Становлення та розвиток



Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.8 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4

ВИСНОВКИ
Історико-генетичний і системний аналіз становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини (XVIIIXX ст.) дали змогу зробити такі висновки:

1. Незважаючи на значний обсяг наукових праць, досліджувана проблема не була предметом комплексного вивчення у визначених хронологічних і територіальних межах. Доведено, що як окрема історико-педагогічна проблема вона не розглядалася системно. У вітчизняній, зарубіжній історіографії недостатньо праць, які в історико-педагогічному вимірі розкривали б сутнісні взаємозв’язки соціальних та педагогічних засад, що були домінантними в трансформаційних змінах і цілісно розкривали їх відповідно до критеріально-комплексної моделі та періодизації становлення й розвитку вищої освіти Чернігівщини у визначених хронологічних межах як соціально-педагогічного явища. Результати аналізу і систематизації джерелознавчих матеріалів щодо становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини XVIII–XX століття дали змогу виокремити такі етапи історіографії дослідження проблеми: дореволюційний (ХVІII ст. – початок ХХ ст.), радянський (1917–1990), сучасний (1990 – до сьогодні).



Встановлено вплив соціально-економічної політики держави на освітні стратегії розвитку вітчизняної вищої освіти, і, зокрема, вищої освіти Чернігівщини. В історико-педагогічних дослідженнях радянської доби періодизація системи освіти та педагогічної думки нічим не відрізнялась від аналогічної типології означених явищ усього радянського освітнього простору. Історіографічні праці, які віднесено до періоду незалежної України, увиразнюють загальні підходи до аналізу теорії та практики вищої освіти, тенденції та суперечності розвитку вищої школи загалом, і Чернігівщини, зокрема.

2. Критеріально-комплексний підхід оцінки освітніх процесів, переведений у площину розвитку освіти та педагогічної думки Чернігівського регіону, акцентує увагу на суттєвих внутрішніх особливостях цієї системи, на відміну від періодизації, проведеної з урахуванням соціальних, зовнішніх чинників для всієї системи освіти, і вищої зокрема. Критеріально-комплексний підхід аналізу історико-педагогічних явищ, адаптований до соціально-економічних умов Чернігівщини у XVIII–ХХ ст., дозволив здійснити з нових методологічних позицій періодизацію розвитку вищої освіти та педагогічної думки краю. При визначенні етапів розвитку освіти було враховувати: завдання та зміст освіти залежно від суспільних потреб, особливості навчально-виховного процесу в закладах освіти різних рівнів, характер функцій викладачів і студентів у системі вищої освіти, доступність, демократичність, зв’язок освіти з національною культурою та регіональною специфікою, характер взаємин освіти й релігії, характер засобів педагогічної комунікації і дидактичної та методичної забезпеченості навчально-виховного процесу, рівень кадрового і матеріального забезпечення закладів освіти, характер управління освітою та оцінки якості освіти. Розвиток педагогічної думки Чернігівщини у ХVІІІ–XX ст. оцінювався за таким комплексом критеріїв: методологічні засади педагогічного пошуку; напрями педагогічних пошуків і досліджень; формування дослідницької проблематики; характеристика процедури педагогічного пошуку, дослідження; розвиток системи науково-педагогічних пошуків, досліджень; відповідність педагогічної думки внутрішній логіці розвитку педагогічної науки; характер та результати зв’язку педагогічної думки з практикою; рівень педагогічних досліджень; характер наукової продукції; коло науковців; форми організації педагогічних пошуків, досліджень. Концепти дослідження розроблено на поняттєво-термінологічному апараті, на сукупності адекватних предмету й меті методологічних підходів (соціокультурний, цивілізаційний, формаційний, парадигмальний, диференційований) методів (історико-педагогічний аналіз, синтез, узагальнення, ретроспективний, конкретно-історичний, історико-компарати-вістський), принципів (історизму, об’єктивності, достовірності).

3. У процесі визначення хронологічних меж становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини з’ясовано, що досить складно відмежувати початок і кінець означеного соціально-педагогічного явища, оскільки педагогічні засади розвиваються у взаємозалежності із соціальними.

Розроблено періодизацію становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини (XVIII–XX ст.). Періодизація є умовною, орієнтованою на специфіку досліджуваної проблеми. Використання характеристик для аналізу розвитку системи вищої освіти й педагогічної думки на Чернігівщині у ХVІІІ–ХХ ст. дозволяє визначити такі періоди: перший (1700 – початок другої половини ХVІІІ ст.) – зародження вищої освіти на Чернігівщині; другий (друга половина ХVІІІ ст. – початок ХІХ ст.) – перспективне планування університетської освіти в Україні; третій (20-ті р. – кінець ХІХ ст.) – розвиток ліцейної освіти на Чернігівщині; характерною особливістю другої половини ХVІІІ – поч. ХІХ ст. була боротьба прогресивної частини українського суспільства за створення в Україні університетської освіти. Це період планування, проектування, який можна вважати передісторією нової української вищої школи. У виокремленому історичному періоді було запропоновано 9 освітніх університетських проектів, вісім із них передбачали створення університету на території Чернігівщини. До реалізації жодного з цих проектів уряд Російської імперії так і не приступив.

У становленні й розвитку вищої освіти в Україні ліцейна освіта стала проміжною ланкою між загальноосвітніми навчальними закладами та університетами. В Російській імперії у ХІХ ст. функціонувало шість найбільш відомих ліцеїв: Царськосільський, Олександрійський (статус ліцею з 1817 р.), Рішельєвський в Одесі (1817–1865), Кременецький (1818–1833), князя Безбородька в Ніжині (1832–1875), Демидівський у Ярославлі (1833–1917). Половина із шести ліцеїв Російської імперії діяла в Україні. Кожен із навчальних закладів мав відмінності в статуті, навчальних програмах, професорсько-викладацькому складі, але всі вони виховували еліту держави, кращі представники якої вражали світ своїми творчими здобутками. Четвертий період (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) характеризується активним розвитком педагогічної думки в умовах заборони рідномовної освіти; п’ятий (20-ті – 30-ті рр. ХХ ст.) – розвитком вищої освіти та педагогічної думки Чернігівщини в умовах корінних соціальних перетворень; шостий (період Другої світової війни та кінця 40-х –50-х рр. ХХ ст.) – особливостями організації роботи вищих навальних закладів освіта Чернігівщини під час Другої світової війни та у повоєнних 40-х – 50-х рр. ХХ ст.; сьомий (60-ті – 90-ті рр). – активізацією педагогічних пошуків та науково-педагогічних досліджень; восьмий (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) – розвитком системи вищої освіти Чернігівщини в умовах незалежності України.

У запропонованій періодизації здійснена спроба охопити всі етапні моменти у становленні й розвитку вищої освіти та педагогічної думки Чернігівського краю впродовж ХVIII–XX ст. Хронологічні межі запропонованих етапів становлення й розвитку вищої освіти та педагогічної думки на Чернігівщині як складової системи освіти України ідентифікують загальний хід цього процесу. Кожен із обґрунтованих періодів не тільки характеризується певними внутрішніми особливостями, суперечностями між позитивними й негативними тенденціями, але має вужчі часові межі – етапи, в яких помітно проявляється регіональна специфіка досліджуваного явища.

4. Визначено соціально-педагогічні передумови, що спричинили подальший розвиток вищої освіти Чернігівщини. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. ознаменувався активним розвитком педагогічної думки в умовах заборони рідномовної освіти після цілого ряду реформ, які й спричинили активний опір прогресивної інтелігенції, дали поштовх до відродження й розвитку передових демократичних ідей. У 20-х –
30-х рр. ХХ ст. розвиток вищої освіти Чернігівщини відбувався в умовах корінних соціальних перетворень і характеризувався пошуком ефективних форм організації навчального-виховного процесу, частою зміною назви й статусу навчальних закладів. Це період удосконалення структури органів управління як всієї системи освіти в Україні, так і внутрішньої керівної організації вищого навчального закладу. Головними здобутками школи Чернігово-Сіверського регіону 20-х – початку 30-х років стало підвищення доступності й демократичності освіти, введення загальної початкової освіти та поширення мережі семирічних шкіл, широка українізація навчально-виховного процесу, поступове вирішення проблеми, пошук шляхів переорієнтації освіти на потреби особистості, її розвиток, оновлення. Для цього періоду характерною є орієнтація педагогічної думки на державне замовлення, ідеологічна забарвленість змісту робіт, одноманітність методологічних засад досліджень, їх споглядово-пасивний характер, відбувається формалізація педагогічної думки, відокремленість наукових пошуків, спрямованих на кількість, від шкільної та вузівської практики. У 30–80-ті роки ХХ ст.– період відбудови народного господарства, підйом у повоєнні роки із руїн вищих навчальних закладів, поновлення їх діяльності, укомплектування педагогічними й науково-педагогічними працівниками у складних умовах повоєнних років.Починаючи з 20-х – 30-х до
90-х рр. XX ст., провідною тенденцією розвитку вищої освіти на Чернігівщині була її переважна спрямованість на кадрове забезпечення функціонування промислового потенціалу, що не створювало умов для реалізації різнобічних потреб населення, обумовлювало відтік частини здібних абітурієнтів в інші регіони України, Росії та Білорусії (це зумовлювалося в першу чергу територіальним розташуванням Чернігівщини) і значною мірою гальмувало культурний розвиток регіону. У 90-ті роки ХХ ст. на Придесенні започатковуються педагогічні часописи, що значно активізує розвиток педагогічної думки. Учені вищої школи Чернігівщини проводять комплексні широкомасштабні дослідження, до яких залучаються вчителі, робітники управлінських структур, науковці АПН та вищих навчальних закладів. Цей період характеризується розширенням мережі навчальних закладів, появою в системі вищої освіти України вищих навчальних закладів різних форм власності.

5. Система характеристик для аналізу педагогічної думки на Чернігівщині у ХVІІІ–ХХ ст. дала можливість визначити загальні особливості розвитку педагогічної думки Чернігово-Сіверського регіону. Це поступове розширення кола науковців та напрямів дослідження, урізноманітнення тематики наукових досліджень, зростання кількості публікацій, вплив просвітницької діяльності видатних людей краю на розвиток освіти, зв’язок з прогресивними тенденціями розвитку вітчизняної та світової науки. Носіями педагогічної думки впродовж XVIII–ХХ ст. були науково-педагогічні та педагогічні працівники. Значний внесок у розвиток науки зробили випускники Чернігівського колегіуму (XVIII ст.), представники Ніжинської вищої школи (Ніжинської гімназії вищих наук ім. князя Безбородька, Ніжинського фізико-математичного та юридичного ліцеїв, Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька, Ніжинського педагогічного інституту-універститету), в якій сформувались потужні наукові школи, відомі не тільки в Україні.

Обгрунтовано, що початок XVIII ст. характеризується зародженням вищої освіти на Чернігівщині, становленням Чернігівського колегіуму – єдиного просвітницького центру на Лівобережній Україні (до утворення у 1726 р. Харківського колегіуму). Заснований видатними релігійними та культурними діячами України – чернігівськими архієпископами Л. Барановичем та І. Максимовичем, навчальний заклад дуже швидко перетворився у представницький літературно-мистецький осередок, в якому процвітало поетико-риторське мистецтво, драматургія, перекладацька діяльність. Чернігівський колегіум задовольняв освітні й культурні потреби регіону, готував службовців, педагогів, церковних діячів, літераторів, перекладачів. Викладачі та вихованці колегіуму проводили просвітницько-педагогічну діяльність не лише на Чернігово-Сіверщині, в Україні, а й на теренах Російської імперії.

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. ознаменувався активним розвитком педагогічної думки в умовах заборони рідномовної освіти після цілого ряду реформ, які й спричинили активний опір прогресивної інтелігенції, дали поштовх до відродження й розвитку передових демократичних ідей. З’ясовано роль у розвитку педагогічної думки в Україні письменників і громадських діячів Чернігівщини: М. Гоголя, П. Куліша, Л. Глібова, М. Коцюбинського, К. Ушинського, Б. Грінченка, Софії і Олександра Русових, І. Шрага, М. Могилянського та ін. Подальшого вивчення та пропагування потребують погляди представників педагогічної думки Чернігово-Сіверського регіону М. Гоголя, П. Куліша, Л. Глібова, М. Коцюбинського, М. Могилянського, М. Вороного, І. Львова та ін.

6. Вивчення генези вищої освіти та педагогічної думки Чернігово-Сіверського краю у XVIII–XX ст. дозволило виявити ряд загальних для цих двох підсистем тенденцій: поступове зростання мережі навчальних закладів, їх контингенту, кількості переліку спеціальностей; переважна орієнтація на підготовку педагогічних кадрів регіону; підвищення доступності та демократичності; тісний зв’язок з економічним і соціальним розвитком краю; підвищення наукової обґрунтованості діяльності навчальних закладів; поєднання теоретичної та практичної підготовки фахівців; поєднання різних форм власності навчальних закладів.

Протягом ХХ ст. вища освіта Чернігівщини (в основному сільськогоспо-дарського регіону) за структурними й кількісними показниками дещо поступалася промислово розвинутим областям України. За кількістю студентів на 10 тисяч населення Чернігівська область значно поступалася більш розвиненим у промисловому відношенні Дніпропетровській, Львівській, Одеській, Харківській областям.

Крім уже зазначених, сучасній вищій освіті Чернігівщини притаманні наступні тенденції: гуманітаризація структури освіти; підвищення рівня акредитації навчальних закладів; підвищення рівня самостійності навчальних закладів, комерціалізація діяльності ВНЗ; цілісний, комплексний характер розвитку навчальних закладів; використання нових форм формування контингенту студентів; удосконалення системи довузівської підготовки; створення освітніх комплексів; розвиток післядипломної освіти; зростання ролі керівників навчальних закладів.

Розвиток вищої школи Чернігівщини у 90-ті роки, після отримання Україною незалежності, характеризується рядом позитивних тенденцій – поступовою переорієнтацією на потреби особистості, розповсюдженням нових освітніх технологій, врахуванням у навчально-виховному процесі національних і регіональних чинників.

Аналіз історії вищої освіти та педагогічної думки Чернігівщини у XVIII–XX ст. свідчить, що найбільш інтенсивний їх розвиток відбувався під час нестабільного функціонування суспільства. Політична й економічна ситуація обумовлювала і висвітлювала об’єктивну потребу в реформуванні освіти як головного засобу реалізації варіантів розвитку суспільства. Як показує дослідження, така потреба може бути реалізована при дотриманні комплексу умов, урахування якого дозволяє управляти процесом розвитку освіти як на регіональному, так і на державному рівні: розуміння та психологічного прийняття ідей реформування освіти педагогічними працівниками; випереджальної ролі науки в процесі реформування системи освіти; реформування цілісної системи освіти Чернігівщини, а не окремих її ланок; наявності науково обґрунтованої системи оцінки результативності реформування освіти; урахування регіональних особливостей під час реформування освіти; широкої уваги громадськості до реформування освіти; спрямованості широких педагогічних кіл на пошукову роботу в межах завдань реформування освіти; орієнтації реформ освіти, з одного боку, на світовий педагогічний досвід, а з іншого – на створення національної системи освіти; позитивної позиції влади (державної та місцевої) і сприяння у реформуванні освіти.

7. Здійснений у дисертації цілісний і системний аналіз становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини репрезентує можливості не лише подальшого вивчення означеного соціально-педагогічного явища, а й практичного втілення позитивного історико-педагогічного досвіду у реалії вітчизняної системи освіти на сучасному етапі. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку вищої освіти Чернігівщини в окреслених хронологічних і територіальних межах. Актуальними завданнями розвитку вищої освіти Чернігівщини є: розробка регіонального компоненту змісту освіти; прогнозування розвитку мережі навчальних закладів; приведення організації навчально-виховного процесу у відповідність до сучасних освітніх технологій та світових стандартів; завершення формування освіти регіону як цілісної відкритої системи; збереження її кадрового та матеріально-технічного потенціалу як умови соціального захисту молоді та економічного відродження регіону й країни; обґрунтування шляхів реалізації полікультурного принципу освіти, що дозволить урахувати багатонаціональний склад населення, особливості його політичних та релігійних інтересів; подальший розвиток історії системи освіти й педагогічної думки Придесення.


СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Опубліковані праці, які відображають основні наукові результати дисертації
Монографії


  1. Кузьменко Н. М. Вища освіта та педагогічна думка на Чернігівщині: ХVІІІ–ХХ ст. : [монографія] / Н. М. Кузьменко. — К. : Обрії, 2012. — 342 с.

Рец. : Вербицький В. Від колегіуму – до університету / Володимир Вербицький // Літ. Чернігів. – 2012. – № 4 (60). Жовтень-грудень. – С. 130–131; Савчин Н. Б. Нове дослідження вищої освіти Чернігівщини / Н. Б. Савчин // Вісник Київ. славістичного ун-ту. – 2013. – Вип. 53. – С. 66–67; Вятчаніна Л. Рецензія на монографію Кузьменко Надії Михайлівни «Вища освіта та педагогічна думка на Чернігівщині: ХVІІІ – ХХ ст.». (К.: Обрії, 2012) / Людмила Вятчаніна // Університет. – 2013. – № 1 (50). – С. 123–125.

  1. Марушкевич А. А. Соціально-педагогічні ідеї освітян кінця ХІХ–ХХ століття : [колективна монографія] / А. А. Марушкевич, Н. М. Кузьменко, Н. В. Кошечко, Н. В. Постоюк. — К. : Обрії, 2012. — 129 с.


Статті в наукових фахових виданнях України


  1. Кузьменко Н. М. Теоретичне обґрунтування періодів становлення українських національних підручників з читання для молодших школярів / Н. М. Кузьменко // Вісник Київ. національного ун-ту імені Тараса Шевченка. — 2001. — Вип. 10. — С. 66–69. — (Серія «Соціологія, психологія, педагогіка»).

  2. Кузьменко Н. М. Нове покоління підручників для початкової школи: від реалій до ідеалу / Н. М. Кузьменко // Теорія і практика : зб. наук. ст. — Переяслав-Хмельницький : ПХПУ ім. Г. Сковороди, 2002. — С. 71–77.

  3. Кузьменко Н. М. Рідна мова як основа виховання національної самосвідомості / Н. М Кузьменко // Вісник Київ. славістичного ун-ту. — 2008. — Вип. 39. — С. 125–129. — (Серія «Педагогіка»).

  4. Кузьменко Н. М. Покликання підручника – виховувати національну самосвідомість учнів / Н. М. Кузьменко // Початкова школа. 2008.  6. С. 55–57.

  5. Кузьменко Н. М. Комунікативні уміння як складова риторичної діяльності майбутніх керівників навчальних закладів / Н. М. Кузьменко // Вища освіта України. – Додаток 3. — Т. ІV(11). — 2008. — Темат. вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». — С. 362–368.

  6. Кузьменко Н. М. Роль студентського товариства у розвитку Чернігівського колегіуму / Н. М. Кузьменко // Вища освіта України. – Додаток 4. — Т. ІV(16). — 2009. — Темат. вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». — С. 538–544.

  7. Кузьменко Н. М. Традиції української народної педагогіки і сучасність / Н. М. Кузьменко // Вісник Київ. славістичного ун-ту. — 2009. — Вип. 41. — С. 130–139. — (Серія «Педагогіка»).

  8. Кузьменко Н. М. Соціально-педагогічні передумови творення університетської освіти на Чернігівщині (друга половина ХVІІІ – початок ХІХ ст.) / Н. М. Кузьменко // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. пр. — К. : Фенікс, 2010. — Вип. 11. — С. 220–227.

  9. Кузьменко Н. М. Проектування університетської освіти в Україні (друга половина ХVІІІ – початок ХІХ ст.) / Н. М. Кузьменко // Освіта Донбасу : наук.-метод. вид. — 2011. — № 3. — С. 85–94.

  10. Кузьменко Н. М. Становлення університетської освіти на Чернігівщині (друга половина ХVІІІ – початок ХІХ ст.) / Н. М. Кузьменко // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київ. національного лінгвістичного ун-ту. — 2011. — Вип. 23. — С. 249–255. — (Серія «Філологія. Педагогіка. Психологія»).

  11. Кузьменко Н. М. З історії Чернігівського учительського інституту (1916–1919 рр.) / Н. М. Кузьменко // Вища освіта України. — 2011. — Темат. вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технологія». — Т. 1. — № 3 (додаток 1). — С. 254–262.

  12. Кузьменко Н. М. Особливості організації навчально-виховного процесу в Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька (кінець ХІХ–початок ХХ століття) / Н. М. Кузьменко // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. пр. : Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — К. : Логос, 2011. — Вип. 13. — С. 217–221.

  13. Кузьменко Н. М. Підготовка домашніх учителів у вищих навчальних закладах Чернігівщини: від колегіуму до університету / Н. М. Кузьменко // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка : зб. наук. пр. — К. : Київ. ун-т імені Б. Грінченка, 2011. — № 1(15). — С. 10–14.

  14. Кузьменко Н. М. Особливості організації навчально-виховного процесу в Чернігівському педагогічному інституті в 1919–1922 рр. / Н. М. Кузьменко // Вісник Черкаського ун-ту. — Черкаси. — 2011. — № 199. — Ч. ІІ. — С. 47–55. —(Серія «Педагогічні науки»).

  15. Кузьменко Н. М. «Українська граматка» Б. Грінченка – один із перших шкільних підручників з читання на національній основі / Н. М. Кузьменко // Початкова школа. 2012.  7. С6170.

  16. Кузьменко Н. М. І. П. Львов про самостійну роботу студентів з книгою / Н. М. Кузьменко // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб. наук. пр. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К. : Логос, 2012. Вип. 14. С. 209214.

  17. Кузьменко Н. М. Історіографія дослідження заснування Чернігівського колегіуму (1700–1786) / Н. М. Кузьменко // Вісник Чернігівського національного пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. — Чернігів : ЧНПУ, 2012. — Вип. 100. — С. 220–224.

  18. Кузьменко Н. М. Ілля Шраг про рідну мову як засіб формування особистості українського громадянина // Н. М. Кузьменко // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб. наук. пр. — К. : Логос, 2012. — С. 200–206.

  19. Кузьменко Н. Педагогічний аспект «Спогадів І. П. Львова про П. Г. Тичину / Н. Кузьменко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. Педагогіка. Соціальна робота. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012. — С. 55–59.

  20. Кузьменко Н. М. Методичні рекомендації І. П. Львова щодо організації і проведення випускних іспитів у вищих навчальних закладах / Н. М. Кузьменко // Вісник Чернігівського національного пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. — Чернігів : ЧНПУ, 2013. — Вип. 104. — С. 167–170.

  21. Кузьменко Н. М. Науково-дослідна діяльність І. П. Львова / Н. М. Кузьменко // Вісник Чернігівського національного пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. — Чернігів : ЧНПУ, 2013. — Вип. 108. — Т. 1. — С. 201–204.

  22. Створення Чернігівського колегіуму (1700–1786): історіографія дослідження // Педагогічний альманах: зб. наук. пр. — Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2013. — Вип. 17. — С. 261–268.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал