Соціально-психологічні проблеми економічної соціалізації молоді



Скачати 172.88 Kb.

Дата конвертації07.01.2017
Розмір172.88 Kb.
соціальна психологія 53
Соціально-психологічні проблеми
економічної соціалізації молоді
(Закінчення. Початок у № 2 (28), 2008 р).
Наталія Дембицька,
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г. Костюка
АПН України
2. Соціально-психологічні чинники економічної соціалізації
особистості
Поряд з теоретико-методологічною невизначеністю сутності процесу економічної соціалізації особистості в період формування ринкових економічних відносин назвемо й проблему детермінації цього процесу різними, часто навіть стихійними чинниками. В цьому відношенні й досі теоретично необґрунтованими лишаються соціально-психологічні фактори економічної соціалізації сучасної української молоді. Доробок працівників лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України дозволяє констатувати наступне. З огляду на загальну концепцію соціалізації, одним з напрямів аналізу проблем економічної соціалізації особистості постає визначення особливостей системи економічних цінностей як провідного чинника
соціалізації молоді, оскільки саме в її межах і здійснюється цей процес
[17; 19; 24]. Економічні цінності, закріплені в певних нормах і правилах, є компонентом соціальної системи, які спонукають індивіда відповідати певним експектаціям щодо прийнятих даним суспільством зразків поведінки та особистісних характеристик. Економічні цінності,
інтеріоризуючись індивідом, стають внутрішніми регуляторами його поведінки, саморегуляторами, тобто умовами реалізації в діяльності активної позиції особистості щодо зовнішнього світу. Отже економічні цінності – це важливий фактор соціалізації особистості [17 - 19; Оскільки процес економічної соціалізації потребує інтеріоризації особистістю цінностей економічної інституції, то для визначення особливостей системи економічних цінностей сучасного суспільства необхідно розглядати цей процесу всій розмаїтості проявів соціального середовища.
соціальна психологія, У межах організації суспільства економічні цінності взаємодіють, атому, на думку В. Москаленко [24], для їх визначення потрібен системний підхід, що передбачає, по-перше, розгляд особливості економічних цінностей суспільства у взаємодії, по-друге, виокремити домінуючий, системоутворюючий компонент цієї системи цінностей.
Взаємодія економічних цінностей характеризується, по-перше, тим, що вони розподіляються за ступенем їх суспільної значимості у певну ієрархічну структуру, поділяючись на цінності більш чи менш високого порядку. По-друге, відносини між економічними цінностями можуть бути як гармонійними, такі антагоністичними. Це співвідношення складається вході історичного розвитку суспільства та існує як система певних норм, зразків поведінки і форм життєдіяльності людини, які виконують нормативну функцію стосовно поведінки людей.
В сучасному українському соціальному просторі система економічних цінностей суспільства суперечлива. В ній одночасно існують і цінності ринкової орієнтації, і цінності, пов’язані з архетипами старого суспільства. Сучасна молодь є переважно носієм оновлених у широкому розумінні економічних цінностей, які втілюються в оновлену систему економічної інституції. Характер взаємодії, взаємовпливу, єдності економічних і соціально-психологічних феноменів зумовлює динаміку особистісних економіко-психологічних характеристик, особливості економічної соціалізації.
Важливим моментом у системному підході до дослідження економічної соціалізації, як вже відзначалося, є виокремлення системоутворюючого компонента системи економічних цінностей.
Системоутворюючим елементом у системі цінностей економічної
інституції науковці вважають власність [1; 5; 15; 17; 24]. В економічній літературі власність визначається, по-перше, як майно, котре комусь належить. По-друге, власність визначається як відносини між людьми, групами, що обумовлюються привласненням речей, засобів виробництва, майна, володіння ними. Головним у визначенні поняття власність є система відносин, які проявляються через функції володіння (належності, наявності майна, матеріальних благ, засобів виробництва користування юридично гарантована можливість виробничого і особистого споживання засобів виробництва і предметів споживання розпорядження (можливість здійснювати майнові дії із засобами виробництва і предметами споживання
– продаж, купівля, дарування, споживання тощо. Відносини власності, що проявляються через функції, що домінують в економічній сфері, позначаються на всій системі економічної реальності, зумовлюючи диференціацію груп за рівнем доходу і споживання, впливаючи на соціальну структуру суспільства та інші його сфери. Система відносин власності складається історично, створюючи певну її форму (форму присвоєння матеріальних благ, яка може бути як суспільною, колективною, такі приватною. Саме у формах свого існування власність найбільш проявляє свою
соціальна психологія 55
соціально-психологічну сторону [8 - 9; 17 - 19]. Соціально-психологічні феномени власності є не тільки наслідком історико-економічних зміну суспільстві, ай самі впливають на стан та динаміку соціально-економічних умов. Соціально-психологічні феномени, відображаючи об’єктивні економічні відносини, одночасно виконують функцію регулятора економічної і соціальної поведінки особистостей і соціальних груп.
Визначення людиною свого становища в системі економічних відносин і, перш за все, в системі відносин власності, є центральними базовими відносинами особистості. Відносини власності відіграють важливу роль щодо сутності людини. У відносинах власності відбувається самореалізація особистості, котра проявляється яку діяльності, такі вставленні до інших людей. Саме через інтеріоризацію відносин власності відбувається процес входження індивіда в економіку суспільства. Усвідомлення свого ставлення до власності є психологічною основою формування економічної свідомості людини, ділових якостей, здібностей, вольових властивостей. Усвідомлення індивідом об’єктивного факту володіння об’єктами власності і об’єктивних умов привласнення її об’єктів визначають економічне Я особистості, характеристику її економічної самосвідомості. Усвідомлення особою свого ставлення до власності є психологічною основою формування її економічної ідентичності як процесу усвідомлення індивідом, з одного боку, володіння власністю і об’єктивних умов привласнення нею її об’єктів, аз іншого – своїх можливостей (здібностей, ділових властивостей, внутрішньої сили і вольових якостей. Отже, власність є основою суспільних відносин, а також об’єктом відносин людини, її переживань, цінностей, основою формування її економічної суб’єктності.
Власність у всіх її об’єктивних і суб’єктивних проявах концентровано проявляється у грошах [8; 17; 19]. Всі феномени, через які виражається власність (майно, предмети, людські відносини тощо, відображаються саме в грошах. Завдяки їм всі елементи економічної сфери пов’язані в єдину систему економічної реальності. Гроші – це необхідний атрибут функціонування економічної сфери суспільства. Вони стимулюють економічний і соціальний прогрес через функції, які виконують. Слід зазначити, що гроші виконують не лише чисто економічні функції міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження і збережень, алей соціально-психологічну, людинотворчу. Через них людина пов’язана з іншими людьми в єдину соціальну реальність. Гроші – один з факторів формування психіки людей, вони створюють і задовольняють потреби виживання, існування, самозадоволення, певний статус особи в суспільстві. Ставлення людини до грошей визначається як соціокультурними особливостями суспільства, такі особистісними властивостями індивіда. Гроші – це загальний еквівалент всіх інших відносин в суспільстві. Через їх посередництво людина входить в економічну сферу суспільства. Саме тому гроші є важливим фактором економічної соціалізації особистості
соціальна психологія, на всіх вікових етапах її розвитку. Особливу роль як фактор соціалізації гроші відіграють на етапі дитинства. Формування перших економічних уявлень тісно пов’язане з використанням дітьми грошей, завдяки яким вони ознайомлюються з іншими соціально-економічними явищами та інституціями [8; Отже відносини власності як домінуючий компонент системи цінностей економічної інституції, інтеріоризуючись особистістю в систему економічних ціннісних репрезентацій, стають важливим детермінуючим фактором економічної соціалізації особистості [17; Як уже зазначалося, репрезентації як феномени свідомості за своїм змістом не цілком не збігаються з суспільними цінностями, які репрезентуються особистістю. Це обмовлено тим, що детермінація процесу соціалізації цінностями суспільства опосередковується внутрішніми психологічними особливостями людини, її потребовою системою. У зв'язку з цим важливим стає дослідження потребової системи особистості як ендопсихологічного комплексу (внутрішніх умов, що опосередковує репрезентування у свідомості цінностей економічної інституції [24] Процес економічної соціалізації відбуватиметься тим успішніше, чим більше форма економічних репрезентацій відповідатиме узгодженості вимог суспільства (експектацій) з потребовою системою індивіда. Інакше кажучи, успішність інтеріоризації економічних цінностей індивідом залежить від усвідомлення ним таких цінностей як своїх потреба також здатності інтеріоризувати такі цінності, аз іншого боку – від вимог, які висуває суспільство до індивідів (економічних експектацій). Якщо для дитини визначальним у розумінні грошей є їх споживацька функція, а простором економічної поведінки – місце купівлі-продажу крамниця, то підліток розуміє функцію грошей по-іншому, вбачаючи в них, перш за все, забезпечення матеріального добробуту. Ці зміни у розумінні підлітками функції грошей позначаються на зміні їх місця в економічній реальності, переходів простір виробничої діяльності. Цей новий простір економічної поведінки підлітків, який позначається, перш за все, у поведінковому компоненті системи економічних репрезентацій, відповідає основній потребі цього вікового етапу розвитку особистості
– потребі у дорослості. Саме ця потреба впливає на форму економічних ціннісних репрезентацій, яка визначається конфігурацією їх когнітивного, афективного і конативного компонентів. Когнітивний компонент ціннісних економічних репрезентацій пов’язаний з усвідомленням і раціональною осмисленістю суб’єктом різних сторін економічної реальності, результатом яких є сукупність уявлень і знань у цій сфері. Цей компонент включає в себе загальні економічні знання, економічні норми і цінності, які особистість засвоює в процесі соціалізації.
Емоційний компонент являє собою емоційне ставлення людини до економічної реальності. Він представлений в ціннісних економічних репрезентаціях як сукупності суб’єктивних, емоційно забарвлених думок
соціальна психологія і оцінок різних сторін економічної реальності. Емоційне ставлення до економічної реальності може бути як позитивним, такі негативним.
Конативний (поведінковий) компонент економічних репрезентацій представлено у свідомості суб’єкта у вигляді мотивів, цілей, спрямувань, намірів і готовності суб’єкта до здійснення економічної діяльності. Поведінковий компонент відображає зразки економічної поведінки, які людина засвоїла наданому етапі життєдіяльності.
Зміст компонентів економічних ціннісних репрезентацій детермінується потребовою системою індивіда, яка нарізних вікових етапах людини має свої особливості. Характеризуючи, наприклад, таку складову когнітивного компонента, як економічна поінформованість, слід пам’ятати, що вона залежить від складності того чи іншого економічного поняття і можливості безпосереднього знайомства особистості з його проявами в реальності, а у визначенні адекватності економічних уявлень особистості слід брати до уваги розвиток самої особистості.
Особливості потребової системи індивіда позначаються також на характері взаємозв’язку компонентів економічних репрезентацій особистості. Так, в конфігурації когнітивного, афективного і конативного компонентів економічної соціалізації підлітків домінуючим стає конативний компонент з інтенціями, що визначають його прагнення бути включеним до економічної сфери суспільства в якості суб’єкта економічної діяльності. Форма економічних репрезентацій, яка визначається такою конфігурацією компонентів цих репрезентацій, найбільш відповідає узгодженості вимог економічної інституції суспільства і можливостей і потреб особистості підліткового віку. Саме тому ця форма економічних ціннісних репрезентацій зумовлює ефективність процесу економічної соціалізації Особливості економічної соціалізації молоді, заданими І. Зубіашвілі [8;
9], детерміновані, зокрема, монетарними репрезентаціями як результатом сприйняття і відображення в свідомості індивіда явищ економіки. Справді, гроші – це концентроване відображення відносин власності. Вони виконують не тільки чисто економічні функції, алей стають важливим фактором формування психіки людини, впливаючи на формування її характеру, ієрархію цінностей. Завдяки грошам людина входить в економічну сферу суспільства. Грошові знаки – це символи, які, будучи універсальною ланкою між об’єктами” економічних відносин, позначають неприродну, асоціальну значущість речей, а відтак стають інформаційним інструментом у соціальній комунікації. Гроші як частина економічної реальності відображені в суспільній (а отже і в індивідуальній) свідомості у формі монетарних репрезентацій. Ці репрезентації розглядаються нами як різновид соціальних репрезентацій, вбудованих в загальні економічні репрезентації.
За концепцією соціальних репрезентацій [1; 5 - 9; 17 - 20; 24; 26 - 28], монетарні репрезентації аналізуються як динамічний процес групового конструювання економічного об'єкта. Основна функція монетарних
соціальна психологія, репрезентацій – поєднання світу економіки і світу людини. І це непроста реакція на подразнення (у біхевіористському розумінні, не відображення, фотографія світу (яку когнітивізмі). Вони – результат соціальної дії. Монетарні репрезентації виступають і як констатуючі блоки повсякденного знання, і як будівельні блоки реальності. Їх констатуюча сутність виявляється втому, що уявне перетворюється на реальне І. Зубіашвілі [8] виявила, що у старшокласників переважає незадоволеність потреби в грошах. Ця потреба розглядалась як генералізована квазіпотреба, що дозволило дійти висновку, що в учнів старших класів спостерігається незадоволеність у більшості потреб. Виявлено також невисоку значущість грошей для старшокласників. Ставлення їх до грошей характеризується високою афективною напруженістю, що виражається в перевазі в структурі монетарних настановлень фактора „тривожність”.
На думку І. Білоконя [2; 3], одним з вагомих соціально-психологічних чинників економічної соціалізації молоді слід розглядати її економічні настановлення. Автор виходив з таких міркувань. Особливості мотивації економічної поведінки, економічної ідентифікації як показників економічної соціалізованості молоді детерміновані інтеріоризованими нею економічними нормами суспільства. Імперативи економічних норм є змістом економічних настановлень, а їх функцією є забезпечення безперешкодного і безперервного процесу реалізації мети індивіда відповідно до вимог суспільства. Це досягається завдяки психологічній узгодженості мети і настановлень суб'єкта економічної діяльності. Рівень його економічної соціалізації визначається тим, яку мету ставить перед собою індивід, тобто його термінальними цінностями, аз іншого боку - його економічними настановленнями. Дослідження І. Білоконя [2] засвідчило, зокрема, що економічну соціалізацію опитаної студентської молоді визначають чотири типи економічних настановлень: амбіційний, приховано-тривожний, мрійно- заощадливий та раціонально-тривожний оптимізм. Кожному типу економічних настановлень відповідає певна мотивація. Амбіційно- оптимістичному типу настановлень частіше відповідають змішані мотиви
– мотивація на успіх та запобігання невдачам. Спрямовуючи економічну діяльність на реалізацію своїх амбіцій, такі індивіди дотримуються середини, тобто з вірою в успіх поєднується мотив уникнення помилок і невдач. В результаті такої економічної соціалізації формується впевнена у власних силах особистість.
Так, молоді з „приховано-тривожними” настановленнями притаманна невпевненість, невизначеність своєї економічної стратегії. Можна припустити, що її економічна соціалізація не завершена.
У молоді з мрійно-заощадливими економічними настановленнями виразно проявляється мотивація на успіх, зумовлена, однак, не пріоритетом самореалізації, а скоріше невисоким рівнем домагань. Економічна
соціальна психологія соціалізація цих молодих людей має середній рівень, що відповідає їх рівню домагань і дозволяє спрямовувати зусилля на самореалізацію в інших соціальних інституціях.
Раціонально-тривожний тип настановлень спрямовується переважно на самореалізацію в економічній сфері. Однак мотивація на уникнення невдач стримуватиме активність у підприємництві, що дає підстави думати про схильність до роботи в бюджетних установах. За цих умов соціалізація особистості з раціональними настановленнями забезпечить їх економічну діяльність на достатньому рівні.
Ідея репрезентації відносин власності як носія економічного досвіду суспільства є чинником економічної соціалізації молоді. Наше дослідження підтвердило існування причинно-наслідкових зв’язків між економічною соціалізованістю і смисловим змістом економічного досвіду [5 - 7]. В основу теоретичного обґрунтування останнього положення покладено ідеї концепції соціальних репрезентацій [1; 5 - 7; 17 - 20; 26 - 28], смислової теорії свідомості [13; 14], смислового змісту особистого досвіду [22]. Загальне бачення студентами відносин власності, принципів, покладених в їх основу, прийнятних у суспільстві способів взаємодії економічних суб'єктів забезпечується економічними репрезентаціями, які є носіями економічного досвіду суспільства та інтеріоризуються індивідом в процесі економічної соціалізації, стаючи змістовим елементом його свідомості. Будучи похідними від суспільних уявлень про економічний процес, індивідуальні уявлення відображають певний загальносуспільний спосіб існування суб'єктів економіки, конституюють спосіб життя, вироблений і відшліфований повсякденною колективною практикою відносин власності. Вони забезпечують процеси класифікації, оцінки об'єктів у сфері економіки, сприяють формуванню суджень про їх цінність, проте, яка інформація достовірна і варта уваги. Смисл, який лежить в основі розуміння особистістю реальності економічних відносин, виражає зміст соціального їх досвіду. Він у незмінному вигляді репрезентує цю реальність в індивідуальній свідомості у формі економічних уявлень. Існує генетичний зв’язок культури і соціального досвіду окремого індивіда саме завдяки смисловому змісту останнього [4]. Соціальний досвід особистості укорінений в універсумі культури, однак він не є лише її фрагментом. Досвід особистості і культура пов'язані відносинами еквівалентності частина рівнозначна цілому. Нарівні смислу індивідуальні досвіди, а, відповідно, і самі особистості є принципово розімкненими, але здатними взаємодіяти в єдиному просторі
[13; 14]. Процеси циркуляції смислів у діалогічних взаєминах особистість - особистість і особистість - культура задають і наповнюють таку реальність, як смислове поле, яке є джерелом і одночасно результатом індивідуальних смислів. Завдяки цьому окрема особистість має необмежені можливості для розширення свого смислового світу за рахунок інших смислових світів, а отже й власного досвіду.
соціальна психологія, В цьому плані економічна соціалізація індивіда трактується як процес зчитування смислів економічних відносин (осмислення суспільних значень, якими наділена економічна культура, переорієнтування власної смислової системи в силовому полі суспільно- економічних смислів як головної умови адаптації індивіда в економічній реальності багатоаспектний процес дієвого входження особистості в економічну культуру суспільства шляхом активного засвоєння системи його економічних цінностей, системоутворюючим фактором якої є ціннісні репрезентації відносин власності. Їх ядро утворює найбільш стійка, фіксована частина системи індивідуальних економічних репрезентацій, в основі якої лежить економічний досвід цілих поколінь. Отже центральна частина економічних репрезентацій базується на смислах, які становлять основу економічної культури суспільства процес інтеріоризації індивідом семантико-символічного порядку економічного досвіду суспільства і реалізації націй основі як об’єкта впливу економічної культури і як суб’єкта відносин власності [5 - 7].
Приналежнісить об'єкта власності суб'єктові породжує безліч різних позицій особистості в системі відносин власності [11]. У повсякденному житті вони вимірюються шкалами типу моє — не моє моє — твоє моє — чуже моє — наше моє — ваше тощо. Ці шкали фіксують різні позиції особистості в системі відносин власності. Власність – це своєрідна форма трансцендентного функціонування Я особистості, її розширення і тривалості у просторі економічних відносин. Багато психологів вважає, що власність є глибоко інтимним явищем, пов’язаним із самістю людини [5; 6; 10; 11]. На нашу думку, питання власності виникає не тоді, коли індивід отримує спадок або коли у його підліткових кишенях опиняється кілька монет чи купюр. Тоді вже запізно говорити про початок економічної соціалізації, зокрема - про формування особистості власника. Пізно про це говорити навіть тоді, коли дитина тільки починає усвідомлювати, що в світі існують гроші, іграшки чи татів автомобіль як майно. Вважаємо, що з феноменом власності маємо справу вже тоді, коли індивід починає усвідомлювати діаду Яне Я, пізніше
– Я – Ти. Правомірною видається думка психоаналітиків щодо цього. Дитяча гра, що супроводжується численними повторами дій, зникненням/появою предметів [25], характеризується першим ужитті дитини досвідом протиставлень (себе самій, трансцендувань поза межі власного Я і, одночасно, маніпулювання тим, що належить тобі, що є продовженням тебе, і що, від суб’єкта відокремлюючись, залишається, тим не менше, при ньому. Йдеться чи не про найпершу і чи не найвагомішу вжитті людини власність – самість особистості. З втратою, трансформацією власного Я завжди пов’язана тривога. Позбавитись її можна в символічному плані завдяки посередництву фігури Іншого [12] (власності як її символу, створеної суб’єктом і трансцендентованій щодо нього. Так, вході соціальна психологія дослідження на студентській вибірці емпірично з'ясовано, що типовим є бачення власності як частини економічної реальності, котра має певну розмірність, межі якої можуть сягати далеко за межі особистісного простору власника, однак яка завжди має статус продовження його власного Я. У зв’язку з цим власність повинна надійно і категорично захищатись особою, чим утверджується її право на цю територію, із чим пов’язується необхідність активної суб’єктної позиції власника в просторі економічних відносин.
Власність людини символізує її тривалість, її присутність поза самою особистістю власника, а також базову бінарність життя : я - не я, є
– немає, бідний – багатий, присутній – відсутній, своє – чуже тощо. Вході емпіричного дослідження у студентської молоді виявлено певний острах набути статусу власника чим більше людина розвиває свої ділові якості, стає підприємливішою, набуває відносно високого в ділових колах професійного статусу, тим більшою мірою вона втрачає своє Я. Очевидно, в цьому відбивається прихований смисл нашого економічного сьогодення воно якраз і підтверджує спотворене розуміння українським суспільством культури бути власником, культури відносин власності.
Характерною рисою способу існування за принципом бути власником є активність індивіда щодо продуктивного використання своїх людських потенцій. Покликання власника - здатність вийти за межі відносин з цією власністю, побудованих за типом я – це те, чим я володію, використавши її як засіб, як носій ще більших особистісних можливостей, як точка докладання своїх силі реалізації своїх потенцій [5]. За результатами нашого дослідження, існують, принаймні у студентів, певні труднощі щодо реалізації життєвої стратегії бути власником, а непросто мати власність. Це засвідчує невисока спроможність будувати перспективу майбутнього, конструювати і порівнювати різні варіанти економічної поведінки, ставити мету і досягати її, віднаходити сенс своїх дій і свого життя. Так, свої можливості стосовно підвищення матеріальних набутків, що залежать від особистості, переважна більшість опитаних оцінила на середньому (26 %) і нижчому середнього рівня (22 % опитаних. Кількість опитаних з низьким рівнем оцінки власних можливостей щодо підвищення прибутків статистично достовірно більша, ніж тих, хто оцінює ці можливості як високі (р < 0,001). Окрім того, з'ясувалося, що серед різних способів реалізації намірів підвищити свої прибутки студенти віддають перевагу, в першу чергу, найманій праці, в другу чергу – приватному бізнесу, а в останню чергу – інвестиційній діяльності.
Виявлено недостатню обізнаність студентів щодо способів володіння як таких, у тактиці вибудовування відносин власності, неусвідомленість своєї ролі як суб’єкта цих відносин. Переважна більшість опитаних (57 %) бачить власність, щонайперше, в категоріях пасивного володіння нею, а вже потім у можливості і здатності розпоряджатися нею (18 %).
Однак студенти позитивно оцінюють сам факт володіння: володіти
соціальна психологія, чимось для студента означає, щонайперше, набути впевненості в собі (для
10 % опитаних, мати владу, більший спектр можливостей досягти успіху вжитті (по 6 %), отримати, підтвердити свою незалежність (5 %), відчути захищеність від життєвих негараздів (3 %). При цьому виявилось, що студенти мало обізнані в економічній сфері, і, головне, щодо основного питання економіки – власності. Вони бачать її спрощено, „необ’ємно”, в структурі образу виокремлюючи поверхневі горизонтальні, площинні) зв’язки між складовими, не розуміючи глибоких вертикальних, причинно-наслідкових зв’язків. Так, власність асоціювалася з певним типом майна, уявлення про які у студентів доволі однотипні і стосуються переважно матеріальних благ, які, тим не менш, досить невизначені (особисті речі, матеріальні цінності, добро, що свідчить про недостатню диференційованість складових образу власності, його неоформленість, оскільки категорії більш високого порядку (майно, нерухомість) та більш низького (помешкання, земля тощо) називаються як рядоположні. Найбільш усталеними і найбільшою мірою фіксованими в структурі образу власності для студентства є елементи, які містять інформацію про
• вимірюваність власності, у зв’язку з чим – надійний і категоричний захист її меж, утвердження свого права на цю територію як частину економічної реальності визначеність меж, знання тієї частини економічної реальності, на яку поширюється власне Я, продовженням якого вона і є (чіткі межі власності, в яких діє влада особи власника знання того, яким аспектам економічної реальності слід приписувати статус моє, які з них належать до модусу належності мені необхідність докласти зусиль для одержання і утримання власності, причому – чесного способу одержання власності, тобто необхідність активної суб’єктної позиції щодо економічної реальності, в межах якої діє влада особи.
Найсуттєвішими смислами, які організовують образ власності і власника та детермінують розуміння студентами особливостей відносин власності, а отже й зумовлюють особливості їх економічної соціалізованості у сфері відносин власності, є такі. У своїй економічній діяльності опитані керуються переважно (на 35 %) бажанням поліпшити умови життя завдяки власності та необхідністю активної конструктивної взаємодії з соціальним оточенням (на 17 %). Саморозвиток, самореалізація поки що для студентів відносно неактуальні (порівняно з попередніми смислами) як смислова основа для примноження власності та оперування нею.
Г. Ложкін обгрунтовує суб’єктивно-економічний статус як чинник економічної соціалізації особистості молодої людини [14; 15]. Дослідження підтвердило припущення про детермінованість особливостей структурних компонентів економічної свідомості суб’єктивно-економічним статусом особистості студента, його соціальної (втому числі й гендерної) групи.
соціальна психологія Так, встановлено, що
• суб’єктивно-економічний статус впливає наставлення студентів до багатих і бідних людей, тобто чим вищий економічний статус, тим доброзичливіше ставлення до багатих і більш вороже ставлення до бідних, і навпаки – чим нижчий економічний статус, тим більш вороже ставлення до заможних людей та більш доброзичливе до малозабезпечених рівень економічного статусу впливає на бажані для студентів економічні емоції. Студенти з високим рівнем добробуту віддають перевагу глоричним, пугнічним та романтичним емоціям. Лише студенти з середнім рівнем суб’єктивно-економічного статусу надають великого значення гностичним емоціям. Водночас студенти з низьким рівнем добробуту віддають перевагу комунікативним та альтруїстичним емоціям;
• для студентів збільш високим життєвим рівнем цілі їх ділової активності вищі за цілі студентів з нижчим рівнем добробуту для опитаних з низьким рівнем матеріального благополуччя частіше характерні поточні часові переваги, коли люди живуть переважно сьогоднішнім днем, не беручи відповідальності за майбутнє дітей і онуків.
Суб’єктивно-економічний статус, за Г. Ложкіним, достовірно впливає на самооцінку рівня ділової активності особистості і ступінь задоволеності цим рівнем. Так, зі зростанням рівня матеріального благополуччя підвищується самооцінка рівня власної ділової активності студентів. В групі студентів з високим рівнем добробуту ступінь задоволеності рівнем власної ділової активності теж достовірно вищий за ступінь задоволеності рівнем ділової активності опитаних з нижчим матеріальним рівнем життя. Тобто у студентів з низьким рівнем добробуту слабко виражене прагнення до успіху, немає переважання мотиву досягнення над мотивом запобігання невдач.
Водночас студенти з вищим суб’єктивно-економічним статусом відзначають зростання рівня ділової активності, достовірно більше бажання та вищий рівень самооцінки готовності до прибуткових видів діяльності. Особливо помітно ці закономірності простежуються в опитаних, що належать до полярних майнових груп.
Суб’єктивно-економічний статус також достовірно впливає на переважаючі у студентів ціннісні орієнтації. Найбільш значущими термінальними цінностями для групи студентів з низьким суб’єктивно-економічним статусом є здоров’я, родина, робота і кар’єра, матеріальний добробут, безсмертя, а серед інструментальних цінностей переважають чесність, працелюбність, впевненість у собі і тверда воля. Найменш важливі для них такі термінальні цінності, як краса, розваги, творчість і пізнання, а також такі інструментальні цінності, як життєрадісність, вихованість, широта поглядів.
Найсуттєвішими термінальними цінностями для студентів з високим суб’єктивно-економічним статусом є здоров’я, багатство, кохання і друзі, а перші місця в ієрархії інструментальних цінностей посідають терпіння, ерудиція, глибокі знання, сміливість і підприємливість. До категорії
соціальна психологія, найменш значущих цінностей належать такі термінальні цінності, як щастя інших, розваги і пізнання, а також такі інструментальні цінності, як чуйність, вихованість і незалежність. Тобто в ціннісних орієнтаціях опитаних з низьким суб’єктивно- економічним статусом проявляються, передусім, потреби, пов’язані з матеріальною забезпеченістю, роботою, кар’єрою. З підвищенням суб’єктивно-економічного статусу менше важать для студентів безсмертя, робота, впевненість у собі, матеріальна забезпеченість, активне життя, чесність, відповідальність, працелюбність, вихованість і широта поглядів більше уваги приділяється коханню, друзям, творчості, глибоким знанням, самоконтролю, терпінню, сміливості, життєрадісності, підприємливості.
Отже в ієрархії ціннісних орієнтацій студентів з різними рівнями суб’єктивно-економічного статусу актуалізуються потреби, які гостро переживаються особистістю людина жадає, в першу чергу, того, чого їй бракує у реальному житті.
Висновки
Аналіз результатів досліджень соціально-психологічних особливостей економічної соціалізації української молоді дозволив обґрунтувати ідею про доцільність розгляду проблем економічної соціалізації молоді, які мають місце в умовах формування ринкових економічних відносин, з точки зору системно-структурної теоретичної моделі економічної соціалізації особистості. Згідно з цією моделлю, економічну соціалізацію слід розглядати як складову цілісного процесу соціалізації особистості та як формування економіко-психологічних характеристик особистості через засвоєння нею економічних цінностей суспільства в процесі здійснення економічної життєдіяльності. Економічну соціалізацію особистості виражає єдність двох взаємодоповнюючих процесів – інтеріоризація економічних цінностей суспільства та, націй основі, формування особистісних економічних ціннісних репрезентацій, особлива конфігурація когнітивного, афективного і конативного компонентів яких детермінує економіко-психологічні параметри особистості, втілені в її економічній культурі. Доведено, що взаємозв'язок економічних цінностей суспільства, які становлять економічні умови життя особистості та утворюють певну ієрархію, розподіляючись за ступенем їх суспільної значимості, має системний характер.
Економічні цінності суспільства інтеріоризуються індивідом в процесі економічної соціалізації в економічні ціннісні репрезентації, які виконують регулюючу функцію стосовно особистості. За своєю структурою економічні ціннісні репрезентації є єдністю когнітивного, афективного і конативного компонентів.
Економічні ціннісні репрезентації як феномен індивідуальної свідомості за своїм змістом не збігаються повністю з надіндивідуальною системою
соціальна психологія економічних цінностей, яку репрезентує особистість. Це зумовлюється тим, що детермінація процесу соціалізації цінностями суспільства опосередковується внутрішніми психологічними особливостями людини, її потребовою системою. У зв'язку з цим процес економічної соціалізації здійснюється ефективніше за умови, коли форма економічних ціннісних репрезентацій відповідає узгодженості вимог суспільства (експектації) з потребовою системою індивіда. Особливості такої форми економічних репрезентацій визначаються конфігурацією когнітивного, афективного і конативного компонентів. Ця форма визначає особливості формування економіко- психологічних параметрів особистості, втілених в її економічній культурі.
Обґрунтовано, що економічна культура особистості, яка формується в процесі економічної соціалізації, - це психолого-економічні якості особистості, які є носіями нормативної моделі економічного типу людини, і ці якості зумовлюють входження її в світ економіки. Тому економічна культура особистості – це, перш за все, особистісні якості, завдяки яким людина здатна діяти в економічному просторі. Цих здатностей вона набуває в процесі засвоєння цінностей, які є носіями нормативного образу людини економічного типу певної культури суспільства.
На цій основі розроблено структурну модель економічної культури особистості ринкової економіки, якій, у свою чергу, відповідає нормативна модель такого типу особистості, як підприємницька. Виокремлено загальні риси підприємницького типу особистості ініціативність, наполегливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, управлінські здібності, незалежність, самовпевненість, прагнення до самореалізації, поінформованість, відповідальність.
Обґрунтовано положення, що особливості системи економічних цінностей суспільства визначаються відносинами власності як системоутворюючим (домінуючим) елементом цієї системи. Репрезентація відносин власності у свідомості особистості зумовлює процес входження її в економіку суспільства, формування економіко-психологічних параметрів і визначення особистості як суб'єкта економічної діяльності.
Показано, що концентрованим вираженням відносин власності є гроші, які виконують людиноутворюючу функцію, будучи важливим фактором формування психіки людини. Через посередництво грошей відбувається входження людини в економічну сферу суспільства. Гроші – це концентроване вираження відносин власності. Грошові знаки є символами, які, посівши місце універсальної ланки між об’єктами” економічних відносин, позначають неприродну, асоціальну значущість речей, а отже є інформаційним інструментом у соціальній комунікації. Теоретично обґрунтовано та проілюстровано результатами емпіричних досліджень положення, що особливості економічної соціалізації підростаючих поколінь детерміновані цілою низкою соціально- психологічних чинників. Так, виявлено, що особливості економічної
соціальна психологія, культури особистості, з одного боку, зумовлюються особливостями нормативно-ціннісної, потребово-мотиваційної, когнітивної, поведінкової сфери особистості, аз іншого - регулюються особливостями економічної свідомості суспільства. Такі міркування щодо проблем економічної соціалізації молодів умовах формування ринкової економіки спонукають до продовження наукових пошуків у царині становлення особистості підростаючої людини як суб’єкта економічної соціалізації.
Лiтература:
1. Авер’янова Г. М, Дембицька НМ, Москаленко ВВ Особливості соціалізації молодів умовах трансформації суспільства. - Київ „ППП”,
2005. – 307 с. Білоконь І. В. Економічні настановлення як складова економічної соціалізації особистості // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праці Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. – К Логос, 2007. Т. 7, вип. 12. - С. 15 - 19.
3. Білоконь І. В. Особливості економічної соціалізації студентів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д.
Максименка. – Т. ІХ, част. 6. – К, 2007.
4. Воробьева Л. И, Снегирева Т. В. Психологический опыт личности: к обоснованию подхода // Вопросы психологи. – 1990. - № 2. - С. 5 - 13.
5. Дембицька НМ Теоретичні підходи до дослідження суб’єкта відносин власності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К „ГНОЗІС”, 2006. – Т. VIII, вип.
1. - С. 111 – 117.
6. Дембицька Н.М. Економічні уявлення як фактор успішності професійної діяльності працівника // Соціальна служба в Україні соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. 12 травня 2005 року, м. Черкаси. – К Фенікс, 2005. - С. 571 – 577.
7. Дембицька НМ. Соціальний досвід як фактор економічної соціалізації особистості екскурс в історію проблеми // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології
ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К „Гнозис”,
2007 – Т. ІХ, част 2. – С. 99 - 105.
8. Зубіашвілі І. К. Гроші як фактор економічної соціалізації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. Т. ІХ, ч. 2. – К „Гнозис”, 2007.
9. Зубіашвілі І. К. Феномен економічних уявлень з точки зору концепції соціальних репрезентацій // Проблеми загальної та педагогічної
соціальна психологія психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка
АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К „ГНОЗИС”, 2006. – Т. VIII, вип. 2. - С. 126 - 132.
10. Китов А. И. Личность и группа в системе отношений собственности
(опыт инвентаризации феноменологии отношений собственности) //
Проблемы экономической психологии. Т. l / Отв. ред. А. Л. Журавлёв, А. Б. Купрейченко. - М Изд-во „Институт психологии РАН, 2004. – С. 109
-138.
11. Лакан Ж. Четыре основные понятия психоанализа (Семинары: Книга ХІ (1964)). Перс фр. / Перевод А. Черноглазова. – М Издательство
„Гнозис”, Издательство Логос, 2004. – 304 с. Леонтьев Д. А. Новые горизонты проблемы смысла в психологи // Проблема смысла в науках о человеке (К 100-летию Виктора Франкла).
Материалы международной конференции (Москва, 19 - 21 мая 2005 г. – М. : Смысл, 2005. – С. 36 – 49.
13. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. - М Смысл, 1999. – 487 с. Ложкін Г. В, Cпасенніков ВВ Економічна психологія Навч. посібник. К ВД Професіонал. - 2006.
15. Ложкін Г. В. Економічна свідомість особистості як психологічний феномен // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - № 9.
16. Москаленко ВВ Методологічні засади дослідження економічної соціалізації особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України
/ За ред. С. Д. Максименка. - К „ГНОЗИС”, 2006. - Т. VIII, вип. 1.
17. Москаленко ВВ Соціальна психологія Підручник. – К Центр навчальної літератури, 2005. – 623 с. Москаленко ВВ Соціально-психологічні засади економічної культури особистості / Соціальна психологія. 2007. № 4. С. 3 – 17.
19. Московичи С. Социальные представления: исторический взгляд //
Психологический журнал. - 1995. - Том 16, № 1. – С. 3 - 18.
20. Петренко В. Ф. Психосемантика сознания. – М Изд-во Моск. унта,
1988.
21. Попов В. Д. Трансформация отношений собственности: поиск идентичности // Проблемы экономической психологи. Т. 2 /Отв. ред. А. Л.
Журавлёв, А. Б. Купрейченко. – М Изд-во „Институт психологи РАН,
2005. – С. 98 – 122.
22. Фрейд З. Поту сторону принципа удовольствия // Фрейд З.
Основной инстинкт – М Олимп, 1997. – С. 194 – 249.
23. Шульгина Л. В. Собственность: экономический и психологические аспекты // Психология и экономика. Труды й Всероссийской научно- практической конференции РПО (книга 2). – Калуга 2002. – С. 61 – 70.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал