Соборність України. Естафета поколінь: від діда – прадіда



Скачати 294.14 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір294.14 Kb.

Соборність України. Естафета поколінь: від діда – прадіда



Мета: виховання національної свідомості учнів і людської гідності, відродження паростків духовності, єдності родини; формування рис громадянина української держави; поглиблення знань про історичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження інтересу до поглибленого вивчення історії та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любові до Батьківщини.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо життєйське поле,

І не на день минущий – на віки.

Б. Олійник
Учитель. Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, коли ти не усвідомлюєш свого коріння, не знаєш історії свого народу і своєї сім'ї. Сьогодні ми з вами проводимо виховну годину «Соборність України. Естафета поколінь: від діда – прадіда».
Український танець
Ведуча. У всіх народів світу існує повір'я, що того, хто забув звичаї своїх батьків, карають люди і Бог. Він блукає світом, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.

Ведучий. Упродовж останніх років українці все частіше звертаються до свого коріння, до своєї історії. Безцінним є й історичний досвід поколінь, тому, перейняти його естафету, засвоїти найкраще — дуже важливо для молоді.
Звучить пісня «Родина»

Слова: Вадим Крищенко, музика: Олександр Злотник

Може в житті хтось принаду підкине

У чарівничих, звабливих очах.

Тільки родина, як зірка єдина,

Твій порятунок – надійний причал.

Ні, не шукай в своїм серці причину,

Якщо зневіра тебе обпече...

Тільки родина у прикру годину

Схилить надію тобі на плече.

Приспів:

Родина, родина – від батька й до сина

Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

В морі спокуси є хвилі великі,

Та не забудь у захопленні ти,

Що лиш родина – бальзамові ліки,

Ліки від старості і самоти.

Все відцвітає, і жовкне, і гине,

Вітром розноситься, ніби сміття...

Тільки родина, як вічна зернина,

На невмирущому полі життя.

Приспів (3)



Ведуча. Славна Україна наша героїчними сторінками історії, мужністю борців за її волю. Згадаймо слова Тараса Шевченка, які мають закарбуватись у свідомості кожного українця:

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? Яких батьків?



Ведучий. Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду та племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про Духовне відродження нашого народу, про його славу і могутність.
Звучить Козацький марш.


Учень

Гей, гуртуймося,

Українські діти!

Зранку, змалку вже вчимося

Для Вкраїни жити.

Україна — край мій рідний

Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свободний,



І великий, і багатий!

Ведуча. Вчитуємось у слова «Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра», і мимоволі задумуєшся про минуле, хочеться відшукати своє коріння, знайти ту силу, яка дасть наснагу жити в сьогоденні, любити свій народ, свою рідну землю.
Учень

Як спитають мене люди,

Хто я, тоді скажу їм,

Що я українець щирий,

Український в мене дім!

І для України в мене

Серце із любові б'є,

Я за Україну

Віддам все життя своє.

Учень

Люблю землю українську

Усім серцем, з усіх сил,

А любові цеї вчуся

Від насипаних могил.

В цих могилах сплять герої,

Що у хвилю у страшну

Буйні голови поклали.

Учень

За рідню і за Вітчизну.

І як ці герої впали;

Так і я готов —

За Вкраїну жертвувати

Все життя, майно і кров.

(Р Завидович)



Звучить пісня «Моя Україна»

Слова: Юрій Рибчинський, музика: Ніколо Петраш

Ти шляхом праведним, святим

йшла до волі, Україно.

Ти перед ворогом своїм

не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів:

Є на світі моя країна,

де червона цвіте калина.

Гори, ріки і полонина -

це моя Україна.

Є на світі моя країна,

найчарівніша, як перлина.

В моїм серці вона єдина.

Це моя Україна.

Де б я на світі не була -

ти зі мною, Україно.

Ти - моя мати, що дала

мені мову солов'їну.

Тут я пила із джерела

чисту воду. І до рання

тут я п'яніла без вина

в ніч медову від кохання.

Приспів.


Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів.
Ведучий. Справді, однією із найславетніших сторінок історії України є доба, про яку довго намагалися замовчувати, але все одно пам'ять про неї передавалася від одного покоління до наступного в думах, вона жила у свідомості людей, викликала повагу і захоплення.

Ведуча. Споконвічна мрія українців про волю і незалежність теж передавалася від покоління до покоління, тому, нарешті, й здійснилася. Втім,


представники старшого і молодшого поколінь іноді по-різному сприймають історичний досвід.

Учень



Пам'ять віри. Пам'ять роду.

Пам'ять прапора і серця.

Лиш по пам'яті в людині

Пізнає людину світ.

Ведучий. Мудрість говорить про необхідність залучати молоде покоління до історичного досвіду батьків, дідів, прадідів.

Ведуча. Протягом багатьох століть історичного розвитку Україна не мала власної державності та єдиної території. Українські землі належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Угорщині, Речі Посполитій, згодом Румунії, Чехословаччині. Але цей славетний день прийшов — 22 січня, День соборності України.

Учень

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.
м красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.
Звучить пісня О. Білозір «Україночка»
Не одні хани у полон мене брали,

Били-вбивали, на чужину гнали,

Били-вбивали, на чужину гнали.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів:


Кажуть люди я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова, як та річечка,

Що душа моя співає, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка,

А я просто українка, україночка.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів (2).


Ведучий. У березні 1917 року у Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція.

Ведуча. Було обрано Центральну Раду, першого президента М. Грушевського, проголошено створення Української Народної Республіки — УНР.

Ведучий. Четвертим універсалом від 22 січня 1918 року було проголошено незалежність України. Подібні процеси відбувались і на Галичині.

Ведуча. 9 листопада 1818 року було проголошено назву держави — ЗУНР — і створено перший уряд — Державний секретаріат на чолі з Костем Левицьким.

Учень

Зламався врешті двох імперій мур!

І на розвалинах у слушну цю нагоду

З'явилися держави УНР і ЗУНР

Як вияв волі нашого народу.

Ведучий. 1 грудня 1918 року у Фастові було підписано угоду про об'єднання ЗУНР і УНР.

Ведуча. 4 січня 1919 року у Станіславі Центральна Рада схвалила закон про злуку двох українських держав.

Ведучий. 22 січня 1919 року в Києві на площі святої Софії відбулося урочисте проголошення злуки

УНР і ЗУНР. Під час урочистостей представник директорії Федір Швець проголосив довгоочікуваний Універсал.

Учень



Все, що мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна»

Гордо прозвучало.

Ведуча. День соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли Президент підписав відповідний указ.

Ведучий. Згідно з цим документом 22 січня — день, коли було проголошено 1919-го року Акт злуки, визнано Днем соборності України.

Учень



Велична і свята, моя ти, Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, соборну і єдину,

І нам твою історію творить!

Ведуча. Ніби звертаючись до нас, один із творців Акту злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив так про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.
Звучить пісня «На Україну повернусь»

Слова: Степан Галябарда, музика: Остап Гавриш

Є у мене дім, одіж і авто,

Ранок, вечір, ніч, є вишневий сад.

Це у мене вже не візьме ніхто,

Як мої літа не вернуть назад.

Тільки раптом задзвенить

Мого серця тятива,

Як почую хоч на мить

Українськії слова.

Приспів:

На Україну повернусь

Через роки, через віки,

Устами вдячно притулюсь

До материнської руки.

Сяду у літак, стріну земляків,

Поєднаємо всі свої жалі,

Ляже довгий шлях нам у край батьків

І наздоженем, певно, журавлів.

Може хліб черствіший тут

Та душа враз ожива,

Бо фіалками цвітуть

Українськії слова.

Приспів (2)

До свого гнізда полечу я знов,

Певно там уже діти підросли.

А залишу тут віру і любов,

Може назавжди повернусь колись.

Приспів (3)

Ведучий. 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори, за що хлопців ув'язнили до радянського концтабору.

Ведуча. 22 січня 1990 року сотні тйсяч українців узялися за руки, утворивши живий ланцюг від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту соборності.

Звучить запис церковних дзвонів.
Учень

Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

«Зустрічайте Воскресіння день!

Віднині Навік-віки Україні вільній бути!».

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім з корогвами
х зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса,

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

Учитель. Здобутки попередніх поколінь» продовжують своє життя у поколіннях прийдешніх. Вони допомагають, підтримують, зберігають найсвятіше — пошану до наших батьків, дідів, справу боротьби за українську державу. Міцніє прагнення молодих продовжити батьківську справу, підтримати честь свого роду, щоб не перервалася естафета поколінь.

Учень



Маєм сонце, маєм .море,

Маєм Київ і Дніпро,

Маєм землю неозору,

На якій росте добро.

Синьо-жовтий прапор маєм

І Володимирський тризуб,

Дон і Сян їх обіймають.

Ми — народ-великолюб.

Учень



Боже-Отче всемогутній,

Захисти, коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

Учень

Хай собори на руїні

Стануть там, де Ти прорік.

Незалежній Україні...

Разом. Слава нині і повік!
Звучить пісня «Пісня про Україну»

Музика: Наталія Май, слова: Наталія Май.

Засміється небо сонячним розмаєм,

І нап’ється сонця у саду калина.

І духмяні трави росами заграють

Заспіває серце пісню про Вкраїну.

Приспів:

Хай воно розкаже світу про ранковую зорю,

Про волошки синьоокі у гаю.

Про сорочку вишиванку, що неначе оберіг,

Й соловейка, що до ранку наспіватися не міг.

І нехай не згасне зіронька ранкова,

Хай твоєї долі вдача не покине,

Будь благословенна, земле калинова,

Найдорожча в світі рідна Україна.

Приспів:

Ти одна розкажеш світу про ранкову зорю

Про волошки синьоокі у гаю.

Про сорочку вишиванку, що неначе оберіг,

Й соловейка, що до ранку наспіватися не міг.

КРАСА І ВЕЛИЧ СИМВОЛІВ ДЕРЖАВНИХ


(класна година для учнів 5-6 класів)

Мета: розповісти учням про державні символи України (прапор, герб та гімн), історію їхнього становлення; виховувати почуття патріотизму до своєї держави й пошани до співвітчизників, які відстоювали незалежність України.

Обладнання: аудіозапис муз. Державного Гімну України, Державний Прапор України, зображення Державного Герба України, вишиті рушники, глечик із житнім колоссям, волошками та маком, паляниця, добірка книжок та фотоальбомів на тему «Історія українського герба».

Захід відбувається в класі. Приміщення прикрашено рушниками, кетягами калини, квітами. Біля класної дошки на видному місці стоїть синьо-жовтий прапор — Державний Прапор України. Над ним прилаштовано велике зображення тризуба — Державний Герб України. Поруч із прапором стоїть невеликий столик, укритий вишитим рушником, на ньому — глечик із житнім колоссям, квітами волошки та маку. Поруч із глечиком лежить паляниця, прикрашена гронами калини. Біля бокової стіни класу влаштована виставка книжок та фотоальбомів на тему «Історія українського герба». Звучить спокійна музика. До залу входять учні-читці та ведучі



1-й учень (на фоні музики)

Ти не тільки там, де княжий Київ,

Де горять тисячоліть хрести. ,

Україно, ти неначе мрія,

Що її чужим — не досягти!

2-й учень

Ти живеш у гуркоті турбіни,

У гнізді орлинім на шпилі,

І у слові першому дитини,

І у надрах нашої землі.

3-й учень

Ти у всіх країнах, Україно,

В образі нестримного крила,

Бо усюди є така людина,

Що тобі на вірність присягла.

Музика стихає, учні-читці сідають на свої місця.



Ведуча Національні символи в усіх народів і в усі часи були відображенням високого духу нації, його своєрідним генетичним кодом. А прагнення людини дізнатись про історію своєї держави, про витоки її формування завжди було ознакою високодуховної та патріотичної особистості.

Ведучий Наша сьогоднішня зустріч буде присвячена тим символам України, за якими її впізнає весь світ. Це — Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Історія цих символів стала невід'ємною частиною історії і нашої Батьківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні — вони були вистраждані багатьма поколіннями наших співвітчизників, які боролись за святе право людини — пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю культурою.

(Наперед виходять учні-читці)



4-й учень

О прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,

Як сяєш ти в повітрі золотім!

І хто б сказав, скільки страждань і горя

Блищать слізьми у полиску твоїм.

5-й учень

А скільки щастя в полиску яскравім,

Скільки в кім віри, сонця і знань

До правди і сили, до міцної волі,

Скільки посвят і великих поривань!

6-й учень

Як маєш ти! У лопоті шовковім

Палкі, таємні шелести вогню.

Й шумлять й тобі козацькії хоругви,

Що в бій несли Пречисту Покрову!

7-й учень

В твоїх складах двобарвної тканини .

Є дух боїв і гостре слово лез.

А разом — мир і правда України,

Простори нив і моря синій плес.

8-й учень

О, стягу наш, освічений стражданням,

О, гасло чину й забуття.

В майбутнім хай тобі буде надбанням

У наших вчинках розум завзяття.

(Учні-читці сідають на свої місця. Наперед виходять ведучі0



Ведуча Прапор як символ об'єднання людей виник ще за античних часів і набув поширення в Європі в середні віки.

Прапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на ньому золотого тризуба або двозуба. А полотнище Галицько-Волинського князівства виготовлялося з тканини блакитного кольору й мало за герб зображення золотого лева.



Ведучий Продовженням розвитку історії прапора України стало XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігівського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

Ведуча А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор наполегливо заявляє про себе. Так, 1848 року мешканці Львова підняли на міській ратуші український національний прапор. І австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашого народу. Вона дозволила українцям використовувати жовто-блакитну символіку.

Ведучий А 22 березня 1918 року Законом про Державний Прапор Української Народної Республіки було остаточно затверджено форму й кольори нашого прапора. Ініціатором прийняття цього важливого закону був Михайло Сергійович Гру-шевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Саме таким і дійшов він до наших днів.

Ведуча Потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому місце — замайорів над Києвом, над усією Україною.

У наш час уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одягу, використали львів'яни під час мітингу 12 березня 1989 року. А згодом маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників «живого ланцюга» 22 січня 1990 року. Узявшись за руки в містах, селах та вздовж великих трас, наші земляки символічно об'єднали Західну і Східну Україну, продемонструвавши таким чином свою єдність як народу.



Ведучий А перший національний прапор для Києва пошила львів'янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 року. Синьо-жовтий прапор на будинку Верховної Ради України урочисто підняли 4 вересня 1991 року.

(Наперед виходить учень-читець)



9-й учень

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх:' — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом

Українським в Україні,

Ведуча Другий символ України — це її герб. Історія нашого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби карбувалися на княжих грамотах, монетах.

Ведучий Учені-історики вважають, що колись тризуб був знаком родових старійшин чи племінних вождів. А згодом його зображення стали використовувати як тавро. За давньогрецькою міфологією, бог морів Нептун тримав у руці тризубець. Інші древні перекази свідчать, що, жовта та блакитна фарби були символами легендарної Атлантиди, на¬щадками якої вважали себе наші далекі пращури. Існує версія, що тризуб символізує так звану Трійцю Життя: Мудрість, Знання і Любов.

Ведуча Найперші спогади про тризуб як символ держави ми знаходимо на Території України. Вони датувалися першими століттями нашої ери в Боспорському царстві й використовувалися як родові знаки боспорських царів. У VI—VIII століттях цей знак знаходимо на Полтавщині та Київщині. За княжих часів тризуб почав набувати сучасної форми. Так, на деяких давніх та середньовічних храмах збереглися знаки у вигляді тризуба. А в XV—XVI століттях тризуб зустрічається в Україні як складовий елемент геральдичних знаків окремих знатних династій та родів.

Ведучий Після 1652 року гетьмани та козацтво України, хоч і під «наглядом» Російської імперії, але все ж таки самостійно розвивали свою національну культуру й продовжували традиції використання нашої національної символіки. Тризуб був визначальною ознакою на корогвах козацьких полків.

Ведуча Протягом століть тризуб був поширеним знаком по. всіх князівствах Київської Русі, за тривалий час він зазнав певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу в зображенні. На сьогоднішній день відомо аж понад 200 різновидів тризуба. Дослідники походження цього знака висловлюють багато думок щодо його суті. Існують припущення, що тризуб символізує єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога-Духа Святого.

Ведучий Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суверенної України був остаточно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

(Наперед виходять учні-читці)



10 учень

Як птах золотий в Переливах,

На прапорі грає, горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будемо жить.

11-й учень

Це хліб наш, вугілля і цукор,

Степи плодовиті, моря...

Це в праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

12-й учень

Це наша любов, наша мужність,—

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби...

13-й учень

Це юність, це клич Покоління,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,—

Золотий непокірний Тризуб!

Ведуча Гімн— це по своїй суті урочистий музичний твір. Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та високим пафосом. Від будь-якої іншої пісні гімн відрізняється урочистою мелодією розміреного (частіше маршового характеру). Поняття «гімн» протягом віків змінювалися. У Стародавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним подіям, героям та богам. У часи Середньовіччя були поширені духовні гімни, а в періоди визвольної боротьби гімни виконували роль бойових, закличних пісень.

Ведучий У наш час гімн виконує роль символу тієї чи іншої держави. Походження гімну України також доволі цікаве, Слова урочистої пісні «ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття Павло Чубинський — український поет, фольклорист і етнограф. Уперше текст твору був надрукований 1963 року. Він швидко розійшовся в рукописах і надрукованих текстах. Спочатку його навіть приписували перу Тараса Григоровича Шевченка.

Ведуча На музику вірш майбутнього гімну поклав композитор. Михайло Вербицький. На жаль, доля гімну України також була нелегкою. За виконання цього твору наші співвітчизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до в'язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його виконанням було урочисто вшановано пам'ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши слова «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» на «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Ведучий Державний Гімн України звучить і при церемонії підняття Державного Прапора на щоглу. Під час звучання гімну України слід пам'ятати, що присутні мають встати й віддати належне головній пісні держави: цивільні — покласти праву руку на серце, військові — віддати честь. Усі мають стояти лицем до прапора України.

Ведуча Тож давайте і ми зробимо так само і вшануємо символи нашої вільної Батьківщини.

Звучить аудіозапис Державного Гімну України



1-й учень (на фоні музики)

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!..

2-й учень

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

3-й учень

Між братніх народів, мов садом рясним, .

Сіяє вона над віками.

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіма своїми ділами.

4-й учень

Любіть у коханні, в труді і в бою,

Як пісню, що лине зорею,

Всім серцем любіть Україну свою,—

І вічні ми будемо з нею.

Виховний захід закінчується оглядом виставки.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал