Статья посвящена изучению



Скачати 217.67 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації14.07.2017
Розмір217.67 Kb.

Труханова Олена Станіславівна
Студентка групи ПМ-10-Г-1

Університет менеджменту освіти
Інститут менеджменту та психології
Науковий керівник
к. психол. наук,
доцент Бевз Г.М.


Особливості міжособистісних взаємин подружжя
на завершальній стадії зрілого шлюбу

Особенности межличностных отношений супругов
на завершающей стадии зрелого брака

Peculiarities of Relations between Husband and Wife
at the End of their Marriage

Анотація: Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей
взаємодії подружжя на завершальній стадії зрілого шлюбу в умовах
сучасної сім’ї. Особлива увага приділяється вивченню питання про
здатність подружжя до підтримки тривалих шлюбних стосунків та
виявлення можливих ризиків їх розірвання на етапі зрілого шлюбу. Важливе
місце в статті приділяється визначенню напрямків роботи психолога з
подружжям зрілого шлюбу для гармонізації взаємовідносин подружжя в
контексті підтримки тривалого шлюбу.
Аннотация:
Статья
посвящена
изучению
психологических
особенностей взаимодействия супругов на завершающей стадии зрелого
брака в условиях современной семьи. Особое внимание уделяется изучению
вопроса о способности супругов к поддержке длительных брачных
отношений и выявление возможных рисков их расторжения на этапе
зрелого брака. Важное место в статье занимает определение направлений

2
работы психолога с супругами зрелого брака для гармонизации
взаимоотношений супругов в контексте поддержании длительного брака.
Annotation: This article is devoted to the studying of psychological
peculiarities of interaction of married couple at the end of there mature marriage
in a modern family. The special attention is paid to the question on a married
couple’s ability to continue long-term relations and make clear the possible risks
of their divorce at the end of there marriage. The definition of directions in the
work of a psychologist and a married couple take an important place in the article
for the harmony of a married couple’s relations to support a long-term relation.
Ключові слова: сім'я, подружжя, взаємодія, психокоррекційна робота,
зрілий шлюб, психологічне консультування, подружня взаємодія, гармонізація
міжособистісних стосунків.
Ключевые слова: семья, супруги, взаемодействие, психокоррекционная
работа, зрелый брак, психологическое консультирование, супружеское
взаимодействие, гармонизация межличностных отношений.
Key words: family, spouses, interaction, psychocorrectional work, mature marriage, psychological consultation, matrimonial interaction, harmony of interpersonal relations.
Постановка проблеми: Сім’я є головним засобом задоволення багатьох життєвих потреб людини – потреби любити й бути коханим, самореалізації, бути й почувати себе захищеним, репродуктивної, соціальної потреби. Сім’я виступає природним середовищем, де задовольняються особистісні потреби людини в розвитку, підтримці та соціальному успіху. Історичний розвиток суспільства ствердив сімейну організацію життя людей як вагомий компонент структури суспільства, що надає кожному його члену відчуття захищеності та впевненості, отримання соціального схвалення та підтримки.
Сім'я як суспільний осередок відіграє значну роль у сучасному суспільстві.
Будучи залежним від соціально-економічного положення країни, політики, та рівня культури, сімейне життя безпосередньо впливає на особистість людини, яка перебуває в шлюбі або виховується в сім'ї. Вивчення сім’ї та

3 шлюбу має важливе теоретичне й практичне значення, є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються як в особистісному житті людини, так і в суспільстві.
Існування України в нових соціально-економічних умовах, зміна цінностей та ідеалів позначається на всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Особливо гостро нові соціально-економічні умови позначаються на системі сім’ї. Одною з характеристик сучасного інституту сім’ї є значна нестабільність шлюбів. Демографічні зрушення та економічні перетворення в державі безпосередньо впливають на становлення української сім’ї, формування взаємостосунків між її членами, позначаються на системі сімейного виховання, висувають нові вимоги до організації життєдіяльності сім’ї. Стан сім’ї тісно пов’язаний з соціально-економічним станом суспільства. Поглибились проблеми дезорганізації та дезінтеграції сім’ї, зріс відсоток розлучень, який в деяких регіонах досягає 70 – 80 %.
Молоді пари, одружуючись, ще не повністю усвідомлюють всю серйозність і відповідальність ситуації: їхні дії спрямовуються культурою сімейного життя, що передається від покоління до покоління. Здатність прожити своє свідоме життя в сім’ї від початку її створення до завершення її природного циклу визнавалося вагомим життєвим надбанням і завжди шанувалося в суспільстві. Наразі статистика засвідчує про зростання тенденцій розлучень молодих пар, які навіть не досягли 3-х річного досвіду сімейного життя. Попри всього зростає чисельність розлучень і в зрілому віці. Як правило, розлучення є кульмінацією тривалого процесу емоційного роз'єднання подружжя, зростання їх незадоволеності та відчуженості.
Погіршення шлюбних стосунків не є одномоментним актом: його можна прогнозувати ще на початковій стадії, що надало б можливість вчасно скоректувати труднощі і відновити подружню взаємодію. Однак статистика розлучень на сьогоднішній день просто вражає: багато чоловіків та жінок мають по два, три, а то і чотири шлюбних відносин, що, наразі, не визнається порушенням соціальних норм. Таким чином питання розлучення виступає

4 актуальною темою, оскільки нестабільність суспільної ситуації при нестабільності сімейної взаємодії подвоює ризики людей щодо повноцінного життя та збереження здорової сім’ї і тим самим транслює деструкцію сімейних взаємин наступним поколінням. Питання здатності подружжя до підтримки тривалих шлюбних стосунків та виявлення можливих ризиків їх розірвання на етапі зрілого шлюбу виступають актуальною темою, яка потребує постійного перегляду та вивчення.
Стан розробки проблеми.
Загальні питання
історії становлення та розвитку сім’ї феноменологічно й науково досліджувались А. Адлером, К.Г.
Юнгом,
Ю.І. Семеновим, С.Л. Рубінштейном, У. Томасом, Р. Хіллом та ін. Вивченню структури та динаміки сімейних стосунків присвячені роботи О. І.
Бондарчук, Л.Я. Гозмана, С.І. Голода, В.М. Дружиніна, В.І. Зацепіна, С.В.
Ковальова, І.С. Кона, Т. М. Титаренко, М.К. Тутушкіної, В.П. Шейнова,
Л.Б. Шнейдера. Сімейні проблеми, конфлікти та методи їх вирішення розкриваються в працях С.В. Дворяка, Е.Г. Ейдеміллера, С.В. Ковальова, Г.
Навайтіса, Н. Пезешкіана, В. Сатір, В.А. Сисенко, Б.Г. Херсонського, В.В.
Юстицкіса. Стосовно ж досліджень сімейно-побутової сфери, слід відзначити роботи О.Я. Баєва, Т.С. Яценко, Є.М. Потапчука, М.І. Алексєєвої,
М.Є. Мягер, В.М. Бондаровської та інших. Однак, прицільному вивченню особливостей взаємодії подружжя у тривалих шлюбних стосунках приділяється недостатньо уваги науковців, що і зумовило тему нашого дослідження: «Особливості міжособистісних взаємин подружжя на завершальній стадії зрілого шлюбу».

Мета дослідження – вивчити психологічні аспекти взаємодії подружжя на завершальній стадії зрілого шлюбу.
Методологічною і теоретичною основою дослідження стали: аналіз, порівняння та узагальнення психологічної та методичної літератури статей у періодичних виданнях, матеріалів наукових досліджень з цієї проблеми.

5
Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися такі методи як: теоретичні: а) загальнонаукові (аналіз, синтез, моделювання, протиставлення, індукція, дедукція та ін.), б) конкретно-наукові (перехід від абстрактного до конкретного, визначення, опис, порівняння); емпіричні: експеримент, спостереження, анкетування, тренінг, тестування, зокрема, методика
«Тест-опитувальник задоволеності шлюбом»
(В.В. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко); «Спілкування в сім’ї» (Ю.Е.
Альошина, Л.Я. Гозман, Е.М. Дубовська); «Рольові очікування і домагання у шлюбі» ((РОД) О. Волкової, Г. Трапезникової); Тест на рівень задоволеності міжособистісними стосунками у шлюбі (Гозман Л.Я., Альошина Ю.Е.);
«Дослідження самооцінки по методу Дембо-Рубінштейн; «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях». Обробка отриманих даних здійснюватилася методами описової та математичної статистики.
Наукова
новизна
роботи полягає в аналізі особливостей міжособистісних відносин подружжя на завершальній стадії зрілого шлюбу в умовах сучасної сім’ї. Виокремлення особливостей діяльності психолога щодо надання психологічної допомоги подружжю із досвідом тривалих шлюбних взаємин розкривається з позиції актуальних умов проживання подружжя в період трансформації суспільних цінностей, що можна розглядати унікальною ситуацією, вивчення якої вносить нову інтерпретацію та наукове трактування.
Практичне значення дослідження полягає у розробці консультативної та психокорегуючої допомоги подружжю із досвідом тривалих сімейних взаємин та рекомендацій психологу щодо їх впровадження. Отримані дані дослідження можуть слугувати підгрунттям до планування роботи психолога освітнього закладу, соціальної служби а також приватної практики з питань роботи із сім’ями та її членами в сучасних умовах трансформаційних змін як суспільства, так і ціннісної структури сімейної взаємодії.
Надійність і вірогідність результатів та висновків дослідження забезпечувалися реалізацією методологічних, логіко-наукових принципів та

6 дотриманням нормативів теоретичних та емпіричних досліджень; репрезентативністю вибірки, відібраної та узагальненої за віковими та соціально-демографічними показниками; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; використанням методів математичної та описової статистики.
Виклад основного матеріалу: На основі теоретичного аналізу літератури встановлено, що взаємодія це взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності. Під час взаємодії відбувається обмін діями, зароджуються спорідненість, координація дій обох суб’єктів, а також стійкість їх інтересів, планування спільної діяльності, розподіл функцій тощо. За допомогою дій відбуваються взаємне регулювання, взаємний контроль, взаємовплив, взаємодопомога. Традиційно види міжособистісної взаємодії поділяють на дві групи: співробітництво та суперництво, а за кількісним аспектом, тобто орієнтуючись на кількість суб'єктів, які беруть участь у взаємодії розрізняють взаємодію між групами, між особистістю та групою, між двома особистостями (діада). Структурний опис міжособистісної взаємодії представлений в трансакційному аналізі Е. Берна, який розглядав її через динаміку міжособистісних позицій партнерів, позначивши їх як Дитина,
Дорослий, Батько. Міжособистісна взаємодія є основою всього людського процесу спілкування та розуміння один одного. А міжособистісні стосунки між людьми контролюються певними нормами та правилами.
Якщо враховувати, що за періодизацією Є. І. Артамонової шлюб зрілого віку наступає після 15 і триває до 25 років, то по Хейлі цей період охвачує дві фази: фазу стабілізації (фаза зрілого шлюбу (період виховання дітей, триває до того моменту, коли перша дитина покидає дім) і п’яту фазу - фазу, в якій діти поступово залишають дім. Отже, якщо узагальнити, цей період припадає на сім’ю зі стажем подружнього життя близько 20 років. У психологічній практиці прийнято сім’ю на вказаній вище стадії сімейних відносин називати сім’єю зрілого віку.

7
В своїй роботі ми виокремили слідуючі групи чинників формування міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу (соціально- демографічні й економічні характеристики сім’ї; характеристики позасімейної сфери життєдіяльності подружжя; установки й поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності; характеристики міжподружніх відносин, індивідуально-особистісні риси подружжя тощо).
На основі особистісного спостереження, а також опрацювання теоретичного матеріалу, а саме: робіт С.В. Дворяка, Е.Г. Ейдеміллера, С.В.
Ковальова, Г. Навайтіса, Н. Пезешкіана, В. Сатір, В.А. Сисенко, Б.Г.
Херсонського, В.В. Юстицкіса присвячених аналізу сімейних проблем і конфліктів та методам їх вирішення, а також праць О.Я. Баєва, Т.С. Яценко,
Є.М. Потапчука, М.І. Алексєєвої, М.Є. Мягер, В.М. Бондаровської стосовно досліджень сімейно-побутової сфери, було виявлено залежність оптимізації подружніх стосунків зрілої родини від таких показників, як задоволеність шлюбом, рівень сімейного спілкування, стабільність родини, соціально- психологічний клімат, подружній контракт або згода, подружня сумісність
(на духовному, персональному, сімейно-побутовому та фізіологічному рівнях).
Для дослідження особливостей міжособистісних стосунків у подружжя зрілого шлюбу ми обрали 40 осіб - 20 подружніх пар, вік яких становить від
35 до 50 років, стаж подружнього життя близько 20 років.
Для отримання даних про чоловіка та дружину нами була створена анкета дослідження соціальних чинників міжособистісних стосунків у подружжя зрілого шлюбу – «Соціальна довідка сім’ї». Проаналізувавши відповіді подружніх пар зрілого шлюбу на питання анкети «Соціальна довідка сім’ї», ми з’ясували, що середній шлюбний стаж опитуваних складає
15-20 років подружнього життя, переважна більшість сімей (70 %) мають дітей (1-2 дитини), а 30 % подружніх пар дітей не мають. Свої житлові умови майже всі подружжя відзначили, як добрі (60 %) та задовільні (30%), і тільки незначна частина опитуваних (10%) вказали на незадовільні умови

8 проживання. Серед подружніх пар зрілого шлюбу проживають окремо або із батьківською сім’єю – 70 %, та із дітьми – 30 %. Матеріальний стан у переважаючої більшості опитуваних був відзначений як задовільний (70%) та незадовільний (30 %). Відповідно до питання про освітній рівень нам вдалося встановити, що серед опитуваних сімей 8 родин із вищою освітою, 6 родин із середньою спеціальною освітою, та 6 подружніх пар мають різні рівні освіти
– у одного із подружжя вища освіта, а в їх партнерів – середня спеціальна.
Аналізуючи відповіді на питання про сферу професійної зайнятості подружжя, ми помітили, що у 40 % сімей чоловік і дружина були зайняті в соціальній сфері обслуговування, у 20 % родин обидва партнери працювали на заводі, а решта 40 % мали абсолютно різні сфери професійної реалізації
(вчитель – тракторист, інженер-технолог – електрик І розряду, швачка – викладач ВНЗ, приватний підприємець – працівник на заводі). На питання про вплив соціального статусу родини на задоволеність подружжя від шлюбу переважна більшість опитуваних (80%) значно акцентує увагу на вказаній ситуації. Решта подружніх пар (20 %) вважає, що соціальний статус подружжя не такий важливий, як власний соціальний статус. Вплив фінансового становища родини відзначили всі опитувані жінки (100%) та переважна більшість чоловіків (80 %). Решта чоловіків вважають, що «не у грошах щастя». Відповіді на питання про рівень освіти також розділилися: чоловіки вважають, що дане поняття не варте уваги, і що рівень освіти не впливає на гармонійні стосунки в сім’ї. А жінки вважають, що освіта значно впливає на рівень сімейного благополуччя (60 %), особливо вони відзначили, що «однаковий рівень освіти подружжя сприяє гармонізації міжособистісних стосунків» (30 %), а «неоднаковий рівень освіти подружжя викликає часті конфлікти в сім’ї» (10 %).
На питання «В чому, на Вашу думку, полягає передумова щасливого сімейного життя у Вашій родині?» чоловіки відповідали, що їм важливі довіра, підтримка, благополуччя,
інтимне спілкування, зовнішня привабливість дружини. А жінки вказували на емоційну стабільність,

9 фінансове благополуччя, рольову адекватність та відповідність чоловіка очікуванням жінки.
Методики, обрані для проведення дослідження, подаємо у вигляді таблиці, виокремивши показники міжособистісних стосунків подружжя, що досліджуються за їх допомогою (таблиця 1.1).
Таблиця 1.1
Методика дослідження міжособистісних стосунків подружжя зрілого
шлюбу
Показники міжособистісних стосунків
Методики
Ступінь задоволеності шлюбом, а також ступінь узгодженості чи неузгодженості задоволеності шлюбом
Довірливість спілкування; взаєморозуміння між подружжям; подібність у поглядах подружжя; легкість спілкування між подружжям; психотерапевтичність спілкування.
Узгодженість рольових очікувань і домагань у даних сферах:
Значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка
і дружини, батьківських обов’язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів; а також бажаний розподіл ролей між чоловіком
і дружиною при виконанні сімейних функцій.
Рівень задоволеності міжособистісними стосунками у шлюбі
Чинники міжособистісних стосунків подружжя:
Соціальні чинники: вік, стать, освіта (гуманітарна, технічна). Рівень освіти (вища, середня)
Індивідуально-психологічні чинники:
Самооцінка
Рівень конфліктності подружжя
1. «Тест-опитувальник задоволеності шлюбом» (В.В.
Столін, Т.Л. Романова, Г.П.
Бутенко) [62];
2. «Спілкування в сім'ї»
(Ю.Є.Альошина,
Л.Я.
Гозман, Є.М. Дубовська) [5];
3. «Рольові очікування і домагання у шлюбі» (РОД)
О. Волкової,
Г. Трапезникової [24];
4.
Тест на рівень задоволеності міжособистісними стосунками у шлюбі
(Л.Я. Гозман,
Ю.Є. Альошина) [26];
5. Анкета «Соціальна довідка сім’ї» (авторська розробка);
6. Дослідження самооцінки за методикою
Дембо-
Рубінштейн [38];
7.
«Характер взаємодії подружжя в конфліктних

10 ситуаціях» [83].
В ході аналізу особливостей міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу розглянуто вплив соціальних та індивідуально-психологічних факторів на гармонійність сімейних відносин. Обґрунтовано взаємозв’язок чинників успішності міжособистісних стосунків у подружжя зрілого шлюбу.
З’ясовано, що для гармонійних міжособистісних стосунків у подружжя зрілого шлюбу повинні бути притаманні такі показники: висока узгодженість сімейних цінностей (50% сімей), задоволеність шлюбом у межах благополучності (50%), висока та середня задоволеність міжособистісними стосунками (10% та 50% відповідно), високий або середній рівні спілкування
(20% та 70%), низький або середній рівень конфліктності взаємин (по 30% сімей), узгоджений освітній рівень (високий – 40 % або середній – 30%),
ідеальне або адекватне узгодження самооцінки подружжя (по 30% подружніх пар), та бажано високий або середній соціальний статус (15 % та 45 % відповідно). Вказаними показниками володіють 60 % опитаних пар, а решта досліджуваних подружніх пар (40 %) не володіють вказаними показниками.
За результатами емпіричного дослідження констатовано, що 40 % подружніх пар зрілого шлюбу мають низький рівень задоволеності своїми шлюбними відносинами, 50 % пар задоволені своїм шлюбом у різній мірі, та лише 10% мають абсолютну благополучну задоволеність своїм сімейним життям. При цьому встановлено, що 20% досліджуваних сімей мають високий рівень міжособистісного спілкування у сім’ї, 70% – середній, а 10%
– низький. З’ясовано, що 10 сімей (50%) мають високий рівень узгодженості, а 10 подружніх пар зрілого шлюбу (50%) – посередній рівень узгодженості, який свідчить про наявність певних проблем та не погодженість між думками подружжя щодо певних цінностей. Переважаюча більшість опитуваних подружніх пар зрілого шлюбу (50%) мають середній рівень задоволеності міжособистісними стосунками у сім’ї, 40 % сімей вказали на повне незадоволенні взаєминами у родині та 10% сімей мають високий рівень

11 задоволення стосунками. В ході дослідження вказано, що у 40 % сімей переважає високий рівень конфліктності взаємостосунків, а також значна частина опитуваних мають середній (30 %) та низький (30%) рівень конфліктності взаємин у сім’ї.
Таким чином, під час аналізу особливостей міжособистісних взаємин у подружжі зрілого шлюбу, помічено, що переважна більшість опитуваних мають середні показники задоволеності шлюбом, своїми стосунками в сім’ї, спілкуванням в родині та мають оптимальні рольові очікування та домагання.
Крім того, значна частка опитуваних мають адекватну самооцінку та середній рівень конфліктності. Але існує досить значний відсоток подружніх пар, які мають незадовільні показники всіх перерахованих критеріїв успішності зрілого шлюбу.
В ході аналізу особливостей надання психологічної допомоги подружжю зрілого шлюбу визначено напрямки роботи психолога із сім’єю: психологічне консультування, психотерапія, психокорекція, та тренінг.
Психологічне консультування, є найоптимальнішим видом надання допомоги подружжю при вирішенні незначних проблем міжособистісної комунікації. При бажанні шлюбних партнерів дослідити глибокі особистісні проблеми, що стали причиною виникнення протиріч у сім’ї, використовується психотерапія. Корекцію сімейних установок та поглядів подружжя на цінності життя психолог здійснює у випадку, коли вказані переконання перешкоджають встановленню оптимальних міжособистісних стосунків у подружжя зрілого шлюбу. А для формування внутрішньої позитивної мотивації до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною на стадії зрілого шлюбу психолог використовує тренінгову програму.
До найчастіших причин звертання подружжя зрілого шлюбу на прийом до психолога-консультанта відносяться: подружні конфлікти, взаємне невдоволення, пов'язане з розподілом подружніх ролей і обов'язків; проблеми, пов'язані з відмінностями у поглядах на сімейне життя й

12 міжособистісні стосунки; сексуальні проблеми; проблеми влади й впливу в подружніх взаєминах; відсутність тепла у стосунках подружжя, дефіцит близькості й довірливості спілкування тощо. Особливості вирішення вказаних проблем під час надання психологічної консультативної допомоги залежать від того, чи прийшло подружжя на консультацію у повному складі, чи прийшов тільки один партнер. Бажано, щоб консультування проводилося
із обома партнерами, оскільки для оптимізації міжособистісних стосунків у подружжі повинні докласти зусиль вони удвох.
В ході визначення особливостей вирішення психологічних проблем подружжя зрілого шлюбу була запропонована модель консультативної допомоги, та тренінг. Модель консультативної допомоги має такі етапи здійснення: дослідження проблем сім’ї; визначення ролі спілкування у міжособистісних стосунках подружжя зрілого шлюбу; робота із партнерами щодо знаходження спільних сімейних цінностей, поглядів та переконань, установок тощо; знаходження позитивних рис особистості кожного із шлюбних партнерів; спільний пошук вирішення проблеми; узагальнення отриманих змін у міжособистісних стосунках подружжя та обговорення оптимальних шляхів покращення взаємин у сім’ї.
Відповідно до вказаних етапів роботи психолога із подружньою парою зрілого шлюбу пропонуємо таку схему надання консультацій:
1 зустріч. Бесіда-діагностика проблем подружжя. Висловлення подружжям своїм поглядів на життя, бажань у стосунках із партнером.
2 зустріч. Бесіда-обговорення важливості спілкування для людини, ролі спілкування у сім’ї. Проговорення різних висловів за допомогою різного тону та інтонації. Визначення умов, при яких звичайні слова можуть бути образливими. Формування у партнерів вміння поставити себе на місце
іншого та відчути його почуття. Висловлення думок мовою почуттів, наприклад «Коли ти так говориш, мені здається, що я ображаюся» тощо.
Використання методики «Я-висловлювання, Ти-висловлювання», за якою

13 варто перефразувати вислови із негативних і позитивні, наприклад «Ти знову запізнився!!!» на «Коли ти запізнюєшся, я хвилююся за тебе».
3 зустріч. Визначення ролі чоловіка та дружини в родині, написання списку обов’язків кожним партнером, що повинна виконувати жінка і чоловік, зачитування списку вголос, обговорення моментів незгоди шлюбних партнерів щодо виконуваних справ. Розвіювання стереотипів про обов’язкові
«жіночі» та «чоловічі» справи у сім’ї, знаходження шляхів вирішення проблеми розподілу обов’язків у подружжі.
4 зустріч. Робота із подружжям щодо знаходження спільних сімейних цінностей, поглядів та переконань. Написання списку позитивних рис особистості кожного із шлюбних партнерів. Виконання вправи «Зате ...», коли кожен із партнерів озвучує те, що його не влаштовує у поведінці
іншого, а той зачитує найбільш підходящу позитивну рису із написаного списку. Наприклад, жінка говорить, що «Чоловік не хоче допомагати по господарству, лінується виконувати щоденну роботу», а чоловік зачитує із списку, який написала жінка, позитивну рису «Зате він побудував будинок, у якому ми зараз живемо і виконує ремонт на другому поверсі». Визначення ставлення чоловіка та жінки до конфліктних ситуацій в родині, з’ясування ролі кожного з них у вирішенні проблем, обговорення бажань кожного партнера щодо ролі іншого під час розв’язання нагальних питань, досягнення компромісних рішень.
5 зустріч. Обговорення шляхів досягнення бажаних змін у міжособистісних стосунках подружжя зрілого віку. Робота психолога над формуванням у партнерів усвідомлення важливості роботи над собою в першу чергу. Доведення до відома клієнтів про великий потенціал внутрішнього ресурсу кожного із членів подружжя. Заходження шляхів оптимізації стосунків спільними зусиллями, приміряння різних варіантів вирішення проблеми обома партнерами, погодження думок чоловіка та жінки. Узагальнення психологом виконаної роботи, підбиття підсумків, обговорення із подружжям зрілого віку намірів виконувати обрані варіанти

14 вирішення проблеми, рекомендації щодо використання ресурсних сил особистості в процесі налагодження стосунків із партнером.
Апробація запропонованої моделі психологічного консультування подружжя зрілого шлюбу відбувалася під час надання консультативної допомоги досліджуваним парам протягом 5 тижнів, один раз на тиждень. За час впровадження консультативної моделі відзначене покращення взаємин між партнерами, встановлення гармонії у спілкуванні подружжя, визначені позитивні зрушення щодо спільних установок та цінностей сімейного життя.
Ефективність розробленої моделі психологічного консультування подружжя зрілого шлюбу перевірялася за допомогою повторного опитування подружніх пар із застосуванням методик на дослідження задоволеності шлюбом, спілкування в сім’ї, узгодження сімейних цінностей, задоволеності міжособистісними стосунками, особливостями взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях.
В ході аналізу отриманих результатів було визначено, що порівняно із даними першого опитування, збільшилася задоволеність шлюбом (на 10%), нормалізувався рівень спілкування у сім’ї (став кращим на 30%), відбулося оптимальніше узгодження сімейних цінностей (покращення – 10%), підвищилися показники задоволеності міжособистісними взаєминами шлюбних партнерів (на 20%) та знизився загальний рівень конфліктності подружжя
(на
20%).
Отже, розроблена модель психологічного консультування подружніх пар зрілого шлюбу є ефективною та може бути застосована під час вирішення проблем міжособистісної взаємодії шлюбних партнерів та для оптимізації стосунків у сім’ї.
Впровадження та апробація розробленої тренінгової програми відбувалась на протязі чотирьох тижнів. Для проведення тренінгу було відібрано із 20 сімейних пар зрілого шлюбу, яким була надана консультативна допомога - 10 сімейних пар, які виявили бажання пройти тренінг. Тобто було виділено експериментальну і контрольну групи. В обох групах було проведено попереднє тестування (авторська розробка).

15
Тренінгова програма гармонізації подружніх взаємин сімейних пар на стадії зрілого шлюбу складається з декількох блоків, які і було використано.
Упорядниця даної тренінгової програми проводила тренінг у три етапи - перший етап: інтенсивний або навчальний, - протягом чотирьох днів
інтенсивно працювала з учасниками тренінгу; другий етап: самостійний, - дала завдання учасникам по закінченні першого етапу тренінгової програми протягом ще трьох тижнів фіксувати свої емоції, поведінку, та рівень взаємовідносин у сім’ї в спеціально розробленій та виданій кожному учаснику анкеті та аналізувати дані записи по можливості якомога частіше; третій етап: супроводжувальний, - через три тижні у домовлений час у домовленому місці учасники зустрілися з тренером для проходження третього етапу тренінгової програми, на якому було здійснено розгляд конкретних труднощів з якими стикнулися учасники даної тренінгової програми під час впровадження отриманих на ній практичних навичок, щодо формування внутрішньої позитивної мотивації до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною на стадії зрілого шлюбу.
Тривалість проведення тренінгової програми: понад три тижні, де перший етап було пройдено протягом чотирьох днів по 2 – 2,5 години, другий етап пройдено протягом трьох тижнів, а третій етап було пройдено за один день.
Учасники тренінгу ознайомились з поняттям шлюб зрілого віку, особливостями сімейних відносин на даній стадії шлюбу, навчилися виявленню «Я-концепції» та її зв'язкам з оточуючими людьми; розвинули вміння бачити себе очима інших і розуміти оточуючих, розширили діапазон комунікативних можливостей, посилили здатність до емпатичного співпереживання; навчились навичкам концентрації уваги на партнері; актуалізували внутрішній комунікативний потенціал сім'ї; усвідомили позитивні і негативні фактори домінуючої поведінки; сформували навички безконфліктної взаємодії і позитивного відношення до проблемної ситуації; сформували внутрішньо позитивну мотивацію до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною на стадії зрілого шлюбу.

16
Для перевірки ефективності розробленої тренінгової програми по гармонізації подружніх взаємин ми здійснили повторне опитування досліджуваних пар. Після проходження тренінгу експериментальною групою було проведено повторне тестування контрольної та експериментальної груп.
У контрольної групи показники залишились без змін, тобто порівнявши дані першого і другого тестування ми відмітили, що вони майже однакові, що не можна сказати про експериментальну групу. Провівши, після проходження тренінгу, повторне тестування з експериментальною групою ми переконались, що показники тестування значно покращились. Ящо до проходження тренової програми більшість опитуваних експериментальної групи вказували на недоліки партнера, звеличуючи себе; в нестабільності шлюбних відносин більш звинувачували партнера, зовсім не самокритично характеризували свою поведінку в сім’ї, то після проходження тренінгової програми оптимізації подружніх взаємин, опитувані більш самокритично почали ставитись до себе та своєї поведінки в сім’ї, почали більш уважно відноситись до партнера, і найголовніше, на питання «Задоволеність своїм сімейним життям» всі учасники експериментальної групи, після проходження тренінгової програми на один-два бали повисили свої показники. Отже, маємо змогу констатувати, що проведена тренінгова програма із подружніми парами зрілого шлюбу була ефективною в силу позитивних змін у задоволеності партнерів міжособистісними стосунками та шлюбом.
Отже, розроблена модель психологічного консультування подружніх пар зрілого шлюбу, та тренінг на формування внутрішньої позитивної мотивації до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною можуть бути застосовані під час вирішення проблем міжособистісної взаємодії шлюбних партнерів та для оптимізації стосунків у сім’ї.

17
ВИСНОВКИ
На основі теоретичного аналізу літератури встановлено, що взаємодія це взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності. Під час взаємодії відбувається обмін діями, зароджуються спорідненість, координація дій обох суб’єктів, а також стійкість їх інтересів, планування спільної діяльності, розподіл функцій тощо. За допомогою дій відбуваються взаємне регулювання, взаємний контроль, взаємовплив, взаємодопомога.Традиційно види міжособистісної взаємодії поділяють на дві групи: співробітництво та суперництво, а за кількісним аспектом, тобто орієнтуючись на кількість суб'єктів, які беруть участь у взаємодії розрізняють взаємодію між групами, між особистістю та групою, між двома особистостями (діада). Структурний опис міжособистісної взаємодії представлений в трансакційному аналізі Е.
Берна, який розглядав її через динаміку міжособистісних позицій партнерів, позначивши їх як Дитина, Дорослий, Батько. Міжособистісна взаємодія є основою всього людського процесу спілкування та розуміння один одного. А міжособистісні стосунки між людьми контролюються певними нормами та правилами.
Під час дослідження особливостей розвитку сім’ї зі стажем сімейних стосунків близько 20 років, встановлено, що сім'я – це мала соціальна група, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю. Важливою характеристикою сім’ї є її структура – склад і кількість членів сім’ї, а також система сімейних взаємин, що включає стосунки спорідненості, влади й авторитету, зв’язки горизонтальні (чоловік – дружина) і вертикальні (батьки – діти), рольову взаємодію як сукупність установок, норм і зразків поведінки, що характеризують одних членів сім’ї в їхньому ставленні до інших її членів.
На основі теоретичного аналізу літератури встановлено, що якщо враховувати, що за періодизацією Є. І. Артамонової шлюб зрілого віку наступає після 15 і триває до 25 років, то по Хейлі цей період охвачує дві

18 фази: фазу стабілізації (фаза зрілого шлюбу (період виховання дітей, триває до того моменту, коли перша дитина покидає дім) і п’яту фазу - фазу, в якій діти поступово залишають дім. Отже, якщо узагальнити, цей період припадає на сім’ю зі стажем подружнього життя близько 20 років. У психологічній практиці прийнято сім’ю на вказаній вище стадії сімейних відносин називати
сім’єю зрілого віку.
Визначено зміст і прояви міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу. З’ясовано, що міжособистісні стосунки подружжя зрілого шлюбу передбачають спілкування членів родини між собою на різних рівнях
(словесному, невербальному, тілесному, умовному), розуміння й прийняття шлюбного партнера та його уявлень, переконань, думок, звичок,
індивідуальних інтелектуальних та фізичних особливостей. При цьому специфіка взаємин подружніх пар зрілого шлюбу зумовлена наростанням напруженості домашньої праці; значним перетворенням емоційної та культурної функції спілкування.
Розкрито порушення міжособистісної комунікативної взаємодії в сім’ї зрілого шлюбу, до яких відносяться перевантаженість спілкування вторинними функціями (посилена перевірка відповідності рольовим очікуванням кожного з партнерів про себе, один про одного та про їх стосунки). При цьому виникають ревнощі, недовіра до партнера, які перешкоджають гармонійним стосункам подружжя.
Досліджено особливості міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу та виокремлено чотири групи факторів формування гармонійних взаємин у зрілому подружжі: соціально-демографічні й економічні характеристики родини; характеристики позасімейної сфери життєдіяльності подружжя; установки й поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності; характеристики міжподружніх відносин.
Теоретично обґрунтований зв’язок гармонізації міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу від показників задоволеності шлюбом, стабільності сім’ї, соціально-психологічного клімату у родині, подружнього

19 контракту, вказана роль подружньої сумісності (на духовному, персональному, сімейно-побутовому та фізіологічному рівнях). Уточнені особливості гармонізації міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу: бажання гармонізації взаємовідносин та взаєморозуміння в обох членів сім’ї; перерозподіл обов’язків та обговорення змін у поглядах і переконаннях кожного із подружжя з метою встановлення взаєморозуміння.
Вказана доцільність звернення до психолога за допомогою у вирішенні конфліктних ситуацій, які перешкоджають оптимізації міжособистісних стосунків подружжя зрілого шлюбу.
За результатами емпіричного дослідження встановлено, що близько
40% опитуваних подружніх пар зрілого шлюбу мають низькі або незадовільні показники задоволеності шлюбом, своїми стосунками в сім’ї, спілкуванням в родині та неадекватні рольові очікування і домагання, що є причиною неузгодженості сімейних цінностей подружжя. Також значна частка опитуваних мають неадекватне узгодження самооцінки та високий рівень конфліктності у стосунках. Таким чином була визначено необхідність надання родинам зрілого шлюбу психологічної допомоги з метою вирішення
їх індивідуально-психологічних проблем.
Визначені шляхи надання психологічної допомоги зрілому подружжю при вирішенні проблем їх міжособистісних стосунків: психологічне консультування, психотерапія, психокорекція, та тренінг.
З’ясовано, що психологічне консультування є найоптимальнішим видом надання допомоги подружжю при вирішенні проблем міжособистісної комунікації. При бажанні шлюбних партнерів дослідити глибокі особистісні проблеми, що стали причиною виникнення протиріч у сім’ї, використовується психотерапія. Корекцію сімейних установок та поглядів подружжя на цінності життя психолог здійснює у випадку, коли вказані переконання перешкоджають встановленню оптимальних міжособистісних стосунків у подружжя. А для формування внутрішньої позитивної мотивації

20 до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною на стадії зрілого шлюбу психолог використовує тренінгову програму.
Запропонована модель психологічного консультування та тренінг.
Модель психологічного консультування передбачає такі етапи здійснення психологічної допомоги проблемному подружжю: дослідження проблем сім’ї; визначення ролі спілкування у міжособистісних стосунках подружжя зрілого віку; робота із партнерами щодо знаходження спільних сімейних цінностей, поглядів та переконань, установок тощо; знаходження позитивних рис особистості кожного із шлюбних партнерів; спільний пошук вирішення проблеми; узагальнення отриманих змін у міжособистісних стосунках подружжя та обговорення оптимальних шляхів покращення взаємин у сім’ї.
Тренінг на гармонізацію подружніх відносин сімейних пар на стадії зрілого шлюбу рекомендовано проводити у три етапи - перший етап:
інтенсивний або навчальний, - протягом чотирьох днів необхідно інтенсивно попрацювати з учасниками тренінгу; другий етап: самостійний, - дати завдання учасникам по закінченні першого етапу тренінгової програми протягом ще трьох тижнів фіксувати свої емоції, поведінку, та рівень взаємовідносин у сім’ї в спеціально розробленій та виданій кожному учаснику анкеті та аналізувати дані записи по можливості якомога частіше; третій етап: супроводжувальний, - через три тижні у домовлений час у домовленому місці зустрітися з тренером для проходження третього етапу тренінгової програми, на якому буде здійснено розгляд конкретних труднощів з якими стикнулися учасники даної тренінгової програми під час впровадження отриманих на ній практичних навичок, щодо формування внутрішньої позитивної мотивації до процесу покращення взаємовідносин між чоловіком та дружиною на стадії зрілого шлюбу.
Апробація запропонованої моделі психологічного консультування подружжя зрілого шлюбу відбувалася під час надання консультативної допомоги 20 подружнім парам зрілого віку протягом 5 тижнів, один раз на тиждень. За час впровадження моделі консультування подружжя зрілого

21 шлюбу щодо оптимізації міжособистісних стосунків було відзначене покращення взаємин між партнерами, встановлення гармонії у спілкуванні подружжя, визначені позитивні зміни щодо цінностей сімейного життя, збільшення узгоджених поглядів на життя.
Ефективність розробленої моделі психологічного консультування подружжя зрілого шлюбу перевірялася за допомогою повторного опитування подружніх пар із застосуванням методик на дослідження задоволеності шлюбом, спілкування в сім’ї, узгодження сімейних цінностей, задоволеності міжособистісними стосунками, особливостями взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях. А ефективність тренінгової програми перевірялась за допомогою попереднього та повторного опитування двох груп: контрольної та експериментальної.
В ході порівняльного аналізу результатів, отриманих при першому та повторному дослідженні, було визначено, що після впровадження моделі психологічного консультування змінилися такі показники: збільшилася задоволеність шлюбом (на 10%), нормалізувався рівень спілкування у сім’ї
(став кращим на 30%), відбулося оптимальніше узгодження сімейних цінностей (покращення – 10%), підвищилися показники задоволеності міжособистісними взаєминами шлюбних партнерів (на 20%) та знизився загальний рівень конфліктності подружжя (на 20%). Отже, розроблена модель психологічного консультування подружніх пар зрілого шлюбу щодо оптимізації міжособистісних стосунків є ефективною та може бути застосована під час вирішення проблем шлюбних партнерів у сім’ї.
Впровадження та апробація розробленої тренінгової програми відбувалась на протязі чотирьох тижнів, де перший етап було пройдено протягом чотирьох днів по 2 – 2,5 години, другий етап пройдено протягом трьох тижнів, а третій етап було пройдено за один день. Для проведення тренінгу було відібрано із 20 сімейних пар зрілого шлюбу, яким була надана консультативна допомога - 10 сімейних пар, які виявили бажання пройти тренінг. Тобто було виділено експериментальну і контрольну групи. В обох

22 групах було проведено попереднє тестування (Додаток Ж) (авторська розробка).
Для перевірки ефективності розробленої тренінгової програми по гармонізації подружніх взаємин, після проходження тренінгу експериментальною групою, було здійснено повторне тестування контрольної та експериментальної груп. У контрольної групи показники залишились без змін, а при повторному тестуванні експериментальної групи ми переконались, що показники тестування значно покращились. Після проходження тренінгової програми оптимізації подружніх взаємин, опитувані експериментальної групи більш самокритично почали ставитись до себе та своєї поведінки в сім’ї, почали більш уважно відноситись до партнера, і найголовніше, на питання «Задоволеність своїм сімейним життям» всі учасники експериментальної групи, після проходження тренінгової програми на один-два бали повисили свої показники.
Отже, маємо змогу констатувати, що проведена тренінгова програма із подружніми парами зрілого шлюбу була ефективною в силу позитивних змін у задоволеності партнерів міжособистісними стосунками та шлюбом.
Сучасні дослідження шлюбно-сімейних відносин розглядають проблеми подружжя не тільки в теорії, але і з позицій практичного консультування. Проблеми схожості та відмінності подружжя у плані особистісних характеристик, а також рольових і ціннісних орієнтацій висвітлюються в роботах
К.Вітек,
О.М.Волкової,
Т.В.Галкіної,
О.К.Дмитренко,
Д.В.Ольшанського,
О.П.Ощепкової,
Б.М.Пєтухова,
Д.Майєрс та ін. Велика кількість робітприсвячена проблемі орієнтацій подружжя у сфері сімейних ролей (Є.В.Антонюк, В.В.Матіна, М.М.Обозов,
Н.Ф.Фєдотова та ін.). На необхідність обліку в дослідженнях змін, які відбуваються у сім’ї на різних стадіях її життя, вказують Ю.Є.Альошина,
О.М.Волкова, Т.М.Мішина, Т.О.Гурко та ін. Більшість учених відкрито визнає велику роль особистісних, соціально обумовлених характеристик подружжя в оцінці якості їх шлюбу та загального психічного здоров’я сім’ї.

23
Результати нашого дослідження підтвердили висновки вчених-психологів.
Дослідження міжособистісних подружніх відносин, проведені як вітчизняними, так і зарубіжними фахівцями, переконують нас в одному: неможливо насильно зробити людей щасливими, але розроблені фахівцями та апробовані методики психодіагностики подружніх відносин доводять головне: можна допомогти подружнім парам зберегти сім’ю, яку вони ще цінують, дати один одному ще один шанс розпочати все від початку, та відчути сенс слів класика сімейної психотерапії Карла Вітакера:
«Перебувати у шлюбі воістину жахливо. Гірше цього може бути лише одне - у шлюбі не перебувати».
У перспективі варто дослідити розвиток міжособистісних відносин подружжя зрілого шлюбу через певний період часу (наприклад, через півроку, рік), визначити, як партнери користуються рекомендаціями психолога, чи виробили вони власні шляхи подолання суперечливих моментів у спілкуванні. Також у перспективі варто продіагностувати стиль спілкування зрілого подружжя із своїми дорослими дітьми і визначити, чи відбулися якісні зміни у особистому та соціальному житті подружжя зрілого шлюбу.
Література:
1.
Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю. Е. Алешина – М.: Независимая фирма «Класс»,
2004. – 343 с.
2.
Алешина Ю. Е. Удовлетворенность браком и межличностное восприятие в супружеских парах с различным стажем семейной жизни / Ю. Е.
Алешина – М., 1995. – 250 с.
3.
Андреева Т.В. Психология семьи: Учеб.пособие / Т.В. Андреева – Спб:
Питер, 2007. – 384 с.
4.
Большая энциклопедия психологических тестов / Под ред.
А.К. Маркович. – М., 2007. – 448 с.

24 5.
Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / О. І. Бондарчук – К.:
МАУП, 2001. – 96 с.
6.
Волкова А. Н. Методические приемы диагностики супружеских отношений / А. Н. Волкова, Г. М. Трапезникова // Вопр. психологии. –
2005. – № 5. – С. 110– 116.
7.
Витакер К. Полночные размышления семейного терапевта / К. Витакер –
М.: Класс, 2003. – 208 с.
8.
Дружинин В. Я. Психология семьи / В.Я. Дружинин – М.: Просвещение,
2003. – 334 с.
9.
Исследование самооценки по Дембо–Рубинштейн с элементами клинической беседы / Яньшин П.В. // Практикум по клинической психологии. Методы исследования личности. – СПб., 2004. – C. 311-314.
10.
Тест «Характер взаимодействия супругов в конфликтных ситуациях» //
Психологические тесты / Под ред. А.А.Карелина: В 2т. – М., 2001. – Т.2.
С.179–191.
11.
Тест–опросник удовлетворенности браком, ОУБ // Психологические тесты / Под ред. А.А.Карелина: В 2т. – М., 2001. – Т.2. – С.173–179.
12.
Эйдемиллер Э. Г. Методы семейной диагностики и психотерапии / Э. Г.
Эйдемиллер – М.; СПб.: Фолиум, 1996. – 448 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал