Словник економіко – політологічної термінології 2016 Леонід Кусик



Сторінка7/42
Дата конвертації24.04.2017
Розмір7.41 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   42

Декларування цін (англ. Declaration of prices) – засіб контролю цін на продукцію, що реалізується підприємствами – монополістами з метою попередження їх невиправданого підвищення. Підприємства, що включені у державний реєстр підприємств – монополістів на випадок підвищення застосовуваних вільних цін на свою продукцію, зобов`язані подати про це декларацію у відповідний орган ціноутворення.

Декорт (англ. Diacount) – зниження ціни товару за дострокову оплату або за невідповідність якості, передбаченої угодою про постачання.

Декредетування (англ. Decree) – проголошення постанов (законів), які доводяться до безпосередніх виконавців з метою їх безумовного виконання.

Декрет – один з видів нормативно – правових актів, що видаються органами державної влади або державного управління.

Декувер (англ. Decuvert) – різниця між сумою оцінки майна та страховою сумою.

Делегат (від лат. delegates - посланець) – обраний або призначений представник, уповноважений держави, громадсько – політичної організації, установи, колективу, який представляє їх інтереси на з`їздах, конгресах тощо.

Делегування влади (від лат. delegare - посилати, доручати) – передача влади від одного суб`єкта до іншого, один з основних принципів її функціонування. Д.в.– передача повноважень народу його представникам у представницькій демократичній процедурі, тобто, делегування її обранцям – носіям народної влади (у парламенті, органах судової влади, самоуправління тощо).

Делівері (англ. Delivery) – письмове розпорядження про видачу товару.

Делікт (лат. Delictum) – 1) правопорушення; 2) обов`язок відшкодування заподіяних збитків.

Делікт – будь – яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить закону.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за невиконання обов`язків або за вчинені нею різні правопорушення.

Делімітація кордонів – визначення шляхом переговорів загального положення і напрямку державного кордону між сусідніми державами.

Демагогія (від гр. demos – народ, ago – веду) – у Стародавній Греції демагогом називали громадського діяча демократичного напрямку. Нині Д. – це вплив на людей, намагання завоювати популярність введенням громадськості в оману засобами зумисного перекручування фактів, привабливих, але брехливих обіцянок, популярних гасел, загравання із населенням для досягнення певних корисливих політичних цілей.

Демагогія політична – форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.

Демаркація – проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками, здійснюється на основі документів про делімітацію кордонів.

Демаркетинг (англ. Demarketing) – вид маркетингу, в завдання якого входить зниження надмірного попиту на товар або послугу шляхом підвищення цін, припинення рекламних заходів щодо стимулювання продажу та ін.

Демарш (від фр. demarche - дія, виступ) - заява, виступ держави, політичних угруповань на адресу ін. держав, органів влади, службових осіб з висловленням підтримки, визнання, солідарності, або навпаки, осуду, відмежування у якомусь питанні. Д. може бути втілений у різноманітних актах: деклараціях, заявах, збиранні підписів.

Демередж (англ. Demurrage) - штраф, який сплачує порт судовласнику за позанормативний простій судна в порту під навантаженням чи розвантаженням.

Демографічна політика – частина соціально – економічної політики, основним змістом якої є регулювання впливу на народонаселення країни. Може бути регіональною чи державною.

Демографічна політика - соціальні, економічні та юридичні заходи щодо регулювання процессу народжуваності. Мета цієї політики – зміна чи підтримка існуючих в даний момент демографічних тенденцій.

Демографічна політика – система спеціальних заходів, спрямованих на досягнення в майбутньому бажаного для суспільства типу або рівня відтворення населення.

Демографічна ситуація – це стан таких демографічних процесів, як народжуваність і смертність, вступ до шлюбу й розлучення (шлюбність), склад і розміщення населення на певній території у відповідний період часу тощо.

Демографічний вибух - процес, що супроводжується швидким природним приростом населення за рахунок високої народжуваності і низького рівня смертності.

Демографічні моделі – це моделі, які часто використовують у демографічному аналізі та які описують зміну населення загалом або компонентів його зростання. Найбільш поширені моделі стаціонарного населення та моделі стабільного населення, а також числові моделі демографічних процесів для гіпотетичної генерації у вигляді демографічних таблиць.

Демографічні показники - показники, що характеризують стан і якісний склад населення (народжуваність, смертність, природний приріст тощо).

Демографія – це наука про закономірності відтворення населення в суспільно – політичній зумовленості цього процесу.

Демографія політична – це наукова дисципліна, яка вивчає взаємовідносини між кількістю та розподілом населення, з одного боку, і владою та політикою – з іншого.

Демократизація суспільного життя - політика, спрямована на здійснення народовладдя.

Демократична політична культура – 1) плюралізм суспільного життя, його альтернативність, орієнтованість на вибір; 2) стимулювання свободою і матеріальним зацікавленням, самостійність і відповідальність особи; 3) різнокольорова палітра дійсності, терпимість до всього інакшого, прагнення зрозуміти опонента, досягти взаємопорозуміння; 4) взаємна довіра; 5) установка на демократичне функціонуванння, скептицизм щодо «добрих намірів влади», покладання на власні сили; 6) прагматизм, орієнтація на моральну поведінку; 7) відкритість політичного і суспільного життя; 8) сувереність і автономність особи, гідність простої людини; 9) віра людей у власну компетентність, напруженість у її стосунках із державою; 10) зрілість, ініціативність та підприємливість особи; 11) цінування теперішнього часу, відсутність віри в диво, в ідеальних людей і їх безконфліктне співіснування.

Демократичний - заснований, побудований на принципах демократії; який здійснює демократію, який підтримує принципи демократії.

Демократичний (ліберально – демократичний ) націоналізм – це конструктивна течія, він є фундаментом більшості демократичних держав і характеризується такими рисами: 1) демократичний націоналізм не заперечує прав людини, а захищає їх разом із правом національної ідентичності і культурного розвитку; 2) він розглядає націю та її політико – державне самовизначення не як самодостатність, а в контексті демократизації суспільного життя, реалізації гуманістичних ідеалів; 3) він робить світ людини духовно багатшим; 4) за своєю природою такий націоналізм апелює до розуму, а не до душі та інтуіції, до загальнолюдської моралі, а не до інстинктів; 5) стверджуючи необхідність ( а в певні періоди – пріоритетність) вирішення національного питання для даної нації (у тих аспектах, у яких воно існує), демократичний націоналізм не нехтує розв'язанням інших невідкладних завдань політичного, соціального й економічного розвитку. Націоналізм у цьому випадку обумовлений історичним етапом, стадією розвитку тієї нації, яку представлють національні демократи, а їхній демократизм випливає з прагнення включити свою націю в загальноцивілізаційний процес, прилучити її до ринку, демократії та інших надбань сучасної цивілізації.

Демократичний політичний режим ( у перекладі з грецької - означає «народовладдя») – це режим, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх громадян при розв`язанні проблем і питань суспільного врядування.

Демократичний соціалізм – соціально – економічна і політична концепція, яка проголошує трансформацію капіталізму в соціалізм шляхом перманентних реформ, поглиблення й розвитку демократії.

Демократія (від гр. demos - народ, kratos – влада) – у буквальному розумінні – влада народу, народовладдя. У найбільш вживаному значенні – форма політичного, державного устрою, яка випливає з визнання народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні спільних державних справ, з визнання принципів свободи, рівності та ін. прав громадян. Передбачає запровадження правових та процедурних гарантій їх реалізації в усіх сферах життя суспільства.

Демократія – форма державно- політичного устрою суспільства, яка грунтується на засадах визнання народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх громадян, що населяють певну державу.

Демократія (з грец. – народ і влада) – система політичної влади, що передбачає народовладдя, тобто участь народу у формуванні органів державної влади і в управлінні державними справами. Це відбувається безпосередньо – шляхом волевиявлення у процедурах виборів чи референдумів і опосередковано – через представництво у виборчих органах, у тому числі парламенті.

Демократія в сучасному розумінні форма політичного режиму, в основі якої лежить народовладдя і політичний плюралізм, верховенство права і поділ державної влади на законодавчу і судову, невідчужуваність прав і свобод людини.

Демократія – форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами; закріплені в законах свободи і рівноправність громадян.

Демократія – форма управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові.

Демократія, заснована на правах - це розуміння демократії, як духовного й морального явища, що сприяє реалізації людської гідності й самостійності, фактичному втіленню в життя різноманітних прав людини.

Демократія пряма - порядок, за якого рішення ухвалюються на основі безпосереднього й конкретного виявлення волі та думки всіх громадян.

Демократія представницька – порядок розгляду й вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними).

Демонстрація – масове проходження прихильників якоїсь вимоги або соціально – політичної ідеї для їх висловлення та створення передумов для здійснення, для протесту, солідарності тощо. Д. може бути: святкова, на підтримку уряду, антиурядова, антивоєнна і т. д.

Демонстрація – процесія людей на знак вираження яких – небудь громадсько – політичних настроїв; дії, вчинки тощо, які виражають протест протии кого – небудь.

Демпінг (англ. Dumping) – продаж товарів на зовнішньому ринку за викидними цінами, тобто за цінами, нижчими від ціни виробництва, а іноді й собівартості відпоовідних товарів у країні, що їх експортує. До Д. іноді вдаються великі монополії з метою витіснення конкурентів та захоплення зовнішніх ринків. Збитки від демпінгової політики покриваються за рахунок прибутку від реалізації інших товарів або від встановлення монопольно високих цін на внутрішньому ринку. Різновидом є валютний Д., який полягає в експорті товарів за зниженими цінами з країн із знеціненою (девальвованою) валютою до країн із стабільною валютою.

Дендрологічний парк – науково – дослідна природоохоонна установа, яка створюється з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних деревних видів рослин для ефективного наукового, культурного, рекреаційного й іншого використання.

Денонсація (англ. Denunciation) – повідомлення однією державою іншої про припинення дії укладеної між ними угоди.

День розрахунковий (англ. Account day) – дата завершення розрахунків на біржі після укладання угод.

Депозит (англ. Deposit) – грошові кошти або цінні папери (акції, облігації тощо), що вносяться до кредитних установ (банків); грошова сума або цінні папери, передані боржником в судові установи для виплати кредитору.

Депозит гарантійний (англ. Guarantee deposit) – сума грошей, яка являє собою обумовлену частину від загальної вартості ф`ючерсного контракту або тверду суму, що повинна бути виплачена біржі, розрахунковій палаті, брокеру, коли реєструється контракт.

Депозитор (англ. Investor) – особа, якій нараховується обумовлена грошова сума.

Депопуляція – абсолютне скорочення чисельності населення.

Депорт (англ. Deport) – біржова угода на певний термін, що укладається на фондовій біржі спекулянтами, які грають, на зниженні курсу цінних паперів з метою одержання курсової різниці.

Депортація (від лат. deportation - вивезення) - вигнання, заслання, висилука; примусове переселення особи, групи осіб чи народу, що визначаються, соціально й політично небезпечними; за межі держави або певного регіону.

Депортація – 1) вигнання, заслання, вислання з країни; 2) примусове переселення окремих осіб, груп, народів.

Депресивні райони – райони країни, що характеризуються економічним і соціальним занепадом.

Депресія – період в економічному циклі, під час якого безробіття незвичайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих потужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій. В сучасних умовах для позначення м`якшої форми спаду в економіці часто використовується поняття рецесія, спад. Рецесія звичайно використовується для позначення певного періоду, принаймі двох наступних кварталів, проягом яких реальний ВНП знижується.

Депутат – повноважний та відповідальний представник народу в парламенті виборчого округу та населення регіону у відповідній місцевій раді народних депутатів.

Депутат (від лат. deputatus - визначений, посланий) - особа, уповноважена колективом для виконання якогось доручення за межами сфери безпосередньої діяльності колективу: виборний член представницького державного органу; представник населення в постійно діючих органах влади, на Україні – повноважний представник народу в радах народних депутатів усіх рівнів.

Депутатський запит – одна з форм інформації депутатів і контролю з їх боку за діяльністю уряду, окремого міністра чи відомства. Метою Д.з. є контроль над політикою, нагляд за якістю управління, захист прав людини, деяких соціальних груп, виявлення і усунення зловживань та несправедливості.

Держава – форма політичної організації суспільства, основне знаряддя політичної влади. Д. склалася в результаті закономірного поділу суспільства, поділу праці, виникнення приватної власності й утвердження антагоністичних класів. Основними ознаками Д. є: організація влади за певними територіальними принципами, поділ населення за ознаками території проживання, замість поділу за кровно – родинними зв`язками; наявність публічної влади, здійснюваної особливою категорією осіб, зайнятих виключно управлінням суспільством та охороною встановлених у ньому порядків (державні чиновники); публічна влада не виражає інтересів усієї маси населення, на відміну від безпосередньої самодіяльної організації озброєного народу в державному стані суспільства; право і можливість здійснювати внутрішню і зовнішню політику від імені всього суспільства; претензія на захист загальних інтересів, монопольне право на примусовий вплив щодо населення; наявність особливої системи органів, установ і знарядь примусу - армія, поліція, суд, тюрми, що здійснюють функції державної влади; суверенна законотворчість – право видавати закони і правила, обов`язкові для всього населення; монопольне право на збирання податків для формування загальнонаціонального бюджету, утримання державного апарату.

Держава – спосіб улаштування життя громади на засадах публічної влади; суспільство, в якому встановлений і дотримується повний порядок, лад (перш за все за допомогою законів), завдяки чому вдається зберегти соціальну цілісність і безпеку. Це організація відповідно до певного принципу, владне упорядковане суспільство, певна форма державного управління. Це й система органыв урядування, установа для управління життэдіяльныстю суспільства, захисту інтересів певної сукупності людей – її громадян, аппарат управління громадськими справами, наділений монополією суспільної влади, повноваженнями підпорядковувати громадян певної території з визначеного кола питань, правом збирати податки, встановлювати закони й домагатися їх дотримання, монопольним правом загального застосування сили. Держава – це й певна територіальна організація людності й публічної влади – країна, в якій впроваджено відповідний адміністративно – територіальний устрій влади, форму державного устрою.

Державаце базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки, задоволення загальносоціальних потреб.

Держава – заселена територія з визначеними кордонами, що в політико – географічному відношенні незалежна від інших держав у внутрішніх і зовнішніх відносинах. Зважаючи на це, часто кажуть, що держава є суверенним політичним утворенням.

Держава загального добробуту – така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулювання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.

Державна влада – полягає у здатності і можливості державних органів управляти (або впливати) політичними, економічними, правовими процессами та подіями, контролювати соціально небезпечні явища, що виникають у суспільстві, а також регулювати поведінку громадян.

Державна влада – державна організація політичного управління суспільством. Д.в. перевищує всі інші різновиди влади в усіх соціальних утвореннях як за обсягом, так і за засобами впливу. Д.в. поширюється на всі сфери суспільного життя. Здійснюється державою з допомогою спеціального апарату примусу або переконання, володіє монопольним правом видавати нормативні акти, обов`язкові для всього населення даної держави, включає такі різновиди влади, як верховна, законодавча, судова, військова тощо.

Державна мова - мова, що задовольняє потреби суспільства в офіційному спілкуванні й виступає одним із символів державного і національно – культурного суверенітету.

Державна монополія – виняткове право держави на виробництво, торгівлю, промисловість тощо.

Державна служба – професійна діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави осіб, які обіймають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба зайнятості – державна установа, яка реалізує політику зайнятості населення і забезпечує громадянам відповідні гарантії. Первинною ланкою державної служби зайнятості є районний, міський центр зайнятості. Основні функції: аналіз і прогноз попиту, пропозиції на робочу силу, інформація про ринок праці, облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, допомога праціваникам у виборі роботи, організація професійного навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації громадян, реєстрація безробітних, допомога, включаючи виплату грошової допомоги.

Державний герб – сукупність зображень, що складають офіційну емблему держави,

Державний гімн – поетично – музичний твір, який прославляє батьківщину, державу, історичні події, їх героїв.

Державний переворот – форма насильницької або ненасильницької зміни глави держави або уряду, приведення до влади нових політичних сил з боку представників аппарату влади або певних кіл правлячих класів.

Державний прапор – офіційний відмітний знак держави, опис якого встановлюється законом (як правило, Конституцією), символ суверенітету держави.

Державний суверенітет – верховенство державної влади всередині країни, тобто зосередженість всієї повноти влади в державних органах, і незалежність держави в зовнішньополітичній сфері.

Державний суверенітет – верховенство держави в межах власних кордонів та її самостійність у міжнародних спорах.

Державний устрій – елемент форми держави, який характеризуэ територіальну організацію влади та державне самовизначення населення (нації), що на ній проживає. Це національно – територіальна організація держави, а також система відносин центральних і регіональних органів влади. Виділяють прості (унітарні) та складні (імперії, федерації і конфедерації) форми державного устрою.

Державне управління як багатоваріантний вид суспільної діяльності – 1) особливий тип соціального упрвління, що характеризується загальними владними повноваженнями і функціями, зумовленими як потребами всіх видів суспільних ресурсів, так і різноманітними сферами суспільного життя; 2) цілісна система органів і установ адміністративного апарату, яка функціонує скоординовано на національному, регіональному та місцевому рівнях із різним ступенем централізації та децентралізації з метою розроблення державної стратегії розвитку, вдосконалення всіх сфер суспільного життя та здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.

Державні інститути – це інститути, які поділяються на політичні (глава держави, уряд, парламент), які формуються безпосередньо народом і приймають політичні рішення та адміністративні (управлінський апарат політичних органів), які готують і втілюють у життя ці політичні рішення.

Державні символи України – офіційні знаки предметного, зображального і звукового виразу – Державний Гімн, Державний Прапор і Державний Герб, котрі в лаконічній формі відображають духовні засади українського народу, символізують суверенітет його держави.

Дерегулювання (англ. Deregulation) – процес зняття або скорочення встановлених державою адміністративно – правових норм щодо економічної діяльності.

Деспотизм (від гр. despoteia – необмежена влада) – форма державного устрою, при якому правитель користується необмеженою владою над усіма членами данного суспільства; характер державного управління відзначається крайньою централізацією, повним свавіллям влади і безправ`ям підданих. На відміну від авторитарних режимів, за яких, незважаючи на обмеженість демократичних механізмів, керівник держави має підтримку (авторитет) досить широких верств, деспотичні політичні режими існують виключно завдяки атмосфери страху, що нагнітається каральними органами.

Деспотизм – автократичне врядування однієї особи. У давньогрецькій мові слово деспот означало володаря або правителя невільної держави. Арістотель започаткував важливу західну традицію мислення, розрізняючи перський деспотизм і грецьку тиранію.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал