Сім’я –найважливіше середовище формування та розвитку особистості дитини



Скачати 99.66 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір99.66 Kb.
Сім’я –найважливіше середовище формування та розвитку особистості дитини.

(консультація для педагогів)

Сім’я – середовище утвердження загальнолюдських цінностей у дитини: добра, істини, справедливості, краси, любові, поваги до інших… водночас це осередок індивідуальних цінностей у дітях. Якщо для суспільства головною цінністю виступає Людина ,то у сім’ї такою цінністю є власна дитина як духовна частка самих батьків, сенс їхнього життя та індивідуальне щастя. Таким чином cім’я, повинна зберігати, утверджувати і водночас формувати ціннісно-смислову сферу дитячої особистості на основі прийняття останньою соціально значущих норм, переконань та ідеалів, а також через людські взаємовідносини - тобто моральне багатство сім’ї. Тому виклад основних установок і перспектив виховання повинен бути доступним батькам, щоб кожний з них перейнявся ідеями педагога, зрозумів його задум і уявив собі, як треба будувати виховання в сім’ї відповідно до тієї роботи, яка проводитиметься в дошкільному закладі.

Прочитавши і проаналізувавши публікації В. О. Сухомлинського, Ш. А. Амонашвілі, Я.А. Коменського, С.Т. Шацького можна зробити висновок, що навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою можливо. Тому виховання дітей у сім’ї являється основною проблемою сучасних батьків. Саме це і є вирішальним завданням в процесі соціалізації особистості.

Виховання дітей – це насамперед виховання батьків. Що є в характері й життєвих цінностях батьків, те, швидше за все, буде шукати відображення в особистості дитини. Дітей виховати одним словом неможливо, їх слід виховувати на зразок власної поведінки та вчинків. Діти наслідують батьків. Наївно думати, що дитина стане дисциплінованою, у той час, коли батьки самі не такі. Чи ж зможе дитина поважати батьків і вихователів, коли у сім’ї немає поваги між батьками, тим більше дитина сама не відчуває поваги до себе від мами і тата. Якщо батькам дати аркуш паперу і написати відверто, який у них характер, яка поведінка, як говорять про них люди, які їхні цінності, тоді вони уявлять про те, якою вони несвідомо формують свою дитину. Головне для виховання – не сказати, а почути, що хоче сказати їхня дитина.

Виховання можна уявити як річку з берегами, де одним берегом є тато, другим – мама, а річка - це дитина. Якщо береги дуже близько один від одного, то швидкість течії велика (значить, дитина хоче втекти від батьків, звільнитися від надмірної опіки),а в місцях, де береги розходяться, вода тече повільніше, а коли береги дуже далеко один від одного, то вода майже не рухається (ознака того, що дитина покинута батьками сама на себе). Береги мають бути на оптимальній відстані один від одного, тоді дитина зазнаватиме оптимального розвивально-виховного впливу з боку батьків.

Гуманістичні духовні норми моралі соціальних і трудових відносин закладаються з дитинства. Їх сформованість і спрямованість істотно впливають на аспекти життєдіяльності людини. Важливу роль тут відіграє сім’я. Вона є тією макромоделлю суспільства, через яку дитина засвоює моральні норми , духовну культуру, національні та загальнолюдські цінності, набуває перший соціальний досвід співжиття з іншими людьми на принципах взаємоповаги та поцінування кожного як самодостатньої особистості. Гуманні духовні взаємини в сім’ї – необхідна умова нормального психічного, емоційного і морального розвитку дитини, підготовка її до ширших, різнорівневих контактів поза сімейним мікросередовищем. В аспекті дослідження ціннісних орієнтацій людини В.О. Сухомлинський звертається до духовних джерел сімейної педагогіки, надаючи їй ключову роль у формуванні та розвитку дитячої особистості. «Сім’я в нашому суспільстві, - пише він, - це первинний осередок багатогранних людських відносин – господарських, моральних, духовних, культурних, естетичних. І звичайно, виховних. Однак могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей вона стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що звеличують їх в очах дитини».

Правильне спілкування з дитиною має підґрунтям принцип безумовного прийняття дитини. Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, хороший помічник і таке інше, а за те, що дитина є, що вона дала вам можливість стати батьками. Часто буває навпаки – батьки люблять умовно, люблять тільки за «якщо» й «за щось». Серед основних запитів для людини – бути потрібним іншому. Це необхідна умова нормального розвитку дитини будь-якого віку. Цей запит задовольняється тоді, коли батьки повідомляють дитині таке:



  • Як добре, що ти у нас народилася.

  • Я радий тебе бачити.

  • Ти мені подобаєшся.

  • Ми любимо, коли ти вдома.

  • Мені добре, коли ми разом.

Ціннісно-смислова сфера особистості починає формуватися на ранніх етапах онтогенезу у сім’ї в результаті інтегрування дитиною соціально значущих, суспільно прийнятих моральних ідеалів, норм, світоглядних орієнтацій, установок і правил поведінки, засвоєних від батьків, які включаються в дитячу свідомість і стають особистісними переконаннями. Таким чином, добро, віра, любов, краса, повага, істина, надія, турбота є універсальними морально-етичними категоріями, і саме вони творять людське в людині, роблять людину людиною. Видатний педагог окреслює українські сім’ї. Ним за традиціями народної педагогіки є жінка – мати, яку дитина сприймає через призму й стосунки з чоловіком – батьком. Могутня і духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю, жінку, людину.

«…Сім’я – це перше джерело, з якого починається велика ріка патріотичних почуттів і переконань ». Вона відкриває великий світ суспільного життя, світ Батьківщини, світ боротьби за її незалежність, честь, могутність. Ввести людину в цей світ не байдужим спостерігачем , а соціально активною особою з власною позицією і переконаннями – «основна проблема морального виховання підростаючого покоління», яка частково вирішується на сучасному етапі. Творення людини є найблагороднішою роботою кожної сім’ї. Характерною рисою цієї роботи є те, що людина знаходить у ній ні з чим незрівнянне щастя. Творення людини – найвище напруження всіх батьківських сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя, створене працею батьків. Хороших дітей можуть виховувати лише щасливі батьки, які живуть цікавим повноцінним життям. Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою можливо – вважав Антон Семенович Макаренко. Ці слова повинні стати орієнтиром для сучасних батьків, адже загальний розвиток дитини, і зокрема духовний починається саме з сім’ї. Саме вона є вирішальним соціальним інститутом в процесі соціалізації особистості.

Видатний учений – гуманіст Ян Амос Коменський (1592 - 1670) значну увагу приділив питанням виховання дитини в сім’ї. Великий педагог вважав, що батьки зобов’язані перед народом, суспільством зробити усе для того, щоб «діти могли б, коли виростуть, стати мужами, мудро управляти справами…, проводити справжнє життя мудро і розумно».

Отже, ми бачимо, що на сім’ю покладається колосальна відповідальність за розвиток дитини. Тобто згідно з принципом природо відповідності і вікової періодизації, автор вважає, що сімейне виховання у материнській школі є першим і одним із найважливіших етапів дитячого виховання і навчання. Духовний, гармонійний та всебічний розвиток можливий лише там, де два вихователі – школа і сім’я – не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих самих принципів не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні в процесі, ні в засобах виховання. Значення батьківського авторитету, роль педагогічного колективу є найважливішою необхідністю у навчально – виховному процесі сучасного дошкільного закладу.

Ш. Амонашвілі приходить до переконання – «наскільки батьки зуміють виховати дитину, навчити співчувати, співпереживати, жити для іншого – настільки вона стане людиною».

Таким чином, сімейне виховання базується не лише на непорушності генетичного коду, а й на невтомній праці, на вироблених віками прогресивних звичаях і традиціях народної педагогіки, які треба добре знати, шанувати та використовувати сьогодні, завтра, завжди. Очевидним є факт, що батькам бракує знань, умінь і навичок взаємовідносин з своїми дітьми. Це не може не занепокоїти. Адже виховання дітей в садочку та сім’ї – це єдиний цілісний процес, а мета і завдання виховання дитини єдині для сім’ї і для дошкільного закладу.

Важливим завданням сімейного виховання є також формування у дітей розуміння того, що сумлінне навчання і наполеглива продуктивна праця допоможе їм у подальшій трудовій діяльності бути не просто виконавцем певної роботи, а творцем матеріальних і культурних цінностей. Батьки покликані прищеплювати дітям любов до культури свого народу та повагу до історії; формувати культуру поведінки; виховувати загальнолюдські моральні цінності. Щоб успішно справитись із складнощами виховання дітей, батьки зобов’язані здобути необхідні знання, навички і вміння. Вони насамперед зацікавлені в цьому в ім’я благополуччя своєї родини.

Сім’я – найперший і найважливіший чинник соціалізації дитини, своєрідна модель великого суспільства, виховний центр, що забезпечує формування особистості. Тому від неї залежить майбутнє всього суспільства й країни. Родину закономірно вважають найбільш природним середовищем, в якому можуть створюватися найкращі умови для захисту дитини, її гармонійного розвитку, становлення як людини і громадянина. Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний.

Звертаючись до батьків, Сухомлинський нагадував: «Якщо ви хочете стати неповторною особистістю , якщо мрієте залишити після себе глибокий слід на землі – не обов’язково бути видатним письменником чи вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності , виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для їхніх дітей. Творення людини – найвище напруження всіх ваших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя, створене вашою працею». Отже, батькам важливо тримати правильну психологічну й фізичну відстань від дитини. А правильна відстань та, за якої дитині добре й вона разом з тим гармонійно розвивається. Бажано пам’ятати, що дитина повинна мати оазис спокою й місце, де вона могла б побути наодинці (цим місцем може бути окрема кімната). Потрібно, щоб дитина завжди могла поговорити з батьками. Кращий засіб у справі виховання – це дати проявитися в душі дитини якомусь доброму почуттю, і, залежно від сили цього вияву, на душі тоді залишиться більш-менш глибокий слід, пам'ять про пережите, яка спрямовує волю. Нехай дізнаються діти про себе, якими вони можуть бути чесними, щирими, благородними, простими, добрими, діяльними… нехай вони запам’ятають добрий порух своєї натури і почнуть вірити собі. Це дуже важливо.

Отже те, що необхідне справжній людині, повинно бути наміченим у дитячому та юнацькому віці. До цього слід підійти з дуже великою обережністю і розумінням. Для дитини немає непомітних подій. Дрібничка може виявитися для неї важливою подією, що назавжди закарбується в її пам’яті і відіграє свою роль – добру, позитивну чи погану. Безперечно, характер змінюється, майже кожного можна перевиховати. А як здорово було б не перевиховувати, а зразу гарно виховувати людину, поки вона ще маленька. З будь-якої дитини можна зростити благородного, працелюбного, мужнього і чесного громадянина. Головне: не гаяти часу.

...Щоб сім'я могла бути визнана нормальною, мало того, щоб у ній були наявними батько й мати; треба, щоб і їхні взаємини відповідали ідеї цього найінтимнішого з людських єднань і не мали в собі нічого, що ображало б почуття дітей, їм однаково потрібні й дорогі і батько і матір, і треба, щоб вони бачили й відчували взаємну любов і повагу батьків. Якщо немає цієї поваги, немає дружніх взаємин, то в чому б це не виражалося, діти чутливо підмітять, що між батьком і матір'ю щось негаразд, і легко дійдуть питання: хто з них правий, хто винен.

...Якщо ми хочемо, щоб діти наші були друзями нашими і в юності, і в зрілому віці, треба з раннього дитинства стати з ними на дружню ногу, уникаючи всього того, в чому відчувається погляд на них зверху вниз. Виховувати — не означає говорити дітям гарні слова, наставляти і повчати їх, а передусім самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов'язок щодо дітей, лишити в них по собі добру пам'ять, яка служила б нащадкам заповітом, як жити, той повинен починати виховання з самого себе. Він може позбавити дітей комфорту, всього необхідного, дати їм освіту, як то кажуть, на мідні гроші, може бути запальним, проявляти безліч недоліків і все ж залишити у спадок дітям добре ім'я, якщо вмів зберігати мужність у хвилини життєвих випробувань, працював над собою, чесно і сумлінно виконував свої обов'язки, працював, виявляв доброзичливість до людей тощо...

Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це — не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.

Василь Сухомлинський писав: «...Вища мудрість батьківської любові полягає в тому, як ми, батьки і матері, вміємо розкрити перед нашими дітьми справжні джерела радощів життя, у чому бачать і відчувають діти радощі буття. Дитяче щастя за своєю природою егоїстичне. До тих пір, поки вона не відчула, не пережила на власному досвіді (а досвід сам по собі, стихійно ніколи не приходить), що найважливіше джерело її особистої радості — це праця і піт старших, вона буде глибоко переконана в тому, що мати і батько існують лише для того, щоб приносити їй радість. Учити дитину бачити і відчувати людей — це одна з найважливіших речей у важкій справі виховання людини. Батьківська любов повинна бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чулість серця до навколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині і, зазвичай, насамперед до самої людини. ...Виховання людського благородства в дитячому серці починається з максимального олюднювання її ставлення до людей, одухотворення цього ставлення чистими, високими почуттями поваги до людини, і насамперед поваги до матері й батька. Переживаючи безкорисливу радість творення добра, дитина набуває дорогоцінного багатства душі: вона відчуває серцем, коли й де товаришеві, другові, милій людині, що живе поруч, треба допомогти. Дитина, що зазнала потреби робити добро, потреби в людині,— стає дуже проникливою, сприйнятливою, чутливою до навколишнього світу, до людей, до вчинків, подій, до стосунків між людьми. Які чутливі діти, що пережили радість творення добра для людей, до прикрощів, негод матері, батька! Вони відчувають, що стомлені на роботі мати і батько потребують відпочинку, що тиша, спокій, чистота в домі, краса — важливі умови тієї повноти духовного життя, яку треба дати матері й батькові. Діти, що пізнали радість творення добра для людей, серцем відчувають, що їхня погана поведінка, погані успіхи в навчанні — усе це засмучує матір і батька, а засмутити найближчу, найдорожчу людину для сердечної чуйної дитини рівнозначно злому, поганому вчинкові.



...Що ж ми залишаємо в серцях своїх дітей, батьки? — давайте частіше ставити самим собі це запитання. Будемо залишати в їх серцях моральні цінності, створені, добуті, вистраждані нашим народом за його багатовікову історію, за століття його боротьби, що утверджує високу гідність Людини. Будемо пам'ятати завжди, що найвища й найпочесніша творчість у нашому суспільстві — це творення людини».

Керуймося цими порадами, і діти стануть ближчими до нас і більш відкритими для добра.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал