Сталий розвиток суспільства: запорізький регіональний досвід: монографія



Сторінка14/23
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

2.7. Соціальна мобілізація студентської молоді Запорізького національного університету у сталому розвитку суспільства(І. В. Дударева, В. А. Лаврік)


Для сучасного місцевого розвитку в Україні характерне збільшення громадських об`єднань задля втілення громадських ініціатив. Завдяки реалізації в Україні програм сталого розвитку ООН, громадяни стали більш самостійними у побудові успішних проектів з покращення життя на своїй території, у забезпеченні власного місця проживання сучасними технічними засобами тощо. Намічається позитивна тенденція до розповсюдження активного способу мислення та усвідомлення громадянами себе як суб`єктів власного села, міста, країни. Тим не менше, молодь як соціальна група, що володіє великим потенціалом до розбудови країни, ще не має великого досвіду у соціальній мобілізації, як це є у більш розвинених країнах Західної Європи. Для українського суспільства довгий період часу було традиційним сприйняття себе як пасивного об`єкта діяльності соціалістичної держави, очікування допомоги у вирішенні всіх нагальних проблем виключно від органів державної влади. Склалася певна норма світосприйняття, яка зараз починає руйнуватися і замінюватися поглядом на себе як активно діючих громадян, які можуть впливати на розвиток території свого проживання.

З метою визначення перспектив процесу соціальної мобілізації молоді, було проведено пілотажне соціологічне дослідження соціального потенціалу студентської молоді у даній сфері3. У першу чергу, був проаналізований показник усвідомлення молодими людьми себе як соціальних суб`єктів. Соціальна суб`єктність була розкрита через питання «Як Ви вважаєте, чи несете Ви особисту відповідальність за стан справ у Вашій країні?». За результатами відповідей респондентів на питання, майже 60% молодих людей демонструють високий рівень усвідомлення власної відповідальності за справи у країні (див. Рис. 2.22). Це говорить про те, що більше 60 % опитаної молоді можна охарактеризувати як людей з вираженими якостями соціального суб`єкта у побудові власної країни. Тим не менш, майже третина опитаних продемонструвала себе у даному питанні як налаштованих відсторонено від справ власної країни. Це свідчить про значне розповсюдження серед молоді позиції «об`єкта» – усвідомлення себе пасивним елементом державної системи, до розбудови якої індивід не має відношення.


Рис. 2.22. Усвідомлення власної відповідальності за стан справ у країні


Якщо розглядати показники усвідомлення власної відповідальності за стан справ у місті або селі проживання респондента, то показники «соціальної суб`єктності» є вищими (див. Рис. 2.23). Так, усвідомлюють власну відповідальність за стан справ у місті або селі проживання майже 70% респондентів, що є вищим на 10% по відношенню до державного рівня. І ці дані самі по собі говорять про перспективність розгортання програм соціальної мобілізації населення з вирішення соціально значущих проблем – зокрема, таких як ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Об`єктом уваги з боку Програми є, перш за все, місцевий рівень самоврядування та втілення громадських ініціатив. Тому результати даного соціологічного дослідження можна вважати успішним практичним підтвердженням даного ідейного прагнення з розвитку соціальної інфраструктури локальних громад.

Рис. 2.23. Усвідомлення власної відповідальності за стан справ у місті/ селі


При цьому, відсоток відповідально налаштованих молодих людей виявився більшим серед респондентів з вищою та незакінченою вищою освітою. Такий результат можна пояснити тим, що представники старших вікових категорій є більш соціально самостійними.

З метою більш детального дослідження усвідомлення молоддю власної ініціативи у процесах розбудови держави, був проаналізований показник усвідомлення молоддю власного реального впливу на владу та прийняття рішень. Незважаючи на достатній рівень усвідомлення молодими людьми себе як соціальних суб`єктів держави та окремого місця проживання, результати у даному питанні виявилися більш низькими (див. Рис. 2.24). Так, на питання «Як Ви вважаєте, чи можуть такі люди, як Ви, реально впливати на владу та прийняття рішень?» позитивно на це питання відповіла лише третина опитаних. У той час як негативно – близько 60 %. Даний показник, на перший погляд, йде врозріз з високим потенціалом соціальної мобілізації, продемонстрованим молодими людьми у перших двох питаннях. Якщо проаналізувати, чому люди, у своїй більшості налаштовані активно у відповідальності за стан справ у країні та місті або селі, у той же час, в основному, не вважають себе спроможними реально впливати на владу й прийняття владних рішень, можна висунути наступне припущення. Сформоване серед молоді громадянське суспільство схильне сприймати владу як орган, що йому протистоїть. Таким чином, індивіди готові до втілення власної соціальної ініціативі, але не покладаючись при цьому на владу. Тому що у своїй більшості сприймають владу як «глухий» до громадської думки апарат, на який не може вплинути середній представник соціальної групи молоді. Отже, можна припустити, що покладання сподівань на облаштування соціальної інфраструктури у масовій свідомості молоді починає зміщуватися від патерналістської моделі (на державу) до моделі громадянського суспільства (на себе, на осередки місцевих громад).



Рис. 2.24. Усвідомлення можливості впливу на владу та прийняття рішень


Загалом, ініціативно налаштованих у даному питанні людей виявилося більше серед респондентів з вищою та незакінченою вищою освітою (див. Табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Залежність освіти та усвідомлення можливості реального впливу людей на владу та прийняття рішень


п/п


Рівень освіти

Усвідомлення можливості реального впливу людей на владу та прийняття рішень

Можуть практично завжди

Можуть, і доволі часто

Важко відповісти

Можуть, але дуже рідко

Ні, абсолютно не можуть

Загалом

1.

Вища

0%

33,3%

11,1%

44,4%

11,1%

100%

2.

Незавершена вища

9,1%

24,7%

11,7%

40,3%

14,3%

100%

3.

Середня спеціальна

0%

0%

0%

66,7%

33,3%

100%

4.

Повна середня

6,7%

20%

20%

40%

13,3%

100%

Дослідивши цей аспект прояву потенціалу до соціальної мобілізації молоді, перейшли до аналізу перспектив успішного впровадження та популяризації мобілізаційних проектів громадських, міжнародних організацій, які спрямовані на вирішення соціально-інфраструктурних питань проблемних регіонів та населених пунктів. Даний аналіз проводився через питання респондентам «Як Ви вважаєте, від кого у найбільшій мірі залежить рівень розвитку Вашого міста/ села?». У результаті було виявлено, що позиції «від держави» та «від особистих зусиль та ініціативи громадян» набрали майже порівну відповідей респондентів (див. Рис. 2.25). Таким чином, молоді люди знаходяться у процесі вибору між двома моделями соціальних орієнтацій – на державу та на сектор громадянського суспільства, що складається з громадських об`єднань чи особистої ініціативи у вирішенні суспільних проблем. І останні набувають все більшого суспільного визнання – більше 20 % опитаних молодих людей вважають, що саме від громадських організацій та рухів залежить рівень розвитку їхнього міста чи села. Найменший показник мають політичні партії та блоки, вплив яких визнають тільки 12 % опитаних. Вочевидь, це свідчить про падіння суспільної довіри до якості вирішення соціально-інфраструктурних проблем політиками.

Окремо зазначимо, що серед респондентів з середньою та середньо-спеціальною освітою виявилося значно менше людей, які вважають рівень розвитку свого міста або села залежним від їхніх зусиль та ініціативи.

Рис. 2.25. Суб`єкти впливу на рівень розвитку населеного пункту


Дослідження соціальної мобілізації молоді у демократизації українського суспільства демонструє тісний зв`язок між зростанням соціальної активності молоді та ствердженням громадянського суспільства. Сама по собі оцінка рівня демократизації суспільства може впливати на рівень соціальної активності громадян – мотивувати до змін власними зусиллями або навпаки, знижувати соціальну активність через соціальні розчарування і зневіру. Для того, щоб виявити рівень демократизації українського суспільства у очах молоді, респондентам було запропоновано оцінити рівень демократизації за 5-бальною шкалою (див. Рис. 2.26). У результаті, найбільшого розповсюдження отримала оцінка «скоріше низький» та «дуже низький» (загалом, майже 50 % відповідей). Оцінка «3» –тобто, середній рівень, отримала дещо менше – 46,6% відповідей. Показово, що тільки близько 2 % вважають, що демократизація українського суспільства знаходиться на відносно високому рівні. Таким чином, вибудовується дещо песимістична картина усвідомлення молоддю рівня демократизації українського суспільства. Такі дані можуть як гальмувати процес соціальної мобілізації молоді (примушуючи людей вірити у власне безсилля та неможливість вплинути на цю ситуацію), так і навпаки – активізувати (викликавши внутрішнє прагнення побороти негативну ситуацію). Отже, зважаючи на ці результати, зростає необхідність актуалізувати соціальну активність молоді, показати, що це є необхідною запорукою побудови успішного майбутнього і демократизації країни.

Рис. 2.26. Оцінка респондентами рівня демократизації українського суспільства


Задля вивчення потенціалу соціальної мобілізації молоді, респондентам було запропоновано перерахувати громадські рухи та організації, у роботі яких вони коли-небудь брали участь. За результатами опитування молодих людей, більшість з них (32 %) не брали участі у подібних об`єднаннях (див. Рис. 2.27). Серед тих, хто приймав участь у них, більшу частину склали групи громадських рухів у соціальних мережах в Інтернеті (майже 18 %), творчі об`єднання (13,3 %), а також участь у окремих акціях громадських рухів (11,1 %). Набагато менш розповсюдженою серед молодих людей виявилася участь у об`єднаннях за місцем проживання (у багатоквартирному будинку, мікрорайоні, поселенні) – лише близько 7 % відповідей. Це можна пояснити невисокою поки що участю громадян у подібних об`єднаннях. Також це коло інтересів не є достатньо пріоритетним для молоді як вікової соціальної групи. На цьому ж рівні знаходиться участь у політичних партіях та блоках, яку обрали близько 7 % респондентів.

Рис. 2.27. Участь у громадських рухах та організаціях


Соціальна мобілізація молоді у демократизації українського суспільства на практиці пов`язана із втіленням програм в рамках концепції сталого розвитку ООН. Через цей взаємозв`язок подальше втілення та популяризація даних програм залежать, у першу чергу, від обізнаності молоді у сфері ідеї та програм зі сталого розвитку.

Якщо подивитись на залежність між місцем проживання та ступенем обізнаності концепцією сталого розвитку серед респондентів, відзначаються наступні особливості. Молоді люди, що проживають у селі, є набагато більш інформованими щодо сутності концепції (див. Табл. 2.7). Так, серед мешканців сіл 40 % чули та знають загальну сутність концепції сталого розвитку. Вочевидь, програма з соціальної мобілізації ООН, яка діє, в основному, у селах, дає свої значні результаті на практиці. 27 % опитаних молодих людей, які є мешканцями міст, добре знають або чули про концепцію сталого розвитку. Кількість впевнено інформованих тут набагато менша, але ступінь ознайомлення з самою назвою – вища: 34,7 % опитаних обрали варіант «дещо чув, але не знаю, у чому суть». Якщо аналізувати дані по респондентам, які проживають у селищах міського типу, тут показник впевненої інформованості найнижчий серед інших населених пунктів (25 %), але не дуже відстає від міського. При цьому, цілих 50 % респондентів про концепцію дещо чули, хоча і не знають, у чому її суть. Таким чином, відзначається широка обізнаність назвою «концепція сталого розвитку» серед мешканців усіх типів населених пунктів. Але точне знання змісту цього поняття в основному відзначається поки що тільки серед головних учасників проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» – мешканців сіл.

Таблиця 2.7

Інформованість концепцією сталого розвитку людства та місце проживання респондентів



п/п


Місце проживання

Ступінь обізнаності концепцією сталого розвитку людства

Так, дуже добре знаю

Чув та знаю загальну суть

Дещо чув, але не знаю, у чому суть

Ні, не чув нічого

Важко відповісти

Загалом

1.

Місто

7,4%

20%

34,7%

32,6%

5,3%

100%

2.

Село

0%

40%

0%

60%

0%

100%

3.

Селище міського типу

0%

25%

50%

25%

0%

100%

Потенціал до соціальної мобілізації молоді продемонструвало вивчення відповідей респондентів на запитання: «Чи готові Ви вирішувати проблеми Вашого району власними зусиллями разом з іншими мешканцями?». Більшість респондентів показали готовність до соціальної мобілізації на рівні вищому за середній (див. Рис. 2.28). А саме, половина опитаних дали відповідь «Так, якщо ситуацію довгий час не може вирішити міська влада». Вагома частина опитаних продемонструвала високий рівень потенціалу до соціальної активності: 26 % безумовно відповіли, що цілком готові. Значно меншим, хоча і істотним, виявився показник повного або часткового небажання залучати власні зусилля до вирішення проблем району проживання (20 %). П`ята частина опитаних молодих людей знаходиться у невизначеності стосовно досліджуваного питання, а значить, представляє собою «цільову аудиторію» для популяризації ідей сталого розвитку та соціальної мобілізації молоді. На відміну від категорії опитаних, що визначилися у своєму небажанні докладати зусиль до вирішення проблем місця проживання, дана категорія уявляється нам менш категоричною. Тому є сподівання, що її можна буде мотивувати до соціально активної діяльності.


Рис. 2.28. Готовність вирішувати проблеми району спільними зусиллями з іншими мешканцями


Вивчення гендерної специфіки готовності молодих людей до кооперації з іншими задля вирішення проблем району власного проживання показало наступні особливості (див. Табл. 2.8). Серед жінок активно налаштованих у цьому питанні виявилося 50 %, у той час як серед чоловіків – більше 80 %. Ці показники відображують природну активність чоловіків, що розповсюджується і на сферу вирішення соціальних проблем також. Таким чином, дану особливість необхідно враховувати при вивченні причин недостатньої соціальної активності молодих людей та використовувати гендерну специфіку у рекламуванні соціальної мобілізації молоді.
Таблиця 2.8

Готовність вирішувати проблеми району спільними зусиллями з іншими мешканцями: гендерний аспект



п/п


Стать

Ступінь готовності вирішувати проблеми району спільними зусиллями з іншими мешканцями

Так, цілком готовий

Так, тільки якщо ситуацію довгий час не може вирішити міська влада

Важко відповісти

Скоріше ні

Однозначно ні

Загалом

1.

Жіноча

18,2%

32,5%

24,7%

20,8%

3,9%

100%

2.

Чоловіча

48,1%

33,3%

11,1%

7,4%

0%

100%

Те, яким чином це можна зробити, розкривається через аналіз відповідей респондентів на питання: «Що змогло би спонукати Вас приєднатися до місцевої громади задля вирішення місцевих проблем Вашого міста/ села/ району?». Респонденти могли обрати до 3-х варіантів відповідей. Результати аналізу відповідей на дане питання показали, що найбільше може мотивувати молодих людей крайнє загострення проблеми, що вимагає скорішого вирішення (57,7 % відповідей). Для 45,2 % респондентів спонукальним до соціальної мобілізації є фактор бездіяльності місцевої влади. 43,3 % відповідей молодих людей продемонстрували потяг до асоціації: людей може мотивувати приєднання до громади знайомих, рідних, друзів. Показово, що істотну кількість відповідей опитаних набрав фактор матеріальної винагороди – майже 35,6 % відповідей.

Тобто, молоді люди змогли б приєднатися до місцевої громади задля вирішення проблем власного місця проживання за умов матеріальногозабезпечення. Це може свідчити, по-перше, про економічну нестабільність молоди – коли фактор заробітку передує будь-яким ідейним планам. По-друге, респонденти могли мати на увазі і недостатнє бажання приєднуватися до місцевої громади, яке може перебороти лише матеріальна винагорода. У будь-якому випадку, істотний показник даного мотивуючого фактору говорить про недостатньо сформоване почуття власної соціальної суб`єктності у частини молодих людей.

Необхідно також відзначити роль такого заохочувального фактора, як «публічна подяка, згадка у ЗМІ». Він набрав майже 11 % відповідей, продемонструвавши, що нематеріальні фактори також можуть бути дієвими у формуванні внутрішньої мотивації до соціальної мобілізації молоді. Отже, це необхідно врахувати при побудові практичних рекомендацій та впровадженні соціальних технологій мобілізації соціального потенціалу молоді в українському суспільстві.

Незважаючи на вагомість фактору матеріальної винагороди, цікавим є те, що пасивно налаштованих до приєднання до місцевої громади молодих людей виявилося значно менше, ніж активних. Варіант відповіді «Нічого, вважаю це виключною прерогативою влади» набрав лише 6,7 % відповідей (і це при тому, що респондентам дозволялося обрати більше одного варіанту відповіді). Це підтверджує перспективність програм з соціальної мобілізації серед молодіжного середовища (див. Рис. 2.29).

В цілому, соціальна активність у питанні приєднання до місцевих громад є дуже високою, тому при правильній інформаційній роботі є високі шанси до залучення великої кількості молоді.



Рис. 2.29. Мотивуючі фактори до соціальної мобілізації


Визначивши потенціал до соціальної мобілізації у молоді, були досліджені основні бажані напрямки діяльності з налагодження соціальної інфраструктури, які бачать респонденти. Це було розкрито через питання: «Якщо би Ви отримали можливість визначити головні напрямки фінансування соціальної інфраструктури у Вашому місті/ селі, куди б у першу чергу Ви спрямували кошти?». Респондентам надавалася можливість обрати до п`яти головних, з їх точки зору, напрямків. У результаті аналізу відповідей респондентів, було виявлено, що найбільш затребуваною з точки зору змін є сфера медичного обслуговування – її реформувати прагнуть 68,3 % опитаних (див. Рис. 2.30). Надалі, з невеликим відривом, йде проблема створення робочих місць (64,4 %). Дещо меншої, але досить істотної уваги, з точку зору опитаних, заслуговує вирішення транспортних проблем, будівництво доріг тощо (54,8 % відповідей). Наступним за затребуваністю пріоритетом для фінансування виступає вирішення екологічних проблем (45,2 % відповідей). Даний аспект цілком вписується у концепцію ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», оскільки впровадження енергозберігаючих технологій переслідує не тільки економічну, але й екологічну вигоду. Тому на цьому аспекті необхідно акцентувати увагу при інформуванні широкого загалу молодих людей стосовно даної Програми розвитку ООН. Варіанти відповідей «будівництво соціального (пільгового) житла, оновлення житлового фонду», «молодіжні програми», «розвиток освіти» набрали трохи більше третини відповідей. Середні показники – «розвиток житлово-комунальної сфери», «підтримка незахищених верств населення» (трохи більше 20 %). Значно менше (12,5 %) – «удосконалення діяльності правоохоронних органів». І найменшу зацікавленість у фінансуванні розвитку, з точки зору респондентів, має розвиток місцевого самоврядування. Вочевидь, тому, що молоді люди вважають державну владу та державних службовців досить соціально забезпеченими та не бачать сенсу у додатковому фінансуванні.

Рис. 2.30. Бажані напрямки соціальної мобілізації молоді


Соціальна мобілізація передбачає участь громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні. Важливо визначити ступінь готовності до цієї діяльності та прийнятні для молодих людей форми участі. Це завдання було вирішено через аналіз відповідей респондентів на питання: «Які форми участі громадян у прийнятті рішень на державному та місцевому рівнях Ви вважаєте найбільш ефективними?». Результати підтвердили демократичну налаштованість респондентів, незважаючи на низьку оцінку рівня демократизації українського суспільства, яку вони надали. Крім того, за результатами відповідей, виявлена перспективність використання у проекті ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» такого методу соціальної мобілізації як об`єднання жителів у місцеві громади задля вирішення місцевих соціальних проблем. Це ілюструється даними соціологічного дослідження (див. Рис. 2.31). Так, найбільш ефективним, з точки зору молодих людей, методом прийняття рішень на державному та місцевому рівнях виступає участь у громадських організаціях (майже 23 %). На другому місці знаходиться інший демократичний метод – вивчення громадської думки та її врахування у прийнятті рішень (майже 16 %). Набагато менше відповідей набрали методи створення громадських рад при органах державного та місцевого управління, участь у мітингах та демонстраціях, громадські слухання соціально значущих проблем (більше, ніж по 9 % кожний варіант). Необхідно відзначити, що схвалення мітингів та демонстрацій знаходять невелику підтримку серед молоді, коли мова йде про дієвість цього методу у прийнятті рішень на державному та місцевому рівнях. Визнаємо, що це позитивна тенденція до конструктивного вирішення соціальних проблем серед молодих людей. На четвертому місці за ефективністю, на думку опитаних молодих людей, знаходиться обговорення проектів рішень влади у ЗМІ (7,7 %). Дещо менше відповідей набрали варіанти «збір підписів» та «гарячі» телефонні лінії органів влади та управління» (по 6,9 %) – це також досить демократична позиція. Цікаво, що найменш ефективними методами прийняття рішень на державному та місцевому рівнях, з точки зору респондентів, вважаються участь у політичних партіях (5 %) та консультації органів влади з незалежними експертами (3,5 %). Але в цілому, методи прийняття рішень, характерні для громадянського суспільства, є досить поширеними серед молоді та орієнтованими здебільшого на роль громадянських соціальних інститутів.

Рис. 2.31. Ефективні форми участі у прийнятті рішень на державному та місцевому рівнях


Задля виявлення цілісної картини потенціалу молоді до соціальної мобілізації, у процесі соціологічного дослідження вивчалися погляди, соціальні устремління та плани молодих людей на найближчу перспективу – 3 роки. У результаті, були виявлені наступні особливості перспектив особистого розвитку. Найголовнішою з них є продовження навчання (16,7 %), що відбиває вікові особливості опитуваних. При цьому вдвічі менше людей (8,2 %) планують підвисити свою кваліфікацію, професійну освіту. Наступна перспектива – отримання гідної постійної роботи (14,2 %). На третьому місці – пізнавально-розважальна: більше 13 % набрав варіант відповіді «більше подорожувати, пізнавати інші країни». Четверте місце посіли варіанти «просто більше радіти, отримувати задоволення від життя» та «реалізувати мрію» (відповідно 12,6 % та 11,7 %). Цікавим є те, що перспективи, які виражають прагматичні цінності (такі, як заробляння більшої кількості грошей, виїзд закордон та проживання там) поступаються місцем перерахованим цінностям самореалізації. Крім того, сімейні та цінності особистого життя у вигляді планів знайти партнера по життю та віддавати всю увагу родині набрали дуже низький відсоток відповідей. Це говорить про домінуючу спрямованість молоді на зовнішній світ, тому вікова специфіка ранжування цінностей поки що висуває сімейні цінності на останні позиції.

Виявлені в результаті емпіричного дослідження особливості надають об`єктивну характеристику потенціалу молоді до соціальної мобілізації. Одним з ключових показників рівня та потенціалу соціальної мобілізації молоді є усвідомлення нею власної суб`єктності – тобто, здібності самостійно та активно приймати участь у вирішенні місцевих проблем. Крім того, суб`єктність є характеристикою здатності визначати напрямки розвитку своєї держави, населеного пункту. Впевненість у собі, своїх життєвих силах та можливостях, бажання здійснювати соціальні перетворення утворюють соціально-психологічне підґрунтя соціальної активності молоді. Задля його підтримки доцільним є використання соціальної реклами, у якій пропагуються цінності соціальної ініціативи та соціальної відповідальності молоді за майбутнє своєї країни та місця проживання.

У ході проведеного дослідження було виявлено, що молоді люди знаходяться у стані «між двох вогнів», коли мова заходить про відповідальність за розвиток власного місця проживання. Майже порівну молодих людей покладають цю відповідальність на державу – з одного боку, і на особисті зусилля та ініціативи громадян – з іншого боку. У результаті, молоді люди знаходяться у ситуації вибору між двома моделями соціальних орієнтацій – на державу та на сектор громадянського суспільства, що складається з громадських об`єднань чи особистої ініціативи у вирішенні суспільних проблем. Тому необхідним у даній ситуації є залучення молоді до роботи у соціальних об`єднаннях в рамках проектів з перетворення соціальної інфраструктури, зокрема, наприклад, Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». У процесі спільної проектної роботи у молодих людей буде вироблятися погляд на себе як на вагому частину суспільства, яка може нести відповідальність за прийняття важливих рішень на практиці та докладати власних зусиль до втілення серйозних соціальних проектів.

Однією з форм підготовки молодих людей до проектної роботи є реалізація мобілізаційної схеми – поетапного здійснення певних дій (можливо, у ігровому варіанті) із залученням якомога більшої кількості учасників. Завдяки використанню подібного методу в молоді формуються навички комунікативної групової роботи, залучення учасників для роботи у соціальних проектах. Набувається організаційний досвід, важливий для того, щоб надалі становитися ініціаторами, а не співвиконавцями даних проектів.

Оскільки результати соціологічного дослідження продемонстрували більшу інформованість щодо концепції сталого розвитку людства серед мешканців сіл у порівнянні з мешканцями міст та селищ міського типу, необхідною рекомендацією є популяризація ідеї сталого розвитку серед мешканців цих населених пунктів. Найбільшу ефективність буде мати інформування через освітні заклади шляхом впровадження у навчальні курси та дисципліни окремих тем, присвячених проблемі сталого розвитку суспільства та соціальній мобілізації молоді зокрема.

За результатами дослідження, рівень усвідомлення власної соціальної суб`єктності вищий у молодих людей, які мають незавершену або завершену вищу освіту. Через це, отримання вищої освіти буде виступати вагомим фактором зростання соціальної мобілізації молоді і демократизації українського суспільства.

Гендерні особливості дослідження соціальної активності продемонстрували, що до тренінгів з проектної роботи необхідно інтенсивніше залучати жінок. Тому що жінки слабше усвідомлюють власну спроможність вирішувати спільно інфраструктурні проблеми. Таким чином, вони потребують посилення впевненості у собі та у власному соціальному потенціалі.

У підсумку, необхідно відзначити велику роль у вдосконаленні потенціалу до соціальної мобілізації молоді популяризації здійснюваних соціальних проектів та ідей зі сталого розвитку через інтернет-мережі. Врахування рекомендацій сприятиме вдосконаленню потенціалу до соціальної мобілізації молоді і активізації соціальної суб`єктності українського суспільства в цілому.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал