Сталий розвиток суспільства: запорізький регіональний досвід: монографія



Сторінка11/23
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

2.4. Образи соціальної пам’яті у формуванні територіальної ідентичності(М. А. Кулик)


Взаємодія суб’єктів сталого розвитку потребує узгодження певної ціннісної основи, що дозволяє сформувати цілісність спільноти та забезпечити злагоджену комунікацію. Значною мірою такі ціннісні основи виявляються у формуванні територіальної ідентичності особистості, що є запорукою місцевого патріотизму та сталого розвитку територіальної спільноти. У формуванні територіальної ідентичності особливого значення набуває соціальна взаємодія суб’єктів соціальної пам’яті, оскільки саме із цим процесом пов’язана не лише фіксаціяв пам’яті подій, а і їх інтерпретація, трансформація, забування та можлива подальша актуалізація відповіднодо актуальних потреб спільноти. Процес перетворення актуальних даних в інформацію про минуле не являє собою лише просте перенесення інформації зі стану сьогодення в стан минулого. Особливого значення у функціонуванні соціальної пам’яті набувають образи, завдяки яким можливе узагальнення індивідуальних смислів, подальше їх утримання в суспільній свідомості та актуалізація відповідно до актуальних потреб спільноти. На ґрунті проведеного авторського соціологічного дослідження, а саме опитування мешканців Запорізької області від 18 років та старше за квотною вибіркою 1530 осіб спробуємо наблизитися до розуміння особливостей відтворення образів соціальної пам'яті територіальної спільноти.

Спираючись на дослідницькі висновки Е. Нойман, яка зазначає, що «образ не є сукупністю раціональних суджень, це переважно ірраціональне відбиття уявлень, відчуттів, оцінок, асоціацій у широкому розумінні, яке як аура огортає всі предмети свідомості та має яскравий відбиток суб’єктивного сприйняття дійсності» [79, с. 326], зазначимо на евристичному потенціалі соціологічного дослідження образів соціальної пам'яті. Е. Нойман звертає увагу на те, що соціологічне вимірювання образу дає змогу визначити інтенсивність ряду ознак досліджуваного об’єкта.

Важливими для соціологічного аналізу феноменологічної основи образу соціальної пам’яті є висновки С. Рубінштейна, який наголошує на тому, що образ є «відображеннямпредмета та відображається в образі предмет таким чином, яким він виступає в реальних життєвих відносинах, в які вступає з ним об’єкт» [100, с. 230]. Відповідно, не розуміючи смислу, особистість може визначити своє суб’єктивне ставлення до предмета, формуючи його образ і відповідно до цього ставлення реалізовувати відповідні соціальні практики.

Аналіз процесу утворення та функціонування образів соціальної пам’яті свідчить про значущість виділення суб’єктом сутнісних характеристик об’єкта, образ якого створюється. Як зазначає Р. Грановська, отримана в активній взаємодії з об’єктом інформація щодо його сутнісних властивостей перетворюється в ряд характеристик, з яких у подальшому, при впізнанні, знову реконструюються вцілісне відображення об’єкта – образ [29, с. 28]. Для успішного об’єднання певного набору характеристик в образ, що приведе до його впізнання, ці характеристики об’єкта мають відповідати таким критеріям як константність, предметність, цілісність та узагальненість.

Константність образу соціальної пам’яті має забезпечувати відносну незалежність образу від умов його сприйняття. Оскільки умови, в яких було сприйнято об’єкт, можуть бути відмінними від тих, у яких його надалі необхідно буде впізнати, особливого значення набуває спроможність запам’ятовування «опорнихточок» або кількох сутнісних характеристик, що дадуть змогу сформувати образ. Так, образ героя в соціальній пам’яті спільноти може асоціюватися з битвою з ворогом, несправедливістю, історіями гноблення, елементами визнання, вшанування тощо. Сформований у масовій свідомості такий образ героя буде забезпечувати впізнання героя в кожному, кому властиві перелічені характеристики. Константність образу забезпечує також впізнання цього героя в принципово різних сферах суспільного життя: політичній, економічній, культурній, особистісній.

Предметність образу соціальної пам’яті визначає можливість виокремлення об’єкта з-поміж інших. Для цього дійсність має поділитися суб’єктом пізнання на образ об’єкта(фігуру) та образ простору, що оточує об’єкт (фону).Однією з основних умов формування предметності образу є замкнутість простору, що уможливлює концентрацію на об’єкті, який буде сприйматися як фігура на фоні. У відтворенні образів соціальної пам’яті така замкнутість може утворюватись завдяки часовим межам події, що обмежують коло історичних подій минулого спільноти.

Фігура та фон взаємозабезпечують існування одне одного: без фону неможливим є відокремлення фігури, відсутність фігури, у свою чергу, унеможливлює існування фону, адже це призводить до відокремлення з фона будь-якої іншої фігури, що становить більш цілісний об’єкт для сприйняття. Так, для сприйняття образу героя має бути відповідний фон: коло людей, загальна ситуація в країні, що будуть характеризуватися, наприклад, некомпетентністю, незлагодженістю, нерішучістю тощо. Лише за умови наявності такого фону образ героя буде сприйнятий як чітко окреслена, розташована на передньому плані фігура.

Фігури пам’яті мають такі ознаки, як віднесеність до простору та часу, віднесеність до групи та відтворювальний характер. Оскільки будь-яка група, що згуртовується, прагне до створення та забезпечення за собою місць, які є для неї не лише сценою спільної діяльності, а й символом її ідентичності, а також опорними пунктами пригадування, відповідно, усі нормативно закріплені фігури пам’яті мають бути локалізовані в просторі та часій визначати належність людини до спільноти. Час і простір виступають своєрідним обов’язковим фоном, що дає змогу упізнати фігуру соціальної пам’яті серед інших. Так, поле битви, виснажливі обличчя військових, будівлі, що відстояні в протистоянні, можуть виступати влучним фоном для формування образу захисника в соціальній пам’яті. Відповідний фон в аналогічних ситуаціях сьогодення може призводити до формування в масовій свідомості вимог щодо персоналій, які опиняються на такому фоні. Характеристика віднесеності до групи визначає замкнутість соціальної пам’яті, оскільки вона, а відповідно, і фігури пам’яті не можуть бути передані кому завгодно, а, напроти, є тісно пов’язаними зі своїми носіями. Особливості фігури соціальної пам’яті, відбиваючи характер відносин групи, специфіку взаємодії, ціннісні орієнтації, є зрозуміли та прийнятними лише в певних групових межах. Перенесення, трансляція фігур соціальної пам’яті на інші соціальні межі можуть бути сприйняті як примус, експансія, оскільки це є порушенням ідентичності групи. Таким чином, фігури пам’яті завжди є своєрідними для певної соціальної групи, оскільки виступають основою для визначення ідентичності особистості.

Важливим моментом у формуванні фігур соціальної пам’яті є те, що обов’язковими образами пригадування є як позитивні образи (герої, друзі), так і негативні (антигерої, вороги). Функціональне навантаження позитивних фігур соціальної пам’яті пов’язане з усвідомленням значущих рис своєї територіальної спільноти, які, персоніфікуючись в образах героїв, виступають критеріями належності. Негативні ж фігури соціальної пам’яті (антигерої, вороги) виконують функцію консолідації спільноти через усвідомлення певної спільної загрози, що може перешкоджати її цілісності та суверенності. Стан розвитку спільноти, пов’язаний з активними суспільними перетвореннями, активізує вироблення нових фігур соціальної пам’яті, переміщуючи фокус, відповідно до нових критеріїв, з позитивних, схвалюваних характеристик фігури соціальної пам’яті, що формують образ героя, на негативний, не схвалюваний образ, перетворюючи його, таким чином, на антигероя. У переломні моменти таких змін визначення фігур соціальної пам’яті є найбільш проблемним, гостро поставленим у загальному дискурсі.

Оскільки соціальна група створює зі своїм простором символічну єдність, розрив цієї єдності внаслідок переселення, переїзду створює певні перешкоди у відтворенні групової ідентичності особистості. Створення поселень діаспор у цьому випадку може забезпечити єдність групи через спільне відтворення фігур соціальної пам’яті, що здатні підтримати той символічний простір, з яким група виявилася роз’єднаною. Підтримка фігур соціальної пам’яті в діаспорі виявляється настільки значущою й збереженню їх складових приділяється настільки багато уваги, що це може призводити до своєрідної стагнації. Унаслідок цього фігури нації можуть розвиватися більш активно, а фігури діаспори будуть сталими впродовж значного часового проміжку (американська мова більше схожа на англійську доби колонізації, ніж сьогочасна англійська).

Відтворювальний характер образів соціальної пам’яті визначає неспроможність пам’яті утримати минуле як таке. Минуле в соціальній пам’яті не подається, як в історичній науці, у послідовній, логічній схемі розгортання подій, де кожному історичному сюжету, кожній персоні приділяється рівнозначна кількість уваги. Навпаки, деякі сюжети соціальної пам’яті згортаються лише до кінцевого акту (наприклад, перемога), не актуалізуючи сам процес здобуття перемоги, емоційно важкі картини битв, кількість жертв, зруйновані міста. Деякі події історичного минулого в соціальній пам’яті персоніфікуються, залишаючи поза увагою всю логіку розгортання подій, на тлі яких історична особистість виявила свої якості. У соціальній пам’яті спільноти залишаються лише ті образи, що допомагають підтримувати її соціальну ідентичність, тобто можливість самовизначення спільноти серед інших і впізнавання самої себе. Таким чином, немає потреби зберігати в соціальній пам’яті всі образи, це і неможливо, оскільки потребувало б неможливих зусиль. Залишаються лише ті образи, що відповідають актуальному стану розвитку спільноти, здатні допомогти їй самовизначитися. Як справедливо зазначає Я. Ассман, «від минулого залишається лише те, що суспільство в ту чи іншу епоху спроможне відтворити в своїх актуальних референціальних рамках» [8, с. 42]. Якщо на наступному етапі її розвитку певні образи не зможуть виконати зазначені функції, вони будуть поступово витіснені та замінені новими. Деякі образи будуть відновлені, деякі створені заново, але вони не можуть бути в застиглому стані, оскільки нові реалії життя спільноти потребують постійного узгодження минулого досвіду та актуальних змін і перетворень. Отже, пам’ятати – означає відтворювати досвід минулого відповідно до актуального стану та потреб спільноти.

Образ у соціальній пам’яті має відповідати критерію цілісності, який визначається як «внутрішній органічний взаємозв’язок частин та цілого в образі» [29, с. 32].У функціонуванні індивідуальної пам’яті вона виявляється у двох аспектах. По-перше, як поєднання різних елементів у ціле; по-друге, як незалежність утворень цілісності від якості елементів. У психології дослідники обґрунтовують правила цілісного сприйняття об’єктів у формуванні образів: правило подібності, правило спільної доліта правило близькості. Правило близькості говорить про те, що чим ближче об’єкти один до одного в полі сприйняття, тим з більшою ймовірністю вони будуть об’єднуватися в цілісний образ [137, с. 213]. У функціонуванні соціальної пам’яті правило близькості може пояснювати особливості поєднання образу керівників та їх послідовників у цілісне сприйняття їх як єдиної управлінської сили.

Характеристика цілісності в соціальній пам’яті визначає необхідність узгодження певних суперечностей, що можуть виникати внаслідок співвіднесення індивідуального та суспільного в образі, соціально бажаного й несхвалюваного тощо. Узгодження таких суперечностей може відбуватися шляхом витіснення, виправдання, пробачення тощо. Так, наприклад, сформований у соціальній пам’яті образ героя повинен мати певні характеристики, і якщо деякі з них не відповідають уявленню про образ героя, то такі прояви об’єктабудуть або опускатися та замовчуватися, або пояснюватися вимушеними обставинами. Особливу роль у конструюванні та підтримці цілісності образу героя в соціальній пам’яті відіграє наявність образу антигероя.

Характеристика узагальнення у функціонуванні образу соціальної пам’яті визначається необхідністю його зарахування до певного класу об’єктів. Така класифікація образів пам’яті дає змогу утримувати достатньо великий обсяг інформації впродовж значного часового проміжку. Чимало психологічних розробок на основі експериментальних досліджень доводить значущість класифікації у сприйнятті та подальшому запам’ятовуванні інформації. Німецький психолог І. Хофман на прикладі візуального сприйняття об’єктів доводить значущість класифікації об’єктів для їх запам’ятовування.

Класифікація образів соціальної пам’яті здійснюється через загальнолюдський досвід, який запам’ятовується в такому вигляді, щоб його можна було б успішно використовувати в подальшій регуляції поведінки. Саме мова та діалекти територіальної спільноти можуть слугувати такими засобами накопичення й зберігання необхідної інформації. Формування абстрактних образів завойовників, помічників, лідерів, робітників та інших є можливим через визначення відповідних мовних позначень внаслідок узагальнення суспільного досвіду. Віднесення об’єкта до певного класу образів соціальної пам’яті може відбуватися одразу з появою цього об’єкта в суспільному досвіді спільноти, але впродовж її існування ті самі об’єкти можуть переходити з класу в клас, відповідно до актуальних соціокультурних змін. Доречною ілюстрацією тут є дослідження Ф. Шенка щодо можливості функціонування образу в соціальній пам’яті навіть при радикальній зміні класу об’єктів, до якого він належить [141]. Так, на прикладі аналізу образу О. Невського в руській культурній пам’яті дослідник доходить висновку, що протягом восьми століть його образ зараховували то до класу святих, то до чудотворців, князів, полководців, захисників, державних діячів, ворогів, нарешті, воєнних героїв, стратегів. При цьому сам образ залишався актуальним завдяки його константності, предметності та цілісності.

В аналізі функціонування соціальної пам’яті на особливу увагу заслуговує проблематика закріплення образу в соціальній пам’яті та подальше формування з нього фігури, що є обов’язковою для запам’ятовування й відтворення наступними поколіннями. Фігури соціальної пам’яті зазвичай будуються на контрасті сприйняття «своїх» і «чужих», підкреслюючи несхожість з іншими та нівелюючи деякі розбіжності зі своїми [109]. Фігури соціальної пам’яті, що мають особливе значення у формуванні образу «Ми-група» та «Вони», мають найбільш яскраво та емоційно переживатися членами спільноти. Серед фігур соціальної пам’яті фундаментальними у формуванні територіальної ідентичності вважаємо такі бінарні образи, як: герой та антигерой, ворог і друг.

Серед досліджень образу героя привертають увагу напрацювання із цієї тематики американського психолога Е. Берна. Аналізуючи історію формування та розвиток соціальних груп, дослідник зважає на значну роль у цьому процесі героїчних фігур, що виступають безпосередньо засновниками цієї групи, примножують її кількість, зберігають від розпаду, надаючи опір сильній протидії, і здатні заради групи загинути, здійснюючи подвиг [13, с. 62]. Кожна група психологічно тяжіє до визначення відправної точки відліку свого існування, а оскільки момент виникнення групи не завжди відзначено, подвиги першого героя слугують своєрідним закріпленням часу створення групи. Вважаємо, що в певних випадках історія створення може бути витіснена, віддаючи пальму першості герою, оскільки в такому випадку історія спільноти одразу починається з перемог.

Аналізуючи історії великих держав, Е. Берн доходить висновку, що психологічно найважливішим героєм буде той, хто організував групу, її історичний первинний лідер, який демонструє практичне застосування в групі конституції, законів та культури. У подальшому в групі також має виділитися значущий традиційний лідер, функції якого полягають у суттєвому реформуванні канону, збереженні його від руйнування через боротьбу та загибель за спільну справу [13, с. 63]. Така жертовність є обов’язковою для традиційного героя, оскільки, таким чином, на наступні покоління представників цієї групи накладаються додаткові суб’єктивні зобов’язання перед героєм за збереження цілісності системи. Е. Берн доводить, що традиційним лідером у суспільній свідомості не може стати той, хто, хоча й виявив істинний героїзм або був генієм, однак нікого не вбивав та сам не був жертвою. У такому разі Г. Сковорода, наприклад, може стати традиційним лідером лише до певної міри, але ніколи не буде в суспільній свідомості рівний загиблому герою. Ще однією умовою оформлення образу героя є результативність його діяльності: навіть якщо він вбивав інших, або ж і сам загинув, але ж не зміг змінити структуру групи, або ж урятувати її, його образ не буде включений у соціальну пам’ять як фігура.

Важливим у контексті функціонування образів соціальної пам’яті вважаємо також процес та умови актуалізації її фігур. Е. Берн у своїх дослідженнях доходить висновку, що фігури соціальної пам’яті, а саме герої, актуалізуються в періоди загроз (зсередини чи ззовні) для цілісності спільноти [13, с. 66]. У такому разі спільнота звертається до своїх фігур соціальної пам’яті, зазвичай у зворотному хронологічному порядку: спочатку апелюють до традиційних лідерів, які захищали та боролися за канони, далі – до первинних історичних лідерів, що ці канони створювали.

Під час формування образу друга співвідносимо певні групи за взаємодією та відносимо їх окремих членів до категорії «Свої». Складність імплікації поняття «дружба» визначає наявність великої кількості підходів до розуміння основних характеристик дружби, що дають змогу виокремити цей феномен з-поміж таких, як «близькість», «товариськість» тощо. Дослідження психологів дають відповіді щодо особливостей ґенези та розвитку дружніх відносин. Вважаємо, що вони стануть у нагоді при соціологічному аналізі формування образу друга в суспільній свідомості, оскільки особистісний досвід розуміння дружби буде визначати критерії зарахування спільнот до категорій друзів або ворогів. Російський дослідник І. Кон, аналізуючи ознаки дружби, доходить висновку про існування принаймні трьох основних її характеристик: безкорисливість, взаємна симпатія та внутрішня близькість (друг є нашим alterego) [56, с. 8-9]. Таким чином, дружба постає як тип відносин між суб’єктами, які не вимагають кровної спорідненості, але ж передбачають встановлення довірливих та безкорисливих відносин. У цьому контексті формування образу дружньої спільноти передбачає певне відокремлення її від образуЯ, тим не менше, передбачає певну близькість. Прагнення спільнот підкреслити цю близькість виявляється у висловах, що містять ознаки кровної спорідненості (наприклад, «брати-слов’яни») тощо. Так само відчуття належності до території може виявлятись у персоніфікації географічних об’єктів як родичів: «Хортиця – мати», «Великий Луг – батько». Серед чинників, що зумовлюють встановлення дружних відносин, І. Кон називає такі: територіальна близькість (зі здобуттям освіти територіальні межі значно розширюються), спільна діяльність та соціальні установки [56, с. 113-119]. Вважаємо, що саме у формуванні територіальної ідентичності спільноти особливе місце посідає формування образу друзів, оскільки цей образ є критерієм відокремлення групи «своїх» від групи «чужих». Таким чином, через конструювання образу друга та образу ворога спільнота може осягнути наповнення її простору, проектувати власну поведінку та прогнозувати дії територіальних спільнот, що оточують її.

Політика пам’яті, як будь-яка технологія, має враховувати об’єктивні умови розвитку тієї спільноти, на яку ці технології спрямовані, асаме: які образи соціальної пам’яті вже сформовані, наскільки вони є значущими та яке смислове навантаження вони несуть, наскільки вони гомогенно підтримуються всією спільнотою, до якої динаміки соціальної пам’яті вони належать тощо. Важливим у цьому контексті видається загальний рівень задоволеності спільноти своїм власним минулим, що виражається, перш за все, у наявності образів індивідуальної пам’яті та пам’яті референтної групи, що викликали б особливе відчуття гордості. Наявність образів в історії родини, які викликають найбільше відчуття гордості, пов’язана з інтересом до минулого свого роду. Ця гіпотеза була підтверджена через аналіз показників інтересу до минулого своєї родини та відкритим запитанням анкети, в якому пропонували зазначити, що в історії родини респондента викликає найбільше відчуття гордості. Для визначення тих мешканців Запорізької області, у яких не сформовані образи пам’яті референтної групи із зазначеного відкритого запитання анкети, були відібрані ті, що вказали, що не знають таких (47 респондентів), та ті, яким важко було визначитися із тим, що викликає найбільше відчуття гордості в історії родини (167 респондентів). Ці два варіанти відповіді були об’єднані в змінну «відсутніобрази» (загалом 214 респондентів), натомість, усім іншим варіантам відповідей були присвоєні значення «наявніобрази» (див. Табл. 2.3).
Таблиця 2.3

Співвідношення рівня зацікавленості минулим своєї родини й наявністю образів пам’яті референтної групи та історичної пам’яті


(N =1530)

Тип поселення

Рівень зацікавленості минулим своєї родини
(за шкалою від 1 до5)

Образи пам’яті референтної групи (родини)

Образи історичної пам’яті (народу)

наявні

відсутні

наявні

відсутні

Місто

3,5

3,3

3,4

3,1

Міста обласного підпорядкування

3,8

3,8

3,9

3,1

Районний центр

3,8

3,0

3,8

4,1

Селище міського типу та село

4,0

2,7

3,8

4,3

Всього

3,7

3,2

3,7

3,5

Двовимірний аналіз цих показників засвідчує факт більшої зацікавленості респондентів своїм минулим, якщо в ньому представлені образи, що викликають відчуття гордості: близько 0,5 бала різниці в зацікавленості минулим. Особливо істотною є ця різниця серед сільського населення – якщо в родині є об’єкти пошани, рівень зацікавленості до її історії збільшується на 1,3 бала, тобто з позиції «скоріше не цікавить» переміщується в позицію «скоріше цікавить».

Важливим вважаємо той факт, що підкреслює особливості динаміки соціальної пам’яті: що наявність образів пам’яті в родині (контактної та неконтактної референтної групи), які викликають відчуття гордості в рідних, позначається на зацікавленості минулим своєї родини. Однак показник інтересу до минулого своєї родини не так однозначно відображається в динаміці історичної пам’яті. Якщо в м. Запоріжжі та в містах обласного підпорядкування загальний рівень зниження інтересу до минулого своєї родини позначається на відсутності в соціальній пам’яті образів спільного історичного минулого, то в сільській місцевості відсутність образів історичної пам’яті майже не позначається на рівні зацікавленості минулим власної родини.

Зважаючи на визначені вищечинники, що зумовлюють становлення дружних відносин, визначених І. Коном, а саме: територіальна близькість (зі здобуттям освіти територіальні межі значно розширюються), спільна діяльність та соціальні установки, проаналізуємо відповіді респондентів щодо образів друзів з історії народу. Чинник близькості території проживання до української спільноти визначився в окресленні кола друзів переважно серед сусідніх держав: Росія (31,9 %), Білорусія (6,7 %), Польща (4,6 %).

При аналізі відкритих запитань «Що в історії Вашої родини» та «Що в історії Вашого народу викликає найбільше почуття гордості?» виявлено, що15 опитаних у відкритому запитанні зазначили, що предметом гордостівїх родиніє той факт, що члени їх родини, батьки пережили Голодомор. Водночас, на наступне запитання щодо предмета гордості в історії народу Голодомор було зазначено лише в одному випадку.

Тож постає питання щодо співвідношення індивідуальної пам’яті та соціальної. Якщо індивідуальний досвід переживання події є значущим у значної кількості населення, чому він не знеособлюється та не стає колективним? Можливо, відповіддю на це запитання буде політика пам’яті, що змушує досвід особистості не виходити за межі індивідуальної пам’яті.

Аналіз відповідей респондентів на запитання щодо фактів в історії родини, які викликають найбільше відчуття гордості, свідчать, що значна кількість респондентів наголошує на праці членів своєї родини як на предметі гордості. Цікавим є той факт, що позначаючи значущість праці, респонденти уточнюють специфіку праці лише в таких професійних сферах, як військова та лікарняна справа, викладацька діяльність та спортивні досягнення. В інших випадках до слова «праця» додавалися прикметники «чесна», «віддана», «важка». В значній кількості відповідей на запитання анкети була позначена така риса родини, як працелюбність, що викликає відчуття гордості за свою родину в мешканців Запорізького регіону.

При аналізі суб’єктивного відчуття гордості за свою родину мешканців м. Запоріжжя серед відповідей респондентів переважали такі: кількість родичів у родині, риси сім’ї, вихідці з козацького роду, кропітка праця сім’ї. Водночас, при аналізі відповідей респондентів, що мешкають у Запорізькій області, респонденти відповідають, що відчуття гордості за родину викликає в них авторитет, що мають члени їх родині в населеному пункті, де вони проживають. Можемо припустити, таким чином, що в сільській місцевості, де особливо значущими є міжособистісні комунікації, відчуття лідерства, авторитету мають вагоме значення і для самоактуалізації особистості, і для відчуття її належності до територіальної спільноти.

Щодо результатівемпіричного дослідження, то вражає кількість респондентів, які як героя свого народу назвали літературного героя Тараса Бульбу (19 осіб, майже пропорційно віком від 18 тастарше). Можемо припустити, що наявність таких показників може свідчити про можливу міфічність образів соціальної пам’яті. Створення позитивного образу літературного героя в театральних постановках, екранізаціях призвело до сприйняття соборного образу, що був описаний М. Гоголем (який, доречі, сам був обраний лише двома респондентами як герой українського народу), як реальної персони, що дійсно є героєм минулого. Тут можна також поставити питання щодо освіченості респондентів, які погано знайомі як з літературою, так і з історією свого народу. Але принципово важливим для соціологічного аналізу є розуміння значення засобів масової інформації в процесі соціалізації не лише молоді, але й ресоціалізації громадян старшого віку, які за умов суспільних змін потребують простої та зрозумілої інтерпретації основних цінностей нового суспільства. Запропоновані кінематографом образи героїв, антигероїв, відповідно, активно сприймаються та транслюються ними, що може призводити до появи таких нонсенсів соціальної пам’яті, як сприйняття Тараса Бульби як героя українського народу.

Досить значущою в соціальній пам’яті референтної групи (родини) залишається Велика Вітчизняна війна. Перемога, події боротьби цієї війни є найбільш значущими серед усіх інших подій, що були зазначені респондентами в історії свого роду (29,5 % – ВВВ проти 11 % – інші події з історії роду). Відсотково вони навіть майже дорівнюють значущості самої сім’ї та членів родини, за яку відчувають гордість 32 % мешканців Запорізького регіону.

Аналіз значущості мови у формуванні територіальної ідентичності в межах цього емпіричного дослідження був здійснений через відкриті запитання для уникнення бажаності відповідей. Оскільки корінне населення говорило би про відсутність діалектів, що використовуються («ми висловлюємося, як усі»), а некорінне населення, більш за все, тяжіло би до констатації факту вільного володіння мовою цієї територіальної спільноти. Крім того, аналіз саме відкритих запитань дав змогу уникнути політичного підтексту та політизації мовного питання. За отриманими результатами вдалося простежити певні діалектичні особливості, найяскравішою з яких було визначення постаті С. Бандери як героя та антигероя. В окремих районах Запорізької області так само, як і в м. Запоріжжі, герой чи антигерой, прізвище, ім’я діяча писали відповідно до дійсності – Степан Бандера. Натомість, в інших він позначався як С. Бендера, а його однодумці – бендерівці. Підтвердженням важливості діалекту в соціальній взаємодії локальної територіальної спільноти вважаємо також той факт, що коли інтерв’юери відмічали відповідь респондента в анкеті та писали зазначенепрізвище через літеру «а», їх просили виправити на «е», оскільки зауважувалося, що перші припустилися помилки.

Дані якісного дослідження усної історії підтверджують діалектичні особливості визначення постаті С. Бандери. Особливо важливим у розумінні зміни образів соціальної пам’яті видається факт сприйняття сільським населенням образу цього діяча. В аналізі напівструктурованого інтерв’ю мешканки Василівського району простежувалася експлікація поняття «бандерівці», яку вона позначила як «багачі, що прийшли при совєтський власті». Такий істотний дисонанс образу бандерівців у соціальній пам’яті мешканців із реальною постаттю С. Бандери підтверджує таку характеристику образу, як предметність, що визначається можливістю зарахування об’єкта до різних класифікаційних груп зі збереженням його константності. Відповідно емоційно негативне ставлення до постаті С. Бандери, що було закріплене в межах місцевої територіальної спільноти, позначилось на подальшому зарахуванні цього образу до класу негативно визначених, але сама сутність, розуміння образу була змінена.

Таким чином, функціонування соціальної пам’яті забезпечується оперуванням образами, що являють собою суб’єктивну форму соціального об’єкта сприйняття. Суб’єктивність образу в соціальній пам’яті визначається тими «соціальнимирамками», що сформовані відповідною спільнотою. Для успішного створення та збереження образу в соціальній пам’яті він має відповідати характеристикам константності, що забезпечує певну незалежність образу від умов його сприйняття; предметності, що дає змогу розподіляти реальність на фон та фігуру, яка висувається на передній план; цілісності, що реалізується через внутрішній органічний взаємозв’язок цілого та частин в образі; узагальненості, що зумовлює функціонування образу лише в умовах належності до певного класу об’єктів. На підставі емпіричного дослідження, проведеного в межах Запорізької області, доходимо висновків щодо значущості образів референтної групи для функціонування соціальної пам'яті мешканців сіл та образів історичної пам'яті у функціонуванні соціальної пам'яті містян. Зафіксовані також значні відмінності у образах соціальної пам'яті мешканців сільської місцевості та міської щодо родинних зв’язків, характеру праці та розуміння здобутків та досягнень.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал