Соціологія навчальний посібник Київ 201 2




Сторінка2/14
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

відображають специфіку й особливості збирання, аналізу та обробки соціологічної інформації і діють, як правило, при організації та проведенні соціологічних досліджень.
До предметних зацікавлень сучасної соціології належать: людина як творець соціальних відносин і суб‘єкт соціальних відносин, соціальні спільноти, соціальні взаємодії і відносини, соціальні процеси, соціальні
інститути і організації, соціальні рухи, культурні явища, суспільство як сукупність усіх засобів взаємодій.
Компонентом предмету соціології є також:
по
- перше, реальна свідомість. По
- друге, реальна, фактична поведінка (діяльність) людей у всіх багаточисельних формах і проявах, яка, базуючись на своїй висхідній передумові –
реальній свідомості –
має специфічні форми прояву: факт діяльності, результат діяльності, мотив і стимул діяльності. По
- третє,

12 матеріально
- речова сфера, ті макро, мезо і мікро умови, в яких функціонує реальна свідомість і поведінка людей, а першоосновою предмета соціології –
статуси і ролі, з яких створюється тканина соціальних відносин, соціальної структури і соціальної взаємодії, які характеризують суспільство в його статиці й динаміці.

Методи та структура соціології

Існування соціології як науки визначає не лише наявність об‘єкта і предмета, а й певна система правил, прийомів, процедур та операцій, що забезпечують надійність та достовірність знання та гарантують науковість
її предмета
Це методологічні проблеми соціології.
Під методологією

розуміють

сукупність принципів та установок, які передують
отриманню соціологічного знання та зумовлюють головні способи,
методи його отримання, характер усієї соціологічної діяльності
(теоретичної та практичної).
Саме методологія визначає, наскільки зібрані факти можуть бути реальною та надійною основою знань.
Методологія –
це вчення про принципи, зміст яких зумовлений тим, як
«
задається
» суспільство, яка його картина є засадничою щодо побудови соціологічних теорій. Залежно від цього формуються методологічні стратегії. Доцільно виокремлювати три пари протилежних методологічних стратегій:
1) мікросоціологію
(поведінкову) та макросоціологію
(інституційну); 2) об‘єктивно
- предметну («натуралістичну
»
) та суб‘єктивно
- ціннісну («розуміючу
»
); 3) функціоналістську та конфліктну. Проте ці стратегії (навіть протилежні) в принципі узгоджуються одна з іншою. Такий висновок можна зробити, спираючись на історичний досвід розвитку соціології та практику проведення соціологічних досліджень.
Метод

в соціології –

це спосіб побудови та обгрунтування
соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур і операцій
практичного і теоретичного пізнання соціальної реальності.
Це правила, за допомогою яких здійснюється дослідницька діяльність. Вони мають бути стандартними й однозначними. Методи соціального пізнання можна поділити на загальні й конкретно
- наукові. Загальними є матеріалістична діалектика
(
при вивченні соціальних процесів застосовуються такі її принципи як об‘єктивність, історизм, соціальний детермінізм, системний підхід
)
; структурний функціоналізм
; теорії конфлікту;
індивідуалізм.
Загальнонаукові використовують усі наукові дисципліни. Вони включають основні процедури логіки, вимоги до обґрунтування знання, правила виведення висновків. До методів наукового дослідження

13 належать спостереження, опис, факторний аналіз, синтез, дедукція,
індукція, порівняння
, експеримент, системний аналіз. В соціологічних дослідженнях розрізняють методи теоретичні й емпіричні (практичні). До теоретичних методів також належить абстрагування –
сходження від конкретного до абстрактного, від емпіричного до теоретичного. Цей метод включає три способи застосування: 1) абстрагування за допомогою відволікання (розгляд окремих рис або властивостей об‘єкта без зв‘язку з
іншими й об‘єктом в цілому; 2) абстрагування за допомогою ототожнення
(вивчення об‘єкта на підставі обмеженого вибору його ознак, що є певним його спрощенням та узагальненням); 3) абстрагування за допомогою
ідеалізації (розумове конструювання ідеальних об‘єктів). Емпіричні методи складають науковий апарат для вивчення конкретних соціальних подій та фактів. До них належать аналіз документів, опитування, спостереження, експеримент, контент
- аналіз тощо.
Порівняно з іншими науками про суспільство соціологія має винятково складну структуру, яка обумовлена завданнями, що їх вирішує наука
,
і тими функціями, які вона здійснює у суспільстві. Соціологія, по
- перше, вирішує наукові проблеми, пов`язані з формуванням знань про соціальну дійсність, описом, поясненням процесів соціального розвитку, розробкою соціологічних концепцій про суспільство, соціальну роль особи, соціальні спільності, соціальну структуру і соціальні процеси, особливості соціальних інститутів тощо, методологію і методи, способи соціологічних досліджень. По
- друге, вона вивчає проблеми, пов`язані з перетворенням, змінами соціальної дійсності, аналізом шляхів та засобів впливу на соціальні процеси. Отже
, під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов

язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства). Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю інформації, уявлень та наукових понять про соціальні явища та процеси, а перш за все упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий організм.
Критеріями виділення елементів структури соціологічного знання є рівні пізнання, ступінь узагальнення, способи дослідження, сфери суспільного знання, види спільностей людей, види суспільних відносин.
Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології –
від найпростішого (розподіл соціології на фундаментальну і прикладну) до найскладнішого (виділення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні засади, спеціальні знання,

14 прикладний рівень, соціоінженерний рівень, теорія соціологічного дослідження, методи здобуття соціологічної інформації, знання про організацію соціологічних служб). Так, в короткому енциклопедичному словнику з соціології в системі соціологічного знання виокремлюють такі елементи: метасоціологія, загальна соціологічна теорія, спеціальні соціологічні теорії, галузеві соціології, емпіричні соціологічні дослідження,
історія соціології.
Сьогодні більшість учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології: теоретична соціологія
; спеціальні соціологічні теорії або теорії середнього рівня
; емпіричні дослідження.
Загальнотеоретичний рівень охоплює найбільш загальні закони й закономірності функціонування і розвитку таких соціальних спільнот як суспільство (людство) в цілому. В такому контексті соціологія може розглядатися як теоретико
- методологічна база не лише для другого та третього рівнів соціологічних досліджень, а й як методологічна основа для
інших соціогуманітарних наук. Теоретична соціологія концентрує основну увагу на вивченні фундаментальних наукових проблем, пов‘язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описом, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, дає уявлення про суспільство як цілісний організм, систему його соціальних зв‘язків, розробляє концептуальні основи соціології, методології та методи соціологічного дослідження. Концепції і теорії, що розробляються нею, відповідають, як правило, на два запитання –
«
що пізнається
»
(об‘єкт) і
«
як пізнається
»
(метод). Теоретична соціологія вирішує низку завдань: 1) створює засади для опису і пояснення явищ, фактів соціальної дійсності у термінах і категоріях, які відображають їх сутнісні характеристики, спільні та відмінні риси; 2) орієнтує на комплексний підхід до вивчення соціальних явищ і процесів; 3) розкриває сутність соціальних законів; 4) формує методологічну базу для соціологічного пізнання дійсності; 5) виявляє загальні закономірності соціального розвитку, а також є методологічною базою розвитку спеціальних соціологічних теорій та емпіричних досліджень; 6) інтегрує, синтезує, узагальнює розрізнені знання
, здобуті емпіричним шляхом, формує їх у складну систему висновків, узагальнень, понять, категорій, законів.
Загальнотеоретична соціологія має свою структуру і зміст:
1) система загальних і специфічних законів, що виявляють і закріплюють типові, відносно сталі зв‘язки в суспільстві, соціальних інститутах і системах; 2) система постулатів, аксіом та інших тверджень про соціальне життя суспільства; 3) логіка висновків і доведень, яку використовують для

15 обґрунтування соціальних діагнозів, прогнозів, тенденцій, закономірностей у соціальному житті; 4) загальний і спеціальний категоріальний апарат; 5) система обґрунтування різних підходів до аналізу об‘єкта і суб‘єкта досліджень; 6) система пізнавальних методів і процедур, яка забезпечує повноту опису, пояснення і передбачення соціальних явищ і процесів на певному рівні соціальної організації суспільства; 7) емпірична база, що потребує теоретичної інтерпретації.
Теоретична соціологія поєднує багатоманітні
течії, школи, напрями та підходи, що з власних методологічних позицій пояснюють специфіку розвитку суспільства. Напрями в соціології об`єднують соціологів, які займаються розробкою ідентичної проблематики або мають спільну світоглядну спрямованість. Всі вони виступають як парадигмальні альтернативи і водночас
є продуктом оперативної взаємодії між собою та з пограничними суспільствознавчими і людинознавчими науковими дисциплінами. До сучасних напрямів у соціології належать:

емпірична
соціологія,
структурний
функціоналізм,
конфліктологія
,
символічний інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
,
неофункціоналізм,
структуралізм
і
постструктуралізм,
соціологічні концепції технократизму
.
Новітні аспекти соціологічної думки знайшли відображення в концепціях
постмодернізму,
глобалізму
.
У світовій соціології для пояснення різних фактів, що визначають предметну сферу соціології, використовують соціокультурний, цивілізаційний, формаційний підходи, які в сукупності відображають ряд найбільш загальних закономірностей суспільного розвитку.
Положення загальної соціологічної теорії щодо окремих механізмів соціальної взаємодії уточнюють спеціальні соціологічні теорії (теорії
середнього рівня). Вони мають вужчий пізнавальний ракурс і торкаються окремих сфер суспільного життя, соціальних груп і інститутів, поєднують в собі теоретичний і емпіричний рівні дослідження, займаючи проміжне становище між фундаментальними теоріями та емпіричними узагальненнями первинної соціологічної інформації.
Існують три види спеціальних теорій:

теорії, що вивчають закони розвитку і відтворення окремих соціальних спільнот. До них відносять соціологію міста, села, етносоціологію, соціологію молоді, соціологію сім'ї
;

галузеві теорії, що розкривають закономірності і
механізми життєдіяльності соціальних спільнот в окремих сферах суспільного життя.

16
Це –
соціологія політики, соціологія праці, соціологія управління, соціологія освіти, економічна соціологія тощо
;

теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму
До них відносять теорію соціального контролю, теорію соціальних комунікацій, соціологію конфлікту, соціологію девіантної поведінки тощо.

Третій рівень соціологічного знання представлений конкретними соціологічними дослідженнями, які проводяться з метою одержання об‘єктивних даних стосовно різних сторін соціальної дійсності.
Всі рівні знаходяться в тісній взаємодії
, взаємодоповнюють один
іншого, утворюючи єдину систему соціологічного знання.
У сучасній соціології виділяють також макро
-, мікро
- та мезосоціологію
Макросоціологія

орієнтується на дослідження великих
соціальних спільнот, на вивчення глобальних соціальних процесів. Таким чином, вона

спрямована на вивчення законів і закономірностей
суспільного життя людства в цілому, у сукупності його основних
підсистем.
Макросоціологія виходить з того, що, лише аналізуючи суспільство як цілісність, можна зрозуміти особистість.
Мікросоціологія

досліджує соціальні процеси, явища і тенденції,
що відбуваються у відносно невеликих соціальних системах.
Вона орієнтується на емпіричний опис явищ і подій, що проявляються головним чином у формі безпосередніх соціальних контактів. Це обумовлює її спрямованість переважно на соціально
- психологічні методи дослідження.
Мезосоціологія

складова соціології, яка

досліджує

соціальні
спільноти і групи, громади, соціальні інститути, соціальні рухи,
добровільні асоціації тощо –

тобто все те, що є посередником між
індивідом та суспільством.

Соціологія дає знання теоретичне
і емпіричне, знання фундаментальне і прикладне. У зв

язку з цим
, в ній виділяють відносно самостійні галузі знання: теоретичну соціологію
,
фундаментальну
соціологію, прикладну
соціологію, емпіричну
соціологію. Емпірична і теоретична соціології різняться за рівнем абстракції одержуваного знання. Теоретичні знання –
знання універсальні, емпіричні
-- фактофіксуючі. Фундаментальні дослідження ставлять за мету розвиток науки та удосконалення наукових уявлень про предмет, прикладні –
вирішення конкретної соціологічної проблеми, використання знань для удосконалення соціальних процесів, вирішення практичних проблем життєдіяльності суспільства.



17
Основні завдання та функції соціології

Взаємодія між структурними елементами соціологічного знання реалізується через сукупність функцій, що відображають розмаїтість зв

язків соціології з суспільством, її суспільне призначення.
Соціологія як самостійна галузь знань реалізує всі властиві суспільній науці функції, які прийнято ділити на дві великі групи: гносеологічні (пізнавальні) і власне соціальні. Гносеологічні функції
соціології найповніше проявляються в конкретному пізнанні тих чи інших сторін соціального життя. Соціальні функції розкривають шляхи і способи
їх оптимізації. Слід також вказати, оскільки соціологія дає вихідні уявлення про суспільство як цілісну систему,
частина її пізнавальних функцій має характер методології. Функції соціології



це сукупність
ролей, що вона виконує в організації суспільства як соціальної системи,
відображаючи інтереси різних соціальних спільнот і груп.
Основними функціями соціології є: теоретико
- пізнавальна, описово
-
інформаційна, світоглядно
-
ідеологічна, соціального планування, прогностична, критична, виховна та інші.
Теоретико
-
пізнавальна
функція забезпечує поновлення та збагачення соціологічного знання про різні сфери суспільного життя, розкриває перспективи соціального розвитку, розробляє концепції, теорії, ключові поняття й категорії на основі дослідження соціальної реальності.
Описово
-
інформаційна функція полягає в систематизації, описі, нагромадженні соціологічної інформації
, отриманої в результаті проведення соціологічних досліджень
, у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів, статей, книг тощо.
Світоглядно
-
ідеологічна функція проявляється в тому, що вона формує погляди на соціальні явища і процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, спрямованих на розуміння й узгодження інтересів різних соціальних спільнот і груп.
Функція соціального планування полягає в тому, що результати соціологічних досліджень використовуються для планування розвитку різних сфер суспільного життя.
Прогностична функція реалізується в тому, що соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози щодо тенденцій розвитку соціальних процесів і спільнот.
Критична функція проявляється в тому, що соціологія, надаючи об‘єктивне знання, покликана попереджувати соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки.

18
Виховна функція полягає в тому, що соціологічні знання безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх соціальних якостей.
Цю функцію соціологія виконує також тому, що забезпечує передачу новим поколінням соціального досвіду попередніх поколінь.
У соціологічній діяльності усі ці функції
«
працюють
» в єдності та пронизують усі напрями та рівні соціологічної науки. Крім того, завдяки специфіці своїх функцій соціологія тісно пов

язана з теорією і практикою соціального управління. Вона також здатна бути могутнім знаряддям перетворення суспільства. Але чи завжди можлива така реалізація? Це залежить від багатьох факторів: від стану самого суспільства, від рівня розвитку соціологічної науки, від методологічної, теоретичної і методичної підготовленості соціологів, їх моральної і громадянської позиції.
Проаналізувавши об‘єкт, предмет, методи та функції соціології, можна визначити практичну спрямованість, завдання та цілі соціології як науки. Вона сприяє
формуванню знань про соціальну реальність та зміни в ній, пояснює
логіку процесів соціального розвитку, допомагає
людині визначити своє місце в суспільстві, обрати життєвий шлях і з‘ясувати життєві перспективи, сконцентрувати особисті зусилля на вирішенні соціальних суперечностей. Завдання соціології спрямовані на те, щоб отримати вірогідне знання про суспільство, вивчити його і обґрунтувати основні напрями розвитку суспільства. Виявити та науково обґрунтувати механізми переходу від індивідуального до соціального
, від соціального менш загального порядку до соціального більшого порядку. Важливим завданням є знаходження шляхів, засобів вирішення глобальних проблем людства, осмислення глибоких інтеграційних процесів у світовій співдружності, нових підходів до вирішення сучасних етнічних процесів.
Принципово нові рішення у сучасній соціології одержує проблема людини, її поведінки та ціннісно
- смислової орієнтації у сучасному світі.
Практична спрямованість соціології полягає в тому, що вона не обмежується описом та поясненням процесів соціального розвитку, а аналізує та вказує шляхи планомірного, цілеспрямованого впливу на ці процеси, тобто її зверненість до конкретних соціальних проблем, які підлягають вирішенню шляхом соціального планування та соціального управління.

Місце соціології в системі суспільних наук

Завершуючи розгляд теоретичних засад соціології як науки, необхідно з‘ясувати,
яке місце вона посідає серед
інших

19 соціогуманітарних наук. Основною рисою соціології, яка відрізняє її від
інших суспільних наук, є те, що вона є генералізуючою наукою. Якщо
історія
є індивідуалізуюча наука, що концентрує увагу на вивченні соціальних явищ, що виступають унікальними і неповторними в часі та просторі, то соціологія вивчає властивості всього суспільства, що повторюються у часі та просторі, тобто стають загальними, спільними для всіх соціокультурних явищ.
Водночас існують й інші генералізуючі
соціальні науки, такі як економіка, правознавство, політологія. Чим соціологія відрізняється від них? Кожна з цих наук має справу лише з однією сферою соціокультурного простору: економіка –
з економічними відносинами, політологія –
з політичними, правові науки –
з правовими. Соціологія відрізняється від інших генералізуючих наук тим
, що аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір.
Вона досліджує соціальний механізм функціонування економічних, політичних, правових відносин тощо
Отже, на відміну від більшості соціальних наук, що вивчають окремі підструктури (підсистеми) суспільства, окремі види відносин, соціологія вивчає суспільство як цілісність, як цілісний соціальний організм, що функціонує і постійно розвивається.
Підхід з позиції аналізу суспільства як цілісності характерний також для філософії та історії
Однак у них інше трактування цілісності
Для філософії –
це цілісність світу,
для історії –
цілісність історичного процесу.
На відміну від філософії, в соціології цілісність суспільства не має світоглядного характеру, а розкривається як конкретна соціальна реальність за допомогою не лише теоретичних, а й емпіричних методів.
Соціологія не обмежується розглядом суспільства як цілісного соціального утворення, а виявляє механізми його становлення, функціонування та розвитку. Цілісність розкривається в соціології як система соціальних механізмів, що спричиняють динаміку суспільства.
Отже, особливе місце соціології в системі суспільних та гуманітарних наук пояснюється тим, що: 1) вона є наукою про суспільство, його явища та процеси; 2) вона вміщує в себе теорію суспільства або загальну соціологічну теорію, яка виступає як теорія та методологія всіх
інших суспільних та гуманітарних наук; 3) всі суспільні науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людей, завжди містять у собі соціальний аспект, тобто закони і закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері
суспільного життя, реалізуються через людей;
4) техніка і методика вивчення людини та її діяльності, методи

20 соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використо
- вуються всіма іншими суспільними науками; 5) склалася ціла система досліджень, які проводяться на стику соціології та інших наук.
Соціологія як система знань не може розвиватися і виконувати свої функції
, не взаємодіючи з іншими науками: філософією, психологією, правознавством, політичними науками, історією, статистикою, математикою,
економічними та управлінськими науками, культурологією та релігієзнавством, антропологією, демографією, етнографією.

Контрольні запитання

Як Ви розумієте вислів «соціологія –
це наукове знання про суспільство»?
Як це можна довести?
Якими методами користується соціологія при пізнанні соціальної реальності?
Які структурні рівні соціологічної системи знань?
Що вивчає загальносоціологічна теорія?
Що вивчають спеціальні і галузеві соціологічні теорії?
Охарактеризуйте функції соціології
Яке місце займає соціологія серед інших суспільних наук?
У чому сутність поняття «соціологічний закон»?
За якими критеріями класифікуються соціологічні закони?
В чому полягає сутність соціологічних категорій
і яка їх типологія?

Приклади тестових завдань

В якому столітті соціологія сформувалася як наука?
а) Х
V
ІІ; б) Х
V
ІІІ; в) ХІХ.

Виберіть правильний варіант відповіді серед наведених. Соціологія –
це наука:
а) що досліджує відношення мислення до буття, практичного,
пізнавального, ціннісного, етичного та естетичного ставлення людини
до світу;

б) що займається дослідженням політичної системи, політичного
життя суспільства, проблем внутрішньої і зовнішньої політики;

в) про закономірності становлення, розвитку і функціонування
суспільства, соціальні спільноти, соціальні відносини і соціальні процеси,
про механізми і принципи їх взаємодії.

За яким параметром виокремлюють макросоціологію, мезосоціологію, мікросоціологію?

21
а) за рівнем соціального знання; б) за рівнем одержання
соціологічного знання; в) за цілями і

завданнями дослідження.
Емпірична соціологія спрямована:
а) на збір фактичного матеріалу, його первинну обробку і
нагромадження, на початковий рівень узагальнення;

б) на глибоке узагальнення і аналіз нагромадженого фактичного
матеріалу про соціальне життя
;
в) на побудову і удосконалення теорії і методології, на збагачення
самої соціологічної науки.
Закони соціальної динаміки відображають:
а) тенденції до збереження стабільності соціальної системи;

б) стабільність соціальної структури суспільства;

в) напрям, чинники, форми соціальних змін.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал