Соціально-економічне життя народу та український національний рух у І половині 19ст



Сторінка1/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.78 Mb.
ТипУрок
  1   2   3
Система уроків

з історії України

для 9кл.
на тему :
«Соціально-економічне життя народу

та український національний рух

у І половині 19ст.»

Підготувала



вчитель історії

Горбківської ЗШ І-ІІст.

Ковалів І.Б.


Тема. Початок промислової революції.
Мета: дослідити занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні в першій половині XIX ст.; ознайо мити учнів із процесом визрівання ознак ринкової економіки в промисловості, торгівлі; формувати вмінні й навички аналізу соціально-економічної історії країни роботи з поняттями;

Очікувані результати:(після цього уроку учні повині)

-називати основні причини зародження фабрик та заводів

- характеризувати процес промислового перевороту на Україні

- називати основні галузі промисловості які розвивалися

- розповідати про розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі на Україні в І пол..19ст.

- давати визначення понять та термінів.



Основні терміни і поняття: промисловий переворот, промисловці, ринкові відносини, капіталістична економіка, товарне виробництво, урбанізація, чумакування, вільнонаймана праця, спеціалізація районів, фабрично-заводське виробництво.
Обладнання: підручник, карта, контурні карти, таблиці: «Уперше в Україні», «Ознаки визрівання капіталістичної економіки».
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
СТРУКТУРА УРОКУ

I. Перевірка домашнього завдання

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Вивчення нового матеріалу

1. Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості.

2. Міста.

3. Розвиток внутрішньої торгівлі.

4. Зростання морських портів. Одеса.

5. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії.

IV.Закріплення нових знань і вмінь учнів

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання


ХІД УРОКУ


І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда,

1) Доведіть, що поміщицька система господарювання вичерпала можливості свого подальшого розвитку.

2) Назвіть ознаки розвитку ринкових відносин у сільському господарстві

3) Якими заходами російський царизм намагався зміцнити феодально-кріпосницьку систему господарювання в Наддніпрянській Україні?

4) Доведіть наявність кризи панщинної системи господарюваня в першій половині XIX ст.

5) Поясніть поняття «сільське господарство», «аграрні відносини», «криза поміщицького господарства», «військові поселення», «панщина», «оброк», «натуральнегосподарство».

6) Порівняйте стан розвитку сільського господарства й аграрних відносин на українських землях під владою Російської та Австрійської імперій в першій половині XIX ст.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Проблемна бесіда.

1) Що таке « промислова революція » ?

2) Коли і як розпочалася промислова революція в країнах Європи?

3) Якими були наслідки промислової революції в країнах Європи?

4) Яке місце посідала Україна в зовнішній торгівлі Російської іперії в другій половині XVIII ст.?

5) Перелічіть експортно-імпортні товари України в ІІ пол. XVIII ст.


Отже, робить висновок учитель, в економіці України поступово визрівали ринкові відносини. Із певним запізненням Україна стала на той магістральний шлях ринкового розвитку, яким вже впевнено йшла Західна Європа. Природним наслідком розвитку ринкових відносин в Україні було зростання міст, розвиток внутрішньої і міжнародної торгівлі.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості.

Розповідь учителя.

У своїй розповіді вчитель має розкрити такі положення:

1) за рівнем економічного розвитку західноукраїнські землі значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбурґів;

2) промисловість на землях Західної У країни перебувала в тривалому застої;

3) галузі промисловості, що набули розвитку на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.;

4) ремісничо-мануфактурний рівень промислових підприємств Західної України.



Випереджальне завдання.

Під час пояснення нового матеріалу випишіть у зошити назви галузей промисловості, які розвивалися на західноукраїнських землях| у першій- половині XIX ст.

Записи учнів можуть містити такі положення. Галузі промисловості, що набули розвитку на західноукраїнській землях у першій половині ХІХ ст.: текстильна; шкіряна; соляна; ;ш лізорудна; тютюнова; лісова; ґуральництво; пивоваріння; дукрО варіння; соледобувна промисловість; видобуток нафти.
Проблемне запитання.

Промисловий переворот у чеських та німецьких провінціях австрійської імперії негативно вплинув на молоду західноукраїнську промисловість. Поміркуйте чому?



Узагальнення вчителя.

Заслухавши відповіді учнів, учитель узагальнює: ремесло та май, фактурне виробництво не могло витримати конкуренції з виробам фабрично-заводської промисловості. Основною формою промисловості лишалась мануфактура. Колонізаторська політика мнстрійського уряду, яка не створювала умов для розвитку місцевої промисловості, значно уповільнювала економічний розвиток західноукраїнських земель.


Самостійна робота.

Опрацюйте текст підручника і письмово наведіть факти, що свідчать про розвиток капіталістичних відносин у промисловості.

Учні можуть навести такі факти.

І) Виробництво будується на застосуванні машин, спочатку парових. 2) Основна умова розвитку капіталізму — ринок найманої праці.

3) Перехід від мануфактури до фабрики.

4) Із формуванням фабрично-заводської промисловості відбувалося становлення нових суспільних верств: підприємців, промислових робітників.


2.Міста.

Самостійна робота

Опрацюйте текст підручника і самостійно наведіть приклади як розвивалися міста України ,які найбільші торгові центри ,порівняйте розвиток міст на українських землях у складі двох імперій.



Робота з контурною картою.

Позначте міста Львів, Броди, Тернопіль, Чернівці, Дрогобич, Станіслав, Самбір, Коломия, Перемишль, Ужгород, Мукачево, Маромош.



З. Розвиток внутрішньої торгівлі.

Робота з контурною картою.

Під час розповіді вчителя учні позначають українські міста, де проходили ярмарки (Київ, Харків, Суми. Єлизаветград, Львів, Чернівці, Станіслав, Тернопіль, Броди).



Розповідь учителя.

У першій половині XIX ст. Україна перетворилася на один із найбільших центрів ярмаркової торгівлі Східної Європи. Тільки в 1858 р, на її території відбулося 1953 ярмарки (40 % від їх загальної кіл^ кості в Російській імперії). Велику популярність серед купецтва здобув Контрактовий, ярмарок, який щорічно відбувався взимку в Києві на Подолі. Найбільшого розквіту він досяг у першій половині XIX ст..Тут укладали контракти (угоди) на купівлю-продаж промислових виробів, сільськогосподарських продуктів, купівлю й оренду поміщицьких маєтків; через що він і дістав таку назву.

Популярними були й Хрещенський, Троїцький та Успенський ярмарки у Харкові, Введенський у Сумах, Іллінський у Ромнах, Онуфріївський у Бердичеві, Георгіївський у Єлисаветграді та ін. .

Ярмарки влаштовувалися в будь-яку пору року, але найбільші з них відбувалися у січні-лютому та червні-серпні, коли ґрунтові дороги були найбільш придатними для перевезення вантажів.

Існували як загальні, так і спеціалізовані ярмарки, де продавали зерно, коней, вовну тощо. Сільські ярмарки мали інший характер тут переважали селянські вироби — товари, необхідні для сільські господарської праці.

Великі ярмарки мали значний товарообіг і були важливими пунктами всеросійського обміну, торгівлі як вітчизняними, так і імпортними іноземними товарами.

Ярмаркова торгівля сприяла розвитку банківської справи, біржових операцій, різноманітних форм кредитування. Завдяки їй значним банківським центром стало м. Бердичів, у якому існувало вісім банківських домів.
Важливу роль у розвитку внутрішньої торгівлі відігравало чумакування.

На західноукраїнських землях швидко формуються торгівельні центри. Формами торгівлі, як і в Наддніпрянській Україні, були ярмарки і базари. Спеціалізовані ярмарки відбувалися не лише у великих містах — Львові, Чернівцях, Станіславі, Тернополі, Бродах, І й у невеликих населених пунктах.



Робота з документом.

Із записок М. Арандаренка про Полтавську губернію

Великий зріст, фізична сила, мужні риси обличчя і довгий жмут волосся, закручений за вухо (оселедець), міцні м'язи, поважна постава з виразом само- свідомості на обличчі, гордість із мовчазною веселістю, одяг — надто широкі шаровари, нарозхрист свита і висока смушкова шапка — становлять відмінні риси чумака... Вони мають дуже сильних і красивих волів, платять за них дорогу ціну і цим пишаються... звичайною парою волів вони везуть 200 пудів солі...

У дорозі ж чумак... завжди тверезий, помірний у харчах: пшоняна каша із салом або галушки, шмат хліба із сіллю — оце все його харчування... Візникування їхнє починається з весни і триває до осені .



Запитаннядо документа.

1) Якими постають чумаки в описі М. Арандаренка? Кого своїм зовнішнім виглядом вони вам нагадують?

2) Який основний товар перевозили чумаки? Пригадайте основні маршрути, якими їздили чумаки.
4. Зростання морських портів.

. Розповідь учителя.

Швидке збільшення кількості міського населення на Півдні України було зумовлене інтенсивною розбудовою тут морських портів Одеси, Миколаєва, Херсона, що мали загальноімперське значення. У 1817 р. Одеса стала відкритим, вільним портом («порто-франко»). Місто отримало право безмитної торгівлі.

Повідомлення учнів.

Заслуховуються повідомлення на теми «Найбільші порти України » в І по л.XIX ст.», «Одеса — місто нової епохи».



Після прочитання повідомлення, доповідач ставить однокласникам запитання.

У повідомленні «Найбільші порти України в першій половині |КІ X ст.» учень має зазначити наступне:



  • у 1838 р. була створена Дніпровська судноплавна компанія;

  • основними морськими портами в Україні були Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріуполь;

  • українські порти мали загальноімперське значення;

  • чорноморсько-азовські порти в першій половині XIX ст. випереджали балтійські порти.

У повідомленні «Одеса — місто нової епохи» учень має зазначити

наступне:



  • місто Одеса було засноване в 1794 р;;

  • головний будівничий міста — де Рібас (його ім'я нині носити

вулиця Дерибасівська);

  • за часів генерал-губернатора Новоросії герцога де Рішельє було розбудовано Одесу (з'явилися театр, православний собор, гімназія,! шпиталь, інститут шляхетних дівчат; озеленення міста тощо);

  • адміністрація Одеси набула більшої самостійності, ніж інші міста

імперії;

  • населення міста було надзвичайно строкатим за національним

і соціальним складом;

  • від 1817 р, Одеса — відкритий, вільний порт (отримала дозвіл на безмитний увіз закордонних товарів, безмитний їх продаж);

  • Одеса перетворюється в одне з найбільших міст Російської їмперії;

  • іноземці вважали Одесу найвільнішим містом імперії.


5. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії.

Евристична бесіда.

Спрогнозуйте, яке місце посідала Україна в зовнішній торгівлі Російської імперії в першій половині XIX ст.



Розповідь учителя.

Наддніпрянська Україна посідала важливе місце в зовнішній торгівлі Російської імперії. Російський уряд перетворив Україну на сировинний придаток імперії. З України до Російської імперії вивозилося зерно, сало, тютюн, мед, цукор, горілка, а також сировина для російської промисловості — вовна, прядиво. В окремі роки на українських ярмарках продавалося російського текстилю 220 млн крб,

Протягом першої половини XIX ст. неухильно зростала роль чорноморсько-азовських портів Одеси, Бердянська, Маріуполя, Херсон через які в 50-х рр. XIX ст. вже йшла третина всього експорту України через сухопутні митниці, чорноморсько-азовські й балтійські порти експортувалися за кордон — в Англію, Францію, Італію, Австрію, Пруссію, Туреччину, Молдову та інші країни — сільськоґосподарські продукти і сировина. Протягом 1812 — 1859 рр. із чорноморсько-азовських портів було вивезено 92 млн чвертей хліба 1 1 1 % експорту хліба з європейської Росії.

Чорноморсько-азовські порти відігравали значну роль у ввезенні закордонних товарів до імперії. Переважну більшість імпорту становили предмети розкоші, і лише в роки промислової революції їх значно потіснили машини і технічне устаткування.

Митні служби забезпечували величезні прибутки, що надходили до імперської казни. Так, лише в 1825 р. митна служба порту Одеси отримала понад 3 млн крб мита за іноземні товари.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Фронтальна бесіда.

Поясніть поняття «промислова революція», «спеціалізація районів», «ринкові відносини», «вільнонаймана праця», «фабрично-заводське виробництво», «внутрішня торгівля», «зовнішня торгівля", «чумакування».

1.Назвіть ознаки визрівання рис капіталістичної економіки :

а) у сільському господарстві; б) у промисловості; в) у торгівлі.


Робота з дидактичним матеріалом.

Француз Г. де Гелль у XIX ст. писав, що «Одеса надто приваблювала

І російських і польських панночок завдяки вільному порту, що давало

їм змогу задовольнити свої смаки щодо суконь і предметів розкоші

без значних витрат, що їх потребував Санкт-Петербурґ. Одеса була їхнім

Парижем » .



Завдання до документа:

Визначте, яке місце посідала Одеса в зовнішній торгівлі Російське імперії. Доведіть, що завдяки своєму вигідному географічному положенню Одеса в XIX ст. була з'єднувальною ланкою між Сходом і Заходом.


V. ПІДСУМОК УРОКУ

Отже, зародження і розвиток в Україні ринкових відносин супро- воджувалося збільшенням кількості міського населення, пожвавленням внутрішньої торгівлі, розширенням зовнішньої торгівлі через Чорноморські та Азовські порти.


VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацюйте відповідний текст підручника.

2) Складіть таблицю «Ознаки визрівання капіталістичної економіки




Сільське господарство

промисловість

торгівля












Випереджальне завдання.

Підберіть ілюстративний матеріал , а також уривки з художніх творів (наприклад, І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»), що ілюструватимуть такі питання 1) Житло українських селян у першій половині XIX ст.

2) Розпорядок робочого дня українських селян.

3) Народна їжа та харчування.

4) Українське вбрання в першій половині XIX ст..

Тема: Повсякденне життя українців у селі та місті.
Мета: сформувати в учнів уявлення про повсякденне життя українських селян та міщан у першій половині XIX ст.; розвивати вміння і навички самостійної роботи, роботи в групах, використовувати інформацію однокласників як джерело знань, розвивати навички ораторського мистецтва; виховувати інтерес до історії та традицій українського

народу.


Очікувані результати: після цього уроку учні повинні

  • Називати основні верстви населення на Україні

  • Розповідати про життя робітників ,селян,і заможних

  • Визначити основи розвитку побуту українців


Основні терміни і поняття: повсякденність, житло, розпорядок роби

' чого дня, народна їжа, українське вбрання.


Обладнання: підручник, карта, аркуші з текстами для роботи у групах,

ілюстрації.



Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: робота в групах за методом «ажурна пилка».

СТРУКТУРА УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Житло українських селян.

2. Розпорядок робочого дня українських селян.

3. Народна їжа та харчування.

4. Українське вбрання.

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання


ХІД У РОКУ:
І . ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Учитель збирає в учнів для перевірки контурні карти та зошити із наповненою таблицею «Ознаки визрівання капіталістичної економіки»


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда на повторення.

1) Що таке «повсякденність»?

2) Назвіть основні компоненти повсякденного життя тієї чи іншої верстви суспільства.
ІІІ. вивчення нового матеріалу:

Учитель .

На сьогоднішньому уроці робота буде побудована за методом «ажурної пилки». Аргументуючи вибір цього методу навчання, учитель зазначає, що він дозволить вивчити значну кількість нового матеріалу за короткий відрізок часу, а також дозволить учням відчути себе в ролі вчителя.


І етап. Учні об'єднуються в 4групи, так звані «домашні» відповідно до кількості питань. Члени «домашньої» групи обирають голову, тайм-кіпера, що буде слідкувати за часом; учня, який ставитиме запитання, щоб переконатися, що кожний розуміє зміст матеріалу; учнів, які добиратимуть ілюстрації та уривки з художніх творів для ілюстрації основного тексту. Кожна група отримує аркуш із текстом, Обсяг тексту вчитель може зменшити. Для економії часу на уроці тексти можна | роздати учням напередодні для попереднього ознайомлення вдома та опрацювати. Завданням роботи в «домашніх» групах є засвоєння інформації на такому рівні, щоб учні були здатні чітко і зрозуміло викласти її з метою навчання інших учнів.

II етап . Після засвоєння матеріалу в «домашній» групі вчитель об'єднує учнів у нові групи, так звані «експертні». У цій групі учні виступають у ролі експертів із питання, над яким вони працювали в «домашній» групі. Вони навчатимуть нового матеріалу інших і відповідатимуть на запитання. В «експертній» групі учень водночас має отримати нову, раніше невідому інформацію від представників інших груп. Завдання «експертної» групи полягає в отриманш інформації.

III етап. Повернувшись у «домашні» групи, учні розповідають інформацію, отриману від експертів з інших груп, узагальнюють отриману інформацію.
1. Житло українських селян.

Група І (працює над першим питанням,яке було задано випереджальним д/з)

Запитання і завдання,

1) Поясніть, чим тимчасове житло відрізнялося від постійного.!

2) Назвіть найбільш поширений тип українського житла в XIX ся Із яких частин воно складалося?

3) Перелічіть основні елементи інтер'єру селянської хати. Ям з них побутують до сьогодні?




2. Розпорядок робочого дня українських селян.
Група II

Розпорядок дня залежав передусім від економічного становити сім'ї, від розміру господарства, від наявності працездатних членів родини, від пори року.

Робочий день зазвичай починався дуже рано — улітку о 4—5 годині, узимку о 5—6. Літо було найбільш напруженою порою в житті селянської сім'ї; Уранці після сніданку всі працездатні члени родини вирушали в поле і, якщо воно розташовувалося недалеко, то опівдні сходилися на обід, якщо ж навпаки, то хтось, переважно дитина, носив у поле обід. Сходилася вся родина лише на вечерю пізно ввечері,

Узимку роботи меншало, хоча в жінок до звичних домашніх клопотів додавалися ще прядіння, ткацтво. Чоловіки були вільніші.

У сім'ї існував суворий розподіл праці на чоловічу, жіночу та спільну роботу. В обов'язки жінки входила вся робота на городі, включно зі збором врожаю і переробкою, заготівлею овочів, готування їжі, обробка льону й конопель, прядіння, ткання, шиття, догляд за птицею, коровою, свинями, прання, прибирання, догляд за чоловіком т| дітьми. Чоловічі обов'язки: робота в полі, виготовлення і лагоджений сільськогосподарського реманенту, заготівля палива й будівельних матеріалів, догляд за робочою худобою. Улітку багато часу вйтрачн лося на косіння, громадження, сушіння та складання сіна в стоги.

Чоловік сам виготовляв простіші предмети побутового вжитку, займався полюванням, пасічництвом, випасом худоби на полонинах .Спільною роботою було збирання врожаю в полі. Окрім Того, за потреби жінки допомагали чоловікам, чоловіки ж майже ніколи не бралися до жіночої роботи. Особливо важким було життя жінок-горянок, оскільки чоловіки багато часу проводили поза домом, перебуваючи на полонинах із худобою, традиційних відхожих промислах (заготівля та сплав лісу). Це накладало додаткові обов'язки по господарству. Гуцулку можна було побачити верхи на коні (окрім Гуцульщини, жінки в Україні верхи на конях не їздили)...

Мали свої обов'язки і діти. Це, зрештою, було складовою їх виховання. За традицією, хлопчики змалку привчалися виконувати чоловічі роботи: доглядати за худобою, рубати дрова, допомагати батькам заготовляти сіно. Дівчата дивилися за молодшими братами , носили воду, пряли, шили, вишивали. Як хлопчики, так І дівчата пасли худобу .

3. Народна їжа та харчування.
Група III
На споживання харчових продуктів безпосередньо впливали врожайність та наявність у селян землі. На початку XIX ст. на дев'ять урожайних років припадав один неврожайний...

Під час неврожаїв селянам доводилося обмежувати себе в харчуванні, а нерідко й голодувати...



Для більш повної картини споживання селянами продуктів харчування доцільно навести бюджет селянської сім'ї. За даними у 1846 р. в Чигиринському повіті Київської губернії протягом року Селянська сім'я споживала в середньому таку кількість продуктів (узято 20 основних продуктів)
Учні подають таблицю



Назва продукту

Кількість спожитих припасів

Міра ваги або об'єму

Вартість у рублях

1

Жито

15

четверть

27,2

2

Гречка

6

четверть

12,12

3

Горох

2

четверть

4

4

Картопля

11-7

четверть

9

5

Морква

3,5

четверть




6

Квасоля

3

четверть




7

Цибуля

. 1,5

пуд

0,45

8

Риба

1,7

пуд

2,8

9

Олія

6

кварта

1

10

Хлібне вино

3,5

відро

6,12

11

Пшоно

5—3

четверть

19,2

12

Просо

3—4

пуд

5,67

13

Ячмінь

6—2

пуд

9,2

14

Буряки

40

відро

2,4

15

Капуста

15

відро ч

1 ,5

16

Огірки

8

відро

0,8

17

Сіль

6

пуд

3,6

18

Сало

3

пуд

9

19

Яловичина і свіже

3

пуд

3,3




м'ясо










20

Свійські птахи і по-

20

шт

4




росята

Усього








121,36



Запитання й завдання до таблиці.

1) Яких продуктів селяни споживали найбільше?

2) Підрахуйте середню вартість харчування селянина на рік, за умови, що-селянська родина в середньому налічувала чотири особи, з яких лише двоє були працездатними.

Найбільш давнім способом консервування овочевих продуктів для приготування сезонних запасів (здебільшого на зиму), яким найчастіше користувалися у XIX ст., було соління і квашення. Квасили капусту, буряки, солили огірки, груші-гнилички, яблука садові й дикі, кавуни, сливи, гриби. Маринували сливи в медовій ситі або у виноградному вині. Одним із найпоширеніших способів заготівлі садовили й продуктів збиральництва було сушіння...

У XIX ст. переважав рослинний характер харчування. Продукті тваринництва були досить дорогими...

Худобу кололи двічі на рік на великі свята: Різдво і Великдень. Українці завжди віддавали перевагу свинині... Із молочних продуктів про запас у пісні дні збирали сир, у районах Карпат і Буджаку виготовляли ще й овечу бринзу. Менші запаси і на коротший час робили із сметани, | яку переробляли на масло, здебільшого на продаж. Молоко сквашувал и на кисляк і ряжанку, зберігаючи у холодних місцях (льох, стебка).

Суттєвим доповненням до бідної на білки селянської їжі була риба. Рибу солили і зберігали в діжках. А солону ще й в'ялили на повітрі або сушили в печі й зберігали в полотняних торбинках, підвішен' на коморі чи на горищі..,

Для української кухні властиве приготування страв переваж» способом варіння й тушкування і значно менше — смаження і печіи*і ня, що обумовлено конструкцією домашнього вогнища...

Серед рослинних страв у харчуванні українців значну роль відігра вали варені страви із зернових, хлібних рослин. Із гречки, кукурудзи, ячменю, вівса, зрідка пшениці. Із цих самих круп варили й рідкі страви: пшоняний куліш, ячний крупник та ін.

Найбільш популярним, виразним і значним у харчуванні українці її, як і багатьох інших народів, був і досі лишається хліб. У XIX ст. Хліб готували раз на тиждень, найчастіше в суботу. Випіканням Його займалися лише жінки, дуже рідко дівчата...

До харчового раціону сільського населення входили також напої, які можна розділити на: безалкогольні, слабоалкогольні та алкогольні.

Серед безалкогольних напоїв усе більшої популярності набував Чай. Крім того, українські селяни вживали соки з берези, клену, барбарису; хлібний, овочевий та фруктовий кваси; компот із сушених фруктів ,узвар.

Оскільки сільським населенням України широко практикувалося молочне тваринництво, можна висловити припущення, що доступність молочних продуктів для споживання була досить високою. Крім того, молочні продукти можна було й придбати у вільному продажу.
Запитання та завдання.

1) Назвіть регіональні особливості приготування страв та напоїв

2) Які страви й напої, що вживали наші предки в 1 пол. XIX ст., присутні на вашому столі сьогодні?
4. Українське вбрання.
Група IV*

Вбрання сільських жителів України, користування одягом та взутям залежало від таких факторів, як вік, стать, соціальний стан, національність. Безперечно, що жінки споживали ці товари більшою мірою. На одяг дітей та людей похилого віку видатки були нижчими, бо він був дешевшим. Сировиною для матеріалів, з яких виготовлявся одяг, були рослинні волокна та шкіри тварин (із хутром або без нього). Саме в цей час на Україні на ринку з'являються фабричні тканини, та все ж частка одягу, який споживало сільське населення, залишалась домінуючою. Дорогі фабричні тканини купували найзаможніші селяни, переважна частина сільського населення користувалася етнічним костюмом який був помітно диференційованим у соціальному відношенні.

Незаможні селяни влітку, як правило, ходили босими. Із настанням холодів взували постоли, які плели з липового або дубового лика. Більш заможні носили черевики, чоботи або валянки.
У середині XIX ст. забезпеченість одного селянина одягом була такою:


Назва

Період експлуатації, у роках

Вартість, у руб. |

Кожух

3

6

Свита

2

3

Білизна

1

1

Нижня білизна

1

0,75

Чоботи (1 пара)

1

1,5

Шапка, рукавиці, пояс

3

0,55

Усього




12,8 В


Завдання.

Визначте, який одяг був найдорожчим.

Не менш цікавими є витрати на одяг однієї селянки.



Назва

Період експлуатації, у роках

Вартість, у руб.

Кожух

5

5

Свита

3

2,5

Три сорочки

1

1,2

Запаска

1

0,3

Каптур або чепчик

1

0,15

Хустка

1

0,3

Намітка

8

0,64

Чоботи (одна пара)

2

1,2

Усього




11,29


Завдання.

Визначте, завдяки чому сума витрат на одяг селянки була меншої порівняно із селянином, адже кількість предметів одягу селянки перевищувала кількість одягу в селянина.


Більш заможні селяни, при достатній платоспроможності, мали можливість одягатися набагато краще...

Сільські жителі витрачали на одяг та взуття не так багато грошей оскільки користувалися одягом домашнього виробництва, а ткацький верстат був майже в кожній селянській родині. Поступово, все більшої популярності набували мануфактурні та фабричні вироби...

Заможніші селяни шили верхнє і нагруде вбрання з традиційним кроєм із купленого тонкого сукна (чемліт, чумерка), сорочки й тухи робили не з домашнього полотна, а з білого фабричного перкалю оздоблюючи їх традиційним орнаментом. Паралельно з плахтами шили спідниці, пошиті з крамних дорогих і дешевих

Запитання й завдання.


  1. Поміркуйте, про що свідчить подібність елементів українського традиційного вбрання на всій території України.

  2. Назвіть основні елементи вбрання українців у першій половині XIX ст.

3)Чим одяг та взуття заможних верств суспільства відрізнявся від незаможних?

4) У чому полягали відмінності у вбранні жителів міст та сіл?



V. ПІДСУМОК УРОКУ

Учитесь доручає члену кожної «домашньої» групи зробити невелике резюме до питання, яке вони досліджували.




VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний текст підручника.

2) Уявіть, що вам потрібно розробити сторінку сайту в Інтернеті, присвячену повсякденному життю українців у першій половині XIX ст. Під час виконання роботи ви повинні вмістити теоретичну інформацію, карту України, позначивши етнографічні регіони; ілюстрації, цитати з художніх творів тощо. Роботу можна виконати на папері або в електронному вигляді.

3) Випереджальне завдання.

Підготуйте повідомлення на теми: «Селянські виступи в Галичині», «Селянські виступи на Буковині (Л. Кобилиця)», «Селянські виступи на Закарпатті («холерні бунти»)».



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал