Словник економіко – політологічної термінології 2016 Леонід Кусик



Сторінка5/42
Дата конвертації24.04.2017
Розмір7.41 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42

Бюджетне фінансування – надання коштів з державного бюджету підприємствам, організаціям для повного або часткового покриття їх витрат відповідно з планами їх фінансово – господарської діяльності.

Бюджетний дефіцит - сума, на яку в цьому році видатки бюджету перевищують його доходи.

Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів держави з укладання, розгляду, затвердження і виконання державного бюджету, а також звіту про його виконання.

Бюджетні кошти в банках – залишки коштів бюджету за минулі роки і грошові кошти, що накопичуються в процесі виконання бюджету поточного року. Вони зберігаються на поточних рахунках в банківських установах, які забезпечують касове виконання державного бюджету. Бюджетні кошти в банках можуть використовуватись як кредитні ресурси банків.

Бюджетні кредити - кошти, які видаються з бюджету на фінансування певних витрат і мають цільове призначення.

Бюджетні обстеження – вибіркові обстеження бюджетів сімей працівників різних категорій з метою отримання даних про рівень життя і його зміни під впливом різних соціально – економічних факторів.

Бюджетні рахунки - рахунки, що їх відкривають у банках, для обліку доходів і видатків з бюджетів. Бюджетні рахунки поділяють на доходні, видаткові, поточні рахунки коштів місцевих бюджетів та поточні рахунки позабюджетних коштів.

Бюджетні резерви – спеціальні фонди грошових коштів, що створюються в державних бюджетах з метою забезпечення стабільного фінансування всіх непередбачених заходів.

Бюджетні ресурси – бюджетні кошти, що надходять в державний бюджет у вигляді його доходів. Вони складають значну частину централізованих фінансових ресурсів країни.

Бюлетень курсів іноземних валют – нормативний документ, обов`язковий для виконання на території країни усіма організаціями при купівлі – продажу наявної валюти, оформленні платіжних документів у іноземній валюті у зовнішній торгівлі та ін.

Бюрократизм – формальне виконання апаратом управління своїх (власних) обов’язків або ухилення від них, що проявляються в тяганині, бездушності, свавіллі та інших явищах бюрократичного стилю управління.

Бюрократія (від фр. bureau - контора, канцелярія та грец. kratos - сила, влада, панування) - система управління спільними справами, що спирається на розгалужену та ієрархічну структуру чиновницького апарату. Для неї характерне перебільшення значення формальної процедури прийняття рішень, виконання інструкцій, що спричиняє відірваність бюрократичного управління від потреб життя, помилки у керівництві та його безпорадність при зіткненні з проблемами, які вимагають нетрадиційних рішень.

Бюрократія (від франц. bureaucratieпанування канцелярії) – специфічна форма соціальних організацій та відносин у суспільстві, в яких центри виконавчої влади практично незалежні від більшості її членів; вищий привілейований прошарок чиновників – адміністаторів у державі.

Бюрократія – тип організації, для якої характерні спеціалізований поділ праці, чітка управлінська ієрархія, правила, стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму, що грунтуються на компетенції працівника.

«В»

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна величина продукту, виробленого всередині країни протягом певного року. Щодо ВВП, то він показує обсяг виробництва, вироблений за допомогою факторів виробництва, якими володіє країна.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна вартість усієї кінцевої продукції і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених протягом року на території країни і за її межами.

Валовий національний продукт (номінальний ВНП) – величина в поточних ринкових цінах усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені протягом певного періоду в країні, як правило, за рік.

Валоризація – сукупність заходів, спрямованих на штучне підвищення ціни товару, курсу цінних паперів, національних паперових грошей.

Валюта – грошова одиниця певної країни; тип грошової системи, що діє у країні, а також іноземні гроші, які використовуються в міжнародних розрахунках.

Валюта – гроші певної країни, чеки, цінні папери, грошові знаки іноземних держав, міжнародні грошові одиниці (СДР, євро).

Валюта балансу – загальний підсумок балансу, рівний за активом і пасивом.

Валюта замкнута – неконвертована національна валюта, яка функціонує тільки в межах даної країни і не обмінюється на інші іноземні валюти. Замкнутими є національні валюти більшості країн, що розвиваються, СНД, деяких східноєвропейських країн.

Валюта звітності – грошова одиниця України.

Валюта звітності – валюта, яка використовується при складанні фінансової звітності.

Валюта конвертована – грошова одиниця, яка вільно і необмежено обмінюється на іншу грошову одиницю. Конвертування може бути повним, коли валюта обмінюється на будь – яку валюту, та часткова, коли обмін здійснюється лише на деякі валюти і не в усіх банківських операціях.

Валюта платежу - валюта, в якій відбувається оплата товару, робіт, послуг чи погашення міжнародного кредиту. Валюта платежу фіксується в умовах угоди.

Валюта резервна – національна (долар, фунт стерлінгів) і колективна (ЕКЮ, СПЗ) валюти, які використовуються країнами для урегулювання заборгованості на їх міжнародних рахунках або як резерв для національних валют, СПЗ – не існуюча в матеріальній формі рахункова одиниця, утворена міжнародним валютним фондом у 1968 р., ЕКЮ – європейська рахункова одиниця, утворена Європейським економічним товариством, оцінюється на базі 10 – ти валют країн – членів ЄЕТ, які для її забезпечення «депонували» 2800 т золота (правда, воно існує тільки у виплаті запасів) і долари. З рахункової одиниці ЕКЮ поступово перетворюється в реальні гроші – інструмент регулювання міжнародних розрахунків.

Валюта тверда – має стабільний або навіть зростаючий курс по відношенню до інших валют. У минулому твердість валют, тобто здатність не піддаватися інфляційним процесам, забезпечувалася золотим запасом та іншими коштовностями. В даний час основою стабільності валют є високоефективне виробництво, здатне забезпечити широкий асортимент високоякісних товарів, конвертованих на світовому ринку.

Валютна біржа - установа, в якій здійснюються угоди купівлі – продажу іноземної валюти і формуються курси валют на основі фактичного співвідношення попиту і пропозицій.

Валютна інспекція – структурний підрозділ податкової інспекції, на який покладається функція контролю за додержанням законодавства у сфері міжнародних розрахунків і валютних операцій.

Валютна інтервенція – засіб валютного регулювання, що передбачає продаж центральним банком золота та інших золотовалютних резервів.

Валютна інтервенція – цільові операції з купівлі – продажу іноземної валюти з метою підвищення або зниження курсу національної валюти. Здійснюється в значних розмірах у короткі строки через втручання центральних банків і державних скарбниць в операції на валютному ринку.

Валютна операція – це операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна система – політика і практика використання інструментів регулювання міжнародних розрахунків. Є такі різновиди валютних систем: 1) подвійний стандарт (біметалізм), який передбачає використання двох дорогоцінних металів (золота і срібла); 2) золотозлитковий стандарт, при якому використовуються не монети, а злитки золота; 3) золотий стандарт, який передбачає використання золота певної ваги і чистоти, вільну чеканку монет та їх циркуляцію і обмін на інші валюти, підтримання паритету неповноцінних грошей з золотом; 4) золотодевізний стандарт, коли основним інструментом регулювання міжнародних розрахунків є замінники золота (девізи), до яких належать деякі національні колективні валюти. Національні валюти, які вільно обмінюються на інші, називаються конвертованими, а які не здатні до такого обміну – неконвертованими. З 1976 року в міжнародних розрахунках діє девізна система, при якій жодна з національних валют, враховуючи долар, не розмінюється на золото. Юридично роль світових грошей виконують девізи – національні і колективні валюти.

Валютна система – форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно – економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув`язку.

Валютне регулювання – сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин: валютні обмеження; регулювання валютних курсів; валютна інтервенція; антидемпіногові заходи (антидемпінгове мито,компенсаційне мито); імпортні депозити тощо.

Валютний арбітраж – валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контугоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Валютний кліринг – міжурядова угода про взаємний залік зустрічних вимог і зобов’язань , які випливають з вартісної рівності товарних поставок і наданих послуг.

Валютний контроль – це проведення нагляду та перевірка діяльності суб’єктів фінансових відносин з питань залучення, обігу та використання іноземної валюти на території країни (включає контроль за надходженням до країни валютних коштів, використанням валюти, відтоком валютних коштів за межі країни та ін.).

Валютний контроль – державне регулювання купівлі – продажу іноземної валюти. Форми регулювання: 1) блокування валюти, коли уряд забороняє обмін місцевої валюти на іноземну, купівлю за місцеву валюту товарів і послуг за кордоном; 2) угода про погашення заборгованості: уряд двох або більше держав домовляються про взаємний обмін товарів і послуг згідно з встановленим валютним курсом, при цьому платежі виплачуються в національній валюті покупця, а регулювання заборгованості здійснюється протягом встановленого строку центральними банками країн – учасників угоди; 3) множинна валютна система - передбачає встановлення різних обмінних курсів для національної валюти залежно від характеру угод; 4) раціонування іноземної валюти – означає здійснення політики, яка зобов’язує власників іноземної валюти здавати її державним органам в обмін на місцеву валюту згідно з офіційним курсом. Імпортери зобов’язані просити в держави дозволу використовувати валюту для фінансування своїх закордонних операцій. Наявна іноземна валюта розподіляється серед імпортерів, яких уряд бажає заохотити. Імпортери, операції яких за кордоном збиткові для платіжного балансу країни, не отримують іноземної валюти.

Валютний кошик – це метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі). Розрізняють: 1) стандартний кошик (з фіксованим складом валют на визначений період); 2) регульований кошик (зі змінним складом); 3) симетричний кошик (з однаковими долями валют); 4) асиметричний кошик (з різними долями валют).

Валютний курс – співвідношення обміну двох грошових одиниць різних країн, яке визначається їх купівельною спроможністю (тобто можливістю обмінюватись на певну кількість товарів і послуг).

Валютний курс – це: 1) мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн; 2) коефіціент перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Валютний паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке і є основою валютного курсу.

Валютний резерв – запас іноземної валюти, а також золота, яким володіє правлячий орган або центральний банк тієї чи іншої країни для платежів за міжнародними розрахунками.

Валютний ризик – небезпека валютних втрат, пов`язаних із зміною курсу іноземної валюти стосовно національної валюти при проведенні торговельних, кредитних і валютних операцій.

Валютний ринок – система економічних та організаційних відносин стосовно операцій купівлі – продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ринок – постійні операції купівлі – продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземній валюті, що здійснюються у спеціалізованому місці.

Валютний ринок – як економічна категорія – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов`язаних з операціями купівлі – продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ф`ючерс – це контракт на купівлю – продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов`язання (а не право вибору на відміну від опціону) продати стандартну кількість визначеної валюти на визначену дату (у майбутньому) за курсом, за курсом, заздалегідь установленому при укладанні угоди, а покупець приймає зобов`язання купити. У стандарних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку.

Валютні резерви – кожна країна зберігає принаймі частину своїх ресурсів у такій формі, як золото, валюта інших країн і СДР. Валютні резерви використовуються як світові гроші, а також тоді, коли країна стикається з труднощами в платіжному балансі.

Вальвація – визначення цінності, вартості іноземної валюти в національній грошовій одиниці.

Вантажі бондові – імпортні товари, що зберігаються на митниці і за які ще не сплачене мито.

Вантажні потоки – кількість вантажів, перевезених транспортом у певному напрямку за рік.

Вантажообіг – кількість вантажу, який перевозиться за певний проміжок часу на певну відстань. Вимірюється зазвичай у тонно – кілометрах за рік.

Варант - гарантія, доручення, розписка або свідоцтво, що видається завідуючим товарним складом про надходження товару на зберігання.

Варіофікація – випуск різноманітних варіантів однієї продукції.

Вартість – втілена й уречевлена в товарі суспільна праця.

Вартість добавлена - показник, що включає суму витрат на оплату праці, процент на капітал, ренту і прибуток.

Вартість капіталу – різниця між одержаною сумою за допомогою розрахункової процентної ставки вартістю очікуваного в майбутньому перевищення та інвестиційними затратами, співвіднесеними на момент початку інвестування.

Вартість ринкова – кількість суспільно необхідних витрат абстрактної праці на виробництво даного товару. Ринкова вартість лежить в основі ринкових цін, навколо яких коливаються фактичні ціни на даний товар на конкретному ринку. Різниця між ринковою та номінальною вартістю і є прибутком.

Вартість чиста – вартість підприємства, що обчислюється як сума активів мінус сума боргів.

Ваучер – цільовий платіжний засіб; документ, що засвідчує право громадян на одержання частки (суми) приватизованої державної власності, встановленого обсягу соціально – побутових, медичних послуг, відповідного стандарту освіти тощо. Власник ваучера, або цільових сертифікатів, дозволяє поєднати платність послуг для тих, хто їх надає, з безплатністю їх для тих, хто ці послуги одержує.

Взаємодоповнюючі товари - товари, що використовуються разом, так що зростання ціни на один товар, як правило, зменшує попит на доповнювач данного товару.

Взаємозалежність держав і цілісність світу, його єдність – одна з основних характеристик сучасної світової системи (світового співтовариства), яка впливає на розвток теоретичних та світоглядних основ міжнародної політики кінця ХХ століття.

Взаємозалежність політичної й соціально – класової системи суспільства – це взаємозалежність, яка обумовлюється тим, що: 1) соціальні групи є двигуном суспільного розвитку, у тому числі й політичного; 2) від характеру соціальних спільностей, розвинутих відносин між ними, якості існування їх соціальних інститутів у той чи іншій період історії залежить як динаміка, так і статика політичної сфери життєдіяльності суспільства; 3) від того, з яких соціальних груп і спільностей складається дане суспільство, яке місце вони в ньому займають, від їх реальної політичної, ідеологічної й іншого виду діяльності залежить тип суспільства, його суспільно – політичний і державний устрій.

«Ведмідь» - біржовий спекулянт, який розраховує на зниження цін в майбутньому, тобто гравець на знижці. «Ведмідь» продає раніше придбаний контракт, одержуючи прибуток від різниці цін.

Вексель – письмове боргове зобов`язання встановленої форми, що дає його власникові право (після закінчення терміну дії) вимагати від боржника оплати зазначеної грошової суми. В сучасних умовах вексель – один з найважливіших інструментів розрахунків і кредитування, що використовується в міжнародній торгівлі.

Вексель акцептований - вексель, що має згоду (акцепт) боржника (трасата) на його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі: «акцептовано», «прийнято», або «зобов’язуюсь оплатити» та підписом трасата. Акцепт може бути безумовним і обмеженим частиною вексельної суми – частковий акцепт.

Вексель бланківський - вексель, на якому поставлено лише підпис векселедержателя, текстова ж частина векселя не заповнена.

Вексель довгостроковий – переказний вексель, термін погашення якого становить не менше 30 днів від дати подання. Проте на практиці стосовно векселів використовується термін оплати 60 – 90 днів.

Вексель «дружний» - вексель, що підписується однією особою з подальшою передачею зобов`язань по ньому іншій. Особа, яка підписала вексель «дружний», стає його гарантом, але не має права на одержання по ньому коштів. Якщо акцептант не може сплатити по такому векселю, відповідальність за платіж переходить до гаранта.

Великодержавний шовінізм – політична ідеологія правлячих кіл панівної нації, спрямована на поневолення інших народів, позбавлення їх суверенітету. В.ш. проявляється у пропаганді расизму, в політиці колоніалізму, розпалюванні ворожнечі між народами, протиставленні й роз`єднанні трудящих різних національностей, переслідуванні національних меншостей, вчиненні геноциду проти цілих народів та ін.

Верхня межа ціни – максимальна ціна, яку уряд дозволяє фірмам призначати на товар.

Верховенство влади – це обов`язковість виконання владних рішень усіма членами суспільства.

Верховенство закону – принцип, що затверджує провідну, визначальну роль закону в правовій системі, яка забезпечується його найвищою юридичною силою щодо будь – яких інших актів.

Верховний Суд України (ВСУ) – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. ВСУ здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Вестернізація (від англ.westзахід) - неологізм, що вживається для означення процесу зростання впливу культури й політики західних країн на життя сучасного людства.

Вето (від лат. vetoзабороняю) - акт, передбачений конституціями ряду країн, з допомогою якого глава держави або верховна палата парламенту можуть припинити введення в дію закону (рішення), прийнятого парламентом або його нижньою палатою. В разі накладення В. парламент повинен або підтвердити своє рішення кваліфікованою більшістю голосів, після чого глава держави зобов`язаний прийняти його, або врахувати висловлені зауваження і заперечення.

Вето (від лат. vetoзабороняю) – передбачений конституціями деяких країн акт, завдяки якому глава держави або верхня палата парламенту можуть припинити впровадження законів або рішень, прийнятих парламентом чи його нижньою палатою.

Вибір несприятливий - ситуація, за якої здійснюється страхування, щоб уникнути можливих втрат.

Вибори – визначений Конституцією України спосіб формування представницьких органів законодавчої влади та самоврядування або наділення повноваженнями їх посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб, визначення результатів такого голосування.

Вибори політичні – у соціально – політичному лексиконі означає комплекс заходів, пов`язаних з виборами президента, формуванням керівних органів держави на всіх її рівнях, партій, суспільно – політичних організацій, шляхом обрання представників до їх складу, а також делегатів на представницькі збори, конференції тощо. Цей комплекс складається з процедур: проголошення виборів, утворення виборчих комісій, виборчих округів та дільниць, складання списків виборців, висування та реєстрація кандидатів у депутати, проведення передвиборної агітації, голосування, підрахунку голосів, реєстрації народних депутатів та оголошення результатів виборів, проведення в разі потреби повторного голосування чи повторних виборів.

Виборці - громадяни, прізвища яких внесені до списку виборців, складеного на виборчій дільниці. У такі списки включають усіх громадян республіки, яким на день виборів виповнилось 18 років, які проживають на території даної виборчої дільниці. Участі у виборах не беруть громадяни, визнані судом недієздатними з причини психічного захворювання, особи, які перебувають за ухвалою суду в місцях позбавлення волі і місцях примусового лікування.

Виборча інженерія – це спеціальна технологія проведення виборчої кампанії, яка складається з особливих методів і засобів, які враховують синтез об`єктивних і суб`єктивних обставин, що здатні визначити успішний результат. Такими чинниками є: 1) вагомість економічної кон`юктури, на фоні якої розгортається політична кампанія щодо програмних цілей, вимог і гасел, висунутих претендентом; 2) динаміка соціальних настроїв, що завжди коливаються в ході проведення кампанії; 3) механізми розгортання кампанії, які слід орієнтувати на використання емоційних і психологічних імпульсів; 4) завдання психологічних елементів виборчої інженерії, що реалізуються через певні образні форми, мистецькі акції, зрозумілі гасла, яскраві і «теплі» символи тощо; 5) формування позитивної харизми кандидата, зокрема, через уміння публічно поводитися, манеру спілкування, через яскравість його політичних промов і поширення в політичній рекламі його «людських якостей»; 6) тактика виваженого використання інформаційних технологій, перш за все ЗМІ, для тиражування і просування необхідної політичної інформації для впливу на масову та індивідуальну свідомість виборців.

Виборча кампанія – комплекс заходів і процедур формування державних та громадських органів. Головними серед них під час виборів народних депутатів та Президента в Україні є: призначення виборів та визначення дати їх проведення; визначення виборчих округів та виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; складання списків виборців; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборчої агітації; голосування; підрахунок голосів; оприлюднення результатів голосування; проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.

Виборча кампанія – це процес, який офіційно починається з дня проголошення акта про призначення виборів (це прерогатива держави) і триває до дня виборів. Зміст виборчої кампанії полягає в цілеспрямованих діях безпосередніх учасників виборів - сторін, що є суперниками (конкурентами): партій, громадських організацій, самих кандидатів.

Виборча процедура – це процедура, що являє собою заходи держави з організації та проведення виборів, безпосередньо визначається правовою нормою і завжди має легальний характер та зазвичай складається з таких елементів: 1) призначення виборів; 2) утворення виборчих органів, відповідальних за їх проведення; 3) організація виборчих округів, районів, дільниць; 4) реєстрація кандидатів у депутати (або інших претендентів); 5) фінансова підтримка виборів із бюджету; 6) охорона порядку в ході їх проведення; 7) визначення результатів голосування.

Виборча система – закріплений в юридичних нормах та практиці порядок організації, проведення й участі в утворенні представницьких органів державної влади; способи підготовки та проведення виборів. Правила В.с. визначаються державними законами.

Виборча система – це спосіб визначення результатів виборів тією мірою, якою від нього залежатиме порядок розподілу депутатських мандатів і сам механізм голосування.

Виборча система – система суспільних відносин, які складаються в зв`язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування.

Виборче право – право громадян обирати та бути обраними до представицьких органів держави. Воно виходить з принципів Загальної декларації прав людини, стаття 21 якої проголошує право кожної людини брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через обраних представників, а також право на рівний доступ кожного до державної служби у своїй країні. Демократична виборча система передбачає загальне, рівне та прямее виборче право.

Виборчі технології – сукупність політико - організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певного політика, групи політиків, політичної організації чи їх об`єднання.

Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію.

Викиди – короткочасне або довготривале (протягом певного часу) надходження в навколишне середовище будь – яких забруднювачів.

Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, котра організовує і спрямовує внутрішню і зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини.

Виконавча влада – одна з гілок державної влади, якій делегована сукупність повноважень з управління державними справами (контрольні, адміністративні, розпорядчі тощо) і на яку покладається функція виконання законів, що приймаються законодавчою владою.

Виконавча влада – одна з гілок державної влади, відповідальна за організацію та здійснення внутрішньої й зовнішньої політики, за здійснення рішень, ухвалених представницько – законодавчим органом держави.

Використовуваний дохід (ВД) – фактичний заробіток (за вирахуванням податків) або та частина сукупного національного доходу, що залишається сім`ям та індивідам для споживання та заощадження. Точніше, ВД дорівнює ВНП мінус всі податки і заощадження корпорацій та амортизація плюс всі урядові та інші трансфертні платежі та урядові виплати процентів.

Вимірювання економічного зростання – це метод для оцінки внеску різних факторів у економічне зростання. Застосовуючи теорію граничної продуктивності, вимірювання зростання виділяє різні частини, які забезпечили це зростання - працю, землю, капітал, освіту, технічні знання та інші джерела.

Винагорода – відповідно до теорії мотивації – все те, що людині може здаватися цінним.

Виплата заробітної плати в натурі – Національне законодавство, колективні договори або рішення арбітражних органів можуть дозволяти часткову виплату заробітної плати в натурі у тих галузях промисловості чи професіях, де цю форму виплати прийнято в звичайній практиці або вона бажана, зважаючи на рід галузі промисловості чи професії, про які йде мова. Виплата заробітної плати у вигляді спиртних чи наркотичних засобів у жодному разі не допускається.

У тих випадках, коли дозволено часткову виплату заробітної плати в натурі, має бути вжито відповідних заходів, для того, щоб:

а) видача натури призначалася для особистого користування працівника та його сім`ї і відповідала їхнім інтересам;

б) видача здійснювалася за справедливою і розумною ціною.



Якщо при підприємстві є магазин продажу товарів працівникам або служби постачання, то до відносно заінтересованих працівників не повинно бути жодного примусу з метою присилувати їх користуватися послугами цих магазинів і служб. Якщо неможливо користуватися іншими магазинами чи службами, то компетентна влада повинна вжити відповідних заходів з метою забезпечити продаж товарів і надання послуг за справедливими й розумними цінами або забезпечити таке становище, за якого магазини чи служби, організовані роботодавцем, експлуатувалися б не з метою одержання прибутку, а в інтересах працівників.

Випробування при прийнятті на роботу – одна із форм перевірки, яка проводиться з метою перевірки працівника відповідності роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути обумовлена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування встановлюється законодавством України.

Випробування при прийнятті на роботу – при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі.

Виробництва інтенсифікація – особлива форма розвитку та економічного зростання суспільного виробництва, що грунтується на використанні науково – технічних досягнень, застосуванні більш ефективних засобів виробництва та досконаліших форм організації праці.

Виробничий надлишок – різниця між ринковою ціною товару та граничними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.

Виробничо – економічні курси – одна із форм підвищення кваліфікації робітників, яка створюється з метою поглиблення і розширення їх професійних і економічних знань, вмінь і навиків роботи для отримання більш високих тарифних розрядів (класів, категорій) згідно вимог виробництва. Навчання на ВЕК закінчується іспитом.

Виторг, грошові надходження - гроші, одержані від продажу виробленої продукції, наданих послуг, або елементів капіталу (фондів).

Витрати виробництва – сукупні затрати живої й уречевленої праці на виробництво продукту. В західних країнах витрати виробництва розглядають як витрати суспільної праці й капіталу, постійного і змінного, витраченого на виробництво товару. Витрати виробництва показують вартість виробництва товару для підприємця.

Витрати внутрішні – витрати виробництва, які зазнає підприємство.

Витрати зовнішні – витрати виробництва, які підприємство перекладає на інші суб`єкти або на суспільство в цілому.

Витрати накладні – витрати на господарське обслуговування виробництва та управління; вони є допоміжними до основних витрат на виробництво і поряд з ними входять у собівартість продукції.

Витрати обігові – затрати живої й уречевленої праці в грошовій формі, опосередковані товарним обігом. Витрати обігові діляться на чисті, що обумовлені актом купівлі – продажу товарів, і додаткові, пов`язані з продовженням процессу виробництва в сфері обігу. Додаткові витрати виробництва мають виробничий характер і збільшують вартість товарів, складаються із затрат на заготівлю, транспортування, доробку, зберігання і реалізацію товарів.

Вихідна допомога – грошова сума, яка виплачується працвникові при припиненні трудового договору на підставах, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2, і 6 статті 40 КЗпП України чи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, коллективного або трудового договору (ст.39). Розмір вихідної допомоги – це середній місячний заробіток. У разі призову або вступу на військову службу (п.3 ст. 36) – не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці, умов коллективного договору з цих питань (ст. 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Вихідні дні – дні щотижневого відпочинку. При п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Законодавство про працю України розглядає різні варіанти визначення другого вихідного дня на підприємствах різного типу. (ст.ст. КЗпП України 67, 68, 69).

Виховання політичне – процес систематичного і цілеспрямованого впливу на політичну свідомість і поведінку населення, який включає формування свідомості, самосвідомості окремої особистості, групової суспільної та політичної свідомості в цілому. Цілі, зміст та організація В.п. визначаються характером політичної системи суспільства і служать інтересам її збереження та розвитку. Основним завданням В.п. є прищеплення пануючих в даній системі політичних цінностей, норм та нормативних зразків політичної поведінки.

Відгул – вид компенсації, яка надається за бажанням працівників за роботу у святкові та вихідні дні.

Відкладання конфлікту – це другий метод вирішення конфлікту, з низки методів долання конфліктів, який означає відхід зі своїх позицій чи від політичної боротьби взагалі. Цей метод досить поширений у практиці політичної боротьби: це конфлікт між політичними партіями та їхніми лідерами; між гілками влади і тими, хто їх очолює, конфлікт між державами. Але цей метод не призводить до кінцевого подолання конфлікту. Сторона, яка здала свої позиції, з подальшим накопиченням сил і зі зміною ситуації на її користь може поновити свої претензії іншій стороні, спробувати повернути собі втрачене.

Відкрита економіка – економіка країни, що пов`язана інтенсивним рухом товарів і капіталу з економіками інших країн. У закритій економіці експортно – імпортні зв`язки невеликі. Крайнім виявом закритої економіки є автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господарства в межах певної країни. Автаркія вкрай негативно позначається на розвитку економіки.

Відкрите суспільство - поняття, запроваджене англійським філософом Карлом Поппером. Ідея відкритості, висунута на противагу ізоляціонізму, передбачає доступність соціальних структур для модернізації, їх здатність запозичувати все цінне ззовні, відмову від монополії на істину, від спроб запровадити часткове бачення світу, примусово нав`язати його всім. Невід`ємними рисами В.с. є демократичні інститути і процедури, наявність умов для самовираження і самореалізації особи, свобода асоціацій, об`єднань людей, відсутність дріб`язкової регламентації з боку держави, властей, можливість несанкціонованої і неконтрольованої урядом соціальної творчості, економічна незалежність виробника від державної бюрократії, наявність ринку, свободи слова, преси.

Відкриті еліти – це еліти, які допускають поновлення своїх рядів знизу доверху за рахунок нижчих верств або окремих представників інших еліт, у тому числі й супротивників. Відкриті еліти таким чином внутрішньо оновлюються, а це гарантує їхню стабільність. Головне, щоб процесс циркуляції еліт був постійним. Окрім перелічених особливостей відкритої еліти слід зазначити й такі: 1) особисті досягнення в певній галузі; 2) професіоналізм і компетентність; 3) конкурентний або змагальний спосіб добору; 4) чутливість до громадської думки; 5) саморегуляція.

Відкриті політичні системи – це політичні системи, які є рухливими й сприйнятливими, успішно опановують цінності та політичні досягнення інших систем, активно ведуть обмін ресурсами розвитку із зовнішнім світом (усі провідні держави сучасного світу та більшість країн, що здійснюють демократичну трансформацію).

Відкриття спадщини – юридичний факт, з настанням якого виникають спадкові відносини.

Відлучення від роботи – тимчасове усунення працівника від виконання його трудових обов`язків з припиненям виплати заробітної плати. Може проводитись тільки у виняткових випадках, передбачених законодавством України (ст. 46 КЗпП України).

Відновлення навколишнього середовища – комплекс заходів, спрямований на підтримання параметрів середовища існування в межах сприятливих для існування людського суспільства.

Відновлювальна територія - структурний елемент екомережі, який забезпечує формування просторової цілісності екомережі, виконуючи першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану, насамперед рослинного покриву в інших елементах екомережі.

Відносини політичні – взаємодія суб`єктів політики з приводу досягнення, використання й перерозподілу політичної влади.

Відповідальність неповнолітніх – встановлена законодавством України юридична відповідальність молодих людей, які не досягли 18 років, за вченені ними правопорушення.

Відповідальність обмежена – юридична угода, за якої співвласники, що вкладають приватний капітал в бізнес, несуть відповідальність лише в розмірі внесенного капіталу.

Відпустка – один з видів часу відпочинку, що надається працівнику на встановлений законом строк.

Відрядження – поїздка за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.

Відрядна заробітна плата – форма оплати, при якій робітник отримує винагороду згідно з кількістю і якістю продукції чи виконаної ним роботи. Застосовується на роботах, де результати праці піддаються точному і повному обліку.

Відтворення населення – постійне оновлення поколінь людей, процес зміни поколінь.

Відчуження – соціальний процес, суттєвою ознакою якого є перетворення людської діяльності та її результатів, а також особливостей і здібностей людини у незалежну від неї самостійну силу, пануючу над нею і ворожу їй. У соціально – політичній сфері відчуження виступає як стихійність суспільного розвитку, як відокремлення, відмежування людини від створених нею державних та політичних інститутів влади, як протистояння між тими, хто управляє, і тими, ким управляють.

Відчудження – у цивільному праві передача майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.

Відчудження політичне - ситуація, в якій людина сприймає політику, державу, владу як сторонні, чужі сили, які панують над нею, пригнічують її.

Відшкодування збитків – форма цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Відшкодування збитків працівником – обов`язок працівника покривати збитки, які він наніс підприємству в межах і в порядку, які визначає законодавство про працю (ст. ст. 130- 138 КЗпП України).

Візуальна психодіагностика – новий і відносно самостійний напрямок психології кадрової роботи по вивченню зовнішних характеристик, особливостей міміки, жестикуляції та ін. З метою вивчення психологічного змісту людини. До основних методів В.П. відносяться спостереження, біографічний метод, морфологічний і графологічний аналіз та ін.

Війна – соціальне явище, що визначає одну із крайніх форм розв`язання суспільно - політичних, економічних, ідеологічних, а також національних, релігійних, тереторіальних та інших протирічь між державами, народами, націями і соціальними групами засобами збройного насильства. Війна, як правило, призводить до великих людських жертв, матеріальних цінностей, зміни конституційного ладу. Війни бувають різного типу: справедливі і несправедливі війни, а також Вітчизняна війна, громадянська війна, холодна війна, психологічна війна, інформаційна війна, терористична війна.

Війна – організована збройна боротьба між державами або групами держав, класами або націями за досягнення певних політичних чи економічних цілей; продовження політики насильницькими засобами. Окрім збройної боротьби під час воєнних конфліктів застосовують й інші форми політичної, економічної та ідеологічної протидії: розрив дипломатичних відносин, блокаду, диверсії, певні прийоми морального та організованого розкладу армії і тилу противника тощо.

Війна громадянська – організована збройна боротьба за державну владу між класами і соціальними групами певної країни, що виникає внаслідок надзвичайного загострення внутрішніх суперечностей між економічними, соціальними та політичними інтересами різних верств населення. Як правило, В.г.ведеться між пригнобленими і пануючими класами, групами населення; можлива і внаслідок зіткнення інтересів однорідних соціальних, політичних та партійних угруповань.

Війна світова – суспільне політичне явище, яке є продовженням політичної боротьби держав, націй, класів, способами збройного насильництва у світовому масштабі. Основний зміст В.с. – збройна боротьба. Широко застосовуються інші форми боротьби (політична, економічна, ідеологічна), які в умовах війни набувають різного характеру і специфічних особливостей. В.с. характеризується масштабом (кількість учасників, зброї, театр воєнних дій), завданнями і цілями.

Війна холодна – певний зовнішньополітичний курс щодо інших держав. Характеризується загостренням протиріч у різних сферах, економічними санкціями, запровадженням ембарго у торгівлі, психологічним, ідеологічним тиском, ескалацією озброєнь. Може спричинити збройні сутички.

Військова еліта – це еліта, яка являє собою генералітет або складає необхідну частку політичної «еліти влади», або автономно керує політичними процесами за умови відповідних диктаторських режимів.

Військова служба – почесний обов’язок кожного громадянина України, пов`язаний з виконанням громадянином загального військового обов’язку і службою у Збройних силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Військово – промисловий комплекс (ВПК) – військова промисловість, армія і зв`язані з нею частини державного апарату і науки.

Вікова структура населення – розподіл населення за віковими групами з метою вивчення демографічних і соціально – економічних процесів.

Вікові політичні субкультури – це політичні субкультури, які відбивають різні системи політичних цінностей представників різних поколінь. Ці політичні субкультури існують переважно в тих суспільствах, які політично реформуються. Старші покоління, політична культура яких склалася в умовах віджилої політичної реальності, мають політичні погляди, відмінні від системи політичних настанов молоді, не обтяженої практикою старого політичного режиму. Проте вікові відмінності мають менший вплив на політичну культуру людей у стабільних системах.

Вільна торгівля, або фритредерство – вид зовнішньоторвельної політики, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими країнами через мита, квоти або інші засоби.

Вільний час – це частина позаробочого часу, що лишається в людини після необхідних і неминучих його витрат. Тривалість вільного часу залежить від тривалості робочого часу і раціонального використання позаробочого часу. До занять у вільний час належать: навчання й самоосвіта, споживання надбань культури, суспільно – політична діяльність, науково – технічна творчість, спорт, художня творчість, виховання дітей тощо. Раціонально організований вільний час виступає як справжнє багатство суспільства й особи.

Віталізм – (від лат. vitalis – життєвий) – течія в біології, що визнає наявність в організмах нематеріальної наприродної сили, яка керує життєвими процесами.

Віце – президент (від лат. vice - замість, proesidens - той, що сидить попереду) – у деяких країнах (наприклад, США) заступник голови держави, який займає друге після президента місце серед вищих службових осіб у державі.

Вкладиш до трудової книжки – доповнення до трудової книжки. Вшивається в трудову книжку, якщо всі сторінки якогось розділу трудової книжки вже заповнені. Зразок вкладиша до трудової книжки встановлений Постановою кабінету міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301.

Вкладиш ведеться в тому ж порядку, що і трудова книжка. Про кожний вкладиш на першій сторінці трудової книжки ставиться штамп з відповідним записом.



Влада – реальна здатність підкоряти волю людей, колективів, соціальних групп єдиній волі панівних осіб або груп (див. державна влада).

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства; організаційний аспект і функціонально – специфічне начало втілення вольових рішень.

Влада - здатність, право і можливість підкоряти своїй волі інших.

Влада (взагалі) – це спроможність нав’язувати і проводити в життя рішення, впливати на людей і змушувати їх поводитися потрібним чином.

Влада (політична) – це можливість і здатність усіх суб`єктів політики здійснювати вплив на процес прийняття політичних рішень, їх реалізацію, на політичну поведінку індивідів, соціальних груп і об`єднань.

Влада над ринком – це здатність продавців або покупців впливати на ціну товару.

Влада сучасних еліт – це влада, яка базується на сучасних цінностях, до яких належать, зокрема, промисловий (особливо фінансовий) капітал, освіченість, професійні досягнення та ін. Відповідно до сучасних еліт належать підприємці, освічені політичні лідери, представники науково – технічної інтелігенції, мистецтв тощо, але не всі, а лише ті, хто безпосередньо чи опосередковано займає владні позиції або має можливість істотно впливати на прийняття політичних рішень.

Влада традиційних еліт – це влада, яка спирається на традиційні цінності: звичаї, традиції, здатність походження, власність на землю, військову доблесть, релігійні заслуги тощо. Відповідно до цих цінностей виокремлюються такі складові політичної еліти, як родова знать, земельна аристократія, воєнна еліта, релігійні ієрархи тощо.

Власність – історично зумовлена суспільна форма привласнення матеріальних благ, яка виражає економічні відносини між громадянами, соціальними групами, класами у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Власність – історично зумовлена суспільна форма володіння, користування та розпорядження матеріальними та нематеріальними благами, яка виражає суспільні та виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання цих благ.

Внутрішні функції держави – адміністративно – управлінські; консолідація суспільства на основі загальних інтересів громадян; виконання загальносуспільних робіт; встановлення, удосконалення та реалізація обов`язкових для всіх законів; регулювання економіки, господарчої діяльності суспільства; державно - політична, виховна діяльність, формування політичної свідомості громадян; регулювання соціальних відносин, забезпечення соціального захисту громадян; захист і зміцнення існуючих політичної, економічної, соціальної систем та духовних цінностей; функція підтримання правопорядку та покарання порушників; національно – консолідуюча; захист суспільного ладу від дестабілізації і деструкції.

Внутрішня вартість (грошей) – вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка міститься в мідній монеті).

Внутрішня позиція – система соціальних установок людини, тісно пов`язаних з її актуальними проблемами, що визначають основний зміст та спрямованість діяльності в конкретний період життя.

Внутрішня політика – діяльність державних органів і установ правлячих партій, спрямована на погодження інтересів різних верств населення країни, певне їх підпорядкування та можливе за даних умов задоволення, на збереження існуючого стану речей у суспільстві або цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв`язку і взаємодії окремих сфер суспільства, на соціальний прогрес.

Водокористування - порядок, умови і форми використання водних ресурсів для потреб населення і господарства.

Воєнна диктатура – політична влада, монополізована військовими колами, які спираються на військову силу, виражають інтереси передусім військовослужбовців, стоять на службі в першу чергу воєннопромилового комплексу; влада, не обмежена законами, яка підпорядковує все цивільне життя воєнним цілям і потребам, мілітаризації суспільства, пропагує агресію, жорстокість як норму політичного життя.

«Воєнний комунізм» - внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів в руках держави. Його основними рисами були широка націоналізація промислових підприємств, зокрема і дрібних, надцентралізація управління промисловістю,цілковита заборона свободи торгівлі, введення продрозкладки і трудової повинності.

«Воєнний комунізм» - здійснювані більшовиками в 1917 – 1921 рр. соціально – економічні перетворення на підконтрольній їм території колишньої Російської імперії. Ця політика передбачала: проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, жорсткий централізм, введення продрозверстки, скасування товарно – грошових відносин, натуралізацію в оплаті праці, урівнення в розподілі матеріальних благ.

Воєнний стан – особливий правовий режим у країні або окремій її частині, що запроваджується за рішенням найвищих органів державної влади за виняткових обставин (війна, стихійне лихо, загроза державного перевороту та ін.). За умов В.с. усі функції органів державної влади з питань виробництва, оборони, гарантування громадського порядку, державної безпеки переходять до військових органів.

Воєнно – економічна безпека – можливість і готовність держави забезпечувати економічні, соціальні, науково – технологічні й інформаційні умови розвитку воєнно – економічного потенціалу на такому рівні, який гарантував би воєнну безпеку держави, а, отже, здатністю військово – промислового комплексу України гарантувати задоволення військово – економічних потреб на рівні раціональної оборонної достатності.

Воєнно – політичний союз – об`єднання двох або більше держав з метою спільних дій у розв`язанні політичних, економічних і воєнних проблем.

Воєнно – політичній союз радянських республік – об`єднання військового командування та економічних ресурсів національних радянських республік із метою організації спільної боротьби в роки громадянської війни.

Воєнно – промисловий комплекс – сукупність соціально - економічних, політичних, ідеологічних структур, пов`язаних між собою участю у виробництві воєнної продукції та веденням політики мілітаризму. ВПК включає військову владу, установи, промисловість, що виробляє зброю, наукові установи, які ведуть дослідження у воєнних цілях.

Вождизм – 1) Тип владних відносин, заснованих на особистій відданості персоні, яка наділена верховною владою. У політиці В.проявляється як ідеологічне, жорстко централізоване суспільство та існує у вигляді ієрархії закладів влади корпоративного характеру. 2) Владний інститут, який належить патріархально – родовим та ранньофеодальним суспільствам Сходу та Африки. Заснований на особистому пануванні воєнного чи релігійного ватажка, характеризується розвиненою, широкомасштабною системою неюридичних регуляторів та стійкою визначеністю соціальних ролей.

Володіння – фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.

Володіння тимчасове – акт або право на володіння, нерухомим майном протягом певного періоду.

Волюнтаризм (від лат. voluntas – воля) – у політичному лексиконі – соціально – політична практика, для якої характерними є суб`єктивізм та суб`єктивістська сваволя, нехтування об`єктивними законами суспільного розвитку, обставинами прийняття рішень, потребами людей, підпордкування політики довільним бажанням людей, які її здійснюють, певним, заздалегідь визначеним ідеальним конструкціям.

Вотум (від лат. votumбажання) – прийняте голосуванням рішення якогось колективного органу, представницьких зборів про ставлення до тотожних за рівнем політичних структур чи службових осіб. З допомогою В. орган законодавчої влади висловлює довіру, схвалює або засуджує діяльність уряду чи окремих його членів. При винесенні В. недовір`я уряд або його члени, як правило, виходять у відставку.

Вотум – думка виражена у формі голосування, наприклад, схвалення парламентом діяльності уряду (вотум довіри). В противному разі при внесенні вотуму недовіри уряд, як правило, повинен піти у відставку або розпускається парламент та приводяться дострокові парламентські вибори.

Воля – це свідома саморегуляція людиною поведінки і діяльності, регулятивна функція мозку, що полягає в здатності активно домагатися свідомо поставленої мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди. В. виконує дві взаємопов`язані функції – спонукальну та гальмівну, що виявляється у спрямуванні активності, її посиленні, а також у стриманні зовнішніх дій і рухів. В. виявляється у формі організованих дій, вчинків і поведінки. Найважливіша і необхідна умова виховання В. – високий моральний розвиток особистості.

Вплив влади – це здатність суб’єкта політики здійснювати вплив у певному напрямі на поведінку індивідів, груп, організацій, об`єднань з метою сформувати чи змінити думку людей із певного питання, врегулювати політичну поведінку соціальних суб`єктів тощо.

Вплив на споживачів сублімінальний – вплив на орган відчуття людей з такою малою інтенсивністю, що свідомість не сприймає цього впливу, але підсвідомість його реєструє. В результаті формуються певні погляди людей, психологічні установки, переваги, які великою мірою визначають їх споживчу поведінку.

Всеєвропейська екологічна мережа – система природних територій Європи, які особливо охороняються відповідно до світового та європейського екологічного права.

Всесвіт, космос – безкраїй матеріальний світ. Включає незкінченну кількість окремих тіл, їхніх систем та інших космічних утворень, що виникають у процесі руху матерії. Космічні тіла у всесвіті об`єднуються в системи, а їхні складові частини зв`язані головним чином силами тяжіння. Прикладом такої системи є Сонячна система, яка є складовою частиною Галактики. За допомогою сучасних астрономічних інструментів можна спостерігати або фотографувати велику кількість інших зоряних систем (галактик), найдальшими з яких є радіогалактики і квазари. Сукупність галактик, доступних спостереженням, називається метагалактикою. Головним станом речовини у всесвіті є плазма. Всесвіт у широкому розумінні – предмет дослідження всього природознавства; у спеціальному – астрономії та космології. Загальні закони розвитку всесвіту визначаються засобами побудови космологічних моделей на основі відносності теорії та законів збереження маси, імпульсу і енергії.

Встановлення дискримінаційних цін – продаж товарів за цінами, що встановлюються безвідносно до різниці рівня витрат.

Встановлення зональних цін – встановлення цін за географічним принципом, коли всі замовники в межах одного регіону платять одну і ту ж сумарну ціну, а ціни підвищуються залежно од віддаленості зони.

Встановлення однієї ціни з включенням до неї витрат за постачання – встановлення ціни за географічним принципом, коли фірма знімає з усіх замовників, незалежно від їх місцеперебування, одну і ту ж ціну та додає до неї витрати за постачання товару.

Встановлення цін для стимуляції збуту – тимчасове встановлення ціни на товар нижче прейскурантної, а інколи і нижче собівартості.

Встановлення цін з прийняттям на себе витрат за постачання – практика прийняття продавцем на себе часткових або повних витрат за постачання товару з метою забезпечення одержання замовлення.

Встановлення ціни на підставі відчутності цінності товару – ціноутворення на підставі споживчого сприйняття цінностей та значущості товару, а не витрат виробництва.

Встановлення ціни на підставі рівня поточних цін – використання в розрахунках цін конкурентів, а не власних витрат фірми.

Вторинні ресурси – сукупність будь – яких матеріальних і енергетичних відходів виробництва, які можуть бути використані повторно.

Втрата громадянства – втрата правового зв`язку особи з даною державою.

«Г»

Галузі інформації – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності суспільства та держави.

Основними галузями інформації є: політична, економічна, духовна, науково - технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.



Галузь – група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.

Галузь законодавства – система нормативних актів, які видаються вищими органами державної влади і управління і регулюють певну сферу суспільних відносин (конституційне законодавство, цивільне, трудове, кримінальне законодавство тощо).

Галузь права – сукупність норм права, які складають відособлену частину системи права і регулюють якісно однорідні суспільні відносини специфічним методом правового регулювання.

Галузь спеціалізації - галузь, виробництво продукції якої забезпечене ресурсами на тривалий строк; вартість виробництва нижча, ніж в інших районах чи країнах; обсяги виробництва не тільки забезпечують потреби данного району чи країни, а й експортуються.

Гарантійні виплати - виплати, які забезпечують працівникам повне чи часткове збереження їх середньої заробітної плати за час, коли вони, в силу поважних причин (передбачених правовими нормами), звільняються від виконання звичайних трудових обов`язків.

Гарантії законності – це система юридичних, політичних, економічних, моральних та ідеологічних засобів, за допомогою яких держава і суспільство можуть забезпечити законність і правопорядок, відновити порушені права і відшкодувати шкоду, заподіяну правопорушеннями.

Гарантії соціальні – матеріальні і юридичні заходи, які забезпечуюють реалізацію соціально – економічних прав членів суспільства: права на працю, на відпочинок, житло, безкоштовну освіту та медичну допомогу, на матеріальне забезпечення в старості і у випадку працездатності тощо.

Гарантії соціальні - матеріальні, фінансові і юридичні засоби, що забезпечують реалізацію соціально – економічних прав членів суспільства – право на працю, на відпочинок, на житло, безоплатну і доступну освіту, безоплатну медичну допомогу, на матеріальне забезпечення в похилому віці та у випадках втрати працездатності, інвалідності.

Гарантії соціальні – матеріальні і юридичні запоруки, які забезпечують реалізацію соціально – економічних і соціально – політичних прав членів суспільства. До основних Г.С. відносяться право на працю, відпочинок, житло, освіту і меддопомогу.

Гарантія – класифікація в страхуванні потенційно застрахованих осіб за групами з урахуванням ступеня ризику.

Гарантія – класифікація в страхуванні потенційно застрахованих осіб за групами з урахуванням ступеня ризику.

Гегемонізм (від гр. hegemonia - провід, керівництво, панування) – претензія певної соціальної групи, верстви, класу, політичної сили, держави (на міжнародній арені) на керівну роль у суспільному процесі, прагнення примусового встановлення диктату, нав`язування іншим своєї політики, єдиних для всіх ідеалів та цінностей, намагання одноособового вирішувати питання, що стосуються всіх, видаючи себе за представників загальних інтересів.

Генеральна угода про тарифи і торгівлю - багатостороння угода про режим торгівлі і тарифної політики. У рамках цієї угоди проводяться переговори про взаємне зниження мита.

Генетичне біорізноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.

Геноцид (від гр. genos – рід і лат. caedere – вбиваю) – сукупність актів, здійснюваних з метою знищити повністю або частково національну, етнічну, расову, релігійну або соціальну групу. Г.- вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або розумового розладу; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на цілковите або часткове фізичне знищення певної групи населення, заходи, спрямовані на запобігання народженню дітей.

Геноцид (від грец. рід, плем’я і лат. caedere – убивати) – повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами або невмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення названих груп.

Геноцид - геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь – якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів.

Геноцид. Під геноцидом розуміють наступні дії, здійснені з наміром знищити, повністю або частково, яку – небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: вбивство членів такої групи; заподіювання серйозних тілесних пошкоджень або розумового розладу членам такої групи; зумисне створення для якої – небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її; заходи, що розраховані на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи; насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої.

Діяння, що підпадають покаранню: геноцид; змова з метою здійснення геноциду; пряме і привселюдне підбурювання до здійснення геноциду; спроба на здійснення геноциду; співучасть у геноциді.



Особи, які здійснюють геноцид або які – небудь інші із перерахованих діянь, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією керівниками, посадовими або приватними особами.

Геноцид – знищення окремих груп населення, окремих народів із расових, національних або релігійних мотивів.

Географічна оболонка (геосфера) – природний комплекс, що виник у сфері взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери й атмосфери, що сформувався під дією сонячної енергії та органічного життя.

Географічне середовище – частина освоєної людиною і задіяної нею у виробництво географічної оболонки. Нині господарська діяльність людини спостерігається практично в усіх географічних поясах Землі.

Географічний поділ праці – спеціалізація окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними.

Геоекологія – підрозділ прикладної екології, яка вивчає екологічні аспекти геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери, ландшафтної сфери), розглядає екологічні наслідки ендо – екзогенних геологічних процесів, видобутку корисних копалин, здійснює екологічне картографування.

Геополітика – одне із фундаментальних понять теорії міжнародних відносин. Характеризує місце і конретно – історичні форми впливу територіально- просторового розташування держав або їх блоку на локальні, регіональні, континентальні, глобальні міжнародні процеси.

Геополітика – політологічна концепція, що вбачає у політиці (головним чином зовнішній) тієї чи іншої держави засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність природних ресурсів, клімат, кількість і густоту населення тощо.

Геополітика - система поглядів, згідно з якою зовнішня політика держав визначається географічними факторами (розміщенням країни, природними ресурсами, кліматом тощо), наука, що вивчає та аналізує в єдності географічні, політичні та інші взаємопов`язані фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави.

Геополітика – це науковий напрямок, що вивчає залежність зовнішньої політики держав і міжнародних відносин від системи політичних, економічних, військово – стратегічних та ін. взаємозв’язків, обумовлених географічним положенням країни (регіону) та ін. чинниками.

Геополітичні плани – позначення географічних чинників на перспективи зовнішньої політики держави.

Геосистема – матеріальна система взаємозумовлених природних компонентів, взаємозв`язаних у своєму розташуванні та розвитку.

Геосфери – головні компоненти і елементи Землі як цілісної системи, що виокремлюються на різних рівнях її організації. Геосфери зароджувалися в різний час. Найдавніша з них – террасфера (літосфера) – сформувалася 4 – 5 млрд. років тому. Наступною геосферою є атмосфера, за нею йде гідросфера, далі - біосфера, соціосфера, екосфера, культуросфера і техносфера.

Герб державний (від польс. herb, від нім. erbe – спадщина) – сукупність зображень, що складають офіційну емблему держави. Зображується на державних прапорах, печатках, грошових знаках, бланках державних установ. Є символом державного суверенітету. Опис і зображення Г.д. затверджується Конституцією за спеціальними законодавчими актами.

Гербіцид - речовина, яку використовують для вибыркового або повного винищення небажаних, трав`янистих або деревинних рослин. Небезпечна для здоров`я людей і тварин.

Геронтократія (від гр. genos старий, kratos - влада) – принцип управління, при якому влада належить старійшинам.

Геронтократія – правляча політична й управлінська еліта, яка складається з людей похилого віку.

Гімн державний (від гр. hynnosурочиста пісня) – поетично – музичний твір, що прославляє Вітчизну, державу. Разом з державним гербом є офіційним символом держави. Виконується при проведенні офіційних заходів та урочистостей.

Гіперінфляція – швидке зростання цін і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладнання платіжного обігу і порушення нормальних господарських зв’язків. Все це негативно позначається на стані економіки – посилюється диспропорція розвитку, породжується надзвичайно великий попит на реальні цінності (нерухомість, благородні метали тощо), розвивається спекуляція тощо.

Гіпотеза – частина правової норми, у якій зазначаються умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал