Статья рассматривает воспроизведение иерархических отношений семантических



Скачати 74.38 Kb.

Дата конвертації17.01.2017
Розмір74.38 Kb.

Серія «Філологічні науки», 2012 139
Аннотация. Кикоть В.М. Семантическая иерархия поэтического произведения и
перевод. Статья рассматривает воспроизведение иерархических отношений семантических
составляющих образной структуры поэтического произведения как одно из основных условий
достижения адекватного перевода, а также как ориентир переводческой стратегии.
Ключевые слова: семантическая иерархия, образная модель, поэтическая структура,
смысловая многоплановость, подтекст, поэтический перевод, переводоведение.
Summary. Kykot V. W. Poem semantic hierarchy and translation. The article considers poem
image structure semantic components hierarchy relations as one of major adequate translation
conditions and guiding line in translation strategy as well.
Key words: semantic hierarchy, image model, poem structure, sense multiplicity, implied sense,
poetry tramslation, translation theory.
УДК 378.016:821.161.2
Наталія ЛИСЕНКО

«ЛІТЕРАТУРА ДІАСПОРИ» ЯК МОДУЛЬНИЙ КУРС У СИСТЕМІ
ПРОФЕСІЙНО-ФІЛОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА
У статті окреслено предмет, об’єкт, завдання і структуру модульного курсу
„Література діаспори”. Авторка з’ясовує рівень досліджень у галузі теорії та критики
еміграційної літератури, розкриває особливості вивчення модульного курсу.
Ключові слова: модульний курс, література діаспори, еміграційна література.

Постановка проблеми. Діаспори різних народів у світі нині привертають до себе все більше уваги. Цей інтерес зумовлений кількома чинниками: по-перше, ставлення до діаспор у країнах їхнього проживання змінюється сьогодні на більш позитивне як на рівні еміграційних законів, так і на рівні ставлення людей – «корінних» громадян тієї чи іншої країни; по-друге, сучасні технології зв'язку уможливили інтенсивність міжособистісних взаємин між самими членами діаспори, її територіальними частинами, а також що є головним − із країною походження, а це кардинально змінило здатність діаспори до само- відтворення [3, 3].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Закономірно, що еміграція не може
існувати довго без плекання своєї мови, без існування преси, видавництв. Тільки через рідне слово можна зберегти себе як окрему самобутню спільноту. Задоволення цієї потреби взяла на себе еміграційна література. У нашій же лексиці закріпився термін
«література діаспори». Хоча, на думку О.Слоньовської, значення слів «еміграція» та
«діаспора» далеко не співрівні, бо еміграція − добровільний виїзд представників конкретної нації на постійне місце проживання за кордон, а діаспора − розсіювання певної частини народу, витісненої з екуменічної території силою, тобто вигнаної окупантами, завойовниками, які не гребують методами збройного конфлікту чи геноциду [2, 271].
Такої ж думки В.П. Трощинський і А.А. Шевченко. Вони вважають, що еміграція − це здебільшого дорога в один бік (з можливістю зворотної рееміграції лише в окремих випадках), а діаспора − шлях із постійним рухом в обох напрямках [2, 26]. Можливо, тому
історія української еміграційної літератури досі й не написана, бо між літературознавцями немає згоди щодо часу її початку і періодизації. Донині виділяли три хвилі масової української еміграції. Перша хвиля припадала на кінець XIX - початок XX століття, коли виїжджало переважно галицьке та буковинське селянство, яке за кордоном чекали виключно як дешеву робочу силу й експлуатували на повну потужність, ущемляючи всі права і створюючи емігрантам з України вкрай несприятливі умови. Ця хвиля була трудовою. Трагічне прощання переселенців із рідною землею і передчуття страшних випробувань на чужому континенті реалістично-психологічно узагальнив Василь
Стефаник у новелі «Камінний хрест». Іван Франко відгукнувся на першу еміграцію циклом віршів «До Бразилії». Також становище українських переселенців першої хвилі відобразили у своїх художніх творах М. Ірчан, Т.Федик, Д. Рараговський. Тематика їхніх творів досить одноманітна − ностальгія за рідним краєм, безправність, злиденне
існування, прокляття чужині й бажання якнайшвидше повернутися в рідні місця.
Друга і третя хвилі у своїй основі були політичними. Як зазначають історики, друга еміграція українців припала на роки громадянської війни, коли з України виїжджали насамперед ті письменники, які брали активну участь у побудові держави й могли чекати фізичного знищення з боку більшовицького уряду. Це В. Винниченко,

ISSN 2076-5770. Вісник Черкаського університету. 2012. № 40 (253)
140
О. Олесь, О. Теліга, Є. Маланюк. Третя хвиля української еміграції накрила Європу під кінець Другої світової війни, бо перед наступом радянських військ тікали ті, хто вже скуштував радянського концтабору чи психіатрички. Серед емігрантів було багато письменників, художників, науковців.
Усі три виділені наукою хвилі еміграції знайшли свій відбиток у високохудожніх літературних організаціях − «Празька школа», МУР (Мистецький Український Рух),
«Нью-йоркська група», які стали невід’ємною частиною усієї української літератури.
На думку Ж. Янковської, процес відображення «хвиль еміграції» двосторонній: з одного боку, це твори тих представників письменства, які жили і живуть в Україні, з іншого − твори самих емігрантів. Навіть сучасна, четверта хвиля (в основному трудова), яка мало ще вивчена у наукових колах, уже знаходить своє відбиття в літературі [4, 78]. Цей своєрідний літературний процес відображає еволюцію української діаспори, фіксує український, але вже видозмінений національний код у нових хронологічних
і просторових вимірах. По-різному склалися особисті долі письменників-емігрантів, але у творчості цих людей було багато спільного. Це, зокрема, тема покинутої Батьківщини, яка поставала перед ними постійно у широкій перспективі і давала надію на повернення рідній
Україні державності.
Творчості українських літераторів міжвоєнного двадцятиліття («Празька школа») притаманні яскравий історіософізм, націотворчий пафос, стильовий синтез. Проміжне становище між модерним народництвом «пражан» та
індивідуальним модернізмом «нью-йоркців» займає МУР, у ньому полемізували між собою дві провідні концепції розвитку української літератури: традиціоналізм
і модернізм, які визначали основу розвитку української літератури протягом усього XX ст. А представники Нью-йоркської групи в естетичному плані орієнтували на поетику модернізму. Кожен митець зробив певний внесок в еміграційну літературу. Те, що було започатковане «пражанами», розвивалося в МУРі, а закріпилося в Нью-йоркській групі.
Бо традицію творить колектив, а модернізація пов’язана з творчістю індивіда.
Література діаспори посідає дуже помітне місце в історії української літератури, але вивчена недостатньо. Хоча існують деякі праці, що присвячені загально темі української еміграції, її пресі, деяким іменам еміграції та деяким − лише деяким − аспектам еміграційної літератури. Низка проблем так і лишається неторканою, бо існуюче зацікавлення творчими долями письменників-емігрантів, на жаль, лише вибіркове, а подіями − фрагментарне. Чимало імен літераторів і назв літературних видань досі лишаються навіть не названими, а не те що вивченими. Не існує й словника псевдонімів письменників-емігрантів, що дозволило б наблизитись до розгадки авторства цілої низки цікавих нам творів і статей у літературній пресі діаспори.
Неабияка роль у вихованні національної свідомості через літературні твори належить безкорисливій допомозі й увазі до нас, українців, світового українства. Зокрема, у 1996 р. за допомогою професора Ратґерського університету (Нью-Йорк), нашого земляка, Віталія Кейса, на філологічному факультеті Слов'янського державного педагогічного університету створена бібліотека української діаспори, яка у 2005 р. передана до загального бібліотечного фонду університету. Студенти та викладачі філологічного факультету отримали можливість ознайомитися з творчістю раніше табуйованих талановитих представників «розстріляного відродження» та українських письменників із діаспори, стали свідками дивовижного феномену, коли два річища літературного процесу – еміграційного й материкового – з’єдналися в одне. У фондах цієї книгозбірні представлене славетне сузір'я імен: Євген Маланюк, Лев Силенко, Дмитро
Донцов, Юрій Клен, Тодось Осьмачка, Іван Багряний, Василь Барка, Емма Андієвська,
Богдан-Ігор Антонич, Улас Самчук, Олександр Олесь, Олег Ольжич, Олена Теліга,
Богдан Кравців, Яр Славутич, Ганна Черінь, Оксана Лятуринська, Віра Вовк, Олекса
Стефанович, Григорій Костюк, Наталя Левицька-Холодна, Михайло Орест, Юрій
Тарнавський та ін.
Курсові «Літератури діаспори» належить одне з найважливіших місць серед предметів, що вивчаються на філологічному факультеті нашого університету. Вивчення української літератури діаспори без спрямлень і спрощень в осмисленні головних
і розмаїтих тенденцій розвитку, без застосування заздалегідь заготовлених схем для аналізу культурного процесу, особливо ж у контроверсійних точках, − завдання архіважливе. Тут не обійтися без інтерпретаційного вгляду в тонку матерію як окремих літературних фактів чи епізодів творчого прямування, так і їх системного осягнення.
Мета статті − окреслити об'єкт, предмет, завдання і структуру модульного курсу
«Література діаспори».

Серія «Філологічні науки», 2012 141
Виклад основного матеріалу. Враховуючи те, що з 2006 року в Слов'янському державному педагогічному університеті впроваджено систему навчання, передбачену
Болонською декларацією, нами було розроблено модульний курс «Література діаспори», враховуючи вимоги «Положення про організацію навчального процесу в кредитно- модульній системі підготовки фахівців» [1].
Література діаспори як навчальна дисципліна вивчається на ІV курсі філологічного факультету в першому семестрі. Загальна кількість годин − 58, із них для лекційного опрацювання − 18 годин, для практичних занять − 12 годин, для самостійної роботи −
28 годин. Кількість кредитів за ECTS − 2, три змістових модулі. Пропонується тематика лекційних і практичних занять, завдання для самостійного опанування курсу (індивідуальні творчі завдання, тести, опрацювання наукової літератури, вивчення творів напам’ять).
Об'єктом вивчення цього курсу є процес становлення і розвитку еміграційної літератури. Предмет курсу − твори української літератури діаспори ХХ і ХХI ст.
Завдання курсу − забезпечити студентів основними теоретичними знаннями з літератури діаспори, підготувати до виконання самостійних завдань, які спрямовані на засвоєння змісту художніх творів, формування літературознавчого аналізу, порівняння
ідейно-тематичної спілості, розкриття їх пізнавального, виховного й естетичного значення, що сприятиме підвищенню фахового рівня майбутніх вчителів-словесників.
Курс «Література діаспори» побудований за модулями («Еміграція як явище в контексті літературного процесу», «Літературні угруповання та яскраві представники української діаспори повоєнного десятиліття», «Нью-йоркська поетична група»), що дає можливість структурувати навчальний матеріал у систему та сприяє свідомому засвоєнню студентами знань у повному обсязі. При розподілі матеріалу враховувалися періодизація літератури діаспори сучасними літературознавцями, вимоги кредитно-модульної системи навчання і необхідність вивчення літератури як мистецтва слова.
Як відомо, для глибокого оволодіння знаннями велике значення мають практичні заняття. Враховуючи те, що студенти відчувають певні труднощі у процесі адаптації до кредитно-модульної системи навчання, пропонуємо розглянути на практичних заняттях багато творів, що вивчаються й у шкільному курсі української літератури, але при цьому використовувати різні форми роботи: усні відповіді на питання за планом, коментоване читання, аналіз окремих творів, перевірка письмових позааудиторних завдань, проблемна бесіда за контрольними запитаннями. До кожної теми подаються завдання, що спрямовані на якомога глибше проникнення в художню тканину творів, розуміння контексту епохи, в яку їх написано. Творчі роботи − законспектувати джерело
(в основному це праці Юрія Шереха) − спрямовані задіяти емоційний та естетичний рівень сприйняття студента, допомогти виявити своєрідність літератури діаспори. Тому підготовка до практичних занять вимагає організованості та зосередженості.
Завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів спрямовані на розвиток аналітико-синтетичних мисленнєвих дій, узагальнень, порівнянь, зіставлень творів за різними ознаками. Завдання дослідницького характеру вимагають від студентів навиків літературознавчого аналізу художнього твору, вміння обґрунтовано доводити свою точку зору на дискусійне питання, знання статей і монографій, наукових термінів.
А ознайомлення студентів із кількома працями з однієї проблеми дасть можливість порівняти точки зору, виробити власний погляд на проблему. Формами контролю за індивідуальною та самостійною роботою студентів є підготовка і написання рефератів, складання літературознавчих портретів письменників-емігрантів за планом, зібрання відомостей про представника української еміграції у вигляді папки-документації. Це дає можливість побачити досягнення і прорахунки студентів.
Щодо списку художніх текстів для обов'язкового прочитання і переліку творів для вивчення напам’ять, то вони узгоджені зі шкільними і вузівськими програмами з метою забезпечення поступового переходу від вивчення літератури у загальноосвітній школі до навчальних курсів у вищому навчальному закладі.
Висновки. Пропонований модульний курс має виразну професійну спрямованість, оскільки знайомить майбутніх філологів із курсом «Література діаспори» за новими вузівськими програмами, адаптованими до умов навчання за кредитно-модульною системою, дає цілісне і ґрунтовне уявлення про процес становлення та розвиток української еміграційної літератури, поглиблює знання з теорії літератури, літературної критики.

ISSN 2076-5770. Вісник Черкаського університету. 2012. № 40 (253)
142
Список використаної літератури
1. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців /
[укл. В.І. Рукасов, В.Є. Абизов, О.В. Чередник, Л.В. Сегін]. − Слов'янськ: СДПУ, 2005. − 63 с.
2. Слоньовська О.В. Конспекти уроків з української літератури для 11-х класів: Нове прочитання творів. /
Ольга Слоньовська. − К.: Рідна мова, 2001. − 797 с.
3. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі./ В.П.Трощинський, А.А.Шевченко. − К.: Видав. дім
«Альтернатива», 1999. − С. 3-26.
4. Янковська Ж. Відображення еміграційних процесів в українській літературі (аналітичний екскурс) // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації (у рамках
Конгресу української діаспори): Збірник доповідей./ Жанна Янковська. − Львів: Поліграфічний центр Вид-ва
Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2008. − С. 77-81.
Аннотация. Лысенко Н.В. «Литература диаспоры» как модульный курс в системе
профессионально-филологической подготовки учителей-словесников. В статье определяется
предмет, объект, задания и структура модульного курса «Литература диаспоры». Автор выясняет
уровень исследований в области теории и критики украинской эмиграционной литературы, раскрывает
особенности изучения модульного курса.
Ключевые слова: модульный курс, литература диаспоры, эмиграционная литература.
Summary. Lysenko N.W. «Diasporic Literature» as a module course in the system of professional
and philological teacher-training. The subject, object, tasks and structure of modular course of «Diasporic
Literature» are described in the article. The author explains the level of research in theory and criticism of
migrant literature and reveals features of the study of module course.
Keywords: module course, diasporic literature, migrant literature.
УДК 373.5:821.161.2 (043.3)
Ольга ЛІЛІК

РОМАН МИХАЙЛА МОГИЛЯНСЬКОГО «ЧЕСТЬ» У КОНТЕКСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОЗИ: ОСОБЛИВОСТІ
ВИВЧЕННЯ ТВОРУ У ВНЗ

Автор статті робить спробу дослідити жанрово-стильові і проблемно-тематичні
особливості роману М.Могилянського «Честь», проаналізувати своєрідність образної системи,
розглянути екзистенціальні риси у творі. На основі результатів дослідження пропонує план
семінарського заняття для студентів-філологів.
Ключові слова: роман, екзистенціалізм, семінар.

Постановка проблеми.
Григорій Костюк назвав першу третину ХХ ст. періодом, багатим на наукові літературознавчі факти, періодом великих і глибоких задумів, шукань, частих невдач і безсумнівних досягнень, виповненим ущерть науковою самопосвятою і трагічною біографією цілої славної когорти творців українського наукового літературознавства.

В історії української літератури цей період позначився появою нового художнього феномену – інтелектуального роману, серед творців якого особливо виділяється постать
М. Могилянського, поета, прозаїка, драматурга, публіциста, літературознавця, перекладача
і
критика.
Творча діяльність митця була перервана у 30-х роках ХХ ст. репресивними заходами тоталітарної системи. Його твори до сьогодні залишаються маловідомими широкому загалу й недостатньо дослідженими літературознавцями.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лише з 1990-х років окремі аспекти творчості М. Могилянського почали аналізувати О. Зелік, С. Кривенко, І. Куриленко,
Н. Шумило. Особливості української інтелектуальної прози досліджували відомі філософи, естетики, літературознавці: В. Агєєва, Н. Бернадська, Г. Бежнар, Ю. Борєв,
М. Гірняк, Н. Колошук, В. Мельник, С. Павличко, Л. Череватенко.
Метою нашої статті є дослідження впливу екзистенціальних ідей на
інтелектуальний роман першої третини ХХ ст. на прикладі твору М. Могилянського
«Честь» і розробка моделі вивчення таких творів.
Виклад основного матеріалу. Інтелектуальна проза – художній феномен, який сформувався на межі філософії, літератури і публіцистики. Ю. Борєв подає таке


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал