Словник економіко – політологічної термінології 2016 Леонід Кусик



Сторінка6/42
Дата конвертації24.04.2017
Розмір7.41 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42
Глава держави – державна посада, яка уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної й ефективної взаємодії гілок державної влади між собою. Главою держави є коронована особа в монархічних державах або президент в республіканських державах.

Глава уряду – керівник виконавчої влади в державі, ключова фігура в системі державного врядування, громадського адміністрування. Глава уряду – прем’єр – міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо – часто наділяється особливими, широкими й самостійними адміністративними повноваженнями в різних галузях, усі члени уряду ієрархічно підпорядковуються йому.

Гласність – одна з найважливіших засад демократичного політичного життя суспільства. Передбачає відкритість роботи органів державного та громадського управління, доступність їх діяльності для громадського ознайомлення й контролю в межах, що не зачіпають державної таємниці, свободу критики та дискусії, звільнення преси від цензури й алміністрування, плюралізм думок та ідей.

Глобалізація (від англ. global - світовий, всесвітній) – процес кількісного зростання й інтенсифікації політичних, економічних, соціальних, культурних зв’язків і стосунків держав світу, що відбувається, починаючи з другої половини ХХ століття. Це також політична практика, зорієнтована на розв’язання докальних суспільних проблем з урахуванням їх взаємозв’язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням наслідків для світових процесів.

Глобальні проблеми – це явища, які охоплюють світ загалом і створюють загрозу для всього людства, вимагаючи для свого вирішення об`єднаних зусиль, спільних для усіх держав і народів.

Глобальні проблеми сучасності (ГПС) – це глобальні проблеми, від вирішення яких залежить саме існування, збереження і розвиток цивілізації. Умовно їх можна представити за допомогою таких груп: 1) глобальні проблеми військово – політичного характеру (запобігання ядерній війні; зниження рівня гонки озброєння через політику роззброєння; сприяння розв`язанню локальних військових конфліктів, припиненню громадянських війн та ліквідації інших «гарячих» точок на планеті; формування ненасильницького світу на підставі встановлення довіри між народами, країнами, зміцнення системи спільної безпеки); 2) група глобальних соціально – економічних проблем (подолання слабкорозвинутості і пов`язаної з нею злиденності та культурної відсталості певних народів та країн світу; пошук шляхів вирішення світової енергетичної, сировинної і продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, які розвиваються; освоєння в мирних цілях космічного простору і Світового океану); 3) глобальні соціально – екологічні проблеми (поліпшення складу повітряно – газової оболонки атмосфери Землі; гармонійний розвиток і взаємодія живої та неживої природи; раціональне використання потенціалу планети; запобігання шкідливому впливу на природу військової діяльності людей; розвиток екології як головного суб`єкта ноосфери); 4) група гуманітарних глобальних проблем, що безпосередньо стосуються інтересів і потреб людини ( дотримання соціальних, економічних, політичних, індивідуальних прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості; сприяння всебічному духовному розвитку людини; подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави та інших людей і від результатів власної діяльності; подолання маніпуляцій людиною, особистістю з боку політики, ідеології та міжнародних відносин).

Глобальність (від фр. global – загальний, всесвітній, від лат. globus – куля) – стиль у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для всього людства проблем, що зачіпають усіх і потребують для свого розв`язання спільних зусиль. Виникнення таких проблем пов`язане з розширенням сфер людської діяльності, масштабів впливу людини на довкілля до глобального рівня.

Гнучкість цін – така поведінка цін на ринках (властива для багатьох сировинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни попиту чи пропозиції.

Головна мета соціальної політики – це подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства.

Головні компоненти політичного лідерства – 1) соціальні умови і чинники, які впливають на політичного лідера; 2) індивідуальні соціально – психологічні особливості лідера; 3) ресурси чи засоби, якими володіє лідер для здійснення політичної діяльності.

Головні напрями соціальної політики – 1) здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, зміни її характеру і змісту; 2) підвищення рівня життя, якості споживання матеріальних і духовних благ (житло, послуги, освіта, охорона здоров'я, торгівля, громадське харчування, транспорт тощо); 3) проголошення та впровадження в життя принципу соціальної справедливості; 4) гармонізація відносин між класами, соціальними структурами, націями та етнічними групами в державі; 5) досягнення повної гармонії між містом і селом; 6) намагання подолати відмінності між фізичною та розумовою працею.

Голосування – найбільш демократична процедура прийняття колективних рішень.

Господарська зона – частина національних природних, регіональних ландшафтних і зоологічних парків, яка виділяється для активізації та розвитку збалансованого менеджменту природними ресурсами, проведення господарської діяльності, спрямованої на виконання завдань, які покладаються на відповідну установу природно – заповідного фонду.

Господарський договір – угода між підприємствами і організаціями про встановлення взаємних господарських обов`язків, відповідальності, прав.

Готування до злочину – умисне створення умов для вчинення злочину.

Граничні видатки – додаткові видатки на придбання додаткової одиниці товару.

Граничні витрати (або додаткові витрати) – збільшення витрат внаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.

Гранична корисність – вимірювання додаткового задоволення, одержаного від споживання додаткової одиниці товару.

Гранична продуктивність – це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додаткової одиниці продукції.

Гранична продуктивність праці – це зміна в обсязі продукції, що виникає внаслідок зміни трудового ресурсу на додаткову одиницю.

Гранична продуктивність ресурсів – додатковий обсяг виробництва, вироблений при зростанні кількості ресурсу на одиницю.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) – та частина кожної додаткової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що: гранична схильність до споживання + гранична схильність до заощадження = 1.

Гранична схильність до споживання (ГСС) – та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного доходу. Не можна ототожнювати з середньою схильністю до споживання. Остання є відношенням сукупного обсягу споживання до сукупного використовуваного доходу.

Граничний дохід – це приріст валового доходу, який одержала б фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукту. В умовах досконалої конкуренції граничний дохід дорівнює ціні. За недосконалої конкуренції граничний дохід є меншим, ніж ціна, бо щоб продати додаткову одиницю, ціна має зменшитися на всі попередньо продані одиниці.

Граничний продукт – додаткова кількість продукту, що отримується внаслідок збільшення певного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини інших факторів виробництва. Інколи граничний продукт ще називають граничним фізичним продуктом.

Грант – елемент - показник, що використовується у міжнародній статистиці для співставлення умов надання різних кредитів і позик. Умови кожного кредиту (позики) характеризуються трьома параметрами: терміном надання, пільговим періодом і ставкою процента. Грант – елемент – інтегральний показник, що враховує відмінності у кожному параметрі, показує, яку частину платежів у рахунок погашення боргу не одержує кредитор внаслідок надання кредиту (позики) на пільгових умовах, тобто коли щорічний прибуток на сукупний капітал умовно вважається рівним 10%.

Графологія – галузь знань про почерк і методи його дослідження з точки зору відображення в ньому психологічного стану і особливостей особи, що пише. Різні характеристики почерку дають цінну інформацію про певні якості людини.

Гриф – напис на документі, який визначає особливий порядок користування ним (наприклад, «для конфіденційного користування»).

Громадська думка – стан суспільної свідомості всього суспільства або різних соціальних груп (класових, етнічних, демографічних, професійних, виробничих та ін.), який виявляє ставлення людей до подій, фактів, цінностей суспільного життя.

Громадська думка – це публічно висловлене ставлення великих груп людей до суспільних справ: важливих проблем розвитку політичної системи, економіки, освіти тощо. У демократичному суспільстві вона є важливим фактором політичного процесу. Однак там, де політична система не допускає вільного висловлювання відмінних від офіційних політичних думок і оцінок, громадська думка фактично відсутня. Для вивчення громадської думки застосовують найрізноманітіші методи: вивчення документів, опитування через анкетування та інтерв`ю, соціометричне тестування, метод контент – аналізу тощо.

Громадська організація – об`єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно - культурних, спортивних та інших спільних інтересів. (Закон України «Про об`єднання громадян» від 16 червня 1992 року № 2460 - ХІІ, Класифікатор «Класифікація організаційно – правових форм господарювання» (Затверджений наказом Держстандарту України від 22. 11. 94 р. № 288).

Громадська організація – добровільне об`єднання людей для задоволення їхніх спільних інтересів і потреб, що має порівняно стабільну організаційну структуру, порядок вступу до організації та виходу з неї.

Громадська організація – об`єднання громадян, утворене для задоволення та захисту законних соціальних, економічних, національно - культурних, вікових, творчих, спортивних, фінансових та інших спільних інтересів.

Громадське товариство – асоціація громадян, поєднаних на грунті суспільних і власних інтересів.

Громадський порядок – суспільні відносини, що забезпечують належні умови для суспільно корисної діяльності, відпочинку й побуту людей, включаючи зовнішні умови для нормального функціонування різних громадських установ.

Громадські права та свободи – основа конституційно – правового статусу громадян держави, яка визначає можливості їх участі в політичному, соціальному, а також культурному житті суспільства. В той же час основні права та свободи людини перебувають під пильною увагою світової громадськості і міжнародних організацій.

Громадські організації – добровільні об`єднання громадян, які сприяють розвиткові їхньої соціальної, політичної, трудової активності та діяльності, задоволенню і захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів та діють відповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах.

Громадські організаціїце добровільні, побудовані на основі самоврядування і самодіяльності об`єднання громадян, які виражають інтереси відповідних груп населення - соціальні, соціально - демографічні, професійні тощо.

Громадські (громадсько – політичні) рухи – це об`єднання різноманітних соціальних сил для реалізації поставлених цілей (політичні, професійні, молодіжні, пов’язані з проблемами війни і миру, антиракетні, антивійськові, у підтримку різноманітних мирних ініціатив, екологічні, релігійні тощо).

Громадянство – правові взаємовідносини конкретної особи з державою, під юрисдикцією якої вона перебуває, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянство – формально зафіксований правовий зв'язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав і обов`язків.

Громадянська війна – найгостріша форма політичної боротьби, яка має вигляд збройної сутички між класами й соціальними групами, партіями, націями тощо задля досягнення певних політичних цілей, головною з яких є досягнення повноти державної влади.

Громадянська культура – це різновид демократичної політичної культури, найсприятливіший для стабільного функціонування демократичних інститутів. Демократична культура може виступапи у двох ідеологічних різновидах: консервативно – ліберальному і ліберально – демократичному. Суть відмінностей між ними в тому, що ліберальна культура передбачає проведення реформ, які б поглиблювали й розширювали гарантії демократичних цінностей з урахуванням умов конкретної політичної та історичної ситуації, а консерватории допускають тільки ті реформи, які стабілізують традиційні політичні інститути. Водночас обидва підвиди демократичної культури докорінно відрізняються від тоталітарної політичної культури, є протилежними їй.

Громадянська непокора – складне за змістом і багатогранне явище суспільного життя, яке може виражитись у різноманітних формах: як ненасильницький виступ особистості проти якоїсь соціальної групи, партії, проти соціально – політичного порядку, існуючих соціальних норм (правових, морально – етичних правил людського співжиття). Г.н. проявляється у мітингах, демонстраціях, політичних страйках, а також у протистоянні уряду, який намагається проводити внутрішню чи зовнішню політику, що суперечить закону, нормам життя громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – сукупність існуючих у суспільстві відносин особистостей, сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних та ін. структур, які розвиваються в суспільстві поза рамками втручання держави, директивного регулювання і регламентації. В основі Г.с. – життя індивідуумів як приватних осіб, система вільно встановлених між ними зв`язків та асоціацій, багатоманітність притаманних їм інтересів, можливостей і способів їх виявлення та здійснення. Розвинуте Г.с. передбачає існування демократичної правової держави, покликаної захищати інтереси і права громадян. Вважається, що необхідною передумовою Г.с. є ринкова економіка з притаманними їй багатоманітністю форм власності, плюралізмом незалежних політичних сил, недирективно формованою громадською думкою і, найголовніше, вільною особистістю з розвиненим почуттям гідності.

Громадянське суспільство – необхідний і раціональний спосіб соціального життя, заснований на розумі, свободі, праві та демократії; суспільний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її економічного та політичного буття, гарантуються права людини і забезпечується ідеологічна багатоманітність.

Громадянські (особисті) права і свободи людини – сукупність природних і невідчужуваних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її належності до громадянства певної держави.

Гроші – це будь - що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу. Гроші виконують такі функції: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Інші економічні школи вважають все, що є засобом обміну, є гроші, і виділяють 3 – 4 функції грошей.

Гроші «гарячі» - короткострокове переміщення капіталу, викликане спекулятивними операціями, які обумовлюються очікуванням серйозних змін в обмінних курсах валют або намаганням одержати переваги за рахунок різниці між рівнями процентних ставок.

Група референтна - група, що має прямий або опосередкований вплив на взаємини або поведінку людини.

Група тиску – суспільно – політичне об`єднання, яке прагне задоволення власних інтересів через вплив на державну владу або політичні партії. Від партії група тиску відрізняється тим, що вона безпосередньо не бореться за владу, не бере участі в керівництві та управлінні державою.

Група формальна і неформальна – категорія груп (об`єднань, спільнот), які відрізняються наявністю чи відсутністю особливих фіксованих соціально – санкціонованих цілей, норм і правил їх діяльності. Першу категорію характеризують формалізований порядок функціонування груп, визначений у статутах, інструкціях, ін. нормативних документах. До другої категорії відносять малі неінституціональні групи, які входять до складу нормативних, формальних. На відміну від них, діяльність неформальних груп грунтується на близкості чи схожості особистих інтересів, нахилів, потреб своїх членів.

Групи тиску – входять до складу кон`юктурних, латентних (прихованих) політичних сил. Являють собою сукупність індивідів, які під виглядом загального інтересу виражають свої вимоги, висловлюють претензії, що прямо чи опосередковано зачіпають інші сфери суспільного життя, вимагають їх здійснення від законодавчого органу або окремих його членів.

Групова оцінка особистості – соціально психологічний метод різносторонніх особистих якостей і поведінки конкретних людей, що дається особам, які достатньо близько з ними знайомі (експертами). Групова оцінка особистості може бути застосована при атестації і підборі керівних кадрів. Процедура групової оцінки особистості включає: вибір експертів, розробку переліку особистих якостей у відповідності до специфіки діяльності оцінюваних; складання словника до переліку відібраних якостей, де вони чітко і однозначно трактуються, розробку шкали для оцінки якості, тощо.

Групівщина – діяльність відмежованої сукупності осіб, яка здійснюється виключно з корисловою метою всупереч загальноприйнятим нормам, законам, цінностям, інтересам.

Гудвіл – умовна вартість ділових зв’язків фірми, «ціна» нематеріальних активів (престиж торгових марок, репутація, досвід ділових зв’язків, постійна клієнтура); дорозичливість, прихільність клієнтури; грошова оцінка передбачуваного майбутнього підвищення прибутку даної фірми порівняно із середнім прибутком аналогічних фірм; невідчутні активи (різниця між ціною підприємства у цілому і його реального основного капіталу).

Гуманізація політики – надання політиці гуманістичної спрямованості, тобто, орієнтації на реалізацію загальнолюдських інтересів та цінностей.

Гуманістичне розуміння ландшафтного біорізноманіття – трактування ландшафту як природно – культурної цілісності. У такому розумінні ландшафтне різноманіття охоплює природне, культурне й етнічне середовище.

Гуманістичні основи політики - поняття, що включає два взаємопов`язані фактори: 1) відображення політичної діяльності та ідеології конкретних інтересів, запитів, потреб, прагнень живих людей – учасників чи об`єктів політичних акцій; 2) людський вимір міждержавних, міжнаціональних, міжпартійних інтересів, який враховує безпосередній вплив останніх на становище та долю конкретних людей.

Гуманітарне співробітництво – один із центральних напрямків у сучасній системі міжнародних відносин, який має на меті збереження життя на Землі, створення сприятливих умов для життя, гідного людини, сприяє розвитку здібностей людей усіх країн, регіонів та континентів.

Густота населення - показник розміщення населення (виражається в кількості осіб, що мешкають на 1 км. кв.).

«Д»

Двопартійна система – це біпартійна система, яка характеризується навністю двох політичних партій, що домінують у суспільстві і ведуть між собою реальну боротьбу за владу в державі, причому однією з них забезпечується об`єднання навколо себе абсолютної більшості голосів виборців. Така партія отримує більшість парламентських місць, у результаті створюється відносно однорідна і стабільна парламентська більшість. Двопартійні системи склалися у Великобританії, де біля керма держави чергуються лейбористська й консервативна партії; у США періодично змінюють одна одну демократична і республіканська партії.

Двопартійна система - поняття, яке використовується для характеристики партійної системи США та Великобританії. Мова йде лише про ті партії, які почергово беруть участь у здійсненні політичної влади і перемагають у виборчій боротьбі. Коли одна з партій завойовує безумовну більшість у парламенті, інша стає опозиційною.

Двостороння монополія – ринок з одним покупцем та одним продавцем.

Джерела права – початкова форма правових норм, спосіб матеріального закріплення юридичних норм, який засвідчує загальну обов`язковість останніх.

Дебати політичні (від франц. debats) – обговорення, обмін думками, дискусії на зборах, з`їздах, конференціях, у парламентах, на мітингах, у засобах масової інформації з актуальних проблем політичного життя.

Дебітор (англ. Debtor) – юридична або фізична особа, яка має грошову, майнову заборгованість підприємству, організації чи установі. Дебітор може бути, наприклад, покупець, який несплатив вартості проданих йому товарів, працівник, що одержав аванс на відрядження або інші витрати.

Девальвація (англ. Devaluation) – зниження курсу національної або міжнародної (регіональної) грошової одиниці щодо валют інших країн.

Деградація грунту – процес, що призводить до часткової втрати грунтом накопичених раніше речовин, які споживаються рослинами (гумус, солі), та організмів, що сприяють його розвитку (мікрофлора та ін.).

Деградація природних компонентів – погіршення якості окремих природних компонентів.

Деградація природного середовища – природне або антропогене спрощення, зниження господарського й естетичного потенціалу ландшафту або його компонентів. Через надмірний антропогенний вплив природне середовище деградується, тобто погіршується природне середовище життєдіяльності людини. Деградації природного середовища сприяє погіршення якості його основних компонентів.

Деградація середовища – погіршення якості природних умов і соціального середовища життя людини.

Дезавуювання (англ. Disavow) – заява про незгоду з діями довіреної особи або про позбавлення її права діяти від імені заявника, а також про свою відмову від чого –небудь.

Дезактівація – ліквідація радіоактивного забруднення з поверхні грунту, предметів.

Дезурбанізація – занепад міст, скорочення їх значущості в суспільстві.

Деіделогізація - процес, пов'язаний з руйнуванням тоталітарного режиму, притаманної йому монополії на будь – яку ідеологію. Характеризується утвердженням свободи думок, ідей, звільненням від тотального ідеологічного тиску, підкорення та контролю ідеологічно нейтральних сфер життя.

Декларація (від лат. cleciazatio - заява, повідомлення) – офіційна заява уряду, політичної партії, суспільно – політичної організації, у якій доводиться до загального відома певний програмний акт, важлива державна подія, закон, тощо, урочисто проголошується певний загальнополітичний принцип (наприклад, Загальна декларація прав людини).

Декларація податкова (англ. Tax declaration) – офіційна заява платника податку про отримані за минулий період прибутки та поширені на них знижки та пільги. На підставі податкової декларації та діючих ставок оподаткування фінансові органи контролюють величину податку, який належить оплатити.

Декларація про державний суверенітет України – прийнята 16 липня 1990 року. У ній Верховна Рада України проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід`ємного права на самовизначення. Громадяни республіки всіх національностей складають народ України; їм гарантуються всі права і свободи згідно з Конституцією і нормами міжнародного права. У. Д. визначаються завдання України як суб`єкта міжнародного права та її стосунки з іншими республіками.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал