Становлення національної системи освіти в умовах глобалізації



Скачати 224.56 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір224.56 Kb.





































Становлення національної системи освіти

в умовах глобалізації.

Сьогодні людство стоїть перед рядом серйозних викликів

– поширення тероризму, піратства, наркоманії, алкоголізму,

продовольча, екологічна проблематика, зростання соціальної

напруги між розвинутими країнами і країнами, що розвива

ються, тощо. Так збільшення невідповідності рівню розвитку

країн третього світу до провідних країн з ринковою економі

кою спричиняє загострення напруги у всьому світі і, на нашу

думку, напряму залежить від кількості освіченого населення і

рівня якості вищої освіти.

Внаслідок процесів глобалізації, зокрема й у вищій освіті,

формується новий світовий порядок, який домінуватиме у ХХІ

столітті й визначатиме головні засади міжнародної стабільнос

ті та системи безпеки. Відтак особливу увагу в умовах глобалі

зації потрібно приділяти розвиткові вищої освіти.

395
Політика національної безпеки Української держави

в гуманітарній сфері

Відомий теоретик університетської освіти, віцеканцлер Кен

сінгтонського університету П. Скотт зазначає, що глобалізація

безпосередньо стосується університетів, адже створює умови

для стандартизації навчання, а також обмежує бюджетні можли

вості розвинених країн, які здійснюють фінансування універси

тетської освіти. П. Скотт зазначає: «Глобалізація є найфундамен

тальнішим викликом, з яким зіткнулася система освіти за всю

історію свого існування»481[ с. 3].

Д. Деланті підтримує дану точку зору і зазначає, що зва

жаючи на значні трансформації в суспільстві, культурі й

знаннях, сучасний університет повинен модернізуватися, щоб

гарантувати свою «конвертованість». Д. Деланті, на відміну від

П. Скотта акцентує увагу на тому, що на рубежі XX–XXI ст.

університет уже сформувався як глобальна інституція, що

встановляє відносини із урядовими й багатонаціональними

корпораціями. Обидва дослідники розглядають глобалізацію в

контексті впровадження елементів ринкової економіки в

університети, що повинно сприяти зміцненню і національної і

світової системи вищої освіти.

Відтак, формуючи власну національну систему освіти, ми

повинні також враховувати і сучасні глобалізаційні впли

ви482[с.37]. Експерти науководослідного інституту соціального

розвитку при ООН відзначають позитивні та негативні аспек

ти глобалізації: «Відкриваючи небувалі можливості одним

людям і цілим країнам, ті ж глобалізаційні сили відіграють не

останню роль у зростанні зубожіння інших людей і країн,

їхньої невпевненості у завтрашньому дні, у послабленні соці

альних інститутів і систем соціального захисту, у розмиванні

традиційних особистісних і суспільних цінностей»483[с.7].

Академік НАНУ В. Кремень стверджує, що глобалізація

вищої освіти пов’язана зі «вступом людства на перетині тися

чоліть до нового типу цивілізації, опануванням нового способу

мислення й різновидом прогресу»484[с. 8]. Як вважає дослідник,

в XXI ст. буде розвиватися «наука як сфера, що продукує нові

знання, та освіта, як сфера, що олюднює знання». В. Кремень

вважає, що тільки така країна може здобути гідне місце в сві
481 Скотт П. Глобализация и университет // ВВШ «Alma Mater». – 2000. – № 4. – С. 3–8.

482 Чупрій Л.В. Становлення національної системи освіти в умовах глобалізацій них викликів. Фі

лософія і політологія в контексті сучасної науки. Випуск 4. Дніпропетровськ. – 2012. – С. 37–43.

483 Тревоги Мира. Социальные последствия глобализации мировых процессов. – М., –1997. –

С. 4–16

484 Кремень В. Філософія освіти XXI ст. // Персонал. – 2003. – № 1. – С. 4–18



396
Зовнішньополітичні аспекти політики національної безпеки

Української держави в гуманітарній сфері

товій спільноті, бути конкурентоспроможною, яка спроможна

в умовах глобалізованого світу збільшити свій інтелектуаль

ний потенціал, розвивати суспільство знань.

В контексті глобалізації ряд дослідників виділяють також

ідеї інтернаціоналізації. Деякі з них вважають, що глобалізація

освіти в певному сенсі виступає розвитком ідей інтернаціона

лізації. В даному контексті процес інтернаціоналізації є актив

ною відповіддю цілого ряду установ вищої освіти на глобаліза

ційні тенденції. Інтернаціоналізація передбачає функціонуван

ня вищих навчальних закладів в рамках державних систем

освіти, які прагнуть до розширення міжнародного співробіт

ництва та подолання внутрішньої ізоляції в умовах глобалізації.

Представники протилежного підходу, які найчастіше поси

лаються на роботи Пітера Скотта, вважають, що між інтерна

ціоналізацією і глобалізацією немає наступності, це два різних

процеси485[с.14]. Термін «інтернаціоналізація» розкриває зрос

тання відносин між націями і національними культурами

(в цьому сенсі інтернаціоналізація має довгу історію). «Глоба

лізація» найчастіше розуміється як процес зростання ролі

світових систем, розташованих поза державами, навіть за

наявності домінуючих національних культур. Інтернаціоналі

зація з моменту виникнення перших університетів стала

невід’ємною рисою вищої освіти і може розглядатися вже як

традиція. Глобалізація являє собою нове явище, відмінне від

інтернаціоналізації, невіддільне від нових форм суспільного

життя і нових парадигм виробництва знання.

На думку П. Скотта, глобалізацію не можна розглядати як

більш високу форму інтернаціоналізації з кількох міркувань.

Поперше, інтернаціоналізація припускає існування націо

нальної держави, глобалізація ж його заперечує і навіть ста

виться вороже. Подруге, якщо інтернаціоналізація найбільш

явно реалізується через «високі» світи дипломатії та культури,

то основи глобалізації вкорінені в «низьких» світах масового

споживання і глобального капіталізму. Нарешті, потретє,

інтернаціоналізація в силу своєї залежності від існуючого типу

національних держав тяжіє до відтворення і навіть легітимації

системи ієрархічних відносин і гегемонії, глоблізація ж,

навпаки, орієнтована на новий порядок денний: глобальні змі

ни клімату, забруднення навколишнього середовища, техноло


485 Скотт, П. Глобализация и университет / Скотт П. // Alma Mater. – 2000. – №4. – С. 4–26.

397
Політика національної безпеки Української держави

в гуманітарній сфері

гії сталого розвитку, проблеми, пов’язані з нерівністю розви

нутих країн і країн, що розвиваються, а також всередині націй.

Національні системи освіти кожної країни в сучасних умо

вах можуть здійснювати інтернаціоналізацію, але протидіяти

негативним аспектам глобалізації. Вони повинні сприяти збе

реженню власних культурних традицій, а отже і збереженню

самобутності і цілісності нації.

Досліджуючи глобалізаційні аспекти освітніх процесів ві

домі дослідники Е. Гелнер та Е. Хобсбаум зазначали, що одним

з головних механізмів, який забезпечував формування сучас

них західних націй, була саме освіта. Зокрема Е. Гелнер вва

жав, що визначальною функцією школи є утвердження націо

нальної колективної ідентичності й, зрештою, об’єднання роз

різнених етнічних і класових груп у єдине ціле, бо саме через

школу здійснюється формування соціокультурно та політич

ногомогенного суспільства, яким є сучасна націядержава за

хідного типу486[с. 153]. Тому в більшості європейських країн

розвиток системи освіти розглядався як важлива складова на

ціобудівництва. Особлива увага приділялася викладанню та

ких предметів як вітчизняна історія та література, що здатні

формувати в молоді уявлення про власну націю, її неперерв

ність, спільність історичної долі.

Освіта впливає на формування світоглядів, інтересів, цілей,

бажань, розуміння й підтримку або заперечення тих чи інших

соціальнополітичних явищ і процесів і тому в значній мірі є

політичною сферою. Освіта є головним фактором соціалізації

особистості, формування її уявлень про власну ідентичність, що

є запорукою духовного, економічного та фізичного виживання

в умовах складних і часто негативних планетарних процесів.

Тому одним з головних завдань вітчизняної системи освіти

є формування національної ідентичності. Саме освіта на всіх

етапах свого становлення виконувала це важливе завдання.

Грунтовне дослідження етапів становлення вітчизняної

системи вищої освіти в контексті світових освітніх процесів

здійснила Ванда Тітарчук. Вона виділяє чотири основні етапи

становлення вітчизняної системи вищої освіти487.

Перший етап це період формування перших європейських

університетів за часів середньовіччя й Відродження і до XVIII ст.
486 Ґелнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм: Пер. з англ. – К.: Таксон, – 2003. – 300 с.

487 В. Тітарчук. Соціокультурна глобалізація вищої освіти: тенденції та наслідки [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:http://www.viche.info/journal/391/

398
Зовнішньополітичні аспекти політики національної безпеки



Української держави в гуманітарній сфері

Україна в цей період перебувала в загальноєвропейському сере

довищі. Тут також відкривалися вищі навчальні заклади, зокре

ма Острозька та КиєвоМогилянська академія, які за навчальни

ми планами орієнтувалися на провідні західноєвропейські

університети. Значний прошарок українців отримали освіту

в кращих західноєвропейських університетах – Краківському,

Празькому, Болонському тощо і поширювали цей досвід в Украї

ні, стаючи провідниками загальноєвропейського ренесансу. То

му говорячи сьогодні про інтеграцію нашої країни до європейсь

кого культурноосвітнього простору, слід правильніше зазнача

ти про поверненні України саме до цього простору, що й відзна

чають деякі сучасні дослідники, зокрема М. Михальченко та В.

Андрущенко. Українці в цей період уже усвідомлювали себе ви

сокоінтелектуальним і європейським народом і несли просвіту

іншим народам. Слід відзначити, що українські освітяни в цей

період внесли значний внесок у розвиток культури та освіти Ро

сійської імперії. Більшість російських навчальних закладів за

снували українці. Зокрема Г. Вишенський створив Слов’яну

–латинську школу в Смоленську, А. Мацієвич – семінарію в

Ярославлі, А. Юшкевич – Новгородську семінарію, Л. Горка –

семінарію у Вятці. З 22 ректорів Словяногреколатинської ака

демії 15 були вихованцями КМА, з 27 професорів – 20 українці.

На розвиток російської філософії великий вплив здійснили віт

чизняні філософи – Г. Сковорода, П. Юркевич. Учнем остан

нього був відомий російський філософ В. Соловйов. П. Юркевич

був єдиним фахівцем у Російській імперії, який зміг очолити ка

федру філософії у Московському університеті.

Другий етап охоплює період між другою половиною XVIII

ст. і початком Другої світової війни. Він характеризується екс

портом принципів побудови освітніх систем більш розвине

них країн у менш розвинені країни. У цей період збільшується

міжнародний обмін науковими знаннями, наростає міжнарод

на мобільність студентів і викладачів. В Україні продовжується

формування потужної освітньої системи (відкривається Київ

ський університет святого Володимира, Київська духовна

академія, тощо).

Третій етап охоплює період від закінчення Другої світової

війни і до початку 90х років минулого століття. Для нього є ха

рактерним формування світової системи освіти, демократиза

ції освітніх можливостей та збільшенню міжнародної мобіль

ності студентів із колишніх колоній внаслідок розпаду

399
Політика національної безпеки Української держави

в гуманітарній сфері

колоніальної системи. Українська система освіти була складо

вою універсальної і академічної радянської освітньої системи.

Сьогодні триває четвертий, якісно новий етап інтернаціона

лізації вищої школи та її глобалізації. Для нього є характерним

масове поширення освіти, яка є одним з головних чинників

реалізації інноваційної стратегії держави та збільшення конку

рентоспроможності держави в новій глобальній економіці.

Головне завдання даного етапу – побудова суспільства знань.

Україна, входячи в четвертий етап, повинна будувати сус

пільство знань, не забуваючи власні освітні традиції. Так віт

чизняна дослідниця Н. Балабанова чітко зазначає, що культур

на глобалізація вищої освіти в Україні повинна проявлятися

через розбудову інноваційнознаннєвого суспільства. Цей

процес стримується рядом негативних чинників, зокрема та

ким істотним фактом, як тривале перебування України в тота

літарній системі, внаслідок чого стримувався вільний розви

ток її соціальної й культурної сфери. Але в роки незалежності

«в суспільстві на місце ідеологізованих за радянських часів

способів поведінки прийшли егоїзм, культ споживання,

прагматизм, гола раціональність, моральна пластичність, що

також не є позитивними явищем. Тому потрібно шукати влас

ний самобутній шлях розвитку»488[с. 63].

Досліджуючи вплив глобалізаційних чинників на освітню

сферу, російські дослідники, зокрема Г. Колін і Г. Макбурн,

пов’язують його передусім із формуванням освітньої нерів

ності, головною причиною якої є відсутність рівних умов дос

тупу до знань, інформаційних технологій і мов міжнародного

спілкування. Вони відзначають, що основною рисою такого

«розколотого» освітнього простору є високий рівень розриву

в розвитку економіки між країнами, що розвиваються і гру

пою розвинених держав, («золотий мільярд» – близько 20%

всього населення планети). Сьогодні більшість країн Азії, Аф

рики та Латинської Америки мають високий рівень неграмот

ність серед дітей і дорослих, недостатній рівень розвитку і об

меженість доступу до інформаційних технологій, що в значній

мірі відкидає молодь цих країн на периферію освіти.

Тому з однієї сторони процеси глобалізації сприяють роз

виткові вищої освіти, активнішій орієнтацію її на сучасну еко

номіку, формування нових кваліфікацій і технологій за збере
488 Балабанова Н. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України. – К.: Арістей,

– 2005. – 104 с.

400
Зовнішньополітичні аспекти політики національної безпеки

Української держави в гуманітарній сфері

ження традиційних і створення сучасних національних особ

ливостей. З іншої сторони процеси глобалізації зумовлюють

формування освітньої нерівності, так як значна частина країн,

що розвиваються, не спроможна вкладати значні кошти в роз

виток освіти. Відомий дослідник Ф. Фукуяма зазначає, що ско

ристатися успіхами глобалізації та перевагами ліберальної де

мократії зможуть лише сучасні розвинені країни.

Одним з негативних аспектів глобалізації в освітній галузі

є підвищення рівня комерціалізації системи освіти, коли вона

перетворюється лише в товар, що в значній мірі порушує мож

ливість широкого доступу до освітніх послуг і перетворює ос

віту лише в придаток до економіки. Навіть Дж. Сорос, який ак

тивно підтримує теорію відкритого суспільства, піддав крити

ці таку тенденцію. Він зазначив, що грошові цінності замінили

істинні цінності, а ринки стали панувати в таких суспільних

сферах, де їм не має бути місця (мораль, мистецтво, педагогіка,

наука, політика тощо)489[с. 13]. Не грошові цінності, а саме лю

дина, що здатна розвиватися і приймати нестандартні рішен

ня, — найважливіший капітал відкритого суспільства.

Саме люди, їх творчі та інші здібності є основним багатст

вом будьякої країни. Але розвиток людського потенціалу мо

же здійснюватися тільки на основі глибоких духовних ціннос

тей. Моральноетичні і національні цінності є і повинні бути

провідною віссю всієї системи освіти. Від розвитку комплексу

духовних, творчих, інтелектуальних та інших здібностей

особистості, залежить майбутнє нашої держави.

Визначальну роль у формуванні системи цінностей по

винна здійснювати університетська освіта. Вона повинна

сприяти гуманізації суспільства, спрямованої на формуван

ням особистості, яка усвідомлює свою укоріненість у культурі,

має потужну історичну пам’ять. Це в значній мірі буде спри

яти збереженню національної ідентичності в умовах глобалі

заційних процесів.

Тому саме шляхи формування моральної, творчої, відпові

дальної людини є важливим завданням національної системи

освіти в умовах глобалізації. Так Філіп Кумбс в своїй книзі

«Світова криза освіти», зазначає, що педагогічна технологія,

яка виконувала завдання підготовки індивідуума до освоєння

масових професій за умов індустріального суспільства, вияви

лася негнучкою чи непридатною для цього. Тому дослідник

489 Сорос Дж. Кризис глобального капитализма. – К.: Основы, – 1999. – 259 с.

401
Політика національної безпеки Української держави

в гуманітарній сфері

вважає, що на зміну людинівиконавцю повинна прийти лю

динатворець. На сучасному етапі формуються нові освітні

системи, альтернативні традиційним. Зокрема на Заході це гу

маністичний напрямок у педагогіці – система Монтессорі у

Франції, Роджерівські школи в США тощо. У Радянському

Союзі Е. Ільєнковим були сформовані принципи розвиваючо

го навчання (РН). Дані системи найголовнішим вважали при

родний розвиток особистості дитини. Основний їхній прин

цип – гідність дитини важливіша, ніж знання.

Табл. 4.3.1. Два підходи у педагогіці щодо розуміння процесу

навчання


Традиційний підхід

Мета: умови та рецепти виконання

професійного завдання

Основна сила – педагог


Позиція учня – об'єкт впливу
Нормативна установка учня –

отримати готове знання

Становлення норми

Сучасний підхід

Мета: показати засіб творчого

вирішення проблеми

Основна сила – сам учень

Позиція учня – природний

інтерес


Нормативна установка учня –

постійний творчий пошук



Тому в умовах глобалізації потрібно розвивати систему ос

віти спрямовану на розвиток людини – творця, носія націо

нальних традицій, так як на думку деяких дослідників, зокре

ма Е. Гріна «в «постнаціональну ринкову добу» система націо

нальної освіти стає «мертвою, анахронічною, недоречною,

раптом втрачає свій сенс»490[с. 275]. В даному контексті проце

си комерціалізації освіти можуть призвести до незворотної

трансформації самого феномена освіти, так як вона втратить

свою сутність, потрапляючи в повну залежність від цінностей

ринкової економіки.

Глобалізація сприяє формуванню універсальних, загаль

нолюдських цінностей. Але в той же час вони є досить абс

трактними. Ринкова економіка, раціональність, демократія,

соціальноправова держава, освітні цінності різні в різних

країнах. Їх реалізація залежатиме від культури і традицій

суспільства.
490 Квак М. Національна держава, глобалізація та університет як модерний заклад//Ідея

Університету: Антологія/Упоряд. М. Зубрицька, Н. Бабалик. – Львів: Літопис, – 2002. – С. 267–291.

402



Зовнішньополітичні аспекти політики національної безпеки

Української держави в гуманітарній сфері

Глобалізація з однієї сторони створює потужні інформа

ційні технології, які об’єднують світ в єдине ціле а з іншої сто

рони вона призводить до уніфікації культурного простору, ко

ли втрачається самобутність і неповторність багатьох культур.

Сьогодні поширюється «масова культура», яка популяризує

здебільшого американський спосіб життя з його раціональніс

тю і надмірним гедонізмом та споживацтвом. Вона насаджу

ється за допомогою сучасних ЗМІ і особливо Інтернету. Так,

найпоширенішою мовою для спілкування є англійська мова,

70% усіх сайтів знаходиться в Америці. Як зазначає відомий

дослідник З. Бжезінський, Америка стала «джерелом культур

ної спокуси», яка «поширюється не за рахунок нав’язування, а

за рахунок наслідування, це є свідченням того, що масам подо

бається ця культурна революція»491[с. 237]. А масова культура

і культ споживацтва зумовлені все зростаючими потребами

ринкової економіки, яка стає всеосяжною, охоплюючи всі

сфери людського життя, яка виснажує природні ресурси і

врешті решт може призвести до всеосяжної світової економіч

ної і соціальної кризи. Дж. Сорос відзначає негативні аспекти

надмірної ринковізації світу: «Навіть якщо ми відсунемо у бік

більш суттєві моральні та етичні питання і сконцентруємося

лише на економічних проблемах, ідеологія ринкового

фундаменталізму і тут виявиться глибоко і безнадійно помил

ковою. Іншими словами, ринкові сили, якщо їм надати повну

владу навіть у суто економічних і фінансових питаннях викли

кають хаос і врештірешт можуть призвести до падіння світо

вої системи капіталізму»492[с. 11].

В цих умовах національна система освіти повинна підтри

мувати і популяризувати свою власну культуру. Саме специ

фіка культури, на переконання Ф. Фукуями, є найголовнішою

умовою належного функціонування ліберальної демократії.

На думку дослідника потрібно формувати культуру глибокого

індивідуалізму, яка буде сприяти формуванню нововведень,

інновацій. Він зазначає, що високій ступінь самоорганізації

членів суспільства, раціональний тип мислення, плюралізм,

толерантність, «вбудовані в офіційні інститути ведуть до куль

турної розмаїтості»493[15, с. 19].

491 Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство / Пер. с англ. – М.:

Международные отношения, – 2004. – 288 с.

492 Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. – М., 1999. – С. 23

493 Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку / Пер. з англ. В.

Дмитрика. – Львів: Кальварія, –2005. – 380 с.

403
Політика національної безпеки Української держави

в гуманітарній сфері

На думку С. Хантінгтона держави і народи в епоху глобалі

зації, щоб зберегти свою самобутність, повинні керуватися

цінностями й способом думок, що сформувалися в їхніх влас

них культурах.

Тому в умовах глобалізаційних викликів країни повинні

особливу увагу звертати на оптимізацію національної системи

освіти, яка повинна забезпечувати як належний рівень інтелек

туального розвитку кожного громадянина України, так і збіль

шення конкурентоспроможності України на світовій арені.

Україна на даний момент має значний освітньоінтелектуальний

потенціал і одним з головних завдань політики національної

безпеки в гуманітарній сфері є його збереження та підвищення

престижу вітчизняних навчальних закладів в умовах зростання

світового суперництва за висококваліфікованих фахівців.

Гуманітарна безпека України не може бути гарантована

без співпраці на регіональному і світовому рівнях. Головне

завдання під час глобалізації вищої освіти – створити прозорі

та однакові правила гри, які повинні знайти відображення на

рівні національного та міжнародного законодавства, тоді ми

зможемо говорити про єдиний простір вищої освіти в Європі.

Процес об’єднання Європи триває, його поширення на Схід

супроводжується формуванням освітнього і наукового прос

тору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері

в масштабах усього континенту494[с. 12].

Підсумовуючи слід зазначити, що якісна передова вища ос

віта – це та сфера гуманітарної політики, яка здатна об’єдна

ти світ, незважаючи на віросповідання, традиції, політичний

режим. Ми повинні розуміти, що основна ідея, мета та ціль

глобалізації вищої освіти – це світовий поступ. В основі соці

альнополітичних трансформацій замість «державницької»

має бути «людиноцентрична» модель, закладена в систему за

конодавства розвинутих європейських держав495[с. 25].

В той же час важливим завданням системи сучасної освіти

є також протидія уніфікаційним процесам глобалізації та

орієнтація на збереження самобутності особистості, її духов

не та культурне збагачення, національну само ідентифікацію.

Політичні, соціальні, правові зміни в Україні в значній мірі

позначаються на людині, тому щоб людина знайшла себе в су

494 Гостєва К. Болонський процес і основні принципи та етапи формування зони європейської вищої

освіти [текст] / К. Гостєва // Імідж сучасного педагога. – 2010. – №3. – С. 12–15.

495Гуманітарна політика Української Держави в новітній період: [монографія] [текст]; за ред. С.І. Зді

орука. – К. : НІСД, –2006. – 403 с.

404
Зовнішньополітичні аспекти політики національної безпеки



Української держави в гуманітарній сфері

спільних нішах, щоб включилася в процеси державотворення,

потрібно продумати і сформувати суспільну концепцію вихо

вання на засадах гуманізму, моралі та духовності.

Це відображено у розробці та реалізації сучасної системи

національної освіти в Україні. «Національна доктрина розвитку

освіти України у XXI столітті» серед пріоритетних напрямків

удосконалення виховання передбачає визнання людини найви

щою цінністю суспільного життя, розвиток її інтелекту, потен

ційних, творчих можливостей, формування загальнолюдських і

національних моральних та етичнодуховних цінностей.

У «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI

столітті» зазначається, що освіта має національний характер,

вона ґрунтується на національних культурноісторичних

цінностях українського народу, його традиціях і духовності»

Відповідно до Болонського процесу в системі національної

освіти ми також враховуємо європейські та загальнолюдські

цінності. В сучасних умовах вітчизняна система освіти має



виробити ефективні механізми захисту культурноосвітнього

простору України від негативних наслідків глобалізації.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал