Соціальна екологія лекційний курс



Сторінка6/37
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Тема 3. Взаємодія суспільства і природи в історії цивілізації

1. З історії становлення людини


Час появи людиноподібних на планеті Земля різними авторами трактується по різному. Наш “вік” визначають двома, пятьма і десятьма міліонами років. В 1960 році англійський археолог Л. Лікі відкрив в районі Східної Африки “Людину вмілу” віком понад 2 млн. років. Пізніше на озері Рудольфа (Кенія) знайдені рештки істот такого ж типу віком 5,5 млн років. На питання, що стало причиною появи людини саме в цьому місці, вчені відповідають, що підвищена природна радіація, яка викликає мутації в живому організмі. Цю людину відносять до австралопітеків.

В 1891 році на острові Ява знайдені рештки істот, які жили 0,5 млн. років тому, використовували знаряддя праці і отримали назву пітекантропів.

В 20-ті роки ХХ ст. в Китаї буде знайдена людина (синантроп), яка живилась м`ясом, використовувала вогонь, посудини, однак ще не вміла розмовляти.

В 1868 році в печері Кро-Маньйон (Франція) були знайдені рештки істоти, подібної до сучасної людини, яка жила 40-15 тис. років тому і отримала назву “людини розумної”, кроманьйонця.

В сучасній літературі з соціальної екології зустрічаються декілька підходів до побудови історичної періодизації процеса зміни взаємостосунків між суспільством і природою. Нам вважаєтсья найбільш обгрунтований підхід до аналізу взаємостосунків суспільства і природи через призму його господарської діяльності. Саме тому нами розглянуті господарсько-культурні типи людського суспільства. В результаті виділені 4 етапи (періоди) становлення взаємовідносин між суспільством і природою:

1.     Етап мисливсько-збиральницької культури;

2.     Етап аграрної культури;

3.     Етап індустріального суспільства;

4.     Постіндустріальна епоха.

2. Мисливсько-збиральницька культура


В епоху палеоліту (40-15 тис років тому) основу існування первісного супільства складало мисливство на крупних тварин, яке супроводжувалось збором комах, молюсків, рослинної їжі і т .і. Первісна людина брала від природи рівно стільки, скільки було необхідно для забезпечення її харчування.Важливим чинником відділення людини від еволюції тваринного світу став перехід до виготовлення і систематичного використання знарядь мисливства і праці. Це були ножі, пилки, сверла, скребла, рубила, молотки. Для їх виробництва використовувався кремінь, кварц, гірський кришталь, вулканічна лава. Техніка виготовленн знарядь поступово вдосконалювалась.

Важливою відмінністю між людьми і іншими видами тварин було використання вогню. Спеціалісти вважають, що близько 300 тис. років тому людина почала використовувати вогонь, що виникав від блискавок та інших причин, а близько 150 тис. років тому людина навчилась добувати його. Його використання зробило людину менш залежну від кліматичних змін.

Відходи життєдіяльності первісних мисливців швидко утилізувались природою. Згідно Б. Прохорову загальнорічна кількість нечистот від групи в 20 осіб складала близько 10 т. і розсіювалась по території в 400 км2. За своїм складом це органічні відходи іжі і одежі, які є звичними для навколишнього середовища.

Первісна людина могла істотно регулювати чисельність окремих видів тварин, рослин, забруднювати продуктамижиттєдіяльності місця свого розселення. Однак в цілому її взаємостосунки з природою носили гармонійний характер. Первісна людина сприймала світ, відчуваючи себе частинкою природи. Леві-Брюль у своїй праці “Первісне мислення” відмічає, що між групами первісних людей і землею на якій вони існували встановились відносини співучасті, коли кожна соціальна група відчувала себе містично пов`язаною з тією чистиною території, яку вона займає або по якій вона пересувається.


3. Епоха аграрної культури


Аграрна культура охоплює період, коли основою матеріального виробнитцва було землеробство і скотарство з моменту появи сільського господарства (близько 8 тис. років тому) до виникнення повноцінного промислового виробництва (середина XVIII ст н. е.). Приручення тварин, перехід від мисливства до сільського господарства і осідлого способу життя отримало назву неолітичної революції.

З появою перших сільськогосподарських культур (гарбуза, гороху, квасолі, льону) можна вести мову про перші цивілізації, які виникли на Сході і змінили епоху варварства. Розвиток землеробства і скотарства привів до істотних змін в ландшафтах. Вирубування лісів, спалювання лучно-степових ділянок, примітивний обробіток ґрунту, перевипас домашніх тварин привели до значної руйнації таких компонентів природних ландшафтів як тваринний світ, рослинність, грунтовий покрив та істотних змін процесів вологообігу, речовинообігу, енергообігу в ландшафтах.

За оцінками демографів в епоху землеробства значно зростає чисельність населення, його щільність. Перші землеробці і скотарі об`єднуються в групи до 300 інколи 500 осіб. Зростає і тривалість життя людей. Основним регулятором тривалості життя виступають хвороби, які людина отримує від тварин, погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання. Навколо поселень накопичувались відходи, нечистоти, забруднювались грунти і водойми, що сприяло поширенню збудників інфекцій.

Істотної шкоди природному середовищу завдавало скотарство. Розведення домашніх тварин, їх скупчення в околицях населених пунктів, випас на обмежених ділянках призвели до деградації трав`яного покриву, лісово-чагарникових угруповань, розвитку процесів опустелювання в ряді регіонів світу.

Виникнення міських поселень в 4-3 тисячолітті до н.е. веде до концентрації населення, розвитку системи комунікацій, що вносить істотні зміни в навколишню природу. Відбувається процес окультурення ландшафтів, який проявляється у зміні їх структури, збіднені видової різноманітності, забруднення водойм, грунтів, повітряного середовища.

В епоху античності в результаті посиленого антропогенного тиску на природні процеси відбулись замітні зміни негативного характеру багатьох регіонів світу: узбережжя Середземного моря, Месопотамії, Єгипту, Середньої Азії, Південно-Східної Азії, Центральної Америки і т.і.

Останнім етапом у розвитку аграрної культури стала епоха феодалізму (V-VI ст. н.е.). Для неї характерною особивістю є широке використання у виробничих процесах природних енергентичних ресурсів – вітрових і водних. Вітрові і водні двигуни вперше були використані в млинах, на мануфактурах. Роль тяглової сили в господарських процесах виконують воли, коні, інші домашні тварини.

В цей період істотно змінюється світосприйняття людини, розуміння її місця і ролі в природному середовищі. Так, в епоху середньовіччя стали появлятись перші законодавчі акти природоохоронної спрямованості які регулювали мисливство, оберігали водно-болотні угіддя, озера, ліси. Розвиток уявлень про Всесвіт дало поштовх новому тлумаченню і розумінню людських відносин з природою. Розвиток географічного кругозору людства за великими географічними відкриттями і накопиченням значної кількості емпіричних знань потребували теоретичного узагальнення і осмислення. Однак природодослідження ще находилось під контролем релігіозних догм.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал