Становлення та розвиток



Сторінка1/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.8 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Кузьменко Надія Михайлівна

УДК 378. 013 (477. 51) “17/19”




СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

ВИЩОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІГІВЩИНИ

VІІІ – ХХ ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.



Науковий

консультант – доктор педагогічних наук, професор

МАРУШКЕВИЧ Алла Адамівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри педагогіки,

завідувач кафедри педагогіки;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

КЕМІНЬ Володимир Петрович,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка,

директор Інституту іноземних мов,

завідувач кафедри романської філології та

компаративістики;

доктор педагогічних наук, професор

ВАКУЛЕНКО Валентина Миколаївна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

професор кафедри адміністрування,

завідувач кафедри загальноосвітніх

та фундаментальних дисциплін;
доктор педагогічних наук, доцент

ПРОНІКОВ Олександр Костянтинович,

Чернігівський національний педагогічний

університет імені Т.Г. Шевченка,

професор кафедри педагогіки, психології та

методики фізичного виховання.

Захист відбудеться «8» жовтня 2015 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, Президія Національної академії педагогічних наук України, конференцзала (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема 52-Г (3 поверх).

Автореферат розіслано «7» вересня 2015 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради s_3 О. Є. Крсек

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Суспільно-політичні зміни в Україні сприяють розвитку в галузі національної освіти та виховання, які ґрунтуються на найкращих здобутках вітчизняної педагогіки. Нагромаджений віками досвід наших попередників є цінним джерелом збагачення педагогічної науки. Його творче застосування у сучасних умовах впливає на обґрунтування теоретико-методологічних, законодавчо-концептуальних засад педагогіки. Вітчизняні традиції навчання і виховання підростаючих поколінь орієнтують сучасних педагогів на обґрунтування мети названих процесів в українському суспільстві, зміст педагогічної діяльності та усвідомлення її особливостей.

Розвитку національної освіти і виховання, вирішення нагальних проблем у освітній галузі присвячені дослідження або положення окремих праць відомих сучасних вітчизняних учених А. Алексюка, Л. Березівської, А. Вихруща, Л. Вовк, Ю. Войцехівського, В. Галузинського, О. Дзеверіна, Н. Дем’яненко, О. Драча, П. Дроб’язка, М. Євтуха, І. Зайченка, С. Золотухіної, І. Зязюна, Н. Калениченко, Л. Калініної, В. Кеміня, В. Кравця, В. Кузя, В. Курила, В. Липинського, О. Любара, В. Майбороди, А. Марушкевич, Н. Ничкало, О. Плахотнік, О. Пронікова, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, Д. Федоренка, М. Фіцули, О. Черкасова, Г. Шевченко, П. Щербаня та ін.

Пізнання історії педагогіки України як цілісного явища неможливе без поглибленого об’єктивного дослідження педагогічного минулого її окремих регіонів, які відрізняються специфікою соціально-педагогічного, економічного і культурного розвитку. Сучасна Україна є етнокультурним і соціально-політичним комплексом, що формувався впродовж тисячоліть внаслідок взаємодії, синтезу, нашарувань багатьох субкультур, які були і сьогодні існують на її території. Вчені визнають специфічні особливості розвитку, наприклад, Волині, Галичини, Слобожанщини та інших українських земель. У 90-х рр. ХХ ст. – на поч. XXI ст. здійснено низку регіональних досліджень розвитку освіти та педагогічної думки Буковини (Л. Кобилянська, О. Пенішкевич, І. Петрюк), Волині (Т. Джаман, В. Омельчук), Галичини (І. Воробець, Т. Завгородня, В. Моцюк, І. Прокоп, В. Стинська, Б. Ступарик), західноукраїнських земель (І. Курляк) та Східноукраїнського регіону (В. Курило).

Свою специфіку і своєрідність мала і культурно-просвітницька діяльність видатних діячів освіти і культури «Малої Русі» або «Гетьманщини», державно-політичним центром якої стала Чернігівщина (Батурин і Глухів). У ХVІІ–ХVІІІ ст. Чернігів був другим (після Києва) культурно-освітнім та православно-церковним осередком України. Майже сторіччя Чернігівщина вважалася центром українського державотворення.

Глибинні основи вищої освіти на Чернігівщині утворилися разом із розгортанням освіти ще у Чернігівському й Чернігово-Сіверському князівствах (ХІ–ХІІІ ст.) та розширились у період перебування краю у складі Литовського князівства та Речі Посполитої (ХІV–ХVІІ ст.). Попри невелику кількість свідчень про культурно-освітній процес княжої доби, матеріали, що збереглися, дозволяють зробити певні висновки. У ХІ ст. у Чернігові виникла солідна для того часу навчально-освітня база, доказом чого є «Изборник» (1073 р.), написаний з навчально-пізнавальною метою дяком Іоаном на основі книжок бібліотеки чернігівського князя Святослава. Твір мав яскраво виражену гуманістичну спрямованість, роз’яснював на тогочасному рівні знань окремі природні та суспільні явища і процеси, знайомив із деякими метафізичними, філософськими й релігійними питаннями. Значний рівень освіти стародавньої Чернігівщини продемонструвала всьому світові поема «Слово о полку Ігоревім», мовою якої ще й сьогодні почасти спілкуються жителі Новгород-Сіверщини. Культурно-просвітницькі та гуманістичні ідеї висловлювалися також у «Ходінні» ігумена Домницького монастиря Данила (ХІІ ст.). Таким чином, іще у княжу добу на Чернігівщині заклались основи культурно-просвітницького потенціалу, який пережив і монголо-татарське панування, і вплив Великого князівства Литовського, і утворення шкіл ордену єзуїтів.

Наукові дослідження історії освітнього процесу Чернігівщини активізувались у другій половині XIX – на початку XX ст. Було визначено мережу навчальних закладів регіону (О. Русов); обґрунтовано необхідність розвитку земської освіти наприкінці XIX ст. (С. Русова); охарактеризовано динаміку розвитку навчальних закладів Чернігівської губернії відповідно до їх типів (О. Андріяшев, М. Домонтович, М. Сухомлінов) та виявлено особливості функціонування окремих із них (П. Добровольський, Ф. Дмитревський, П. Коробка, В. Литинський, О. Мусін-Пушкін, М. Тутомлін, В. Хижняков); визначено специфіку початкової освіти (О. Введенський, П. Войцеховський, М. Голік, О. Петровський, Я. Сластіонов) та роль земств у розвитку освіти (М. Жданович, В. Марченко, Є. Шульга).

Науковці радянського періоду досліджували різні аспекти розвитку освіти Чернігівщини у контексті генези освіти України: становлення початкової освіти (М. Заволока), організацію навчально-виховного процесу в початкових училищах (В. Борисенко), діяльність Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (С. Сірополко).

У наукових працях сучасних дослідників охарактеризовано внесок Чернігівського губернського та повітових земств у розвиток освіти (Л. Мекшун, Н. Олійник, О. Рахно, Л. Шара); розвиток земських шкіл (С. Горобець); єврейської освіти (Г. Морозова); початкової освіти (Є. Степанович, О. Удод) і, зокрема, в сільській місцевості (Л. Нестеренко); церковної освіти (І. Петренко); шкільної освіти та педагогічної думки (І. Лисенко); діяльність Чернігівського (А. Боровик), Глухівського (Л. Задорожна) учительських інститутів; Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (М. Колесник, І. Костенко, О. Кривобок, Г. Самойленко, О. Самойленко, С. Самойленко); підготовку вчителів у Мринській, Суразькій, Чернігівській учительських семінаріях (Т. Демченко, О. Дмитренко); організацію навчального процесу в Чернігівській духовній семінарії (О. Тарасенко, Н. Ципляк). У працях сучасних дослідників Чернігівського краю подаються короткі відомості про діяльність Ніжинської жіночої гімназії П. Кунашевич (В. Симоненко), Новгород-Сіверської чоловічої гімназії (С. Воїнов), Чернігівської жіночої гімназії (В. Леус) та Чернігівського реального училища (В. Руденок). Проте поза увагою дослідників залишились особливості організації начально-виховного процесу у Чернігівському колегіумі; перспективне планування університетської освіти в Україні у другій половині XVIII – на початку XIX ст., під час якого із 9 проектів 8 передбачали відкриття університету на Чернігівщині, і зокрема, 3 – у Чернігові; зародження і розвиток ліцейної освіти як етапу становлення вищої освіти Чернігівщини; організація і діяльність педагогічних курсів як форми підготовки педагогічних працівників.

Вивчення й аналіз досвіду, набутого вищою школою Чернігівщини, становить не лише історичний інтерес. Відомо, що на першому етапі будівництва вищої освіти припущено немало помилок, непродуманих дій. Водночас в історичному досвіді є чимало оригінальних і сміливих рішень щодо форм і методів, структури, змісту психолого-педагогічної і професійної підготовки вчителів для національної школи України.

Найбільш повно історіографія питання освіти і педагогічної думки Чернігівщини представлена в аналізі освітньої діяльності і педагогічних ідей видатних представників регіону XIX та початку XX ст.

Так, педагогічній спадщині Б. Грінченка присвячені наукові розвідки М. Веркальця, Н. Копиленко, В. Яременка, А. Погрібного, О. Неживого, В. Чорновола, В. Качкана та ін. Педагогічна діяльність С. Русової досліджена українськими науковцями О. Джус, І. Зайченком, Є. Коваленко, З. Нагачевською, І. Пінчук, О. Проскурою, О. Сухомлинською. Педагогічний доробок Т. Лубенця вивчали В. Волошина, О. Дзеверін, О. Музиченко. Просвітницьку діяльність І. Орлая досліджували Т. Байцура, І. Доброскок, М. Кукольник, М. Лавровський, Л. Пироженко, Б. Ступарик.

Однак недостатньо осмисленими на сьогодні є авторські концепції та педагогічні погляди видатних українців у чернігівський період їхнього життя. Залишається мало вивченим внесок видатних людей краю в розбудову освіти Чернігівщини у XVIII – на поч. XIX ст. Малодослідженими є педагогічні погляди і внесок у розбудову освіти Чернігівщини письменників Л. Глібова, М. Гоголя, Є. Гуцала, О. Довженка, Д. Іванова, П. Куліша, О. Кониського, М. Коцюбинського, М. Могилянського, В. Самійленка, П. Тичини, М. Ткача, та ін. Заслуговує на увагу дослідників просвітницька діяльність І. Шрага. Цінними й актуальними для сучасників є ідеї і поради щодо організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І. Львова, науково-педагогічна діяльність якого залишилась поза увагою дослідників.

Перспективним і малодослідженим є такий феномен в історії української культури як меценатство. Відомі лише деякі розвідки з цього питання (О. Травкіна), що розкривають певні аспекти управління та організації перших вищих навчальних закладів Чернігівщини. Новою сторінкою в історії розвитку вищої освіти Чернігівського краю є функціонування вищих навчальних закладів недержавної форми власності. Крім того, становлення й розвиток вищої освіти Чернігівщини не було предметом цілісного дослідження. Водночас у цьому процесі існували й досягнення, які не втратили своєї наукової і практичної значимості.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена також потребою розширення на теоретичному рівні історико-педагогічних знань про особливості розвитку вищої освіти Чернігівщини в хронологічних межах XVIII–XX століття, встановлення періодизації зазначеного соціально-педагогічного явища, з’ясування тенденцій подальшого розвитку, а на практичному рівні – потребою творчого використання продуктивних педагогічних ідей українських педагогів минулого щодо модернізації вищої освіти України.

Недостатня розробленість окресленої наукової проблеми в історико-педагогічних дослідженнях, її актуальність на сучасному етапі, потреби практики і відсутність комплексного історико-педагогічного дослідження зумовили вибір теми дисертації: «Становлення та розвиток вищої освіти на Чернігівщині (XVIII–XX ст.)».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема входить до плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки як складової комплексної наукової проблеми факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Психолого-педагогічне забезпечення використання новітніх освітніх та інформаційних технологій у навчальному процесі ВНЗ» (державний реєстраційний № 10БП016 – 01).

Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 19.01.2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2012 р.).



Мета дослідження полягає в цілісному системному розкритті генези становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини (XVIII–XX ст.) для виявлення перспективних ідей ефективного функціонування вищих навчальних закладів України в сучасних умовах модернізації вищої освіти.

Відповідно до мети були визначені такі завдання:



  • проаналізувати стан дослідженості проблеми у науково-педагогічній літературі;

  • розробити методологічний підхід до вивчення становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини у XVIII –XX ст. як історико-педагогічного явища;

  • обгрунтувати історичну періодизацію становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини у визначених хронологічних межах;

  • окреслити головні характеристики становлення і розвитку вищої освіти Чернігівщини у XVIII –XX ст.;

  • розкрити педагогічні ідеї видатних освітян Чернігівщини (Л. Глібова, М. Гоголя, П. Куліша, О. Кониського, М. Коцюбинського, О. Русова, М. Могилянського, І. Шрага, І. Львова та ін.) та їх вплив на розвиток вітчизняної освіти;

  • узагальнити тенденції розвитку вищої освіти Чернігівщини (XVIII–XX ст.);

  • розкрити можливості використання перспективних ідей дослідження в сучасних умовах модернізації вищої освіти України.

Об’єкт дослідження – вища освіта Чернігівщини в історичній ретроспективі.

Предмет дослідження – ґенеза вищої освіти Чернігівщини (XVIII–XX ст.).

Хронологічні межі дисертаційної роботи охоплюють XVIII–XX ст. Визначення нижньої хронологічної межі пов’язане із організацією діяльності Чернігівського колегіуму (1700–1786 рр.), першого у регіоні, і на всій території Лівобережної України, середнього навчального закладу підвищеного рівня. Відкриття Чернігівського колегіуму (1700 р.) можна вважати початком зародження вищої освіти Чернігівщини. Вибір верхньої хронологічної межі (ХХ ст.) зумовлений сформованістю в регіоні системи вищої освіти, яка охоплює педагогічну, медичну, технічну та природничо-математичну галузі.

Концепція дисертації. Аналіз ґенези вищої освіти Чернігівщини, яка має соціально-демографічні, соціально-економічні, історичні та культурологічні особливості, визначено як предмет цілісного історико-педагогічного дослідження. Історія становлення та розвитку вищої освіти Чернігівщини розглядається в процесі аналізу її організаційно-педагогічних засад, обґрунтування яких зумовило розроблення концептуальних положень досліджуваної проблеми на різних рівнях: методологічному, теоретичному та практичному.

Методологічний рівень базується на принципах науковості, історизму, об’єктивності, природовідповідності та культуровідповідності як провідних ідеях підготовки педагогічних кадрів, навчання й виховання підростаючих поколінь в українському суспільстві і засвоєнні ними теоретично узагальненого досвіду попередників. Вища освіта та педагогічна думка Чернігівщини є складною й динамічною системою, для вивчення якої необхідний оригінальний методологічний підхід, спроможний забезпечити визначення сутності окресленого явища та прогнозування його подальшого розвитку; врахування вимог діалектики, системного, парадигмального, культурологічного та інших існуючих підходів до вивчення історико-педагогічних явищ.

Теоретичний рівень визначає систему дефініцій, які покладено в основу розгляду проблеми з позиції історичної ретроспекції і характеризується ідентифікацією історико-педагогічних та юридичних джерел, відходом від крайніх позицій в оцінці історичних подій, процесів, явищ.

Практичний рівень передбачає визначення концептуальних етапів становлення та тенденцій розвитку вищої освіти і педагогічної думки Чернігівщини досліджуваного періоду. В основу періодизації процесів розвитку вищої освіти Чернігівщини необхідно покласти не тільки зовнішні, соціальні чинники, а, насамперед, цілісний комплекс внутрішніх найбільш суттєвих загальних характеристик та специфічних особливостей цієї системи.

Для розкриття теми дисертації обрано парадигмально-диференційовану модель дослідження соціально-педагогічних засад становлення і розвитку вищої освіти Чернігівщини (XVIII–XX ст.), що уможливило здійснення аналізу історико-педагогічного процесу, взаємозв’язків соціальних і педагогічних засад щодо вдосконалення вищої освіти. Перебіг змін освітніх парадигм, мети, завдань, змістово-методичного забезпечення вищої освіти на різних етапах дав змогу виявити позитивні ідеї поступу вищої школи, що були визначальними для вдосконалення її функціонування в різні періоди.



Основна ідея періодизації означеного соціально-педагогічного явища полягає в тому, що кожний період схарактеризовано відповідно до стану зовнішньої та внутрішньої диференціації вищої освіти Чернігівщини, яка ґрунтувалася на адекватних часові освітніх парадигмах. Особливості змістово-методичного та матеріально-технічного забезпечення, фінансування, підготовка викладачів для здійснення навчально-виховного процесу були зумовлені суспільною потребою підготовки студентів до трудової діяльності. Водночас здійснювалася й зовнішня диференціація розвитку вищої освіти Чернігівщини, яка визначалася впливом на її діяльність демографічних, політичних і економічних чинників, традицій і ціннісних освітніх орієнтацій соціуму, що визначали формування вищих навчальних закладів, їх профільність і структуру.

Методологічну основу дослідження становлять:

  • соціокультурний підхід, який є підґрунтям для встановлення взаємозв’язків соціальних, культурних, економічних, демографічних чинників та їх впливу на розвиток вищої освіти Чернігівщини;

  • хронологічний підхід уможливлює виявлення характеру динаміки вищої освіти в досліджуваний період, виокремлення періодів її розвитку;

  • диференційований підхід сприяє виявленню та обґрунтуванню характеристик розвитку вищої освіти Чернігівщини в окремих періодах історичного поступу;

  • формаційний підхід забезпечує основу історико-педагогічного пошуку шляхів розвитку вищої освіти Чернігівщини за суспільних умов досліджуваного періоду;

  • цивілізаційний підхід дає змогу обґрунтувати прогностичні тенденції розвитку системи вищої освіти окресленого регіону.

Для розв’язання поставлених завдань на різних етапах наукового пошуку застосовано комплекс методів дослідження:

загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, синтез, узагальнення тощо), що стали основою для вивчення суперечностей, виявлення особливостей змістово-методичного, матеріально-технічного, кадрового забезпечення розвитку вищої освіти; структурування джерельної бази, аналіз соціально-економічних і соціально-педагогічних засад розвитку вищої освіти Чернігівщини та визначення чинників впливу на її розвиток, висвітлення прогресивних педагогічних ідей та просвітницької діяльності видатних діячів, що впливали на розвиток вищої освіти регіону;

науково-історичні: джерелознавчий та історіографічний аналіз, описово-аналітичний метод для пошуку, обробки й інтерпретації масиву першоджерел, характеристики розвитку вищої освіти Чернігівщини у XVIII–XX ст. як інтегрованого соціально-педагогічного явища; хронологічний метод зумовив розроблення періодизації та виявлення тенденцій і суперечностей розвитку вищої освіти в межах дослідження; термінологічний уможливив аналіз наукових напрацювань з метою визначення поняттєво-термінологічного апарату дослідження; парадигмальний забезпечив аналіз і порівняння нормативних документів, які визначали стратегії і парадигми розвитку вищої освіти Чернігівщини у різні періоди; конкретно-історичний застосовувався з метою аналізу документів, які визначали розвиток вищої освіти Чернігівщини; історико-компаративістський сприяв розробленню періодизації, визначенню тенденцій розвитку вищої освіти.

Джерельну базу дисертаційної роботи складають документи (опубліковані та неопубліковані), що регулювали розвиток вищої освіта в Україні, а саме: інформаційні повідомлення, закони, накази, циркуляри, постанови, звіти керівних органів освіти, збірники документів учительських з’їздів, нарад керівників освіти. Основою для написання дисертації стали матеріали Центрального державного архіву органів державної влади та управління України (Ф № 166 Народний комісаріат освіти УРСР (НКО) (1918–1941), Міністерство освіти УРСР (1946–1988), Міністерство народної освіти УРСР (1988–1992), Міністерство освіти України (1992–2000)); Центрального державного архіву громадських обєднань України (ф № 1 Центральний комітет Комуністичної партії України (1917–1991); Державного архіву Чернігівської області (фонди: 682 Чернігівська духовна семінарія, 679 Чернігівська духовна консисторія, 980 Чернігівський учительський інститут, 1081 История Черниговской «Просвіти», № Р–5144 Чернігівський педагогічний інститут, Р1495 Личный фонд И.П.Львова, № Р–593, № 128, № Р–594, № Р–49, № Р–596, № Р–942, Р–65, Р–5065, № Р–1115, Р–5036, Р–608, № 206, № 1555, № Р–5333, № Р–5226, № Р–16, № Р–596); архівів навчальних закладів Чернігівщини (Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка), відділу рукописів Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України, фонди відділу краєзнавства Чернігівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (Календарь Черниговской губернии на 1886 год; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1899 год; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1901 год; Памятная книжка Киевского учебного округа на 1890 год. Ч.ІV. Черниговская губерния (с приложением карты учебн. заведений М.Н.П. Черниговской губернии; Памятная книжка Киевского учебного округа на 1895–1896 учебный год. Ч. ІV. Черниговская губерния; Памятная книжка Киевского учебного округа на 1899 год.)

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал