Сприймання музики молодшими школярами



Скачати 78.29 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.05.2017
Розмір78.29 Kb.
НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. ГОГОЛЯ
48
УДК 373.3:78
СПРИЙМАННЯ МУЗИКИ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ
ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Пахомова ГА
У статті автор розкриває особливості музичного сприймання молодшими шко-
лярами. Аналізує структурні компоненти досліджуваного феномену.
Ключові слова музичне сприймання, естетичний еталон, музичний образ.

В статье автор раскрывает особенности музыкального восприятия младшими
школьниками. Анализирует структурные компоненты исследуемого феномена.
Ключевые слова музыкальное восприятие, эстетический эталон, музыкальный
образ.

The author reveals peculiarities of music perception by junior schoolchildren and
analyzes structural components of this phenomenon.
Key words: music perception, aesthetical criterion, musical image.


Сприймання музики (музичне сприймання) є одним із видів естетичного сприймання, і це дуже важливо мати на увазі. Сприймаючи музику, розпізнавати піднесене чи комічне, тобто непросте слухання музики вже є музично-естетичним сприйманням. О. А. Апраксина визначила так музичне сприймання – "це здатність слухати і емоційно переживати зміст музики, музичні образи як художню єдність, як художньо- образне відображення дійсності, а не як механічну суму різних звуків" [1]. З якого моменту можна взагалі говорити про сприймання музики як про психічний процес Як стверджують у своїх наукових спостереженнях психологи, тільки на ому тижні утробного життя дитина сприймає звукові подразники, насильні звуки вона реагує рухом. В 4,5 місяці дитина може розрізняти звуки на велику септиму (в. 7), в кінці го місяця на зб. 4 – в. 6. В 3–4 місяці дитина чітко визначає напрямок джерела звуку і намагається знайти його очима. Найбільш інтенсивно проходить розвиток звуко- висотного диференціювання з го і особливо до кінця го місяців – в. 2 (велику секунду. Дуже рано в проміжок між 2–4 місяцями у дитини утворюються диференціювання на темброві і ритмічні параметри звуків, які в цей період пов’язані з розпізнаванням характерних особливостей мови, інтонацій в голосі матері (вимова, теми мови, її ритм, наголоси. Тільки формування динамічного слуху вимагає більш тривалого часу. Цьому перешкоджає велика реактивність і вразливість коркових клітині нервової системи в цілому. Дитина навіть в 5–6 років погано переносить гучні звуки. На ранніх етапах слухова система дитини сприймає музику, яка на неї впливає на низькому якісному рівні – рівні дифузної фізіологічної реакції. З одного боку, течія подразників у декілька разів переважає пропускну спроможність слухового органа, аз іншого боку – різні параметри звуку ще недостатньо диференціюються. Результативна рецепція можлива тільки після "навчання слухового органа, тобто виділення інформативного сигналу з різноманіття звуків і розвиток здатності до диференціювання. Ці дві сторони складають діалектичну єдність.
Мета статті – проаналізувати психолого-педагогічні аспекти сприймання музики молодшими школярами. Велику увагу сприйманню музики приділяли Н. Гродзенська, Є. Назайкінський, В. Цукерман, В. Шацька та інші. В їх роботах розглядаються психологічні та музикознавчі аспекти сприймання, виявляється його місце у загальному і музичному розвитку людини, намічається приблизний зміст музичного матеріалу, на якому

Психолого-педагогічні науки. – 2013. – № 1 успішно здійснюється початкова і подальша робота у цій галузі з учнями різних вікових груп, розробляються методи щодо удосконалення музичного сприймання. До рівнів сприймання відносяться Стадія аксомоторного навчання – її основний зміст – формувальний і присто- совуючий. Кожна сенсорна система повинна ніби "налаштуватись" для більш чіткого відображення параметрів звуку, ефекторною сферою, якою є м’язовий рух голосового апарату. Психічний зміст цієї стадії складають відчуття і первинні пізнавальні процеси співвідношеність подразника зоб єктом. До основних рис стадії відносяться Мимовільність і стереотипність реакцій, які є наслідком елементарного рівня сприймання. Відповідна реакція настає з мінімальним інтервалом, оскільки відображення має рефлекторний характер. Тобто всі звукові сигнали викликають реакцію уваги і настороженість, породжену новизною. Поступово, при повторенні впливу, утворюється реакція пізнавання. Поява специфічних емоційних реакцій обумовлена тим, що емоційний стан є висловленням позитивного, байдужого, негативного ставлення до різних подразників. У процесі відображення сигналів, виникнення відчуттів і формуються сенсорні системи, здійснюючи пізнавальну функцію і сприяючи цим адаптації організму до впливу навколишнього середовища. Друга стадія – стадія перцептивних дій. Її особлива риса – формування активних зустрічних рухів, спрямованих на дослідження предмета (явища) і в уподобанні його за формою і основними ознаками. Така можливість з’являється в разі росту, рухової активності, а для слухової системи – з появою голосових реакцій емоційних вигуків, елементів мови. Це новий якісний рівень, перехід від відчуття до сприйняття. До основних рис відносяться
- помітно покращується диференційна (розпізнавальна, аналізуюча) діяльність, що сприяє більш гострій реакції на музику, отже, підвищенню якості сприймання- запам’ятовуються основні ознаки лунаючої музики, до яких відносяться ладові, ритмічні, темброві та динамічні особливості, які визначають контури мелодії і характер звучання
- велика міра точності сприймання сприяє виділенню контуру з фону (наприклад, відділити верхню мелодичну лінію від супроводу, відчуття закінчення на тоніці і насильній долі
- у зв’язку з цим з’являється емоційна реакція на більш обґрунтовану "конкретну" особливість музики – на збільшення гнучкості усіх інших параметрів розвитку мелодії, пов’язаних з кульмінацією, і відповідно, на затихання звуку, на деякі уповільнення до кінця фрази, пропозиції та ін. Майже постійний супровід сприймання музики, звернення дорослих до дитини стимулює переживання і розумові операції утворення предметно-образних асоціацій, позначень, а згодом і впізнання. Сприймання музики поступово набуває свого чуттєво-предметного змісту й утворює важливу форму пізнання та спілкування з дорослими. Тому формування цієї здатності залежить і від зовнішнього впливу від сили, значущості і новизни подразника динамічного, ритмічного і тембрового різноманіття музики, її яскравості, виразності і частоти повторення. Ця стадія охоплює значний віковий період – дошкільний або юнацький. У деяких слухачів цієї стадії й обмежується їхній музичний розвиток. Для переходу на більш високий рівень сприймання необхідна інша, більш адекватна музичним впливам форма активності, яка легко утворюється за наявності схильності до музики або в процесі музикування. Однак характерне для цієї стадії розпізнавання основних компонентів музичної тканини – звуковисотного і ритмічного опису мелодії – не є сприйманням музики, також як розпізнавання кольорового спектру і контурів предметів, ще не відповідає сприйманню живопису.
НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. ГОГОЛЯ Для змістового сприймання необхідне формування деяких елементарних "еталонів, а також вироблення розумових операцій слухання і оцінювання музики, яку сприймає дитина – спочатку в загальному наближеному вигляді. Це відбувається на третьому рівні сприймання. Третій рівень утворення естетичних моделей має такі основні риси
- все частіше запам’ятовуються окремі музичні уривки або невеликий твір. Вони узагальнюються, формуючи окремі "моделі" ладу, жанру, форми і т. д.
- складається стійке емоційне ставлення до окремих музичних творів, постаючи в ролі прикладів, представників тих чи інших стилів і жанрів. Все це створює базу для утворення естетичного еталону. З’являється особисте оцінювальне ставлення до сприйманої музики – риса, яку на більш пізньому етапі розвитку можна буде назвати інтерпретаційною. До того ж оцінювальне ставлення може спиратись на емоційні критерії, але може виступати і на основі порівняння з раніше засвоєним, тобто мати більш логічно осмислений – аналітичний характер. Вже націй стадії можна помітити, як музичне сприймання все більше переходить від чуттєвого до чуттєво-логічного. Четверта стадія – творча. В цій стадії з’являється здатність передбачати подальший розвиток фактури музичного твору або окремих його частин. Передбачення пов’язане з музичним обдаруванням і музичним досвідом, що має основні риси. Ріст активності – "співучасть слухач здатний більш точно продовжувати мелодію. Процес сприймання частіше спирається на уяву, тобто використовує ідеальну проекцію раніше отриманих вражень. Це створює можливість більш усвідомленого сприймання, часткового аналізу структури, засобів виразності тощо. Підвищується оцінювальна й "інтерпретаційна" гострота сприймання. Слухач виявляється здатним додавати оцінку знову почутому та обґрунтувати свої думки і тлумачення. Процеси сприяють виникненню цілого музичного образу – найбільш повного осягнення твору, усвідомленого переживання змісту музики і тому найбільш повного її сприймання. В більшості школярів, у зв’язку з недостатньою увагою до цієї проблеми, розвиток сприймання знаходиться в основному нарівні перцептивної дії. Перехідна більш високий рівень, коли сприймання музичних творів набуває чуттєво-логічного відтінку, може статися в результаті цілеспрямованої побудованої програми навчання. За останні десятиріччя виділився соціологічний напрям досліджень проблем музичного сприймання. І це зрозуміло, адже без вивчення сприймання на соціологічному рівні не можна проникнути в сутність цього явища, оскільки будь-яка людина, сприймаючи музику, діє не лише як біологічна істота, індивіду психологічному плані, ай як особистість. Музичне сприймання органічно пов’язане з такими елементами художньо- естетичного досвіду людства, як естетичний ідеалі художній образ, естетичний смак і художній стиль, естетичні почуття і художнє мислення. Будучи опосередкованим духовним життям людини, воно водночас виступає важливим чинником її естетичного і духовного збагачення. Важливий крокв аналізі цілісного процесу функціонування музики в суспільстві зроблений АН. Сохором, який дослідив загальну структуру музичного сприймання, позначив шляхи розвитку музичної культури слухачів. Він зазначав, що осмислення сприймання музики, її розуміння і переживання можливі лишена основі певного кола слухацьких вражень, асоціацій, навичок. Усі вони складаються в людини під безпосереднім впливом соціально-культурного середовища, в якому вона живе і виховується. АН. Сохор розглядав музичне сприймання як складний процес, в якому можна виділити кілька стадій, а саме а) слухання музики як фізичний і фізіологічний процес б) розуміння і переживання музики в) інтеграція й оцінка [9]. Додатковими стадіями музичного сприймання, які виходять за межі реального звучання музики, є формування у слухача установки на сприймання та наступна післядія твору, тобто його осмислення і переосмислення після виконання, вплив на подальшу поведінку слухачів. Визначена послідовність стадій є умовною, оскільки в процесі сприймання ці стадії не обов’язково ідуть одна за одною, нерідко суміщаються. Це швидші логічні

Психолого-педагогічні науки. – 2013. – № 1 етапи, бо ми одночасно слухаємо і осмислюємо музику, інтерпретуємо і оцінюємо її. Лише інтерес, установка передаються іншим стадіям, алей можуть частково змінюватися під час слухання. Окремий напрям становлять дослідження, присвячені педагогічним аспектам музичного сприймання. У педагогічних дослідженнях накопичено значний обсяг наукового матеріалу про діагностування і формування музичного сприймання, процес розвитку музичних здібностей, принципи та методи музично-виховної роботи тощо О. О. Апраксіна, Ю. Б. Алієв, В. К. Бєлобородова, Н. О. Ветлугіна, Л. Г. Коваль та інші. Аналіз сучасних музично-педагогічних досліджень свідчить про зростання уваги вчених до проблем формування музичного сприймання школярів. Нагромаджено значний науковий і фактичний матеріал, який безпосередньо чи опосередковано відбиває її різноманітні грані. На думку В. К. Бєлобородової, психологічний механізм музичного сприймання складають п’ять головних структурних компонентів емоційний відгук на музику, музичний слух, мислення, пам’ять, здатність до співтворчості. Названі компоненти є необхідною складовою частиною музичного сприймання, атому жоден із них не може бути виключеним із нього без шкоди для процесу сприймання [2, с. 42]. О. П. Рудницька розглядає структуру музичного сприймання як особливу діяльність, процес та результат якої детермінований системою перцептивних та інтелектуальних вмінь. Вона вважає, що на першому ступені сприймання необхідний розвиток тих умінь, які дають змогу слухачеві виділяти окремі образи, стежити за їхнім розвитком, об’єднувати у ціле окремі враження. На другому ступені сприймання необхідний розвиток уміння аналізувати твір, порівнювати його з різними явищами художньої культури тощо. На третьому ступені сприймання на перший план виходять уміння особистісної інтерпретації музичної образності, пошукової активності суб’єкта [8, с. 42–43]. О. Я. Ростовський підструктурою музичного сприймання розуміє спосіб поєднання та динамічного взаємозв’язку між об’єктивно даним музичним твором та слухачем як суб’єктом сприймання. Він виділяє трискладові елементи означеної структури об’єкт, суб’єкт та процес взаємодії цих елементів, тобто процес сприймання, які також є структурами та взаємодіють між собою усіма елементами своїх структур [7, с. 43]. У результаті музичного сприймання емоції через переживання переростають у почуття, що виникають та закріплюються у процесі спілкування з музичним мистецтвом. Почуття – це психічні процеси, у результаті яких особистість здатна отримати задоволення, насолоду від сприймання мистецького витвору чи власної творчої діяльності, зокрема музичної. До таких почуттів належать почуття прекрасного, високого, гармонії тощо. Їх різноманітні модифікації та поєднання можуть передавати різні стани музичної свідомості хвилювання, потрясіння, радості. Позитивні почуття можуть виникнути у процесі сприйняття музичного явища, що характеризується цілісністю, неповторною індивідуальною єдністю змісту та форми. Розвиток почуттів має виняткове значення, оскільки пробуджує творчу фантазію та стимулює творчу діяльність особистості, формує моральність. Музичне сприймання-переживання немає певної зовнішньої мети. Його цінність полягає у самому процесі споглядання, у виникненні музичних емоцій. Отже, мотиваційною стороною музичної культури особистості є така якість, як музична потреба, тобто потреба у спілкуванні із світом музичного мистецтва. Вона об’єднує в єдине ціле емоційні елементи з музичним смаком та спрямовує особистість на вчинки та дії, що пов’язані із пошуками та створенням мистецьких творів, які відповідають цій емоційно-інтелектуальній єдності. Педагогічний досвід ДБ. Кабалевського показує, наскільки важливе своєчасно сформувати в дитини здатність сприймати музику як пісню, танець, марш, а далі – як пісенну, танцювальну, маршову, бо саме таким чином відкривається для неї шлях досвіту музики [5]. На пісенний характер сприймання музики як чинника розвитку, індивідуальної здатності повноцінного сприймання мелодії вказував О. Г. Костюк [6]. У сфері дитячого музичного виховання визначною стала думка проте, що єдність співу – сприймання є природною основою формування в особистості здібностей до виконання і слухання музики [3].
НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. ГОГОЛЯ Важливим є висновок Н. О. Ветлугіної проте, що розвиток музичної сприятливості не є наслідком вікового дозрівання людини, а забезпечується цілеспрямованим вихованням, підпорядкованим нарізних вікових етапах загальним закономірностям, реалізація яких має відповідати специфіці кожного з цих етапів [4, с. 240]. Аналіз наукової літератури з цієї проблеми дозволив зробити наступні висновки- сприймання цілісного музичного образу є видом активної музично-творчої діяльності, пов’язаної з іншими психічними процесами, музичним мисленням, музичною пам’яттю, уявою, музичними здібностями
- сприймання є індивідуальним, оскільки пов’язане з особистим досвідом кожного школяра
- музичне сприймання – процес глибинний, малодоступний для зовнішнього спостереження, що ускладнює як діагностику засвоєння музики школярами, такі керівництво ним. Тому великого значення набуває така організація діяльності слухачів, яка давала б можливість контролювати і спрямовувати її вбік адекватного відображення ідейно-естетичного змісту твору. Це визначає таку важливу умову формування естетичного ставлення школярів до музики, як подання сприйнятого музичного образу у зовнішній матеріалізованій формі, тобто моделювання сприймання. Дослідження проблем теорії і практики формування в учнів цілісного образу під час сприймання музичного твору сприятиме систематизації матеріалу, накопиченого на "часткових" напрямках, слугуватиме основою подальшого наукового пошуку.
Література
1. Апраксина О. А. Методика музыкального воспитания в школе : учеб. пособие / О. А. Апраксина. – М. : Просвещение, 1983. – 224 с.
2. Белобородова В. К. Музыкальное восприятие школьников / В. К. Белобородова ; под ред. М. Румер. – М. : Педагогика, 1975.
3. Ветлугина НА. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду Текст : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / НА. Ветлугина, А. В. Кенеман. – М. :
Просвещение, 1983. – 276 с.
4. Ветлугина НА. Музыкальное развитие ребенка Текст / НА. Ветлугина. – Мс. Кабалевський ДБ. Про трьох китів та про інші цікаві речі / ДБ. Кабалевський. – К. : Муз. Україна, 1973. – 190 с.
6. Костюк О. Г. Сприймання музики і художня культура слухача / О. Г. Костюк. – К. : Наукова думка, 1965. – 123 с.
7. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання : навч.-метод. посіб. / О. Я. Ростовський. – К. : ІЗМН, 1997. – 248 с.
8. Рудницька О. П. Сприйняття музики і педагогічна культура вчителя : навч. посіб. / О. П. Рудницька. – К. : Вид-во КДПІ, 1992. – 96 с.
9. Сохор АН. Вопросы социологии и эстетики музыки : в 3 т. / АН. Сохор. – М. : Сов. композитор, 1981. Т. 1. – 1981. – 296 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал