Соціально-психологічна реабілітація



Скачати 150.28 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір150.28 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Самостійна робота студента №1

Із курсу «Соціально-психологічна реабілітація»

c:\users\vasya\appdata\local\microsoft\windows\inetcache\content.word\7761_original.jpg

Виконала:

ст. гр. СРм-12-1

Мельничук А.Ю.

Перевірила:

Гудзь Т.О.

Хмельницький 2017
План

1. Наукові підходи до трактування поняття соціально-психологічна реабілітація.

2. Таблицю, на тему «Реабілітаційні заклади м. Хмельницького.»
1. Наукові підходи до трактування поняття соціально-психологічна реабілітація.

Як науковий термін слово «реабілітація» вже давно увійшло в широкий вжиток. Його використовують у психології, соціальній педагогіці, юриспруденції, політології, спорті, медицині.

У соціальній педагогіці, яка досліджує та вирішує проблеми соціалізації особистості, більша частина понять, у тому числі й «реабілітація», в теорії соціальної роботи використовується з прикметником «соціальний» (від лат.- socialis – суспільний) – «соціальна реабілітація» .

У психології, медицині зустрічаємо дефініції «психологічна реабілітація» та «соціально-психологічна реабілітація».

Крім того, у соціальній педагогіці та педагогіці останнім часом активно використовуються й такі визначення як: «реабілітаційна педагогіка», «самореабілітація», «соціально-педагогічна реабілітація».

Далі це ж саме джерело містить ще три досить суперечливі в змістовному плані дефініції: «Медична реабілітація – повне чи часткове відновлення або компенсація втрачених функцій організму» (ця дефініція почасти повторює наведену вище дефініцію «реабілітація»);

Професійна (виробнича) реабілітація – комплекс організаційно-технічних і педагогічних заходів для відновлення або опанування трудових навичок (це фактично і означає «відновлення працездатності», на яке вказується у першій дефініції);

Соціальна реабілітація – комплекс педагогічних заходів по відновленню втрачених навичок самообслуговування в побуті та суспільстві…, житлово-побутове забезпечення» (таке поверхове розуміння завдань соціальної реабілітації інвалідів вкрай обмежує потенційні соціальні потреби та можливості людини-інваліда, ігнорує важливість особистісного розвитку).

На захист прав людей з особливими потребами, які внаслідок інвалідності та непрацездатності стикаються з труднощами та перешкодами для участі в житті суспільства, спрямовані «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів», що було затверджено 20 грудня 1993 р. 48 сесією Генеральної Асамблеї ООН.

В них реабілітація визначається як « .процес, що має на меті допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня діяльності та максимально його підтримувати, надавши їм, таким чином, можливість змінити своє власне життя та розширити рамки незалежності «.

В документі зазначається, що забезпечення для інвалідів рівних можливостей брати участь в житті суспільства є головним принципом реабілітаційного процесу, а соціальна інтеграція – його метою.

Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік, розкриваючи зміст програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів і молодих інвалідів, що розроблена Українським державним центром соціальних служб для молоді, підкреслюють, що: «важлива частина роботи по соціальній реабілітації інвалідів перебуває за межами спеціальних програм, таких як медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням), професійна реабілітація (професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування); соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування)» .

І ця «частина роботи», за словами авторів, - ніщо інше, як соціальна реабілітація, яку автори визначають як «цілісний безперервний динамічний процес розвитку особистості, що забезпечується відповідністю між наявним рівнем потреб і рівнем задоволення цих потреб і сприяє активній участі людини-інваліда в життєдіяльності суспільства».

Слід зазначити, що ця дефініція майже повністю повторюється у визначенні І.Б. Іванової, яка розкриває сутність дещо іншого поняття – «соціально-психологічна реабілітація». Це, фактично, може означати визнання тотожності в змістовому відношенні двох понять – «соціальна реабілітація» та «соціально-психологічна реабілітація».

Тифлопедагог Є.П. Синьова, торкаючись питань реабілітації незрячих, визначає поняття «психологічна реабілітація» як психокорекція, формування «психологічної готовності до життя в умовах сліпоти».

Це, за словами автора, є одним з напрямів реабілітації поряд з елементарною реабілітацією (поновлення і формування елементарних навичок самообслуговування, орієнтування в малому і великому просторі, організація спілкування в колективі, фізичний розвиток, оволодіння системою письма і читання за Брайлем, використання залишкового зору); професійною реабілітацією (професійна підготовка та працевлаштування); технічною реабілітацією (створення тифлотехнічних засобів та забезпечення ними сліпих); культурною реабілітацією (розвиток захоплень, естетичної творчості, підвищення загального культурного рівня).

Концепція соціальної реабілітації Л.М. Силкіна досить суперечлива. Адже згідно із запропонованим автором визначенням, соціальна реабілітація являє собою одночасно і процес, і систему, хоча ці дві характеристики взаємовиключні.

До того ж, з дефініції Л.М. Силкіна випливає, що «реабілітація» і «соціальна реабілітація» – тотожні поняття: «Реабілітація – система наукової та практичної діяльності, яка спрямована на відновлення особистісного і соціального статусу інваліда шляхом впливу на особистість… із залученням медичних, психологічних, педагогічних, правових та інших засобів. Соціальна реабілітація – динамічний поетапний процес. На сучасному рівні пізнання можна говорити про неї як про єдину біо - соціальну систему».

В цьому плані до позиції Л.М. Силкіна наближається позиція Є.Д. Агеєва, який, по-перше, визначає поняття «соціальна реабілітація» та «реабілітація» як тотожні, по-друге, як і попередній автор, поєднує взаємовиключні характеристики, що призводить до неадекватного висновку про те, що система реабілітації є процесом».

Далі Є.Д. Агеєв підкреслює, що процес реабілітації має педагогічну сутність і для нього характерне «співвідношення загально-педагогічних закономірностей і соціальних компонентів, з одного боку, і соціальних особливостей - з іншого».

У тлумаченні поняття «реабілітація» Б.В. Зиміна теж простежуються певні протиріччя. З одного боку, реабілітацію він визначає як «координовану систему соціальних, медичних, психологічних та педагогічних програм, яка передбачає в кінцевому плані професійне навчання, а також раціональне якісне працевлаштування .», з іншого боку, розкриваючи сутність реабілітації та розглядаючи при цьому поняття «соціальна реабілітація» та «реабілітація» як тотожні, Б.В. Зимін характеризує їх як комплекс заходів або напрямів діяльності і вже не включає в нього «медичний компонент», а вважає за доцільне проводити реабілітаційну роботу за такими напрямами, як: політичне, моральне та естетичне виховання інвалідів, здобуття ними середньої та вищої освіти. Це, на думку автора, може забезпечити досягнення значно більшої мети, ніж професійне навчання та працевлаштування інвалідів, що спочатку самим автором вважалося головною метою реабілітації. Сутність моделі реабілітації, підкреслює Б.В. Зимін, визначається наступними напрямами роботи: елементарна реабілітація, професійне навчання на навчально-виробничих підприємствах, раціональне якісне працевлаштування, підвищення професійної кваліфікації, оволодіння суміжними професіями. Далі Б.В. Зимін зазначає, що соціальна реабілітація не обмежується тільки здобуттям середньої та вищої освіти, але й може включати заходи щодо використання літератури, театру, кіно, масової клубної та спортивної роботи, залучення інвалідів до активної участі в громадському житті.

В.П. Біран, даючи визначення сутності соціальної реабілітації, спирається на положення IX резолюції Наради міністрів охорони здоров'я та соціального забезпечення про те, що « .реабілітація - це система державних, соціально-економічних, медичних, професійних, педагогічних, психологічних та інших заходів, спрямованих на запобігання розвитку патологічних процесів, на ефективне і раннє повернення хворих та інвалідів у суспільство та до суспільно корисної праці».

Означені вище заходи автор умовно поділяє на два види: медичні (проведення відновлювальної терапії) та соціальні (раціональне працевлаштування, організація відповідного способу життя та побутових умов, регулювання міжособистісних стосунків тощо).

На думку В.П. Бірана, соціальна реабілітація – це « . комплекс заходів щодо раціонального працевлаштування, а при потребі - й професійного навчання та перенавчання, . підвищення матеріального (пенсійне забезпечення, покращання житлових і побутових умов тощо) та культурного (включення в художню самодіяльність, спортивні заходи, різні гуртки) рівнів».

Така дефініція теж має досить загальний та суперечливий характер і фактично не розкриває сутності саме соціальної реабілітації. Великі сумніви викликає й тлумачення В.П. Бірана поняття «підвищення культурного рівня» інвалідів. Стосовно ж заходів «підвищення матеріального рівня», то вони скоріше належать до програм соціального захисту, а не до соціальної реабілітації і можуть розглядатися як фактор підвищення соціального статусу, але не як змістовна характеристика реабілітаційного процесу. В цілому ж позиція В.П. Бірана полягає в тому, що соціальна реабілітація являє собою комплекс заходів і (поряд з медичною реабілітацією) є компонентом, частиною загальної реабілітації.

Аналогічною до вищезазначеного є дефініція Н.М. Платонової, яка розглядає реабілітацію не як процес, а як комплекс медичних, професійних, педагогічних, соціальних, юридичних заходів, головною метою яких є ефективне і якомога раннє повернення хворих та інвалідів (дітей та дорослих) до суспільно корисної діяльності; формування в них позитивного ставлення до життя, навчання, родини. На думку Н.М. Платонової, реабілітація інвалідів являє собою активну функцію суспільства, коли відбувається боротьба не тільки проти хвороби, але й за людину, за її місце в суспільстві.

«Об'єктом реабілітації, - вважає Н.М. Платонова, - є люди, які внаслідок хвороби чи травми повністю або частково втратили здатність виконувати соціальні функції, що властиві здоровим людям того ж віку, статі, суспільно-професійного положення або знаходяться під загрозою стійкого порушення цих функцій (трудова діяльність, навчання, здатність до читання, письма, самостійного переміщення, комунікативні здібності, можливість до самообслуговування тощо)» .

По-різному визначають зміст та мету реабілітаційного процесу І.М. Язвіна, С.О. Хрустальов, В.З. Кантор.

Так, згідно з концепцією І.М. Язвіної, соціальна реабілітація – це процес, спрямований на найбільш повну та швидку адаптацію до праці і соціально-побутових умов.

А.С. Вовканич, В.М. Трач, Г.В. Тупайло, посилаючись на визначення терміну «реабілітація» Всесвітньою організацією охорони здоров'я як «комбінованого і скоординованого застосування медичних, соціальних, освітніх, і професійних заходів для підготовки чи перепідготовки непрацездатної особи для діяльності на максимально високому рівні», вважають, що однією з важливих ланок реабілітаційного процесу та найбільш дійовим засобом реабілітації інвалідів є реабілітація за допомогою фізкультури і спорту, тобто «фізична реабілітація», яка має на меті підвищення адаптації інваліда до умов життя, відновлення або компенсацію втрачених функцій організму, підвищення функціональних можливостей та оздоровлення всього організму, повернення почуття соціальної повноцінності. Автори підкреслюють, що оздоровче тренування та фізична терапія, фізкультурно-рекреаційні заняття та проведення масових фізкультурно-спортивних змагань і спортивних ігор з інвалідами різних нозологій не тільки сприяють виробленню координації в діяльності різних систем організму, але й позитивно впливають на психіку хворої людини, мобілізують її волю.

У словнику-довіднику з соціальної роботи під редакцією професора Є.І. Холостової, «соціальна реабілітація» визначається як «комплекс заходів, що спрямовуються на відновлення зруйнованих або втрачених індивідом суспільних зв'язків та відносин внаслідок порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму». Це ж джерело тлумачить мету соціальної реабілітації як відновлення соціального статусу особистості, забезпечення соціальної адаптації у суспільстві, досягнення матеріальної незалежності. Відповідно до цього, соціальна реабілітація включає в себе соціальну навколишньо-адаптивну орієнтацію: соціально-побутову адаптацію та соціально-побутове влаштування.

Автори словника-довідника зазначають, що важливою частиною соціального блоку реабілітаційної програми є заходи матеріальної допомоги, в тому числі, соціальні пенсії та компенсаційні виплати, адресна матеріальна підтримка (у вигляді допомоги харчами, одягом, іншими речами ужитку, технічними заходами тощо).

Безперечною видається думка авторів про те, що ступінь ефективності реабілітаційних заходів визначається рівнем соціалізації особистості інваліда, його здатності адаптуватися у суспільстві. Але тоді незрозуміло, чому ж заходи даного виду автори тлумачать тільки як «соціальне обслуговування вдома» та «обслуговування під патронажем органів соціального захисту». Адже термін «обслуговування» нівелює особистість самого інваліда, вказує на його пасивну роль утриманця, в якого мало шансів проявити активність, самостійність у вирішенні власної долі, а значить, виключає можливість адаптуватися у суспільстві.

Отже, термінологічна невизначеність та суперечливість у тлумаченні таких понять, як «реабілітація» та «соціальна реабілітація», непослідовність у формулюванні основних характеристик реабілітаційного процесу потребують більш глибокого аналізу самої проблеми інвалідності та вироблення об'єктивного погляду щодо сутності соціальної реабілітації людей, які внаслідок хвороби чи травми повністю чи частково втратили здатність виконувати соціальні функції, виключені з соціальних зв’язків та соціальної діяльності.

2. Таблицю, на тему «Реабілітаційні заклади м. Хмельницького.»


№ з/п

Назва закладу

Юридична адреса

Об’єкти

(категорія клієнтів)



Спеціалізація закладу

1.

Реабілітаційний центр Турбота


м.Хмельницький, вул.С.Разіна,1

Діти з порушенями: мовними, руховими, інтелектуальними, поведінковими

 В основу реабілітаційного процесу покладено модель «Тандем» – дитина –сім'я – фахівець, схвалену Всесвітньою організацією охорони здоров'я.   

Фахівці центру небайдужі до долі хворих дітей, працюють за найбільш виправданою в світі моделлю мультидисциплінарної  бригади. Для кожної дитини вони розробляють індивідуальну програму тривалістю в три тижні, яка забезпечує послідовність реабілітаційного процесу. З дітьми працює кожний спеціаліст, корегуючи відповідні порушення: рухові, мовні, інтелектуальні, поведінкові.



2.

Реабілітаційний центр «Родинний затишок»


Хмельницький 
вулиця Трембовецької, 23/1

Особи із розумовою відсталістю після 18 років

Надання реабілітаційних послуг особам з розумовою відсталістю після вісімнадцяти років.

3.

Інваспорт


Хмельницький 
вулиця Кам’янецька, 2

Люди із обмеженими фізичними моливостями

Хмельницький обласний центр з фізичної культури та спорту інвалідів. Фізична культура, спорт та реабілітація для людей з обмеженими фізичними властивостями.

4.

Просвітницько-реабілітаційний центр «Донна»


Хмельницький 
вулиця Зарічанська, 18/2

Жіноки після операції ракової молочної залози

Реабілітація жінок після операції ракової молочної залози, центр надання психологічної і фізичної допомоги. Проведення просвітницької діяльності в школах.

5.

Реабілітаційний центр Нікітіної


Хмельницький 
вулиця Івана Франка, 26/1

Люди із проблемами хребта та суглобів

Реабілітація хребта та суглобів.

6.

Центр здоровя «Відродження»


Хмельницький 
вулиця Вайсера, 12/1

Люди із проблемами хребта та суглобів

Фізична реабілітація. Прийом лікаря-остеопата.

Займаються діагностикою і не зняттям гострих больових симптомів, а лікуванням і реабілітацією, відновленням функцій організму і поліпшенням стану здоров’я людини.



7.

«Вікторія» реабілітаційний центр ресоціалізації наркозалежної молоді

м. Хмельницький вул. Проспект Мира,76/3

Наркозалежна молодь

 Реабілітаційно-оздоровчі програми для нарко залежних

8.

«Соляна печера» Спелеотерапія

Місто: Хмельницький Адреса: вулиця Вайсера 12/1



Люди, які страждаюють ЛОР-хворобами.

Профілактика та реабілітація: -бронхіальної астми; -хронічних бронхітів; -ЛОР-паталогій; -аденоїдів; -алергій; -захворювань шкіри; -тютюнової залежності; -синдром хронічної втоми.



9.

«Оздоровчо-вертебральний центр» Євмінова філія

м.Хмельницький, вул. Перемоги 6



Люди як страждають від остеохондроза, сколіоза тощо.

Лікарні та поліклініки, Реабілітаційні центри, які займаються реабілітацією: остеохондроз, сколіоз, міжхрибцеві грижі, укріплення м’язів, корекція хребта, масаж.

10.

«Довголіття» неврологічний центр



Місто: Хмельницький Адреса: вулиця Залізняка 8/1



Люди як страждають від остеохондроза, сколіоза тощо.

Реабілітація:

• остеохондроз хребта(протрузії, кили дисків),

• спондильоз, спондилоартроз,

• вегето-судинні дистонії,

• неврити, плексити, невралгії,

• гіпертонічні енцефалопатії,

• наслідки перенесених інсультів та їх профілактика,

• запаморочення,

• головний біль,

• арахноїдити,

• наслідки перенесених черепно-мозкових травм,

• неврози,

• порушення сну,

• інші захворювання нервової системи.

11.

«Беттертон»

Хмельницький центр корекції слуху



Місто: Хмельницький Адреса: Кам'янецька вулиця 107

Люди, що страждають від проблем слуху.

Реабілітація хвороб вуха та корекція слуху.

12.

«Оздоровчо-вертебральний центр» Євмінова філія



м. Хмельницький вул.ФРАНКА 26/1

Люди як страждають від остеохондроза, сколіоза тощо.

Центр надає послуги в сфері лікування та профілактики хвороб хребта за методикою Євмінова - запатентованої, медично дослідженої і затвердженої МОЗ України методиці лікувальної фізкультури ( кінезотерапії ) для лікування, відновлення і профілактики захворювань хребта в будь-якому віці. 

13.

Психологічна допомога



м.Хмельницький прос. Миру 69



Люди, що потребують психологічної допомоги

Консультація лікаря-психолога:
- по особистим проблемам (самотність, невпевненість, непорозуміння, сексуальні проблеми)

- дітям-підліткам (підвищення самооцінки, лідерські навички, конструктивні взаємовідносини)

- дітям-спортсменам (грати і перемагати, спілкування і взаємодія в команді, впевненість)

- по кризисним ситуаціям (депресія, тривога, розлучення, смерть, інші життєві кризи)

- по проблемам з надмірною вагою.


Список використаної літератури



  1. Агеев Е.Д. Система реабилитации слепых. - М.-ВОС.,1981. - 84 с.;

  2. . Биран В.П. Инвалидность при патологии органа зрения и реабилитация слабовидящих и слепых. - Минск.: Беларусь. 1979. - С. 24;

  3. . Вовканич А.С., Трач В.М., Тупайло Г.В. Програма підготовки спеціалистів-реабілітологів. /Інвалід і суспульство: проблеми інтеграції. – К.: А.Л.Д., 1995.- С. 38

  4. . Е.П.Синьова Актуальні питання соціальної адаптації осіб з глибоким порушенням зору/Інвалід і суспільство: Проблеми інтеграції. - К.: А.Л.Д., 1995. - С.18;

  5. . Словарь-справочник по социальной работе/ Под ред. Е.И. Холостовой. – М.: Юристъ. – 2000.–С. 303

  6. Язвина И.М. Совершенствование управления системой социальной реабилитации. - М.: ВОС., 1985, - С. 23.

  7. Реабілітаційні центри міста Хмельницького [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://xn--e1agaedefk2ep7dd.com.ua/

  8. Реабілітаційні центри в Хмельницькому [Електроний ресурс] – Режим доступу: https://nyigde.com/uk/km-khmelnitsky/business/healthmedicine/rehabilitationcenters.html




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал