Спортивний туризм Інформаційно-методичний збірник



Сторінка1/6
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.43 Mb.
ТипКонцепція
  1   2   3   4   5   6
ФЕДЕРАЦІЯ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ



м.Київ, 2012 р.

ФЕДЕРАЦІЯ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Комісія лижного туризму

Спортивний туризм



Інформаційно-методичний збірник


№ 14

Лижний туризм в Україні

м.Київ, 2012 р.



Відповідальний за випуск – А.С.Матвієнко, президент Федерації спортивного туризму України

Упорядники:

  • Ю.В.Штангей, перший віце-президент Федерації спортивного туризму України

  • О.В.Колотуха, голова комісії лижного туризму Федерації спортивного туризму України

Інформаційно-методичний збірник підготовлено Федерацією спортивного туризму України

Підписано до друку 03.12.2012 р.

Наклад – 200 примірників

Безкоштовно

Представництво Федерації – м.Київ, вул.Тургенівська, буд.71, к.806

Тел./факс (044) 531-90-28

Поштова адреса: 01001, м.Київ, а/с № 497, ФСТУ

Web: fstu.org.ua



З м і с т

Вступ ………………………………………………………………………… 4

Концепція розвитку лижного туризму в Україні ……………...………….. 6

Маршрутний лижний туризм …………………….……………………. 12

Туристсько-спортивні можливості лижного туризму в Україні ……….. 12


Лавинна небезпека в горах України …………………………..………….. 28

Пам'ятка про дії груп туристів-лижників у лавинонебезпечному районі 45


До питань класифікації лижних туристських перешкод ………….…….. 49

Перелік класифікованих лижних перешкод Українських Карпат ……… 53

Спорядження для лижного туризму - суб'єктивний погляд ……..……… 58

Увага, досвід. Лижні туристські походи з учнями …………………… 63

Лижний туристський похід І категорії складності по Карпатах …….…. 63

Рекомендації щодо проведення лижних походів з учнями ……..……… 81

Змагання зі спортивного лижного туризму ………………..…………. 90

Настанови з проведення змагань зі спортивного лижного туризму …… 90



ВСТУП

Лижний туризм, маючи більш ніж більш ніж сторічну історію в Україні, переживає зараз нелегкі часи свого становлення. На сьогоднішній день, за даними комісії лижного туризму ФСТУ лише 18 обласних федерацій мають у своєму складі комісії з лижного туризму. Не віриться, що немає таких комісій в Запорізькій, Луганській, Хмельницькій областях. 5-6 областей щорічно проводять змагання обласного рівня з техніки лижного туризму. На високому рівні такі змагання проводяться на Івано-Франківщині, Сумщині, Волині. Однак ще одиницями вимірюються висококатегорійні лижні туристські походи, особливо за межі України. В маршрутному туризмі на Чемпіонатах України високі досягнення у одеситів, киян, чернівчан, туристів Київщини.

Критично оцінюючи ситуацію з лижним туризмом, комісія з лижного туризму першою розробила концепцію розвитку лижного туризму як виду спортивного туризму в Україні, яка поступово втілюється в життя. Стабільно з поступовим підвищенням спортивного рівня та рівня суддівства проводиться Чемпіонат та Кубок України з лижного туризму, збираючи вже близько 10-12 технічно підготовлених команд. Останні роки Чемпіонат та Кубок України отримав кількарічну “прописку” на Івано-Франківщині, за що окрема велика подяка голові Івано-Франківської федерації спортивного туризму М.Ю.Косило. Поступово залучаються нові території для проведення Всеукраїнських змагань – Сумщина, Закарпаття, Волинь, Буковина.

Розширюється лижний туристський змагальний сезон за рахунок проведення Чемпіонату України серед юнаків, який збирає 16 територій. З проведенням останнього заходу, ФСТУ вже зайшла розуміння і підтримку Українського державного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (директор Савченко Н.В, голова комісії дитячо-юнацького туризму Толстіхін Л.М.).

В планах туристів-лижників вихід на рівень міжнародних змагань з техніки лижного туризму. Тому в календар новоствореної МФСТ лижна комісія запропонувала проведення міжнародних змагань у 2013 році на Сумщині – кордоні трьох країн – України, Росії, Білорусі. Є сподівання і на участь інших країн.

Для розвитку маршрутного лижного туризму відновлена практика проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні. Це здійснюється на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області (директор – Дудка А.П., член лижної комісії ФСТУ). Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних категорій складності, є досвідчені керівники походів – знавці Карпат.

У лютому 2006, 2008, 2009, 2011-го роках із залученням найкваліфікованіших туристів-лижників України відбулися лижні туристські експедиції рівня ІІІ-ІV категорії складності по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів – Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган. Їх мета – дослідження туристсько-спортивних можливостей нашого головного туристського району – Українських Карпат. За результатами експедиції вже підготовлені рекомендації щодо маршруту V категорії складності в Карпатах.

У найближчий час комісія лижного туризму ФСТУ вважає головними такі завдання:



  • для змагального туризму – апробація Настанов з проведення змагань зі спортивного лижного туризму, продовження роботи над новими Правилами змагань з лижного туризму, змістовного їх спрощення і тому більшої доступності особливо молоді для участі в таких змаганнях;

  • після проведення в Сумах міжнародних змагань зі спортивного лижного туризму розпочати процес визнання через МФСТ лижного туризму як зимового олімпійського виду спорту;

  • для маршрутного туризму – розробити нову Методику визначення складності лижних туристських походів та на основі цього розробити новий Перелік лижних туристських маршрутів України.

Для удосконалення роботи Виконкому та Президії ФСТУ необхідно підготувати та переосмислити нормативно-правову базу спортивного туризму в Україні і в світі, відкинути непотрібний паперовий баласт. Зробити спортивний туризм більш доступним і видовищним. Адже нам – українцям відстоювати своє бачення розвитку цієї діяльності, а не йти за кимось в ар’єргарді тупо копіюючи та перекладаючи на нашу мову.

З огляду на вищезазначене є сподівання на те, що лижний туризм в Україні подолає кризу та вийде на якісно новий етап свого розвитку.


З повагою,

О.В.Колотуха, голова комісії лижного туризму ФСТУ

КОНЦЕПЦІЯ

розвитку лижного туризму в Україні

(затверджено постановою Президії ФСТУ, прот. № 9 від 16.12.2007 р., з внесенням доповнень у 2012 р.)
Передумови розвитку. Лижний туризм в Україні має вже більш ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші лижні подорожі по Карпатах. Організаційно він зміг сформуватися у 50-ті роки ХХ століття – коли з’явилися перші осередки (секції) лижного туризму в містах України. Найбільшого свого розвитку і масовості в Україні лижний туризм досягнув на початку 90-х років ХХ століття, коли у спортивні лижні походи щорічно ходило кілька тисяч чоловік, а комісії з лижного туризму існували практично при всіх обласних федераціях туризму. У порівнянні з радянським періодом свого розвитку лижний туризм в Україні на сучасному етапі знаходиться у стані занепаду. Якщо за радянських часів кількість туристів-лижників в Україні можна було оцінити кількома тисячами і культивувався він у 15-17 регіонах нашої країни, то зараз ним займаються 200-300 чоловік і представництво регіонів становить 8-10 територій, що є надзвичайно низьким показником і говорить про кризу в цьому виді туризму.

Аналіз існуючих проблем розвитку. Спортивний туризм на сучасному етапі розвивається у двох напрямках: маршрутний туризм (проходження маршрутів туристсько-спортивних походів) та змагальний туризм (підготовка та участь в змаганнях із техніки спортивного туризму). В історії розвитку спортивного туризму в Україні ці два напрямки завжди були нероздільні. Але якщо походи були основною формою туристсько-спортивної діяльності і давно запроваджені у спортивну класифікацію (уперше у 1949 році), то туристські змагання і зльоти носили характер допоміжний, другорядний. Нерідко вони використовувалися для перевірки готовності туристських груп для виходу на категорійні маршрути.

В маршрутному туризмі до середини 90-х років основна кількість лижних категорійних походів здійснювалася за межами України. Основні райони таких походів – Кольський п-ів, Приполярний та Полярний Урал, Саяни, Хамар-Дабан та інші. Зараз за інформацією ЦМКК максимальні повноваження з лижного туризму (5 к.с.) мають лише Запорізька ОМКК, Харківська ОМКК, Одеська ОМКК, та МКК м.Києва. Ще 6 ОМКК мають повноваження від 2 к.с. до 4 к.с. Інші МКК мають у повноваженнях “одинички” (6), або ж зовсім їх не мають (11). І ситуація тут мабуть покращуватися у найближчі роки не буде.

Поступово ми втрачаємо висококваліфіковані кадри керівників складних лижних походів. І хоча собівартість походів у найближчі до нас “п’ятірочні” райони – Кольський п-ів та Приполярний Урал – коливаєть-ся в межах 150-200 у.о., кількість груп, що подорожують цими районами, є незначною.

З огляду на ці обставини, на нашу думку, слід звернути серйозну увагу на наш лижний район – Українські Карпати. В останньому радянському “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів на 1989-1992 роки” приведені лише 2 маршрути ІІ та ІІІ категорії складності. Карпати завжди вважалися “не серйозним” з точки зору лижного туризму регіоном, придатним, в основному, лише для походів І-ІІ категорії складності. Однак вже в “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України” з’явився як експеримен-тальний маршрут ІV категорії складності, який проходить по Горганах, Свидовцю та Чорногорі. За інформацією автора цей маршрут ще ні ким не пройдено і ще значний час буде чекати своїх підкорювачів. Власний досвід карпатських походів автора (лижні походи по Горганах, Свидовцю, Мармарошу та Чорногорі), досвід київських туристів-лижників, досвід українських альпіністів, що здійснюють зимові сходження на вершини Чорногори та Мармароша свідчать про те, що такий маршрут під силу лише дуже досвідченим групам з невисокою ймовірністю його повного проходження. Причини: складні погодні умови взимку в Карпатах (від відлиги до штормових вітрів на хребтах), висока лавинна небезпека, необхідність володіння альпіністською технікою (рух в “кішках”, будівництво снігових стінок, організація ночівель на відкритій місцевості) та інші. Тому мабуть слід змінити відношення до Карпат. На мою думку, в Українських Карпатах можна здійснювати лижні туристські походи V к.с. І таких маршрутів тут кілька. Перспективними регіонами для таких маршрутів крім вищеназваних є Мармароський масив, Чивчини, Полонинський хребет (Руна, Боржава, Красна), Гринява та інші.

Відсутня інформація про проходження категорійних лижних маршрутів в Гірському Криму. Намагання донецьких туристів-лижників пройти похід І категорії складності не увінчалися успіхом – складні погодні умови на яйлах. А завчасний випуск групи на маршрут (за всіма канонами МКК) взагалі робить такі походи проблематичними.

Певною проблемою вбачається дефіцит спеціального туристського спорядження для лижних походів. Адже лижі “Бескід” вже багато років не випускають, намети “Зима”, титанові пічки стали дефіцитними. Сучасне спорядження туриста-лижника (лижі “Скі-тур”, термобілизна, каркасні намети, газові горілки, пухове та альпіністське спорядження тощо) коштує не одну сотню доларів.

У змагальному туризму також накопичився ряд проблем, які потребують нагального вирішення. І хоч туристські змагання і зльоти залишилися відносно доступними, їх кількість також помітно зменшилась. Запровадження спортивного туристського багатоборства у 1998 році до Єдиної спортивної класифікації України як самостійного розділу спортивного туризму поряд зі спортивними походами стало значним поштовхом для розвитку цього напрямку спортивного туризму, незважаючи на значні вади прийнятої класифікації.

В змагальних видах спорту дуже важливе значення має календар змагань. Так комісія лижного туризму добилася, що у лижному туризмі у календарі змагань ФСТУ вже двоє офіційних змагань вищого рівня – Чемпіонат та Кубок України з лижного туризму. Тому розширення кола змагань є наступним кроком у цьому напрямі. Так, туристи-пішохідники мають вже 5-6 офіційних стартів на рік. Як варіант можливе проведення Кубку України з лижного туризму, який може складатися з кількох етапів.

Важливо створити ланцюг змагань від дитячого спорту до спорту майстрів. Тому необхідно проводити дитячо-юнацьку першість України, першість України серед студентів і відповідну дорослу першість України. Відсутність у цьому ланцюгу якоїсь ланки призведе до втрати потенційних туристів-спортсменів у нашому виді спорту. Відрадним є той факт, що завдяки співпраці з Українським державним центром туризму та краєзнавства учнівської молоді вдалося відновити практику проведення юнацьких Чемпіонатів України хоча би раз на два роки.

Ще однією проблемою, яка відрізняє організацію змагань з техніки лижного туризму від змагань з інших видів туризму, це та, що туристам-лижникам необхідне розміщення в стаціонарних умовах. При тій ситуації, коли всім видам туризму виділяють однакову суму на проведення чемпіонатів України (а зараз вона становить аж 2 тис. грн.), то якісне проведення лижного чемпіонату є великою проблемою. В Карпатах розміщення навіть в приватному секторі вже досягає 100 грн. з особи за добу, тому розміщення команди у 8-10 спортсменів протягом 4-5 днів чемпіонату є серйозною сумою, а якщо додати сюди необхідність проведення тренувальних зборів, то це вже значні витрати на команду.

Проблемою підтримання туристами-лижниками спортивної форми є той факт, що сніговий сезон в більшості регіонів України і навіть в Карпатах триває 2-3 місяці. Так туристи-пішохідники вже започаткували проведення особисто-командної першості України взимку в закритих приміщеннях. Тому лижникам необхідно удосконалювати свою технічну майстерність протягом нелижного сезону в інших видах туризму – гірському, пішохідному тощо.

Правила проведення туристських змагань є зараз стримуючим фактором в більшості видів туризму. Складність трактування, неоднозначність підходів до постановки дистанцій, відсутність видовищності, значна кількість протестів на дії суддівської колегії – все це не додає популярності і масовості техніці лижного туризму. Все це потребує перегляду діючих Правил і внесення в них докорінних, навіть революційних змін.

На жаль, наш вид спорту не є олімпійським, як, наприклад, близькі нам лижний та гірськолижний спорт, що в умовах нашої країни обмежує державну підтримку і відповідне фінансування. Це пояснюється багатьма факторами, які, в першу чергу, не відповідають вимогам, що висуваються до олімпійських видів спорту:


  • видовищність - наприклад, змагання на дистанції “Лижний маршрут” переважно у закритій для перегляду місцевості;

  • короткотривалість - наприклад, лижний маршрут на двох останніх чемпіонатах України тривав два дні;

  • складність телетрансляцій;

  • неможливість отримання економічної вигоди від змагань;

  • технічна складність, надмірна для сприймання глядачами складність правил змагань, наприклад, Правила турист-ських змагань невиправдано ускладнені не тільки для глядачів, а й для самих учасників, мають неоднозначність трактувань, багато умовностей тощо.

Тому необхідно прагнути до виконання цих вимог, щоб розраховувати на якусь перспективу. При цьому необхідно зберегти специфічну особливість лижного туризму, щоб він не нагадував паралельні види спорту – лижні гонки, гірськолижний спорт. У нас же лижний маршрут – це довга лижна гонка, на яку учасники виходять на бігових лижах, а штрафи за технічні етапи складають близько 5 % від загального результату і практично не впливають на загальний біговий результат. Мабуть учасники повинні долати дистанцію з контрольним вантажем, який імітує туристське спорядження. Адже з заплічним вантажем гірськолижна техніка вже зовсім інша.

Треба експериментувати, проводити нові види змагань – особисті, естафети (як цікаво їх спостерігати в лижних гонках чи біатлоні), зв’язки, дистанції за вибором, рятувальні роботи, екстремальні гонки тощо. ФСТУ повинна бути відкритою до таких речей і оперативно реагувати на нові віяння (зміни до Правил, проведення експериментальних змагань під своєю егідою тощо). Адже вже навіть орієнтувальники виходять із лісу – проводять паркове орієнтування, лижне орієнтування стукає в програму зимових Олімпійських ігор (?!). А ми ж кращі, але про це знаємо тільки ми.



Щодо олімпійських перспектив, то якщо у літніх видів туризму практично їх не має, то програма зимових Олімпійських ігор є відкритою до нових видовищних видів спорту. А те, що короткі туристські дистанції можна зробити видовищними і цікавими, у мене особисто не викликає жодного сумніву. Тільки результат виступу повинен бути відразу після фінішу учасника чи команди, а не добу його рахувати і ще добу розглядати протести. Якщо завдяки правилам туристських змагань ми цього досягнемо, то можемо говорити і про райдужні перспективи. А їх необхідно ставити на самому високому рівні – від цього буде залежати чи прийде молодь до наших лав.

Мета Програми розвитку лижного туризму в Україні – проаналізувати існуючі проблеми, виокремити з них найголовніші, відкрити перспективу для розвитку лижного туризму.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розвитку лижного туризму та обґрунтування оптимального варіанту. На сьогоднішній день запропонована концепція є поки що єдиною. Тому вона є відкритою для обговорення. Головна її мета – відкрити перспективу для розвитку лижного туризму. Автор буде вдячний за внесені пропозиції.

Пріоритетні завдання з розвитку лижного туризму та етапи виконання.

Для розвитку маршрутного лижного туризму пропонується:

  • продовжити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області (директор – Дудка А.П., член лижної комісії ФСТУ). Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних категорій складності, є досвідчені керівники походів – знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити до всіх осередків ФСТУ завчасно;

  • продовжити, але вже на більш високому організаційному рівні проведення походів ІV-V к.с. в лижних регіонах Росії (Кольський п-ів, Приполярний та Полярний Урал, Алтай, Саяни та ін.) з використанням кадрового потенціалу визнаних центрів лижного туризму (Одеси, Києва, Харкова та ін.). Надавати через джерела ФСТУ своєчасну інформацію про такі заходи;

  • провести у найближчий час із залученням найкваліфікованих туристів-лижників України похід-експедицію V категорії складності по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів – Чорногірського, Свидовецького, Мармароського, Горган тощо;

  • запровадити практику проведення складних лижних туристських експедицій (“Спорт найвищих досягнень”) у визнаних лижних регіонах світу – островах Арктики, Шпіцбергені, Гренландії, Алясці, Канадському архіпелазі, Антарктиді та інших;

  • запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-лижників через WEB-сторінку ФСТУ, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.

Для розвитку змагального лижного туризму пропонується:

  • продовжити роботу над новою редакцією Правил та Настановами з проведення змагань з лижного туризму, створивши творчу групу, щоб вже на черговому Чемпіонаті України апробувати нові Правила та Настанови, нові дистанції;

  • приділяти особливу увагу календарю змагань з лижного туризму при обов’язковій умові їх проведення без зривів;

  • для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при лижній комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги;

  • створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами – головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо;

  • для майбутньої збірної обов’язково планувати участь в міжнародних змаганнях – обов’язково повинна бути більш висока мета ніж перемога у внутрішньому чемпіонаті. Цю практику необхідно запровадити вже з сезону 2013 року;

  • ініціювати разом з Міжнародною федерацією спортивного туризму, федераціями інших країн (Росії, Білорусі та ін.) проведення у майбутньому чемпіонатів Європи, світу і вже зараз поставити в Програму діяльності ФСТУ мету – включення до програми зимових Олімпійських ігор змагань з лижного туризму.

Очікувані результати. На базі розробленої концепції буде розроблена Програма практичної діяльності комісії лижного туризму ФСТУ з розвитку важливого виду спортивного туризму – лижного туризму – з визначенням очікуваних результатів.
Маршрутний лижний туризм

О.В.Колотуха,

голова комісії лижного туризму ФСТУ, канд. геогр. наук
ТУРИСТСЬКО-СПОРТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ЛИЖНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Лижний туризм використовує практично такі ж природні ресурси, що і пішохідний туризм. Але відбувається це в зимовий період в оптимальні для здійснення лижного туристського походу строки. Оптимальні строки взимку – це сталий сніговий покрив, надійний лід на водних просторах, відносна постійність від’ємної температури, відсутність різких вітрів. До та після таких строків ці показники стають мінливими, що може призвести до серйозних ускладнень. Початковий період зими характеризується снігопадами та сильними вітрами, не виключені різкі коливання температури, що призводить до утворення різних за структурою шарів снігу. У передвесняний період головною небезпекою є лавини. Плюсові температури, підвищення вологості повітря та теплий вітер зволожують сніг, збільшують його вагу. Сонячна радіація, проникаючи глибоко всередину, робить сніг пухким. Такий стан снігу оцінюється як лавинонебезпечний. Підвищується небезпека провалу у закриту промоїну під час руху засніженим руслом річки.

При віднесенні лижного туристського маршруту до певної категорії складності за основу беруться протяжність маршруту та його технічна складність. Остання обумовлена характером, кількістю та різноманітністю природних перешкод. Максимальна категорія складності для лижних туристсько-спортивних маршрутів України – IV. Автором розроблений лижний туристський маршрут V категорії складності по хребтах Українських Карпат (маршрут 14 у дод. 1).

Федерацією спортивного туризму України запропонована методика визначення категорій складності лижних маршрутів (табл. 1). Суть її полягає в оцінці категорії складності маршруту адекватній величині, яка називається еквівалентною протяжністю (ЕП) і визначається за сукупністю трьох параметрів:


  • протяжності маршруту – П (км),

  • загального перепаду висот – В (км),

  • роботи (Р), витраченої на подолання категорійних перешкод (КП) та оціненою в балах пропорційно кілометражу (1 бал = 1 км).

Параметри В і Р об’єднують в один і умовно називають “технічною сумою” (ТС):

ТС = В + Р

Таблиця 1

Зведена таблиця визначення параметрів лижного маршруту




Параметри маршруту

Категорія складності маршруту

І

ІІ

ІІІ

ІV

1.

Мінімальна тривалість (t), днів (з одним днюванням)

6

8

10

13

2.

Мінімальна нормативна протяжність (П), км

130

160

200

250

3.

Залікова кількість КП (min-max)

0

0-2

3-5

4-8

4.

Залікова кількість найскладніших перешкод (яка допускається)

0

2-1А

1-1Б

1-2А

5.

Мінімальна технічна сума (ТС), бали

0

2

4

8

6.

Мінімальна еквівалентна протяжність (ЕПmin)

130

170

220

290

Отже ТС – це величина, що відповідає шляху, який можна було б подолати, використавши на лінійне пересування роботу Р, фактично витрачену під час походу на подолання перепадів висот та категорійних перешкод.

Величина еквівалентної протяжності конкретного маршруту (ЕП) визначається за формулою:
ЕП = П + 5 х (В + Р)
В цій формулі застосовується емпіричний коефіцієнт 5, який компенсує втрату 5 км лінійного пересування при подоланні кожного кілометра перепаду висот (уверх чи вниз) або проходження різних категорованих перешкод (КП). При цьому необхідно враховувати вимоги і обмеження до маршрутів різних категорій складності, які наведені в табл. 1 та 2.

Оцінка категорії складності лижного маршруту виконується у такій послідовності:



  1. Визначається протяжність маршруту П за топографічною картою. Для сильно розчленованої місцевості (у першу чергу, це стосується районів Українських Карпат та гірського Криму) отриманий результат помножується на коефіцієнт 1,2 (для інших районів к =1,1):

П = кД,

де к – коефіцієнт, що залежить від рельєфу місцевості та масштабу карти;



Д – довжина маршруту по топографічній карті.

Таблиця 2

Оцінка категорованої лижної перешкоди




Категорована перешкода (КП)

Категорія трудності, бали







1.

Перевали

1

2

3

2.

Вершини за діючою класифікацією

1

2

3

3

Траверси

1

2

3

4.

а)

б)



Траверси за відсутності технічної роботи (не більше одного кожної категорії трудності):

0,5-1 день

2-3 дні – більше 1 ночівлі поза лісом


1

-


-

2


-

-





  1. Виходячи з визначеної протяжності (П) та тривалості маршруту (t)

орієнтовно визначається його категорія складності.

  1. Розробляється висотний графік маршруту, визначається сумарний перепад висот (В) на маршруті, який включає підйоми та спуски. При цьому перепади висот менше 100 м не враховуються.

  2. Складається перелік усіх локальних категорійних перешкод, які долаються на маршруті, і перевіряється відповідність їх категорії трудності до категорії складності заявленого маршруту (табл. 1). Ці обмеження введені з метою безпеки.

  3. За табл. 1визначається кількість балів за здійснену роботу (Р) щодо подолання КП на маршруті. При цьому необхідно дотримуватися таких вимог:

  • заліковується тільки та кількість та ті види перешкод, які наведені в табл. 1 і 2 у відповідності з орієнтовно визначеною категорією складності маршруту;

  • категорія трудності зв’язки перевалів або перевалу з проходженням в один бік оцінюється за сукупністю ділянок підйому та спуску. При цьому ділянки траверсу оцінюються окремо;

  • якщо траверс хребта включає сходження на вершину, то при категоруванні маршруту в залік іде одна з двох перешкод (траверс чи вершина). При цьому трудність вершини оцінюється не від підніжжя (як при окремому сходженні), а від однієї перевальної сідловини (початку підйому) до іншої перевальної сідловини (кінця спуску з вершини на лінію хребта). При заліку сходження на вершину від підніжжя, незалежно від шляху спуску, дається одна оцінка в балах, за сходження, складність якого визначається набором перешкод маршруту сходження. При цьому бали за перевальні сідловини та ділянку хребта між ними (якщо вона є) окремо не враховуються;

  • при значній протяжності траверсу (більше 10 км) без зміни характе-ру технічної роботи на маршруті допустимий поділ траверсу на ділянки із роздільною оцінкою кожного з них без збільшення категорії трудності траверсу (наприклад, 1А+1Б чи 1А+2А);

  • траверси, що включені у альпіністські класифікатори, беруться без зміни їх категорії трудності;

  • при радіальних виходах перепад висот на підйомах та спусках зараховується повністю, а подоланий шлях – тільки в один бік;

  • за кожне першопроходження КП додається преміальний бал;

  • підраховується сумарна величина роботи (Р), витраченої на подолання залікових КП.

  1. Підраховується величина технічної суми, яка порівнюється з міні-мальним для заявленої категорії складності маршруту значенням ТС (п. 5 табл. 1):


ТС = В + ∑ Рі ≥ Рmin


  1. Визначається величина еквівалентної протяжності (ЕП) маршруту за формулою ЕП = П + 5 х (В + Р).

  2. Отримана величина ЕП маршруту порівнюється з ЕПmin (п. 6 табл. 1) та визначається фактична категорія складності маршруту. При цьому можуть виникати такі ситуації:

  • отримані значення параметрів маршруту відповідають вимогам, які висуваються, і маршруту присвоюється відповідна категорія складності;

  • параметр ТС набрав меншу кількість балів ніж це вимагається. У цьому випадку маршруту присвоюється категорія, яка відповідає балам набраної ТС;

  • маршрут не відповідає вимогам пп. 1, 2, 3 та 6 табл. 1. У цьому випадку він класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту більш високої категорії складності, якщо вони є;

  • бали, отримані за параметр ТС, відповідають більш високій категорії складності, а протяжність активної частини становить 0,75 нормативної протяжності цієї категорії. У цьому випадку МКК може присвоїти маршруту більш високу категорію складності як виключення.

При оцінці маршруту додатково необхідно дотримуватися таких вимог:

  • при збільшенні тривалості походу (t) вище мінімальної відповідне значення ЕПmin має бути збільшеним на величину, яка дорівнює добутку “зайвих” ходових днів на середню протяжність денного переходу. При цьому беруться такі величини середньої протяжності денного переходу для походів різної категорії складності (при ТС  0):

І-ІІІ к.с. – 20 км,

ІV к.с. – 17 км,

V к.с. – 16 км;

- для походів, які проводяться у міжсезоння, та учбово-тренувальних походів значення ЕПmin може знижуватися до 25% при збереженні величини ТС.

Запропонована методика розповсюджується на лижні маршрути, що проводяться лише на території материків, островів та прибережних районів. Для маршрутів, що проходять по льодових ділянках (морів, океанів) категорування проводиться повноважною МКК шляхом експертної оцінки.

В Росії та Білорусі вже кілька років використовують видові методики категорування. Автори методики категорування лижних маршрутів – М.Носков, М.Васильєв, С.Пугачов, О.Жигарєв, Д.Тіунов – уже ведуть мову про її удосконалення після кількарічного практичного застосування. Категорію складності лижних туристських спортивних маршрутів автори пропонують визначати по зведеній таблиці визначення параметрів лижного маршруту (табл. 3).



Таблиця 3

Таблиця визначення параметрів лижного маршруту в Росії




Параметри маршруту

Категорія складності маршруту

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

1.

Нормальна тривалість маршруту tn (дні)

min

6

8

10

13

16

max

8

10

13

16

20

2.

Мінімальна протяжність Пmin (км)

100

140

180

210

240

3.

Мінімальна кількість ЛП* при Т>0

0

0

2

4

6

4.

Залікова кількість радіальних ЛП max

1х1А

1х1А

1х1А

1х1Б


1х1А

1х1Б


1х1А

1х1Б


1х2А

5.

Перепад висот В min (км)**

0

0

3

5

9

6.

Технічна робота Т (бали)

min

0

0

4

12

24

7.

Технічна сума ТС (бали)

min

0

0

7

17

33

max

2

5

11

25

49

8.

Еквівалентна протяжність ЕП при нормальній тривалості tn (км)

а) при Т>0 →ЕП=П+5(В+Т)

б) при Т=0 →ЕП=П+5В(≥100м)



min

100

140

230

300

400

max

130

200

270

360

500

9.

Збільшення ЕП при наявності “зайвих днів” на величину: Пз=tз(дні) х п(км)

п (Т>0)

0

18

16

п

(Т=0)


0

26

* - необхідний набір складності ЛП див. в табл. 6

** - носить орієнтовний характер


При оцінці лижного туристського маршруту автори методики вважають за необхідне дотримуватися наступних умов:

  • допустима кількість перешкод лижного маршруту та співвідношення наскрізного їх проходження або під час радіальних виходів повинна відповідати таблиці 4;


Таблиця 4

Допустима кількість перешкод лижного маршруту


Категорія складності маршруту

Допустима кількість локальних перешкод

Всього:

Т, бали

В тому числі категорії трудності









І

min

0

0

-

-

-

-

max

1р*

2

1р**

-

-

-

ІІ

min

0

0

-

-

-

-

max



3



-

-

-

ІІІ

min

1+1р

4

1 + 1р

-

-

-

max

2+1р

8

**



-

-

ІV

min

3+1р

12

2

1 + 1р

-

-

max

4+1р

20

**

**



-

V

min

4+2р

24

**

**

1 + 1р

-

max

9

40

**

**

**

1

* - радіальний вихід

** - за узгодженням з МКК, що випускає, враховуючи досвід групи




  • тільки одне радіальне сходження на вершину, перевал (включаючи траверс) або радіальне проходження льодопаду може бути зараховано в якості ЛП кожної категорії трудності, при цьому на маршруті повинно бути подолано в режимі “наскрізного проходження” не менш складна за трудністю ЛП. Залікова кількість радіально подоланих ЛП із боку, що визначає їх трудність, для маршрутів різних категорій складності наведені в п. 4 табл. 1. Радіальні виходи зараховуються тільки тим членам групи, які приймали в них участь;

  • допускається побудова маршруту за лінійно-кільцевою схемою. При цьому кілець може бути не більше двох. Тривалість кожного кільця може складати від двох до п’яти днів, а їх сумарна протяжність не повинна перевищувати 40 % від мінімальної нормативної протяжності маршруту заявленої категорії складності й загальна кількість ЛП на цих кільцях не повинна перевищувати 2/3 від мінімальної кількості ЛП, що визначають категорію складності маршруту;

  • верхньою межею нормальної тривалості походу заявленої категорії складності (tn) є мінімальна тривалість походу наступної, більш високої категорії складності (п. 1 табл. 3). Для маршрутів, починаючи з ІV к.с., при збільшенні тривалості походу більше нормальної (t > tn) необхідно збільшити відповідне значення еквівалентної протяжності (ЕП) – ЕПmin на величину еквівалентної протяжності “зайвих днів” (ЕПз), що дорівнює добутку “зайвих ходових днів” на вказану в п. 8 табл. 3 протяжність добового переходу (п). Збільшення протяжності маршруту за рахунок ЕПз, не переводить його до більш високих категорій складності. При визначенні ЕПз враховуються наступні величини протяжності добового переходу для походів різної категорії складності:

а) при Т>0, для маршрутів ІV к.с. – 18 км, V к.с. – 16 км;

б) при Т=0, для маршрутів ІV к.с. і вище – 26 км;



  • для походів, що проводяться у період, коли тривалість світлого часу доби (максимального на маршруті) є меншою (дорівнює) 6 годинам, значення ЕПmin може знижуватися МКК, що випускає, на 25 %;

  • якщо величина ЕП знаходиться в інтервалі між ЕПmax попередньої та ЕПmin наступної більш високої категорії складності (або включає ЛП, що характерні для більш високих категорій складності), то такий маршрут оцінюється попередньою (більш низькою) категорією з елементами більш високої категорії складності;

  • при проведенні походів у конкретних районах, їх категорія складності не може перевищувати максимально можливу для даного району.

З останньою позицією російських фахівців важко погодитися. Адже вони відносять Карпати до районів проведення лижних спортивних походів із максимальною категорією складності – ІІІ. До цієї групи районів також відносять Південний та Середній Урал, Архангельську область та Республіку Комі (без Полярного та Приполярного Уралу). Суто географічний аналіз цих районів говорить про неврахування багатьох факторів – перепаду висот, наявність відкритих високогірних ділянок (полонин), складних траверсів, лавинної небезпеки тощо. Ці компоненти географічного середовища, на нашу думку, дозволяють віднести Українські Карпати до районів проведення лижних спортивних походів з максимальною категорією складності – V разом із Кольським півостровом, Закавказзям, Саянами, Прибайкаллям, Камчаткою, Приморським краєм та рядом інших районів.

Бальна оцінка класичних лижних локальних перешкод здійснюється згідно табл. 5.


Таблиця 5

Оцінка класичних локальних перешкод (в балах)




Локальні перешкоди ЛП













1

Перевали

2

4

6

8

10

12

2

Вершини

2

4

6

8

10

12

3

Траверси

1

2

4

6

*

*

4

Каньйони**

1

2

4

6

*

*

* - включення більш складних ЛП дозволяє та оцінює повноважна МКК

** - зараховується тільки при наскрізному проходженні при неможливості простішого обходу, а при радіальних виходах на 1 бал менше


Російськими фахівцями запропонована методика оцінки категорії трудності локальних перешкод лижного туристського маршруту (табл. 6).

Основним районом України, в якому можна здійснювати лижні туристсько-спортивні походи, є Українські Карпати. Гірський Крим має ІІ категорію складності при умові сталого снігового покриву. В північних областях України (Українське Полісся), де взимку є стійкий сніговий покрив, можливо проведення лижних походів ІІ категорії складності. Усі інші райони України для здійснення лижних походів оцінюються не вище І категорії складності.

Українські Карпати поєднують у собі перешкоди гірського та лісового районів і відрізняються високою атрактивністю своїх пейзажів. Стрімкі річки, гірські озера, пологі гори, неповторна архітектура карпат-ських сіл, багата історія краю задовольняють пізнавальні смаки туристів. перешкод.

Гірська система не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна Українських Карпат простягається на відстань майже 280 км при ширині понад 100 км. Карпати відносяться до середньовисотних гір, які більшість вершин нижча 2000 м і лише на масиві Чорногора, більша частина якого належить до головного вододілу, шість вершин мають висоту вищу 2000 м, у тому числі найвища вершина Українських Карпат – г. Говерла (2061 м). Снігова лінія в епоху останнього



Таблиця 6

Оцінка трудності локальних перешкод лижного туристського маршруту


Категорія трудності

Характер складних ділянок

Техніка подолання

Необхідне спеціальне спорядження

Льодопади (як елемент ЛП)

Елемент ЛП-1А

Крутість до 30º

Н = 6-10м



Найпростіша групова техніка, можливе навішування перил

*

Елемент ЛП-1Б

Крутість до 30º

Н =10-15м



Найпростіша колективна техніка, навішування перил, страховка на гаках

*

Елемент ЛП-2А

Крутість 50-60º

Н м ≥ 20м



Рух першого на підйомі без вантажу, роздільний підйом та спуск вантажу, спуск дюльфером

*, льодові молотки, айс-фіфі

Елемент ЛП-2Б

Крутість ≥ 70º

Н ≥ 30м


Використання всього арсеналу технічних засобів

*, льодові молотки, айс-фіфі

Каньйони

н/к

каміння, глибокий сніг, промоїни або наледі, протяжність не менше 500 м



н/к + круті, протяжні (до 30º, кішки, > 200 м) наледі + льодопад з елементами 1А



каньйон 1А + льодопад з елементами 1Б



каньйон 1Б + льодопад з елементами 1Б або + льодопад з елементами 2А



каньйон 1А + каскад з трьох льодопадів з елементами 2А або каньйон 2А + льодопад з елементами 2Б

Траверси хребта, гребеня



обсипний, сніговий (фірн), ухил 20-30º, довжина не менше 3 км, самостраховка



обсипний (крупна осип), сніжно-фірновий, ділянки легких скель, індивідуальна страховка, ухил 30-40º, загальна довжина не менше 1 км



обсипний (крупна осип), сніжно-фірновий, ділянки нескладних скель, колективна страховка (2-3 рази), ділянки льоду, ухил 40-60º, загальна довжина не менше 0,3 км

* - для всіх категорійних ЛП із врахуванням їх складності обов’язкова наявність: кішок, страхувальних систем, карабінів, спускових пристроїв, жумарів, вірьовок, льодобурів та самоскидів


зледеніння знаходилась на висоті 1450-1550 м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали. На дні карів на висоті 1450-1800 м знаходяться карові озера. Реліктові льодовикові цирки та кари протилежних схилів масиву Чорногора не з’єднались між собою своїми задніми стінками і не утворили, як це буває у високогірному альпійському рельєфі, гострих гребенів. Гострі гребені, іноді з карнизами, є тільки на відрогах вододільного хребта масиву, де зійшлися декілька сусідніх карів одного схилу. Гірські хребти Карпат, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, що простягаються з північного заходу на південний схід. Поздовжня зональність місцями ускладнюється кільцеподібними структурами.

В Українських Карпатах виділяють такі основні гірські смуги: Зовнішню, Вододільно-Верховинську та Внутрішню.

В Зовнішній смузі простежується 10 ланцюгів гірських хребтів, серед яких – Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати.

Бескиди з найвищою вершиною – горою Пікуй (1405 м) займають північно-східну частину Українських Карпат. Від пер. Верецького до пер. Яблуницького простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою – горою Сивулею (1815 м). Покутсько-Буковинські Карпати – це система парале-льних хребтів, розділених долинами річок Черемош, Сірет та інших з висотами до 1483 м (г. Ротило).

Вододільно-Верховинська смуга включає середньовисотний Верхо-винський хребет та прилеглі до нього середньогір’я з висотами до 1200 м.

Найвища Внутрішня смуга Карпат включає хребти Полонинський, Чорногора, Свидовець, Рахівський та Мармароський масиви, Гринявські та Чивчинські гори.

Полонинський хребет із масивами Полонина-Руна, Боржава, Красна з добре вираженою асиметрією схилів дещо нижчий за абсолютною висотою від інших і відноситься до ярусу карпатського середньогір’я. Від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат. Це – Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м), Піп Іван (2022 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2017 м), Ребра (2007 м).

Уздовж південно-західного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного хребта з вершинами Маковиця, Синяк, Бужора, у ландшафтах якого є прояви давнього вулканізму.

Українські Карпати складені в основному глинистими сланцями, алевролітами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денудації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.

Клімат Українських Карпат помірно континентальний. Гори і передгір’я надмірно зволожуються, річні суми опадів у передгір’ях 800-1000 мм, а в горах 1500-1600 мм. По мірі підняття у гори температура повітря знижується, а кількість опадів збільшується. Узимку на хребтах випадає значна кількість снігу (товщина снігового покриву буває до 300 см), що подекуди призводить до снігових зсувів та лавин.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних ландшафтів. До 400-500 м розкинутий передгірний пояс із буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами. Низькогірний пояс піднімається до 1000-1200 м. Тут ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає висоти 1200-1500 м, тут переважають ялинові та ялиново-смерекові ліси. Вище, у субальпійському поясі (1500 м і вище), ростуть чагарники-стелюхи з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю (так звані “жерепа”), схили вкриті гірськими луками.

Плануючи походи по Карпатах слід пам’ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об’єкти (Карпатський біосферний заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ландшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати відповідний дозвіл та дотримуватися певних правил поведінки.

Важливою є характеристика погодних умов Карпат у зимовий період. Початок та кінець зими у різних районах Карпат припадає на різний час у залежності від географічного положення району та висоти. В цілому зима не холодна, часті відлиги та потепління з дощами. У січні середня температура коливається від -3° до -8°, в горах буває до -35°. Сніговий покрив нестійкий, зберігається із середини грудня до середини березня. Глибина снігу на високогір’ї місцями досягає 3-х м. На високих безлісних хребтах узимку зустрічається дуже твердий наст та надуви. Схили окремих гір та хребтів лавинонебезпечні.

Населені пункти в Українських Карпатах розміщені переважно в долинах річок і до них йдуть дороги з автобусним сполученням. Це дає можливість дістатися до початкових пунктів лижних маршрутів за короткий час. При плануванні лижного маршруту у Карпатах слід пам’ятати, що пересування на лижах вузькими долинами річок, схили яких заліснені з густим чагарником, істотно знижує темп походу, а рух на лижах уздовж автомобільних доріг, навіть для “намотування” кілометражу, з огляду на спортивність походу не має сенсу та ще й до того ж є небезпечним.

Найбільш цікаві траси лижних маршрутів у Карпатах прокладені гірськими хребтами (дод. 1). Обираючи такі траверсні маршрути необхідно враховувати, що на початку маршруту часто зустрічається стрімкий підйом через ліс на хребет, а потім починається рух по частково або повністю відкритих полонинах.

Розглянемо можливості планування та прокладання лижних туристсько-спортивних маршрутів основними хребтами Українських Карпат із врахуванням лавинної небезпеки.

На масиві Боржава зафіксовано 36 постійно діючих лавинних осередків. Тому полонинські ландшафти масиву дуже лавинонебезпечні. Лавини виникають практично на всіх безлісих крутосхилах. Звісно, що туристські маршрути в зимовий час повинні прокладатися лише по вододілах. Наприклад, із сел. Воловець до метеостанції Плай і далі на вершини гір Вел.Верх і Стой. Користуватися взимку вівчарськими стежками, які, як правило, неодноразово перетинають лавинні осередки, вкрай небезпечно.

Масив Красна також украй лавинонебезпечний. Лавинних осеред-ків більше 70. Тому можливі зимові маршрути по вододілах та малосніжних навітряних (південно-західних) схилах. Наприклад, із сіл Лази чи Ольшани через вершини Гропа і Талпиш із спуском у сел. Усть-Чорна.

В Горганах значною лавинонебезпечністю відзначаються най-більш високі гірські групи району: Аршиця, Яйко-Молода, Грофа-Попадя, Негровець, Стримба, Буштул-Берть, Висока, Ігровище, Сивуля-Боярин, Братковська та Добушанка. Усього в межах району виявлено майже 250 лавинних осередків. Крім лавин можливі обвали снігових карнизів. Лавинонебезпечні практично всі крутосхили, де залягає потужний сніговий покрив, як зайняті луками та кам’янистими розсипищами, так і криволіссям гірської сосни. Лавини в Горганах місцями досягають дна ущелин, перекриваючи гірські потоки та лісовозні дороги. Ці обставини необхідно враховувати при прокладанні маршруту – ділянок гірських ущелин, у які сходять лавини, слід уникати. Значна довжина та крутість схилів у Горганах сприяє виникненню лавин на вирубках і навіть серед лісу.

Зимові сходження на головні вершини Горган можливі по вітробійних схилах та по вододілах. Найбільш безпечні маршрути:


  1. З півдня на вершини гір Сивуля та Лопушна вздовж потоку Бистрець до його витоку;

  2. На вершини гір Висока та Ігровище від с. Осмолода по хребту Матахів;

  3. На г. Грофа із с. Осмолода вздовж потоку Котелець (4 км), далі на сідловину між вершинами Кінь та Грофа. Із сідловини по вододілу підйом на Грофу;

  4. З вершини г. Грофа можливий перехід по вододілу на гори Пареньки та Попадя. З гори Попадя можливий спуск по головному вододільному хребту в західному напрямку.

Високогір’я Свидовця – це просторі крутосхили та уривчасті кари зайняті луками. В межах району виявлено більше 40 лавинних осередків. Це практично всі крутосхили, де залягає потужний сніговий покрив. Можливі обвали снігових карнизів. Найбільш безпечний зимовий маршрут пролягає від притулку “Едельвейс” по маркірованій стежці на вершину г. Близниця та спуск по південному відрогу в м. Рахів або у зворотному напрямку.

На масиві Чорногора лавинонебезпечні практично всі круто-схили вище верхньої межі лісу. Підходи до Чорногорського хребта в межах середньогір’я практично безпечні. В межах району виявлено біля 80 активно діючих лавинних осередків. Найбільш безпечні у лавинному відношенні вододіли та вітробійні південно-західні схили.

На г. Говерлу найбільш безпечними в зимовий період слід вважати такі маршрути:


  1. Від притулку “Лазещина” північним відрогом через полонину Гропа на Чорногорський хребет, далі на схід по хребту до вершини;

  2. Від притулку “Брецкул” на північ до сідловини між вершинами Брецкул та Говерла, далі по хребту в північно-західному напрямку;

  3. Від метеостанції “Пожижевська” на однойменну вершину й далі по хребту в північно-західному напрямку через вершину Брецкул на г. Говерлу.

При плануванні маршрутів у Центральних або Східних Горганах, Бескидах, по Чорногорі слід зважати на те, що значні території в них належать до природно-заповідного фонду, тобто мають обмежений доступ. Для проходження їх слід одержати дозвіл у відповідних організаціях і дотримуватися певних правил поведінки.

Клімат Кримських гір у зимовий період залежить від висоти місця над рівнем моря і змінюється від теплого з дуже м’якими зимами до прохолодного. Клімат яйл – прохолодний. Середня температура зимових місяців -4°, в окремі роки бувають зниження температури до -30°. Багато днів із вітром, що доволі швидко призводить до переохолодження. Сніговий покрив буває значним і може триматися до 3-х місяців (із січня до березня). Він коливається від 30 см на Карабі-Яйлі до 80 см на г. Ай-Петрі, а в карстових лійках – до 5 м. У зимовий час карстові плато являють собою підвищену небезпеку при їх проходженні, тому що деякі входи до вертикальних карстових порожнин занесені снігом. В горах Криму сходження лавин спостерігаються щорічно, однак періоди лавинної небезпеки менш тривалі, ніж у Карпатах.

Природні перешкоди, які зустрічаються в горах України (на схилах – глибокий розсипчастий сніг, лавинна небезпека, на хребтах – сильний вітер, твердий наст або лід, різкі зміни погоди) обумовлюють особливі вимоги до туристів-лижників, які збираються провести тут спортивні походи. Групи, які здійснюють походи II і вище категорій складності, повинні бути готовими до ночівель на хребтах (полонинах, яйлах) вище зони лісу – уміти поставити намет при сильному вітрі, будувати захисні стінки зі снігу, рити печери.

Необхідно враховувати, що незважаючи на близькість населених пунктів, стан групи, яка перебуває в зимову негоду на хребті, мало чим відрізняється від ситуації, коли вона знаходиться за десятки кілометрів від житла, оскільки спуск у долину до житла буває дуже небезпечним, а умови на хребті по жорстокості можуть не поступатися арктичним.



Додаток 1.

Маршрути з лижного туризму
Маршрути по Україні розроблені автором позначені *.

Маршрути по Кіровоградській області розроблені автором позначені **.
Кіровоградська область

І категорія складності

1. ** ст. Чорноліська - оз. Берестувате - с. Гостинне - с. Калинівка - с. Веселий Кут - Дмитрівське лісництво - с. Гутницьке - с. Ружичеве - хутір Гненне - с. Вдовичине - с. Рублівка - с. Скелівка (нежил.) - хутір Буда - ур. Холодний Яр - с. Лубенці - с. Жаботин - с. Груш-ківка - ст. Косарі.



Карпати


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал