЗАНЯТТЯ 2
Мета: визначити відхилення в розвитку рис характеру підлітків.
Структура заняття
1. Інформація ведучого про особливості характеру підліткового віку.
2. Діагностика характеру підлітків. Опитувальник для Ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (модифікація С.Подмазіна).
3. Обговорення результатів діагностики та рефлексія заняття.
ЗАНЯТТЯ З
Тема: Товариськість як властивість особистості.
Мета: виявити здатність до товариськості в підлітків та діагностувати рівень потреби в спілкуванні, комунікативні навички й уміння.
Структура заняття
1. Інформація ведучого. Товариськість розглядається як єдність трьох компонентів: потреби в спілкуванні; гарного емоційного самопочуття до, під час і після спілкування; комунікативних навичок, умінь.
2. Вивчення товариськості підлітків (анкета вивчення товариськості, опитувальник «Потреба у спілкуванні»).
3. Обговорення та рефлексія.
АНКЕТА ВИВЧЕННЯ ТОВАРИСЬКОСТІ (модифікація В. Кан-Калика)
Мета: виявити рівень товариськості в підлітків.
Інструкція: необхідно відповісти на запропоновані питання «так» (+) чи
«ні» (—).
1. Чи відчуваєте ви потребу в спілкуванні з людьми?
2. Чи хочеться вам бути в колективі, чи, навпаки, відчуваєте задоволення, перебуваючи на самоті?
3. Чи є у вас прагнення, зустрівши на вулиці знайомого, поговорити з ним?
4. Чи багато у вас хороших знайомих?

47 5. Як ви гадаєте, чи отримують ваші знайомі задоволення від спілкування з вами?
6. Чи легко ви знайомитеся?
7. Чи буває у вас так, що від постійного спілкування хочеться побути на самоті, але через певний період часу ви знову відчуваєте потребу в спілкуванні з людьми?
8. Чи думаєте ви про своїх однокласників у вільний від навчання час?
9. Чи виникає у вас під час канікул потреба в спілкуванні з однокласниками?
10. Чи впливає майбутній процес спілкування з однокласниками на ваше самопочуття протягом дня?
11. Для вас має значення те, як вас зустрічають однокласники перед початком занять?
12. Чи можете ви легко перебороти роздратування стосовно недисциплінованих дітей?
13. Чи переживаєте ви, коли стосунки з класом не складаються?
14. Чи виникає у вас потреба поговорити з однокласниками, якщо ви просто зустрічаєте їх на вулиці?
15. Якщо ви розсердилися на учня, чи довго триває ваше роздратування?
Обробка й інтерпретація результатів:
— кожна відповідь «так» оцінюється в 1 бал;

підрахувати загальну суму балів;

від 0 до 5 балів — низький рівень товариськості; від 6 до 10 — середній; від 11 до 15—високий.
ОПИТУВАЛЬНИК «ПОТРЕБА В СПІЛКУВАННІ»
Мета: діагностувати рівень потреби в спілкуванні.
Інструкція: запропоновані твердження оцініть відповідно до вашої поведінки в ситуаціях спілкування, поставивши поряд із номером знак «+» чи
«—».
1. Я можу приборкати свої бажання, якщо вони суперечать бажанням

48 моїх товаришів.
2. Мені подобається виявляти свою прихильність.
3. Я більше дбаю про свій вплив на людей, аніж про дружбу.
4. Я відчуваю щодо своїх друзів більше прав, аніж обов'язків.
5. Коли я дізнаюся про успіх мого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.
6. Мене тішить можливість комусь чимось допомогти.
7. Мої турботи зникають, коли я перебуваю серед ровесників.
8. Мої друзі мені страшенно набридли.
9. Коли я виконую важливу роботу, присутність людей мене дратує.
10. Навіть будучи «притиснутим до стіни», я говорю лише ту частину правди, яка, на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
11. У важкій ситуації я більше думаю не стільки про себе, скільки про близьку мені людину.
12. Неприємності друзів викликають в мене таке співчуття, що я можу занедужати.
13. Мені приємно допомагати іншим, навіть якщо цей клопіт шкодить мені.
14. 3 поваги до товариша я можу погодитися з його думкою, навіть якщо він не має рації.
15. Мені більше до вподоби пригодницькі оповідання, ніж оповідання про кохання.
16. Сцени насильства в кінофільмах мені не подобаються.
17. На самоті відчуваю напруженість та тривогу більше, ніж коли знаходжуся серед людей.
18. Я вважаю, що спілкування приносить радість.
19. Мені шкода безпритульних собак та кішок.
20. Я хочу мати менше друзів, тому що, якщо мати, то тільки близьких.
21. Я люблю бувати серед людей.
22. Я довго переживаю після сварки з близькими.

49 23. У мене набагато більше близьких друзів, аніж у інших.
24. Мене цікавлять власні досягнення, а не дружба.
25. Я більше довіряю своїй власній інтуїції та своїй власній думці про людей, ніж судженням про них інших людей.
26. Я надаю більшого значення матеріальному благополуччю й престижу, ніж радості спілкування з приємними людьми.
27. Я співчуваю людям, які не мають близьких друзів.
28. Спілкуючись зі мною, люди часто використовували мене.
29. Я люблю оповідання про безкорисливе кохання й дружбу.
30. Заради товариша я можу пожертвувати своїми власними інтересами.
31. У дитинстві я був у колі однолітків, які завжди трималися разом.
32. Якби я був журналістом, мені подобалося б писати про силу дружби.
Обробка й інтерпретація результатів:
— відповідь «+» на запитання 1, 2, 7, 8, 11,12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 22,
23, 24, 26, 28, ЗО, 31,32,33 оцінюється 1 балом;
— відповідь«—»на запитання 3, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 16,25,27,29 оцінюється
1 балом.
— підрахувати загальну суму балів.
Рівень /
Стать
Низький
Нижчий за середній
Середній
Вищий за середній
Високий чоловік
3—21 22—23 24—25 26—28 29—33 жінка
9—24 25—26 27—28 29—30 31—33


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал