«соціальний портрет переселенців зі сходу україни: проблеми адаптації



Скачати 325.46 Kb.
Дата конвертації03.03.2017
Розмір325.46 Kb.
ЗВІТ

про результати соціологічного дослідження на тему:

«СОЦІАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)»



Виконавці:

ст.викл. кафедри соціології ІСН СНУ імені Лесі Українки

Демчук С. П.

к.соц.н., доцент

Дурманенко О. О.

м. Луцьк, 2015

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЇ

ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Нами в період з 2 лютого 2015р. по 16 березня 2015р. здійснювалось соціологічне дослідження на тему «Соціальний портрет переселенців зі сходу України: проблеми адаптації (на прикладі Волинської області)». Дане дослідження реалізовувалось на замовлення та за підтримки «Волинського Інституту Підтримки та розвитку Громадських Ініціатив» в межах проекту «Забезпечення права на освіту внутрішньо переміщених осіб, що перебувають на території Волинської області», що реалізовується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».



Об’єктом дослідження постали сім’ї тимчасово переміщених із зони АТО осіб.

Предметом нашого дослідження є комплекс проблем з якими стикаються переміщені особи (за їх суб’єктивною оцінкою).

Основною метою дослідження є встановлення та класифікація основних проблем з якими стикаються тимчасово переміщені із зони проведення АТО особи, а також встановлення рівня виконання законодавчих норм щодо забезпечення їх основних прав на місцевому рівні (з акцентом на освітньому процесі та особливостях адаптації до нього дітей таких осіб).

Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

1. Встановити основні проблеми переміщених осіб;

2. Визначити сприяння/не сприяння представників органів місцевого самоврядування у вирішенні даних проблем;

3. Оцінити ефективність виконання відповідних законодавчих норм (з позиції переміщених осіб);

4. Визначити специфіку адаптації дітей даних осіб до освітнього процесу та шкільного середовища з точки зору їх батьків.

5. Дослідити специфіку включення в освітній процес дітей тимчасово переміщених осіб;

6. Визначити специфіку адаптації дітей даних осіб до освітнього процесу та шкільного середовища з точки зору класного керівника.



Методом дослідження є очне та заочне анкетне опитування.

Інструментарій дослідження склали 3 спеціально розроблені анкети, які групувались нами за умовними блоками «Батьки», «Педагог» та «Дитина» у відповідності до об’єкту опитування. Блок «Батьки» складався із 32 закритих та напівзакритих запитань. Блок «Педагог» складався із 18 запитань. Блок «Дитина» - з 13 запитань.

Анкети відрізнялись за структурою та запитаннями, однак ряд запитань мали подібний зміст. Такий підхід дав змогу перехресним аналізом встановити достовірність отриманих відповідей, а також визначити найбільш актуальні проблеми, що потребують практичного вирішення.

Загалом, під час дослідження було опитано 217 осіб, які проживають у м. Луцьку, м. Ковелі, м. Нововолинську, м. Володимирі-Волинському та ряді інших населених пунктів. Опитування реалізовувалось шляхом відвідування інтерв’юерами навчальних закладів із подальшою передачею анкет учням, педагогам та батькам.

Враховуючи відносно незначну кількість тимчасово переміщених із зони АТО осіб, що виховують дітей шкільного віку (починаючи з 5-го класу), анкетування охопило практично усіх респондентів (відповідно, до їх методологічної доцільності, доступності та бажання відповідати).

ОПИС РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

(ЗА БЛОКАМИ «БАТЬКИ», «ДИТИНА», «ПЕДАГОГ»)

Результати блоку «БАТЬКИ» (у %)

Загалом, було опитано 55 осіб. Відзначимо, що приблизно половина респондентів відмовилась брати участь у дослідженні.

93% опитаних – жінки. Дві третини опитаних належать до вікової групи 30-41рр. Лише 2% - старші 54 років.

75% респондентів проживають у повних сім’ях.

У 93% - залишились родичі в зоні проведення АТО.

За соціальним статусом респонденти розподілились наступним чином:

Зазначимо значну кількість непрацюючих осіб – 47%.

Перші два запитання анкети стосувались населеного пункту, з якого прибули опитані, а також терміну їх перебування на Волині.

Найбільше респондентів проживало в Донецькій області – 58,2%, Луганській – 32,7% та АР Крим – 9,1%.

Термін їх перебування на території Волинської області варіювався від 1 до 11 місяців. Середній термін перебування склав 6 місяців.



3. Чи можна стверджувати, що Ви адаптувались до нових умов?

Оскільки під адаптацією розуміється пристосування до нового середовища, нових умов життя та діяльності і повнота адаптації залежить від цілого ряду чинників, можемо розглядати сумарне значення відповідей на перший та другий варіанти запитання. Дане значення становить 98,2% осіб, які вважають себе пристосованими до нових умов життя.



4) Які основні проблеми у Вас виникли на новому місці проживання? (пропонувалось обрати не більше, як 3 варіанти відповіді):

Відзначимо відсутність специфічних проблем, які могли б бути притаманні для переміщених осіб. Проблема з житлом є зрозумілою, а, водночас, фінансові проблеми є характерними для фактичної більшості громадян. Слід, також, звернути на проблему поганого здоров’я, яка посідає третє місце у виборі респондентів. Надання освітніх послуг дітям, на думку опитаних, не становить абсолютно ніякої проблеми.



5. Хто, в першу чергу, Вам допомагав у вирішенні цих проблем? (пропонувалось обрати не більше, як 3 варіанти відповіді):

Як бачимо з діаграми, найбільше переміщеним особам допомагали саме волонтери. Разом з варіантом «співчуваючі», який в ряді випадків (епізодично) може бути поєднаним з варіантом «волонтери» отримуємо 58,2 %. Варіант «родичі» є другим із 36,4%. Дотичним до нього є самостійне вирішення проблем – 34,5%. (Разом маємо майже 71%) Відзначимо вкрай низьку активність представників влади – лише 3,6%.



6. Як би Ви оцінили матеріальне становище Вашої сім’ї ?

Враховуючи зазначені раніше дані, згідно яким майже половина опитаних безробітні – показники оцінки респондентами власного матеріального становища виглядають досить позитивно. Враховуючи економічні проблеми сьогодення, загальна кількість громадян володіє коштами, необхідними лише для задоволення мінімуму потреб. Звідси, особливих матеріальних проблем саме переміщених осіб не встановлено.



7. Чи знаєте Ви про існування закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»?

Третій та четвертий варіанти відповідей на дане запитання передбачають володіння надзвичайно уривчастою інформацією щодо Закону України, а отже дають можливість сумувати результати відповідей на них. Таким чином, можемо говорити, що майже 70% опитаних не знають, або ж знають лише на рівні чуток про існування закону, який спрямовано на їх захист.



8. Чи доводилось Вам відстоювати свої права посилаючись на норми цього закону?

Результати відповіді на дане запитання переконливо свідчать, що переміщені особи не стикались з необхідністю відстоювати свої права законодавчими способами. Таким чином, воно корелює з попередніми та свідчить про відсутність специфічних проблем (нагадаємо, що з нормами закону частково ознайомлені лише 31% опитаних).



9. При вирішенні щоденних проблем, на чию допомогу Ви розраховуєте, в першу чергу? (пропонувалось обрати не більше, як 3 варіанти відповіді):

Результати відповідей на це запитання свідчать, що волонтери надзвичайно ефективно здійснюють саме первинну допомогу тим, хто її потребує. Матеріальні ресурси, які вони надали сформували певну «базу», яка дає змогу в подальшому розраховувати на власні сили, тому оцінка їх допомоги зменшується. Якщо у запитанні №5 на власні сили покладалось 34,5% опитаних, то в даному випадку їх вже майже 73%. Також стабільною є допомога родичів – 36,4% у запитанні №5 та 32,7% в даному запитанні, а також релігійних общин. Відзначимо, що на думку опитаних допомогу їм надають й інші особи, як то вчителі, психологи і т.д. (у відповідях на запитання №5 були відсутні)



10. При влаштуванні дитини у навчально-виховний заклад, чи виникали у Вас проблеми?

Як бачимо, практично жоден із опитаних не відчував проблем із влаштуванням дитини до навчального закладу.



11. Які саме проблеми виникали? (пропонувалось обрати не більше, як 3 варіанти відповіді):

Логічним продовженням попереднього запитання є дане. З діаграми бачимо, що проблеми влаштування дитини до навчального закладу з якими стикались лише 5,5% опитаних стосувались об’єктивних причин.



12. Як Ви їх вирішували? (пропонувалось обрати не більше, як 3 варіанти відповіді):

Відповіді на дане запитання також свідчать про відсутність специфічних проблем, а також слабке знання законодавства. Однак, наголосимо на вкрай низькій кількості осіб, які мали певні проблеми із влаштуванням дитини у навчальний заклад – 5,5%.



13. Чи можете Ви з впевненістю сказати, що Ваша дитина адаптувалась до нових умов навчання?

Лише 6% опитаних батьків сумніваються у тому, що дитина повністю пристосувалась до нового середовища (насамперед, шкільного). Водночас, 94% вважають, що проблем немає.



14. Чи знаєте Ви про те, що в школі є соціальний педагог/практичний психолог?

Серед опитаних батьків 25,9% (7,7% та 18,2%) активно сприяють максимально швидкому включенню дитини в нове середовище посередництвом роботи психолога/соціального педагога. Решта 74,1% (7,7% та 67,3%) свідомо не бажають полегшити процес адаптації та психологічної реабілітації своїх дітей.



15. З яких саме питань Ви звертались (звернетесь) до практичного психолога/соціального педагога?

Загалом, проблеми з якими батьки звертаються до спеціаліста є традиційними. Водночас, жоден із опитаних не розглядає можливість діагностування у дитини посттравматичного синдрому (ніхто не обрав такий варіант). Це може свідчити про незнання негативних аспектів даного явища для дитини, які можуть проявитись з часом.



16. Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина відвідувала заняття (консультації), які б допомогли їй вирішити психологічні проблеми?

Позитивні відповіді батьків на запитання в своїй сукупності становлять 27,3%, що фактично тотожно 26,0% відповідей на запитання №14. Відзначимо, що жоден із опитаних не обрав варіант «мені байдуже».



17. Чи спілкуєтесь Ви з батьками однокласників/одногрупників Вашої дитини?

З поміж опитаних батьків взаємостосунки з іншими батьками підтвердили 32,7%, тоді як 67,3% зазначили про відсутність будь-яких контактів з батьками однокласників своєї дитини.



18. З яких питань, в першу чергу?

Загалом коло інтересів батьків однокласників, при спілкуванні, є досить традиційним та стосується успішності дітей, навчально-виховного процесу, харчування тощо.



19. Яким, загалом, є їхнє ставлення до Вас?


Жоден з батьків, які давали відповідь на запитання, не визначив ставлення до себе як вороже. Натомість 44,2% визначили його як приязне, 39,5 – нейтральне. Ці відповіді дають змогу припускати, що ставлення серед батьків школярів є досить толерантним та виваженим.

20. Як Вам здається, чи відчуває Ваша дитина від однокласників/одногрупників:

Позитивним є той факт, що більшість батьків, а це – 83,6% зазначили, що ставлення до дитини з боку однокласників є нормальним та з симпатією (20,0%). Безумовно існують і негативні відтінки стосунків, що проектуються у глузливому, ворожому чи байдужому ставленні. Проте їх відсоток становить близько 6,0%, що є прийнятним для малої соціальної групи типу клас.



21. Чи спілкуєтесь Ви з класним керівником?

Серед батьків, частка тих хто спілкується з класним керівником склала - 87,3%.


22. З яких питань, в першу чергу?

Серед найбільш гострих проблем, які піднімаються батьками у бесідах з педагогом постало питання успішності - 61,8% та організації виховного процесу – 36,4%. Також батьки цікавляться поведінкою дитини, ставленням однокласників та фінансовими особливостями навчального процесу.



23. Яким є ставлення класного керівника до Вас?



24. Чи можете Ви сказати, що дитина, насамперед, відчуває з боку педагогів?

З опису батьків про особливості взаємин педагогів та дитини ми можемо констатувати той факт, що їхні стосунки у 85,5% випадках є абсолютно нормальними та вкладаються в межі прийнятних. Тоді як 3,6% батьків вважають, що деякі педагоги необ’єктивно ставляться до школяра, а ще 1,8% нехтують ним.



25. На вашу думку, дитині, після переїзду стало легше навчатися?



26. Ваші плани на майбутнє?

У значної частини аплікантів, з якими ми спілкувались, спостерігається невизначеність щодо власного майбутнього. Так, 38,2% респондентів не замислювались над цим запитанням. На наше переконання, така позиція опитаних, значною мірою, є наслідком відсутності чіткого визначення їх статусу, прав та, найголовніше, позиції держави щодо їх подальшого майбутнього.



Результати блоку «ДИТИНА» (у %)

Загалом, опитано 86 дітей віком від 10 до 18 років, які навчаються в 5-11 класах.

Середній вік респондентів – 13,5 років – підлітковий, який є найбільш сензитивним у особистісному становленні, формуванні світогляду та життєвої позиції дитини.

Статевий розподіл респондентів: 55% – чоловічої статі, 45% – жіночої.



1. Як тобі новий навчальний заклад?

Сумарно, відсоток осіб, які вважають новий навчальний заклад не гіршим за колишній – майже 96%. Це є значним показником.



2. Чи легше тобі стало навчатись після переїзду?

Як бачимо, фактично половині опитаних дітей навчання здається легшим, ніж в попередньому навчальному закладі. Це може мати як об’єктивні (організація навчального процесу, рівень викладання) так і суб’єктивні (опіка) причини.




3. Як тобі твій новий клас?
Майже 92% опитаних дітей вважають новий клас, не гіршим, ніж той, в якому вони навчались раніше. Це є значним показником, який, опосередковано, може бути пов'язаний із причинами наведеними вище.

4. Що ти, насамперед, відчуваєш від однокласників? (пропонувалось обрати не більше, як 2 варіанти відповіді):

Ставлення до дітей, за їх оцінками є нормальним. Максимальний відсоток осіб, які відчувають певні проблеми не перевищує 10%.



5. Чи хотів би ти відвідувати спеціальні заняття, які б допомогли тобі швидше звикнути до нового середовища?

Як бачимо, категорично не хочуть відвідувати спеціальні заняття 54,7% дітей. Однак, враховуючи інші варіанти відповідей, отримуємо результат, відповідно до якого половина опитаних або вже відвідують такі заняття, або ж не проти їх відвідувати. Оскільки цілком зрозумілим є внутрішній протест дитини щодо відвідування будь-яких занять, які на її думку є не потрібними, можемо зробити висновок, що організація та проведення таких спеціальних форм роботи з дітьми є важливим та актуальним.



6. Чи звертаєшся ти за допомогою до класного керівника?

Відсоток дітей, які звертаються за допомогою до класного керівника становить майже 55%. Відзначимо, що за оцінками самих педагогів даний показник є значно вищим. Можемо зробити висновок, що діти здійснюють такі звернення лише в моменти, коли справді їм необхідна допомога.



7. З яких питань, в першу чергу?

Відзначимо, що серед проблем з якими діти звертаються до класного керівника домінують традиційні. Натомість, звернення зі специфічних проблем: мовної та ставлення однокласників (враховуючи, що дану проблему слід відносити до специфічних з певними пересторогами) є абсолютно незначними.

8. Чи можеш ти сказати, що вчителі, загалом, виявляють до тебе? (пропонувалось обрати не більше, як 2 варіанти відповіді):

Результати відповідей на дане запитання цілком корелює з відповідями, які надавались батьками та педагогами. Майже 92% дітей відчуває нормальне ставлення від педагогів. Сумарно, лише до 5% дітей зазначають про можливі проблеми. Відзначимо, абсолютну відсутність виборів ряду негативних характеристик.



9. Чи є в тебе друзі в класі?

10. Чи сумуєш ти за своєю рідною школою?

93% опитаних відзначили наявність нових друзів і, водночас, майже 70% дітей сумують за школою в якій навчались. Отримані результати переконливо засвідчують специфіку підліткового віку та неоднозначність процесу адаптації до нового середовища, який при зовнішніх позитивних аспектах може мати глибокі негативні наслідки, а отже вимагає роботи з їх попередження та подолання.



Результати блоку «ПЕДАГОГ» (у %)

Загалом, опитано 76 педагогічних працівників з яких 97% - жінки.

Вік переважної більшості респондентів становить від 30 до 54 років (найбільше осіб віком 42-53 р. – 45%, старших 54 років – 24%), а загальний педагогічний стаж – більше 20 років – таких 53% респондентів (більше 10 років - 41%.). Тобто, можемо говорити про значний життєвий та професійний досвід вчителів, які працюють із дітьми тимчасово переміщених осіб.


  1. Чи можете Ви з впевненістю сказати, що дитина адаптувалась до нових умов навчання?


81,3% опитаних педагогів впевнено зазначають, що дитина адаптувалась до нових умов навчання. Тоді як 18,7% сумніваються та говорять про певні проблеми.


2. Чи проводилась роз’яснювальна робота з педагогічними працівниками щодо особливого ставлення до дітей вимушених переселенців?


3. На Вашу думку, чи було б корисно для дитини відвідувати заняття, які б допомогли їй вирішити психологічні проблеми?

Відповіді педагогів на дане запитання розподілились практично рівномірно. Проте зазначимо, що відповідаючи на запитання педагоги, як і батьки, не до кінця усвідомлюють наслідки посттравматичного синдрому та проблеми в його подоланні у більш пізні періоди.


4. Чи проводили Ви діагностику (заміри) тривожності дитини?

Тривожність визначається як емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні недоброзичливого розвитку подій. В соціальній сфері тривожність впливає на ефективність спілкування та взаємостосунки з товаришами, породжуючи конфлікти. В психологічній сфері - зміна рівня активності особистості, зниження самооцінки, рішучості, впевненості в собі та у своїх мотиваціях.

Таким чином зваживши усе вищезазначене виникає запитання: чому у 41,1% дітей не було проведене тестування щодо діагностики тривожності, оскільки це є базова процедура, що передує вдалому включенню школяра у соціальний простір групи та громади.
5. Чи спілкуються батьки дитини з батьками однокласників?

Класні керівники зазначають, що в більшості випадків, а це 80,3% опитаних, батьки дітей тимчасово переміщених осіб спілкуються з батьками однокласників дитини.




6. Яким, на Вашу думку, загалом, є їхнє ставлення до батьків дитини?

Як свідчать дані дослідження в більшості випадків ставлення батьків однокласників до переміщених осіб є приязним (84,2%). Проте така позитивна оцінка, порівняно з відповідями самих батьків (44,2%), є дещо завищена.




7. Чи спілкуєтесь Ви з батьками дитини?

Як бачимо на це запитання 97,4% педагогів дали ствердну відповідь, таким чином підтвердивши пріоритетність спілкування з батьками у навчально-виховному процесі.


8. З яких питань, насамперед? (не більше 2-х варіантів):

Проблематика, яка обговорюється батьками у спілкуванні з класним керівником є широкою, проте найбільш актуальними є запитання про успішність (48,7%), навчальний процес (53,9%) та адаптацію до нових умов 71,7%).




9. Чи відвідують, загалом, батьки дитини батьківські збори і т. ін.

Відповідаючи на це запитання класні керівники з впевненістю зазначали, що батьки активно включаються до навчально-виховного процесу та, в більшості випадкі,в систематично відвідують батьківські збори (93,4%).




10. Як Вам здається, чи відчуває дитина від однокласників/одногрупників:

Торкаючись теми однокласників дитини, батьки якої є тимчасово переміщеними особами, ми з’ясували, що атмосфера в класі є абсолютно толерантною. Більшість дітей (89,5%) ставиться нормально до однокласника/однокласниці, що приїхала зі Сходу країни та навіть симпатизують їй.





11. Чи звертається до Вас дитина за допомогою?

В процесі навчання та виховання, які проходять в межах школи, взаємодія педагога та учня повинна бути на максимально високому рівні. Так класні керівники зазначають, що 80,3% дітей звертаються до них за допомогою.




12. З яких питань, в першу чергу?

Серед проблемних запитань, з якими діти звертаються до педагогів, домінуючими є питання, що стосуються навчального процесу та успішності. Рідше діти звертаються з питаннями щодо адаптаційних особливостей, ставлення однокласників та поведінки.





13. Як Вам здається, дитина ставиться до Вас:

Приязним педагоги визначають ставлення не лише однокласників та батьків до переміщених осіб, а й самих переселенців (88,2%) до педагога. Лише у деяких випадках (1,3%) ставлення є настороженим.


14. Чи можете Ви сказати, що дитина, насамперед, відчуває з боку інших педагогів?

Що ж до ставлення інших педагогів, з якими діти спілкуються в процесі навчання, то їхнє ставлення в більшості випадків також є нормальним (92,1%). У 52,6% випадків вони симпатизують дітям переселенців, 2,6% жаліють дітей та 1,3% необ’єктивно ставляться до учнів.


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Висновки щодо теоретичних та практичних аспектів проведення дослідження з подібної тематики



  1. Особливої уваги вимагає підготовка інформації за якою буде здійснюватись відбір одиниць дослідження. Кількість та місцезнаходження респондентів необхідно постійно моніторити для отримання достовірних даних;

  2. Оптимізувати співпрацю між організацією, яка проводить дослідження, державними органами та школами. Забезпечити відповідну інформаційну підтримку такого роду проектів. Відзначимо дієвість документів, які спрямовувались Управлінням освіти до освітніх закладів із проханням сприяти проведенню даного дослідження;

  3. При продовженні досліджень за подібною тематикою, увагу слід звертати саме на суб’єктивні аспекти адаптації. Дослідження повинне носити соціально-психологічний характер із залученням відповідних спеціалістів.


Висновки з результатів дослідження

  1. Перехресний аналіз результатів дослідження дає змогу стверджувати про їх репрезентативність та достовірність;

  2. Загалом опитано 55 осіб, тимчасово переміщених із зони АТО, 86 дітей, 76 педагогів. Респонденти представляють населені пункти Донецької Луганської області та АРК. Середній період знаходження на Волині – 6 місяців;

  3. Рівень адаптації переміщених осіб до нового середовища проживання є високим;

  4. Рівень адаптації дітей переміщених осіб є високим;

  5. Враховуючи загальні тенденції щодо оцінки респондентами власного матеріального становища, можемо зробити висновок, що воно є достатнім;

  6. До основних проблем, які стосуються тимчасово переміщених осіб можемо віднести проблеми із пошуком житла та поганим станом здоров’я. Відзначимо надзвичайно низьку «проблемність» мовного бар’єру та абсолютну відсутність проблем із влаштуванням дітей до освітніх закладів;

  7. Особами, які найбільше, на думку опитаних, допомагали їм у вирішенні першочергових проблем, котрі виникли на новому місці проживання є волонтери та родичі. Найменше – представники влади. Натомість, при вирішенні щоденних проблем респонденти схильні покладатись лише на власні сили. При цьому, значно зменшується оцінка допомоги, яка надається сторонніми особами, які, однак, при вирішенні проблем першочергових, взагалі не здійснювали її.

  8. Жоден із респондентів не відзначив факту ознайомлення із повним текстом Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Значний відсоток осіб, які відзначили часткову обізнаність із даним Законом, можна пояснити поданою ЗМІ інформацією щодо нього, а також неповними відомостями отриманими в процесі спілкування з оточуючими, що може призводити до неповного або ж спотвореного трактування його положень;

  9. Влаштування дитини тимчасово переміщених осіб до нового навчального закладу, для абсолютної більшості не становило жодних проблем. Незначна кількість опитаних, які все ж стикнулись з певними незручностями об’єктивного характеру (відсутність місць та необхідних речей) без проблем вирішили їх;

  10. Результати відповідей на запитання щодо адаптації дитини до нового шкільного середовища за кожним із блоків («Батьки», «Педагог», «Дитина») свідчать про достовірність даних, оскільки є схожими. Однак, відповіді батьків, загалом, є більш критичними та схильними до певного негативізму. Діти ж схильні до більш позитивного сприйняття нового шкільного середовища та проблем, пов’язаних із адаптацією до нього;

  11. Узагальнюючи, можемо говорити про те, що жоден із опитаних не відзначив відчуття агресії від оточуючих. Ряд інших негативних відчуттів не перевищує показники 5-10%. Натомість, усі без винятку відзначають позитивні моменти в ставленні оточуючих;

  12. Дві третини опитаних батьків знають про те, що в школі є соціальний педагог або ж практичний психолог, однак більше половини вважає, що не потребують його допомоги. 15,4% не знає про існування такої посади в школі;

  13. Серед проблем з якими, на думку батьків, дитині допоможе впоратись психолог, перше місце займає адаптація до нових умов (12,7%). Жоден опитуваний не відзначив варіант «посттравматичний синдром», що може свідчити про не знання того, що це таке та нерозуміння його наслідків для дитини;

  14. Зайвим підтвердженням попереднього висновку є той факт, що 65,6% опитаних батьків вважають, що дитині не потрібні заняття із спеціалістом. Враховуючи фактичну відсутність знань про часову затримку у негативному проявленні психологічних переживань, такі результати викликають стурбованість;

  15. Привертає увагу високий рівень стурбованості батьків ставленням до їхніх дітей у класі. Майже 24% опитаних спілкуються на цю тему з класним керівником. Однак, даний показник не підтверджується оцінкою ставлення оточуючих до дитини з боку самих дітей та педагогів. Можемо пояснити його надмірними переживаннями батьків, а також схильністю їх до певного «негативізму» в оцінках;

  16. Відповіді на запитання про подальші плани тимчасово переміщених осіб також є неоднозначними. Звертаємо увагу, що майже 40% опитаних не замислювались над цим. Жоден із респондентів не планує переміщень в межах України та лише 1,8% планує виїхати за кордон;

  17. Діти, загалом задоволені умовами навчання та новим класом. Лише 4,7% вважають, що навчальний заклад гірший, як попередній та 8,1% - що гірший клас;

  18. 10,5% опитаних дітей хотіли б відвідувати спеціальні заняття з адаптації до нового середовища. Такий, на перший погляд, не значний відсоток збільшується, якщо врахувати 29,1% опитаних, які не думали над цим та 5,8%, які їх вже відвідують – отримуємо 45,4%;

  19. Підтвердженням вікової специфіки опитаних дітей є те, що 93% зазначило про наявність нових друзів та, водночас, 70% сумують за рідною школою. Даний факт, опосередковано, свідчить про неоднозначність заяв щодо успішної адаптації до нового середовища;

  20. З відповідей педагогів випливає, що лише 20,5% дітей підлягало безпосередній діагностиці ними рівня тривожності. 38,4% зазначило, що таку процедуру здійснювали інші спеціалісти. Загалом, дані показники є досить суперечливими, а отже на них слід звернути першочергову увагу;

  21. З формальної точки зору, педагоги є підготовлені до роботи з дітьми тимчасово переміщених осіб. Відзначимо, що за результатами відповідей усіх респондентів, класні керівники активно спілкуються з дітьми та виявляють до них приязність;

  22. Третина опитаних педагогів вважає, що дітям було б корисно відвідувати заняття з психологічної адаптації (батьків, які так вважають – 18,2%). Це можемо пояснити специфікою робити вчителів з дітьми в шкільному середовищі;

  23. Оцінка педагогами ставлення до дітей та, відповідної реакції на них середовища є найбільш позитивною, та може бути пояснена їх суб’єктивним баченням.

РЕКОМЕНДАЦІЇ


  1. Оскільки об’єктивних показників, які б свідчили про негативні аспекти життєдіяльності тимчасово переміщених осіб не виявлено, необхідно сприяти зміні образу такої особи, як у суспільній свідомості, так і у її власній. Образ «потерпілого», «нужденного», «постраждалого» необхідно скоригувати на образ рівноправного члена суспільства, який потребує підтримки та взаємодії із соціумом на рівних правах та при рівних можливостях.

  2. Необхідно активізувати представників місцевої влади для надання первинної допомоги тимчасово переміщеним особам.

  3. Першочерговим завданням стає просвітницька робота серед переміщених осіб щодо їх знання Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Мається на увазі, як інформування про права та обов’язки таких осіб, так і знайомство їх з самим текстом Закону.

  4. Спонукати тимчасово переміщених осіб до працевлаштування, оскільки це сприятиме їх повноцінному включенню у суспільні процеси на мікро- та макро- рівнях.

  5. Визначити стратегію щодо планування майбутнього тимчасово переміщених осіб з проведенням необхідних медійних заходів.

  6. В подальшому налагодити контроль за здійсненням замірів тривожності дітей тимчасово переміщених осіб, а також покращити співпрацю педагогів з фаховими спеціалістами, які відповідають за такого роду процедури.

  7. Проводити роз’яснювальну роботу серед батьків щодо необхідності різного виду психологічних занять, які допоможуть їх дітям у подоланні різноманітних проблем, оскільки, зовні успішна адаптація може з часом мати негативні вияви, як зовнішнього так і внутрішнього характеру. Бажано було б, розробити уніфіковану методику проведення занять (на базі школи або ж іншої установи) із дітьми переміщених осіб, яка враховувала б результати даного дослідження.

  8. Враховуючи актуальність проблеми та недостатню її дослідженість, доцільно було б керівництву навчальних закладів розробити або ж модифікувати програму зі створення сприятливого адаптаційного начально-виховного середовища.


Дошкільні навчальні заклади м. Луцька

Із 40 ДНЗ м. Луцька, яким були направлені офіційні листи, 37 надали офіційні відповіді .

Запитання для дослідження:

  1. Чи є у Вашому закладі прийняті вихованці із числа внутрішньо переміщених осіб зі Сходу та АРК? Якщо так, то яка кількість таких вихованців?

  2. Яка процедура зарахування дітей у дошкільний навчальний заклад із числа внутрішньо переміщених осіб?

  3. Яка підстава позачерговості зарахування дітей до дошкільного навчального закладу дітей із числа внутрішньо переміщених?

  4. Чи порушує, на Вашу думку, позачерговість зарахування дітей із числа внутрішньо переміщених процедурам електронної реєстрації, що запроваджена в м. Луцьку? Які, на Вашу думку, необхідно внести зміни до цієї процедури (рішень Луцької міської ради чи її посадових осіб)?

  5. Чи звертались до вашого ДНЗ особи із числа внутрішньо переміщених, яким було відмовлено у прийнятті. Якщо так, то яка була причина відмови?

  6. Чи було виділено/передбачено додаткове фінансування на забезпечення навчальних потреб вихованців ДНЗ із числа внутрішньо переміщених осіб?

  7. Чи приймають вихованці із числа внутрішньо переміщених осіб участь у сплаті коштів потреби ДНЗ (харчування, фонди груп, благодійні внески на ремонт, обладнання, тощо)? Якщо ні, то як це було вирішено?

  8. Чи виникали конфлікти між вихованцями/батьками із числа внутрішньо переміщених зі Сходу та АРК та вихованцями/батьками із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то чим вони були зумовлені та як вирішені?

  9. Чи були заяви/скарги від батьків як із числа внутрішньо переміщених осіб так із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області щодо конфліктних ситуацій? Якщо так, то яке було Ваше реагування на подібні заяви/скарги?

  10. Чи має окрему програму по роботі із внутрішньо переміщеними особами психолог? Якщо так, то у якій формі психолог працює із цією категорією осіб?

  11. Чи ведеться психологом окрема робота із батьками вихованців із числа внутрішньо переміщених осіб?

  12. Чи проводяться на рівні Вашого навчального закладу інтегруючі заходи/заходи, що сприяють налагодженню взаємовідносин учнів/батьків із числа внутрішньо переміщених із Сходу та АРК та учнів/батьків із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то які? Якщо ні, то чи вбачаєте Ви доцільність у проведенні подібних заходів?


Короткий аналіз основних результатів:

  1. 14 ДНЗ м. Луцька, із загальної кількості відповівши, не мають вихованців із числа внутрішньо переміщених осіб зі Сходу та АРК.

  2. За офіційними даними, на початок січня 2015 року у ДНЗ м. Луцька та даними, що були надані на початок лютого 2015 року спостерігається 10% відтік вихованців (переїхали в інше місто, чи повернулись на Схід України чи у АРК).

  3. Жодних проблем із влаштуванням дітей у дошкільний навчальний заклад не виникало.

  4. Жодних офіційних скарг/заяв про конфлікти на ім’я завідуючих ДНЗ не надходило.

  5. Робота психолога із дітьми внутрішньо-переміщених осіб:

  • Розроблено спеціальні програми для роботи із дітьми та батьками внутрішньо-переміщених осіб – 4 ДНЗ;

  • Працюють за методичними рекомендаціями «Соціально-педагогічна і психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період» - 8 ДНЗ;

  • Здійснюють роботу за запитами батьків (консультації, особисті бесіди) – 15 ДНЗ;

  • Не вважають, що психологи мають розробляти окремі програми та працювати із даною категорією дітей – 3 ДНЗ;

  • Психолог провела вступну бесіду з батьками при оформленні дітей в ДНЗ та перші дні спостерігали за поведінкою дітей в групі – 2 ДНЗ.

  1. Думки з приводу доцільності проведення заходів для соціальної адаптації та інтеграції дітей в групі:

  • Вважають, що таку роботу потрібно проводити тільки тоді, коли виникають конфлікти – 22 ДНЗ.

  • Вважають, що такі заходи потребують особливої уваги та постійного впровадження – 1 ДНЗ.

  1. Думки з приводу позачерговості зарахування дітей із числа внутрішньо переміщених і їх відповідності процедурам електронної реєстрації, що запроваджена в м. Луцьку:

  • Думка з приводу того, що процедура не порушена та ніяким чином не перешкоджає влаштуванню дітей, що постійно проживають на території Волинської області у дитячий навчальний заклад висловили 19 завідуючих ДНЗ.

  • Думку з приводу порушення процедури і обов’язкового внесення змін до порядку електронної реєстрації (відношення цієї категорії дітей до пільгової категорії при влаштуванні у ДНЗ) висловили 4 завідуючих ДНЗ м. Луцька.

ЗАГАЛЬНООСВІТНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
м. ЛУЦЬКА ТА ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м. Луцьк

Із 25-ти ЗОШ відповідь на офіційні звернення надали 22 загальноосвітні навчальні заклади.



Запитання для дослідження:

  1. Чи є у Вашому закладі прийняті учні із числа внутрішньо переміщених осіб зі Сходу та АРК? Якщо так, то яка кількість таких учнів?

  2. Чи звертались особи із числа внутрішньо переміщених, яким було відмовлено у прийняті до Вашого навчального закладу. Якщо так, то яка була причина відмови?

  3. Які труднощі виникали при прийнятті учнів із числа внутрішньо переміщених осіб до вашого навчального закладу (напр. законодавчі, соціальні, тощо)? Що, на Вашу думку, потрібно удосконалити?

  4. Чи було виділено/передбачено додаткове фінансування на забезпечення навчальних потреб учнів із числа внутрішньо переміщених осіб?

  5. Чи приймають учні із числа внутрішньо переміщених осіб участь у сплаті коштів на навчальні потреби (харчування, фонди класів і т.п.)? Якщо ні, то як це було вирішено?

  6. Чи виникали конфлікти між учнями/батьками із числа внутрішньо переміщених зі Сходу та АРК та учнями/батьками із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то чим вони були зумовлені та як вирішені?

  7. Чи були заяви/скарги від батьків як із числа внутрішньо переміщених осіб, так із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області щодо конфліктних ситуацій чи порушення права на освіту? Якщо так, то яке було реагування на подібні заяви/скарги?

  8. Чи має окрему програму по роботі із внутрішньо переміщеними особами шкільний психолог? Якщо так, то у якій формі психолог працює із цією категорією осіб?

  9. Чи ведеться шкільним психологом окрема робота із батьками учнів із числа внутрішньо переміщених осіб?

  10. Чи проводяться на рівні Вашого навчального закладу інтегруючі заходи/заходи, що сприяють налагодженню взаємовідносин учнів/батьків із числа внутрішньо переміщених із Сходу та АРК та учнів/батьків із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то які? Якщо ні, то чи вбачаєте Ви доцільність у проведенні подібних заходів?

Короткий аналіз основних результатів:

  1. Аналіз даних, що подані на початок січня та на початок лютого 2015 року говорить про відтік учнів із числа внутрішньо переміщених на 10%.

  2. У 3-х загальноосвітніх закладах м. Луцька немає зарахованих учнів із числа внутрішньо переміщених зі Сходу та АРК.

  3. До труднощів, що виникали при зарахуванні учнів у загальноосвітні навчальні заклади відноситься: відсутні документи, відсутні медичні довідки, відсутній документ про навчальні досягнення. Загалом 90% директорів ЗОШ відповіли, що жодних труднощів не виникало.

  4. На забезпечення навчальних потреб учнів із числа внутрішньо переміщених осіб було передбачене додаткове фінансування на:

  • Безкоштовний проїзд.

  • Необхідності у додатковому фінансуванні для забезпечення навчальних потреб учнів із числа внутрішньо переміщених осіб не було.

  • Проводились різноманітні акції («Допоможи дитині зі Сходу», «Фабрика Святого Миколая», «Допомога») для забезпечення дітей цієї категорії необхідним канцелярським приладдям, підручниками та зошитами.

  • Додаткове фінансування на харчування.

  • Звернень до дирекції та адміністрації ЗОШ щодо виділення коштів на забезпечення навчальних потреб учнів із числа внутрішньо переміщених не було.

  1. Соціально-психологічна робота:

На базі загальноосвітніх закладів м. Луцька соціально-психологічна робота проводиться у формі особистих бесід та роботи за запитом. Два навчальних заклади м. Луцька вказали на те, що психолог консультує класних керівників про специфіку роботи з учнями, що є тимчасово переміщеними. Тобто, нерозривний зв’язок «дитина-класний керівник-психолог», зазначена лише у 2 ЗОШ. Більшість із відповідей свідчать про те, що у загальноосвітніх навчальних закладах відсутня спеціальна програма по соціальній адаптації та інтеграції дітей у шкільний колектив, і 90% опитаних вважають, що подібні інтеграційні заходи мають проводитись на рівні залучення до культмасових заходів, творчих виступів та через проведення виховних годин.

Лише 1 навчальний заклад вказав на те, що проводить спеціальні заняття присвячені висвітленню теми пільг, які належать сім’ям внутрішньо переміщених осіб. Деякі із навчальних закладів вказали на те, що психолог взагалі не працює з даною категорією осіб, так як не бачить у цьому потреби.


ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ЗАКЛАДИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Із 59-ти загальноосвітніх навчальних закладів Волинської області, яким направлялись листи-звернення, відповідь надали 23 навчальні заклади. Більшість із них визначають основною трудністю при прийнятті учнів в загальноосвітній заклад відсутність особових та медичних карток.

Щодо соціально-психологічної підтримки та роботи із учнями.

80% загальноосвітніх закладів, за даними, проводять діагностику, визначають рівень тривожності та ведуть корекційну роботу із даною категорією осіб. Проводяться заходи на розвиток міжособистісної взаємодії та інтеграції школярів у класні колективи. У одному із навчальних закладів м. Нововолинська організовано роботу консультативного пункту з метою надання індивідуальної та групової, психологічної та соціально-педагогічної допомоги усім учасникам подій, постраждалим та вимушено переміщеним з питань профілактики наслідків стресів і дистресів, гострих емоційних станів, переживання горя і втрат, деструктивної та суїцидальної поведінки. Лише 10% опитаних не мають відповідних окремих програм по роботі із даними групами учнів та проводять роботу за запитами. Жоден із навчальних закладів не назвав діяльності, пов’язаної з інформуванням та консультуванням про пільги та додаткові можливості, які належать сім’ям внутрішньо переміщених осіб. Ті ж 10% вважають недоцільною роботу, пов’язану із соціально-психологічною та інтеграційною діяльністю із даною категорією учнів.



Вищі навчальні заклади Волинської області

Із 17-ти вищих навчальних закладів, яким були надіслані офіційні листи,


12 надали розгорнуті відповіді. Із них у 5-ти немає студентів, що вимушено переміщені із Сходу України та АРК.

Запитання для дослідження:

  1. Чи є у Вашому закладі прийняті/переведені студенти із числа внутрішньо переміщених осіб зі Сходу та АРК? Якщо так, то яка кількість таких студентів?

  2. Чи звертались до вашого навчального закладу особи із числа внутрішньо переміщених, яким було відмовлено у прийняті/переведенні до Вашого навчального закладу. Якщо так, то яка була причина відмови?

  3. Студентами яких факультетів стали особи із числа внутрішньо переміщених у Вашому навчальному закладі?

  4. Які труднощі виникали при переведенні/прийнятті студентів із числа внутрішньо переміщених осіб (напр. законодавчі, соціальні, тощо)? Що, на Вашу думку, потрібно удосконалити?

  5. Чи було виділено/передбачено додаткове фінансування на забезпечення навчальних потреб студентів із числа внутрішньо переміщених осіб?

  6. Чи виникали конфлікти між студентами із числа внутрішньо переміщених зі Сходу та АРК та студентами із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то чим вони були зумовлені та як вирішені?

  7. Чи проводяться на рівні Вашого навчального закладу інтегруючі заходи/заходи, що сприяють налагодженню взаємовідносин студентів із числа внутрішньо переміщених із Сходу та АРК та студентів із числа тих, хто постійно проживає на території Волинської області? Якщо так, то які? Якщо ні, то чи вбачаєте Ви доцільність у проведенні подібних заходів?

Усі вищі навчальні заклади, що працюють на території Волинської області надали інформацію про проведення заміру рівня тривожності та проведення колекційної роботи із студентами. Більшість працює над розробкою програм роботи із даною категорією осіб, або ж уже працює за створеною програмою. Жоден із навчальних закладів не вказав, що така робота є недоцільною, в навпаки проводять усі необхідні заходи, соціально-психологічного та інтеграційного спрямування для попередження конфліктів.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал