Становлення знань про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві



Скачати 142.1 Kb.

Дата конвертації11.05.2017
Розмір142.1 Kb.

?????? 2
??????? ??????????? ?? ????????
????????????????? ?????
2.1. Становлення знань про природу конфліктів у давньому світі
та античному суспільстві.
2.2. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів
Середньовіччя, Нового часу та періоду становлення буржуазних
відносин.
2.3. Сучасні конфліктологічні вчення західноєвропейських та
американських науковців.
Історія кожної науки є не тільки повчальним елементом для сучасників, алей несе функцію розкриття історичної зміни уявлень окремих людей і суспільства щодо свого предмета, конкретного змісту науки, актуальних проблем. У більшості навчальних видань з конфліктології історія становлення наукових поглядів на проблеми конфліктів недиференційована від філософських та політичних аспектів, тому наше завдання полягає у висвітленні
історичного становлення власне конфліктологічного знання.
2.1. ?????? ??? ??????? ?????????? ? ???????? ????? ??
????????? ???????????.
У первісних суспільствах, як нам відомо, примітивне знання
існувало у нерозвиненому до поділу на галузі вигляді як знання про все існуюче». Джерелом конфліктів у первісному суспільстві
виступали нерозділені, контрастуючі явища людського буття протилежної спрямованості конкретний вчинок – ритуал природне для людини – набуте у власному досвіді життя смерть табу – потяг до чуттєвості, які ставили перед осо-

24
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів бою сувору альтернативу вибору «або-або». У свідомості первісної людини були відсутні принципи поєднання цих протилежностей, ідеї згладжування гостроти протиріччя та інші думки стосовно зниження рівня конфліктності відносин між родом та окремим його представником.
Конфлікт між людьми у межах первісного роду розв’язувався на основі пріоритету інтересів цілого (роду, племені, а особисті
інтереси окремого представника до уваги не бралися. Суперечка між людиною та родом нерідко вирішувалася шляхом остракізму, вигнанням першої за межі родової спільноти, що дорівнювало смерті. У деяких народів півночі приречений до вигнання сідав у човен та виїжджав у море, щоб не повернутися назад.
Конфлікти між різними родами, племенами вирішувалися переважно збройною боротьбою, тому особливо вшановувалися боги, які дарували перемогу у збройному конфлікті – індійський бог-войовник Індра, грецькі Арес і Афіна, скандинавські боги
Одін і Тор. Поряд із збройним вирішенням конфліктів у первісній культурі розв’язання конфліктів формувалися й інші, так звані
«ігрові» способи вирішення. Відомі дослідники первісної культури Є.Тайлор, Й. Гейзінга вказували на роль випробування сили,
кмітливості, хоробрості, вміння терпіти, перемога у яких ототожнювалася з перемогою у конфлікті. Сам виграш як такий є для архаїчного розуму доказом істини і правоти, – писав Й.Гейзін- га Тайлор, у свою чергу, вказував, що ігри, жеребкування упер- вісних культурах були далекі від сучасного ставлення до них з точки зору теорії вірогідності. Індуси вирішували свої суперечки, кидаючи жереб перед храмом та закликаючи богів : Вияви нам свою справедливість Вкажи на невинного!»
2
Позитивним аспектом такого шляху вирішення конфліктних ситуацій було те, що випробування носили відкритий характер,
велися за правилами, які визнавалися всіма, конфліктне зазнавав небезпечної ескалації, локалізувався у просторі і часі, не викликав кровопролиття і жертв. Цікаво, що вирішення конфліктів шляхом двобою, як інституйованої форми первісного випробування, тривало аж до ХХ століття, – вказує Й.Гейзінга у розділі
вищезгаданої книги Війна і гра. Негативною стороною силово-
_______________
1
Гейзінга Й. Homo Ludens. – К Основи, 1994.- С Тайлор Э. Первобытная культура. - МС Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
25
го вирішення конфлікту було припущення звичайності, буденності загибелі однієї з конфліктуючих сторін, визнання переваги сили над іншими доказами своєї справедливості.
Поряд із силовим вирішенням конфліктів, яке має певну логіку, існували і позараціональні способи знаходження правоти одного з конфліктуючих – жеребкування, азартна гра, гадання.
В античних суспільствах знання щодо причин виникнення, природи конфліктів, способів їх замирення спочатку містилися у висловлюваннях, повчаннях, проповідях пророків і мудреців. Так Кле- обул, один з так званих семи мудреців радив сварки замиряти, а
Біант вказував, що перемагати слід переконанням, а не силою.
У вченнях відомих грецьких мислителів Геродота, Геракліта,
Демокрита, Платона, Аристотеля у неявній формі містилися знання щодо окремих сторін виникнення і розв’язання конфліктів.
Так, Геракліт з Ефесу вчив, що боротьба протилежних сил вічна, а протилежності віддзеркалюють непримиренність полярно спрямованих сил космічного масштабу. З деяких фрагментів його творів, що збереглися, достеменно випливало, що Війна батько всіх, цар усіх одних вона оголошує богами, інших людьми, Туз протилежностей, яка призводить до виникнення космосу, називають війною і розбратом, ату, яка до згоряння згодою і миром, День – ніч, зима – літо, війна – мир, достаток голод (все протилежності Таким чином, конфлікти, за Герак- літом, носять всезагальний, космічний характер, їх замирення є
тимчасовим явищем, а боротьба – вічною.
Геракліту заперечував відомий історик і знавець військової
справи Геродот, за яким універсальність конфліктів у суспільстві
знімалася свідомим розумінням людьми негативних наслідків війн та міжусобних чвар. Він стверджував, що ніхто не настільки нерозсудливий, щоб надавати перевагу війні перед миром. Під час війни батьки хоронять дітей, а під час миру – діти батьків. У подальшому Епікур розвиватиме цю думку і вкаже, що негативні,
руйнівні наслідки війн та конфліктів між спільнотами мимоволі
примусять людей жити в умовах миру.
Демокрит із Абдер зверне увагу на збройні конфлікти внутрішнього та зовнішнього типу і проголосить, що міжусобна війна Фрагменты Гераклита // Материалисты Древней Греции. – МС
26
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів зло для обох сторін, це однакове лихо для переможців і переможених. Заслугою Демокрита слід визнати виявлення ним економічного підґрунтя збройних конфліктів. Його супротивник за філософськими уподобаннями Платон (характерним є конфлікт між цими давньогрецькими мислителями – Платон скупив та наказав спалити твори Демокрита, тому їх дійшло до нас небагато) розрізняв конфлікти між грецькими спільнотами та конфлікти між греками і варварами. Тому й збройна боротьба у Платона мала два значення – війна («полемос») між греками й варварами та домашня сварка («стадіз») як різновид громадянської війни.
У творі Закони, написаному в зрілому віці, Платон вважав, що боротьба між греками має вестися за правилами (за законом, а до боротьби з варварами ніякі цивілізовані правила не застосовуються. Платон писав Те, що люди називають миром, – це тільки
ім’я, насправді ж від природи існує довічна непримиренна боротьба між державами»
1
Аристотель висловив низку думок щодо ролі конфліктів ужитті людей. Він вчив, що джерело конфліктів – у відмінностях між людьми, причинами конфліктності є порушення справедливості у розподілі власності та почестей, але конфліктне зіткнення водночас примушує їх змінюватися і ставати більш справедливими і поміркованими. Зокрема знаменитий мислитель писав Певно і всякого роду відмінність породжує розбрат. Може бути, найсильніше чвари ці зумовлює відмінність між доброчесністю та розбещеністю, між багатством та бідністю, а потім йдуть і інші
більш-менш вагомі причини. Конфлікти у владних колах викликалися, на думку Аристотеля, жадобою до поживи посадових осіб. Якщо ці чинники вважалися Аристотелем природними, то інші причини конфліктності
несли на собі відбиття суб’єктивності – зверхність, ненависть, непомірне самопіднесення посадовців, аз іншого боку – необережне ставлення до інших, дрібні приниження, відмінність характерів.
3
Відзначимо, що приблизно в цей самий час на Сході формувалася думка щодо знаходження золотої середини між прагненнями конфліктуючих сторін (Конфуцій, встановлення гармонії Платон. Законы. // Соч. в трех томах. – Т. Ч. – МС Аристотель. Сочинения в четырех томах. – Т. – МС Див Там само. – С. 530.
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
27
між вимогами ритуалу літа реальною поведінкою. Якщо коротко охарактеризувати далекосхідну конфліктологічну думку, то лейтмотивом ідей Конфуція, Сунь-Цзи і Лао-Цзи є порада уникнення відкритої боротьби, поступливість, відмова від погорди,
скромність та чемність, некваплива поважність у спілкуванні.
Якщо ж справа дійшла до боротьби, то слід розуміти її як взаємодію та, пізнаючи супротивника, пізнавати й себе.
ВИСНОВОК: у античних суспільствах виникають перші наукові здогадки щодо ролі конфліктів у соціальному середовищі,
визнання матеріальних та особистісних причин виникнення, але суб’єкт конфлікту ще був невиразний, а поняття динаміки і структури конфлікту не розглядалося взагалі. Нерідко конфлікт ототожнювався з боротьбою сил космічного масштабу та вважався у суспільстві неминучим.
2.2. ????????? ????????? ?? ??????? ??????? ??????????
????????????? ?? ?????? ????.
В епоху Середньовіччя підґрунтям конфліктів вважалася протилежність між тілесним та духовним у людині, між двома гра- дами – небесним та земним. Утворах найбільш відомих представників релігійно-філософської думки Августина Блаженного
та Фоми Аквінського стверджувалося, що намагання поєднати ці
конфліктуючі протилежності рівносильне великому гріху – єресі.
Тобто стверджувалася ідея асиметричного ставлення до протилежних позицій і надання переваги духовному та небесному за всіх обставин. Запеклими конфліктами у цей час виступили сутички християнського та мусульманського світів, війська яких з перемінним успіхом намагалися досягти своїх цілей. Разом з тим епоха Середньовіччя залишила нам у спадок приклади замирення збройних конфліктів шляхом встановлення певного терміну
«Божого перемир’я», яке починалося з двох днів на тиждень, а далі тривало декілька місяців.
Флорентійський політичний діячі мислитель, політолог і знавець військової справи Нікколо Макіавеллі вважав конфлікт універсальним станом суспільства, який утворювався внаслідок зіпсованої людської природи та намагання окремих груп людей до безперервного збагачення, водночас він вбачав у конфліктах не тільки негативний, алей позитивний бік. Велику роль у вченні

28
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів
Макіавеллі щодо боротьби (конфлікту) мали матеріальні інтереси як рушійна сила людських вчинків.
У Новий час, пов’язаний з переможною ходою капіталістичного способу життєдіяльності, увагу мислителів привернули соціальні конфлікти, які з необхідністю супроводжували динаміку суспільства. Ф. Бекон – філософі державний службовець (лорд хранитель печатки, мабуть, вперше в історії піддав ґрунтовному аналізові систему соціальних причин всередині країни та висловив думку щодо зростання народонаселення як причини міжнародних конфліктів, а також спробував описати ознаки, які свідчать про нарощування напруги і внутрішньодержавних конфліктів.
Такими ознаками є пасквілі і крамольні розмови, якщо вони часті
і сміливі, а також неправдиві чутки, які ганьблять уряд, якщо вони часто виникають і залюбки підхоплюються».
1
Серед засобів, які можуть зменшити конфліктність всередині
країни, Бекон надавав перевагу матеріальним засобам, дарування народу певних вольностей, а також можливості подавати скарги та у будь-який спосіб проявляти незадоволення народу Надзвичайно важливим для осягнення курсу теорії переговорів є розмірковування Бекона щодо ставлення до партнерів по переговорах, висловлених в есе Про переговори Якщо вам належить працювати з будь-якою людиною, то ви повинні розпізнати або її характер та пристрасті – щоб нею командувати або слабкості та недоліки – щоб налякати її або близьких їй людей щоб керувати нею. Коли ви маєте справу з розумними людьми,
слід вникати у промови, які вони ведуть. Говорити слід якомога менше – якраз те, чого вони менше за все чекають. Коли виведете складні переговори (виділено – нами, не намагайтеся сіяти та робити жнива одночасно поступово підготовляйте ґрунт, і плоди дозріють».
Сучасник Бекона, інший великий мислитель із Великої Британії Т.Гоббс обґрунтував в основному своєму творі «Левіафані»
концепцію Війни всіх проти всіх як природного стану суспільства. При нерівності здібностей та можливостей людей вони прагнуть рівності у бажаннях та намаганнях володіти тим, чим володіють і інші, що і є важливою причиною конфліктів. Серед інших Бэкон Фр. Опыты или наставления нравственные и политические // Соч.
– Т. МС Там само. – С.384-385.
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
29
причин конфліктів Гоббс виділив суперництво, недовіру, прагнення слави. Одним з виходів з цієї проблемної ситуації Гоббс вважав регулятивну функцію держави. У подальшій історії кон- фліктологічних учень ідеї Томаса Гоббса втіляться у вчення, згідно
із якими демократичні держави мають значний регулятивний потенціалу порівнянні з тоталітарними, в яких конфлікти носять насильницький характер. Заслуговує також поцінування ідея
Т.Гоббса для замирення конфліктів вести людей від надії до надії
з метою спрямування їхньої енергії у майбутнє.
Конфлікт як багаторівневе соціальне явище, корені якого заглиблені в економічні умови життя різних верств населення, досліджував Адам Сміт. Поділ людей на класи (капіталісти, земельні
власники, наймані робітники) та економічне суперництво між ними, на його думку, лежить в основі конфліктів. Але соціальний конфлікт, вказував А.Сміт, є також і джерелом суспільного розвитку, тому він має і позитивну функцію.
Великий німецький філософі мислитель Георг Гегель головну причину соціальних конфліктів всередині держави вбачав у боротьбі між полюсами накопиченого багатства та «прив’язаного до труду класу, а причиною міждержавних конфліктів вважав суперечку між державами як суверенними індивідуальностями».
У зв’язку з тим, указував Гегель у Філософії права, що між державами на міжнародній арені відсутній суддя (претор) або інша третя сила, нерідко ця суперечка переростає у війну. Гегель вважав, що міждержавні конфлікти є проявом їх самостійності та суверенності, тому вирішення таких конфліктів має проводитися на основі міжнародного права і моралі.
1
У марксистській конфліктологічній концепції другої половини- першої половини XX століття, яка склалася під впливом учень К.Маркса та В.І.Леніна, соціальний конфлікт поставав безкомпромісним зіткненням між полярно протилежними позиціями антагоністичних класів рабами та рабовласниками, феодалами та селянами, буржуа і пролетарями. Вершиною розвитку соціального конфлікту була соціальна революція, в результаті якої
віджилий клас поступався місцем владі нового, прогресивного класу. Вся історія людства поставала непримиренною боротьбою протилежних класів, а всі інші є лише блідим віддзеркаленням Див Гегель Г.В.-Ф. Философия права Перснем МС
30
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів основного протиріччя. На міжнародній арені зіткнення
(конфлікт) капіталістичної системи з соціалістичною неминуче мало привести до перемоги соціалістичної системи.
Виходячи із загальної марксистської концепції соціального розвитку через боротьбу протилежностей, сформулюємо деякі
положення, що мають безпосередню причетність до конфлікто- логії:
1.Чим більш нерівномірно розподілені матеріальні ресурси,
тим глибший конфлікт між соціальними класами, які відрізняються саме різним ставленням до матеріальних ресурсів;
2.Глибина соціального конфлікту залежить від ступеня усвідомлення своїх інтересів у суспільному розвитку. Чим сильніша поляризація групу суспільстві, тим більш непримиренним є соціальний конфлікт;
4.У конфліктній взаємодії засновниками марксизму недостатня увага приділялась формам поведінки і психології сторін. Дії
останніх начебто повністю залежали від соціальної позиції, а невід соціально-психологічних та соціокультурних чинників.
ВИСНОВОК: в епоху панування буржуазних відносин мислителі головну увагу приділяли конфліктам між великими групами людей – соціальними класами, суспільними прошарками, а також між державами. Високий запал конфліктної взаємодії випливав з протилежності та непримиренності позицій цих великих суб’єктів, а розв’язання конфліктів було віднесене до прерогатив держави.
2.3. ??????? ?????????????????? ???????????????? ??????
?? ?????????????? ????????????? ????????????? ?????
Сучасні конфліктологічні вчення складалися зсередини ХХ
століття, коли різко збільшилася кількість міжнародних конфліктів, а конфлікти всередині організацій почали визначати ефективність її діяльності. Однією з характерних рис сучасної західної конфліктології є наявність багатьох шкіл та напрямків. Серед останніх значну евристичну та практичну цінність мають такі
напрямки:
психологічні напрямки дослідження конфліктів;
соціологічний та політологічний напрямки конфліктології;
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
31
функціональні теорії;
загальні теорії конфліктів.
Коротко розглянемо ті напрямки західноєвропейської та американської конфліктології, досягнення яких можна використовувати у сфері міжнародних економічних відносин, а також у туристичній сфері.
Психоаналітичний підхід, пов’язаний з іменами З.Фройда,
Е.Фромма, К.Хорні, К.Лоренца. Відомо, що теорія ролі несвідомого З.Фройда трактується сьогодні вельми широко і застосовується майже у всіх науках, які вивчають проблемну людську поведінку. У контексті конфліктології відзначимо, що великий австрійський лікар, психіатр, мислитель займався, перш за все,
проблемами внутрішньоособистісних конфліктів, корені яких, на його думку, були у сфері несвідомого, в яку витіснялося відбиття реальних конфліктів, де постраждала особистість. Американський психолог К.Хорні основною причиною конфліктів між особистістю та соціальним середовищем вважав недолік доброзичливості збоку близьких людей, насамперед батьків, які складають безпосереднє морально-емоційне оточення людини. У свою чергу Е.Фромм виказав ідею щодо появи конфлікту у сфері взаємин між особистістю та її соціальним оточенням у зв’язку з неможливістю індивіду більш-менш повно реалізувати свої потенції
та інтереси через встановлення соціальних заборон.
К.Лоренц, лауреат Нобелівської премії, вперше в історії світової науки висунув думку щодо природного походження агресивності людей та обґрунтував, що причини конфліктів випливають з біологічних підвалин агресивності людини, яка до того ж підсилюється у натовпі. Агресивність є постійним станом усіх представників тваринного світу, до яких він відносив і людей, атому механізми агресивної поведінки людей та тварин схожі. Тим самим стимулювалися дослідження й у галузі етноконфліктології, досягнення яких можна використовувати в соціальних науках при поясненні механізмів агресивності груп людей.
Американський психолог К. Левін (1890-1947) досліджував проблеми групової поведінки та зробив висновок, що конфліктність підвищується під час втрати рівноваги між людиною та середовищем, а, крім того, неадекватна поведінка лідера групи також є одним із джерел конфлікту. Замирення конфліктів
Левін пропонував шукати на шляху зміни структури взаємодії

32
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів людей у групі. Він визначив конфлікт як ситуацію, в якій на суб’єкта одночасно діють протилежно спрямовані сили однакової величини Вченим було виділено чотири типи конфліктних ситуацій конфлікт «прагнення-прагнення» – це конфлікт між рівносильними прагненнями суб’єкта заволодіти обома привабливими об’єктами;
– конфлікт уникнення – уникнення відбувається, коли суб’єкту доводиться обирати одну з двох однаково неприємних перспектив конфлікт (амбівалентності) прагнення – уникнення виникає у разі дії на суб’єкт одночасного приваблення і відштовхування при спрямуванні на якийсь об’єкт;
– конфлікт подвійного прагнення – уникнення характеризується наявністю ситуації вибору між двома цілями, кожна з яких має як приємні, такі неприємні сторони, наприклад, потрібно обрати одну з двох професійних перспектив, кожна з яких має позитивні і негативні аспекти.
Соціальний психолог Я.Морено розробив теорію соціометрії,
згідно із якою міжособистісні контакти визначаються емоційним відношенням двох сторін, їх симпатіями та антипатіями, тому всі
конфлікти – від міжособистісних до міжнародних – можна вирішити шляхом перестановки людей у системі взаємодії таким чином, щоб забезпечити їхні емоційні вподобання, тобто узгодити взаємні емоційні почуття. Так звана «соціометрична революція»
мала б забезпечити безконфліктне співіснування різних осіб і
сторін у суспільстві.
Останнім часом серед психологічних підходів до конфліктології виділяється теорія трансактного аналізу взаємодії Е.Берна.
Згідно з останньою, структура особистості включає в себе три компоненти) дитина (джерело конфліктності у прояві дитиною спонтанних потягів, емоцій, переживань) батько (схильність до повчань, узагальнень, стереотипів поведінки) дорослий (ставлення до життєвих ситуацій відзначається ситуацією, гнучкістю при прийнятті рішень. У результаті взаємодії між людьми – трансакції – безконфліктний стан досягаєть-
_______________
1
Див Левин К. Типы конфликтов. – М МГУ, 1982.- С.93.
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
33
ся лише тоді, коли ролі структури самі не викликають конфлікт- ності.
У рамках західного психологічного підходу останнім часом формується і напрямок дослідження переговорного процесу як частини конфліктної взаємодії. Теорія переговорного процесу утворюється як галузь знання у загальному напрямку прикладної
психології, де ключовим питанням є вияв структури умов, що сприяють прийняттю рішення перейти від конфліктів до переговорів, а також з’ясування психологічних чинників знаходження пошуку взаємно корисних угод, рішень, які задовольняють обидві
сторони переговорного процесу.
У цілому психологічний напрямок у конфліктології та теорії ведення переговорів може бути охарактеризований як дослідження внутрішнього механізму поведінки людей у складних (проблемних) ситуаціях безвідносно до зовнішніх умов конфліктної поведінки чи врахування посередницьких дій при проведенні перего- ворів.
Функціональна теорія конфлікту. Одним із яскравих представників функціональної теорії, яка належить до вищезгаданого соціологічного напрямку, є німецький соціолог Георг Зіммель, який уроці оприлюднив свої погляди в Соціології. Саме йому належить термін соціологія конфлікту. Згідно із ученням Зімме- ля конфлікт постає універсальним соціальним явищем, яке надає
гармонійності у стосунках між групами чи прошарками всіх суспільств. Абсолютна гармонія у суспільстві неможлива, або за таких умов суспільство є нежиттєздатним. Крім того, конфлікт суттєво впливає на внутрішню структуру групи, полегшуючи процес консолідації її членів у результаті конфліктної взаємодії. Нетривалій неглибокі конфлікти дозволяють індивідам позбавитися від прихованого всередині, у своєму внутрішньому світі почуття ворожості та роздратування. У випадку двохстороннього конфлікту взаємодія сторін є більш жорсткою та прямолінійною,
але введення третьої сторони відкриває можливість для багатопланових відносин, зокрема для формування тимчасових об’єднань
(коаліцій), становлення групової солідарності. Таким чином, вказує Зіммель, конфлікт виконує необхідні для гармонійного розвитку функції, боротьба згуртовує членів конфліктуючих сторін,
тому конфлікти можуть виникати під каталізуючим впливом соціальної групи чи навіть держави, яким конфлікт вважається до-

34
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів цільним. Таку випадку війни в суспільстві посилюється тенденція до збереження централізованих структур управління та ієрархічних відносин, а у випадку відсутності війни простежується тенденція в діяльності політичних структур якось знайти супротивника. Крім того, конфлікт Зіммелем розглядався вже на мікрорівні,
а не тільки на макрорівні.
Таким чином, смисл функціональної теорії конфлікту полягав у визнанні останнього не тільки нормальним явищем соціального буття, спеціальним станом суспільних відносин, алей таким,
що пособляє розвитку суспільства. Його позитивні функції сприяли соціальному прогресу на макрорівні, тобто нарівні держав,
слугували згуртуванню групи на мікрорівні.
У першій половині ХХ століття в теорії конфліктів затверджувався структурно-функціональний підхід. Цей підхід базувався наданих прикладних соціальних досліджень щодо умов виникнення конфліктів у малих групах та нарівні відносин між індивідами в них. Одним із завдань вважалося знаходження конкретних методик розв’язання конфліктів у виробничих колективах.
Американський соціолог Толкотт Парсонс у роботі Структура соціальної дії характеризував конфлікт як причину дезорганізації
суспільного життя, як соціальну аномалію і вважав, що проблема конфлікту зачіпає питання соціальної рівноваги та структурної
диференціації суспільства.
Соціальна дія у Т. Парсонса розгорталася на х рівнях нарівні біологічного організму, особистості, соціальної системи,
культури. На кожному з рівнів виникають зони напруженості і
конфлікти. Помітним внеском у теорію конфліктології стали висновки Т.Парсонса щодо колізій : внутрішні мотивації – цінності
суспільства», власний інтерес – колективний інтерес, індивідуальність колектив, «намір-вчинок», які переростають у більш масштабні конфлікти. Нарівні соціальної системи напруженість викликається дисбалансом між структурними елементами системи, а стабілізуючу роль та роль замирення конфліктів виконують такі інститути, як релігія, звичаї, правові установи. З історичним розвитком суспільство стає більш адаптивним, легше переносить наслідки соціальних конфліктів, само виробляє механізми запобігання конфліктам і тому тих виникає менше. Головна лінія критики теорії Парсонса йшла на порівнянні його теорії й фактів проблемності життя, яке свідчило про зростання рівня конфлікт-
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
35
ності, нащо ми і вказували в першій лекції. Все більше спеціалісти схилялися до конфліктної моделі суспільства.
Теорія «позитивно-функціонального конфлікту» складалася під впливом робіт Льюіса Козера, Ральфа Дарендорфа, Джона Рекса.
У 1956 році побачила світ книга Л.Козера, в якій американський соціолог і конфліктолог відзначив, що конфліктне є соціальною патологією, а навпаки – забезпечує стабільність соціальних систем. Козер стверджував, що у будь-якій соціальній системі можна виявити відсутність рівноваги, внутрішню напруженість, нереалізовані конфліктні інтереси, які у суспільствах з гнучкою, еластичною структурою породжують зміни, що, у свою чергу,
підвищують адаптивні можливості системи до несприятливих зовнішніх умов та сприяють її інтеграції. Гнучка соціальна система володіє механізмом об’єднання сторін, які до того були ізольованими та апатичними, що допускає уникнення внутрішньої
нестабільності. Суспільства з негнучкою, жорсткою системою прагнуть всіляко придушити конфлікти, а саме цей підсилює небезпеку соціальних потрясінь. Для каналізації (тобто спрямування суспільної дії) громадського незадоволення такі суспільства використовують соціальні інститути, які виконують роль запобіжних клапанів для випускання пари. Гострота конфліктів і є
одним із показників гнучкості чи жорсткості системи, тобто свідчить про необхідність змін останньої.
Розвиваючи ідеї Г.Зіммеля, Льюіс Козер вважав, що не може бути соціальних груп безконфліктних відносин, які розумілися ним як боротьба за матеріальні і духовні цінності та високий соціальний статус, за владу. Таким чином, у Козера конфлікт поставав неоднозначним явищем, що і створює напругу, і несе функцію її розрядки.
Позитивні функції конфліктного протиборства згідно з теорією функціонально-позитивного конфлікту полягали у такому:
1.Конфлікт розряджав напружені стосунки і надавав вихід негативним емоціям, зберігаючи основні функціональні зв’язки між конфліктуючими сторонами.
2.У процесі конфліктної взаємодії сторони краще пізнавали і
себе, і одна одну, у цьому полягала «тестуюча» функція конфлікту, тобто перевірки внутрішнього світу людей;
3.Конфлікт стимулював позитивні соціальні зрушення, появу нових суспільних порядків, нових соціальних нормі відносин.

36
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів
Козер вказував, що для конструктивного завершення конфлікту важливим є наявність встановлених правил, які дозволять визначити взаємне співвідношення протиборних сил. Якщо ці
правила визнаються справедливими обома сторонами, то конфлікт постає видом змагальної гри, а виграш є очевидним для переможця й переможеного. Правила боротьби дозволяють уникнути виснажливої для обох сторін неприпиненої боротьби (К.Кла- узевіц у роботі Про війну вказував, що двостороння збройна боротьба у намаганнях сторін перемогти одна одну не знає ніяких обмежень) та більш конкретно сформулювати вимоги-умови переможця до переможеного. На думку соціолога конфлікту, важливою для завершення конфліктної взаємодії є наявність символів перемоги і поразки, які сприймаються обома супротивниками.
Зауважимо, що правила ведення проблемної взаємодії все ж таки затвердилися радше у переговорному процесі, ніжу конфлікті,
який нерідко ведеться з огляду лишена перемогу.
Р. Дарендорф розробив так звану діалектичну теорію конфлікту, згідно із якою найсерйознішим випробуванням для сучасності є конфлікт між включеними у суспільство добробуту заможними прошарками та тими, хто залишився поза ним (емігранти, безробітні, національні меншими. На відміну від класових конфліктів, які досліджував К.Маркс, що поляризують суспільство, ці та інші конфлікти є конфліктами груп інтересів, а суспільство зацікавлене утому, щоб зберегти свою цілісність шляхом гармонійного поєднання протилежних позицій, обумовлених інтересами. Суспільство проявляє особливу зацікавленість до тих конфліктів, які не вириваються зовні, і намагається управляти соціальними процесами через конфлікти. У сучасних умовах,
вважає Дарендорф, існують великі можливості для регулювання конфліктів, серед яких особливої уваги заслуговують такі:
1.Визнання наявності конфлікту та сприяння їх формальному виявленню. Для цього мають бути створені соціальні, технічні
і політичні умови, зокрема, свобода об’єднань громадян та свобода волевиявлення.
2.Слід досягти певного рівня організованості конфлікту. Чим більш організовані конфліктуючі сторони, тим легше їм досягти угоди та виконувати досягнуті контракти.
3.Конфліктуючі сторони повинні домовитися щодо прийняття певних правил, дотримання яких забезпечує рівність сторін та баланс інтересів.
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань Контрагентам важливо чітко сформулювати свою позицію:
чим більш дифузними, тобто маловираженими, не концентрованими є протилежні інтереси, тим малоімовірнішими варіантами
є досягнення згоди.
Те, що конфлікти в різних сферах суспільства можуть нашаровуватися один на один, є чинником посилення інтенсивності
кожного з окремих конфліктів, але в демократичному суспільстві
припускається наявність великої кількості ненасильницьких конфліктів у найрізноманітніших сферах буття і діяльності. Тоталітарне суспільство, одним з різновидів якого є соціалістична держава, прагне приховувати конфлікти. Таким чином, у боротьбі
демократії з тоталітаризмом питання припустимості конфліктів усередині кожного з них є центральним.
У сучасному політизованому світі корисно знати політологічні теорії конфліктів, які розробляли В.Парето, Г. Моска,
Ж.Сорель, А.Бентлі та інші.
Італійські соціологи Вільфредо Парето і Гаєтано Моска вказували серед причин конфліктів соціальну неоднорідність суспільства, а особливо запекла боротьба і конфлікти виникають всередині еліт, меншині, яка керує більшістю. Конфлікт всередині еліти є рушійною силою її розвитку і, відповідно, суспільства. Найбільш напруженою формою конфліктує революція.
Жорж Сорель звертав увагу на конфлікт між стихійним, ірраціональним рухом мас проти сили держави та її організацій. За допомогою насильства тільки й вирішується цей конфлікт. Артур
Бентлі досліджував конфлікт політичних груп, яких достатньо багато в державі, політичні інтереси їх перехрещуються, як засоби боротьби використовується тиск на державу, політичні дискусії, інші прояви політичної сили.
Політичні конфлікти сучасної посткомуністичної епохи спеціально досліджені в книгах Політологія посткомунізму» та
«Демони миру і боги війни, у яких наголошується на важливості
ведення діалогу між політичними силами, на філософії толерант- ності.
Загальна теорія конфлікту, яка склалася на початку х років
ХХ століття, ставила замету подолання фрагментарності, розпо-
_______________
1
Див Політологія посткомунізму. – К, 1995; Демони миру і боги війни.
Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К, 1997.

38
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів рошеності у постановці проблем та їх вирішення у попередніх до- слідженнях.
Американський соціолог К.Боулдінг у роботі Конфлікті захист загальна теорія визначив конфлікт як всезагальну категорію, що виступає базовою в аналізі конфліктності соціального,
біологічного, фізичного й хімічного середовища. Усі конфлікти мають спільні функції, риси, тенденції у виникненні, ескалації й вирішенні. У теорії Боулдінга існують дві моделі конфлікту – динамічна і статична. В статичній моделі сторони конфліктів будують систему відносин на основі конкуренції, боротьби, яка мало обмежена компромісами. У динамічній моделі інтереси людей є
збудниками конфліктної поведінки, яка визначається сукупністю реакційна кожен акт поведінки протилежної сторони, тому суспільна конфліктна взаємодія є реактивною, мінливою за формами прояву на кожній окремій стадії.
До загальної теорії конфліктів ми можемо віднести і неординарну або парадоксальну теорію Джона Рекса. Дж. Рекс побудував свою теорію на основі складних зворотних зв’язків між конфліктом і реальністю. Якщо майже в усіх попередніх ученнях дослідників конфлікт породжується або суб’єктом, його вчинками чи намірами, або об’єктом, то у Дж. Рекса конфлікт «реконструює»
реальність, тобто відтворює всі складності та її суперечності. Все суспільство тримається на взаємодії конфліктуючих контрагентів,
тому консенсус між протиборними сторонами принципово неможливий. Слід ретельно вивчати конфлікти як первинне у осягненні соціальної дійсності. Таким чином, у Дж. Рекса конфліктологія виступала метатеорією – тією, що спрямована на дослідження реалій суспільства та інших теорій.
Соціально-політичні теорії конфліктів важливі для діяльності
менеджера зовнішньоекономічної діяльності, тому що вони розкривають механізми конфліктів у цих споріднених та скоординованих сферах суспільства (економіка-політика-влада). Серед таких теорій наближеною до специфіки цієї спеціальності є концепція нерівномірного розвитку Т. Нейра – директора
Шотландського міжнародного інституту. На його думку, етнонаціональний конфлікт часто відбувається у економічній сфері
в результаті нав’язування зразків економічного розвитку недостатньо розвиненим регіонам. Він вважає, що в міру експансії
капіталізму на недостатньо розвинені, архаїчні суспільства ос-
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань
39
танні розкладалися на окремі частини уздовж лінії розломів. Наприклад, такі лінії розломів ми спостерігаємо на територіях
Індії-Пакистану-Афганістану. Аналіз причин сучасних конфліктів в Африці показує, що серед економічних чинників конфліктності, на які звернув увагу Т.Нейр, домінує фактор продовольства і води. У конфліктах за їжу продовольство використовується так само і як зброя.
1
У зв’язку з терористичним нападом ісламських екстремістів на міста США у вересні 2001 року багато фахівців з проблем конфліктології звернулися до теорії цивілізаційних конфліктів С.Хан-
тінгтона, сенс якої полягає втому, що більшість сучасних конфліктів на міжнародній арені визначається не ідеологічними розбіжностями країн чи економічними чинниками, а сутичками полярних фундаментальних цінностей цивілізацій, зокрема західною відкритою та демократичною і мусульманською – закритою та непримиренною.
Стосунки між цивілізаціями і раніше не були безпроблемними і виглядали як суперництво, змагання чи холодний мир. Тепер, на думку Хантінгтона, проблемні стосунки постають конфліктами по лініях розлому – між сусідніми країнами, які належать до різних цивілізацій, а також конфліктами між серцевинними державами різних цивілізацій. Їх актуальними причинами є зміна балансу сил між цивілізаціями, втрата Заходом можливостей домінувати в сучасному світі та спроба відновити колишню західну потугу, зміна конфігурації серединних держав тощо. Докладніше з теорією конфліктного зіткнення цивілізацій можна ознайомитися у публікації проф. Ляха в збірнику Філософія і культурологія туризму».
2
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: становлення конфліктологічної
думки проходило в річищі загальнолюдських пошуків встановлення миру й злагоди між спільнотами, природним станом відносин між якими була, здебільшого, боротьба, війни, внутрішні чвари. До кінця XIX століття конфліктологічні ідеї були вплетені у Conflict: A Course and Effect of Hunger // Environmental Change and Security
Project Report. Summ. 2001. – P. 1.
2
Див Лях ВВ. Роль туризму в міжетнічних комунікаціях та в подоланні
конфліктних ситуацій // Філософія і культурологія туризму. – К КІТЕП,
2001. – С.121-126.

40
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів проблематику суспільно-політичних наук філософії, політології,
соціології. З ХХ століття визначилися психологічний, соціально- політичний напрямок у власне конфліктології, стала складатися загальна теорія конфлікту, функціональна позитивна теорія, концепція конфліктогенності світу внаслідок конфлікту цивілізацій.
Запитання та завдання для самостійної роботи:
1. Яким чином вирішувалися конфлікти у первісному суспільстві?
2. Спробуйте охарактеризувати суб’єкти конфлікту та способи їх
замирення у вченнях представників античної думки?
3. Чому в період Нового часу та буржуазних революційна порядок ден-
ний було поставлено боротьбу (конфлікти) між соціальними групами?
4. Охарактеризуйте марксистську теорію класової боротьби у кон-
тексті проблематики нашого навчального курсу.
5. Чи враховує, на вашу думку, теорія функціонально-позитивного кон-
флікту інші соціальні функції конфліктів?
6. До якого типу конфліктів ви б застосували конфліктологічні ідеї
З.Фройда, Г.Юнга, Е. Фромма, К.Лоренца?
7. Покажіть відмінності між двома моделями конфлікту в загальній
теорії.
8. Якій теорії конфлікту ви надали б перевагу при вивчені конфліктів у
сфері зовнішньоекономічної діяльності?
ЛІТЕРАТУРА:
1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М.:
ЮНИТИ, 1999.
2. Аристотель. Сочинения в четырех томах. – Т. – МС. Бэкон Фр. Опыты или наставления нравственные и поли- тические // Соч. – Т.2.-М., 1972.
4. Гегель Г.В.-Ф. Философия права. Перснем МС. Гейзінга Й. Homo Ludens. – К Основи, 1994. – С. Гірник А.М. Основи конфліктології. – К ВГІ НАОУ, 2001.
7. Левин К. Типы конфликтов // М МГУ, 1982.
8. Марія Пірен. Основи конфліктології. – К, 1997.
9. Уткин Э. А. Конфликтология. Теория и практика. – М, 2000.
Лекція 2. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань 10. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и переустрой- ство мирового порядка // Pro et Contra. Весна, 1997, Москва. Философский энциклопедический словарь – М ИНФ-
РА-М, 2001.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал